1 ( 19-10-2016 15:31:08 змінене kbg_dnepr )

Тема: Попов

Вики:

Василий Степанович Попов (1745—1822) — действительный тайный советник, доверенное лицо Г. А. Потемкина. Составитель актов Тарговицкой конфедерации. В 1792-97 гг. управлял Императорским кабинетом, в 1797-99 гг. возглавлял Камер-коллегию. Владелец имения Васильевка, названного его именем (ныне город на Украине).

Происходил из духовного звания. Обучался в Казанской гимназии. В 1767 году был принят на военную службу в чине подпрапорщика; в 1768 произведён в сержанты. Участвовал в походах против Польши (1769) и Турции (1770); принимал участие в осаде и взятии крепости Бендеры. В 1770 был произведён в аудиторы. С 1771 по 1782 состоял при князе Долгорукове-Крымском, сопровождал его в крымский поход и занимал в штабе Долгорукова место правителя его походной канцелярии.

В 1775 году был произведён в секунд-майоры. В 1780 году был переведён в Казанский пехотный полк и назначен в Москву правителем генерал-губернаторской канцелярии Долгорукова. В 1781 году был произведён в премьер-майоры с переводом в Пикинерный полк. В ноябре того же года был переведён, «для сближения с родственниками и для выгоднейшего содержания», в Пермский пехотный полк. В 1782 году был произведён в подполковники и вскоре переведён в Томский пехотный полк.

После смерти Долгорукова в 1783 году обрёл покровителя в лице князя Потёмкина, сделался его самым приближенным и доверенным лицом, состоя при нём чиновником по особым поручениям. В 1784 году был произведён в полковники с причислением сверх комплекта к Таврическому легко-конному полку, одновременно будучи «состоявшим при князе».

С 1786 года Попов состоял секретарём Екатерины II у принятия прошений. В этот же год ему за верную службу было пожаловано местечко Решетиловка в Екатеринославской губернии.

В 1787 году был произведён в бригадиры и награждён орденом св. Владимира III-ей степени. В 1788 году отправился с князем Потёмкиным на театр военных действий под Очаков. В 1789 году получил генерал-майорский чин. В ноябре того же года был награждён орденом св. Анны I степени. В 1791 году получил небывалую в его чине награду — орден св. Владимира I степени «за особливые труды по делам, поручаемым ему от Генерал-Фельдмаршала».

Через год после смерти Потёмкина, в 1792 году, был оставлен Императрицей состоять при ней и в феврале того же года был награждён орденом св. Александра Невского. Был назначен до возвращения действительного тайного советника С. Ф. Стрекалова ведать расходами по комнатной Её Императорского Величества сумме, а также состоял начальником Комиссии прошений и Горного корпуса. В 1792 г. участвовал в суде над Н. И. Новиковым и был вскоре после этого назначен начальником Императорского Кабинета. В 1793 году ему было поручено заведовать принадлежащими Императорскому Кабинету колыванскими и нерчинскими горными заводами. В 1796 году был назначен состоять в особом Комитете. В ноябре того же года был произведён в генерал-поручики.

Павел I в 1797 г. уволил Попова с должности управляющего Императорским Кабинетом и назначил его на второе место после председателя в Мануфактур-коллегию. Позже назначил его президентом Камер-коллегии и сенатором. В 1798 году по доносу был посажен под караул и предан суду. В 1799 году был отрешён от должности президента Камер-коллегии; Сенату было велено рассмотреть упущения и беспорядки в делах Камер-коллегии за время председательства Попова. Попов покинул Петербург и отправился в Екатеринославскую и Херсонскую губернии, где занимался сельским хозяйством в своих имениях.

При Александре I Попов был председателем департамента гражданских и духовных дел Государственного совета. В 1807 году императором был направлен к генералу Беннигсену для приведения в порядок хозяйственного управления армии.

Находился в свите Александра I во время заключения Тильзитского мира. Был пожалован действительным тайным советником, назначен управляющим сначала Комиссариатским, а потом и Провиантским департаментами. В 1810 году сделан членом Государственного совета. Оставаясь его членом, в 1812 году получил высокий пост председателя комиссии прошений. В 1816 году получил годичный отпуск и выехал за границу для лечения.

В 1818 году был избран почётным членом Императорской Академии Наук. В 1819 году был назначен председателем Департамента духовных и гражданских дел Государственного совета. Здоровье Попова ухудшалось, он начал слепнуть, и к 1820 году полностью лишился зрения. Скончался в ноябре 1822 года. Погребён в Александро-Невской Лавре. На одной из улиц города Васильевка установлен бюст Василия Попова.

Александр Суворов так писал о Попове: «он был славный, честный человек, в делах ловкий и опытный; легко доступный, без всякой гордости, охотно принимавший участие в несчастных; он умел снискать общие уважение и любовь». Екатерина II говорила о нём, что «он человек довольно дальновидный, с открытой головой, и ей самой нужен».

Попов окончил свою жизнь холостяком, но от актрисы по имени Каролина прижил много детей, из числа которых в 1801 году почёл за нужное усыновить двоих:

Павел (1793—1839), генерал-майор, наследник имений Васильевка и Караджи; женат на кнж. Елене Александровне Эристави;
Александр (1794—1859), полковник, наследник имения Решетиловка, полтавский уездный предводитель дворянства; женат на Елизавете Николаевне Барноволокой. В связи с бракоразводным процессом он писал: «Я не просил её в жены, но обстоятельства за неё ходатайствовали — я спас её от преследования родных убитого её мужа, которые видели в ней участницу в убийстве».


Пов'язані теми:

Василівка http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=3948

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

2

Re: Попов

Це дуже поширене російське прізвище, у тому числі й в Україні: більше 80.000 носіїв Попов-Попова www.nomer.org/allukraina/lastNam … ber_0.html

та ще велика купа дериватів

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

3

Re: Попов

kbg_dnepr, а від чого походить? не було ж стільки попів раніше.

Share

4

Re: Попов

Я якраз думаю, що саме стільки й було, і тут справа не стільки в попах, скільки в тому, скільки в них було дітей.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

5

Re: Попов

прізвище попов на четвертому-п'ятому місці у росії по розповсюдженню. прізвища там почали масово з'являтися пізніше ніж у нас. не могло бути у гих стілько попів!

Share

6

Re: Попов

Ось прийде пан Ярема і нас розсудить! wink

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

7

Re: Попов

kbg_dnepr, думаю було якесь ім'я, поп, попко.

Share

8

Re: Попов

А я думаю, що було багато поповичей.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

9

Re: Попов

Попов и болгарская распространенная фамилия. И среди приазовских греков встречается.
Кстати, а почему не могло быть столько попов? В каждом селе по одному священнику, а у него по 10 детей - и все "Поповы" smile

Ремезенко, Ничипоренко, Швець (Чорнобиль, Залісся); Поронько, Ткач, Кучеровець (Клочків), Хлібович (Браслав), Ковріженко, Кобець, Наумовський (Київ та область), Сапалановський, Ратинський, Шпаковський, Врублевський, Дидковський (Житомир, Троянів) та інші.
Мій блог: genea.musicfancy.net/
Thanks: kbg_dnepr, Kora2

10

Re: Попов

Julia_R1, далеко не у всіх селах були церкви та попи, не у всіх було й по 10 дітей, та й не всі були хлопчиками. ну, а відсоток священників які відмовлялися від родового прізвища на користь прізвиська попов, взагалі має бути мізерне, а не стати п'ятим за популярністю!

Thanks: Balymba1

Share

11 ( 18-08-2015 14:56:32 змінене Julia_R1 )

Re: Попов

Цiкаво, хто давав прiзвища священникам в 18 ст.? Самi? В Семiнарiях? 
В сповiдних по Брусилову за 1798 рiк бiльше половини мешканцiв без прiзвища взагалi. А на початку 19 ст. вже всi з прiзвищами, багато з яких мають похождення вiд iмен або професiй. I щось менi каже, що саме священники могли давати людям прiзвища. Але дiйсно, Ви правi, тодi питання - хто ж попам давав прiзвища?

