1 ( 19-11-2015 12:03:49 змінене D_i_V_a )

Тема: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Киевская губерния, Васильковский уезд, Покровская церковь местечка Фастова

1-й брак по счету
24 января 1843 года
Жених – Мѣстечка Фастова Житель Казенный Крестьянинъ  Иванъ Алексѣев Притука, православный первим браком, 26 лет
Невеста – Двица Акилина Казенная Крестьянка утопшаго Михея Лисенка дочь Православная первымъ бракомъ, 18 лет
Поручители:
Поженихѣ: Григорій Наумовъ Мохна, Никита Мойсеевъ Осауленко. По Невестѣ Никита Терѣнтіевъ Кучеръ, Петръ Григоріевъ Кудь, Казенные Крестьяне, жители Фастовскіе
Кто совершал таинство:
Приходский Священникъ Емеліанъ Тошкевичъ съ Дьячкомъ Алексѣем Якубовским

ЦГИАК ф.127, о.1012, д.2327

Представителям фамилий, указанных в заглавии темы, обязательно читать сноску http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=3281#p3281 о происхождении украинских фамилий с окончанием -енко. Там объясняется, что скорее всего, по утраченым традициям украинского бытового языка, все эти фамилии являются походными одной и той же фамилии

Share

2

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

тема "Лысенко": http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=10725#p10725

Thanks: avrora2772

Share

3

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

D_i_V_a пише:

Представителям фамилий, указанных в заглавии темы, обязательно читать сноску http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=3281#p3281 о происхождении украинских фамилий с окончанием -енко. Там объясняется, что скорее всего, по утраченым традициям украинского бытового языка, все эти фамилии являются походными одной и той же фамилии

А я думаю, що це псевдогніздо прізвищ дуже мішано-плутане, тому що апелятивами були слова: 1) лисий; 2) лис (лисовин); 3) ліс; 4) народні форми різних канонічних імен - Лесь, Лісько, Лесик, Лісик тощо. Отже, тут багато коренів і навряд  крім пари Лисий / Лисенко можна стверджувати щось однозначне. Але й укр. Лисенко (Льісенко) могло бути записано по-рос. як Лисенко (Лісенко?).

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: kbg_dnepr1

Share

4 ( 14-05-2015 14:03:11 змінене D_i_V_a )

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Ярематойсамий пише:
D_i_V_a пише:

Представителям фамилий, указанных в заглавии темы, обязательно читать сноску http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=3281#p3281 о происхождении украинских фамилий с окончанием -енко. Там объясняется, что скорее всего, по утраченым традициям украинского бытового языка, все эти фамилии являются походными одной и той же фамилии

А я думаю, що це псевдогніздо прізвищ дуже мішано-плутане, тому що апелятивами були слова: 1) лисий; 2) лис (лисовин); 3) ліс; 4) народні форми різних канонічних імен - Лесь, Лісько, Лесик, Лісик тощо. Отже, тут багато коренів і навряд  крім пари Лисий / Лисенко можна стверджувати щось однозначне. Але й укр. Лисенко (Льісенко) могло бути записано по-рос. як Лисенко (Лісенко?).

Згодна з Вами...
Але подивіться на дату створення теми. Я тоді щиро вірила у те моє посилання - це для мене було відкриття, що -ЕНКО є "молодшим", та свого власного досвіду у мене в цьому питанні не було.
Сьогодні справа вже трохи змінилася... Я вже не зовсім впевнена у тому що поки жив старійший роду, то всіх інших називали -енко. Бо одного разу знайшла своїх Павленків при хрещені дитини серед воспрєємніков під записом Холоденко. Справа була у тім, що хрещеною була дружина. Вони були молодята - тіки у цьому році побралися, та жили при її батьках по прізвищу Холод. От і стали у тому запису у метричній Холоденками.
І ще є пара знахідок, що показує на те що носієм головного прізвища (без -енко) був не найстарший, а найбагатший з родичів.
У мене є подружка з прізвищем Лисак. От у той час, коли створювалася ця тема я по наївності думала, що це прізвища одного походження.
А як Ви думаєте, може треба Лисаків та Лисенко розділити?

Share

5

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

D_i_V_a
Подивився - тему створено в давні часи. smile Звичайно, Лисаків та Лисих/Лисенків краще б було розділити, але поки що, наче, й тут місця багато й не помічено, щоб одне одного пхали. smile

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

6

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Метрика о бракосочетавшихся 28.07.1913 г. Церьковь Михайловского Шостенского порохового завода (г. Шостка)

Казак села Локоток Глуховского уезда Черниговской губернии Каллиник Андреевич Лысенко

7

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Андрей Кононович

1868-1925, генерал-майор

Окончил Павловское военное уч-ще. Служил в Лейб-гвардии Финляндском полку. Участник Первой мир. войны, Дежурный генерал штаба 9-й армии. Участник Белого движения в ВСЮР, состоял в резерве чинов при штабе главкома. В Югославии с 1920 г.


Р. Г. Шмаглит. Белое движение 900 биографий крупнейших представителей русского военного зарубежья

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

8

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Я из рода Лисенко,
фамилия которого была исправлена на Л
ысенко
при поступлении моего деда Вячеслава Всеволодовича в
  1895г в Императорский Московский Университет .Так
мы потомки , по воле малограмотного человека из приемной комиссии
 ИМУ стали 
одним росчерком пера с буквой "Ы".
Многие родные ,так и ушли в мир иной не узнав истинного значения своей
фамилии. Фамилия происходит
  не от
"лысых" как их дразнили дети ,а от красивого, рыжего лесного зверька
лисы. Надо было в комиссии понимать,  разницу между произношением и значением фамилии.
Дед приехал из Одессы в Москву, не придав большого значения исправлению одной буквы, закончил университет ,женился, обзавелся детьми ,а потом нагрянула
революция и тут уж было не до буквы в своей фамилии. Трое его детей и все потом стали на русский манер Лысенками .


Хочу разместить найденный мной материал о Лисенко,Лысенко
может кому поможет найти своих предков

Русская Императорская Армия . 1909 год . 1 января .


Алфавит
офицеров / httpria1914.infoindex.phptitle
photo.qip.ru/users/naja/95315998 … nImageLink
book-old.ru›BookLibrary/00508-Razvedchik…zhurn /

Лисенко
Александр Александрович - подполковник, стр.26

Лисенко Андрей Кононович - капитан, стр.136, стр.47

Лисенко Владимир Гаврилович - поручик, стр.455

Лисенко Вячеслав Константинович - штабс-капитан, стр.803

Лисенко Эрнест Михайлович - полковник, стр.15

/ Белое движение /

«Участники
Белого движения в России». Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. www.swolkov.org

Лисенко Александр Лукич, р. 1887 в с. Початинцы Шевченковского у.
Подпоручик. В белых войсках Восточного фронта. Взят в плен. На особом учете с
1924 на Украине. /800/

Лисенко Алексей. Полтавский
кадетский корпус. Убит в Ростове. /514/

Лисенко Андрей Кононович*, р. 29 авг.
1868
. Сын действительного статского советника. 1-й кадетский корпус 1889,
Павловское военное училище 1891. Офицер л.-гв. Финляндского полка.
Генерал-майор, дежурный генерал штаба 9-й армии. 1918 в гетманской армии;
помощник по вопросам организации и формирования штаба Главнокомандующего всеми
вооруженными силами на территории Украины; в нояб. — дек. 1918 в Киеве. Во
ВСЮР; с 19 мар. 1919

в резерве чинов при штабе Главнокомандующего ВСЮР, затем помощник начальник
общего отдела военный управления ВСЮР, с 22 фев. 1920 в резерве чинов при штабе
войск Новороссийской области. В эмиграции

в Югославии. Ум. 26 нояб. 1925 в Иголо, близ Ерцегнови. Жена Маргарита. /30;
38; 73–51; 329; 686/

 Лисенко Анисим Федорович. Расстрелян большевиками летом 1919 в
Киеве. /701–199/

Лисенко Борис. Казак. В Вооруженных
силах Юга России на радиотелеграфе. Ранен. Эвакуирован 8 мар. 1920 из
Новороссийска на корабле "Херсон". /4–64/

Лисенко Валентина. В эмиграции во
Франции. Ум. 1993. /177/

Лисенко Василий, р. в Кубанской обл.
Во ВСЮР и Русской Армии до эвакуации Крыма. Младший урядник. Эвакуирован на
корабле "Витим". /4–58/

Лисенко Владимир Александрович, р.
1889. Санкт-Петербургский университет, Николаевское артиллерийское училище
1916. Офицер артиллерии. 1918–1919 член подпольной антисоветской организации в
Киеве. В эмиграции

во Франции. Художник. Ум. 29 фев. 1977 в Париже. /70–116; 118; 177/

Лисенко Владимир Гаврилович, р. 24 июля
1881.
Полтавский кадетский корпус 1901. Полковник. В эмиграции во Франции.
Ум. 24 фев. 1946. /43; 177; 514/

Лисенко Владимир Кононович*. Училище
правоведения 1899. Статский советник, чиновник Министерства торговли и
промышленности. Ум. до 1967. /401/

Лисенко Владимир Потапович, р. 1896.
Из казаков ст. Переяславской Кубанской обл. В эмиграции во Франции. Ум. 6 янв.
1936 в Париже. /75/

Лисенко Вячеслав Андреевич (Лысенко), р.
1876.
Поручик. В Добровольческой армии. Участник 1-го Кубанского
("Ледяного") похода. Во ВСЮР и Русской Армии в Особой офицерской
Ставки главнокомандующего роте

до эвакуации Крыма. Эвакуирован в Катарро (Югославия) на корабле
"Истерн-Виктор". Жена Ядвига Брониславовна 1895. /4–66; 40/

Лисенко Георгий (Юрий) Евграфович.
(Лысенко).
Сын Священника. Отдельные гардемаринские класы (вып. 1917; не
окончил). Во ВСЮР и Русской армии; в июне 1920 в Феодосии. Мичман. Эвакуирован
с флотом в Бизерту. Летом 1921 окончил Морской корпус. В эмиграции в Румынии,
1933–1938 подписчик "Морского журнала" в Сулине. Ум. 1973–1974 во
Франции. Сестра Антонина (Гавель). /33; 95; 381; 450/

Лисенко Георгий Гаврилович.
Вольноопределяющийся. В Добровольческой армии и ВСЮР в эскадроне 3-го уланского
полка. Убит 17 фев. 1920 под Егорлыкской. /73/

Лисенко Георгий. Училище правоведения
1917 (не окончил; мл. пригот. класс). /401/

Лисенко Дмитрий Ильич. Во ВСЮР и
Русской Армии в Марковской дивизии до эвакуации Крыма. На 18 дек. 1920 рядовой
в составе Марковского полка в Галлиполи. /4–84,85/

Лисенко Евгений Николаевич. Гардемарин
Отдельных гардемаринских классов. В плавании на вспомогательном крейсере
"Орел", в конце 1918 в Сайгоне. В белых войсках Восточного фронта; с
16 янв. 1919 в Морском училище

во Владивостоке. Эвакуирован 31 янв. 1920 на "Орле". Корабельный
гардемарин (2 апр. 1920 в Сингапуре). 27 окт. 1920 прибыл в Русскую Армию в
Севастополь на посыльном судне "Якут". Мичман (10 дек. 1920).
Эвакуирован

с флотом в Бизерту, окончил артиллерийский класс. В эмиграции в Чехословакии.
/320; 477; 488/

Лисенко Иван Эрастович**, р. 27 сен.
1899
в Черниговской губ. (2-й) Сын генерал-майора. 1-й кадетский корпус
1917. Юнкер Константиновского артиллерийского училища. Участник боев в
Петрограде. В Добровольческой армии

с нояб. 1917 в Юнкерской батарее, участник рейда партизанского отряда полк.
Чернецова. Участник 1-го Кубанского ("Ледяного") похода в 1-й
офицерской батарее. Георгиевский крест 4 ст. С 12 фев. 1918 прапорщик. Осенью
1918

в 1-й батарее, на 21 мар. 1919 в 1-м легком артиллерийском дивизионе, в июле
1919 командир орудия 1-й батареи

в Марковской артиллерийской бригаде, в сен. 1920 штабс-капитан 4-й батареи той
же бригады; до эвакуации Крыма в Севастопольском морском госпитале. Эвакуирован
на корабле "Румянцев". Галлиполиец. Осенью 1925 в составе Марковского
артдивизиона в Чехословакии. Капитан. В эмиграции 1933 в Чехословакии, с 1945 в
Баварии и Париже, с 13 нояб. 1951 в США, член отдела Общества Галлиполийцев.
Ум. 17 янв. 1969 в Сан-Франциско. Жена Татьяна Михайловна (Тяжельникова, дочь
генерал-майора; 1904–1955 там же), сыновья Эраст (монах; 1930–1965 там же),
Александр (р. 1947; священник; внуки Тимофей и Даниил), дочь Ольга 1932.
Родители в Петрограде. Соч.: воспоминания; главы истории Марковской
артиллерийской бригады. /2; 4–54; 30; 40; 68–9; 78–6; 105–189–90; 122–9; 118; 131;
252; 271; 421–58; 454; 737; 760/

Лисенко Иван, р. 1890. Подпоручик.
Во ВСЮР и Русской Армии до эвакуации Крыма. Эвакуирован в Катарро (Югославия)
на корабле "Истерн-Виктор". /4–66/

Лисенко Иван. В Вооруженных силах
Юга России. Ранен. Эвакуирован 8 мар. 1920 из Новороссийска на корабле
"Херсон". /4–64/

Лисенко Мария Николаевна, р. 9 июля
1894.
В эмиграции во Франции. Ум. 12 окт. 1960 в Париже. /118; 177/

Лисенко Михаил. Во ВСЮР и Русской
Армии до эвакуации Крыма. После эвакуации — в Техническом полку. В эмиграции;
1920–1924 подвергнут взысканию по суду. /636/

Лисенко Наталья Андреевна (Лысенко), р.
10 авг. 1886
в Киеве. Артистка. В эмиграции во Франции. Ум. 24 июня 1969.
/118; 177/

Лисенко Николай Дмитриевич, р. 1890.
Отдельные гардемаринские классы 1916. Мичман. Во ВСЮР и Русской Армии

в управлении морского транспорта до эвакуации Крыма. Эвакуирован из Севастополя
на корабле "Дооб". Лейтенант (с 29 мар. 1920). На 25 мар. 1921 в
составе русской эскадры в Бизерте. Женат. /4–63,87; 30; 60; 320; 495/

Лисенко Николай Федорович, р. в
Харьковской губ. Поручик. В Вооруженных силах Юга России. Взят в плен. В начале
1922 на особом учете в Кубано-Черноморском ОВК. /7–163/

Лисенко Павел. Прапорщик. В Русской
Западной армии; награжден армейской медалью. /11–60/.

Лисенко Петр Анисимович, р. 1892 в
Кременчуге. Подпоручик. Участник Белого движения. Взят в плен 1920. На особом
учете на Украине. /800/

Лисенко Петр Иванович, р. 1893. В
Вооруженных силах Юга России. На 19 фев. - 28 мар. 1921 в беженских лагерях в
Румынии. /4–190,192/

Лисенко Петр Илларионович, р. 1859. В Вооруженных силах Юга России. Эвакуирован
25 мар. 1920 из Новороссийска на корабле "Бюргермейстер Шредер". Ум.
7 нояб. 1920 на о. Лемнос. Сын Георгий. /4–68; 212/

Лисенко Сергей Михайлович. Виленское
военное училище 1916. Подпоручик 57-го Сибирского стрелкового полка. В
эмиграции. Ум. 24 окт. 1955 в Бельгии. /260/

Лисенко Эраст Иванович. Старший
офицер 4-й батареи 73-й артиллерийской бригады. В эмиграции иеродьякон Серафим.
В эмиграции во Франции. Ум. 16 апр. 1965. Соч.: восп. /68–73,89,91; 118/

Лисенко Эраст Эрастович**, р. 2 дек.
1897
. 1-й кадетский корпус 1915, Константиновское артиллерийское училище
1915. Во ВСЮР и Русской Армии в Корниловской артиллерийской бригаде до
эвакуации Крыма. Галлиполиец. В фев. 1921 во 2-й батарее Корниловского
артиллерийского дивизиона. Поручик. Осенью 1925 в составе того же дивизиона в
Чехословакии. В эмиграции 1935 член правления Общества Галлиполийцев в
Братиславе; 1926–1931 член Общества русских, окончивших вузы в Чехословакии.
После 1945 — в США, член Общества Галлиполийцев. Ум. 19 июня 1972. Жена Татьяна
Константиновна (21 фев. 1907 — 21 авг. 1997 там же), сын Иван 1945. /2; 4–74;
38; 78–22; 454; 577; 641–200; 737/

Лисенко. Во ВСЮР и Русской Армии до
эвакуации Крыма. Эвакуирован на корабле "Дон". Жена, дети 1911 и
1918 г.р. /4– 60/

Лисенко. Потомок выпускника 1-го
кадетского корпуса. В эмиграции к фев. 1952 в США. /38/

Лисенко. Прапорщик. В
Добровольческой армии и ВСЮР; до дек. 1918 в команде связи 1-го Офицерского
(Марковского) полка. /16–11/

Лисенко, р. 1890. Есаул. Во ВСЮР и
Русской Армии до эвакуации Крыма. 18 дек. 1920 подлежал эвакуации на корабле
"Херсон". /4–57/


Share

9 ( 04-01-2016 14:11:11 змінене Ярематойсамий )

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Olga_m46
Вероятность того, что фамилия происходит от слова "лиса", ничтожно мала, т.к. такого слова в украинском языке вообще нет, а только "лысыця", а самца в поднепровском регионе называли чаще "лысовын", и очень редко "лыс". Но и в этом случае фамилия первоначально должна была звучать "Лысэнко". Ежели она и вправду изначально звучала как "Лисэнко", то происходит от "лис"(лес) или "лИса" (тын). Кстати, и в русском антропонимиконе фамилии от "лиса" (Лисин) намного уступают производным от "лисица" (Лисицын). При этом не факт, что Лисин - это производное от "лиса" и факт, что Лисицын происходит от "лисица". То, что носители украинских фамилий вне родной среды часто избегали -ы- в своих фамилиях, явление распространённое.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: kbg_dnepr2

Share

10 ( 04-01-2016 15:48:16 змінене D_i_V_a )

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Ярематойсамий пише:

Olga_m46
Вероятность того, что фамилия происходит от слова "лиса", ничтожно мала, т.к. такого слова в украинском языке вообще нет, а только "лысыця", а самца в поднепровском регионе называли чаще "лысовын", и очень редко "лыс". Но и в этом случае фамилия первоначально должна была звучать "Лысэнко". Ежели она и вправду изначально звучала как "Лисэнко", то происходит от "лис"(лес) или "лИса" (тын). Кстати, и в русском антропонимиконе фамилии от "лиса" (Лисин) намного уступают производным от "лисица" (Лисицын). При этом не факт, что Лисин - это производное от "лиса" и факт, что Лисицын происходит от "лисица". То, что носители украинских фамилий вне родной среды часто избегали -ы- в своих фамилиях, явление распространённое.

