1

Тема: Люботинська сотня

В архіві знайшов козаків люботинської сотні- брати Михайло та Григорій Івановичі, онуки Степана Ярошенки. 1756 р.
ЦДІАКУ, в. 1725, оп. 1, спр. 384. Арк. 1-7.

Але то тот правдивий козак, що при боці Гетьмана воює та горлує!

Share

2

Re: Люботинська сотня

Друзі, інформація, що подана вище, не відповідає дійсності. Потрапив у звичайну генеалогічну пастку. Написав невеличку замітку про це)))

Алфьоров Олександр (Київ)
"Знахідка нових бортних знаків 18 ст. зі Слобожанщини"
Нещодавно нам пощастило виявити два архівні документи, у яких зафіксовано бортні (межові) знаки. Свого часу вони були невід'ємною складовою будь-якого суспільства – позначали межі власності племені, роду та сім'ї. Аналізуючи систему цих знамен у цілому, можна твердити, що одна сім'я могла використовувати низку межових позначок, які свідчили про поступові надбання нових територій. Очевидно, після купівлі цілісного комплексу нерухомості, бортні знаки старих власників не знищувались, а залишались, слугуючи підтвердженням документальної угоди. Слід думати, що поруч із знаками старих власників могли рубатись бортні знамена й нових господарів. Окрім того, під час розділу майна, на знаках новоутворених гілок роду з'являлись додаткові відмітки. На превеликий жаль, за браком джерел, досліджуються ці пам'ятки недостатньо.
У першому документі йдеться мова про козацьке землеволодіння. У 1756 р. козаки Люботинської сотні Харківського полку брати Михайло та Григорій Івановичі Ярошенки звернулись до адміністрації з проханням дозволити їм поновити бортні знаки у своєму лісі . За їхніми словами «Ярошевським лісом» володів ще їхній дід Степан і позначки межі з часом почали втрачатися. Під час обходу границь лісу зі свідками були описані межі й зафіксовані бортні знаки, якими користувались брати Ярошенки:
1)    «на вершине Мерчика до дуба горелого стоящего в ярку на том дубу изстари насечени два креста где по ним же вновь насечен один крест» (рис. 1);
2)    «до дуба на том старое клеймо в кресте низ с котрого насечен» (рис. 2);
3)    «два береста на коих старие поодному знаку в крестах и трѣ рубежи» (рис. 3);
4)    «старие клейма вкрестѣ и три рубежа и пониже того насеченъ другой крест» (рис. 4).
Рис. 1.     Рис. 2.     Рис. 3.     Рис. 4.
Друге та третє формулювання повторюється у більшості разів, на відміну від двох інших, що згадані лише кілька разів на початку. Завдячуючи деталізації опису хреста «низ с которого насечен» стає зрозумілим, про яке на ньому «клеймо» та «знак» йде мова. Пропонуємо реконструкцію хреста з усіченим низом у вигляді навскісної лінії. Нам здається це буде найбільш наближений знак до оригіналу. Термін «рубіж» – відомий за працею Г. Анпілогова .
    Аналізуючи знаки – зауважимо, що всі вони між собою споріднені. Останнім за хронологією є знак № 4 – він еволюційно виник через складання попередніх. Його нижній елемент – хрест під рубежами, апелює до поновлення старого знаку – виправлення двох хрестів у один (№1). За логікою, чотири різновиди бортного знаку мають свідчити про чотири покоління, які дещо змінювали його при розподілі лісу. Можна подумати, що саме про ці  покоління йде мова у документі: брати Михайло з Гаврилом – батько Іван – дід Степан – прадід Ярош (Єрофій). Проте, це не так. Генеалогічні матеріали, які нам люб'язно надав Андрій Парамонов (Харків), наочно демонструють хибність будь-яких знакових побудов без урахування всієї повноти картини землеволодіння конкретною сім'єю. У 1732 р. фіксується Іван Єрофієв син Ярошенко (50-и років, а отже 1680-х рр. нар.) із дітьми Гнатом (20 р.), Михаїлом (16 р.) та Григорієм (4 р.) . У 1742 р. Іванів двір утримує середній син Михайло, а при ньому брат Григорій, зять Никита Степанович Скоропаденко та сини Гаврило (6 р.) й Петро (4 р.) . Виявляється ніякого діда Степана, який би володів «Ярошенковим лісом», а отже і сам був Ярошенком не існує. Їхнім дідом був Ярош, від якого скоріш за все і утворено прізвище Ярошенко (судячи з дати народження Івана, Ярош належав до першої хвилі міграції на Слобожанщину). Отже, у 1756 р. брати Михайло та Григорій, що спільно тримали господарство, могли свідчити, що Степан був їхнім дідом по матері. Назва «Ярошевський ліс» унеможливлює тримання лісу від імені, наприклад осиротілих, племінників, дітей Никити Степановича. Якщо ж дід Степан був першим тримачем лісу, який через посаг перейшов до Івана Ярошенка і отримав назву «Ярошевський», тоді зрозумілішою стає система бортних знаків сім'ї. Межові знамена, які були представлені Ярошенками під час обходу лісу складаються з поєднання двох знаків – хреста (з його комбінаціями) та рубежів. Очевидно, що у час переходу лісу до Ярошенків останні додали до Степанових бортних знаків свої. Наслідком цього стало утворення комбінації єдиного бортного знамена з хрестів та рубежів для території лісу. За урахування того, що частина володінь Ярошенків позначена без рубежів, а лише хрестами, які мають «клейма», припускаємо, що первинно знаки материнської сім'ї – це рубежі, а батьківської – хрести.

Але то тот правдивий козак, що при боці Гетьмана воює та горлує!

Share