Ремезенко, Ничипоренко, Швець (Чорнобиль, Залісся); Поронько, Ткач, Кучеровець (Клочків), Хлібович (Браслав), Ковріженко, Кобець, Наумовський (Київ та область), Сапалановський, Ратинський, Шпаковський, Врублевський, Дидковський (Житомир, Троянів) та інші.
Мій блог: genea.musicfancy.net/

12

Re: Попов

Основой фамилии Попов послужило мирское имя Поп. Фамилия Попов восходит к личному имени Поп, которое было весьма распространено среди мирских людей. Религиозные родители охотно нарекали своих детей такими именами. Первоначально фамилия Попов означала: 1) отчество – «сын священника»; 2) отчество – «сын Попа», от прозвища Поп; из документов XV-XVII вв.: крестьянин Сенка Поп, донской казак Михайло Поп и т.п.; 3) работник у попа - Попов работник. Несмотря на разнообразие версий происхождения этой фамилии, первая гипотеза представляется наиболее правдоподобной. Поп, со временем получил фамилию Попов.

Херсон губ Сердюк Задорожний Москалець С(Ш)ушко Білий; Піщане Переяслав полк Шарата Чмир Прилипко; Галичина Ільків Ilkow Рабик Гавриляк Келлер Keller Боднар Кохан Щавинський Червинський Чайкі[о]вський Папп; Могильов губ Тве[a]рдовский Немиленцев Шпаков; Моринці Артеменко Філіпович А(Га)ркуша; Новосілки Київ пов Кучер Ігнат'єв Кошевий Михайлов Малишенко Федоров; Київ Коноваленко R1A1A/T2B5

Share

13

Re: Попов

Julia_R1 пише:

Цiкаво, хто давав прiзвища священникам в 18 ст.? ...

Саме в семінаріях дуже часто давали прізвища  - не могли ж всі священники бути Івановими або Смирновими, та й Буряк не дуже підходило, то й давали прізвища "благородні" - Архангельский. Вознесенський і подібні.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Julia_R11

Share

14 ( 18-08-2015 15:53:11 змінене Vlad S. )

Re: Попов

kbg_dnepr пише:
Julia_R1 пише:

Цiкаво, хто давав прiзвища священникам в 18 ст.? ...

Саме в семінаріях дуже часто давали прізвища  - не могли ж всі священники бути Івановими або Смирновими, та й Буряк не дуже підходило, то й давали прізвища "благородні" - Архангельский. Вознесенський і подібні.

вони також переробляли їх на "благородні", наприклад, зустрічав батько був священником - Баволік, а син вже Баволінський, також був священником

Херсон губ Сердюк Задорожний Москалець С(Ш)ушко Білий; Піщане Переяслав полк Шарата Чмир Прилипко; Галичина Ільків Ilkow Рабик Гавриляк Келлер Keller Боднар Кохан Щавинський Червинський Чайкі[о]вський Папп; Могильов губ Тве[a]рдовский Немиленцев Шпаков; Моринці Артеменко Філіпович А(Га)ркуша; Новосілки Київ пов Кучер Ігнат'єв Кошевий Михайлов Малишенко Федоров; Київ Коноваленко R1A1A/T2B5
Thanks: Julia_R11

Share

15

Re: Попов

Мариненко пише:

прізвище попов на четвертому-п'ятому місці у росії по розповсюдженню. прізвища там почали масово з'являтися пізніше ніж у нас. не могло бути у гих стілько попів!

На четвертому, після Смірнов, Іванов, Кузнєцов. Сам часто думав, чому в Росії так багато Попових і чому наше Дяченко по носіях значно перевищує Попенко (так?), а російське Попов значно перевищує Дьяков? Версію з мирським (а що це таке?) ім'ям Поп не підтримую. Тут, думаю, справа ось у чому. По-перше, по-українському "поп" - "піп" (крім Закарпаття), а "ікавичні" іменники дещо інертні у творенні прізвиськ/прізвищ. По-друге, (це моя версія) в Україні термін "піп" менше вживався як у церковних колах, так і в простонародді  (священ(н)ик, парох, панотець, панотчик, батюшка, отець). В Росії "поп" значно більше вживалося. Поповими могли записувати не тільки і навіть не так дітей попів, а як їхню прислугу. Оскільки майже всі сільські священики, дяки активно займалися господарством, то в них у наймах завжди було 5-10 душ. А якби й то були тільки батюшчині діти, то чому дивує поширеність прізвища? У кожному селі була церква з попом, кузня з "кузнєцом", млин з "мельником" і т.п. Кузнєцових більше, чім Попових, але навряд у середньому російському селі було більше однієї кузні. Десь з сер.19 ст. термін "поп/піп помалу звужується у вживанні. Пригадую, як мої знайомі приїхали  у сер. 1980  до церкви ст-ці М-ської хрестити дитину. Баба побачила якусь молодицю і спитала:"А не скажете, де можна найти попа?" Молодиця відповіла:"Не попа, а священника! Он скоро  подойдет." Потім з'ясувалося, що то була матушка/попадя.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: kbg_dnepr1

Share

16

Re: Попов

А третє те, що в Росії діловодство було рівною мірою у руках церкви й держави, а в Україні - переважно церкви. Коли прізвище записував піп або дяк, то навряд би він подав попових дітей або служників "Поповими" (все одно, що "мої"), а для дещо відстороненої людини вони саме "Поповими" й були. У цьому, може, й секрет переваги Дяченків над Попенками - оскільки метричні книги вели попи, то дякових синів вони спокійнісінько подавали Дяченками, а своїм видумували "непопівські" прізвища або писали по своєму імені, або по старому родинному прізвиську (хоча при цьому все село називало їхніх синів поповичами, попенками, попиками або по якомусь новоствореному прізвиську).

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: kbg_dnepr1

Share

17 ( 21-08-2015 11:45:19 змінене kbg_dnepr )

Re: Попов

тут, мабуть, треба говорити не стільки про діловодство взагалі, скільки розрізняти церковні й нецерковні документи. Метрики й сповідки що там, що там вели, мабуть, дяки або пономарі, і дйсно попових дітей поповими не запишеш - бо йому ж підписувати. А ось ревізії... А хто писав ревізії? Ні, мабуть, про ревізії невірно, бо мої у с. Телетниковому Саратовської губ. ще наприкінці Х1Х ст. без прізвищ - а тут які вже ревізії?

А як взагалі з'явилися (з'являлися) прізвища у селян в Росії? Під час перепису 1897 р.?