Пан Ярема и др., не судите Ольгу очень строго, я уже сказала ей, что сообщение получилось сумбурным и для не посвященных людей запутывающим. Читать его надо с пониманием того, что человек осознал что - "кто мог подумать, а внутри фамилии то не лысина, а лисица!!!"

Большое спасибо за Ваши объяснения. Дело в том, что я рассказала что у нас на форуме идет наполнение темы Лысенко и когда мы коснулись ее образования (что же там в середине находится) я объяснила что это не от лысины, а от украинского лыса (или как Вы говорите лысовына), то для Ольги многие точки встали над "і". Дело в том, что когда ее предки переселились в россию, то в документах фамилию писали ЛЫсенко, чему и существуют семейные реликвии-доказательства. Так что не все избегали... время вносило свои коррективы...

Share

11

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Дело в том, что и такая фамилия есть - рус. Лисенко укр. Лісенко. Она имеет право на существование. Что она, скорее всего, идёт от Лысенко и постоянно путалась с ней, дело второе. Но в таком случае, это другая фамилия и для неё нужна отдельна тема.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: kbg_dnepr1

Share

12

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Ярематойсамий пише:

Дело в том, что и такая фамилия есть - рус. Лисенко укр. Лісенко. Она имеет право на существование. Что она, скорее всего, идёт от Лысенко и постоянно путалась с ней, дело второе. Но в таком случае, это другая фамилия и для неё нужна отдельна тема.

В этой теме уже есть сноска на аналогичную тему "Лысенко" в сочетании "ЛЫ".

Наверное Вы правы, надо оставить эти две темы так как они есть, т.к. не всякий русский Лисенко будет искать своих родственников среди Лысенко... Ну а для возможных "перебезчиков" в обратном направлении создать тему Лісенко/Лисенко.
Так що зробіть будь ласка нову тему, а ми їх пов'яжемо

Share

13

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

То не теми розрізняти треба і множити, а більш чіткі правила для подачі прізвищ установить. Наприклад, подавати українське написання, а через / російське - "Лисенко/Лысенко", "Лисак/Лысак". Через кому подавати тільки написання прізвищ в одній мові - "Лисак, Лісак/Лысак, Лисак", "Лисовин, Лісовин, Лесовін/Лисовин, Лесовин"(тут укр. формам "Лисовин, Лісовин, Лісовін" відповідає одна рос. "Лисовин"). Якщо тему відкриває людина, що не знає укр. написання, то у випадках, коли воно відрізняється від російського, то укр. варіант додавати модераторам. Якщо по-укр. прізвище пишеться "Литвин" (по-рос. фонетично "Лытвын") і так саме воно пишеться по-рос. (але по-укр. фонетично "Літвін"), то хай у назві теми буде один варіант, але все ж краще "Литвин/Литвин". У випадках з такими прізвищами, як Литвин, Лисовин, Волошин, Сербин виникатимуть ще такі питання. В Росії ці прізвища або не дають жіночу форму (Татьяна Литвин, Нина Сербин), або дають (Татьяна Литвина, Нина Сербина). Ні лінгвісти, ні юристи досі  не дали чіткої відповіді, "Олег Литвин, Олегу Литвину, Ольге Литвин" з одного боку та "Олег Литвин, Олегом Литвиньім, Ольга Литвина, Ольге Литвиной" з іншого - то одне чи то різні прізвища?

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: kbg_dnepr1

Share

14

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Ярематойсамий пише:

То не теми розрізняти треба і множити, а більш чіткі правила для подачі прізвищ установить. Наприклад, подавати українське написання, а через / російське - "Лисенко/Лысенко", "Лисак/Лысак"...

Розумієте, пане Яремо, правила подачі (чогось небуть) вимагають також контролюючого ці правила органу/департаменту/служби... Бо якщо створити правила, та не контролювать... то буде, як завжди... ніхто цих правил дотримуваться не буде...

На цьому форумі таких людей (контролерів) ПОКИ немає... інколи хтось робить щось хаотично, спонтанно та не послідовно - потім кидає... потім щось знов поробить... знов покине...
У багатьох людей таких знать, як у Вас, немає, тому прогнозувать, що в майбутньому теми будуть створювати за правилами про які Ви щойно написали, не доводиться

Share

15

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Ото й біда! Але в тому й шарм, бо є про що побалакать. smile

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

16

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Дмитро Павлович, 1878 р.н.,
народився і проживав у с. Гринівка, українець,
освіта початкова, селянин-одноосібник. Арешт
17.04.1933, звинувачення за ст. 54-14 КК УСРР.
Особливою нарадою при колегії ДПУ УСРР
10.06.1933 справа закрита. (ДАСО, ф.Р-7641,
оп. 4, спр. 37).
ЛИСЕНКО Сергій Степанович, 1906 р.н.,
народився і проживав у с. Гринівка, украї-
нець, освіта початкова, селянин-одноосібник.
Арешт 2.12.1928, підписка про невиїзд від
26.01.1929, звинувачення за ст. 54-8 КК УСРР.
Роменським РВ ДПУ 27.04.1929 справа закрита,
підписка про невиїзд анульована. (ДА УСБУ в СО,
спр. П-3807*).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)
Thanks: kbg_dnepr1

Share

17

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, 1912 р.н.,
с.Велика Виска, українець, освіта початкова, заготувач курей “Заготскота”. У 1934 році за розтрату був засуджений до 1,5 року неволі. Вдруге заарештований 9.12.1940 Великовисківським РВ НКВС (“19.11.1940 в Івано-Благодатному заготовляв курей, пообідав, випивши дві стопки денатурату, запріг волів, упакувавши ящики з курми і вирушив із села, по дорозі зустрів безногого Кардаша, учасника боїв з білофінами: “Дурний ти корч, захищав радянську владу - через таких дурнів, як ти, вона ще довго триматись буде, а нам життя нема”, лаявся матірно в присутності дітей, вилаяв нецензурно міліціонера Фісана”). Засуджений 21.01.1941 Кіровоградським облсудом до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 28.06.1990 Верховним судом УРСР (П - 12067)

ЛИСЕНКО ІВАН ЙОСИПОВИЧ, 1891 р.н.,
с.Новоолександрівка, українець, письменний, хлібороб-одноосібник. Заарештований 28.12.1929 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“пошкодив власну молотарку, щоб не виконувати план до двору, не платити мірчука та не давати користуватись молотаркою іншим, чим фактично зривав темп обмолоту в артілі”). Засуджений 25.01.1930 Зінов’євським окрсудом до 5 років концтабору з позбавленням громадянських прав, конфіскацією майна і засланням на 5 років. Реабілітований 28.02.1992 Генпрокуратурою України. Вдруге як член колгоспу заарештований 27.07.1937 Хмелівським РВ НКВС (невдоволення радвладою, контрреволюційна агітація). Засуджений 13.08.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 23.08.1937. Реабілітований 25.04.1957 Кіровоградським облсудом. (13095, 3564 - П)

ЛИСЕНКО ОМЕЛЯН ІВАНОВИЧ
, 1899 р.н.,
с.Димине, українець, освіта початкова, проживав у м.Білоярський Свердловської (нині Єкатеринбурзької) області, Росія, червоноармієць, рядовий військового складу №267. Заарештований 25.09.1942 особливим відділом НКВС Уральського військового округу (антирадянська агітація: “висловлював поразницькі настрої, вихваляв умови утримання радянських вояків у німецькому полоні, виказував невдоволення умовами служби в Червоній армії”). Засуджений 2.11.1942    трибуналом Уральського військового округу до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 4.03.1991 головною військовою прокуратурою. (12579 - П)

ЛИСЕНКО СТЕПАН МАКАРОВИЧ, 1887 р.н.,
с.Велика Виска, українець, освіта початкова, комірник колгоспу “Правда”. Одеським обласним УНКВС 16.03.1936 заведено справу у зв’язку із самогубством С.М.Лисенка - 22.02.1936 (“під кличкою Гопкін працював у органах НКВС сексотом, після перевірки донесень, які він регулярно подавав письмово у райвідділ НКВС, отруївся миш’яком і помер наступного дня в лікарні”). Одеським облуправлінням 23.04.1936 справу припинено. (П - 1294)

ЛИСЕНКО ЯКІВ ІВАНОВИЧ, 1906 р.н.,
с.Олексієво-Лутківка, українець, письменний, член ВКП(б), проживав у с.Новокостянтинівка (нині у складі с.Мануйлівка), бухгалтер Мануйлівського торфопідприємства. Заарештований 9.08.1948 Новоукраїнським РВ МДБ (“в роки німецької окупації працював бригадиром держмаєтку, систематично вів антирадянську агітацію”). Засуджений 11.09.1948 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 25 років ув ’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Управлінням МДБ Кіровоградської області 23.12.1952 справа припинена, з-під варти звільнений. (6 - П)

Thanks: kbg_dnepr1

Share

18

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Михайло Дмитрович, 1888 р.н.,
народився і проживав у с. Бишкінь, українець,
освіта початкова, працював у колгоспі „Червоний
Жовтень”. Арешт 5.03.1938. Трійкою при
управлінні НКВС по Харківській області
9.05.1938 за підривну роботу проти влади та
участь в українському контрреволюційному
націоналістичному осередку застосована ВМП.
Розстріляний 4.06.1938 у м. Харків. Реабіліто-
ваний 10.12.1990 прокуратурою Сумської
області. (ДАСО, ф.Р-7641, оп. 7, спр. 75*).
ЛИСЕНКО Семен Іванович, 1895 р.н.,
с. Шенгаріївка Зіньківського району Полтавської
області, проживав у с-щі Першотравневе,
українець, освіта початкова, працював у колгоспі
ім. Калініна. Арешт 5.05.1938, звинувачення за
ст. ст. 54-2, 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР. Грунським
РВ НКВС 9.03.1939 справа закрита. (ГДА УСБУ в
СО, спр. П-584).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

19

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО ІВАН ПИЛИПОВИЧ, 1884 р.н.,
с.Вершино-Кам’янка, українець, малописьменний, хлібороб. Заарештований 5.02.1930 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (“у грудні 1929 року вступив у соз без сільгоспінвентаря, а коли 5.02.1930 комісія з об’єднання колгоспної техніки прийшла до нього з вимогою, він накинувся на одного члена комісії з ножем, поранивши того в руку; вів антирадянську агітацію проти хлібозаготівлі та колективного господарювання, проти підписки на державну позику на індустріалізацію країни”). Засуджений 8.03.1930 особливою нарадою ДПУ до 3 років заслання у північний край. Реабілітований 7.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (9998 - П)

ЛИСЕНКО ФЕДОСЬ ЮХИМОВИЧ, 1890 р.н.,
с.Вершино-Кам’янка, українець, освіта початкова, хлібороб-одноосібник. Заарештований 12.02.1930 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (виступи проти колективізації, хлібозаготівлі та посівної кампанії). Засуджений 18.03.1930 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до 3 років заслання у північний край. Реабілітований 31.01.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 6038)

ЛИСЕНКО ЯРИНА МИКИТІВНА, 1870 р.н.,
с.Спасове, українка, неписьменна, хлібороб. Заарештована 2.04.1930 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“агітувала проти колективізації, заходів радянської влади, висловлювала терористичні наміри на адресу місцевого радянського активу”). Засуджена 13.06.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 5 років ув’язнення у концтаборі умовно. Реабілітована 7.07.1989    Кіровоградською облпрокуратурою. (12052 - П)

Thanks: kbg_dnepr1

Share

20

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСАК
Омелян Васильович, 1903, Черкаська обл. 3т
Пантелеймон Степанович,1908, с. Янчекрак (Кам'янське), м. Запоріжжя 2т
    ЛИСЕНКО
Василь Денисович, 1892, м. Гуляйполе 1т
Василь Якович, 1895, с. Басань, с. Чубарівка 4т
Демид Назарович, 1905, с. Леніна-2 (Токмак) 4т
Іван Васильович, 1886, м. Запоріжжя 4т
Іван Кузьмич,  1910, Омська, м. Запоріжжя 6т
Микита Якимович,  1908, Сумська, Запоріжжя 6т
Микола Петрович, 1915, с. Шевченкове-2 (Пологи) 1т
Михайло Кіндратович, 1897, с. Воздвижівка, с. Кінські Роздори 1т
Олексій Ілліч, 1893,  с. Красногірка (Мелітополь) 5т
Омелян Петрович,  1896, Херсонська, Запоріжжя 6т
Петро Юхимович, 1893, м. Луганськ, Запоріжжя 1т
Семен Денисович, 1899, м. Гуляйполе, Запоріжжя 1т
Семен Іванович, 1893, Кіровоградська обл. 6т
Сергій Петрович, 1905, Київська, Запоріжжя 1т
Степан Григорович,  1896, с. Балки 6т
Степан Назарович, 1882, с. Леніна-2 (Токмак) 4т
Трохим Данилович, 1881,  с. Басань 5т
Яким Никифорович, 1875, с. Омельник 1т
Яків Авксентійович, 1897, с. Новоандріївка, Запоріжжя 2т
ЛИСЕНКО-ЛИСАК Петро Онуфрійович, 1897,  Львівська, Запоріжжя 5т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Thanks: kbg_dnepr1

Share

21

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Олександр Федорович (СОКО-
ЛОВ Володимир Костянтинович), 1896 р.н.,
с. Боромля Тростянецького району, проживав у
м. Лебедин, українець, освіта початкова, рахівник
садогороднього товариства. Арешт 16.05.1929,
звинувачення за ст. 54-6 КК УСРР. Сумським
окрвідділом ДПУ 22.12.1929 справа закрита. (ГДА
УСБУ в СО, спр. П-3683).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)
Thanks: kbg_dnepr1

