1 (14-03-2015 22:30:36 отредактировано borisovichi)

Тема: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Сохань Марія Явдокимівна
(28.12.1922 - 14.03.2015)

800x1260

Фото. Березень 1957р.


14 березня 2015 року, на 93 році життя перестало битися серце Сохань Марії Явдокимівни.
Народилася Марія Явдокимівна (саме так писали тоді, не Євдоким) на празник пророка Данила (по старому стилю) в кінці 1922 року в сім‘ї селян Явдокима Івановича Сохань і Варвари Петрівни (Кальник) у селі Надежді Решетилівського району Харківської області. Хрестили першу дитину в сім‘ї у найближчій церкві за 4 км у сусідньому селі Піщаному. Там же у Піщанській сільраді Решетилівського району 30 грудня 1922 р. була видана посвідка про народження.
Після закінчення Піщанської семирічної школи і навчання на робфаці в Полтаві поступила у Полтавський вчительський інститут. Війна перервала на тривалий час навчання у інституті. В 1941 - 1943 роках під час окупації проживала разом з батьками та молодшими братами вдома в селі Надежді. Під кінець окупації Марію та середнього брата Федю (1924 р.н.) німці забрали на примусові роботи у Германію. Але Марії разом з декількома дівчатами та хлопцями за допомоги охоронців вдалося на повному ходу виплигнути з вікна поїзда в районі Решетилівки. Потайки односельчани повернулися у рідне село. Марія переховувалася на колишньому власному млинові недалеко від власної хати. Ще у 30-х роках під час примусової колективізації діду Івану Терентійовичу Соханю довелося віддати млин у колгосп, на якому сам він і працював мірошником. Саме це і спасло родину від смерті під час Голодомору 1932-1933 років. Люди потайки вночі приходили до діда перемолоти жменьку зерна і частину борошна віддавали йому за роботу.
Після звільнення Полтави і Надежди від німецької окупації у вересні 1943 року Марія Явдокимівна відновила навчання у інституті. Але спершу Марія допомогла матері та молодшому братику Сашку (1936 р.н.) пристосувати сарай щоб пережити зиму, адже всі хати в селі спалили німці коли відступали. Батька Явдокима Івановича (1898 р.н.) мобілізували у Радянську Армію хоч він мав поранення ще у Громадянську війну. Після другої контузії він повернувся додому на лікування  і працював конюхом в колгоспі, але вже до кінця життя у нього сильно трусилися руки. Федю вже в самому кінці війни після того коли їх звільнили в Германії худющого забрали у штрафбат, де він помер після хвороби. Мати Варвара Петрівна дуже сильно тужила за середнім сином і після короткої хвороби померла у 1946 році.
В цей час в 1946 році після закінчення інституту Марію Явдокимівну направляють вчителем на Західну Україну в місто Снятин Станіславської області у школу імені В.Стефаника. У такий важкий емоційний стан після смерті матері Марія знайомится з молодим вчителем, героєм фронтовиком Миколою Матвійовичем Півнем з Сумщини. Вони поженилися і у них у 1948 році народилася донька Тамара. Але не судилося жити молодим людям щасливо. Ще коли Марія була вагітна, дізналася що у Миколи Матвійовича вже була перша дружина з двома дітьми в селі Черториги Глухівського району. Марія вимагала через суд визнати шлюб недійсним. Але через вмовляння і заради доньки довелося формально зберегти шлюб. Але не надовго. Через деякий час Марія таки розвелася з чоловіком і вони стали жити окремо.
Марія Явдокимівна викладала в школі хімію і біологію, була класним керівником. За час роботи виховала багатьох дітей які в подальшому стали поважними людьми. Користувалася повагою колег і керівників міста. Після смерті батька в 1951 році виховувала молодшого брата Олександра. Дала йому путівку в життя.
В 1968 році Марія Явдокимівна вирішила повернутися на Батьківщину - на Полтавщину. Спочатку оселилася в Полтаві там же, де й жила під час навчання в інституті, на вулиці Нижньо-Фабрикантській. Викладала в геологорозвідувальному технікумі, працювала в інституті підвищення кваліфікації. В 1974 році заселилася у власну квартиру в побудованому будівельному кооперативі "Вчитель". Це вже відбулося після того як донька Тамара вийшла заміж у 1971 році. В 1978 році вийшла на пенсію, але продовжувала працювати, бо хотіла допомогати доньці та онукам. Не гребувала й важкою роботою у Микільській спеціальній школі для хворих дітей.
Крім цього Марія Явдокимівна дуже любила працювати на землі. Мала огороди і коло будинку і на колгоспних землях які здавали в оренду навколо міста (Шилівка, Горбанівка). Також періодично їздила допомагати на малу батьківщину у село Надежду, де ще до середини 80-х жила тітка Ганна Петрівна на садибі батьків (там же їхні могилки). Огородами займалася до 90 років!!! але й останні пару років жила самостійно й забезпечувала себе сама, як і все своє життя…
Світла пам’ять про Марію Явдокимівну Сохань назавжди залишиться в серцях всіх, хто її знав.


