Тема: Кандиба / Кандыба
КАНДИБА Адам Трохимович. - Народився у 1727 р. Займав уряд сотенного хорунжого Уцтивицької сотні. 1786 р. Жив у Уцтивиці у відставці.
КАНДИБА Андрій Данилович. - Син Д. А. Кандиби. Освіту здобув у Московському університеті. Від З жовтня 1772 року - військовий товариш (1772-1781). Брав участь на чолі команди з 1000 козаків Стародубського полку в придушенні повстання Омеляна Пугачова (1773-1775). 10 серпня 1781 р. дістав чин полкового хорунжого (1781-1783). Жив у Конотопі, де й помер у 1810 році. Першим шлюбом був одружений з донькою бунчукового товариша Івана Івановича Піроцького Вассою (померла до 1803 р.). Другим - з Параскою Степанівною Лук’янович.
КАНДИБА Андрій Константійович [Костянтинович]. - Компанійський сотник (1700). Знатний військовий товариш Миргородського полку (1707). Миргородський полковий обозний (1708). Миргородський сотник (Перша полкова сотня) (1713— 1715).
КАНДИБА Андрій Павлович. - Небіж Ф. А. Кандиби. Служив старшиною в Ніжинському полку. У 1707 р. призначений Петром І кор-сунським полковником (1707-1711). Брав участь у каральних акціях проти запорожців у 1709 році, у штурмі та руйнації Чортомлицької Січі. Разом з князем Г. С. Волконським і бригадиром Г. І. Кропотовим переслідував Карла XII та І. Мазепу після Полтавської битви. Під час Прутського походу у 1711 р. був на боці росіян і загинув у боях.
КАНДИБА Андроник [Андрій] Федорович. - Син полковника Федора Андрійовича Кандиби. Народився в Корсуні наприкінці 1660-х рр. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі. На службі у ВЗ з 18 років. Військовий товариш. Займав уряди Конотопського сотника (1693-1708), уманського полковника (1708 1711), наказного богуславського полковника (1709). У 1711р. приєднався до П. Орлика під час його походу на Правобережжя. За доносом сотника Василя Ждановича, запідозрений у неблагонадійності, викликаний до Москви у 1711 р. і там затриманий до 1715 р. (За іншими даними потрапив до московського полону ще під час Полтавської битви). Після відпуску в Гетьманщину - бунчуковий товариш (1716-1728) та знатний військовий товариш (1719). Знатний бунчуковий товариш (1724). Учасник Гілянського походу (1725-1728), командир корпусу бунчукового товариства. Другий генеральний суддя за гетьмана Д. Апостола (1728-1730). У 1730 р. приїхав з Д. Апостолом до Москви з візитом і там у травні 1730 р. раптово помер. Був одружений з донькою
чернігівського полковника Якова Лизогуба Домникією (померла в 1749). Сват Якими Горленка. Значний землевласник. Тримав на відкупі торгівлю горілкою, тютюном та дьогтем у Конотопі.
КАНДИБА Василь Андроникович [Андрійович]. - Бунчуковий товариш (1736-1737). Жив у Конотопі.
КАНДИБА Данило Андроникович [Андрійович]. - Син А. Ф. Кандиби та Д. Я. Лизогуб. Народився у 1708 році. З 1733 р. служив у ВЗ бунчуковим товаришем (1733-1761). Склав детальний реєстр («сказку») своїх служб, які полягали в інтендантських, слідчих та фінансових функціях. Учасник російсько-турецької війни 1735-1739 рр. 16 березня 1761 р. абшитований за станом здоров’я, але служив аж до 27 червня 1772 року, коли звільнився остаточно. На свої кошти побудував церкву в Конотопі (1755 р., святої Варвари) і в селі Курилівка (1771 р., Різдва Богородиці). Власник 400 душ та значних земельних угідь. Постійно клопотав про повернення корсунських маєтків своїх предків, які полишили їх, втікши від П. Дорошенка. Помер 8 липня 1780 р. в селі Курилівка, де й похований у збудованій ним церкві. Був одружений з донькою остзейського німця генерал-майора Юрія фон Вейсбаха (управителя маєтків Анни Іоанівни в Україні). Сват Івана Піроцького, Лаврентія Селецького, тесть Данила Петровича Юркевича.