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

18 ( 06-02-2020 11:49:11 змінене litar Л )

Re: Попов

ПОПОВ
Андрій, р.н. не встановлений, с. Астраханка,  с. Карасу-Базар (стара назва), росіянин. 5т
Антон  Демидович, 1900, м. Гуляйполе, укр. 3т
Антон Спиридонович, 1900, с. Новокерменчик (Новомлинівка), грек. 2т
Василь  Костянтинович, 1880, с. Надеждине, болгарин. 4т
Василь Михайлович, 1897, м. Гуляйполе, укр. 1т
Володимир Степанович, 1889, Білорусь, м. Мелітополь, білорус. 1,2т
Володимир Степанович, 1891,  с. Петропавлівка, укр. 1,5т
Григорій Дем’янович, 1889, с. Надеждине, болгарин. 1т
Григорій Іванович, 1891, Одеська, м. Бердянськ, укр. 2т
Дмитро Васильович, 1895, с. Вячеславка, болгарин. 4т
Іван Григорович, 1856, с. Романівка, болгарин. 5т
Іван Григорович, 1894, смт Якимівка, Херсонська, росіянин. 4т
Іван Миколайович, 1877, с. Вячеславка, болгарин. 2т
Костянтин  Іванович, 1861, не встановлено, с. Надеждине, 2т
Матвій Васильович, 1900, смт Нововасилівка, росіянин. 2т
Митрофан Іванович, 1894, смт Нововасилівка, с. Південне, росіянин. 3т
Михайло Георгійович, 1900, с. В’ячеславка, болгарин. 4т
Михайло Дмитрович, 1888, с. Вячеславка, болгарин. 1т
Олександр  Григорович, 1888, Приамурська, с. Тарасівка, росіянин. 4т
Петро Іванович, 1898, с. Астраханка, Кабардино-Балкарська АРСР, росіянин. 3т
Прокіп, рік та м. н. не встановлені,  місце проживання не встановлені, росіянин. 5т
Самійло Іларіонович, 1877, смт Михайлівка, укр.  3т
Семен Степанович, 1887, Кіровська, Запоріжжя, росіянин. 4т
Степан Георгійович, 1864, Приморський край, м. Молочанськ, росіянин. 2т
Федір Матвійович, 1880, смт Нововасилівка, росіянин. 3т
Федот Леонтійович, 1874, смт Михайлівка, укр. 3т
   ПОПОВА
Віра Іллівна, 1903, смт Нововасилівка, м. Мелітополь. 6т
Марія Корніївна, 1910, м. Василівка.  3т
Надія Василівна, 1908, смт Нововасилівка, м. Мелітополь. 6т
ПОПОВА-МЕКК  Ольга Іванівна, 1918, м. Бердянськ, росіянка. 3т
www.reabit.org.ua/books/zp/

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share

19 ( 22-08-2015 07:47:56 змінене Ярематойсамий )

Re: Попов

Четверте. Ми всякого разу забуваємо, що т.зв. російськими прізвищами записано чимало українців. Частково ті прізвища на -ов, -єв, -ев, -ин, -ін, -їн були у різні способи українізовані на поч. 20 ст., а більшість залишилася. Тому певна частина носіїв таких прізвищ, як Іванов, Попов, Дьяков, Петров, Донцов, Мальцев, Ротов, Биков, Сомов, Головин не мала у предках жодного росіянина. Такі прізвища виникали трьома шляхами. Перший - це русифіковані писарями прізвиська/прізвища Донець, Малець, Бик, Сом тощо. Другий - утворені писарями "по батькові" від імен Іван, Петро та ін. або професій батьків - піп, дяк та ін. Третій - русифіковані прізвиська у формі присвійних прикметників Іва'нів, Попів, Дяків та ін. Отже, думаю, серед сучасних українських Попових чимало "своїх", також чимало греків, у яких це прізвище виникало різними шляхами, болгар, русифікованих молдавських Попа й Попеску(-о) та інших.
..............................................
Дивився двохсотку найпоширеніших російських (русских) прізвищ. Однозначно, Попов з них саме неросійське. Бачив носіїв  греків, українців, удмуртів, а онде трохи вище подивіться, скільки болгар було. Правда, щодо удмуртів і болгар, вважаю, що то звичайні російські прізвища.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

20

Re: Попов

ПОПОВ Александр Прокофьевич

1882-1935, генерал-майор

Окончил Новочеркасское юнкерское уч-ще. Участник Первой мир. войны в составе 6-го Донского казачью полка. Участник Белого движения с кон. 1917 г. В Донской армии командовал бригадой, дивизией. В Болгарии с 1921 г. Возглавлял русскую колонию до 1935 г.


ПОПОВ Владимир Николаевич

1881-1939, полковник

Окончил Чугуевское пехотное и Николаевское инженерное уч-ща. Служил в Кавказском ВО, с нач. Первой мир. войны — на Кавказском фронте, командовал железнодорожным батальоном. Участник Белого движения. В Добровольческой армии командовал огрядом броневиков. В Югославии с 1921 г. Нач-к королевского гаража и личный шофер короля Александра.


ПОПОВ Владимир Петрович

1877-1935, генерал-майор

Окончил Константиновское артиллерийское уч-ще и Николаевскую академию Генштаба. Служил в штабе Варшавского ВО, в штабах кавалерийской дивизии и 7-го армейского корпуса. Участник Первой мир. войны. Служил в штабе 25-го армейского корпуса, командовал полками, начштаба 1-й Донской казачьей дивизии, начштаба 3-го кавалерийского корпуса, командовал казачьей дивизией. Участник Белого движения с ноя. 1917 г. Служил в Донской армии. В 1920 г. инспектор классов Атаманского военного уч-ща, командир дивизии. В Болгарии с 1921 г. Инспектор классов, нач-к Атаманского уч-ща. Во Франции с 1926 г., работал в акционерном обществе «Ашетт».

ПОПОВ Григорий Иванович

ум. 1957, генерал-майор

Окончил Виленское военное уч-ще. Служил в Сибирском стрелковом полку. Участник русско-японской и Первой мир. войн. Участник Белого движения на Восточном фронте. Пом. командира стрелкового полка. С марта 1919г. — генерал для поручений при Верховном главнокомандующем адмирале А.В. Колчаке. В эмиграции жил в Китае (Харбин), работал на КВЖД, затем жил в Бразилии.

ПОПОВ Константин Сергеевич

1893-1962, капитан

Окончил Тифлисское военное уч-ще. Участник Первой мир. войны в составе 13-го Лейб-гвардии Эриванского полка. Награжден орденом Св. Георгия 4-й ст. Участник Белого движения с дек. 1918 г. Участвовал в боях Кавказской армии. Тяжело ранен. На Кипре с 1920 г., в Югославии с 1921 г., затем — во Франции. Организовал ферму, где занимался садоводством и огородничеством. Автор военно-исторических работ-. «Воспоминания кавказского гренадера. 1914-20 гг.», «Гг. Офицеры», «Храм славы», в 2 т. (история Лейб-гвардии Эриванского полка), «Лейб-эриванцы в Великой войне».

ПОПОВ Петр Харитонович

1866-1960, генерал от кавалерии

Окончил Новочеркасское казачье юнкерское уч-ще и Николаевскую академию Генштаба. Служил в Донском казачьем полку. В 1899-1910 гг. служил на штабных должностях в Московском ВО. В 1910-17 гг. — нач-к Новочеркасского казачьего уч-ща. Участник Белого движения. С янв. 1918 г. — походный атаман, с февр. по окт. 1919 г. — председатель Донского пр-ва, затем выполнял поручения Донского атамана генерала А.П. Богаевского. В Болгарии с 1921 г., во Франции с 1924 г., в США с 1928 г., работал на ферме, затем поваром. В Чехословакии с 1938 г., в США с 1945 г. Избран Донским атаманом.