Share

22

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Лисенко Корній Якович
1876 – квітень, 9, 1938
Лисенко Афанасій Корнійович (на фото)
1903 – березень, 13, 1942
Нині на цьому бугрі ростуть вищі за людину бур’яни та гуляє вітер. З кожним роком у селі залишається все менше корінних мешканців: старі відходять у вічність, а їхні нащад- ки не дуже з великою охотою залишаються жити на землі своїх предків. Тож село пустіє, лише частково поповнюючись за рахунок різних переселенців із близьких і далеких країв. Ці приїзжі люди навіть і не здогадуються, що колись на цьому кутку віками жили представники хліборобського роду Лисенків, поливаючи потом землю, збираючи копійку до копійки, щоб купити ще один шмат тієї землі, яку потім ділили між своїми доньками і синами. Так повто- рювалося роками і десятиліттями, аж поки не прийшла більшовицька колективізація.
Коли я буваю на цьому місці, в мене виникає думка: «Це ж як потрібно було любити зем- лю, щоб при дилемі земля або життя, зробити вибір на користь першої. Вибір, який у подаль- шому стане фатальним. Нині багато доводиться чути про ефективного і добросовісного влас- ника на землі. Якби ж то можна було повернути тих власників, що знищили тоді, в далеких уже 1930-х. Не шуміли б замість пшениців на полях кількаметрові бур’яни». При цих думках у мене, лисенківського нащадка, серце стискає біль.
Рід Лисенківський – дуже давній малобудищанський рід. Віками вони мешкали на цій землі. А прізвище Лисенко було колись дуже поширеним у нашому селі. Свій родовід по лисенківській лінії мені вдалося прослідкувати майже від початку ХІХ століття, а міг би за-зирнути і глибше, коли б не боротьба більшовиків із церквою. Адже свого часу при Різдво- Богородичному храмі зберігалися метричні книги від початку 1740-х рр. [1]. Мої предки по батьковій лінії – козаки Лисенки протягом століть були вільними хліборобами в Малих Будищах. Це, зокрема, прапрапрадід Семен Лисенко (рр. н. і см. невід.), прапрадід Яків Се- менович Лисенко (1846–1933), прадід Корній Якович Лисенко (1876–1938). Окрім того, що вони любили землю і трудилися на ній, Лисенки шанували Бога. Ще Яків Лисенко був заможним господарем у Малих Будищах, то ж всіляко підтримував церкву. Зокрема, ще на початку 1880-х рр. він разом з іншими заможними господарями села допоміг збудувати дім для священика. Як свідчать «Полтавские Епархиальные Ведомости» за 1882 р.: «4-го верес- ня парафіянам Різдво-Богородичної церкви, села Малих-Будищечок, Зіньківського повіту, козакам: Адаму Герасименку, Якову Лисенку, Пилипу Шираю і церковному старості Павлу Пічці, а в їх особі і всім парафіянам Мало-Будищанським, за забезпечення парафіяльного священика зручним пристойним приміщенням наказано оголосити від імені Його Високо- преосвященства пастирську вдячність і благословення» [2].
Місце, де жили Лисенки, легендарне в прямому значенні слова. Справа в тім, що за од- нією з легенд село наше, Малі Будища, назву свою отримало від шатра (намета, будки) в якій мешкали три козацькі сім’ї, прибулі з півдня. Корінні на той час жителі села стали називати прибулих «будянами», тобто такими, що мешкають у будці. А мешканці сусідніх поселень і корінних мешканців стали прозивати «будянами». А село отримало назву Мала Будочка, Мала Будичечка, а згодом Мала Будищечка, Малі Будищечки [3]. Місцем, де багато століть тому поселилися прибулі з півдня, був пагорб, де пізніше мешкали Лисенки. І хто знає, мож- ливо і самі Лисенки були нащадками тих переселенців із півдня.
Мій прапрадід Яків Семенович Лисенко помер голодного 1933-го, будучи 87-річним стар- цем. За кілька років до цього, на початку колективізації і розкуркулення, місцеві сільські активісти-голодранці буквально викинули його на сніг у люті «крещенські» морози зі своєї хати, разом із сім’єю найменшого сина Дмитра (серед них троє малолітніх дітей), який жив із батьком [4]. А хату розібрали. В 33-му помер і Дмитро Якович Лисенко та його маленький син Іван. Нелегка доля випала Дмитру Лисенку. За словами його старшої доньки, Галини (1927 р. н.): «Мій батько – нещасний, хоч і багатенький був. Ну нещасний. Довго служив, тоді ж армія велика була. А тоді додому іти – австро-германська война. І він на тій войні та й по- пав до німця у плєн. І десять год пробув у тому ж плєну» [5]. Повернувшись додому, Дмитро Якович одружився, народилося дві доньки і син, але довго пожити не довелося. Насунула нова біда – насильницька більшовицька колективізація і розкуркулення. Це нещастя не об- минуло і сім’ю Дмитра Лисенка. Причина – відмова вступати до колгоспу. Холодної зими, як зграя круків, налетіла на господарство Дмитра Яковича бригада місцевих активістів на чолі з головою сільської ради Монькою. Повигонили всіх на мороз, а хату почали розбирати. «Сімнадцять душ на хаті було. І кричать, було кажуть мама, із хати: «Не впустіть ніхто, хай змерзни!». І крещенськими святками, по морозі. Так за шо? За те шо батько трудився. І ото дивись. В армії був, тоді в плєну. Прийшов, там ожинивсь, годів п’ять пожив і ото таке. Не- щасний. Мученик. Страшне врем’я було», – згадувала Галина Дмитрівна Лисенко [6].
Ще перед розкуркуленням на Дмитра Лисенка як і на інших місцевих заможних господарів наклали план по хлібозаготовлі. Все, що міг, він віддавав. Його донька згадувала: «Ото ж ви- зивали у сільраду оцих жи куркулів, вивозити на Сібір. Ну й визвали. «Сидять, – кажуть мама, – багато їх». А батько тіки поріг переступив, а вони [активісти – В.М.] й кажуть: «Оцьо- го чоловіка одпустіть, він нам усе оддав». Так оддав жи, не було й за шо жити» [7].
Важко нині гадати, але можливо б, якби виселили Дмитра Лисенка у Сибір, то і зали- шився б живий, як його рідний брат Лука, який, бачачи трагічну долю своїх братів і батька, покинув все своє господарство і втік разом із сім’єю у Алтайський край.Після вигнання з хати Яків Семенович Лисенко пішов жити до старшого сина Корнія. Його онука Галина Лисенко згадувала: «Ну мені отого діда шкода. Як таки на старість вигна- ти з хати. Уже він не ходив, а шкріб. Ну понімаєш уже він ні ноги не підніме, нічого. Старий жи. А мама й каже: «Ну йдіть уже он до Корнія, ше ж його не займають». Це ж нас самих первих. Ше ж Корнія не займали» [8].
Дмитра Лисенка з сім’єю на деякий час приютили сусіди, а потім вони перебралися на Яремівку – куток Опішнього, звідки була родом Дмитрова дружина. Там і понині одиноко стоїть невеликий хрест на могилі, де покояться жертви більшовицького голодомору Дмитро Якович Лисенко і його зовсім маленький синок Ванько.
Знову звертаюся до страшних спогадів Галини Лисенко: «У такому ми жили, шо не дай Боже, аби ніхто не дожидав отак жити. Їсти ж нічого, то ото дасть тітка стакан пшона, то мама та поки зваре, попробує ж чі солоне, чі яке воно. А він же маленький Ванько, отак держиться за кровать, за бильце та : «От тлясця не мати, сама їсть, а мені не дає». І два годи хлопчикові було. Тепер є вже такі великі діти шо не балакають, а то ж було невелике дитя і ото балакало харашо: «Тлясця не мати, сама їсть, а мені не дає». Вона ж поки звари його, попробувати ж треба. Умер. Тоді було нікого й не допросишся ями викопати. Та дядько Михайло, це вже мамин зять – сестрин чоловік, та викопали яму, там воно таке під ліском, а тепер той лісок розтой, розрубили його, розчистили. І ото шо накидаю я могилку – корови розіб’ють. І ото й хрестик там такий уже поганенький. І ото вони там удвох. Уперед жи батько умер, а тоді Іван. Так дядько Михайло підкопав отак під бік. У рогожу загорнули. І батька, і... Не було ж нічого» [9].
Згодом дійшла черга і до Корнія Лисенка. Його також було розкуркулено і розпродано на торгах у 1930 р., хату активісти розібрали, довелося будувати і жити в землянці. За «злісне невиконання» твердого державного податку Корнія Яковича було засуджено на три з поло- виною роки на початку 1930-х рр.
Афанасій Корнійович Лисенко, онук Якова Лисенка, перед колективізацією вже відійшов від батька і господарював окремо. За невиконання сплати обов’язкових державних податків його господарство було розпродане, а самого Афанасія Лисенка засудили на два з половиною роки позбавлення волі.
Окрім синів Корнія, Луки і Дмитра у Якова Семеновича Лисенка було і кілька дочок. Одна із них, Клавдія вийшла заміж у хутір Хижняківку за гончаря Якова Павловича Пічку. Її також не обминула лиха доля. Свекор, Павло Пічка, був відомим і заможним малобуди- щанським гончарем. Він разом із моїм прапрадідом Яковом Лисенком згадується у «Пол- тавских Епархиальных Ведомостях» серед тих достойників, які зробили найбільший вклад у будівництво священицького будинку на початку 1880-х рр. Яків Пічка успадкував все краще в гончарстві від батька. Слава про нього як вмілого майстра ширилась далеко за межі хутора. Відомо, наприклад, що до Якова Пічки наприкінці 1920-х рр. приводили учнів з Опішненсь- кої керамічної промислової школи, щоб вони на власні очі побачили роботу справжнього майстра [10].
З початком колективізації господарство Пічок у Хижняківці було розкуркулене і розпро- дане. З усієї сім’ї після голодомору 1932–1933 рр. залишилася лише одна донька та син. Сам господар, донька та дружина Клавдія – померли [11].
30 липня 1937 р. Миколою Єжовим, тогочасним наркомом внутрішніх справ генкомісаром державної безпеки, був підписаний оперативний наказ No 00447 «Про операцію з репресу- вання колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів», що мав гриф «цілком таємно». Він став сигналом до ще більшого розширення масштабів політичних репресій у СРСР. У наказі, зокрема, зазначалося:
«Матеріалами слідства по справах антирадянських формувань встановлюється, що в селі осіла значна кількість колишніх куркулів, раніше репресованих, тих які заховалися від репресій, тихякі втекли із таборів, заслання і трудселищ. Осіло багато в минулому репресованих церковників і сектантів, колишніх активних учасників антирадянських військових виступів. Залишилися майже незайманими в селі значні кадри антирадянських політичних партій <...>
Як установлено, всі ці антирадянські елементи є головними призвідниками всякого роду ан- тирадянських і диверсійних злочинів <...>
Перед органами державної безпеки стоїть завдання – найбезпощаднішим способом роз- громити всю цю банду антирадянських елементів, захистити трудящий радянський народ від їх підлої підривної роботи проти основ радянської держави.
У зв’язку з цим наказую – 5 серпня 1937 року у всіх республіках, краях і областях почати операцію з репресування колишніх куркулів, активних антирадянських елементів і кримінальних злочинців» [12].
Згідно з наказом репресіям, зокрема, підлягали:
«1. Колишні куркулі, які повернулися після відбуття покарання і які продовжують вести анти- радянську підривну діяльність.
2. Колишні куркулі, які втекли із таборів і трудселищ, а також куркулі, які сховалися від розкур- кулення, які ведуть антирадянську діяльність.
3. Колишні куркулі і соціально небезпечні елементи, які перебувають у повстанських, теро- ристичних і бандитських формуваннях, які відбули покарання, які заховались від репресій або втекли із місць позбавлення волі і відновили свою злочинну діяльність.
4. Члени антирадянських партій <...>
5. <...> найбільш ворожі і активні учасники козачо-білогвардійських повстанських організацій, фашистських, терористичних і шпигунсько-диверсійних контрреволюційних формувань <...>.
Всі куркулі, карні злочинці та ін. антирадянські елементи, які репресуються розбиваються на дві категорії:
а) до першої категорії відносяться всі найбільш ворожі з перерахованих вище елементів. Вони підлягають негайному арешту і після розгляду їх справ трійками – розстрілу;
б) до другої категорії відносяться всі інші, менш активні, але все ж ворожі елементи. Вони підлягають арешту і ув’язненню в табори на термін від 8 до 10 років, а найбільш злісні і соціально небезпечні із них ув’язненню на ті ж терміни в тюрми за ухвалою трійки» [13].
Афанасій Корнійович Лисенко був арештований 7 вересня 1937 р., тобто через місяць після виходу сумнозвісного указу М.Єжова, за звинуваченнями у проведенні контрреволюційної агітації. На той момент він працював теслею в опішненській артілі «Художній керамік» [14].
У довідці, підписаній керівництвом артілі головою Євдокимом Середою та парторгом Федором Різником, зазначалося (мова оригіналу збережена):
«Справка
Дана органам Н.К.В.Д
Від артілі художній керамік на гром. Лисенка Офанасія Карповича мешканця сила М-Будищ
батко його був розкуркуленій він жив окремо від батка теж був засудженій за невиконаня дер- жавних зобовязан і відбував кару поступів на роботу в артіл худ керамик 1936 р. 2 го червня пра- цював в артілі плотніком не хотів участуват ні на яких зборах і політ гуртках у вигляди пасивности він вів розлагателну роботу серед артілщеків артілі «Художній керамк» і зривав підписку на по- зику оборони краіни в чім і свідчатця
Голова арт. /підпис/ партогр /підпис/» [15].
У довідці, виданій Малобудищанською сільською радою, зазначалося (мова оригіналу збережена):
«Справка
Дана ця гр. Лисенко Опанасу Корнієвичу про те що батько Корній мав до рев. 40 га землі, коней 2 шт. волів 1 пару корів 2 шт. був хлібороб власник, мав найману працю. Син Корнія Опанас Корнієвич жив до рев з батьком. мав коней 2 шт 1 корову вівці свині і т. д. до 20 шт. участвовав із слов селян теж у організ. хлібороб. власників, допомагав білим під час вступу диникина в Опішнянський р-н. Судився за невиконання хлібопоставки в 1935 році і засуджений був на 2 роки позбавлення волі, що і відбував в межах України. Відбувши кару і повернувшись до с. Малі Будища, Лисенко Опанас Корнієвич занімався агітацією проти к-пу говорячи, що к-п нічого гар- ного недасть, крім того, що ти обнищієш, бо хліба на трудодень не получиш в такій мірі, щоб про- годував ти свою сім’ю, а колись, то було позичиш у дядька пуд, відробиш його, а коли треба то й ще можна позичити. Лисенко Опанас занімався організацією церковників, які ще й ідосі ходять вимагають церкву. Сельрада вважає, що така людина як Лисенко Опанас в цілому не наша, не Радянська і як член суспільства не може бути, ця людина підлегла буржуазії і цю людину держати в селі небезпечно, що с/р і стверджує.
Голова с/р Каша» [16].
Через чотири дні після арешту, 11 вересня 1937 р., було проведено перший допит Афанасія Лисенка. Слідчим задавалися питання про соціальне походження батьків заарештовано- го, про його майнове положення до революції, про родичів, які служили у білій армії, про репресії яким піддавався Афанасій Лисенко та його рідні. І лише 19 вересня 1937 р. було проведено допит свідків [17].
Як свідки були допитані троє мешканців с. Малі Будища. Всі вони члени колгоспу «ХІ-річчя КНС» і члени сільради, свого часу брали активну участь у колективізації. Се- ред звинувачень, адресованих Афанасію Лисенку, були такі: «В час окупації німецькими військами України був активним учасником у знущанні селян бідняків і радянських активістів і організації хліборобів-власників», «в час перебування білих армій Денікіна мав тісний зв’язок із контрреволюційною армією», «агітував протів колективізації», «мав зв’язок із братом, який служив у білій контрреволюційній Деніківській армії», «навмисно зривав державні зобов’язання, за що господарство було розпродане», «агітував, що в колгосп іти не треба, бо там ви самими хазяїнами не будете, а будете рабами, що колгосп, це грабунок се- лян», «сміявся, знущався і погрожував колгоспникам, говорив «хай організовують колгосп і відбирають землю, а коли повернеться наша влада, то в моєму лісі хватить лубків і гілля, щоб повішати вас», «вороже настроєний протів існуючого радянського ладу» та інше [18].
23 вересня 1937 р. було проведено повторний допит заарештованого:
«Обвинувачений Лисенко, слідству відомо про те, що ви займались контрреволюційною про- пагандою, говорили, що в недалекому майбутньому спалахне війна і в цій війні буде поразка Радянського Союзу. Скажіть, ви говорили це?.
Я цього не говорив.
Скажіть обвинувачений Лисенко ви говорили серед населення про те, що колгосп всерівно
скоро розвалиться – потрібно зарані виходити. Ви говорили це?. Цього я не говорив» [19].
У заключній постанові Опішнянського районного відділення НКВС за підписом началь- ника, молодшого лейтенанта держбезпеки Тимченка, зокрема, зазначалося:
«В Опішнянське Райвідділення НКВС поступили дані про те, що Лисенко Афанасій Корнійович при білих видавав всіх, хто співчував Радянській владі. Брат його приймав участь в арешті і розстрілі 3-х червоноармійців, після чого втік із білими. Під час колективізації Лисенко Афанасій Корнійович, будучи вороже налаштованим до існуючого ладу, вів антирадянську пропаганду проти організації колгоспів, погрожував колгоспникам, пророкував про переворот влади.
В 1932 році його майно було продане за злісне невиконання податку і був засуджений на 2 1/2 року позбавлення волі.
В 1937 році вів контрреволюційну агітацію, опошляв міроприємства партії і уряду.
Арештований у зв’язку з цим і допрошений Лисенко Афанасій Корнійович у своїх показан- нях відкидає пред’явлене йому обвинувачення, однак показаннями свідків Ващенко, Ширай, Остроушко викривається в контрреволюційній діяльності.
Вважаючи злочини Лисенка Афанасія Корнійовича за признаками ст.54-10 ч.1 КК УРСР в проведенні контрреволюційної діяльності доведеними показаннями свідківПостановив:
Слідчу справу по звинуваченню по ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР Лисенка Афанасія Корнійовича представити на розгляд Судової Трійки при Харківському Облуправлінні НКВС по 2-й категорії» [20].
29 вересня 1937 р. цю справу було розглянуто на засіданні Особливої трійки. У виписці із протоколу No 15 зазначалося:
«Слухали: 99. Справу No3001 Опішнянського РВ НКВС по звинуваченню: Лисенка Афанасія Корнійовича, 1903 року народження, уродженця с. Малі-Будищі Опішнянського району Харківської області, куркуля, розкуркуленого, в 1932 році засудженого за невиконання держав- них забов’язань до 21/2 років, до арешту працюючого в артілі теслею. По ст. 54-10 ч.1 КК УРСР
