36

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Ярематойсамий пише:

На фото весілля с. Дмитрівка на Фастівщині - http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=46457#p46457 люди без квітів. Що, там не було такої традиції?

Спитаюся при нагоді, що там із квітами було та відпишуся.

Share

37 ( 26-11-2015 18:34:10 змінене Ярематойсамий )

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Молоді, мати молодої, батько названий молодої (чоловік рідної материної сестри; батько й хрещений батько загинули у ДСВ), брат молодої. Грудень 1961 р., ст-ця Саратовська, Кубань, Росія.

Post's attachments

договор0006.JPG 579.83 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

38

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

www.culture.ru/objects/1922/svad … oy-oblasti
Свадебный обряд украинцев села Урыв Острогожского района Воронежской области

Свадебный обряд с. Урыв по этнографическому содержанию, а особенно по музыкальному наполнению, представляет собой яркое явление традиционной культуры украинцев воронежской земли. Он включает в себя сватовство, запóины, оглядыны, вэчерынку – вечер в доме невесты накануне свадьбы, посад невесты в свадебный день, венчание в церкви и разъезд молодых по домам, приезд свадебного поезда, выкупы невесты и приданого, завивание молодой, отъезд в дом жениха, свадебное застолье в доме жениха, обряды второго дня. Обряд сопровождался многочисленными песнями-припевками, комментирующими происходящие события.

багато тексту та відео

Share

39 ( 10-01-2016 16:24:00 змінене D_i_V_a )

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Фастівщина, червень 1962 року.
Отако дівчата запрошували на весілля. Наречена посередині серед дівчат із вінками на головах, але самі вони у звичайних платтях.

Post's attachments

1962.jpg
1962.jpg 124.02 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.

Share

40

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

А це вже через 10 років. Теж саме село на Фастівщині. Наречена зліва.

Post's attachments

1972.jpg
1972.jpg 91.58 kb, 2 downloads since 2016-01-10 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.

Share

41 ( 10-11-2016 21:14:17 змінене AppS )

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Свадьба состоялась 1914-го года 27 апреля въ 7 часовъ вечера въ Успенской церквви
на карточку снимались въ сентябре месяце въ послѣднихъ числахъ
получены карточки въ октябре месяце
г.Нѣжинъ.

+ Читати більше

Thanks: nfs79, Алена2

Share

42

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Нємєц Віктор. Волинсько-подільські паралелі у структурі сватання і оглядин (друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття).

Share

43 ( 23-09-2017 18:22:35 змінене kbg_dnepr )

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

В Україні вже рік успішно працює  проект Мін’юсту України «Шлюб за добу». Сьогодні стати на весільний рушник за прискореною процедурою можна  в 34 містах і навіть в одному селі України.

Кияни вже рік користуються послугою “експрес-одруження”. А цьогоріч з 1 вересня  право надавати свої послуги в місті Києві отримало і  комунальне підприємство “Щасливе місто”.

Тож 9 вересня в Національному музеї народної архітектури та побуту України відбулося урочисте святкування “Весільна осінь”, під час якого одночасно побралися одразу три пари молодят. КП «Щасливе місто» організувало урочисту реєстрацію шлюбу, а також оформило локацію з використанням національного колориту.

У музеї під відкритим небом в Пирогово відтворили справжнє подільське весілля – майстри сцени показали всі народні традиції та обряди, вбрання, музику та відповідну атрибутику. До дійства долучилися  і справжні наречені, зареєстровані у проексті “Шлюб за добу”.

Творчий колектив «Щасливого міста» пропонує усім бажаючим провести реєстрацію шлюбу за експрес-процедурою у національній тематиці, скориставшись їхніми послугами. В залежності від  складності і попередньої підготовки така церемонія коштуватиме від 3700 до 7500 грн.

Як стверджують у Мін’юсті, послугою “експрес-одруження” вже скористалися  більше 16 тисяч пар молодих людей і їхня кількість постійно зростає. Чиновники навіть побачили позитив у “швидких” шлюбах, назвавши їх міцнішими, ніж звичайні:  розлучень серед молодят, що одружилися за швидкою процедурою, всього 3 %.

https://narodna-pravda.ua/2017/09/23/ky … b-za-dobu/

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

44

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

https://i.pinimg.com/736x/df/0a/09/df0a098cb11940d41ae35a058f320550.jpg

Обряд весілля в селі Кочережки 1914 року (Павлоград)

Share

45

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Середина 1970-х. Отака суміш давніх традицій та нових віянь:

Post's attachments

img084.jpg 343.38 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Левицький г.Рогаля, Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut, Kremer
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37