КАНДИБА Іван Андрійович. -Син Андрія Константійовича Кандиби. Значний військовий товариш Миргородського полку (1720-1730-ті роки). Згодом - священик села Богданівка Хорольської сотні.
КАНДИБА Іван Семенович. - Піщанський сотник (1731, н.). Піщанський городовий отаман (1732).
КАНДИБА Константій (Костянтин) Фодосійович. - Небіж Ф. А. Кандиби. Миргородський полковий обозний (1708).
КАНДИБА Корнило Федорович. Яготинський сотенний отаман (1750).
КАНДИБА Михайло [Леонтійович]. - Піщанський сотник (1733— 1749). Брат Семена Кандиби. Одружений з Марією Іванівною Якубович.
КАНДИБА Петро Семенович- Син піщанського сотника Семена Кандиби. Значковий товариш Переяславського полку (1741-1749). Сотник Піщанської сотні (1749-24 жовтня 1757) після дядька Михайла. Одружився (1751) з донькою баришівського сотника Ганною Ісаївною Ісаєвич. Переяславський полковий комісар (1746). Військовий товариш. Родич Пелехів та Покорських (сват). Помер 1760 р.
КАНДИБА Семен [Леонтійович]. - Піщанський сотник (1710-1732). Брат Михайла Кандиби. Сват І. Ісаєвича.
КАНДИБА Федір [Федорович]. - Запорозький козак. Значковий товариш Яготинської сотні (1765-1773). Сотник Яготинської сотні (1773— 1775). Дружина: Павлова Ганна Давидівна, донька значкового товариша.
КАНДИБА Федір Андрійович. -Шляхтич («славетний пан»). У 1670 році купив маєтності в селах Кіки. Гноєнки та Старосілля на Корсунщині. Корсунський полковник у П. Дорошенка (1669-1672; 1674-1675). У 1675 р., здавши Канів Г. Ромодановському, втік від П. Дорошенка та його погоні і перейшов на службу до І. Самойловича. Втікав так швидко, що встиг взяти лише дітей та домочадців, погубивши королівські привілеї на шляхетство, герб і маєтки. Поселився в Ніжинському полку. Значний військовий товариш (1679) і корсунський полковник, призначений І. Самойловичем 18 вересня 1675 року (1675-1681 - формально). Дістав 29 липня 1681 року універсал на уряд конотопського сотника (1681-1698). За І. Мазепи, з яким служив у П. Дорошенка, - значний військовий товариш, наказний ніжинський полковник (1693), ніжинський полковий обозний (1698-1701). Брав участь у Чигиринських та Кримських походах. Посол І. Мазепи на Січ у серпні 1697 р. Мав герб і печатку. Один з ймовірних авторів «Літопису Самовидця». Помер на початку 1701 року. Сват Я. Ю. Лизогуба, тесть С. К. Карпеки.
КАНДИБА Федір Андроникович [Андрійович]. - Син конотопського сотника і генерального судді А. Ф. Кандиби та Домни Яківни Лизогуб. У ВЗ служив військовим товаришем. Але, головним чином, займався відкупною торгівлею горілкою та тютюном. Був одружений (1719) з донькою генерального судді Якима Горленка Єфросинісю. Помер у 1728 році в дорозі, везучи до Астрахані на продаж горілку. Його вдова вийшла вдруге заміж за Антона Гавриловича Милорадовича, а доньки стали дружинами А. Д. Мазаракія (Ганна) та П. Л. Латинського (Анастасія).
В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.
mtDNA - J1c5