Царство Небесне тобі дорога бабуня, ти відійшла у кращий Світ!

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -

Поделиться

2 (16-03-2015 09:52:09 отредактировано borisovichi)

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

СССР
ПРОСМОТРЕНО
Военной цензурой
29374


УССР,
г. Полтава
ул. Ниже-фабрикан.
№28.
Сохань Марии Евдокимов.
__________________________
п/почта, 68188,  Сохань Федор


Лист.
Здраствуй дорогая сестриця Маруся!!!
Перш за все розриши мне пиридать палкий привет, и поздравыть с
Новым годом 1946! И жилаю всього хорошого в жизни, жить щасливо, горя
век ни знать.
Маруся! Листа твого я получил, за которого очень благодарю.
Маруся! Я зараз жизнь продолжаю по старому. Но живу ни плохо. Хорошо.
Ти де[…] много пишеш за, так сказать, мое пр[…]ле. Но оно уж прошло, так
что тепер бидкувать ничого, лиш бы пережил и остался жив.
[…]раз мы можна сказать, оканчуваем здачу испитив, какраз позавчера здавал
и я. Здал как будьтабы. Теперь осталось получить права, нимного постажи-
руватся, и получить машины и ездить. В нас здесь, пока еще зимы нету.
Но погода правда плохая. //

Мы находимся ни далико возле моря, то погода дождевая, но снигу пока
нету. Я нахожуся в р-нах Прибалтики. Получаю письма от Мик. Соханя.
Но также получил от Ол. Погодюка. Данила Гор.  Мик. Завгор.
Но больш як такого нового и нету. Зараз готовимся к Новому году.
Как произвидеом его, то опишу в следующим.
Маруся! Пиши как ты учися, как наш братик Шура. Как пожывають в
дома. Тогда Вы мне, майже […] каждним письми, спрашуваете за пос[…]ку, чтобы
вислать мне. Но мне ничого ни нужно.
Маруся! Я уж и тибе писал и домой тоже, чтобы Ви прописали за Серь[…]
Андрущенка. А Вы что-то ничего и не пишите. Ниужели от него письом нету.
Он мне верний и старий друг. И интирисувалоб узнать ево адрес, а через него
я бы узнал одного парня где он, тоже друга, но дальокого от нашои месности. //

Маруся! Пиши как спразнуете Новый год, рождиство, тепер пиши как у вас
нащет всього, всей жизни. Как ты, нинадумала замиж виходить.
Но моглобыть кто нибудь пожинилось, пиши. Какие там девки поприезжали
замужни, з своими бахурами. А то что они говорят замужни, то ето они
еще в 43 били замужни, они какого рода мужжей только и ни имели.
Маруся! На этом я писать кончаю. Звиняй что плохо пописал. И
вобще […] харашо и ни умею, и ничого […] писать. Так что изви-
няй, к[…] написал, так и будет.
Досвидания.
Жду ответа.
Передавай привет Тату, Мами  братику Шури.
С приветом, крепким рукожатиям креп. поцилуем брата Федора.
Досвидания.
30/XII - 45 года. Ф.Сохань //


Маруся! А как там наши дядьки. И как Вы с ними поживаете. Якив
Киндрат. Как поживають в Балясному. Там бува за Назаря ничего ничуть.
И вобще все наши родичи живи. Мне так заинтирисувало нимного.
Досвидания.

Ф.Сохань


   

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: kbg_dnepr, Т.В., АМАКС_Ъ, Оленка4

Поделиться

3

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

СССР
ПРОСМОТРЕНО
Военной цензурой
29021

У.С.С.Р.
г. Полтава.
ул. Ниже-фабриканска.
№28.
Сохань Марии Евдокимов.
______________________
п/п 68188,  Сохань Федор.