Share

46

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Ще:

Post's attachments

img081.jpg 308.85 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Левицький г.Рогаля, Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut, Kremer
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37

Share

47

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Гемінґвей і краби @pan_zugzwang


Гості на весіллі, Козелецький повіт, Чернігівщина, 1904 рік

https://pbs.twimg.com/media/DsWrljTWkAADS9e.jpg
https://twitter.com/pan_zugzwang/status … 5848429568

Thanks: litar Л1

Share

48

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

УКРАЇНСЬКЕ ТРАДИЦІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ: ОСНОВНІ ЕТАПИ. Частина 1.
08.11.2019

http://memorua.org/wp-content/uploads/2019/11/%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82.jpg

У ХІХ – першій половині ХХ століття для українців були характерні ранні шлюби. Дівчат віддавали заміж у 15-18 років, хлопців — у 18-20 років. Шлюби найчастіше укладали в той період, коли ставало менше сільськогосподарської роботи. Тому значна кількість весіль відбувалася восени (після Покрови) та в січні-лютому. Традиційно сватів починали засилати починаючи з Другої Пречистої, тому недарма говорили – «Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста». І тривали святкування аж до початку Пилипівського посту.

Традиційний весільний обряд українців мав досить чітку структуру. Дослідники часто поділяють його на три етапи: передвесільний, власне весільний та післявесільний. Так як дійство включало часто більше 20 важливих актів, у цій статті ми розглянемо основні дії передвесільного етапу та обряди, які відбувались безпосередньо перед шлюбом.

Передвесільний цикл був досить розвиненим, адже він пов’язаний з досяганням згоди двох родин на шлюб молодих. У часовому проміжку міг тривати від від 1 до 3 місяців.

ВИВІДУВАННЯ  ТА СВАТАННЯ

Передвесільна обрядовість в деяких регіонах України (Сумщина, Чернігівшина) починалася із вивідування (запитів). Це робилося для того, щоб дізнатись наміри батьків молодої перед засиланням сватів. Посилали на вивідування зазвичай когось із близьких.

Якщо ситуація була сприятливою, невдовзі відбувалось сватання — перша зустріч представників молодого з молодою та її батьками для досягнення згоди на шлюб.

У цьому процесі брали участь зазвичай двоє сватів (інколи їх називали старости). Рідше — молодий і дружко. У старости просили, як правило, близьких родичів, поважних одружених чоловіків. Оскільки успіх сватання залежав і від уміння вести розмову, то при виборі старшого старости брали до уваги такі риси вдачі, як комунікабельність і дотепність.

У призначений день старости йшли до хати дівчини з палицями та хлібом у хустині і починали традиційну розмову. Цікаво, що словесні формули сватання часто були побудовані на алегоріях. Ще при вході в хату старости починали розмову, в якій називали себе «мисливцями, що полюють на куницю» або ж «покупцями», які просять віддати «товар» (доньку).

Дівчина у цей час мусила колупати піч (своєрідне звертання до предків за благословенням одружитися). Потім її  запитували чи згодна на вона шлюб. Знаком згоди було перев’язування сватів рушниками і частування. Коли ж дівчина відмовляла – то сватам вручали гарбуза або повертали хліб.

http://memorua.org/wp-content/uploads/2019/11/%D0%B2%D0%B5%D1%811.jpg
Микола Пимоненко. Свати. 1896 р.

ОГЛЯДИНИ ТА ЗАРУЧИНИ

Оскільки традиційно дівчина після одруження здебільшого переходила жити в сім’ю парубка, то важливою обрядовою зустріччю були оглядини (огляд господарства, знайомство родин). Відбувалися зазвичай невдовзі після сватання через 1-3 дні.

Батьки парубка намагалися якомога краще представити міцність господарства свого сина, демонструючи його так, щоб умовини завершилися шлюбною угодою. Бувало, навіть вдавалися до хитрощів: позичали у сусідів коня, волів або сільськогосподарський реманент.

Найважливішою дією передвесільного циклу були заручини. Недарма на Полтавщині говорили ще — Мале весілля. На цій зустрічі закріплювалося досягнення остаточної згоди на шлюб. Заручини завжди відбувалися у домі нареченої у вихідний день.

Назва «заручини» походить від обрядового з’єднання рук молодих на хлібі, зерні, що, за народним звичаєм, набирало юридичної сили. Наприклад, на Полтавщині, Черкащині саме на заручинах молода перев’язувала старостів рушниками. На Київщині у весільній пісні йдеться про те, що парубок також отримував рушник, а на додачу ще й хустку:

Два рушнички — старостам,
Третій — молодому;
Іще йому подарую
Хусточку шовкову.
Подивлюсь на молодого,
Йому усміхнуся,
Та з Василем молоденьким
Навік заручуся.

