1 ( 21-09-2015 08:09:38 змінене kbg_dnepr )

Тема: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

История городов и сел Украинской ССР. Днепропетровская обл. ukrssr.ru/Dnepropetrovskaja.obl/

Сучасна Дніпропетровська обл., АТУ:

№     Район     Адм. центр     Адм. устрій
1     Апостолівський     м. Апостолове    
2     Васильківський     смт Васильківка    
3     Верхньодніпровський     м. Верхньодніпровськ    
4     Дніпропетровський     м. Дніпропетровськ    
5     Криворізький     м. Кривий Ріг    
6     Криничанський     смт Кринички    
7     Магдалинівський     смт Магдалинівка    
8     Межівський     смт Межова    
9     Нікопольський     м. Нікополь    
10     Новомосковський     м. Новомосковськ    
11     Павлоградський     м. Павлоград    
12     Петриківський     смт Петриківка    
13     Петропавлівський     смт Петропавлівка    
14     Покровський     смт Покровське    
15     П'ятихатський     м. П'ятихатки    
16     Синельниківський     м. Синельникове    
17     Солонянський     смт Солоне    
18     Софіївський     смт Софіївка    
19     Томаківський     смт Томаківка    
20     Царичанський     смт Царичанка    
21     Широківський     смт Широке    
22     Юр'ївський     смт Юр'ївка    

Міста обласного значення

    Вільногірськ
    Дніпродзержинськ
    Дніпропетровськ
    Жовті Води
    Кривий Ріг
    Марганець
    Нікополь
    Новомосковськ
    Орджонікідзе
    Павлоград
    Першотравенськ
    Синельникове
    Тернівка

Міста районного значення
№     Місто     Входження
1     Апостолове     Апостолівський район
2     Верхівцеве     Верхньодніпровський район
3     Верхньодніпровськ     Верхньодніпровський район
4     Зеленодольськ     Апостолівський район
5     Перещепине     Новомосковський район
6     Підгородне     Дніпропетровський район
7     П'ятихатки     П'ятихатський район

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

2

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Дуже активний краєзнавчий осередок у Дніпродзержинську

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

3

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Дніпропетровщина у просторі та часі (хроніка на сайті ДОУНБ)

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

4 ( 11-06-2014 09:41:19 змінене kbg_dnepr )

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Шановні колеги, чи хтось знає, до якої православної та католицької парафії відносилося ст. Чаплине Катерининської залізниці?

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

5

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Гіпотеза:

могла це бути Григоровка http://www.dado.org.ua/index.p...Itemid=118 (туди начебто веде дорога)

3. Георгіївська церква, с. Григорівка Олександрівського повіту Григорівської волості
4. с. Романкове Покровської волості.
5. Народження:
1897: ф. 193, оп. 2, спр. 14;
1900: ф. 193, оп. 2, спр. 15;
1906: ф. 193, оп. 8, спр. 12;
1913: ф. 193, оп. 8, спр. 12а
6. Шлюб:
1897: ф. 193, оп. 2, спр. 14;
1900: ф. 193, оп. 2, спр. 15;
1906: ф. 193, оп. 8, спр. 12;
1913: ф. 193, оп. 8, спр. 12а
7. Інформація відсутня
8. Смерть:
1897: ф. 193, оп. 2, спр. 14;
1900: ф. 193, оп. 2, спр. 15;
1906: ф. 193, оп. 8, спр. 12;
1913: ф. 193, оп. 8, спр. 12а
9. Інформація відсутня
10. Інформація відсутня

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

6 ( 30-06-2014 18:52:50 змінене kbg_dnepr )