Лыст.
Здраствуй дорогая сестриця Маруся!!!
Перш за все, розриши мне пиридать свий братський пламенний привет!
И саме кращи пожелания для твого життя, и хароших успихив в твоий учоби.
Маруся! Я сьогодня получил от тибе письмо, и очень благодарю.
Маруся! Из этого письма оказываится, Вы на миня очень обижаитись, и дома, и ты за
то - что вроди получаете мало от миня письом. Маруся! Но я точно
нимогу и сказать, по какой причине. Я на Ваши все письма, даю ответ на
каждное по два-три письма. Моглобыть  они все и не доходять. Нимного я Вам
в кой каком письме описую за ту жизнь, которая прошла.
Маруся! Это ты верно и пишеш, что за геты тры годы, как растался я с Вами
и почти ниимели никакой связи, сразу тоже нидостаточно пириписуемося. //

Правда, я тоже пишу мало письом, и Вы тоже совсем мало пишите.
Маруся! И вы хотите, чтобы я описовал ту жизнь какая прошла. Всерамно
Вы се понимать небудите, хотя я стану Вам и описовать. Вам интиресует
моя? прошла, а мне она ни как не интересует, а мне хочится знать как Вы
переживали прошлие годы.
Маруся! Ти пишеш за Сеньку Ивченка, что он очутился, тоже, и зараз в армии.
Може ты маеш, как говоритса, низаметным образом дистать его адрес,
то вишли его мне. Я з ним зустрився в одном месте, ето было в Лотарингии.
Ето все описовать долго. Но одно могу сказать, встричалса не здоровился, а
росходилса и не прощалса. Бо какраз миня бысто угнали, даже и не успел
с ним попрощатса, а он остался. А встрел его я, через его друззей, они
миня к нему подвели, когда узнали, что и я полтавский. Но ми с ним
встрелись когда розпросились друг у друга чей ты, и как фамилия, то уж поздно
было и здороватса. Конешно, з большой радостю с ним вели долго розговоры. И
Я с ним побыл два дня.
Маруся! Ти пишиш кто со мной ещо находится, есть с Полтавы, и один з
на-го р-на з с.Хоменкив.
Маруся! Я конешно знаю, что з дому писать почти никому, ти пишиш тато
хвориють, мама писать неумеють, Шура тот тоже, а ти хотя и учися но
должна писать почаще, и пиши,  вообще обстоятельство учобы и условия
жизни. Моя жизнь пока помалиньку. Учобу окончил, всьо сдал. Через 2-3 дни
получу права и буду ездить, а дальше будет видно, наперед писать ничого
нильзя. Пока Досвидания.
Звиняй, моглобыть плохо пишу. Жду ответа. Привет пиридавай
Тату, Мами, и Шури. С приветом  крепким рукожатиям, воз. поцилуем
брата   Ф.Сохань.   Жду ответа.   8/I - 46. //


Маруся! Моглобыть в моих письмах есть какие
нидостатки, или ни то пишу чем Вы там интиресуетесь
то пишите, я все постараюсь описать.
За все нидостатки, и ниграмотность извиняй

Ф.Сохань


Будь ситий
як з[…]


   

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: kbg_dnepr, Т.В., АМАКС_Ъ, Оленка4

Поделиться

4

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

СССР
ПРОСМОТРЕНО
Военной цензурой
23119


г. Полтава
ул. Ниже фабриканс
Пол.  Сохань Марусі Явдокимовні.
__________________________
Полтавська обл.
Диканський р-н.
с. Надежда     Г.? Бабич.


21/XII - 45 р.
Здравствуй Маруся!
По-перш чим написати коротенького листа спішу передати привіт я і синочок Славік і Наталя.
Ми пока живі і здорові, чого і тобі бажаєм у твоєму молодому житті.
Повідомляю Марусинко, що ми одержали лист від Петі Харченка. Живий січас у армії
адрес його - Полевая почта 11964 "Х"
Харченко Петр Терентійович.
Дівчата про Петю розказували який герой. Петя був у Партизанах. Як приїдеш Маруся і
інтересуватимися прийдеш до мене додому я все розкажу подробнощо знаю.
До свіданія, Марусинко.
Пробач, що погано написала бо спішила. Як приїде(ш) приходь.

Г.? Бабич.


   

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: Т.В., kbg_dnepr, АМАКС_Ъ, Оленка4

Поделиться

5

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[2] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …Це так трошички жили, от, шо не вповмерали…


— Так оце, ето, я все ж для себе вияснить хочу. Коли голод був - не урожай був, чи просто все позабирали?

— Так, так оце я… оце тобі ж розказую, шо все-все позабирали…


— То єсть, урожай був, було все нормально, просто все позабирали?

— Все позабирали. Бо, хліб був! І наші… як налоги перші накладали, як вийшли з колгоспу, то було… було шо їсти, було шо і брати.