Заручини за своєю структурою і функціями нагадували весілля. Молодий і молода з дружками запрошували гостей, сватів і родичів до хати молодої, де відбувалися церемонії поєднання двох родів.

http://memorua.org/wp-content/uploads/2019/11/%D0%B2%D0%B5%D1%812.jpg
Наречена і дружка. Городок. Галичина. 1906 р. Фото: Biblioteka Narodowa

Молоді висловлювали взаємну згоду на шлюб під час церемонії посаду, який освячувався двома родами. Символами єднання були рушник та хліб. Молодих виводили на посад, старший староста накривав рушником хліб, що лежав на столі, клав на нього руку дівчини, зверху — руку хлопця і перев’язував їх рушником. Після цього молода перев’язувала старостів рушниками. Потім починалося урочисте благословення молодих їх батьками.

Після заручин жоден із наречених не мав права відмовлятися від шлюбу, бо це вважалося великим безчестям. Порушенння передшлюбної угоди на цьому етапі траплялося рідко і вимагало компенсації за завдане безчестя.

ПЕРЕДШЛЮБНІ ДІЙСТВА

Передшлюбні дійства включали такі основні обряди: випікання короваю, запросини на весілля, виплітання вінків, вільця, розплітання коси, сукання свічки.  Деякі з них відбувались безпосередньо на дівич-вечорі.

Один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини – це бгання короваю. Цей обрядовий хліб був головним атрибутом весілля. Найчастіше виглядав як висока кругла паляниця, прикрашена квітами та виробами із тіста у формі пташок, тварин чи рослин.

Бгали коровай спеціально запрошені заміжні жінки – «коровайниці». Весь процес проходив із дотриманням певного сценарію та супроводжувався піснями (детальніше – memorua.org/?p=719).

http://memorua.org/wp-content/uploads/2019/11/%D0%B2%D0%B5%D1%813.jpg
Олена Кульчицька. Плетуть гірлянди. 1940 р.

Часто в цей час, коли випікався коровай, молода з дружками ходила запрошувати на весілля. Теж саме робив її майбутній чоловік. Прийнято було особисто відвідувати родичів та близьких і озвучувати запрошення вголос.

Після цього відбувався прощальний молодіжний вечір – дівич-вечір. Починався він зазвичай із квітчання весільного деревця (гільця, вільця), яке ставили в хлібину, прикрашали калиною, стрічками та квітами. Ця дія уособлювала прощання з дівуванням та звивання сімейного гнізда.

В цей вечір також виплітали вінки з барвінку. Саме збирання барвінку передувало дівич-вечору. Дівчата (а в деяких місцевостях ще й хлопці) йшли зранку в ліс збирати барвінок для вечірнього плетіння вінця. На плетення барвінкового вінка спеціально запрошувались жінки – «поплетниці». Під час плетіння віночка дівчата та молодиці співали відповідні весільні пісні. Інколи даний обряд виконувався перед запросинами на весілля. До того ж, часто виплітали вінок окремо для молодої і окремо для молодого.

На дівич-вечорі виготовляли й інші весільні атрибути – шаблю, світильник, меч (у молодого), весільну свічку. Обряд сукання весільної свічки також виконувався як в молодої, так і в молодого. Свічку прикрашали квітами, обмотували червоною ниткою та відносили до комори. А запалювали її тоді, коли молоді сідали на посад. Найповніше ця обрядодія зберіглась на території Полісся до 30-40-х років ХХ ст. Проте атрибут широко використовували на всій території України.

http://memorua.org/wp-content/uploads/2019/11/%D0%B2%D0%B5%D1%814.jpg
Володимир Маковський. Дівич-вечір. 1885 р.

Символічний перехід дівчини у статус жінки відбувався від час обряду розплітання коси. (Відбувалося це дійство часто в неділю зранку перед вінчанням). Цікаво, що робив це часто брат молодої під супровід весільних пісень. Церемонію одягання вінка на молоду часто здійснювала її мати.

Після цього до хати молодої приїжджав молодий із близькими. Адже в цей же вечір було прийнято здійснювати обмін подарунками. Молода дарувала нареченому сорочку, боярам – рушники. Молодий майбутній дружині – чоботи.