Р. Г. Шмаглит. Белое движение 900 биографий крупнейших представителей русского военного зарубежья

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5
Thanks: Balakyn1

Share

21

Re: Попов

ПОПОВ ДМИТРО ПЕТРОВИЧ, 1903 р.н.,
с.Успенівка, українець, освіта початкова, хлібороб. Заарештований 28.03.1931 Хмелівським РВ ДПУ (антирадянська діяльність). 7.05.1931 взята підписка про невиїзд з місця проживання як підозрюваного, з-під варти звільнений. (П - 2832)

Share

22

Re: Попов

ПОПОВ Іван Свиридович, 1887 р.н.,
с. Великий Вистороп, проживав на колишньому
х. Караван, українець, освіта початкова, без
визначених занять. Арешт 6.03.1938, звинува-
чення за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР. Лебединським
РВ НКВС 16.03.1938 справа закрита. (ГДА УСБУ
в СО, спр. П-3214).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

23

Re: Попов

ПОПОВ ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ, 1887 р.н.,
с.Закаміння, росіянин, освіта початкова, швець. Заарештований 4.11.1936 Новогеоргіївським РВ НКВС (“займаючись приватним шевським промислом, переходив із хати до хати і поширював провокаційні чутки про війну й повалення радвлади”). Новогеоргіївським РВ НКВС 30.11.1936 справу припинено, з-під варти звільнений. (П - 656)

ПОПОВ СЕРГІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ, 1880 р.н.,
с.Золотарівка, росіянин, освіта початкова, проживав у с.Зибкове Онуфріївського району, монах до 1929 року, без певних занять. Заарештований 6.09.1937 Онуфріївським РВ НКВС (“активний релігійник, займався відправою релігійного культу в ролі старообрядницького попа, за що й позбавлявся виборчих прав; у червні 1937 року вів антирадянську агітацію з приводу розстрілу шпигунської ватаги Тухачевського та інших: “Люди нишком хотіли позбутися комунізму, та їх викрили і вони, бідні, пропали”). Засуджений 19.10.1937 трійкою УНКВС Харківської області до розстрілу, вирок виконано 7.11.1937. Реабілітований 7.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Сестра заміжня за розкуркуленим і висланим у північний край Семеном Чумаковим. (П - 9390)

Share

24

Re: Попов

ПОПОВА Уляна Яківна, 1903 р.н.,
народилася і проживала в с. Русанівка, українка,
неписьменна, колгоспниця. Особливою нарадою
при НКВС СРСР 31.05.1944 як член сім’ї
засудженого за ст. 54-1 „б” КК УРСР до ВМП
вислана на 5 років у Кустанайську область
(Казахстан). Реабілітована 30.12.1999 прокурату-
рою Сумської області. (ГДА УСБУ в СО, спр. № 10471*).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

25

Re: Попов

ПОПОВ Єгор Миколайович, 1903 р.н.,
с. Гринцеве Лебединського району, проживав у
с. Рясне, росіянин, освіта початкова, член ВКП(б),
голова колгоспу ім. Леніна. Арешт 1.11.1937.
Військовою колегією Верховного Суду СРСР
30.12.1937 за участь в антирадянській теро-
ристичній організації правих та наміри здійснення
терористичних дій (ст. ст. 54-7, 54-11, 20-54-8 КК
УРСР) засуджений до позбавлення волі на
10 років. Пленумом Верховного Суду СРСР
13.03.1941 вирок скасований, справа направлена
на нове розслідування. Помер 14.11.1941 у місці
ув’язнення (м. Магадан, Росія). Управлінням
НКВС з будівництва на півночі СРСР 27.10.1942
справа закрита. Реабілітований 22.11.1957
військовою прокуратурою Київського ВО.
Особливою нарадою НКВС СРСР його дружина
як соціально небезпечний елемент 2.06.1939
віддана на 2 роки під гласний нагляд за місцем
народження. (ГДА УСБУ в СО, спр. П-4078.
ДАСО, ф.Р-7641, оп. 2, спр. 169).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

26

Re: Попов

+ Читати більше

ПОПОВ Андрій Сергійович, 1898 р., с. Василівка Синельниківського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, селянин-одноосібник. 02.10.1938 р. звинувачений в належності до повстанської організації, розстріляний 10.10.1938 р. Реабілітований 15.07.1958 р.

ПОПОВ Аполлінарій Павлович, 1901 р., м. Бірськ, Башкирія, росіянин, службовець, чл. ВКП(б) з 1920 по 1936 рр., освіта середня, командир роти охорони Дніпропетровського з-ду ім. Петровського. 04.12.1936 р. звинувачений в участі у к/рев. організації, ув'язнений до ВТТ на 5 р. Реабілітований 25.04.1956 р.

ПОПОВ Василь Андрійович, 1887 р., с. Нововасилівка того ж р-ну Дніпропетровської обл., росіянин, службовець, позапартійний, освіта початкова, хлібороб-одноосібник. 21.07.1935 р. звинувачений в к/рев. діяльності, ув'язнений до ВТТ на 10 р. Реабілітований 06.04.1991 р.

ПОПОВ Гаврило Федорович, 1882 р., с. Довга Поляна Старооскольського р-ну Курської обл., росіянин, з сім'ї служителів релігійного культу, позапартійний, освіта середня, робітник Дніпропетровського магазину «Гастроном». 07.12.1937 р. звинувачений в участі у к/рев. організації, 15.12.1937 р. розстріляний. Реабілітований 15.08.1989 р.

ПОПОВ Захарій Родіонович, 1896 р., с. Ново-селівка Покровського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, конюх Новоселівської сільради Покровського р-ну. 25.03.1938 р. звинувачений в належності до к/рев. повстанської організації, 22.04.1938 р. розстріляний. Реабілітований 29.10.1958 р.

ПОПОВ Іван Миколайович, 1901 р., с. Пайто-во Вельського р-ну Вологодської обл., росіянин, з міщан, чл. ВКП(б), освіта середня, командир окремого батальйону зв'язку 7 стрілецького корпусу. 26.10.1938 р. звинувачений в участі в к/рев. змові, розстріляний 26.10.1938 р. Реабілітований 24.12.1957 р.

ПОПОВ Іван Федорович, 1888 р., с. Ново-василівка того ж р-ну Дніпропетровської обл., росіянин, селянин, позапартійний, освіта початкова, служитель релігійного культу в с. Новоселівка. 21.07.1935    р. звинувачений в к/рев. діяльності, ув'язнений до ВТТ на 8 р. Реабілітований 06.04.1991 р.

ПОПОВ Костянтин Дмитрович, 1877 р., с. Буйлове Павлівського р-ну Воронезької обл., росіянин, син священика, позапартійний, освіта вища, лікар Саксаганської сільської ветеринарної лікарні. 22.03.1931 р. звинувачений в належності до а/рад. організації, ув'язнений до ВТТ на 5 р. Реабілітований 24.03.1962 р.

ПОПОВ Костянтин Іванович, 1876 р., позапартійний, освіта вища, головний інженер Криворізьких рудників російсько-бельгійського товариства. 04.04.1919 р. звинувачений в к/рев. діяльності, розстріляний. Реабілітований 11.10.1999 р.

ПОПОВ Леонтій Ананійович, 1897 р., с. Федосіївка Троїцького р-ну Донецької обл., українець, з селян, позапартійний, освіта середня, викладач Дніпропетровського державного університету. 03.10.1937 р. звинувачений у належності до к/рев. організації, розстріляний 04.10.1937 р. Реабілітований 19.09.1957 р.

ПОПОВ Марко Іванович, 1890 р., с. Волоське Дніпропетровського р-ну., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, рахівник Волоської сільської споживспілки. 11.04.1938 р. звинувачений в належності до к/рев. організації, розстріляний 28.04.1938 р. Реабілітований 23.04.1958 р.

ПОПОВ Микола Андрійович, 1897 р., с. Олександрівка Артемівського округу, українець, позапартійний, освіта середня, завідуючий Апостолі-вською чотирьохкласною трудовою школою. 15.06.1931    р. звинувачений в належності до к/рев. організації, йому заборонено мешкання в Україні, Москві, Ленінграді, Дагестані і прикордонній зоні на 3 р. Реабілітований 30.12.1989 р.

ПОПОВ Микола Володимирович, 1901 р., м. Катеринослав, росіянин, робітник, позапартійний, освіта вища, начальник лабораторії Чернігівського військового госпіталю. 29.09.1938 р. звинувачений в участі у к/рев. військовій змові, розстріляний. Реабілітований 27.12.1957 р.

ПОПОВ Микола Олександрович, 1893 р., с. Привільне Бахмутського повіту, українець, служитель культу, позапартійний, освіта середня, сторож П'я-тихатського молитовного будинку. 25.12.1937 р. звинувачений в участі у к/рев. організації, 28.12.1937 р. розстріляний. Реабілітований 06.05.1989 р.