— Хорошо, опять же ж, я не можу понять. Був колгосп, да, були якісь збори. Но невже ніхто не піднімав питання, шо, шо ж ви робити, шо ж ви, ви ж… ви ж нас на смерть…

— Та Господи милостивий, ну хто має право говорити, які збори…


— Ну мужики, ну…

— А як його посадять.


— Так лучше ж, сидіть і жить, чим з голоду пухнуть. Ну чого… мужики ось зібрались, чого…

— Ото всі люди були такі безсильні…


— Боялись… боялись…
— Це ж… це не то шо ти чогось лішаєшся. Це ж, або ж жизнь, або смерть, ось…

— Ну добре, ну от у нашому селі…


— Яка разниця… ти… ти помреш… бо… з голоду спухнеш…

— Ну, так і мерли… да…


— Чи ти візьмеш вила…

— Ну добре… сили немає в… ото у всих людей отакі… отаке було… А іще… ну наших не викидали з хати. А там, трошички, таких, трошки багатчих, то зовсім позбавляють за долги, бо, значить, налоги такі шо не виплатиш. Значить, хату віддай, от. Викинуть, от. Так сам… От, ти не можеш уявити, ну… Бог його знає, чи то люди були… ну, перелякані. І потом, нікому було ж жалітися, ну… ну, я не знаю як. Факт в том, шо я не знаю шоб билися. Ото, приходять, повикидають усе. Ну, наприклад, у наших недалеких, ну сусідів. Вони трошки такі, багатчі були. Отам, на отому вигоні, де…


— Ну, напротів хата була, там ще, цей, осталася… Там де ми бутилки збирали з Шуриком, з Сашком.

— Ну, та… ну, однім словом… То так собі, оте все найхуже, бо я ще розкажу, значить, це… повикидають, і дітей, і всіх і всіх… і ото по… із хати повикидали, хату замкнули, а вони ото сидять. Сидять, і діти і всі на… на отих малесеньких оклуночках, шо… бо все, де лучше позабирали. Бо я хо… ще вам скажу шо, забирали… забирали все їстівне, а потом почали брати все, шо їм понравилось. Мало того, я вам ось розкажу, шо мені дивно було. Ну то в селі. Увсю у… оце убрання, шо брудне вже, викидали н… на горище, щоб воно і… ну, потне не гнило і там воно провітрується, ну такий порядок був, значить, викидали туди. І от, значить, дійшло до того, шо у скриню вони ж тоже мали право, ги, лазити. Позабирали із скрині, там у мами були, рушники трошки празничні, то в селах так було. Рушники празничні - це такі новеньки, гарненьки, от. Це на… на Різдво, на Паску там… коли його спеціально вішали, по… повисить воно на празники, а потім, значить, і знімають, постирають і положать, нехай жде других празників. А це… а то були буденні, шоби… шо… бо без рушників у хаті неможна було. То на вікнах рушники, то на… на образах, то на якійсь картинці, то, значить… так шо рушники повинні б… бути. То були буденні. Ну, та уявляєте, як це зимою, в хаті соломою топлено, от, попіл вибирається, то які ті рушники були, які вони на вигляд… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: kbg_dnepr, Алёна, Т.В., АМАКС_Ъ, LuckyLuke, о и, Оленка7

Поделиться

6

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[3] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …і… і полотно якесь там у… у тих у скринях було, і… і… і це… А однажди у нас був, гм… ну… м… така діжечка старенька-драненька і туди зсипали квасолю. Оце як квасоля з прошлого року осталася - туди сипнули… н… Позапрошлий рік, поза-поза, поза-, і ото туди зсипали. Вона не дуже годилася їсти. Було їй там може… було і двадцять років, може і більше, Бог його знає. Отако собі зсипали та й все. І ото, значить, довго її… ту квасолю не брали. А потім, значить, мама ог… пф… якось м… ог… побачила та й зібрала квасолю цю. Шоб же ш… бо як побачуть, то заберуть. І мама е… А де ж… де ж можна заховати? Заховати ніде вже не можна. І от мама мене поса… о… отой оклуночок, отакий, отакий малесенький, от, і значить, мене мама на той оклуночок посадила м… шоб це… е… шоб я сиділа, може ш вони не це… ну не догадаються, шо я сижу на… на квасолі, от…


— А не тікали з села… там в город, там… чи ще кудись?…

— От, т… тікали… Ну, і значить і… н… мене Ганна, там, Трихфанка її називали, от, підняла: "А-а, а ну, шо… чо… шо ти там сидиш?" М… підняла оце… "А-а, так це ти захова…"


— Так шо, і баби ходили?