Тоді ж відбувалося застілля і посад молодих – обрядове єднання наречених за столом, що був заключним етапом дівич-вечора. Наречена прощалася з домівкою та оплакувала своє дівування, адже саме вона найчастіше переходила в нову сім’ю.

Наталія ФІТЬ
memorua.org/?p=1807

Share

49

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

УКРАЇНСЬКЕ ТРАДИЦІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ: ОСНОВНІ ЕТАПИ. Частина 2.
21.03.2020

http://memorua.org/wp-content/uploads/2020/03/%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%96%D1%82.jpg

Люди вірили, що без чіткого виконання обрядових елементів у повному обсязі, щасливе життя подружжя не буде забезпеченим. Тому кожна дія у весіллі була спрямована на те, щоб «запрограмувати» благополуччя майбутньої родини. Відтак ставились до цього надзвичайно серйозно і відповідально.


У неділю розпочиналося приготування молодих  до шлюбу –церковного вінчання. Батьки молодих до церкви не йшли, але обов’язково перед цим благословляти дітей хлібом.

Цікаво, що етнографи ще на початку ХХ ст. відзначали, що релігійне благословення шлюбу не вважалося достатнім для того, щоб молоді могли розпочати шлюбне життя. Вони не могли стати повноцінною родиною, поки не виконають усіх церемоній, що диктував місцевий звичай. Бувало й таке, що повінчані молоді жили окремо у своїх батьків, доки не відгуляють весілля.

Більше того, церковний обряд вінчання довгий час не приживався в народі. І лише з ХІХ ст. став обов’язковим з настанови духовенства, хоча основним залишався народний звичай укладання шлюбу. З часом вінчання стало невід’ємним елементом традиційного народного обряду.

http://memorua.org/wp-content/uploads/2020/03/%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%965.jpg
І. Їжакевич. До вінця. 1893 р.

Однією із найважливіших обрядових дій весілля був другий посад молодих – обрядове з’єднання наречених за столом, який відбувався в домі нареченої.

До посаду готувалися в домівка обох наречених після вінчання. Якщо ж молодій годилося чекати вдома на судженого, то молодий мав зібрати родичів та друзів і вирушити в складі такого «весільного поїзду» (почету) до майбутньої дружини.

«Весільний поїзд» нареченого складався з непарної кількості родичів і гостей, тому що наречена повинна буде скласти пару нареченому. Бояри (дружки, старости) — друзі нареченого, виділялися серед інших гостей перев’язаними рушниками. Свахи тримали в руках весільний хліб — коровай, калач, шишку, і несли зав’язані в хустки подарунки нареченій і її родичам. Дівчатка з рідні нареченого називалися світилками. Вони несли гільце, шаблю, меч.

Перед відправленням «весільного поїзда» нареченого благословляла його мати. Вимовивши напутні слова, вона обсипала його монетками, зерном, сушеними фруктами, а пізніше й цукерками. Це мало забезпечити синові щасливе й багате майбутнє. Поки молодий збирався з почетом до молодої, то її вели на посад, де біля неї сідали дружки.

http://memorua.org/wp-content/uploads/2020/03/%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%964.jpg
К. Трутовський. Весільний викуп. 1881 р.

Рух «весільного поїзда» часто зупиняли на дорозі – влаштовували «перейму». Парубки серед дороги ставили стіл чи лаву зі скатертиною та хлібом. Їм давали гроші або підносили чарочку, після чого «поїзд» міг пройти у двір. Невдовзі свиту нареченого знову зупиняли біля воріт будинку нареченої — хлопці вимагали «викуп» за неї. Пройшовши це випробування, далі  на нареченого чекала наступна перешкода: біля порогу хати молодого зустрічає мати нареченої у вивернутому кожусі з горщиком води, хлібом та вівсом. Вона частувала зятя та обсипала вівсом. Після цього запрошувала всіх до хати.

Проте перед тим як зайти відбувалось часто ще одне дійство – обрядове з’єднання свічок на порозі або обмін ними. Цю дію виконували близькі родичі молодих. Щоб сісти біля молодої, молодий мав ще собі відвоювати місце в її брата. Йому зазвичай теж дали викуп. Після цього молодий заходив за стіл, підіймав хустку, якою була накрита молода та сідав біля неї. Далі батьки благословляли дітей та відбувався обмін подарунками.

http://memorua.org/wp-content/uploads/2020/03/%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%963.jpg
І. Їжакевич. Зустріч зятя тещею. 1898 р.

