Я пройшов, але по суті воно ні про що...Я працюю з архівами менше місяця, але в мене вже склалося стійке враження від роботи з ними і мені цілком зрозуміло, що необхідно зробити в першу чергу:
1. Викласти у абсолютно вільний доступ оцифровані мормонами архіви (наскільки відомо, коли мормони працювали в архівах, то робили кілька копій - одну плівку забирали собі, іншу залишали в архіві, тобто навіть не треба заново сканувати всі книги, а хоча б дістати зі сховищ ті плівки що вже є і оцифрувати, це ж нескладно).
2. Скасувати заборону на публічний доступ до відсканованих мормонами українських архівних документів на сайті familysearch.org.
3. Ліквідувати бюрократичну систему заяв... Спочатку прийди напиши заяву, потім лише на наступний день тобі принесуть книгу, але ні телефоном, ні поштою попередньо замовити її не можна (тобто їдеш в інший кінець міста лише для того, щоб написати заяву, а якщо з іншого міста?)... Хочеш сфотографувати - пиши нову заяву, а в тексті заяви ще й зобов’язуйся надати їм фотокопії (де вони всі зараз?). Хочеш користуватися ноутбуком - знову пиши заяву... Навіщо ці папірці? Невже не шкода лісу?
4. Сканувати і викладати в мережу усі інші без виключення архівні документи, починаючи з КДБ, НКВД, закінчуючи загсами, метричними книгами, сповідальними розписами та будь-якими іншими документами. Почати з репресивних і найстаріших. Працював з метричними книгами усього 1870-1880 років - чорнила вицвіли, місцями майже непрочитати... А що казати про документи початку ХІХ століття чи ще раніше? Як можна давати на руки людям ці безцінні книги, якщо не зроблено жодної копії? А якщо він сторінку відірве, каву проллє, пальцями заялозить?
5. Спробувати домовитися з російськими архівами про передачу копій хоча б частини документів, що стосуються України і українців - про участь і втрати в Першій Світовій війні, Російсько-Турецьких війнах, Наполеонівській і т.п. Про військові формування ХІХ століття. Про переселення селян. Врешті-решт просто придбати їх. Я не кажу про злочини НКВД-КДБ (бо їх нереально буде отримати), але хоча б ці військові документи, гадаю, можна спробувати...
6. Замовити нормальні (а головне однотипні) інтренет-сайти архівів, де буде зручний електронний каталог, пошук, онлайн-замовлення документів і довідок. Бо зараз у кожного обласного архіву свій сайт, кожен з яких просто жахливий на вигляд і ще гірший за функціоналом та наповненням... Наче їх робити 20 років тому якісь школярі.
Це перше, що приходить на думку. І якщо останні 3 пункти потребують значних зусиль і часу, то перші 3 - цілком реально зробити протягом 1 місяця. Невже це так важко? Тоді який сенс у цьому опитуванні? Комусь для галочки?
P.S. У цій анкеті зустрічаються питання по персоналу архівів... так от, боюся наврочити, але з персоналом Дніпропетровського архіву мені дуже пощастило - дуже ввічливі компетентні люди, багато в чому допомогли, і навіть жодного разу не сердилися, коли я разів по 20 за день звертався до них прочитати якесь ім’я чи прізвище (хоча мабуть так і повинно бути, але все ж таки викликає приємний подив ).