— Та й баби ходили, і мужики ходили. М… "А-а, так це ти заховала? Ага…" Оце, значить… ну, однім словом, забрали і то. Ну, оце я вам так розказала, шо, значить, н… неурожаю НЕбуло. Був урожай. Ну, от, з… ну, уявіть собі, значить, у… у колгосп треба йти було обов‘язково. І у колгосп треба здати все, бо держава…


— Так шо, той хто і у колгоспі був… у нього тоже всьоравно все забирали?

— Е-е… у… хто у колгоспі - в того не забирали. Я ж кажу, шо…


— А-а…

— Мої батькі вийшли з колгоспу м… та й і почали налоги накладати оці. Все це…


— Ну, і коли голод був, то той хто був у колгоспі - ті жили, да?

— Так оце… то ті трохи жили. Тим юшку варили… з отої моєї квасолі, шо я сиділа… Ну кому ж ту квасолю дали? Або, кому ті грязні рушники, або грязні сорочки…


— Ти в неї хоть накакала, в квасолю?

— Шо?


— В квасолю хоть накакала?

— Ха-ха-ха… Та нє… я ж не довго сиділа… ги-ги… як би ж довго… м… Ну і це… То їм варили суп. Так було… Кандьор варили. Ну… б… будяки…


— Бага… багато в селі померло тоді?

— Е… так… б… буду розказувати. Бачила я… наші сосіди… м… були бідненькі. У… у їх була мама… бабушка і м… мама і хлопчик. Хлопчик моїх років, от. Всі померли. І я ходила д… дивитися. То по тих людях воші лазять… м… по мертвих. Вони такі худющі, такі… ну такі… н… з голоду померли, уявіть собі. От, дальше… Бачила я мертвих на стежці. У нас же ш ото… е… дорога ото… було на Чарнецьке, а по краях дороги був посів, і це… то люди е… весною вже, отакою доброю весною, шо був… був е… м… жито, пшениця… уже начало колосочки викидати і зернятка молоденькі були… і люди рачки вилазили отуди, на поле… і ото, із отих колосочків… оте солоденьке зернятко їли. І там і мерли. Бо як воно дуже голодне, бо воно уже прилізло, воно вже не… не може… І там я бачила багато, ну як багато, я ж не ходила аж так дуже… н… далеко, бо… м… я ж тоже безсильна була, от. Но бачила… мертвих оте… отам у житі в цьому… цих. І в нас жито на огороді було, то в нашому житі тоже м… бачила я людину мертву. От… Так, ну, і ми вже, отож трошички вже з зими вийшли… трохи, от, то… е… ага, як же ш воно було дальше. Наші ж пішли в колгосп, бо ніде дітися, треба йти, от вони пішли… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -

Поделиться

7

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[4] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …Він був настоящий сільский житель, м… А як сказали шо можна з колгоспу виходити, значить можна, можна, д… дідусь же ж тоді був, так сказать, ще ж такий, шо трошки працював, от. І це, і отож вийшли з колгоспу, а як вийшли… а багато ж людей не вийшли з колгоспу. Особливо ті, н… ну які були дуже бідні, отакі. То їм же ш колгосп був на руку, м… Це ж мій дідусь мав своє - і землі, ну землі в нас не багато було. Чи, чи чотири… г… з… чотири…


— Гектари?…

— Не гектари тоді називались…


— Чотири сотки?

— Десятини…


— М…, Ар, ар.

— Шо ?


— Ну, ноль четире гектара. Сорок соток.

— Так… І це… Е, ні, десятина більша від гектара. Десятина більша від гектара. Це я точно знаю.


— Підожди. Гектар - це кілометр на кілометр. А десятина - це скільки ?
— Кілометр хіба ?
— Тища на тищу. Гектар - тища на тищу… Ну, в принципі…

— Ну, може трохи і більше. Ну, я не знаю, не знаю, от. Це десь є написано е…. Так. А потім дідусь докупив. Тоді говорили так, шо були розумніши люди, які знали шо прийде оця колективізація, і… такі де, ну де грамотніші як мій дідусь, вони спродувалися і значить їхали. Куди їхали, за границю всі казали їдуть, а куди вони…


— А чо ми ето, чо не емігрірували, в Канаду, або… ?  Не було таких розмов ?