Визнанням і схвалення нової сім’ї з боку всіх родичів і гостей було частування весільним короваєм. Після чого відбувався ритуал «покриття» молодої дружини: з нареченої знімали весільний вінок і одягали їй на голову очіпок заміжньої жінки або пов’язували хустку. Цей ритуал супроводжувався сумними піснями, сльозами і був надзвичайно драматичним, адже символізував прощання нареченої з її дівоцтвом і перехід у статус жінки. Молода прощалася з батьками, родичами, хатою.

Тепер її відправляли в будинок чоловіка. Виносили і складали на вози весільного поїзда придане. Тоді ж весільна процесія відправлялася до хати молодого. У більшості регіонів України переїзд молодої відбувався в день весілля пізно ввечері. Після невеликого частування та вручення подарунків від невістки, молодих відводили на шлюбну постіль.

http://memorua.org/wp-content/uploads/2020/03/%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%962.jpg
А. Ждаха. Молоду покривають. Початок 1900-х рр.

Далі відбувався кульмінаційний момент всього весілля – обряд «комора». Згідно з ним, саме ця господарська споруда перетворювалася на місце першої шлюбної ночі молодят. Обряд «комори» фактично був перевіркою нареченої на цноту. Щоправда, характерний не для всіх регіонів України. Проте на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині та Поліссі був важливою складовою весілля.

До комори молодих вів найчастіше дружко. При цьому вони повинні були триматись за кінці хустини. Так само урочисто здійснювався і обряд виведення молодих із комори і їхнє повернення до гостей, після того як демонструвалася сорочка молодої після шлюбної ночі. Окрім того, сорочку «з доказом» або шматок червоної матерії могли урочисто проносили селом або вивішувати біля будинку. Якщо наречена виявлялася цнотливою, весілля набувало нечуваної всезагальної радості й проходило з особливим піднесенням, співами й танцями. Зовсім по іншому продовжувалося весілля, коли наречена виявлялася «нечесною», тобто такою, що втратила цноту до шлюбу.

http://memorua.org/wp-content/uploads/2020/03/%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%961.jpg
І. Соколов. Ранок після весілля в Україні. 1857 р.

На другий день весілля зять запрошував тещу, тестя і родичів молодої до себе на перезву.  В цей день виконувалися обрядові дії, що мали в минулому магічне значення, але згодом набули ігрового характеру — обрядове купання батьків молодих, катання їх на возику, тачці, гойдання їх в рядні. Також в домі молодого проходило обрядове рядження. Наряджалися в молодих гості (аби обманути злі сили і відвести зло від самого подружжя).

Гості, продовжуючи веселощі, влаштовували весільну ходу по селу. Вони вбиралися циганами, співали веселі весільні пісні, жартували, збирали у сусідів частування.

Наталія ФІТЬ.
memorua.org/?p=1978

Share

50 ( 05-12-2020 14:03:56 змінене Balakyn )

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Описание свадебных украинских простонародных обрядов, в Малой России и в Слободской Украинской губернии, також в Великороссийских слободах, населенных малороссианами употребляемых / Сочиненное Григорьем Калиновским, армейских пехотных полков, состоящих в Украинской дивизии прапорщиком. - В Санктпетербурге : Печатано при Артиллерийском и инженерном шляхетном кадетском корпусе у содержателя типографии Х.Ф. Клена, 1777.
https://search.rsl.ru/ru/record/01003334638

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Алена, Kora2

Share

51

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Сумцов, Николай Федорович (1854-1922). О свадебных обрядах, преимущественно русских / [Соч.] Н.Ф. Сумцова. - Харьков : тип. И.В. Попова, 1881. - [4], 206, V с.
https://search.rsl.ru/ru/record/01003594681

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Алена, Kora2

Share

52

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Агренева-Славянская, Ольга Христофоровна (1847-1920). Описание русской крестьянской свадьбы с текстом и песнями обрядовыми, голосильными, причитальными и завывальными : В 3 ч. : Записаны от Ирины Андреевой Федосовой, крестьянки Олонецкой губернии, и от нищей Ульяны из Петрозаводска / [Соч.] О.Х. Агреневой-Славянской. - 2-е изд. - Тверь : [изд. авт.], 1896. - 25.
Описание всех обрядов свадебного дня. - 1896. - 124 с. https://search.rsl.ru/ru/record/01003913737

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Алена, Kora2

Share

53

Re: Старовинне весілля / Старинная свадьба

Остроумов, Николай Иванович (1876-). Свадебные обычаи в Древней Руси : историко-этнографический очерк / [соч.] Н. И. Остроумова. - Тула : Тип. И. Д. Фортунатова насл., 1905. - 68 с.
https://search.rsl.ru/ru/record/01004090672

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Kora1

Share