Постановили: Лисенка Афанасія Корнійовича ув’язнити в табір на десять років, рахуючи термін з 7 вересня 1937 року» [21].
Спочатку Афанасій Лисенко відбував покарання в Бурятії, в місті Улан-Уде. Підстави го- ворити про це дає заява про перегляд справи, яка зберігається в його кримінальній справі. Цитую мовою оригіналу:
«У.С.С.Р.
Верховному
Прокурору
От заключонного В.С.Ж.Д. Город Улан-уде 1 отделение Колона No7 от Лысенка Афанасия
Корниевича. Заявление.
Мой арист 7 сентября 1937 года Опишнянским Р.Н.В.Д. Миня обвиняли по трём вопросам Как будто бия говорил в масах? Чтоби хлопотали за церкву.
Як будто я говорил против колхоза.
Чтоби виписувалися из колхоза.
Невидомий вопрос точно я немогу розьяснит в том что когда то било время проходили нем-
цы як будто бы я виступав за ихню организацию такого нипомлю потому что я бил несовешено летний таких приступлений сомной нибувало.
1937 года 29 сентября сужден Харковськой тройкой Н.К.В.Д. статьи 54 пунт /10/: 10 лет No л/д. 66/797.
В том что я непринимал никакого учатия приступление немцев. Я неучатувал с немцами, я бил принят в Красную Армию могут доказат таки свидетели села Малых Будещечёк Опишнянского раиона Полтавской Области Иван Аликсандровыч Пошывайло, Мыхайло Савич Дядечко, Кырыло Степанович Гергель. Никаких агитацией за церкву і против колхоза, я не приизводел выше ука- заные [обви]нение предъявленые напрасно. И есле будет <...> присутетвии то все пункты обви <...>.
Автому прошу пирисмотрет моё дело и о наслидках оповастыть мне. Город Улан-уде 1 от- диление Колона No 7. Проситель Лисенко Афанасий Корнийовыч.
1939 года. 19/VI
Место жителства
Полтавская Област
Опишнянский район
Мало-Будыщанской С./р.
Лисенко Афанасий Корниевич
Прошу оповистыт про наслидки моий жыни.
Полтавськой Область Опишнянский района Попивской С./р. Лисенко Явдокии Романовне» [22].
У липні 1939 р. скаргу в Прокуратуру СРСР направила дружина Афанасія Лисенка, Євдокія Романівна. Вона просила опротестувати рішення по справі її чоловіка і повторно розглянути обласним судом.
Влітку 1940 р. було допитано двох свідків із тих, які давали показання в 1937 р. та четверо нових, один із яких на початку 1930-х рр. працював головою сільської ради в Малих Буди-щах. Останній, зокрема заявив, що Афанасій Лисенко «злісно ставився до сплати державних податків, за що його господарство було продане». «В справі контрреволюційної діяльності, яку проводив громадянин Лисенко проти колгоспного будівництва і міроприємств радвла- ди мені нічого невідомо. В чому полягала контрреволюційна діяльність Лисенка Панаса Корнійовича і хто може це ствердити я сказати не можу».
В показаннях трьох інших нових свідків звучало, зокрема, слідуюче: «Лисенко П.К. до сплати держподатків ставився вороже, внаслідок чого господарство його було продане, але в якому році я не пам’ятаю», «щоб приймав участь у банді, в катуванні людей у період пере- бування німців я не знаю», «в справі контрреволюційної агітації, яку б проводив громадянин Лисенко Панас Корнійович мені нічого не відомо», «щоб займався Лисенко контрреволю- ційною агітацією, агітував проти колгоспного будівництва, виступав на зборах, я особисто не чув і не знаю, хто може ствердити його контрреволюційну діяльність я не знаю», «як видавав Лисенко співчуваючих радвладі білобандитам я не знаю», «також не знаю яку участь при- ймав Лисенко в справі катування селян в час перебування німців», «чи займався Лисенко контрреволюційною агітацією проти колгоспного будівництва і міроприємств радвлади, щоб виступав він на зборах і погрожував тим, що в його лісі хватить дубків, щоб вивішати актив я особисто цього не чув, а також не можу сказати, хто може ствердити його контрреволюційну діяльність. Мені лише відомо, що він був вороже настроєний проти колективізації, а также злісно ставився до сплати державних обов’язкових податків, за що господарство його було ліквідоване як злісного неплатника податків» [23].
Один із свідків, допитаних в 1937 р., на допиті 1940 р. дещо змінив свої показання. Він зокрема зазначав, що Афанасій Лисенко «злісно ставився до сплати державних обов’язкових податків, за що його господарство також було продане у 33-му чи 34-му році», «старший брат його перебував у банді Денікіна, який невідомо де перебуває й зараз». Що стосується про- ведення Лисенком контрреволюційної агітації, то на цей раз відповідь свідка була негатив- ною: «В справі контрреволіюційної агітації, яку проводив громадянин Лисенко мені нічого невідомо. Хто може ствердити його контрреволюційну діяльність я сказати не можу. Чи ви- давав Лисенко партизан, кому і коли саме, я також сказати не можу» [24].
Але один із свідків, передопитаних у 1940 р., все ж твердо дотримувався звинувачень, ви- сунутих на адресуАфанасія Лисенка у 1937 р.: «Господарство його декілька раз продавалось за несплату державних обов’язкових податків і в 1933 р. було продано хату». «Щоб видавав Лисенко будь-кого банді я особисто не бачив і не знаю, але мені відомо, я особисто чув, <...> що Лисенко видав банді «Бея» у 1920 році громадян Герасименка Романа Панасовича, Оле- нича Олександра Юхимовича і Герасименка Якова Григоровича, з яких 2-х було забито, а Ге- расименко Я.Г. утік». При цьому посилання на отримання цієї інформації робилися на свідка, який свідчив проти Лисенка в 1937 р., а в 1940 р. виїхав у Алтайський край, а тому перевірити цю інформацію було неможливо. Свідок також говорив, що «мені відомо, що громадянин Ли- сенко П.К. на початку колективізації 1929–1930 рр. виступав на зборах проти колективізації. Він говорив, що колгоспи існувати не будуть, радянська влада через колгоспи грабує селян- колгоспників, що колгоспи це є закабалення бідняків і середняків. Він також говорив: «Не- хай відбирають землі. Хіба не вернеться наша влада. В моєму лісі хватить дубків і гілок, щоб вивішати вас». У слові «вас» треба розуміти актив і представників влади, які працювали по колективізації». При цьому свідок стверджував, що ці його слова зможуть підтвердити дві особи, в тому числі колишній голова сільради. Однак, як видно зі справи, названі люди цих слів не підтвердили. На закінчення допиту свідком було зазначено: «В справі сплати держав- них податків Лисенком, то Лисенко завжди до сплати податків ставився вороже і коли його визивали в сільраду, то він говорив: «Я не розщитаюсь за податки ніколи тому, що радвлада поставила такі рамки, що розщитатись неможна ніколи» [25]За результатами проведеної перевірки була прийнята постанова від 24 серпня 1940 р., у якій, зокрема, говорилося:
«Т[имчасово] в[виконуючий] о[бов’язки] помічника облпрокурора по спецсправах Науменко, розглянувши у порядку нагляду кримінальну справу по обвинуваченню Лисенка Панаса Корнійовича за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР,
Знайшов:
У вересні місяці 1937 р. <...> був арештований Лисенко П.К. <...>
Дружина обвинуваченого Лисенко – Лисенко Євдокія Романівна подала скаргу Прокурору
Полтавської області, в якій просить переглянути справу у порядку нагляду.
У процесі перегляду додатковою перевіркою і матеріалами справи виявлено, що Лисенко
проводив контрреволюційну агітацію <...>.
Свідок Ващенко також ці епізоди підтверджує при додатковій перевірці від
31.VII.1940 р. <...>.
Таким чином, к/р діяльність Лисенка А.К. матеріалами справи повністю встановлена.
А тому і на основі вищевикладеного і керуючись ст. 360 КПК УРСР,
Постановив:
Скаргу Лисенко Євдокії Романівни залишити без задоволення, про що повідомити їй. Наглядове провадження по справі припинити.
Слідсправу направити у 1-й спецвідділ Полтавського облуправління НКВС для зберігання в
архіві» [26].
Очевидно, до літа 1941 р. Афанасій Корнійович Лисенко відбував покарання в м.Улан- Уде. Потім його перевели у Печорлаг НКВС. Там він перебував у селищі Абєзь Комі АРСР з 19 липня 1941 р. Помер 13 березня 1942 р. [27].
Більше ніж через двадцять років після смерті Афанасія Лисенка, його дружина, Євдокія Романівна 14 листопада 1963 р. направила прокурору Полтавської області скаргу. У ній вона писала:
«Мій чоловік Лисенко Афанасій Корнійович, 1903 р. народження працював у Опішнянському керамічному заводі в якості майстра. У вересні 1937 р. він був арештований органами, в той час НКВС.
Згодом я із його листа взнала, що він був засуджений без зазначення терміну міри покаран- ня, але відбував він міру покарання в Комі АРСР.
До початку Великої Вітчизняної війни я мала з ним переписку, а потім переписка припини- лась, він перестав відповідати на мої листи і я втратила з ним зв’язок.
З тих пір пройшло дуже багато часу, і я про долю свого чоловіка нічого не знаю.
Крім того я вважаю, що він і засуджений був невірно, так як він не здійснював ніякого злочи- ну.
Прошу Вас перевірити правильність засудження мого чоловіка, крім того вияснити місце його знаходження, а якщо його немає в живих, прийняти міри до того, щоб я отримала докумен- ти про його смерть» [28].
Після отримання цієї скарги, з Прокуратури Полтавської області 29 листопада 1963 р. на ім’я начальника УКДБ при Раді Міністрів УРСР по Полтавській області був направлений лист наступного змісту:
«Направляється архівно-кримінальна справа No 10192 по звинуваченню Лисенка Афанасія Корнійовича для перевірки <...>
За постановою Особливої Трійки УНКВС по Харківській області від 29 вересня 1937 р. по ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР Лисенко Афанасій Корнійович ув’язнений у табір на 10 років.
Арештований Лисенко А.К. 7 вересня 1937 р. за відсутності доказів злочинної діяльності його, чим допущене грубе порушення соцзаконності.
Винуватим себе Лисенко не визнав, обвинувачення йому побудоване на неконкретних і не- правдивих показаннях свідків: Ващенка, Ширая, Остроушка, допитаних більш чим через 10 днів після арешту Лисенка.У зв’язку з поступившою заявою жінки засудженого Лисенка Афанасія Корнійовича, необхідно перевірити об’єктивність даних ними показань.
Допитайте других осіб, які добре знають Лисенка Афанасія Корнійовича і які можуть його охарактеризувати.
Справу з матеріалами перевірки і Вашими висновками прошу направити в Прокуратуру Полтавської області» [29].
У січні 1964 р. було проведено допит двох свідків, які давали показання у 1937 та 1940 рр., а також двох нових. Один із них, свідок В., зокрема, заявив: «Наскільки мені відомо сам Лисенко Афанасій Корнійович червоноармійців і радянських активістів не видавав і в їх розстрілі участі не приймав. Сам Лисенко Афанасій Корнійович у період громадянської війни участі в політбандах не приймав і зв’язку з політбандитами не підтримував. Його старший брат правда служив у деніківській армії. <...> В 1937 р. він органами радянської влади був арештований, але що послужило причиною його арешту, я не знаю. У будь-якому разі мені про його ворожу радянській владі діяльность нічого невідомо. Особисто я сам за ним ніякої антирадянської діяльності ніколи не помічав і з його боку я ніколи не чув яких- небудь антирадянських розмов, висловлювань чи проявів незадоволення радянською владою і міроприємствами, які нею в той час проводилися. Від самих односельчан я також не чув про те, що Лисенко Афанасій Корнійович займався антирадянською діяльністю. <...> В 1937 р. я по його справі в якості свідка не допитувався, однак, невдовзі після його арешту мене ви- кликали в Опішнянське РВ НКВС, де і запропонували підписати раніше написаний протокол допиту, а коли я спробував не погодитися зі змістом зачитаного мені протоколу про нього, то мені пригрозили арештом після чого я і підписав запропонований мені протокол допиту. Я ще раз заявляю, що про антирадянську діяльність Лисенка Афанасія Корнійовича мені нічого не відомо і я його в цьому ніколи не викривав. Представлений мені проокол допиту від 20.9.37 р. дійсно підписаний мною при обставинах про які я показав вище, однак показання як вони записані в цьому протоколі і які мені прочитані, я в даний час не тільки не підтверджую, але категорично їх відкидаю, оскільки записані вони не з моїх слів і дійсності не відповідають. Протокол допиту від 20.9.37 р. був складений раніше без допиту мене і я його підписав лише тому, що змусили під загрозою арешту. Чи допитувався я по його справі в 1940 році в даний час я не пам’ятаю. Представлений мені протокол, допиту від 31.07.1940 р. підписаний мною і я добре прослухав записані в ньому показання, по суті яких заявляю слідуюче: в даний час я також заперечую їх, оскільки вони не відповідають дійсності, так як я ні від кого не чув і сам не знаю, щоб Лисенко Афанасій Корнійович видавав політбанді «Бея» в 1920 р. Гераси- менка Р.П., Оленича А. і Герасименко Якова. Я також ніяких розмов і висловлювань, в тому числі і проти колективізації, від Лисенка Афанасія Корнійовича ніколи не чув. Чому невірно записані мої показання в протоколі допиту від 31.07.40 р., я пояснити не можу» [30].
Зроблю невеликий коментар до вищенаведених показань свідка. За більш ніж десятирічний період досліджень, мені як досліднику довелося вивчити багато справ репресованих. Між со- бою ці справи багато в чому подібні, і це не дивно, адже фабрикація їх здійснювалася репре- сивною системою за відпрацьованим сценарієм. Практично одні й ті ж люди зустрічаються в якості «свідків» у кількох справах по тому чи іншому населеному пункту. Як правило, ці люди були активними учасниками колективізації, членами сільради, активістами, деякі з них працювали за завданням органів, вистежуючи «ворогів народу». Тобто вибір їх як свідків з боку репресивних органів був не випадковим. Зі зміною історичних епох, зокрема настан- ням так званої «хрущовської відлиги», лише одиниці з них на перевірочних допитах мали мужність підтвердити те, що говорили років двадцать тому, чи визнати, що вони були сексо- тами, тобто працювали, як вони говорили, «за завданням органів». Як правило вчорашні браві свідки починали викручуватися, іноді досить примітивно. Пояснення просте – це тоді, в часи єжовщини чи беріївщини вони були героями, старанно викриваючи «ворогів соціалізму».А в часи реабілітації, зокрема в другій половині 1950-х – першій половині 1960-х рр., героя- ми вже ставали відправлені не без їх участі на той світ, вчорашні «вороги народу». Але ж у селі завжди все і про всіх знають: і про «ворогів народу», і про їх «викривачів», і про тих, хто забирав останню зернину в 33-му. Як співалося в одній популярній у 1950-х рр. пісні: «От людей на деревне не спрятаться, нет секретов в деревне у нас». Повернусь до вищенаведених свідчень одного мого земляка, громадянина В., за 1964 р. Читаєш їх, і дійсно спочатку виникає бажання повірити, що він підписав протокол 1937 р. з примусу слідчого і що цей протокол був завчасно написаний слідчими. Такі випадки траплялися. Але в подальшому в мене вини- кають питання. Як людина, пам’ятаючи добре, що в 1937 р. вона по справі не допитувалася, що протокол в 37-му вона підписала вже готовий і з примусу, не пам’ятає чи допитувалася вона в 1940 р. А прослухавши протокол допиту за 1940-й рік, не може пояснити чому невірно записані її показання, визнаючи свій підпис під ними. Хоча вони ідентичні показанням за 37-й рік. Виходить і цей протокол був записаний раніше і підписаний з примусу? Але чому ж тоді троє нових свідків, допитаних також в 1940 р., знаходять мужність ні в чому не обви- нувачувати Афанасія Лисенка, свідок Ш. від своїх свідчень 1937 р. фактично відмовляється, а свідок В. вперто і в 1940 р. повторює обвинуваченя, сказані ним у 37-му. Хоча тоді вже не було на своїх посадах ні наркома Єжова, ні начальника обласного НКВС Волкова. То, можли- во, справа не в погрозах з боку енкавесівців, не в системі яка все це породжувала, а значною мірою і в порядності тії чи іншої людини.
Свідок Ш., передопитаний в 1964 р., заявив про Афанасія Лисенка:
«У період громадянської війни він був ще молодим і по-моєму в політбанді не прий- мав участі, зв’язок з бандитами не підтримував. <...> Про його антирадянську діяльність мені нічого невідомо. У будь-якому випадку мені особисто не доводилось за ним помічати якої-небудь ворожої радянській владі діяльності і з його боку я ніколи не чув яких-небудь антирадянських розмов, висловлювань чи проявів незадоволення радянською владою і міроприємствами, які в той час нею проводилися. Я також ні від кого із односельчан не чув про те, що Лисенко Афанасій Корнійович займався антирадянською діяльністю. <...> Уточ- нюю свої показання і ще раз заявляю, що про антирадянську діяльність Лисенка Афанасія Корнійовича мені нічого не було відомо. І викривати його в цьому коли-небудь я не міг. Я в даний час не пам’ятаю чи допитувався я по його справі в якості свідка коли-небудь, але якщо і допитувався, то я не міг його викривати у ворожій діляльності, так як про це мені нічого не було відомо. Зачитаний мені протокол допиту від 19.9.37 р. на якому стоять мої підписи (я підписи добре роздивився), я добре прослухав і по суті записаних в ньому показань за- являю слідуюче. Показання в протоколі допиту від 19.9.37 р. записані не з моїх слів і я їх в даний час категорично заперечую, так як я ніколи не чув від Лисенка Афанасія Корнійовича яких-небудь антирадянських розмов, в тому числі і не чув тих його розмов проти колгоспів, про яких сказано в зачитаному мені протоколі. <...> Чи допитувався я по його справі в 1940 р я не пам’ятаю. На представленому мені протоколі допиту від 31.07.40 р. стоїть мій підпис, однак я не пам’ятаю, щоб мене допитували. Зачитані мені показання із протоколу допиту від 31.7.40 р. я добре чув і заявляю слідуюче: в основному вони вірні і я їх підтверджую, однак не підтверджую лиш в тій частині, що стосуються його відношення до держзобов’язань і в тій частині, що ніби то його брат був у Денікінській армії, як він відносився до виконання держзобов’язань мені невідомо, і його брата я навіть не знав і не знаю, і тому не можу ствер- джувати чи служив його брат у Денікінській армії. Чому неточно були записані мої показан- ня в 37 р. і в 40 р. я пояснити не можу» [31].