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Підприємство «Центр народного мистецтва «Петриківка»
Селище Петриківка – широко відомий осередок Українського народного художнього розпису, історичне коріння якого походить від традицій настінних розписів, що сягає на Україні у глибину тисячоліть, до часів появи білої селянської хати – мазанки. Петриківку в 1772 р. заснував Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорізької Січі. І одразу ж у цьому вільному козацькому селі виник цікавий звичай: жінки почали розписувати стіни хат мальовничими квітковими узорами. Їх малювали пензликами зробленими із котячої шерсті, сірниками, обмотаними м’якою тканиною, і просто пальцями. Фарби розводили на яйцях і молоці, а кольори вибирали найяскравіші – під стать мальовничій природі Придніпров’я. Сьогодні це мистецтво являє собою унікальний релікт національної художньої традиції, що делегує в сучасний світ, самобутню культуру Придніпров’я – історичної колиски запорізького козацтва, його могутній демократичний дух, своєрідність поетичного світосприйняття та глибину епічного народного художнього мислення.
Петриківський розпис розвивається у двох головних напрямах: настінного малювання та розпису художніх виробів з дерева, металу, кераміки, скла та інших матеріалів. Цікавою є символіка мотивів розпису, так композиція букет-вазон – це одвічний образ квітучого «Дерева життя», лиштва (фриз) символізує безкінечність, квітка – вершина краси природи, її апогей, символ краси Рідного краю; калина, мальва – символ дівочої вроди та козацької доблесті; дуб – символ сили, мужності; зображення птаха – символ гармонії світла, щастя.
Сьогодні Петриківка – єдине в Україні унікальне явище народного декоративного малярства. В 1936–41 рр. у Петриківці діяла дворічна школа декоративного малювання (організатор – О.Ф. Статива). Випускники школи, талановиті учні видатної майстрині Тетяни Якимівни Пати, зробили великий внесок у збереження петриківського розпису та пошуку шляхів виходу його у сучасне життя. Як художній промисел петриківський розпис остаточно сформувався наприкінці 1950-х рр., коли при місцевій художньо-промисловій артілі «Вільна селянка» (потім фабрика «Дружба», з 1958 р. – «Петриківський розпис»), що спеціалізувалася на випуску виробів із вишивкою, було організовано цех із виготовлення сувенірно-подарункових виробів. В 1971 р. Спілка художників України відкриває тут Експериментальний цех Художнього Фонду, філію Дніпропетровського художнього комбінату. В 1972–91 рр. у Петриківці відбувалася хвиля розвитку. Вона позначилася новими досягненнями та іменами, поширенням петриківського розпису не лише на Україні, але й у світі через художні виставки та експорт виробів народних майстрів, який здійснювався у понад 25 країн світу. У 1991 р. за сприянням Спілки художників А. Пікуш організовує підприємство нового типу, де народні майстри з найманих працівників перетворилися на господарів-співвласників, його сучасна назва – «Центр народного мистецтва (ЦНМ) «Петриківка». Після проголошення незалежності України, внаслідок хаотичного розвалу економіки, зупинилися фабрика «Петриківський розпис» та Експериментальний цех Художфонду. Єдиним підприємством, якому ще вдається зберегти високий творчий потенціал, є ЦНМ «Петриківка». Тут найбільш широко створюються вироби з дерева на токарній, столярній та ручно-різьбленій основах, що виготовляються з екологічно чистих, високоякісних матеріалів на базі древніх народних традицій регіону. Виконуються розписи на папері, полотні, кераміці, а також створюються настінні розписи архітектурних об’єктів. Серед замовників – Верховна Рада України, провідні банки та установи, юридичні та фізичні особи. Продукція частково експортується до Франції, США, Канади. На підприємстві постійно діє свій виставковий зал, відкриті для відвідувачів майстерні, проводяться екскурсії та майстер-класи для дітей та дорослих. Проводиться активна виставкова діяльність.

olaff.at.ua/Science_work/dnepr_turist.pdf

https://www.facebook.com/petrykivkapaint

Марія Пікуш,
Наталія Рибак,
Олена Зінчук,
Валентина Карпець-Єрмолаєва,
Ліана та Тетяна Скляр,
Валентина Міленко,
Ніна Бородіна
petrykivka.jimdo.com/%D1%96%D1%8 … %81%D1%83/