ПОПОВ Олександр Олексійович, 1898 р., м. Вологда, росіянин, селянин, позапартійний, освіта вища, головний інженер рудника ім. Артема Кривбасу. 10.04.1931 р. звинувачений в належності до к/рев. організації «Промпартія», ув'язнений до ВТТ на 7 р. Реабілітований 21.11.1989 р.

ПОПОВ Олександр Павлович, 1885 р., м. Тамбов, росіянин. 20.07.1946 р. звинувачений в зраді Батьківщині, ув'язнений до ВТТ на 5 р. Реабілітований 19.06.1989 р.

ПОПОВ Павло Давидович, 1914 р., м. Дніпропетровськ, циган, робітник, позапартійний, освіта початкова, червоноармієць ремонтно-відновлюваного батальйону 17 механізованої бригади. 27.11.1937 р. звинувачений в а/рад. висловлюваннях, ув'язнений до ВТТ на 5 р. Реабілітований 24.05.1993 р.

ПОПОВ Пуд Єгорович, 1894 р., с. Стужень Ястребівського р-ну Курської обл., росіянин, селянин, позапартійний, освіта початкова, муляр Нікопольського Південнотрубного з-ду. 28.09.1938 р. звинувачений у шпигунстві на користь Німеччини,
14.10.1938    р. розстріляний. Реабілітований 21.10.1960    р.

ПОПОВ Роман Денисович, 1895 р., с. Знаменівка Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, рахівник Знаменівської сільради Новомосковського р-ну. 07.06.1931 р. звинувачений в к/рев. діяльності, розстріляний. Реабілітований 03.06.1989    р.

ПОПОВ Федір Денисович, 1903 р., с. Знаменівка Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, пильщик радгоспу ім. Будьонного Синельниківського р-ну. 20.04.1938 р. звинувачений в належності до к/рев. повстанської організації, 16.05.1938 р. розстріляний. Реабілітований 29.10.1958    р.

ПОПОВА Поліна Юхимівна, 1902 р., с. Широке Дніпропетровської обл., українка, з селян, позапартійна, освіта вища, вчителька середньої школи № 24, м. Салаїр Кемеровської обл. 12.05.1950 р. звинувачена в співробітництві з німецькими окупантами, ув'язнена до ВТТ на 25 р. Реабілітована 24.04.1989    р.

ПОПОВА Раїса Іванівна, 1917 р., м. Олександрівськ, росіянка, робітниця, позапартійна, освіта 8 класів, продавець магазину № 3 ВРП Нікопольського Південнотрубного з-ду. 13.02.1946 р. заарештована, 22.08.1946 р. звільнена з-під варти за браком доказів кримінальної діяльності. Реабілітована 29.12.1998 р.

ПОПОВА Тетяна Степанівна, 1895 р., с. Федосіївка Маріупольського р-ну Донецької обл., українка, селянка, позапартійна, неписьменна, домогосподарка. 16.12.1937 р. як дружина репресованого ув'язнена до ВТТ на 8 р. Реабілітована 19.06.1956 р.

ПОПОВА-ВЕЙТЕЛЬ Ельза Карлівна, 1895 р., с. Сталіно, німкеня, домогосподарка. 20.06.1945 р. звинувачена в зраді Батьківщині, ув'язнена до ВТТ на 5 р. Реабілітована 19.06.1989 р.

Реабілітовані історією. Дніпропетровська область

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

27

Re: Попов

ПОПОВ ІВАН СТЕПАНОВИЧ, 1898 р.н.,
с.Михайлівка Вознесенського району Миколаївської області, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, візник. Заарештований 29.04.1945 УМВС Кіровоградської області (посібництво німецьким окупантам, антирадянська агітація). Засуджений 17.08.1945 трибуналом військ МВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Управлінням МВС Кіровоградської області 10.01.1948 справу припинено, з-під варти звільнений. (П - 214)

ПОПОВ ТИМОФІЙ ЯКОВИЧ, 1887 р.н.,
с.Чебручі Слободзейського району (Молдова), молдаванин, проживав у м.Кіровограді, конюх артілі “Інтруд”. Заарештований 24.06.1941 УНКДБ Кіровоградської області (“у 1918-19 роках брав участь у збройному повстанні проти радянської влади; у 1930-ому агітував проти колективізації та хлібозаготівлі, втік у Румунію, повернений румунськими прикордонниками”). Засуджений 12.09.1942 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 13.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 12292)

Share

28

Re: Попов

ПОПОВ Андрій Андрійович народився 1905 р. ум. Єлець Єлецького пов. Орловської губ. Росіянин, із службовців, освіта середня, позапарт. Проживав у с. Станичне Нововодолазького р-ну Харківського окр. Диякон. Заарештований 27 січня 1930 р. за хуліганство (ст. 70 ч. 2 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 12 березня 1930 р. (ст. 5410 КК УСРР) висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 29 серпня 1989 р.

ПОПОВ Андрій Никифорович народився 1890 р. і проживав у Харкові. Українець, з міщан, освіта початкова, позапарт. Обліковець ХВРЗ. Заарештований 13 лютого 1933 р. за к.-р. діяльність (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР висланий до Північного краю на 3 роки умовно. Реабілітований 16 жовтня 1996 р.

ПОПОВ Андрій Петрович народився 1877 р. у с. Водяне Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із священнослужителів, освіта середня духовна, позапарт. Проживав у с. Губарівка Богодухівського р-ну Харківського окр. Священик. Заарештований 5 жовтня 1929 р. за антирад. агітацію (статті 5410, 110 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 15 грудня 1929 р. (ст. 5810 КК РСФРР) позбавлений волі в концтаборі на 3 роки. Реабілітований 6 липня 1995 р.

ПОПОВ Володимир, дата і місце народження, національність, освіта, партійність і посада невідомі. Із священнослужителів. Проживав у с. Довгеньке Ізюмського пов. Харківської губ. Заарештованим не був, під слідством Ізюмської повітЧК у [березні] 1919 р. за антирад. агітацію, справу закрито Ізюмською повітЧК 20 березня 1919 р.

ПОПОВ Володимир Георгійович народився 1903 р. у с. Водяне Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із священнослужителів, освіта [середня] технічна, позапарт. Проживав у с. Водяне Зміївського р-ну Харківського окр. Псаломщик. Заарештований 10 серпня 1929 р. за систематичну антирад. агітацію, побиття бідняків та активістів (статті 548, 5410 КК УСРР), 17 лютого 1930 р. звільнений з-під варти на підписку про невиїзд і Харківським облсудом 27 березня 1930 р. виправданий.

ПОПОВ Григорій Іванович народився 1865 р. у с. Охоче Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, письм., позапарт. Проживав ус. Охоче Таранівського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 30 липня 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР), справу закрито Харківським окрвідділом ДПУ 12 серпня 1930 р. за недоведеності обвинувачення.

ПОПОВ Дмитро Миколайович народився 1872 р., місце народження, походження, партійність невідомі. Росіянин. Проживав у м. Зміїв Зміївського пов. Харківської губ. Місце роботи та посада невідомі. Заарештований 19 лютого 1919 р. за к.-р. діяльність, справу закрито Зміївською повітЧК 25 березня 1919 р.   

ПОПОВ Дмитро Юхимович народився 1904 р. ус. Уди Харківського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Уди Золочівського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. Розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 11 грудня 1932 р. за антирад. агітацію та зрив хлібозаготівлі (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 4 березня 1933 р. висланий до Північного краю на 3 роки умовно. Реабілітований 15 жовтня 1991 р.

ПОПОВ Іван Андрійович народився 1886 р. і проживав у с. Коробочкине Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт. Хлібороб у власному господарстві. Заарештований 31 березня 1919 р. за к.-р. діяльність, справу закрито Зміївською повітЧК 9 квітня 1919 р. за недоведеності складу злочину. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 21 серпня 1929 р. і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 14 жовтня 1929 р. (ст. 5810 КК РСФРР) висланий на 3 роки до Північного краю. Реабілітований 12 грудня 1995 р.