Share

23

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Ще у 1939 р. у своєму клопотанні про пергляд справи Афанасій Лисенко у переліку осіб, які б могли підтвердити його невинуватість, називав ім’я Івана Пошивайла. В 1940 р. його не допитували, оскільки його не було в селі. Він по плановому переселенню вибув у Алтайський край із групою односельчан, а потім повернувся. В січні 1964 р. було допитано і його. ІванПошивайло, зокрема, зазначав: «Лисенка Афанасія Корнійовича <...> я знаю добре. Він мені одногодок. <...> Мені про його ворожу радянській владі діяльність нічого невідомо. Я особи- сто сам за ним ніякої антирадянської діяльності не помічав і з його боку я ніколи не чув яких- небудь антирадянських розмов, висловлювань чи проявів незадоволень радянською владою і міроприємствами, які проводилися нею в той час. Я також ні від кого із односельчан не чув про те, що Лисенко Афанасій Корнійович займався антирадянською діяльністю. <...> Як жи- тель села, він ні чим від других односельчан не відрізнявся. Разом з ним я проходив всеобуч при Заїченському воєнкоматі в 1920 році. Я в Радянській армії не служив, а також не служив і Лисенко Афанасій Корнійович» [32].
У висновку від 31 січня 1964 р., який був складений слідчим, що проводив перевірку по справі Афанасія Лисенка, зокрема, зазначилося:
«Додатковою перевіркою, проведеною за вказівкою органів прокуратури в 1964 р., встанов- лено, що Лисенко Афанасій Корнійович в 1937 р. був засуджений безпідставно, а тому постанова Особливої Трійки від 29 вересня 1937 р. відносно його і всі наступні рішення по справі підлягають відміні, а сама справа – припиненню по п. 2 ст. 213 КПК УРСР зі слідуючих причин.
Арештований Лисенко Афанасій Корнійович за відсутності на день арешту доказів його злочинної діяльності.
Лисенко Афанасій Корнійович, як це видно із обвинувачувального висновку, звинувачувався у тому, що він будучи вихідцем із куркульского середовища населення, проводив контрреволюційну агітацію.
Дане обвинувачення базувалося на показаннях, допитаних в 37 році свідків: Ващенко, Ширай і Остроушко, які дали суперечливі показання про ніби-то ворожу діяльність, яку проводив обви- нувачений.
При перевірці справи в 40 р. передопитаний свідок Ващенко, підтвердив свої показання за 37 р., тоді як свідок Ширай від своїх показань за 37 р. відмовився, а знов допитані свідки: Діденко, Педченко, Гергель, Чуприна яких-небудь фактів антирадянської діяльності з боку за- суджено не навели.
На допиті в 64 р. свідок Ващенко заявив, що 37 р. він не допитувався, а лише підписав раніше написаний від його імені протокол допиту на арештованого Лисенка Афанасія Корнійовича, а знов допитані свідки Пошивайло, Вервиченко також ніяких фактів ворожої діяльності з боку Лисенка Афанасія Корнійовича не навели.
Таким чином, підставою до засудження Лисенка Афанасія Корнійовича послужили неконкретні показання свідків, які в ході розслідування перевірені не були і нічим не підкріплялись.
На основі викладеного, вважав би:
Архівно-слідчу справу No 10192 по обвинуваченню Лисенка Афанасія Корнійовича з матеріалами додаткової перевірки і даним висновком направити на розгляд в установленому порядку прокурору Полтавської області» [33].
6 лютого 1964 р. виконуючим обов’язки прокурора Полтавської області у порядку нагля- ду був направлений протест в президію Полтавського обласного суду. У ньому, зокрема, го- ворилося:
«Таким чином перевіркою встановлено, що засуджений Лисенко Афанасій Корнійович безпідставно, справа на нього підлягає припиненню. На основі викладеного і, керуючись ст. 25 Положення про прокуратурний нагляд у СРСР, –
прошу
Постанову Особливої Трійки УНКВС по Харківській області від 29 вересня 1937 року по відношенню Лисенка Афанасія Корнійовича відмінити і справу на нього припинити за недоведенністю обвинувачення» [34].
Лисенка Афанасія Корнійовича реабілітували посмертно 19 лютого 1964 р. Постановою президії Полтавського обласного суду [35]. У ній, зокрема, зазначалося:«У протесті в.о. прокурора Полтавської області <...> ставиться питання про відміну вищезазначеної постанови і припинення справи провадженням за недоведеністю обвинувачен- ня. <...>
Таким чином, перевіркою встановлено, що засуджений був Лисенко безпідставно, і справа по відношенню його повинна бути припинена.
Керуючись Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19-го серпня 1955 року Президія Постановила:
Протест в. о. прокурора Полтавської області задовільнити. Постанову особливої трійки УНКВС
по Харківській області від 29 вересня 37 року по відношенню Лисенка Афанасія Корнійовича відмінити і справу провадженням припинити за недоведенністю пред’явленого йому обвинува- чення» [36].
Корній Якович Лисенко був затриманий Опішнянським районним відділенням НКВС через сім місяців після арешту сина Афанасія 4 квітня 1938 р. Його звинувачува- ли у приналежності до контрреволюційної військово-повстанської організації і проведенні антирадянської агітації [37].
У довідці, виданій 5 квітня 1938 р. Малобудищанською сільською радою зазначалося (мову оригіналу збережено):
«Справка-Характеристика.
Дана ця на Лисенка Корнія Яковича про те, що він мав після революції 41 десятину землі, будинок, клуню, комору, хлів, мав 2 шт. корів, 1 пару биків, та 2 шт коней. із молодняка якто те- лята, вівці до 20 шт. свиній 5 шт. та 2 свиноматки завжди. Після революції Лисенко Корній учав- ствовав у організації хліборобів собственикив. Під деникинщини був активним шпигуном по відношенню до червоної армії цебто ходив по селу, видивлявся і прислухався що говорять сім’ї черв. партизанів, а потім розказував диникинцям, а деникинці брали сім’ї партизан і знущалися над ними, аби ті признавалися, де партизани ховаються. Син Лисенка К. Як. Іван Корнієвич із бандою диникина утік за кордон, де зараз Лисенко Корній як батько має зв’язок із своім сином із за кордону. Під час колективізації Лисенко Корній агітірував колгоспників проти колгоспів він говорив, що у колгоспі ніколи не буде скілько хліба, як колись у мене у «поганенького хазяїна» бо вони невміють його пахати і ви усі поздихаєте з голоду. Лисенко заядлий був і єсть церковник, він в 1937 р. обурював масу проти весняної посів кампанії де вкупі з ним селяни приходили до с/р і вимагали відкрити їм церкву, а у к-п на роботу, нехотіли іти це було якраз перед І травня (тут же совпала і релігійна паска) Лисенка продавали в 1933 році за злосне невиконання політично- господарських кампаній і жив він у землянці, але із за кордону йому син присилав допомогу і зараз він має свою хату яку в 1937 р. поставив. Дочку його Ганну Корнієвну в 1937 р судили за спекуляцію, яка і зараз нею занімається. Другого його сина в 1937 р. Опішнянські органи НКВС із’яли як ворога народа, якого засуджено на 8 рок. сім’я неблагонадійна.
голова с/р. Каша» [38].
Під тиском слідства Корній Лисенко на допиті 6 квітня 1938 р. оговорив себе і визнав винним у проведенні контрреволюційоної агітації і приналежності до контрреволюційної організації:
«Скажіть ваше соціально-майнове положення до і після революції?.
Я по соціальному положенню до і після революції куркуль, господарство моє розкуркулене в 1930 році. В 1931 році був засуджений на 3,5 роки за невиконання державного податку.
Ви маєте зв’язок із закордоном і з ким?.
Я мав переписку до 1930 року з моїм сином, який втік із білими за кордон і знаходиться в Болгарії.
Ви звинувачуєтесь у приналежності до контрреволюційної організації. Скажіть чи визнаєте ви себе винуватим у цьому?.
Так, визнаю себе винуватим у приналежності до контрреволюційної організації, в яку був за- лучений у 1933 році.
Ким і за яких обставин?.
В контрреволюційну повстанську організацію я був завербований попом Рогозянським, який проживав у селі Батьки Опішнянського району. Рогозянський знав мене як куркуля, вороже на-лаштованого до радвлади; так я йому неодноразово висловлював свої контрреволюційні погля- ди, у розмові розпитував мене де знаходиться мій син за кордоном, що він пише мені; коли я йому казав, що в минулі два роки листів із закордону не мав, то Рогозянський сказав, що вони скоро прийдуть знову, у недалекому майбутньому буде війна, в якій радвлада зазнає поразки, і що нам потрібно об’єднатися і допомогти скинути радвладу на Україні. Коли я одобрив його пропозицію, то Рогозянський мені сказав, що існує сильний повстанський загін, який уже веде підготовку до військового повстання, яке з його слів призначене до початку оголошення війни, і запропонував вступити в цей загін, на що я погодився.
Які завдання практичного характеру ви отримували від Рогозянського і що робили?.
Мені було дане завдання бути готовим до виступу і вести контрреволюційну агітацію серед населення, особливо віруючих.
Ви проводили вербовку контрреволюційних повстанських загонів?
Ні, вербовку я не проводив і завдання я такого не отримував.
Яка малась зброя у вас і учасників контрреволюційної організації?.
У мене ніякої зброї немає, чи є зброя в учасників контрреволюційної організації, я не знаю» [39].
Свідками по справі проходили два місцеві активісти, один із них уже згадуваний по справі Афанасія Лисенка, свідок В. та голова сільради. Від їх імені на адресу Корнія Лисенка зву- чали такі звинувачення: «В 1918 він, Лисенко Корній, був організатор хліборобів-власників, а в 1919 році приймав участь у каральному загоні Денікінської влади, разом із сином в цей період часу знущально ставився до місцевого активу села». «В момент еміграції Денікінської армії він, Лисенко, з сином Іваном емігрірувався, але незабаром повернувся додому, а син і в даний час знаходиться в еміграції, у Болгарії, з яким він, Лисенко, вів переписку». «Ли- сенко Корній в 1929–30 роках під час розвороту колективізації вів агітацію серед селян на- правлену на підрив колективізації». «Говорив: «У колгоспах життя не буде, це є вічне раб- ство, яке веде до загибелі». «Лисенко Корній Якович 12 грудня 1937 року під час виборів у Верховну Раду СРСР мені говорив, що вибори проходять неправильно, тому що партія і ра- дянська влада виберає в Верховну Раду людей не здібних керувати країною, не письменних, бувших наймитів, ці вибори потрібно зірвати і тоді б ми вибрали своїх людей, досвідчених і освітчених, які уміють керувати країною». «12 січня 1938 року в клубі Лисенко роздивився портрети вождів уряду і тут же говорив, звертаючись до портрета С.М.Кірова: «Ех голова твоя, не умів керувати, туди тобі й дорога, а всі інші підуть за тобою. Потрібно б тут прикра- шати портретами, тих людей, які за нас голови положили, от як наприклад Любченко – це була наша людина, та тільки помилився в тому, що виявив себе, потрібно було йому працю- вати втиху, поки ми б допомогли на селах». «Говорив, що нехай Сталін зі своїми комуністами не думає господарювати в Радянському Союзі, бо скоро прийде час, що їх будуть вішати». «Я сам перший повісив би Сталіна, а потім комуністів». «Під час опублікування постанови партії і уряду про випуск позики на зміцнення обороноспособності країни Лисенко говорив, що ця позика не потрібна, а коли знадобиться сила захищати країну, то ми візьмемо зброю і будемо захищатися проти комуністів. Вихваляв ворога народу Тухачевського й Якіра, гово- рив, що хороші були керівники та не зуміли зробити задуману справу, їх розстріляли, тільки тому, що вони не вгодили Сталіну, але Тухачевський і Якір були люди, які хотіли зробити для радянського народу хороше життя». «Він, Лисенко, у січні місяці 1938 року біля кооперативу у розмові з колгоспниками говорив про майбутню війну і висловлював: «В цьому році буде війна неминуча, як би не хотіли радянські комуністи, ну їм прийдеться теж тікати в Чорне море, для них там місце приготовано. В цій війні поразка безумовно буде Радянській державі і коли керівництво приймуть іноземці, то тоді буде життя веселе, нам повернуть все майно, розграбоване комуністами, колгоспів не буде і будемо жити як і колись» [40].
За задумом енкавеесівців, які фабрикували справу, по якій проходив і Корній Якович Лисенко, так званий контрреволюційний повстанський загін мав охоплювати своєю дією територію кількох сусідніх районів Полтавської області, зокрема Опішненського, Дикансь- кого, Котелевського. Тож і люди, які проходили по цій справі були мешканцями кількохрайонів, а їх кількость сягала понад 60 осіб. Всі вони були засуджені засіданням Особливої трійки УНКВС по Полтавській обл. до розстрілу. Вирок виконувався протягом, двох днів: 27–28 травня 1938 р. Справа має більше півдесятка томів і сотні сторінок.
Наведу виписку із протоколу No 19 від 9 квітня 1938 р., що стосується мого прадіда:
«Слухали: 142. Справу No 4099 Полтавської Міжрайопергрупи, по обвинуваченню Лисенка Корнія Яковича, 1876 року народження, уродженця і жителя с.Мала Будища Опішнянського рай- ону Полтавської області, українця, гром[адянина] СРСР, б/п, куркуля, до арешту без певних за- нять.
По ст. ст. 54-10 ч. 1 і 54-11 КК УРСР.
Постановили: Лисенка Корнія Яковича розстріляти. Майно, яке належить особисто Лисенку конфіскувати» [41].
Лише 4 квітня Корнія Лисенка було арештовано, а вже 9 квітня трійка винисла йому ви- рок. Цікаво поглянути на дати, які стоять на протоколах допитів свідків: 6, 8 і 10 квітня. Тобто третього свідка допитували вже після того, як вирок уже було винесено.
У довідці, за підписом секретаря Особливої трійки НВВС зазначалося:
«Лисенко Корній Якович, 1876 року народження, за постановою Особливої Трійки УНКВС по Полтавській області від 9 квітня 1938 року, протокол No19, засуджений до розстрілу. Вирок при- ведений до виконання 27–28 травня 1938 року» [42].
Менше ніж через 20 років після розстрілу, Корнія Яковича Лисенка та інших осіб, що про- ходили по одній справі з ним, було реабілітовано. Цьому передували перевірки по кожному із засуджених, допити «старих» і нових свідків. Також у середині жовтня 1956 р. допитували і свідків із Малих Будищ. Один із передопитаних, свідок В., зазначав:
«За що Лисенко К.Я. був арештований у 1937 році я не знаю, але думаю що за невиконання твердого завдання в період колективізації і за те, що в період громадянської війни син Лисен- ка К.Я. пішов разом із денікінцями. Про антирадянську діяльність Лисенка К.Я. мені нічого невідомо і я не чув. У присутності мене ніяких антирадянських висловлювань я не чув». На запитання слідчого, чи допитувався він по справі Лисенка К.Я., свідок відповів: «Так, допиту- вався в той час, коли був уже арештований Лисенко К.Я. Тоді по виклику я з’явився в органи НКВС м. Опішню, де співробітник мене спитав, чи знаю я Лисенка К.Я. Коли я відповів, що такого громадянина знаю, він мені запропонував підписати заготовлений до мого приходу протокол, що я і зробив. Однак протокол мені не зачитувався і що в ньому було відображено – не знаю». Після цього слідчий заявив: «Зачитується Вам протокол допиту від 10 квітня 1938 року, в якому відображено ряд фактів антирадянської агітації з боку Лисенка К.Я. і який підписаний вами. Підтверджуєте ви дані показання?» Послідувала відповідь: «Протокол до- питу від 10 квітня 1938 року мені зачитаний, однак відображені в ньому показання я кате- горично заперечую і не підтверджую, так як вони видумані і таких показань я не давав. Як я уже свідчив, даний протокол допиту я підписав при тих обставинах, про які свідчив вище. Факти антирадянської агітації з боку Лисенка К.Я., які відображені в протоколі допиту від 10 квітня 1938 року – мені не відомі. Я як і раніше стверджую, що про антирадянську діяльність Лисенка К.Я. мені нічого не відомо» [43].
Інший свідок П., передопитаний в 1956 р., заявляв: «До арешту, приблизно в 1936 році, він (Лисенко К.Я. – В.М.) проживав по місцю народження і займався господарством на своїй присадибній ділянці землі. В період колективізації, він за несплату твердого завдання ре- пресувався, причому продавалося його господарство. Думаю, що і в 1936 році він арештову- вався за несплату твердого завдання. <...> В період громадянської війни в бандах участі не приймав. Про антирадянську діяльність Лисенка К.Я. мені нічого невідомо і я не чув. У моїй присутності ніяких антирадянських висловлювань він не допускав». На запитання слідчого, чи допитувався він коли-небудь по справі Лисенка К.Я., свідок відповів: «Ні. По справі Лисенка К.Я. я ніколи не допитувався». На що слідчий заявив: «Зачитується Вам протокол допиту від 6 квітня 1938 року, в якому ви показали ряд фактів антирадянської діяльності Лисенка К.Я. Підтверджуєте ви свої показання?» «Протокол допиту від 6 квітня 1938 року мені зачитаний, однак відображені в ньому показання про куркульке походження Лисенка К.Я., його причасність до бандитів у період громадянської війни й анитрадянської діяльності останнім часом, я не підтверджую, так як вони не відповідають дійсності і таких показань я не давав. За яких обставин я підписав даний протокол, я не пам’ятаю, ну у всякому разі він мені не зачитувався. Я як і раніше стверджую, що про антирадянську діяльність Лисенка К.Я. мені нічого невідомо,» – такою була відповідь свідка [44].
Два нових свідки, зокрема, зазначали про Корнія Лисенка, що він за походженням «із куркулів, але сам він вважався середняком», і що їм «про антирадянську діяльність Лисенка Корнія Яковича нічого невідомо». Один із них, ще зауважив: «Крім того я пам’ятаю, що Ли- сенко К.Я. був зовсім неписьменним чи малописьменним» [45].
Корнія Яковича Лисенка було реабілітовано ухвалою Військового трибуналу Київського військового округу від 1 лютого 1957 р. [46]. У моєму приватному архіві зберігається копія цього документа, отриманого мною в 1997 р., із Військового суду Центрального регіону України, обсягом 6 сторінок. Наведу його зміст частково:
«Ухвала No –1868/0-56
Військовий трибунал Київського військового округу
У складі:
Головуючого полковника юстиції Захарченко
і членів: підполковника юстиції Сиротенко і підполковника юстиції Мамонтова розглянув на засіданні від 1-го лютого 1957 року
протест війського прокурора КВО по справі:
Рогозянського Афанасія Семеновича, 1866 року народження;
Олійник Моісея Михайловича, 1893 року народження;
Ландарь Івана Кириловича, 1888 року народження;
Панченко Олексія Івановича, 1897 року народження;
Жижка Григорія Михайловича, 1876 року народження;
Яковенко Митрофана Никифоровича, 1893 року народження;
Міщенко Степана Івановича, 1896 року народження;
Самойленко Трохима Єлисейовича, 1869 року народження;
Самбурського Моісея Романовича, 1869 року народження;
Ковалевського Олександра Михайловича, 1893 року народження; Воронянського Андрія Васильовича, 1901 року народження;
Різниченко Макара Карповича, 1892 року народження;
Нечипоренко Павла Миколайовича, 1899 року народження;
Колодка Петра Аврамовича, 1897 року народження;
Карпенко Степана Матвійовича, 1885 року народження;
Міняйло Василя Григоровича, 1908 року народження;
Пишненко Григорія Микитовича, 1902 року народження;
Костенко Семена Івановича, 1888 року народження;
Хмелик Никифора Яковича, 1915 року народження;
Додонова Івана Степановича, 1888 року народження;
Рубана Сергія Івановича, 1896 року народження;
Галагана Йосипа Омеляновича, 1891 року народження;
Декань Федора Тимофійовича, 1900 року народження;
Троян Сергія Івановича, 1896 року народження;
Назаренко Андрія Сидоровича, 1900 року народження;
Гнида Федора Іларіоновича, 1895 року народження;
Мотрій Андрія Павловича, 1873 року народження;
Глущенко Пантелеймона Максимовича, 1897 року народження;
Височина Григорія Полікарповича, 1896 року народження;
Голуб Леонтія Івановича, 1914 року народження; Конотопа Якова Дем’яновича, 1900 року народження; Серга Петра Остаповича, 1885 року народження; Медяник Юхима Івановича, 1903 року народження; Твердохліб Антона Савича, 1899 року народження; Уманець Мини Павловича, 1883 року народження; Дейнека Кіндрата Якимовича, 1879 року народження; Донець Івана Платоновича, 1905 року народження; Міщанина Прокопа Григоровича, 1896 року народження; Северина Дмитра Харитоновича, 1898 року народження; Хоролець Якима Семеновича, 1878 року народження; Шарун Дмитра Івановича, 1880 року народження; Панченко Леонтія Васильовича, 1899 року народження; Ємець Марка Федоровича, 1872 року народження; Пронь Миколи Васильовича, 1900 року народження;
Чуб Андрія Івановича, 1906 року народження;
Микитенко Юхима Павловича, 1914 року народження;
Кучер Івана Григоровича, 1905 року народження;
Зубенко Григорія Миколайовича, 1892 року народження;
Зливко Миколи Михайловича, 1907 року народження;
Олійник Петра Дорофійовича, 1886 року народження;
Ващенко Івана Дмитровича, 1892 року народження;
Криворучко Семена Степановича, 1905 року народження;
Жукова Олексія Федоровича, 1871 року народження;
Панченко Григорія Івановича, 1909 року народження;
Хмелик Леонтія Никифоровича, 1901 року народження;
Лисенко Корнія Яковича, 1876 року народження;
Кривоколиска Петра Антоновича, 1888 року народження;
Гринь Петра Калениковича, 1905 року народження;
Олійника Тимофія Дорофійовича, 1892 року народження;
Соляника Бакума Івановича, 1895 року народження;
Олійника Костянтина Дорофійовича, 1893 року народження,
засуджених 9-го квітня 1938 року Особливою трійкою УНКВД по Полтавській області за
ст.ст.54-10 ч.1, 54-11 КК УРСР до розстрілу кожного, з конфіскацією майна.
Заслухавши доповідь тов.Сиротенко і висновок пом.військового прокурора КВО майора
юстиції Трохимова, який підтримує протест, установив:
Рогозянський, Олійник, Ландарь, Жижка, Міняйло, Хмелик та інші засуджені за те, що були
учасниками контрреволюційної військово-повстанської організації, яка ставила своєю ціллю по- валення Радянської влади і відторгнення України від СРСР і реставрацію капіталізму.
У протесті зазначається, що засуджені перераховані вище особи безпідставно.
Так, обвинувачення всіх засуджених побудовано на їх показаннях, в яких вони, визнаючи себе винуватими, викривали один другого, однак ці показання суперечливі і непереконливі. <...>
У процесі додаткової перевірки в 1956 році встановлено, що у відповідних органах ніяких достовірних даних про існування антирадянської, військово-повстанської організації, крім по- казань осіб, що проходять по справі, немає.
Ряд передопитаних і допитані нещодавно свідки <...> показали, що їм нічого невідомо про здійснення ким-небудь із тих, що проходять по справі якого-небудь антирадянського злочину <...>, а допитані під час перевірки свідки <...> показали, що розслідування справи в 1938 році ве- лося необ’єктивно, з порушенням вимог закону, що протоколи допитів фальсифікувалися <...>
З урахуванням викладеного у протесті ставиться питання про припинення справи на Рогозянського, Олійник, Ландарь і других за відсутністю в їх діях складу злочину.
Перевіривши матеріали справи, а також згоджуючись з доводами, приведеними у протесті і керуючись ст. 346 п. 1, 347 КПК УРСР
Ухвалив:
Постанову Особливої трійки УНКВД по Полтавській області від 9-го квітня 1938 року по відношенню (далі йде перелік усіх репресованих по цій справі. — В.М.) <...> відмінити і справу про них провадженням припинити, за відсутністю в їх діях складу злочину. <...>
Член військового трибуналу КВО підполковник юстиції Сиротенко» [47].Після цього доньці Корнія Лисенка, Ганні Лисенко, було вручено довідку в якій говори- лося:
«Справа по звинуваченню Лисенко Корнія Яковича, 1876 року народження, переглянута військовим трибуналом Київського військового округу 1-го лютого 1957 року.
Постанова Особливої трійки УНКВД по Полтавській області від 9-го квітня 1938 року по відношенню Лисенко Корнія Яковича відмінено і справу про нього проводженням припинено за відсутністю складу злочину.
Зам.голови військового трибуналу КВО полковник юстиції І.Захарченко» [48].
Знайомлячись зі справою свого прадіда Корнія Лисенка, мені вдалося натрапити на один документ, фрагменти якого хотів би навести у цій статті. Вони наглядно ілюструють як діяла тогочасна каральна більшовицька система, як фабрикувалися справи.
«Оглядова довідка
по архівно-слідчій справі No 981732
по звинуваченню колишнього начальника УНКВС по Полтавській області
Волкова Олександра Олександровича.
20 липня 1941 року Військовою Колегією Верховного Суду СРСР засуджений по ст. ст. 58-1 а, 58-7, 58-8 і 58-11 КК РРФСР Волков Олександр Олександрович до ВМН — розстрілу.
16 жовтня 1941 року вирок по відношенню Волкова приведений до виконання.
Волков судом визнаний винуватим у тому, що він з 1936 року був активним учасником заговорщицької організації, яка діяла в системі органів НКВС СРСР.
За завданнями керівництва заговорщицької організації проводив ворожу діяльність, яка ви- разилася в безпідставних масових арештах, у фальсифікації слідчих матеріалів, у створенні не існуючих контрреволюційних формувань і приміненні незаконних методів слідства.
Як видно із протоколу допиту Волкова від 10 травня 1939 року Полтавським УНКВС під керівництвом Волкова, за участі працівників УНКВС підлеглих йому <...> створювались фіктивні справи про німецьких резидентів з великим охопленням заарештованих і з виходом за межі Полтавської обл. <...>
Крім зазначених фіктивних справ як великих, були створені дрібні справи <...>
Волков посвідчив:
« <...> Повинен відмітити, що активну роль у створенні фіктивних справ керівника
міжрайопергрупи м. Полтава відігравав Зель, який приміненням насилля, вимагань отримав урайонах такі показання, які переважали основні, значно їх роширюючи у охоплюванні людьми <...> ».
<...> Як видно із справи по звинуваченню Волкова, він коректував протоколи допитів обви- нувачених <...>, коли вони ще не були допитані, а потім добивався через підлеглий йому апарат учинення підписів на протоколах від обвинувачених, які винувати себе ні в чому не визнавали.
Потім під впливом працівників УНКВС і незаконних методів ведення слідства, обвинувачені давали один на одного вигадані показання» [49].
Цією статтею я хочу вшанувати пам’ять мого прадіда, українського селянина з віковічними землеробськими традиціями, корінного малобудищанина Корнія Яковича Лисенка у рік 130-ї річниці від дня його народження, пам’ять його сина Афанасія Корнійовича Лисенка, та пам’ять десятків інших колишніх мешканців населених пунктів сучасної Малобудищанської сільської ради Зіньківського району, які стали безвинними жертвами політичних репресій більшовицького тоталітарного режиму в 1930-х–1940-х рр. Моя мрія – написати і видати регіональний збірник «Реабілітовані історією», який би увібрав по-можливості найширшу інформацію про осіб, які народилися або на час арешту мешкали в хуторах Безруки, Гармаші, Хижняківка та в селах Глинське, Малі Будища (сучасна територія Малобудищанської сільської ради). Це потрібно не лише для вшанування пам’яті цих людей, а в першу чергудля нинішніх і прийдешніх поколінь, як засторога від повторення подібних жахів у майбут- ньому.
На закінчення хочу згадати поіменно моїх земляків – жертв політичних репресій, імена яких вдалося встановити на даний час:
Байрачний Семен Андрійович, Безрук Демид Іванович, Безрук Сергій Тимофійович, Бей Онисія Михайлівна, Галич Павло Олексійович, Галушка Василь Андрійович, Галушка Три- фон Павлович, Гарбуз Платон Степанович, Гармаш Захарій Григорович, Гахович Яків Арте- мович, Гнида Федір Іларіонович, Діхтяр Андрій Іванович, Добряк Федір Федорович, Залісь- кий Василь Семенович, Звагольський Харитон Корнійович, Зубенко Ілля Гурович, Капиніс Митрофан Антонович, Киричок Мефодій Петрович, Колодка Петро Аврамович, Кононенко Максим Григорович, Костенко Марко Пантелеймонович, Костенко Омелян Захарович, Кош- ман Тихін Васильович, Лисенко Афанасій Корнійович, Лисенко Корній Якович, Лисенко Трохим Свиридович, Лободовський Платон Костянтинович, Лугова-Гнатевська Ганна Анд- ріївна, Луговий Митрофан Федорович, Майструк-Волинець Сергій Іванович, Масюк Кузь- ма Артемович, Мокляк Василь Денисович, Мокляк Феоктист Семенович, Мокляк Юхим Денисович, Ожог Онаній Герасимович, Ожог Стефан Іванович, Ожог Ярема Герасимович, Онищенко Лаврентій Андрійович, Орленко Марко Кононович, Павленко Олександр Ми- хайлович, Пічка Іван Павлович, Тацюк Демид Омелянович, Тацюк Захар Григорович, Тацюк Олександр Григорович, Тацюк Олександр Панькович, Тацюк Панько Григорович, Терлець- кий Андрій Олександрович, Холоша Зіновій Леонтійович, Черевань Іван Григорович, Че- ревань Костянтин Петрович, Черевань Яків Андрійович, Ширай Гордій Семенович, Ширай Леонтій Акимович, Ширай Олександр Олександрович.
Їх реабілітувала сама історія. Вічна їм пам’ять.
1. Михайлец И. Село Малыя Будищечки (Историко-статистический очерк) // Полтавския Епархиальныя Ведомости. Часть неоффициальная. – Полтава: Типография наслед. Н.О.Пигуренко, 1887. – No 12. – С. 446.
2. Распоряжение Епархиального Начальства // Полтавския Епархиальныя Ведомости. Часть оффициальная. – Полтава: Типография Н.Пигуренко, 1882. – No 18. – С. 379.
3. Михайлец И. Село Малыя Будищечки (Историко-статистический очерк) // Полтавския Епархиальныя Ведомости. Часть неоффициальная. – Полтава: Типография наслед. Н.О.Пигуренко, 1887. – No 12. – С. 443- 444.
4. Зі спогадів жительки смт. Опішне Галини Дмитрівни Лисенко, 1927 р. н. // Приватний архів Віктора Міщанина.
5. Тамсамо.
6. Тамсамо.
7. Тамсамо.
8. Тамсамо.
9. Тамсамо.
10. Зі спогадів опішнянського гончаря Івана Архиповича Білика, 1910 р. н. // Приватний архів Віктора
Міщанина.
11. Тамсамо.
12. 30 июля 1937 года нарком Внутренних дел СССР Николай Ежов подписал приказ, положивший начало массовым репрессиям в Советском Союзе // Факты. – 2000. – 29 июля. – С. 13.
13. Тамсамо.
14. Довідка стосовно Лисенка Опанаса Корнійовича з Управління СБУ в Полтавській області від 19.04.1997 р. //
Приватний архів Данила Міщанина.
15. Кримінальна справа Лисенка Афанасія Корнійовича No 11434-С // Архів Управління СБУ в Полтавській
області.
16. Тамсамо.
17. Тамсамо.
18. Тамсамо.
19. Тамсамо.
20. Тамсамо.
21. Тамсамо.
22. Тамсамо.
23. Тамсамо.
24. Тамсамо.
25. Тамсамо.
26. Тамсамо.27. «Архивная справка» стосовно Лисенка Афанасія Корнійовича з архівного відділу Управління виправно- трудових закладів Міністерства внутрішніх справ Республіки Комі від 13.05.1998 р. // Приватний архів Віктора Міщанина.
28. Кримінальна справа Лисенка Афанасія Корнійовича No 11434-С // Архів Управління СБУ в Полтавській області.
29. Тамсамо.
30. Тамсамо.
31. Тамсамо.
32. Тамсамо.
33. Тамсамо.
34. Тамсамо.
35. Довідка стосовно Лисенка Афанасія Корнійовича з Полтавського обласного суду від 2.04.1997 р. //
Приватний архів Данила Міщанина.
36. Кримінальна справа Лисенка Афанасія Корнійовича No 11434-С // Архів Управління СБУ в Полтавській
області.
37. Довідка стосовно Лисенка Корнія Яковича з Управління СБУ в Полтавській області від 19.04.1997 р. //
Приватний архів Данила Міщанина.
38. Кримінальна справа Лисенка Корнія Яковича No3771-С // Архів Управління СБУ в Полтавській області.
39. Тамсамо.
40. Тамсамо.
41. Тамсамо.
42. Тамсамо.
43. Тамсамо.
44. Тамсамо.
45. Тамсамо.
46. Довідка з Прокуратури в Полтавській області стосовно Лисенка Афанасія Корнійовича та Лисенка Корнія
Яковича від 25.03.1997 р. // Приватний архів Віктора Міщанина.
47. Ухвала Військового трибуналу КВО від 1.02.1957 р. (копія) // Приватний архів Віктора Міщанина.
48. Кримінальна справа Лисенка Корнія Яковича No 3771-С // Архів Управління СБУ в Полтавській області.
49. Тамсамо.
Віктор Міщанин 2007
Реабілітовані історією Полтавська область Книга п'ята