petdnepr.at.ua/publ/petrikivskij … 17-1-0-452

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

7

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Козацький хутір Галушківка
Прикладом сучасної садиби сільського («зеленого») туризму у регіоні є створений у с. Гречане «Козацький хутір Галушківка». Хутір Галушківка засновано наприкінці XVII ст. запорізькими козаками, яки селилися на території Дикого Поля. Хутір входив до складу Протовчанської паланки Війська Запорізького. В теперішній час хутір є екскурсійно-розважальним комплексом, створюваним під егідою обласної громадської організації
«Козацтво Придніпров'я», де на місці давніх козацьких зимівників розташовано макет козацького укріплення «Січ» та три селянські садиби, збудовані наприкінці ХІХ ст. В першій – «Зеленій садибі» – розташована корчма та музей селянського побуту, друга – оселя художника – можна залишитися на ночівлю, відпочити в будинку де жив та працював місцевий художник. Третя – садиба Гончара, знаходиться на реконструкції. За «китою» (плетеною огорожею Січі) розміщені вежі, курені, місця для тренування у стрільбі з лука, метанні списа і навіть козацькі гармати (щоправда, повправлятися у стрільбі з них неможна). Програма відвідування хутору включає: розповідь про історію козацького хутора «Галушківка»; огляд макету козацької Січи, розповідь про особливості організації Січи (січові фортеці, курінь, січова церква, музей сільського знаряддя, літня козацька кухня, кузня); розповідь про традиції і побут запорізьких козаків, демонстрація козацьких бойових прийомів; козацький обід в альтанці на подвір’ї затишної двоповерхової «Зеленої садиби». Для охочих є можливість проїхати верхи на коні чи на бричці, метнути булаву, вистрілити з лука, спробувати свої сили в поєдинку «Тараня», прогулятися до лісу по гриби та ягоди, порибалити, ознайомитися з господарством кінного заводу. Особливої уваги заслуговує майстер-клас з петриківського розпису, який проводить досвідчений майстер. В «Зеленій садибі» можна придбати на згадку петриківський сувенір.

galushkivka.com.ua/muzej_kresta/

ua-travelling.com/ua/article/cos … alushkovka

Козацький хутір Галушківка (cело Гречани Петриківського району) наприкінці XVII століття заснували українські козаки, що заселяли землі Дикого Поля. Колись хутір входив до Протовчанської паланки могутньої Козацької держави. Нині ж це - один з небагатьох музеїв просто неба, що зберіг неповторний славетного козацького минулого.

В радянські часи історичний край було занедбано, проте на початку 90-х років археологічна група під керівництвом відомого фольклориста й українознавця Василя Скуратівського відновила давній архітектурний ансамбль козацького хутора. Так, сьогодні всі охочі можуть на деякий час перенестись у героїчну козацьку епоху.

www.autotravel.ua/countries/ukra … b17869ef9/

Етнографічним вивченням народного житла та господарських будівель Петриківщини на початку 90-х років докладно займався відомий львівський етнограф Архип Данелюк. За його спостереженнями для будівництва тут використовували глину, лозу, очерет, акацію, тобто матеріали, які були під руками. Побутували різні способи конструкцій стін. Найчастіше в хатах їх робили з лози («шелюха»), яка плелася вертикально між глицями (поперечними жердками). Останні закріплювалися в проміжку між сохами або стовпами. Така техніка мала назву «стройової». Відомий спосіб прив'язування пучків очерету до глиць. Зрідка зустрічаються стіни, виготовлені з вальків у 20-ті роки XX ст. Стіни клунь виплітали між кіллям лозою, найчастіше горизонтально. Стелю майже всюди робили з лози, яка трималася на одному повздовжньому сволоку і 6-8 поперечних балках («слежах»). Виготовлені такими способами стіни вирівнювали сумішшю глини з половою і білили, залишаючи небіленими лише повздовжній сволок та «соху», що його підтримувала.