ПОПОВ Іван Савович народився 1904 р. у с. Уди Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Уди Золочівського р-ну Харківського окр. Торговець. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 5 вересня 1929 р. за ан-тирад. агітацію та зрив заходів рад. влади на селі (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 23 листопада 1929 р. (ст. 5810 КК РСФРР) висланий до Північного краю на 3 роки.

ПОПОВ Іван Федорович, дата народження невідома, народився і проживав у с. Коробочкине Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта невідома, позапарт. Хлібороб у власному господарстві. Заарештований 31 березня 1919 р. за к.-р. діяльність, справу закрито Зміївською повітЧК 9 квітня 1919 р. за недоведеності складу злочину.

ПОПОВ Кирило Опанасович народився 1907 р. у с. Леб’яже Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Леб’яже Красноградського р-ну Харківської обл. Вантажник залізничної ст. Зачепилівка. Заарештований 3 квітня 1932 р. як член к.-р. організації (статті 542, 5411 КК УСРР) і судовою трійкою при колегії ДПУ УСРР 26 квітня 1932 р. позбавлений волі в концтаборі на 3 роки. Реабілітований 11 липня 1989 р.

ПОПОВ Ларіон Ілліч народився 1882 р. у с. Нехотєєвка [Бєлгородського] пов. Курської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, по-запарт. Проживав на хут. Козлов Липецького р-ну. Селянин-одноосібник. У 1929 р. частину майна конфісковано. У 1931 р. майно конфісковано, позбавлений виборчих прав. Заарештований 5 березня 1931 р. за к.-р. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 17 травня 1931 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 6 вересня 1989 р.

ПОПОВ Марко Григорович народився 1894 р. ус. Охоче Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, письм., позапарт. Проживав у с. Охоче Олексіївського р-ну. Селянин-одноосібник. У 1930 р. розкуркулений. Заарештований 24 листопада 1931р. за к.-р. агітацію проти заходів рад. влади на селі (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 3 лютого 1932 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 7 липня 1993 р.

ПОПОВ Микола Прокопович народився 1906    р. у с. Уди Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Уди Золочівського р-ну. Селянин-одноосібник. Заарештований 22 січня 1931 р. за участь у теракті проти активу с. Уди (ст. 548 КК УСРР), справу закрито Харківським оперсектором ДПУ 24 червня 1931р. (статті 4, 197 ч. 2 КПК УСРР).

ПОПОВ Михайло Андрійович народився 1887 р. і проживав у Харкові. Росіянин, з міщан, освіта середня, позапарт. Технік-викон-роб Коопбудспілки. За ухвалою ОВ Півд.-Зах. фронту від 8 червня 1920 р. ув’язнений до концтабору на 3 місяці за к.-р. діяльність. Заарештований 26 жовтня 1930 р. за антирад. агітацію і к.-р. діяльність (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито ДТВ ОДПУ Півд. залізниці 10 червня 1931 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ПОПОВ Михайло Порфирович народився 1907 р. у с. Уди Харківського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Уди Золочівського р-ну Харківської обл. Поденник. У 1929 р. позбавлений виборчих прав. Заарештований 4 грудня 1932 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 19 січня 1933 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 4 жовтня 1989 р.

ПОПОВ Михайло Трохимович народився 1888    р. у с. Петропавлівка Куп’янського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Кумпівка Куп’янського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. У 1930 р. розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 5 грудня 1932 р. за систематичну агітацію проти заходів рад. влади на селі, підрив трудової дисципліни в колгоспі (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 15 лютого 1933 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 1 жовтня 1989 р.

ПОПОВ Ничипір Григорович народився 1879 р. у с. Уди Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Уди Золочівського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 16 вересня 1929 р. за систематичну антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 1 грудня 1929 р. (ст. 5810 КК РСФРР) позбавлений волі в концтаборі на 3 роки. Реабілітований 1 лютого
1996 р.

ПОПОВ Олександр Іванович народився 1891 р. ус. Куп’єваха Богодухівського пов. Харківської губ. Українець, із священнослужителів, освіта вища, позапарт., у 1919—1920 рр. член української партії соціалістів-революціо-нерів (боротьбистів), у 1920—1921 рр. кандидат у члени ВКП(б). Проживав у Харкові. Професор Харківського інституту соціального виховання, учитель середньої школи № 6 м. Харкова. Заарештований 25 липня 1931 р. як член української к.-р. організації (ст. 544 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 21 березня 1932 р. позбавлений волі в концтаборі на 3 роки умовно зі звільненням з-під варти. Заарештований 27 жовтня 1937 р. як член антирад. націоналістичної терористичної повстанської організації, справу закрито УНКВС по Харківській обл. 9 березня 1939 р. (ст. 197 КПК УРСР) зі звільненням з-під варти. Реабілітований 3 червня 1993 р.

ПОПОВ Олександр Степанович народився 1879 р. ус. Новий Лиман Богучарського пов. Воронезької губ. Росіянин, із священнослужителів, освіта середня, позапарт. Проживав на ст. Власівка Півд. залізниці (Полтавського окр.). Черговий по станції. Заарештований 25 січня 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 27 лютого 1930 р. (статті 5410, 5413 КК УСРР) висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 25 серпня 1989 р.

ПОПОВ Олександр Якович народився 1868 р. у с. Юрченкове Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із священнослужителів, освіта середня, позапарт. Проживав у с. Грушуваха Петрівського р-ну Ізюмського окр. Священик. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 24 січня 1930 р. за антирад. агітацію та релігійну діяльність (ст. 5410 ч. 2 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 6 березня 1930 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 31 серпня 1989 р.

ПОПОВ Павло Микитович народився 1904 р. у с. Дар’їно Суджанського пов. Курської губ. Росіянин, із селян, освіта неповна середня, позапарт. Проживав у Харкові. Завідувач головної крамниці відділу постачання ХПЗ. Заарештований 17 березня 1933 р. ЕКВ ДПУ УСРР за шкідництво (ст. 547 КК УСРР), 3 вересня 1933 р. звільнений з-під варти на підписку про невиїзд, Харківським облсудом 17 жовтня 1933 р. (ст. 547 КК УСРР) виправданий.

ПОПОВ Павло Олексійович народився [1872 р.] і проживав ус. Коробочкине Зміївського пов. Харківської губ. [Українець], із селян, неписьм., позапарт. Хлібороб у власному господарстві. Заарештований 31 березня 1919 р. за к.-р. діяльність, справу закрито Зміївською повітЧК 9 квітня 1919 р. за недоведеності складу злочину. У 1929 р. проживав ус. Коробочкине Чугуївського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. У 1929 р. частину майна конфісковано. Заарештований 18 липня 1930 р. за ан-тирад. агітацію та організацію жіночого бунту проти землевпорядкування (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 17 листопада 1930 р. висланий до Північного краю на 3 роки умовно. Від вислання переховувався до 1936 р. Розстріляний
23 серпня 1937 р. у Харкові за ухвалою особливої трійки УНКВС по Харківській обл. від
19 серпня 1937 р. Реабілітований 31 серпня і 4 квітня 1989 р.

ПОПОВ Петро Миколайович народився 1879 р. у с. Лінивка Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Мелихівка Старовірів-ського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 26 березня 1930 р. за антирад. агітацію та підбурювання селян до виступу проти рад. влади (статті 5410, 5616 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 27 жовтня 1930 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 17 липня 1989 р.

ПОПОВ Порфирій Кузьмич народився    1881 р. у с. Уди Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, письм., позапарт. Проживав ус. Уди Золочівського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Розкурку-лений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 10 лютого 1930 р. за агітацію проти заходів рад. влади на селі (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 25 березня 1930 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 19 грудня 1996 р.

