Ще два сина Орест і Федір (вiд другого шлюбу) у двадцятих роках дев’ятнадцятого століття були студентами Харківського університету. У період студентства вони вступають у літературний гурток.
В журналі Міністерства Народної Освіти є стаття В.І. Срезневського , сина видатного вченого і літератора І.І. Срезневського , про перші кроки свого батька на цьому терені. Ця стаття заснована на даних, що є витягами частиною з листування покійного славіста, частиною з його паперів, а частиною з справ Харківського університету.
У статті наводяться цікаві відомості про членів цього гуртка. Це були: Шпигоцкий, брати Євецькi і Росковшенко. Всі вони були в більшій чи меншій мірі малороси-патріоти. Про одного з Євецьких (Федора) Срезневський висловлюється як про «великого знавця малоросійської мови», обидва брата доставили йому «безліч пісень, казок, прислів'їв, описів обрядів», обидва надрукували кілька робіт, що належать до Малоросії. Пiд впливом П.П. Дубровського, видавця «Денницы» , у братів Євецьких захоплення Україною, перетворилося на захоплення панславізмом . На підставі передмови до «Запорізької Старовини», початок загальних занять Срезневського і його товаришів етнографією можна віднести приблизно до 1826 р. Гурток приятелів, в якому оберталися Євецькі під час перебування в університеті, міг тільки збуджувати і підтримувати в молодих студентах симпатії до малоруського народу і народної творчості.
В 1831 р. Срезневський, за участю всіх своїх приятелів, видає «Український Альманах» . З цього часу роз'їхавшись з Харкова приятелі надсилають зібраний ними матеріал Срезневському в його «скарбницю».
Дружба Срезневського і братів Євецьких тривала і після закінчення університету. У листуванні, яке збереглося, він неодноразово згадує про них. Ось кілька фрагментів з його листів до матері.
З листування І.І. Срезневського.
Октября 19, 1832. Варваровка.
...А между тѣмъ уже три недѣли,—и нѣтъ отъ васъ вѣсти! Что бы это значило? Знаете что, маменька,—адресуйте иногда письма на имя Ѳедора Степановича Евецкаго, Екатеринославъ, съ передачей мнѣ. Эго будетъ вѣрнѣе и скорѣе. Посылки въ Екатеринославъ у насъ часты. Иногда раза два въ недѣлю: а въ Новомосковскъ иногда и въ три недѣли разъ только посылаютъ. Вѣдь это скучно и горько: и есть письмо, да не по¬лучаешь
Спасибо Евецкому, онъ меня снабжаеть книгами,—и мы теперь съ нимъ ведемъ преаккуратную переписку. Я очень этому радъ...
Варваровка. Декабря 1-го 1832 г.
Съ этою же почтою вы получите и другое письмо мое: изъ Екатеринославля. Вы вѣрно, милая маменька, не осердитесь на меня за то, что на поѣздку къ Евецкому издержалъ 480 копѣекъ. За то я видѣлъ Евецкаго, провелъ съ нимъ счастливый день, увидѣлъ и обозрѣлъ Екатеринославль, проѣздился, былъ на той сторонѣ Днѣпра, вiдѣлъ развалины потемкинскаго дома. Въ понедѣльникъ я обѣдалъ у Евецкихъ. Добрые, умные старики. Они при¬няли меня очень ласконо.
26 октября 1832. Екатеринославлъ.
Почтеннейшая маменька! Случай — и вотъ, какъ видите по надписи, я въ Екатеринославлѣ. Отчасти желаніе увидѣть Евецкого, отчасти другое желаніе или правильнѣе любопытство узнать амперію нашу въ ёя центрѣ;—дрожки запряжены, сѣлъ и поѣхалъ. Вчера въ 1 часъ послѣ обѣда я увидѣлъ Евецкого; въ три часа поѣхали по Екатеринославлю, выѣздили весь; вечѳръ провели такъ весело, что и до сего времени вслѣдствіе хохота головная боль отзывается довольно чувствительно.
...Сегодня только что я имѣлъ удовольствіе свидѣтельствовать свое почтеніе добрымъ старикамъ, родителянъ Евецкаго. Прекрасные люди—они приняли меня очень ласково. Послѣ обѣда ѣду обратно...
27 генваря. 1833. Варваровка.
...По вечерамъ занимаюсь перепиской статей альманаховыхъ. Недѣли черезъ двѣ пошлю въ Москву рукопись уже переписанную. Вы, можетъ бьть, удивляетесь простотѣ названія моего альманаха: чѣмъ проще, тѣмъ лучше. Статьи любопытны. Не угодно ли прочесть заглавіе приготовленныхъ уже? Вотъ оно:
Повѣсти: Вукъ Абрамь (Евецкаго), Туфли (арабская пов.), Мой дядя (моя), Фермата (Гофмана, пересказанная мною), Вевелянка (преданіе), Блуждающій жидъ (Шуберта).
Путешествія: Чатырдагъ (Филомафитскаго), Черниговъ (Кулжинскаго), Жителя западныхъ Пиринеевъ (Фишера изъ Москвы), Рассказъ бывшаго въ плѣну у дикарей Сѣверной Америки, о Сербіи; Оссетины (Яновскаго), о Грузіи (Евецкаго).