ukrainaincognita.com/dnipropetro … astyna-iii

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

8

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Комплекс церков у с. Китайгород
Найстаріші культові будівлі Дніпропетровщини знаходяться у с. Китайгород: церква Успіня Пресвятої Богородиці (1754 р.), Миколаївський храм (1757 р.), церква-дзвіниця святої Варвари (1756 р., добудови 1796 р., XIX ст.). Це унікальний комплекс пам’яток культової архітектури бароко сер. XVIII ст., зразків якого немає в області (крім Самарського монастиря).
Село Китайгород засновано приблизно в 1677 р. Назва його походить з тюркської «китай» – «укріплення», а значить, Китайгород – укріплене місто, яким він і був насправді. Головну визначну пам'ятку Китайгорода складає храмовий комплекс з трьох церков – церква Успіня Пресвятої Богородиці, Міколаївський храм, церква-дзвіниця святої Варвари. Всі церкви храмового комплексу побудовані за ініціативою і на кошт китайгородського сотника Павла Єфремовича Семенова (1717–82). Він ще носив звання «бунчукового товариша», яке надавалося гетьманом за особливі воєнні, дипломатичні й адміністративні заслуги.
Композиційний центр ансамблю – Успенська церква – цегляна, п’ятибанна. У плані повторює традиційний для української народної архітектури тип тридільного храму з приміщеннями, які прилягають до центральної частини з півночі та півдня. Центральний об’єм увінчує восьмерик із банею, ліхтариком та декоративною маківкою. Стіни церкви прикрашають розкреповані карнизи та пілястри, наличники вікон. В архітектурі храму синтезовані надбання української, російської і польської архітектури, і нині це – єдина сполучна ланка в еволюції архітектури. Об’ємно-просторова структура Успенської церкви оригінальна, не має аналогів на Сході та Півдні України.
Миколаївська церква – найбільш ранній і єдиний цілком збережений зразок тетраконхового однобаштового храму. Високий барабан увінчаний невеличкою главкою. На поверхні стін присутні пілястри, також декоративні наличники. Цінність пам’ятки значно доповнює розпис у барабані, на стінах й склепінні храму.
Варваринська церква – цегляна, тричастна, із прямокутним бабинцем, квадратним нефом, та півкруглою абсидою вівтаря. Над центральним об’ємом знаходиться вежа – восьмигранна, має два яруси, завершується високою ограненою банею. Вежа-дзвіниця повторює характерний для народного будівництва принцип – восьмигранник на четверику. Перший ярус дзвіниці – глухий, другий ярус – із великими арочними отворами. У 1796 р. дзвіниця перебудована на власне церкву великомучениці Варвари. У XIX ст. до західного фасаду прибудований чотириколонний портик. Варваринський храм – головна висотна домінанта всього Китайгорода. Тут в одній споруді органічно поєднуються декілька функцій – культова будівля, дзвіниця й оборонна башта. У вітчизняній архітектурі таких пам'ятників більше немає. Порівняно з Успенським храмом Варваринський більш витончений і монументальніший. Особливості конструкції цього храму свідчать про участь в його спорудженні російських майстрів, проте планова її структура канонічна для українського культового будівництва.
Як свідчать документи, ансамбль церков завжди був «візитною карткою» Китайгорода. В «Описании городов Азовской губернии» 1779 р. зазначено: «…местечко Китайгород, населенное в 1677 году… В нем церквей четыре: каменных три и деревянная одна…». Нажаль, до цих пір не вдалося знайти в архівах імен і прізвищ авторів проекту або майстрів, які зводили ці шедеври. До офіційного закриття у 1954 р. усі церкви Китайгородського комплексу були діючими. З 1960 р. в Успенській церкві розташували музей, а у Миколаївській – склад запчастин колгоспного автопарку. Фрески XVII-XIX ст. були знищені, церковне майно пограбоване, а частина – спалена. Під час будівництва китайгородської середньої школи церкви перетворили в складські приміщення. В 1969–72 рр. тривали роботи з ремонту церков, що проводилися силами Чернігівської міжобласної науково-реставраційної виробничої майстерні. У 1970 р. був знайдений і зруйнований склеп, в якому похований сотник Павло Семенов. Тільки у 1989 р. останки Семенова і його сім'ї перезаховали на кладовищі с. Китайгород, де в 2007 р. козаками Царичанського козачого полку була встановлена надгробна плита. Це єдине козацьке поховання на території району. У 1994–95 рр. була відреставрована й освячена Успенська церква, а осінню 1996 р. – Миколаївська і Варваринська. Надалі планується об'єднати їх в монастир.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