Thanks: kbg_dnepr1

Share

24

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО ГРИГОРІЙ НИКИФОРОВИЧ, 1918 р.н.,
с.Рейментарівка (нині с.Дібрівка), українець, освіта неповна середня, член ВЛКСМ, проживав на ст. Очеретяне Південно-Донецької залізниці, червоноармієць 5-го автогужбату 6 гвардійської стрілецької дивізії. Заарештований 5.12.1942 особливим відділом НКВС 6 гвардійського стрілецького корпусу (агітація проти колгоспного ладу, антирадянська поразницька агітація). Засуджений 15.12.1942 військовим трибуналом 6-го ГСК до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 10.12.1991 прокуратурою Приволзько-Уральського військового округу. (П - 12924)

ЛИСЕНКО КЛИМ ТИХОНОВИЧ, 1903 р.н.,
с.Рейментарівка (нині с.Дібрівка), українець, освіта початкова, виключений із членів ВКП(б), колгоспу “Революційна хвиля”. У 1933 році був засуджений до 3 років неволі. Вдруге заарештований 27.06.1938 Черкаською міжрайопергрупою НКВС (“в роки громадянської війни служив у війську армії УНР, у загоні Тютюнника, емігрував у Польщу; член антирадянської військово-повстанської організації”). Засуджений 26.10.1938 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 18.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 12023)

ЛИСЕНКО МАРІЯ ЯКІВНА, 1927 р.н.,
с.Листопадове, українка, освіта 6 класів, колгоспниця. Заарештована 30.04.1945 відділом контррозвідки “Смерш” 5-ої гвардійської армії (шпигунська діяльність: “7.04.1945 разом із Михайлом Синявським, Ангеліною Любавською, Іриною Усатенко і Іваном Расщепком на військовому катері у супроводі німецького офіцера Балтійським морем були направлені з завданням шпигунського характеру висадитись на побережжя в тилу однієї з частин Червоної армії, але були обстріляні береговою охороною і повернулись назад, в районі німецького міста Кірхгайне затримані радянською комендатурою”). Засуджена 9.07.1945 трибуналом 5-ої гвардійської армії до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки, звільнена із заслання 31.05.1954. Реабілітована 6.04.1960 трибуналом військової частини 14069. (П - 5325)

ЛИСЕНКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ, 1884 р.н.,
с.Слобода-Ялтушківська Барського району Вінницької області, українець, освіта 4 класи духовної семінарії, проживав у с.Новоселиця Ульяновського району, священик. Заарештований 30.03.1931 Грушківським РВ ДПУ (“агітував проти колективізації, підозрювався у підбуренні селян до збройного повстання”). Грушківським райвідділом ДПУ 13.01.1932 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге, проживаючи у с.Сабатинівка Ульяновського району, заарештований 29.08.1937 Грушківським РВ НКВС (контрреволюційна діяльність: “разом із групою односельчан-куркулів вів спрямовану агітацію на зрив заходів радянської влади”). Засуджений 15.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 11.01.1960 Кіровоградським облсудом. (П - 6644, 4989)

Thanks: kbg_dnepr1

Share

25

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Василь Омелянович, 1925 р.н.,
с. Юсупівка, до мобілізації проживав у м. Харків,
українець, освіта неповна середня. Червоноармієць
47 гірськострілецької дивізії. З 28.12.1941 – у
німецькому таборі військовополонених Червоної
армії (м. Харків). 3 квітня 1942 р. проживав на
окупованій німцями території, у тому числі в
Краснопільському районі. Арешт 14.12.1942.
Особливою нарадою при НКВС СРСР 5.06.1943
за ст. 58-1 „а” КК РРФСР засуджений на 10 років
ВТТ. Особливою нарадою при МДБ СРСР
28.07.1948 склад злочину перекваліфікований на
ст. 7-35 (соціально небезпечна особа), покарання
пом’якшене до фактично відбутого строку.
Реабілітований 18.08.1956 військовим трибуналом
Південно-Уральського ВО. (ДАСО, ф.Р-7641,
оп. 2, спр. 629).
ЛИСЕНКО Володимир Федорович, 1881 р.н.,
народився і проживав у с. Покровка, українець,
освіта початкова, селянин-одноосібник. Арешт
10.04.1932, звинувачення за ст. 54-10 КК УСРР.
Харківським облвідділом ДПУ 16.06.1932 справа
закрита. (ГДА УСБУ в СО,  спр. П-1647).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)
Thanks: kbg_dnepr1

Share

26 ( 08-04-2016 12:42:05 змінене notizia )

