Тема: Новгородка, селище, Новгородківський район, Кіровоградська обл., ~1770
Новгоро́дка — селище міського типу в Україні, центр Новгородківського району Кіровоградської області. Населення близько 6100 чоловік.
В географічному відношенні селище міського типу Новгородка відноситься до Придніпровської височини і являє собою денудировану рівнину.
Новгородка розташована в долині річки Кам'янки.
Селище лежить за 37 км на південний схід від обласного центру — міста Кіровограда, і за 13 км від залізничної станції Куцівка.
Землі Новгородки входили до складу Запорізької Січі. Українське козацтво давало гідну відсіч напасникам. Сюди тікали селяни, біднота від поневолень. Після ліквідації Запорізької Січі Новгородка стала військовим поселенням. Селяни обробляли землю та проходили військовий вишкіл.
Історична хронологія селища починається з 1770 року. Тоді цей населений пункт був хутором Куцівкой, заснований козаком Куцим, а 1822 року названий селом Новгородкой на честь Новгородського полку, що тут квартирував. Перші мешканці — вихідці з Полтавської губернії. Спочатку це було військове поселення. Після ліквідації військових поселень Новгородка — державне село, яке в 1860 року отримало статус містечка і стало центром волості. Східну околицю Новгородки, де розташовувався Новгородський полк, жителі селища і тепер називають «штабом», а заглибину річки Кам'янки, де стояла лазня для військових — «банею».
На початок XIX століття Новгородка була вже великим поселенням, що розміщувалося на берегах річки Кам'янки та на схилах балок Тернової та Котенкової. Простягалася Новгородка на 10 верств у довжину. Містечко хоч і було волосним центром, мало убогий вигляд. Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом. Лише наприкінці дев'яностих років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році — лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так під час епідемії дизентерії і скарлатини в 1899 року загинуло 11% населення, з кожних 100 новонароджених помирало 40. У 1873 році відкрилася земська школа, згодом — 2 церковно-парафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них — 42 жінки.
Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 4928 осіб, налічувалось 819 дворових господарств, існувала православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, 17 лавок, винний склад, постоялий двір, винний склад, відбувались 4 ярмарки на рік: Олексіївська 17 березня, Вознесенська, Іллінська 20 липня та 8 листопада, базари по п'ятницях та неділях[2].
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки перших визвольних змагань на початку лютого 1918 року в містечку встановлено радянську владу.
7 серпня 1941 року німецькі війська захопили Новгородку. Німці розстріляли 32 радянських активістів, вивезли до Німеччини понад 400 юнаків і дівчат, грабували населення. В боях за Новгородку з боку Червоної Армії загинули 1720 радянських бійців і офіцерів. 10 березня 1944 року в Новгородці відновлено радянську владу. Відступаючи з села, німці залишили після себе руїни і згарища. Були знищені школи, громадські будівлі, приміщення сільськогосподарського технікуму, житлові будинки, міст на шляху Кіровоград - Кривий Ріг. У таких важких умовах починалася відбудова села. Будувалися заклади освіти, культури. Було побудовано молокозавод, завод мінеральних вод, будувалися житлові будинки. Значна увага приділялася розвитку сільського господарства.