9

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Споруди Української укріпленої лінії, с. Рудка
Українська укріплена лінія – порубіжна фортифікаційна система, побудована у 1730 р. для оборони південних кордонів Російської імперії, Лівобережної і Слобідської України від турецько-татарської агресії. Земляні споруди – фортеці, вали, бастіони, редани, редути, побудовані вздовж р. Орель, – визначні пам'ятки історії і архітектури національного значення. До сер. XVIII ст. укріплена лінія втратила своє оборонне значення.
У сер. XVIII ст. територія Північного Причорномор'я і Степової України (цей край отримав тоді нову назву – Новоросія) була розділена між двома ворогуючими державами – Російською Імперією і Османською Портою. В цей період у регіоні будувалися фортеці, ретраншементи, редути, перед якими стояло завдання запобігти подальшому просуванню татар і турків углиб території, а також здійснювати контроль за пересуванням запорозьких козаків. У 1731–33 рр. була споруджена Українська укріплена лінія, яка повинна була прикрити Лівобережну і частково Слобідську Україну. Це одна з найбільших рукотворних фортифікаційних споруд в Україні. Мала довжину бл. 400 км. Являла собою широкий земляний вал із ровом перед ним. На всій лінії були збудовані 18 фортець та 49 редутів. Збережена ділянка біля с. Рудка являє собою бл. 800 м земляного валу з бастіоном. Частина системи земляних укріплень Української лінії знаходилася в районі с. Рудьки – місцевості, яку ще називають Голопузівкою.
По закінченню Російсько-Турецької війни 1735-1739 рр. починається посилене заселення Української лінії, на південь від неї почали з'являтися українські поселення. Українська лінія остаточно втрачає значення в 1770 р., після спорудження південніше неї, за 175-180 км, так званої Дніпровської лінії (гирло р. Московки – нижня течія р. Берди), що пролягала по кордону, визначеному Білгородським миром 1742 р.

Вікі:
Ру́дка — село в Україні, Царичанському районі Дніпропетровської області.
1989 року за переписом тут проживало приблизно 930 осіб.
У селі є споруда Української укріпленої лінії — Укріплення Української лінії (1731 року). У XVIII ст. це укріплення називалось «Борисоглібська фортеця» і належало до однойменного полку Української ландміліції. 1765 року для полку було затверджено герб: «на срібному тлі рука з блакитним щитом, яка виходить із хмар, а під нею, на зеленій землі, ряд укріплень».

В Рудке Царичанского района снимают фильм о голодоморе
Вт, 27 ноября 2012, 11:15
Они потомки тех, кто выжил. И в голодомор они просто играют. В селе Рудка Царичанского района снимают короткометражный фильм о том, как мать, отец и их маленькие дети выживают в 33-м. Лента основана на реальной истории. Съёмочной группе её рассказала женщина, сама пережившая голодомор. Кроме трёх профессиональных актёров, все роли в киноленте играют простые жители Рудки.
По несколько дублей каждого эпизода. Съёмкам мешают то посторонние звуки, то недостаток эмоций на лицах героинь. Из пяти — только одна профессиональная актриса. Другие первый раз в кадре. 30-летняя Ольга — специалист по внешней экономике. Из Интернета узнала о съёмках и пришла на кастинг. «Вживаться в образ с одной стороны сложно, т. к. несмотря ни на что мы сегодня одеты, обуты, есть, что покушать. Тогда же люди не знали, что у них будет завтра»,— делится впечатлениями Ольга Лазовик, которая играет в фильме «Красное ожерелье».
В основе сюжетной линии — жизнь одной семьи: отец исчез, мать с дочерью брошены на произвол судьбы. «Мы не показываем ужас голодомора, а показываем эпизод из жизни семьи, именно отношения в семье, в любви, поддержке»,— рассказывает продюсер проекта Галина Тарасюк.
Детей в картине играют маленькие жители Рудки. Роли заучивают дома и репетируют с профессионалами. На площадке пытаются слушаться режиссера. Маргарите Заяц хоть и десять, но она уже профессионал. Среди детских ролей её — главная. Девочка говорит, что о голодоморе слышала много. Но игра в ленте помогла понять главное: «Как люди помогают друг другу в такие трудные минуты».
Рудку выбрали для съёмок из-за колорита: подходящая природа, дома-мазанки. Евгения Харлампиевна помогла своей правнучке. Женщина пережила голодомор. Всё, что помнит, рассказала Наталье, которая играет в массовке.
Съёмки 20-минутной ленты завершат за несколько дней. Смонтировать планируют до конца февраля. «Красное ожерелье» покажут в кинотеатрах и на международном фестивале «Дивофильм».