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСАК ВЕКЛА ГРИГОРІВНА, 1903 р.н.,
м.Новоукраїнка, українка, освіта початкова, домогосподарка. Заарештована 8.06.1944 3-ім відділенням НКДБ 15-ої залізничної бригади ст.Помічна (зрадництво, антирадянська агітація в роки німецької окупації). Засуджена 16.11.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 20 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років. Трибуналом Київського військового округу 29.07.1955 справу припинено, з-під варти звільнена. (П - 3299)

ЛИСЕНКО ІВАН НИКИФОРОВИЧ, 1896 р.н.,
с.Мар’янопіль, українець, освіта початкова, кандидат у члени ВКП(б) до 1932 року (виключений за саботаж хлібозаготівлі), рахівник колгоспу “Червоне село”. У 1932 році був засуджений за антирадянську агітацію до 5 років неволі, звільнений у 1935-ому. Вдруге заарештований 19.12.1937 Новоукраїнським РВ НКВС (“після повернення з концтабору продовжував вести контрреволюційну агітацію, сумнівався в можливості побудувати соціалізм у країні, підтримував зв’язки з братом Федором, який в роки громадянської війни подався разом з петлюрівськими військами за кордон і тепер мешкав у Варшаві, вихваляв життя в Польщі, закликав боротись за самостійну Україну”). Засуджений 22.12.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 10.01.1938.    Реабілітований 31.03.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 9012)

ЛИСЕНКО ІЛЛЯ НИКИФОРОВИЧ, 1898 р.н.,
с.Мар’янопіль, українець, освіта початкова, колгоспник. Заарештований 17.02.1938 Новоукраїнським РВ НКВС (контрреволюційна діяльність, зв’язок з Польщею). Засуджений 31.03.1938 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 4.06.1938. Реабілітований 31.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 9586)

ЛИСЕНКО ЛАВРЕНТІЙ ПАВЛОВИЧ, 1914 р.н.,
м.Новоукраїнка, українець, освіта початкова, бригадир столярного цеху 426-го мостопотягу, рядовий. Заарештований 5.04.1945 транспортним відділом НКДБ залізничних військ 4-го Українського фронту (антирадянська агітація). Засуджений 21.04.1945 трибуналом залізничних військ 1-го Українського фронту до 4 років ув’язнення у виправно-трудових таборах.  Реабілітований 17.04.1971 трибуналом Прикарпатського військового округу. (П - 8253)

Thanks: kbg_dnepr1

Share

27

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Олександр Матвійович,
1898 р.н., с. Райгородок Коропського району
Чернігівської області, проживав у м. Кролевець,
українець, освіта початкова, хлібороб-одноосібник.
Арешт 19.09.1919, звинувачення в командуванні
вартою при Директорії. Особливим відділом
Всеросійської надзвичайної комісії 14 армії
15.10.1919 справа закрита. (ГДА УСБУ в СО,
спр. П-4012).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)
Thanks: kbg_dnepr1

Share

28

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Голова Вельбівського волосного виконкому скаржився представникам Гадяцької пові- тової влади, що 17–18 лютого 1922 року під час постою в селі 7-го кавалерійського полку червоноармійці силою забрали в селян 600 пудів фуражу, хомути, підводи, кінську збрую та інший упряж. Крім того, вони проводили самочинні обшуки, били чоловіків і жінок нагайками, вимагали самогону, сала, молока та інших продуктів. Скарга залишилася без наслідків. 16–17 березня цього ж року той же полк знову побував у Вельбівці. І цього разу безчинству червоноармійців не було меж. Вимоги самогону, сала, курей і яєць супроводжу- валися добірними матюками і побоями. О.Мормуля, Ф.Рябченка, Ф.Дяченка та М.Огризька червоні вояки побили шаблями. У Івана Сахна та Івана Лисенка забрали посівний матері- ал і сіно, у Івана Харчили – єдиного коня, перебили йому ліву руку, вибили в хаті вікна і
хотіли застрелити дружину. Рятуючись від мародерів, селяни кидали свої хати і тікали до лісу [44]. У сусідньому селі Свинарному червоноармійці побили Григорія Панченка, Івана Мокрину, Микиту Підгайного та ін.

Реабілітовані історією. Полтавська область. Книга перша. Стор 22-23

Thanks: kbg_dnepr1

Share

29

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

Особовий склад міліції комплектувався значною мірою за рахунок молоді призовно- го віку, яка в такий спосіб намагалася уникнути служби в Червоній армії, та випадкових людей, часто з кримінальним минулим. Службу в міліції останні використовували для особистого збагачення. Відчуваючи свою безкарність і вседозволеність, міліціонери зло- вживали владою, тероризували населення, не зупиняючись при цьому перед вбивствами і відвертими грабежами. У липні 1921 року житель села Товсте Шишацької волості Семен Лисенко відвозив свого сина-червоноармійця після короткої відпустки до Полтави. Вдома залишався інший син – Антін, інвалід. У цей час на його садибу прийшли міліціонери Фе- дір Чуб, Марко Безручко, Марко Шароква та Митрофан Чорнобай і під приводом пошуку та вилучення зброї вчинили обшук, але нічого не знайшли. Розчаровані невдачею, вони забрали з собою на воза Антона і протягом трьох верст били його, вимагаючи сказати, де батько заховав гроші і золото.
Повернувшись із Полтави, Семен Лисенко почав скаржитися на сваволю місцевої мілі- ції, але все було даремно. Ті ж самі міліціонери разом з головою виконкому сільської ради Савою Музиченком знову прийшли на його обійстя і мало не до смерті побили дружину Се- мена Лисенка та розорили його господарство, забравши з двору худобу, сіно, одяг, сільсько- господарський реманент і будівельний ліс. Переляканий господар втік із села до Полтави і, побоюючись за своє життя, протягом тривалого часу не наважувався повернутися додому.

Реабілітовані історією. Потлавська область. Стор 24-25

Thanks: kbg_dnepr1

Share

30

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО ТИМОФІЙ ІВАНОВИЧ, 1914 р.н.,
с.Кирияківка Градизького (нині Глобинського) району Полтавської області, українець, освіта середня педагогічна, член ВЛКСМ із 1931 року, проживав у Новогеоргіївському районі, військовослужбовець з 1939 року, червоноармієць 5-ої батареї 169-ого гвардійського гаубично-артилерійського полку 1-ої гвардійської артилерійської дивізії резерву головного командування. Заарештований 12.07.1943 контррозвідкою “Смерш” 1-го гвардійського АДРГК (“у квітні- липні 1943 року серед бійців підрозділу вів антирадянську агітацію, висловлював невдоволення службою, виявляв націоналістичні настрої: “Тепер Україна - самостійна держава, яка створилась при допомозі німецької влади”, “Більшість червоноармійців, уродженців України, при відступі у 1941-42 роках залишались удома і не стали відступати разом з Червоною армією”, “Українці не дуже хочуть воювати на боці Червоної армії, бо серед них багато невдоволених: у 1933 році на Україні був сильний голод - скільки тоді померло людей! то хіба в держави не було хліба?”, “У полон я не боявся потрапити, бо німці поважають українців, а ненавидять росіян і євреїв”). Засуджений 22.07.1943 військовим трибуналом 1-ої гвардійської артилерійської дивізії до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 11.02.1956 Верховним судом СРСР. (П - 3398)

Thanks: kbg_dnepr1

Share

31

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСАК Іван. - Ліплявський городовий отаман (1731). Ліплявський сотник (1731, н.).

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

32

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

+ Читати більше

ЛИСЕНКО Андрій. - У ВЗ служив з 1753 р. Сотенний осавул (1763-1772). Значковий товариш Чернігівського полку (1772-1779).

ЛИСЕНКО Андрій Федорович. -Син Ф. І. Лисенка від першого шлюбу. Двічі одружувався - з доньками Василя Савича (онукою воронізького сотника Сави Григоровича) та Петра Корицької о. Після батька зайняв уряд сотника Бережанської сотні Чернігівського полку (1729-1746). Помер 1747 р. бездітним.

ЛИСЕНКО Андрій Якимович. Син Якима Федоровича Лисенка. Служив у ВЗ військовим канцеляристом (1765-1767), військовим та бунчуковим товаришем. Абшитований (1783) у званні полкового осавула. Мешкав у селі Дягове (1783).

ЛИСЕНКО Василь Васильович. Народився у 1750 році. Син кисе-лівського сотника В. 1. Лисенка. Служив у ВЗ військовим канцеляристом (1774) та бунчуковим товаришем. Займав уряд волинського сотника з 7 липня 1774 р. (1774-1782). Ротмістр (1797). Одружений з донькою бунчукового товариша Петра Сахновського першим шлюбом, а другим - з Софією Кулябкою.

ЛИСЕНКО Василь Іванович. -Онук Ф. І. Лисенка. Син Івана Федоровича Лисенка та Анастасії Іванівни Товстоліс. Народився 1718 р. Освіту здобув у КМА (1736). Військовий канцелярист ГВК (1744). Займав уряд сотника Киселівської сотні (1744 1760), як і його батько - Іван Федорович Лисенко. Бунчуковий товариш (1758). У 1768 р. атестований у полкові хорунжі. Мешкав у Киселівці. Одружився з Марією Василівною (1720 р. н.) з Менської сотні, з якою мав десятеро дітей. їхніми шлюбами поріднився з Борсуками, Грановськи-ми, Сахновськими, Ждановичами, Полторацькими, Крупицькими, Пе-гровськими. Возний Менського повіту Самойлович Кузьма Самійлович доводився йому племінником.

ЛИСЕНКО Георгій Васильович. Син киселівського сотника Василя Івановича Лисенка. Народився 1751 р. Служив канцеляристом, значковим та військовим товаришем (з 1770 р.). Возний (1783). Військовий товариш (1784). Корнет. Полковий писар (1797). Одружений був з донькою полкового хорунжого Василя Ждановича Марфою (1783).

ЛИСЕНКО Григорій Максимович. - Ьаришівський сотенний хорунжий (1752).

ЛИСЕНКО Іван. - Сотенний отаман у Стародубському полку (1780). Згодом корнет. Засновник новозиб-ківської родини Лисенків.

ЛИСЕНКО Іван Андрійович. - Син Андрія Якимовича Лисенка. Народився у 1751 році в селі Дяго-ве. Службу у ВЗ розпочав 24 березня 1772 р. колезьким канцеляристом у Малоросійській колегії (1772-1778). 7 серпня 1782 р. одержав звання військового товариша і дістав призначення на посаду стряпчого Городницького повіту. У 1778 р. одружився з донькою бунчукового товариша Степана Ьутовича Марією. Земле- та душевласник, поміщик (1803).

ЛИСЕНКО Іван Васильович. -Народився 1748 р. Син киселівського сотника Василя Івановича Лисенка. Служив канцеляристом у Малоросійській колегії (1767-1779). 19 лютого 1779 р. одержав звання військового товариша (1779 1784). Одружився з донькою полкового хорунжого Хоми Грановського Параскевою (1774).

ЛИСЕНКО Іван Федорович. -Народився 1698 р. Син генерального судді Ф. І. Лисенка від першого шлюбу. Служив значним військовим товаришем Чернігівського полку (1723), чернігівським полковим осавулом (напевно, наказним). У лютому 1723 р. зайняв уряд сотника Кисе лівської сотні (1723-1743). Абшитований сотник (1745 1752), житель с. Олександрівка. Одружений з донькою значкового товариша І.І. Товстоліса Анастасією (1701 р. н.). Сват Стефана Леонтовича. Помер перед 1756 р. у селі Олександрівна.

ЛИСЕНКО [Лисняченко, Яковенко] Іван [Івашко] Якович. - Народився близько 1629 р. в Лисянці в козацькій родині. Уперше згадується у реєстрі 1649 р. у складі козацького товариства Лисянської сотні Корсунського полку. Учасник подій Визвольної війни 1648 1657 рр. Козакував на Січі. Підтримував І. Брюховецького, у якого служив охотницьким полковником (1663-1668). За Д. Многогрішною зайняв уряд мен-ського сотника (1668-1669) та чернігівського полковника (травень 1669 -липень 1671). Значний військовий товариш (1671-1672). Брав участь у обранні І. Самойловича. Неписьменний. Разом з іншою старшиною ухвалював Конотопські статті. 17 червня 1672 р. обраний генеральним осавулом (1672-1677). На цій посаді - наказний гетьман (1674) під час походу Г. Ромодановського та І. Самойловича на Правобережжя проти залог П. Дорошенка, присягав цареві на Переяславській раді у 1674 р. Переяславський полковник (липень 1677 - січень 1679), учасник боїв за Чигирин з турецько-татарською армією у 1677 та 1679. Значний військовий товариш (1679-1690). За І. Мазепи вдруге переяславський полковник (25 червня 1690 - лютий 1692) та знову значний військовий товариш (1692-1699). Брав участь у поході під Азовом у складі корпусу Якова Лизогуба (1696). Двічі одружений: другим шлюбом з донькою київського полкового обозного Трохима Підтереба Гафією. Мав чотирьох дітей, з них єдиного сина Федора. Тесть бунчукового товариша Данила Васильовича Забіли. Мешкав у Переяславі, а в Переяславському полку володів 15 селами. Помер і похований у Переяславі 25 листопада 1699 р. До його недалеких нащадків належить відомий український композитор Микола Віталійович Лисенко (1842 1912).

ЛИСЕНКО Йосип. - Значковий товариш Гадяцького полку (1782). Жив (1790) у Зіньківському повіті з дружиною Євдокією, донькою сотенного отамана.

ЛИСЕНКО Йосип Федорович. -Син Ф. І. Лисенка від другого шлюбу. Народився у 1732 р. Служив у ВЗ бунчуковим товаришем (1757-1786). Одружений з донькою бунчукового товариша Марфою (Марією) Іванівною Себастіанович (1740 р. н.). Мав з нею десятеро дітей, шлюбами яких поріднився з Огроновичами, Пона-щатенками, Лизогубами (двома родинами), Туманськими, Іваненками, Магденками. Помер після 1798 р. Прадід композитора М. В. Лисенка.

ЛИСЕНКО Лук’ян. Роменський сотник (1723, н.).

ЛИСЕНКО Максим. - Значковий товариш. Наказний сотник Баришівської сотні (1736). Тесть значкового товариша Івана Якубовського (1774).

ЛИСЕНКО Михайло Васильович. - Старший син киселівського сотника В. І. Лисенка. Народився у 1746 р. Освіту здобув у КМА. Військовий канцелярист у Малоросійській колегії (1764-1773). 8 березня 1773 р. зайняв уряд Чернігівського полкового хорунжого (1773-1779). Бунчуковий товариш (1779-1783). Був одружений з донькою сотника Петра Борсука Марією.

ЛИСЕНКО Олександр [Лесько]. Конотопський городовий отаман (січень 1669). Сотник Конотопської сотні (1669). Підписав Глухівські статті.

ЛИСЕНКО Олександр Федорович. - Народився 1733 р. Син Ф. І. Лисенка від другого шлюбу. Служив у ВЗ бунчуковим товаришем (1754-1770). Мав шлюб (перший) з Катериною Якубович (з 1754) та (другий) з Євдокією Костянтинівною Корбе (у 1758), донькою перекладача. Тесть Семена Васильовича Магденка. Помер 1770 р.

ЛИСЕНКО Павло. - Син значкового товариша. Значковий товариш (1763-1777). Дружина: донька козака Івана Татарина.

ЛИСЕНКО Павло Іванович. -Народився 1721 р. у с. Олександрівка. Онук Федора Івановича Лисенка. Син Івана Федоровича Лисенка і Анастасії Іванівни Товстоліс. Освіту здобув у КМА (1736). На службі у ВЗ з 3 липня 1739 р. Військовий канцелярист ГВК (1751-1756). Бунчуковий товариш (1756-1781). Вакансовий сотник Чернігівського полку (1779). Одружився з донькою чернігівського полкового хорунжого Стефана Леонтовича Ганною. Тесть Федора Пань-ковича Лободи. Жив у селі Олександрівка.

ЛИСЕНКО Петро Йосипович. -Народився 1766 р. Син Йосипа Федоровича Лисенка та Марфи Іванівни Себастіанович. Службу розпочав військовим товаришем Чернігівського полку (1782-1786). Титулярний радник (1797-1807). Землевласник. Поміщик. Помер перед 1829 р.

ЛИСЕНКО Петро Павлович. -Військовий товариш Глухівської сотні (1758).

ЛИСЕНКО Силантій. - Значковий товариш Гадяцького полку у Грунській сотні (1731-1751).

ЛИСЕНКО Трохим Федорович. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1747-1750). Жив у Менській сотні, де мав власність і підданих.

ЛИСЕНКО Федір Іванович. -Єдиний син І. Я. Лисенка від другого шлюбу з Г. Т. Підтереб (онук Трохима Підтереба). Народився близько 1680 р. в Переяславі. Освіту здобув, ймовірно, у Києво-Могилянському колегіумі. Службу розпочав у канцелярії Переяславського полку. Значковий (військовий) товариш. Учасник Дніпровських походів (1695-1698), боїв за Кизи-Кермен та інші турецькі фортеці. Полковий старшина у Переяславі (1701). Значний військовий товариш (1701-1710). Чернігівський полковий осавул (1710-1714; 1717— 1723). Берсзинський сотник Чернігівського полку (1723-1728). Генеральний осавул з 16 грудня 1728 р. (1728-1741). 25 січня 1735 р. підписав «Інструкцію» Кодифікаційній комісії. Член Правління гетьманського уряду з 1740 року. Генеральний суддя (1741-1751), універсал ГВК на цей уряд одержав 6 березня 1746 р. Брав участь у Гілянському, Кримському, Польському, Дербентському і Кримському (1735) походах. Був двічі одружений: першим шлюбом з Феодорою (1707), а другим (1731) - з Єфросинісю Панасівною Осьмаковською, вдовою Прохора Миткевича, донькою священика села Осьмаки Панаса Єремійовича. Від двох шлюбів мав 16 дітей (8 синів і 8 доньок), через шлюби яких поріднився з сім’ями Савичів, Товстолісів, Кузь-минських, Сахновських, Славатинських, Княгиницьких, Томар, Себастіановичів, Якубовичів, Туманських, Стороженків. Яків Маркович називав його в «Щоденнику» «отчим жены моей». Мав значні маєтності, успадковані від батька, надбані самостійно та одержані як власність «изменни-ка» Григорія Новицького. Зокрема, село Кліщинці (в Лубенському полку) було передане йому указом ГВК 25 січня 1737 р., згодом воно дісталося як посаг за донькою Уляною Федорівною генеральному писареві В. Г. Туманському і в ньому у 1767— 1770 рр. відбулося відоме козацько-селянське повстання. Помер 5 січня 1751 р. у Глухові.