— Ну, таких розмов не було. Шо ти… шо мій дідусь знав за Ко…, за цю, за Канаду чи шо. То розумніші…


— А ето, кстаті, я хотів спитать. А він не воював, там в перш… ? Ну, дедушка… Перша… перша світова війна, потом… там японо-російська…

— Хто? Дедушка мій… так, підожди. Дедушка не воював. Дедушка мій і в армії не був, от. Того шо він народився у тому році шо син м…мг… х… так, от бач вискочило з голови…


— Нічо, ми не спішим

— …Царя. Син царя. І тоді були льготи для тих шо в том самому році родився шо син царя, то в армію не брали. Так от моєму дідусеві ото так повезло…


— … льготи потребуєм… ги-ги

— Да… Отож. Так шо значить, мій дідусь із села нікуди не виїзжав. А от як вони поселилися на краю, отут, оце я цього чогось не було такого…


— Ну дедушка ж він родився ж не в Надежді ? З відкилясь прийшов же ш наверно ?

— Кто ?


— Дед.

— Дед ?


— Да !

— Дед Н… Надеждянський.


— Надеждянский

— Надеждянський. Так, і дед мій хотів бути трохи багатчим. Ага, ну у діда… ну, у мого прадіда, чи як-би сказати, нет, у мого діда, у батька мат… дідусевого, то було багато дітей, і дівчата і хлопці, однім словом там у селі були родичи. Я трошки їх знаю, трохи н… не дуже, от. Бо я не дуже довго в селі була. От. Ну, і це, і… ну однім словом, шо я хочу казати, а потім все рівно ж треба було йти у колгосп. Пішли у колгосп, оце ж уже тоді, як з… хліба поспівали, от. То, шо я з… знаю. Ага, батько і дідусь робили вже у колгоспі трохи, ну я не зовсім помню. Ага, ну помню як оце ж почало жито оце дозрівати, оце із молочком зернятка були, то ми ж ходили, а у нас був же ш та… , ну однім словом, колоски зрізали, от, і виминали оце зернячко, а воно ж сиреньке мокреньке солоденьке, то воно як з… засохне, то воно сплющене отаке і треба було його товкти, от. Я вже забула, чого ж не мололи, ну хоч млин же ш той був, ну мабуть уже він не наш був, раз пішли в колгосп, мабуть не наш, не помню. Шо треба було товкти. І ото вже ми почали їсти кач… кашу, от, суп із отого а… із отого зернятка молочного, присплющененого, ну і так, ага іще, їли ми блинчики з оцією шелухою шо я вам казала, мололи качани і добавляли листочків, тільки почала травка десь зеленіти, збирали оці листочки. І… шо мені найбільше запамяталося, шо воно таке не добре. Листочки вишні, вони такі гіркі і перемішані з отим, з отимо…


— Ну мабуть же ш воно таке полєзне

— О, та вже ш полєзно. Бачиш же живі ж осталися, в нас ніхто не помер. М… і як ми… як я жувала їх, так його слиною не можна змочити, воно все так шелестить у роті, гірке, ну таке не добре, а нічого ж більше їсти, так шо треба було їсти. Ну словно, отаке все дітоньки було, не таке як треба. Ну, а як пішли в колгосп, почали робити, і батько, і дідусь. Дідусь на різні роботи не ходив, сторожував, от. А батько ходив на різні роботи. Мама ходила на роботу тільки, тоді ж людей багато було, тільки літом. Сапувати, на жнивах, от… а…


— Шо значить людей багато було ?  А счас менше ?

— А січас у селі зовсім нікого нема


— А, ти маєш на увазі в селі ?
— А в зимку що робили ?

— А в зимку пряли, дівчатанькє. І я вмію прясти…


— С конопель ?

— С конопель, да. І це, і олійку їли із зерняток конопель. А тепер же ш, кажуть шо не… шо…


— І як ? І як було після олійки ?

— А тоді значить і не… не знали шо то м…


— Наркоманов не було ?

— Не


— Всі були наверно наркоманами

— А от, ну і це, і… і це, це ж треба було о…, це ж треба було оті конопельки позривати, а потім у водичку намочити. Вони там чи дві неділі, чи шо, в річці мор… мокнуть. А потім вибрати, а потім посушити, а потім о… отак собі побити, поламати, шоб же ш тирса відійшла оце, і це, х… А потім мама чеше їх, ш…, а нєт не так ще. Ото витрусили від оцих, від шкаралупки оцієї всякої, от, треба було мяти, ногами. Мнеш та й мнеш. Воно ж м… треба шоб було дуже тоненькі… ці ниточки. Або як пообдирають, знаєте як кора, воно ж пластинками, от. І ото значить треба було мяти. Мнеш, мнеш, мнеш. "Мамо, може вже хвате?" "Е, ще дитино, ще дитино…" І значить мни, мни, і мни. І… значить, отак же ш станеш, тримаєшся за шось і мнеш, і мнеш, і мнеш без кінця, от. А потім треба, мама оце все розправляє. То спеціальні гребені були, і це, розправляє, от, чеше його шоб… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -

Поделиться

8

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[5] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …на роботу… А мені ж було то тоді… ну як 33-й, 34-й, то ото ж було трошки більше 10-ть років… І оті кролі… тоже воно вам не нужно, а мені вони запам’яталися, я вам буду розказувати. Кролі ті, і на горіщі, на сараї, і все по сараю бігають і… м… хе… І яма була, і в ямі якій-сь були ті кролі. Поїхали, пішли всі на роботу. Мама дає завдання: — Оцих кролів випустити, нехай пасуться. А оцим кролям оте дати, а отим оте, а тим оте, а тим… Так, а вечором треба отих кролів шо випустила, шо паслися - треба загнати. Уявіть собі, то садок, то двір, то… то сарай, то за сараєм. І треба всіх тих кролів половити. Ловила й ловила, ловила - не половила. Приїхала мама, подивилася і це… а я не вміла ще й брехати, оце кажу… одного там, чи двох, чи скіки не піймала, от. Оце будеш наказана за то шо не піймала. Бо собаки ж зажинуть, от…


— Оце я думаю, в кого я такий, шо тоже ш, брехати ж не можу ))

— Шо?


— Кажу, в кого я такий, шо я ж тоже брехати не можу ))

— Та ото ж. І це… на другий раз, думаю, та я їх не буду випускати, ги-ги-ги. Не випустила. Приїхала мама на обід, а кролі не випущені, хи-хи-хи. Знову попало. Повипускали вечером, вечором не половила - знову попало. Ну так мені ті кролі надоїли… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: Т.В., Алёна, о и, Ярематойсамий, Оленка5

Поделиться

9

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[6] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …Забрати, шоб хтось їх забрав - буде наказаний той хто їх приютив. Значить, ну куду вони їдуть, чи вони не їдуть, ну багато ж просто… м… це як літом дуже як є, а як холодно було і повикидати. То багато ж отак людей просто померло. А голодних… голодні почті всі були, ото, м… ну ото хто там у колгоспі ото н… за… трошки затримався і то, і трошки підгодовували, ну не так уже, м… дуже шоб уж можна було уже спастися. Ну так собі дітоньки жили…


— А що з тими хатами було… які пусті?

— А ті хати, вони… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: Алёна, Vlad S., о и, Ярематойсамий, Оленка5

Поделиться

10

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[7] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …Не знаю, якось так люди… м… люди сім'ями жили. Ну, от наші, наприклад. М… вони трималися і дбали про сім'ю. А так уже… Ну, мама в мене така добра була, шо вона трохи роздавала, шоб дідусь не знав, бо дідусь хазяїн був, а мама, мама була е-е… невістка. Так шо, от. Ну, я знаю шо вже аж під час війни, як мені казали, отам жіночки, вони старші за мене. Шо мама, моя мама їм помагала. Іменно казала мені ця жіночка, шо їх з хати повикидали. Шо якби не моя мама, то вона б не вижила. Чи мама її взяла, може… м… ну я не знаю. Но факт той шо вже під час війни вона мені, ото, в знак благодарності, от… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: Алёна, о и, Ярематойсамий, Оленка4

Поделиться

11

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[8] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …М… Треба ж іти. — Не підеш! А я, значить, думаю: Шо ж мені робити? Н… Бо мама, раз сказала мама – то це так і буде. У нас ні впросити маму було, нічого. Вона добра, вона пожаліє, но як вона надумала, то так і буде. І мені пощастило. Приїхав дядько, отой мамин брат, шо втік був вж… це… А тепер він уже на ноги став, він вже технікум кінчив, горний чи, чи який. Він уже приїзжав з подарками до нас і це… І от, значить, він як раз приїхав оце в цей рік, шо мама ж сказала шо більше не ходитимеш. Я йому і жаліюся: Шо отак і отак, мама сказ… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: Ярематойсамий, Оленка, Алёна3

Поделиться

12

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[9] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …Так як я поступив, так як вона поступила. Тоді був робфак, робітничий факультет. Туди приймали м… перерослих е… дітей, от. Були такі вже і… і жонаті, замужні і… але ж то спершу було так, а як я вже була то н… набирали вже і таких трохи і молодчих. І я… тіки е… молодчим цим треба було екзамени здавати. І шо ви думаєте, ото я так училася, отак трудно було, і я ше екзамени здала. І шо помню, Конституцію треба було здавати, а я ж її м… чи вона мені нужна та Конституція. Но факт той шо я підчитала шось трошки і поздавала. І мене прийняли. Прийняли на другий курс…


— Так а це він де був, в Полтаві, робфак?