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

10

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Гора Калитва
Калитва (перша назва гори – Замок) – гора (за суттю – високий горб, що за однією з версій є ерозійним залишком), заповідне урочище, що являє собою підняття неправильної форми на Придніпровській низовині. Довжина до 5 км, висота – 147 м. Круто обривається до тераси р. Оріль. Походження гори до цього часу залишається дискусійним. Переважають три гіпотези: 1) гора утворилась внаслідок насуву Дніпровського льодовикового язика; 2) гора є неотектонічним підняттям; 3) гора – це ерозійний залишок. В геологічній будові гори беруть участь породи палеогенового, неогенового та антропогенового періодів.
Подорожуючи вздовж південно-східного і південного схилів гори Калитви, можна спостерігати рідкісні явища зім'яття горизонтальних верств пісків і глин алювіального походження в різні за формою складки, насуви величезних брил палеогенових кварц-глауконітових алевритів на молоді піщано-глинясті породи нижньочетвертинного віку долини річки Орелі, рештки скам'янілих дерев у вигляді уламків стовбурів і гілок. У 1934–67 рр., завдяки старанням П.Т. Бутенко, здійснена акція по посадці дерев на горі, внаслідок чого припинена ерозія, яка наносила чималі збитки господарству. На згадку про це біля підніжжя гори встановлений камінь з надписом «Бутенку Панасу Трохимовичу вдячні потомки за обліснення гори Калитви в 1934-1937 р.».
Гора Калитва цікава і як історична та археологічна пам’ятка. У стародавній легенді мовиться, що стояв на краю поля Половецького врослий в землю покритий мохом камінь із надписом-попередженням для руських витязів: «Прямо підеш – смерть знайдеш, направо підеш – коня згубиш, наліво підеш – женату бути». Місце це називалося в літописах Половецьким валом, або курганом, на річці Угол (Орель). Багато хто пов'язує цей переказ з горою Калитвою. Саме тут починається так звана «стежка Трояня», тобто розходяться в різні сторони, а потім сходяться, три гілки (а точніше – відгалуження)
Великого Шовкового шляху. І приводять вони в «землю Трояню»: Приазов'я, Крим і Північний Кавказ. До наших днів камінь не зберігся (принаймні, на поверхні землі). Є думки, що назва гори утворилася від того, що до цих місць дійшли в 1395–98 рр. литовські війська під командуванням князя Вітовта. Деякі дослідники вважають, що саме в ці роки і відбулося початкове заселення місцевості. Тоді литовці тут потіснили татар. Однак гора названа саме татарами як «литовське місто» («calla» та «litva»). Але є й інша версія походження назви гори. Гора була захисним валом для запорозьких козаків. Місце, де був встановлений козацький прапор, називали «калитка». З цього часу люди почали називати її Калитвою. В XVII–XVIII ст. на г. Калитві існував спостережний «маяк», з якого козаки оглядали околиці, щоб не пропустити моменту нападу кримських татар, які часто чинили набіги на приорільські землі, у тому числі і з метою захоплення в полон людей і худоб

Вікі uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0% … 0%B2%D0%B0 :
Кали́тва — пагорб, геологічне утворення в межах Царичанський району Дніпропетровської області. Розташований на південний захід від смт Царичанка, серед правобережної тераси річки Оріль.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

11

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

«Чарівна підкова» Присамар’я..
Автоподорож Дніпропетровщиною: Євецько-МиколаївкаІвано-МихайлівкаАндріївка Всесвятське Василівка Попасне
Микола Чабан
2 липня, 2010 - 00:00

Сісти в авто й рушити навмання! Під поетичний акомпанемент:
Я не люблю нещасних. Я щаслива.
Моя свобода завжди при мені...
Ліна Костенко

Наш маршрут склався ніби сам собою і своєрідною підковою охопив присамарські села Дніпропетровщини: Євецько-Миколаївка, Івано-Михайлівка, Андріївка, Всесвятське, Василівка, Попасне...