ЛИСЕНКО Федір Федорович. -Народився 1713 р. Син Ф. І. Лисенка від першого шлюбу. Служив у ВЗ військовим (1748) та бунчуковим товаришем (1760-1763) у Чернігівському полку. Усиновив рідного небожа (по сестрі Анастасії, яка вдруге вийшла заміж) - Сахновського Павла Петровича (згодом - менського сотника), який успадкував усі його маєтки та маєтності. Номер перед 1768 р.

ЛИСЕНКО [Лисянко] Яків. - Родом з Лисянки. Учасник Визвольної війни 1648-1657 рр. Соратник М. Кривоноса. Козак Лисян-ського (1648-1649) та Корсунського (з 1649 р.) полків. Лисянський сотник (1648-1654). Батько Івана Лисенка. Засновник роду переяславських Лисенків.

ЛИСЕНКО Яким Федорович. -Син Ф. І. Лисенка від першого шлюбу. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1747-1760). Помер у 1768 р. в селі Данилівка Менської сотні.

ЛИСЕНКО Яків Федорович. Син генерального судді від першого шлюбу. Служив у Переяславській полковій канцелярії канцеляристом (1749). Бунчуковий товариш (1760). Бубнівський сотенний хорунжий (1767). Помер на уряді.

ЛИСЕНКО Яків Якович. - Син Я. Ф. Лисенка. Жив у с. Дягів Менської сотні. Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1747).

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Post's attachments

Лисенко.JPG
Лисенко.JPG 83.35 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

33

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Віктор Григорович народився 1907 р. у с. Юрченкове Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Юрченкове Вовчанського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 лютого 1933 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Вовчанським дільничним прокурором 12    квітня 1933 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ЛИСЕНКО Гнат Капітонович народився 1891 р. у с. Бригадирівка Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Бригадирівка Балаклійського р-ну. Селянин-одноосібник. У 1930 р. частину майна конфісковано. Заарештований 14 січня 1931р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Ізюмським дільничним прокурором [30 квітня 1931 р.] (ст. 197, ч. 2 КПК УСРР).

ЛИСЕНКО Григорій Мефодійович народився 1888 р. на хут. Дальній Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Українець, 13 селян, неписьм., позапарт. Проживав на хут. Дальній Сахновщинського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. У 1931 р. розкуркулений. Заарештований 21 листопада 1932 р. за антирад. агітацію проти заходів влади та підробку документів (статті 5410, 182 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 23 грудня 1932 р. (ст. 5410 КК УСРР) висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 5 жовтня 1989 р.

ЛИСЕНКО Іван Йосипович народився 1895 р. у с. Багата Чернещина Костянтиноград-ського пов. Полтавської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Нова Чернещина Великобучківського р-ну Полтавського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 1 січня 1929 р. за терористичну діяльність, спрямовану проти активу села та незаможників, антирад. агітацію (статті 548, 5410, 5621 через ст. 16—20 КК УСРР) і ухвалою судової колегії ОДПУ від 3 червня 1929 р. (ст. 5811, 582, 593 КК РСФРР) позбавлений волі в концтаборі на 10 років. Реабілітований 17 липня 1991 р.

ЛИСЕНКО Іларіон Якимович народився 1885 р. у с. Багата Чернещина Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Українець, із селян, малописьм., позапарт. Проживав у с. Нова Чернещина Великобучківського р-ну Полтавського окр. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 1 січня 1929 р. за терористичну діяльність, спрямовану проти активу села та незаможників, анти-рад. агітацію (статті 548, 5410, 5621 через ст. 16— 20 КК УСРР), справу закрито Полтавським окрвідділом ДПУ 18 лютого 1929 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР). Заарештований 29 червня 1929 р. за к.-р. агітацію та зрив заходів рад. влади на селі (статті 5410, 58 через ст. 7 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від
16 серпня 1929 р. (ст. 5810 КК РСФРР) позбавлений волі в концтаборі на 3 роки. Реабілітований 5 лютого 1996 р.

ЛИСЕНКО Іов Петрович народився 1880 р. у с. Волохів Яр Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у міст. Балаклія Балак-лійського р-ну Харківської обл. Священик без парафії. Заарештований 25 грудня 1932 р. за к.-р. діяльність (ст. 5411 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 29 квітня 1933 р. засланий на 3 роки до Казахстану. Реабілітований 11 липня 1989 р.

ЛИСЕНКО Йосип Єгорович народився 1901 р. у с. Петрівка Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Петрівка Красноградського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. Заарештований 23 січня 1933 р. за антирад. агітацію і невиконання контрактації (статті 5410, 119 КК УСРР), справу закрито прокурором Красноградської дільниці 24 лютого 1933 р. (ст. 198 КПК УСРР).

ЛИСЕНКО Корній Михайлович народився 1867 р. у с. Нижня Дуванка Куп’янського пов. Харківської губ. Українець, із селян, неписьм., позапарт. Проживав у с. Нижня Дуванка Нижньодуванського р-ну Куп’янського окр. Селянин-одноосібник. У 1929 р. позбавлений виборчих прав, розкуркулений. Заарештований 30 листопада 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Харківським оперсектором ДПУ 7 січня 1931 р.

ЛИСЕНКО Леонтій Григорович народився 1899 р. у с. Багата Чернещина Костянтиноград-ського пов. Полтавської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Нова Чернещина Сахновщинського р-ну. Селянин-одноосібник. Розкуркулений. Заарештований 30 жовтня 1930 р. за к.-р. діяльність проти заходів рад. влади (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 21 березня 1931 р. позбавлений волі в концтаборі на 3 роки умовно, зі звільненням з-під варти. Реабілітований 18 жовтня 1996 р.

ЛИСЕНКО Макар Григорович народився 1908 р. у с. Бригадирівка Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Печенізький Балаклійського р-ну. Селянин-одноосібник. Заарештований 14 березня 1931 р. за к.-р. діяльність (ст. 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 8 червня 1931 р. висланий до Північного краю на 5 років. Реабілітований 7 липня 1989 р.

ЛИСЕНКО Максим Семенович народився 1871р. у с. Волохів Яр Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, неписьм., позапарт. Проживав у с. Волохів Яр Балаклійського р-ну Ізюмського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 20 лютого 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Ізюмським окрвідділом ДПУ 10 квітня 1930 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР) зі звільненням з-під варти.

ЛИСЕНКО Марко Пилипович народився 1914 р. на хут. Базаліївка Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Базаліївка Ізюмського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. Заарештований 26 серпня 1932 р. за к.-р. діяльність (ст. 5411 КК УСРР), справу закрито СПВ Харківського облвідділу ДПУ 15 травня 1933 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ЛИСЕНКО Микола Андрійович народився 1911 р. у с. Власівка Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Власівка Олексіївського р-ну. Селянин-одноосібник. Заарештований 5 березня 1931 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Харківським оперсектором ДПУ 13 травня 1931 р. (статті 4, 197 ч. 2 КПК УСРР).

ЛИСЕНКО Микола Пилипович народився 1906 р. на хут. Базаліївка Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Базаліївка Ізюмського р-ну Харківської обл. Селянин-од-ноосібник. Заарештований 26 серпня 1932 р. за к.-р. діяльність (ст. 5411 КК УСРР), справу закрито Ізюмським райвідділком Харківського облвідділу ДПУ 17 вересня 1932 р. за відсутністю складу злочину зі звільненням з-під варти.

ЛИСЕНКО Никифор Опанасович народився 1895 р. у с. Волохів Яр Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Волохів Яр Балаклійського р-ну Харківської обл. Бригадир колгоспу «Заповіт Ілліча». Заарештований    26 лютого 1933 р. за навмисне знищення колгоспних коней (ст. 752 КК УСРР), звільнений під підписку про невиїзд, у червні 1933 р. помер вдома, справу закрито Балаклійським рай-відділком Харківського облвідділу ДПУ 19 січня 1934 р. (ст. 4 п. «а» КПК УСРР).

ЛИСЕНКО Олександр Григорович народився 1906 р. у с. Бригадирівка Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Бригадирівка Балаклійського р-ну. Член колгоспу. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 19 лютого 1931 р. за к.-р. діяльність (ст. 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 8 червня 1931 р. позбавлений волі в концтаборі на 5 років. Реабілітований 7 липня 1989 р.

ЛИСЕНКО Павло Васильович народився 1903 р. на хут. Демидівка Куп’янського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Демидівка Раківської сільради Куп’янського р-ну. Селянин-одноосібник. Заарештований 1 березня 1931 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 21 квітня 1931 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 4 вересня 1989 р.

ЛИСЕНКО Павло Іванович народився 1895 р. у с. Стрільцівка Старобільського пов. Харківської губ. Українець, із священнослужителів, освіта вища, позапарт. Проживав у Харкові. Завідувач філії НДІ сільгоспмашинобудування заводу «Серп і молот». Заарештований 31 жовтня 1933 р. за участь у к.-р. есерівській організації (ст. 5411 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 28 лютого 1934 р. висланий до Казахстану на 3 роки. Покарання відбував у м. Уральськ Західно-Казахстанської обл., після заслання проживав у м. Тамбов. Розстріляний 1938 р. у м. Тамбов за ухвалою комісії НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 23 березня 1938 р. Реабілітований 27 грудня 1965 р.

ЛИСЕНКО Петро Іванович народився 1901 р. у с. Мокра Рокитна Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Мокра Рокитна Нововодолазького р-ну. Селянин-одно-осібник. Розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 24 квітня 1931р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Нововодолазьким райвідділком Харківського оперсектора ДПУ 5 червня 1931 р. у зв’язку з висланням в адміністративному порядку за межі України.

ЛИСЕНКО Петро Миколайович народився 1871 р. у міст. Новосерпухов Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Гнидівка Ізюмського р-ну Ізюмського окр. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 5 лютого 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 12 квітня 1930 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 29 серпня 1989 р.

ЛИСЕНКО Прокіп Вакулович народився 1899 р. у с. Білий Колодязь Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Білий Колодязь Вовчанського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 28 січня 1930 р. за участь у повстанській організації (ст. 5411 КК УСРР), справу закрито судовою трійкою при колегії ДПУ УСРР 18 квітня 1930 р. зі звільненням з-під варти. Проживав і 1935 р. помер у с. Білий Колодязь Вовчанського р-ну Харківської обл.

ЛИСЕНКО Самсон Григорович народився 1883 р. у с. Софіївка Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Софіївка Близнюківського р-ну Харківської обл. Помічник зав-будівництва радгоспу ім. газети «Известия». Заарештований 10 вересня 1932 р. за підготовку збройного повстання проти рад. влади (ст. 5411 КК УСРР) і судовою колегією ОДПУ 9 січня 1933 р. винесено ухвалу про розстріл (статті 582, 5811 КК РСФРР). Розстріляний 8 березня 1933 р. [у Харкові]. Реабілітований 29 травня 1997 р.

ЛИСЕНКО Тимофій Іванович народився 1885 р. у с. Лютівка Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Лютівка Золочівського р-ну. Селянин-одноосібник. Заарештований 22 квітня 1931 р. за участь в антирад. угрупованні, антирад. агітацію (статті 5410, 5411 КК УСРР), справу закрито СПВ Харківського оперсектора ДПУ 4 червня 1931 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ЛИСЕНКО Яків Тимофійович народився 1894 р. у с. Охоче Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, неписьм., позапарт. Проживав у с. Охоче Олексіївського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. Заарештований 24 листопада 1932 р. за участь у к.-р. організації (ст. 5411 КК УСРР) і судовою трійкою при колегії ДПУ УСРР 29 квітня 1933 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 22 травня 1933 р. у Харкові. Реабілітований 25 листопада 1965 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 1.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

34

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Григорій Іванович, народився 1906 р. у с. Піски Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у м. Ізюм Ізюмського р-ну Харківської обл. Робітник ІПРЗ. Заарештований 29 липня 1937 р. за к.-р. агітацію (ст. 5410 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 9 серпня 1937 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 17 серпня 1937 р. у Харкові. Реабілітований 31 березня 1989 р.

ЛИСЕНКО Григорій Тимофійович, народився 1900 р. у с. Гнидівка Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт., у 1923—1925 рр. член ВЛКСМ, у 1925—1933 рр. член ВКП(б). Проживав у с. Гнидівка Ізюмського р-ну Харківської обл. Помічник машиніста депо ст. Красний Лиман Донецької залізниці. Заарештований 2 серпня 1936 р.за антирад. агітацію з метою зриву заходів партії та рад. влади (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при НКВС СРСР від 4 червня 1937 р. позбавлений волі у ВТТ на 5 років. Термін покарання відбував у Північсхідтабі. Помер 8 вересня 1941 р. у ВТК № 1 у сел. Будукан Хабаровського краю. Реабілітований 4 вересня 1989 р.

ЛИСЕНКО Дмитро Миколайович, народився 1897 р. у с. Довжик Харківського пов. Харківської губ. Росіянин, з міщан, освіта початкова, позапарт., у 1930—1935 рр. кандидат у члени ВКП(б). Проживав у Харкові. Вантажник ст. Харків-Пас. Півд. залізниці. Заарештований 28 червня 1937 р. за належність до троцькістської опозиції (ст. 5410 КК УРСР) і ухвалою особливої трійки УНКВС по Харківській обл. від 19 вересня 1937 р. позбавлений волі у ВТТ на 10 років. Реабілітований 21 червня 1989 р.

ЛИСЕНКО Микола Павлович, народився 1895 р. у с. Павлівка Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Українець, з торговців, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Павлівка Кегичівського р-ну Харківської обл. Робітник майстерні с.-г. машин колгоспу ім. Карла Маркса. Заарештований 16 липня 1935 р. за шкідницьку роботу (статті 547, 5410, 67 ч. 1 КК УСРР), щодо статей 547, 5410 КК УСРР справу закрито СПВ УДБ ХОУ НКВС 20 жовтня 1935 р. (ст. 197 КПК УСРР). Нарсудом Кегичівського р-ну 26 грудня 1935 р. (ст. 67 через ст. 7 КК УСРР) виправданий.

ЛИСЕНКО Павло Іванович, народився 1898 р. у с. Ролів Дрогобицького пов. провінції Східна Галичина Австро-Угорської імперії. Українець, із селян, освіта початкова, поза-парт., у минулому член ВКП(б). Проживав у Харкові. Завгосп Харківського НДІ поліграфії. Заарештований 4 листопада 1935 р. за антирад. агітацію, шахрайство та незаконне зберігання зброї (статті 5410, 18011, 196 КК УСРР), справу закрито УДБ ХОУ НКВС 8 квітня 1936 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ЛИСЕНКО Павло Іванович, народився 1909 р. у с. Піски Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Піски Ізюмського р-ну Харківської обл. Робітник ІПРЗ. Заарештований 30 липня 1937 р. за к.-р. агітацію (ст. 5410 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 9 серпня 1937 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 17 серпня 1937 р. у Харкові. Реабілітований 1 серпня 1958 р.

ЛИСЕНКО Тимофій Якимович, народився 1903 р. у с. Піски Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Піски Ізюмського р-ну Харківської обл. Робітник ІПРЗ. Заарештований 29 липня 1937 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Сталінській обл. 31 серпня 1937 р. винесено ухвалу про розстріл з конфіскацією особистого майна. Розстріляний 15 вересня 1937 р. у [м. Сталіне Сталінської обл.]. Реабілітований 20 грудня 1958 р.

ЛИСЕНКО Тихін Антонович, народився 1884 р. у с. Шопіно Бєлгородського пов. Курської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт., у минулому кандидат у член ВКП(б). Проживав у Харкові. Електромонтер радгоспу ім. РСЧА. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 9 травня 1936 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і військовою колегією Верховного Суду СРСР 8 липня 1937 р. (статті 548 через ст. 17, 5411 КК УРСР) позбавлений волі у в’язниці на 10 років з пораженням у правах на 5 років і конфіскацією особистого майна. Термін покарання відбував у Суздальській в’язниці. Реабілітований 26 червня 1992 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Thanks: kuks70, kbg_dnepr2

Share

35

Re: Лисенко, Лысенко (Лисак, Лысак?)

ЛИСЕНКО Іван Васильович, 1911р. н., с. Стебник Тисменицького району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Стебник, голова земельної комісії сільради. Заарештований 28.07.1948. Звинувачення: збирав гроші та продукти для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 28.08.1948 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 11.05.1992. (8884II).

ЛИСЕНКО Любов Антонівна, 1923 р. н., с. Біле Лутугінського району Луганської області, українка, освіта середня. Проживала в с. Тисів Болехівської міськради, завідувач фельдшерсько-акушерським пунктом. Заарештована 03.12.1948. Звинувачення: передавала медикаменти для ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області
06.04.1949    засуджена на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією м^й-на. Реабілітована 26.02.1996. (15006 П).

ЛИСЕНКО Марія Дмитрівна, 1928 р. н., с. Стебник Тисменицького району, українка, освіта початкова. Проживала в с. Стебник, селянка. Заарештована 31.08.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Малина, зв’язкова УПА. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 27.10.1944 засуджена на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Реабілітована 24.10.1991. (6334 П).

ЛИСЕНКО Михайло Дмитрович, 1903 р. н., с. Зідьки Готвальдівського району Харківської області, українець, освіта початкова. Проживав у м. Івано-Франківськ, сторож. Заарештований 22.04.1950. Звинувачення: проводив націоналістичну агітацію. Станіславським обласним судом 28.06.1950 засуджений на 10 років позбавлення волі. Реабілітований 17.10.1991. (6427 П).

Реабілітовані історією. Івано-Франківська область, том 2.

Thanks: kuks70, kbg_dnepr2

Share