ПОПОВ Савелій Єгорович, дата народження невідома, народився і проживав у с. Коробочкине Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта невідома, позапарт. Хлібороб у власному господарстві. Заарештований 31 березня 1919 р. за к.-р. діяльність, справу закрито Зміївською повітЧК 9 квітня 1919 р. за недоведеності складу злочину.

ПОПОВ Степан Іванович народився 1907 р. на хут. Балки Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта незакінчена вища, позапарт. Проживав у Харкові. Студент Харківського стоматологічного інституту. Заарештований 11 січня 1934 р. за к.-р. діяльність, спрямовану на повалення рад. влади (статті 5411, 5412 КК УСРР), і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 26 лютого 1934 р. позбавлений волі у ВТТ на 3 роки умовно зі звільненням з-під варти. Реабілітований 17 червня 1961 р.

ПОПОВ Степан Полікарпович народився 1888 р. ус. Колодне Куп’янського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Колодне Дворічанського р-ну. Селянин-одноосібник. У 1929 р. майно частково конфісковано. У 1930 р. роз-куркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 24 квітня 1931 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Дво-річанським райапаратом ДПУ 6 липня 1931р. (статті 4, 197 ч. 2 КПК УСРР) у зв’язку з внесенням у списки куркулів Будьоннівської сільради на адмінвислання за межі України.

ПОПОВ Степан Тимофійович народився [1869 р.] на хут. Камнієнка Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Дорофіївка Лозовеньківського р-ну Ізюмського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 22 лютого 1930 р. за к.-р. агітацію (ст. 5410 КК УСРР),
6 квітня 1930 р. звільнений з-під варти на підписку про невиїзд, справу закрито Ізюмським окрвідділом ДПУ 12 квітня 1930 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ПОПОВ Устим Тихонович народився 1884 р. ус. Гусарівка Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Гусарівка Балак-лійського р-ну. Селянин-одноосібник. У 1929 р. майно конфісковано. У 1930 р. позбавлений виборчих прав. Заарештований 23 грудня 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 7 травня 1931р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 12 вересня 1989 р.

ПОПОВ Федір Тимофійович народився [1878 р.] на хут. Камнієнка Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Дорофіївка Лозовеньківського р-ну Ізюмського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 18 березня 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), 18 березня 1930 р. звільнений з-під варти на підписку про невиїзд, справу закрито Ізюмським окрвідділом ДПУ 12 квітня 1930 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ПОПОВ Федір Якович народився 1881 р. у міст. Новосерпухов Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, з кустарів, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Балаклія Балаклійського р-ну. Бухгалтер райвиконкому. Заарештований 14 березня 1931 р. за к.-р. діяльність (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 14 вересня 1931 р. (статті 548, 5411 КК УСРР) позбавлений волі у ВТТ на 5 років. Реабілітований 22 червня 1995 р.

ПОПОВ Федот Пудович народився 1895 р. у с. Вільхуватка Вовчанського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Вільхуватка Великобур-луцького р-ну. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 5 листопада 1930 р. за к.-р. агітацію, участь у «волинці», спробу побити членів комісії з вилучення хлібних надлишків (статті 5410, 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 18 лютого 1931р. (ст. 5616 КК УСРР) висланий до Північного краю на 5 років. Реабілітований 5 грудня 1989 р.

ПОПОВ Хома Іванович народився 1873 р. у с. Кобзівка Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Кобзівка Костянтиноградського р-ну Полтавського окр. Селя-нин-одноосібник. Заарештований 24 липня 1929 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) і ухвалою колегії ОДПУ від 13 січня 1930 р. (ст. 5810 КК РСФРР) позбавлений волі в концтаборі на 3 роки. Реабілітований 1 лютого 1996 р.   

ПОПОВ-ТИЧИНСЬКИЙ Кирило Антонович народився 1913 р. у Харкові. Українець, із службовців, освіта неповна середня, позапарт. Проживав у міст. Люботин Харківської приміської зони. Учень Харківського механічного залізничного технікуму. Заарештований 12 грудня 1930 р. за участь в анархо-терористичній організації молоді (ст. 5411 КК УСРР) іухва-лою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 27 травня 1931 р. (статті 548, 5410, 5411, 5412 КК УСРР) позбавлений волі в концтаборі на 5 років. Термін покарання відбував у Бамтабі в м. Свободний Далекосхідного краю. Після звільнення повернувся до м. Люботин. Заарештований 9 лютого 1938 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР), справу закрито ВДТВ ГУДБ НКВС ст. Люботин Півд. залізниці 25 квітня 1938 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УРСР). Реабілітований 29 березня 1957 р.

ПОПОВА Агрипина Петрівна народилась і проживала в с. Гусарівка Ізюмського пов. Харківської губ., дата народження невідома. [Росіянка], із селян, неписьменна, позапарт. Хлібороб у власному господарстві. Заарештованою не була, під слідством Ізюмської повітЧК у травні 1919 р. за опір продрозкладці. Рішення в справі відсутнє.

ПОПОВА Віра Іванівна народилася 1884 р. у м. Курськ Курської губ. Українка, з міщан, освіта середня, позапарт. Проживала в Харкові. Сестра милосердя лікарні Дон. залізниці. Заарештована 16 жовтня 1930 р. за зв’язок із закордоном та за к.-р. діяльність (ст. 546 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 2 квітня 1931 р. заборонено проживання в Москві, Ленінграді, Північно-Кавказькому краї, Україні, означених округах та прикордонній смузі терміном на 3 роки. Реабілітована 7 липня 1989 р.

ПОПОВА Феодосія Іванівна народилася 1891 р. у м. Керч Керченського пов. Таврійської губ. Росіянка, походження невідоме, освіта вища, член партії правих есерів. Проживала в Харкові. Бухгалтер-контролер каси Вукооп-спілки. Заарештована 31 травня 1922 р. Харківським губвідділом ДПУ як правий есер, 2 серпня 1922 р. звільнена з-під варти на підписку про невиїзд, рішення в справі відсутнє. У 1928 р. під слідством ДПУ УСРР за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), рішення в справі відсутнє.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 2.

Share

29 ( 19-10-2016 14:47:52 змінене notizia )

Re: Попов

ПОПОВ Андрій Данилович, народився 1894 р. у с. Охоче Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Охоче Старовірівського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. У 1936 р. під слідством Старовірівського РВ НКВС (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР). Заарештований 22 липня 1937 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 ч. 2 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 15 вересня 1937 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 19 вересня 1937 р. у Харкові. Реабілітований 23 травня 1989 р.

ПОПОВ Борис Якимович, народився 1901 р. і проживав у Харкові. Українець, з робітників, освіта вища, позапарт., у 1926—1934 рр. член ВКП(б). Робітник депо ст. Харків-Сорт. Півд. залізниці, у минулому науковий співробітник ВУАМЛІН. Заарештований 26 грудня 1934 р. як член к.-р. троцькістської організації (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при НКВС СРСР від 1 серпня 1935 р. позбавлений волі у ВТТ на 3 роки. Термін покарання відбував в Ухтпечтабі. Розстріляний 30 березня 1938 р. за ухвалою трійки УНКВС по Архангельській обл. від 5 січня 1938 р., місце розстрілу невідоме. Реабілітований 21 квітня 1989 р.

ПОПОВ Володимир Георгійович, народився 1909 р. на ст. Сяоходзе Китайської Східної залізниці. Росіянин, із службовців, освіта середня, позапарт. Проживав у Харкові. Завідувач відділу обладнання тресту «Головцелюлоза». Заарештований 3 лютого 1937 р. за к.-р. агітацію (статті 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 10 вересня 1937 р. (статті 548 через ст. 17, 5411 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 15 вересня 1937 р. у Харкові. Реабілітований 21 лютого 1958 р.