Високе небо падало в самарську товщу, і початок літа обдаровував несподіваними зустрічами з гостинними, привітними людьми. З нащадками козаків, чиї землі за панів належали Євецьким, Родзянкам, Ностіцам, потім стали колгоспними і знов приватними. А степовий ковил (до речі, вже велика рідкість) нічого не знає про це і колихається під вітром, як сотні й тисячі років перед тим.

В Євецько-Миколаївці милуємося розкішною брамою, що височить над дорогою, мабуть, вже понад сто років. Викладена з цегли в гарному стилі сецесії початку ХХ століття, зо три-чотири людські зрости заввишки, вона, здається, не має аналога в жодному селі нашої області. Остання власниця цих земель Інна Пилипівна Євецька, жінка витонченого смаку, походила з давнього роду Рубців, брала участь перед революцією у відомому з’їзді української шляхти, яка претендувала на Полуботків скарб у лондонському банку. Про її добрий смак свідчить і дивом уціліла катеринославська оселя — біля самісінького парку Тараса Шевченка в Дніпропетровську височить нині готель «Екатеринославский» — її колишній особняк-палацик, збудований 1912 року в стилі англійського модерну.

Рано втративши чоловіка (Василь Євецький насильно загинув 1898 року), вона присвятила себе вихованню єдиного сина Степана. Інна нібито мала «роман» з М. В. Родзянком, відомим діячем передреволюційної Росії, великим землевласником, чиї землі в Попаснянській волості Новомосковського повіту сусідили з землями Євецьких. Її єдиний син Степан 1917 року закінчив престижний імператорський Олександрівський ліцей у Петербурзі (74-й випуск) — той самий, де вчився Пушкін і багато іншої «золотої молоді». В обласному історичному музеї дивом уціліли й нині опубліковані його листи до матері. Інна Пилипівна Євецька в 1907 році мала в Попаснянській волості 374 десятини землі.

Та не маємо часу довго затримуватися в Євецько-Миколаївці й рушаємо далі в сусідню Івано-Михайлівку. Не терпиться подивитися на дерев’яну церкву, яка є окрасою Присамар’я, — дерев’яний храм святого архистратига Михаїла. Колись дерев’яним храмом на Присамар’ї нікого не можна було здивувати (навколо ж вдосталь дерева!), а нині це велика дивина. Окрім славетного Троїцького собору в Новомосковську годі знайти ще. Ця сільська церква збудована понад двісті років тому — 1796 р., як тоді писалося, «тщанием помещика маіора Петра Іереміева Родзянко». Михайлівка була на відстані 45 верст від Катеринослава.

В обезголовленій церкві в радянський час розмістили спортзал. Такою, обезголовленою вона й стояла ще кілька років тому. Але нині храм вже має дерев’яну баню, вкриту гонтом, пофарбовану синім кольором, позолочений купол з хрестом. Про недавню історію все ж нагадує волейбольний майданчик за три кроки від храму і викладені для спортивних ігор автомобільні шини...

Дорога кликала далі. І ось ми в мальовничій Андріївці. Продовжуються колишні землі Родзянків. Територія цілого князівства. На мальовничому схилі посеред села — клуб. Заходимо всередину. У холі цікава композиція з п’яти старих глечиків. Причому один з них навіть з керамічною ручкою через горло. Ліворуч — вхід до сільської бібліотеки. Направо — до крамниці. Знаючи, що в магазині можна дістати необхідну інформацію, прямуємо до нього. Й не помилилися. Розговорилися тут з 73-річним чоловіком Іваном Гавриловичем з цікавим, чи не козацьким прізвищем Заднеулиця. Двадцять років він очолював місцевий клуб, нині на пенсії, але писав історію Андріївки — нині вона зберігається в сільраді. І охоче погодився дещо показати.

Їдемо повз колишню школу. Земська, споруджена 1914 року, вона стала у перебудову купою цегли, вже достатньо визбираної довколишніми мешканцями.