— У Полтаві в сільсько-господарському інституті.


— І шо з колгоспу відпустили, дали паспорт?

— А я ж учиниця була. В мене ж ніякого паспорта, нічого ще не було. В мене ж не було п…


— Ти, ти мало того шо маму обдурила, ти ще і совєцку власть тоже, да

— Шо?


— Кажу, мало того шо ти маму обдурила, ти ще і совєтську власть обдурила

— І совєтську власть. І значить, і це… І от я почала ж маму дурити. Поїхала… О, а як би ви ж знали, як я… Я ж їхала боса, от… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: Оленка, Т.В., Алёна3

Поделиться

13

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Спомини Сохань Марії Євдокимівни
(інтерв‘ю кілька років тому)

[11] Про голодовку 1932 - 1933 рр. у селі Надежді



// …Я пам'ятаю, от. Людей же ж було багато, молоді було багато, от. І оце особливо, ну зимою як зимою, зимою… я ходила в школу, та йду, сніги чисті зимою. Поки я дійду в… до школи я скіки снігу з'їм, от. Він же ж чистий, білий, ну однім словом. І в…іду з школи, тоже наїмся снігу. Чось мені так хотілося їсти сніг, м… А літом, соловейки співають кругом, от. Ото ж над річкою, над річкою ж по одну сторону і по-другу, дерев… е… деревами обсажена, от, вербами, вільхами, от. С… у людей садки, великі садки, от. М… значить, с… соловейки співають, зозулі кукукають, от. Дальше е… уже ш м… після війни… нет, кажу шо я після війни. Після голодовки, от, був же ш клуб бо д… у… тий… молодьожі ш багато. Був клуб. Перед клубом насадили парк. У парку скамеєчки. Гармошка грає, то на одній скамеєчки, то десь у… у другому кінці на другій, от. А молодьож м… ходе купами, то в од… в одному місці, значить потанцють, у другому, в третьому. Співають у кожному кутку м… села співають. Соловейки собі, зозульки собі, а молодьож собі.


— Хлопці між селами билися?

— А… гм… Ну, м… Я шось… за с… за моєї пам'яті не знаю. Ага…


— Ну, в футбол же ш тоді не іграли? Чи іграли і тоді в футбол?

— Так, і… це, раніше билися хлопці, бо до дівчат, так воно положено було, м… звідкилясь із сел ходять сю… о… ото ж кругом же ш танці, то це ж не тільки за моєї молодості, а за моєї… молодості і моїх батьків воно так було. Шо значить, і отож як е… приходять, та хтось комусь там понравився і хлопці ходять сюди ж, а наші хлопці ж, чи… ну, чи наші, чи другі, сільські хлопці, вони ж відбиваються… То були, б… билися. За моєї пам'яті такого не було, бо бачиш, е… то я була мала та нічого не знаю, а під час…


— А то вже вчителька…

— Під час окупації я була дома, то хлопців не було. То були якісь діти, соплячки, шо в армію їх не позабирали. Ну, однім словом. Так шо я такого не знаю. А от знаю як, як о… оці соловейки, як б… як співали, ну в кожному, то в тому кінці, то в тому кінці, або і в тому і в тому, і в парку отут і одні співають і другі співають, ті в одному кінці, ці в другому. Ну, а… тоже к… цей же ш клуб оцей був. Частенько е… самодіяльність тоже виступали. І я вірш розказувала, ха-ха-ха. Н… це як у школу ходили. Частенько, почті кожної, мабуть же ш, неділі чи суботи і ці, м… кінофільми уже ж частенько були. Ну, однім словом, нічого було. Ну, при німцях було погано… //


[видео]

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

14

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -

Поделиться

15

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Тут бабуні рівно 16 років, після отримання паспорта (9/VIII 1938 р.) мабуть перша її фотокартка у місті

Прошу храніть
Вона вам напомніть
Жізнь і молодость мою


Фото 10/XII-38 р.
М Сохань.

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: Т.В.1

Поделиться

16

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

Фотографірувалися під час перебування на робфаці с - г.

Короленко Надя
Ветушко Маруся
Гура Катя
Лисенко Галя
Сохань Маруся.
м. Полтава
вул. Н-Фабриканська  № 28.

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: litar Л, Ярематойсамий2

Поделиться

17

Re: Пам‘яті Сохань Марії Явдокимівни

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
Спасибо сказали: о и1

Поделиться