ПОПОВ Іван Іванович, народився 1895 р. у с. Новомиколаївка Ізюмського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта вища, у 1928—1935 рр. член ВКП(б). Проживав у м. Бухара Узбецької РСР. Директор каракулевого заводу. У 1930 р. розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 1 грудня 1935 р. за приховування соціального походження (ст. 234 КК УСРР), у лютому 1936 р. етапований для подальшого слідства у розпорядження Петрівського РВ НКВС, справу закрито Петрівським РВ НКВС 21 березня 1936 р. (ст. 68 КК УСРР).

ПОПОВ Іван Федорович, народився 1911 р. у м. Золочів Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта середня, позапарт., у минулому член ВЛКСМ. Проживав у сел. Золочів Золочівського р-ну Харківської обл. Комірник пекарні № 13. Заарештований 13 грудня 1936 р. за к.-р. пропаганду у письмовій формі та поширення провокаційних чуток (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) і Харківським облсудом 11 березня 1937 р. засуджений на 4 роки позбавлення волі у ВТТ з пораженням у правах на 1 рік. Реабілітований 11 травня 1990 р.

ПОПОВ Ілля Несторович, народився 1880 р. у с. Піщанка Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Росіянин, із селян, письмен., позапарт. Проживав у с. Піщанка Красноградського р-ну Харківської обл. Член колгоспу ім. Крупської. Заарештований 20 березня 1937 р. за антирад. діяльність (ст. 5410 КК УРСР). Помер 14 червня 1937 р. у Харківській змішаній в’язниці. Справу закрито прокуратурою Харківської обл. 2 липня 1937 р. (ст. 4 п. «д» КПК УРСР). Реабілітований 7 грудня 1993 р.

ПОПОВ Михайло Васильович, народився 1904 р. у с. Бежиця Брянського пов. Орловської губ. Росіянин, з робітників, освіта початкова, позапарт., у 1928—1934 рр. член ВКП(б). Проживав у м. Конотоп Чернігівської обл. Директор заводу «Червоний металіст». Заарештований 23 січня 1935 р. Конотопським райвідділом міліції як член к.-р. троцькістської організації (ст. 5411 КК УСРР), етапований для подальшого слідства до Харкова у розпорядження УДБ ХОУ НКВС. Ухвалою особливої наради при НКВС СРСР від 28 червня 1935 р. за к.-р. агітацію позбавлений волі у ВТТ на 3 роки. Реабілітований 15 серпня 1958 р.

ПОПОВ Олександр Леонідович, народився 1912 р. у м. Конотоп Конотопського пов. Чернігівської губ. Росіянин, із службовців, освіта середня, позапарт. Проживав у м. Вовчанськ Вовчанського р-ну Харківської обл. Старший писар штабу 124-го арт. полку. Заарештований 21 жовтня 1936 р. за к.-р. анти-рад. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) і військовим трибуналом 14-го стріл. корпусу ХВО 30 грудня 1936 р. засуджений на 3 роки позбавлення волі у ВТТ. Реабілітований 22 липня 1994 р.

ПОПОВ Олексій Никифорович, народився 1916 р. на хут. Заводський Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта середня, позапарт. Проживав у м. Ізюм Ізюмського р-ну Харківської обл. Учень Ізюмського педагогічного технікуму. Заарештований 1 квітня 1935 р. за к.-р. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при НКВС СРСР від 22 липня 1935 р. як соціально небезпечний елемент позбавлений волі у ВТТ на 3 роки. Реабілітований 20 листопада 1989 р.

ПОПОВ Петро Миколайович, народився 1914 р., місце народження невідоме. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт., у минулому член ВЛКСМ. Проживав у Харкові. Робітник Харківського інструментального заводу. Заарештований 22 грудня 1934 р. за терористичну агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і Харківським облсудом 7 лютого 1935 р. засуджений на 3 роки позбавлення волі у ВТТ. Ухвалою особливої наради при НКВС СРСР від 26 березня 1938 р. строк ув’язнення продовжено на 3 роки. Термін покарання відбував у Дальтабі. Звільнений з-під варти 11 січня 1939 р. Реабілітований 5 червня 1989 р.

ПОПОВ Сергій Іванович, народився 1907 р. у Харкові. Українець, з робітників, освіта початкова, позапарт., у 1925—1927 рр. член ВЛКСМ. Проживав у м. Конотоп Чернігівської обл. Завідувач гаража заводу «Червоний металіст». Заарештований 27 грудня 1934 р. Конотопським райвідділком РСМ як член к.-р. троцькістської організації (ст. 5411 КК УСРР), для подальшого слідства етапований до Харкова у розпорядження УДБ ХОУ НКВС. Ухвалою особливої наради при НКВС СРСР 28 червня 1935 р. за к.-р. діяльність позбавлений волі у ВТТ на 5 років. Після відбуття терміну покарання проживав у Харкові. Робітник заводу «Електропривід». Заарештований 29 грудня 1956 р. і Харківським облсудом 12 березня 1957 р. (ст. 5410 ч. 1 КК УРСР) позбавлений волі у ВТТ на 8 років з пораженням у правах на 5 років. Звільнений з-під варти 28 квітня 1960 р. Реабілітований 16 січня 1989 р. та 8 квітня 1960 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Share

30

Re: Попов

ЦГИАК, ф.1782, оп.1, д.26    Дело о переписи подпоручиком ... Иваном Булаховым слободских козаков, которые
                                              переселились в станицы и хутора Войска Донского, расположенные вблизи речек Донец,   
                                              Кундрючья, Быстрая,  1763 г.

5. хутор ст. Белянской полковника Василия Перфилова

3. Иван Иванов Попов, у него дети: Еремей, Иван, Яков, Переясловского полку, из с.Васютинец, волной черкас, в 747 г.

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков

Share

31

Re: Попов

ЦГИАК, ф.1782, оп.1, д.26    Дело о переписи подпоручиком ... Иваном Булаховым слободских козаков, которые
                                              переселились в станицы и хутора Войска Донского, расположенные вблизи речек Донец,   
                                              Кундрючья, Быстрая,  1763 г.

19. хутор ст. Черкасской полковника Романа Емелянова

Корней Васильев Попов, Гадяцкого полку, из с Синивки, волной черкас, в 762 г.

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Thanks: Алена1

Share

32

Re: Попов

Иван Алексеевич Попов - статский советник, городской голова г. Мариуполя

dlib.rsl.ru/viewer/01004160348#?page=179

Значенко (Полтавская губерния), Петренко (Константиноградский уезд Полтавской губернии), Гашута, Колесник (с.Криничное, Ахтырский уезд, Харьковская губерния), Колесник, Сл(е)исаренко, Ложечник (с. Тростянец, Ахтырский уезд, Харьковская губерния)
Thanks: kbg_dnepr1

Share

33

Re: Попов

Це чи не той Попов, якому належала Василівка на Дніпрі, великий маєток в Криму (Оленівка), в Новомосковському повіті (зараз лівобережна частина Дніпра) та ін.?

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

34

Re: Попов

ПОПОВ. - Омельницький городовий отаман (1769).

ПОПОВ Василь. Народився 1744 р. в родині попа. Служив у Ніжинському полку. Абшитований у чині військового товариша (1782). Дружина (1787): Ковалевська Меланія Павлівна, донька значкового товариша.

ПОПОВ Никифор. - Син священика. Значковий товариш Ніжинського полку (з 1779). Брат Василя, з яким Жили у с. Шабалинів.

ПОПОВ Федір. Значковий товариш Ніжинського полку (з 1779). Військовий товариш у абшиті (1782). Брат Никифора. Син попа.

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5
Thanks: Алена1

Share

35

Re: Попов

Попов П.И. – владелец деревообрабатывающего завода.

23049. Поповъ П. И. – г. Новогеоргіевскъ. Осн. 1805 г. Р. 22. Г. о. 33 т. р. Дв. пар. в 46 л. с.
Фабрики и заводы всей России. – К.: Книгоиздательство Товарищества Л.М. Фиш,1913. – С. 1199. 

Thanks: olyvd, Алена2

Share