— А колись, у 1945 році я пішов сюди до першого класу, — спогадує Іван Гаврилович. — Папером затуляли вікна, бо скла не було. Школа все ж пережила війну, а ось перебудови не витримала, перестала існувати. І чого воно у нас отак?

Ми заїхали на обійстя Івана Гавриловича і він виніс показати цеглину родзянківських часів з якоюсь загадковою одиницею на ній. Дякуємо новому знайомцеві і продовжуємо рух далі.

На нас чекає Всесвятське. Мальовниче присамарське село. Церковним старостою місцевої церкви був до революції згадуваний приятель Євецької камергер Височайшого двору Михайло Володимирович Родзянко. Впродовж шести передреволюційних років він очолював Державну Думу — парламент Російської імперії, а відтак вважався однією з найвпливовіших постатей того часу.

Чимскоріш поспішаємо до берега Самари. Хоча це не так просто. Долаємо грунтовим серпантином чималий шмат дороги. Довкола «загублений рай» пишної літньої зелені, побільшеної рясними опадами. Нарешті, ми біля берега річки. Нас зустрічає столик зі стільцями з пеньків і вицвілий плакат на дереві, який закликає подумати, ким ти приїхав на природу — другом чи ворогом.

...Розшукати у Всесвятському настоятеля церкви всіх святих отця Сергія нам не пощастило: він живе у Гвардійському, але через магазин (рятівні магазини!) нам вдалося знайти телефон старости храму Миколи Дубини. За кілька хвилин він з’явився — високий, підтягнутий, після безперервної сільської роботи. Храм міститься у самому центрі, у приміщенні старої контори, належить Українській православній церкві Київського патріархату. Микола Маркович відчинив церкву, розповів як нелегко було вірним київського патріархату відстояти свій храм. Поділився і планами по його розбудові — треба прибудувати на скромні пожертви парафіян теплу прибудову, щоб входити до храму не одразу з вулиці.

Кінцевим пунктом нашої подорожі мало бути Попасне. Але нам порадили їхати туди кращою дорогою — через Василівку і Надеждівку (яку часом звуть ще Капітановою). У Василівці ми далеко не вперше. Тому одразу прямуємо до школи, на території якої колись був маєток графа Ностіца. Жінка, яка сторожує тут, виявила свою обізнаність з тим, що земля ця дісталася свого часу (1779 року) секунд-майору Дмитру Васильовичу Черткову.

Справді, той назвав село на честь свого батька і благодійника (без нього і землю не дістав би) Василя Черткова. Останній служив азовським губернатором і себе, і дітей зовсім не обділив при розподілі запорозьких земель. Сам Василь Олексійович, крім губернаторства в кількох губерніях, ще писав художні твори, зокрема, комедії. Заселивши під впливом «дикого попа» Кирила Тарловського цей край осідлими і сімейними людьми, Дмитро Чертков став клопотатися про побудову церкви. Збудували її через кілька років, при Павлі І. Правда, це зробили вже нові поміщики Клевцов і Морозов. Дочка таланистого потьомкінського урядовця Анастасія Іванівна Морозова одружується з учасником війни 1812 року графом Григорієм Івановичем Ностіцем. Відтак Василівкою до революції 1917 року володіли три покоління Ностіців.

Обходимо шкільну територію, де, окрім кількох остарілих споруд, нічого не нагадує про колишній маєток. Але розкошує присамарська природа, бенкетують літні трави. А біля якогось сараю несподівано валявся портрет юного Володі Ульянова. Ще одна епоха відійшла... Хоч неподалік у лісі досі непохитно стоїть дуб імені Леніна! Про нього нам розповідали колись у Василівці таке. Лютої зими 1924 року селяни вирубували дерева понад річкою Самарою. Занесли сокиру ще над одним красенем. Аж тут біжать з села: «Ленін помер!» Так дуба не зрубали. Біля нього в радянський час посеред лісу приймали в піонери. Дуб імені Леніна наповнився ідейним змістом, мав охоронну табличку. Тож про смерть Ілліча він як ніхто згадував з приємністю...

Спускаємося ближче до річки. Сторічної давнини будинок має вже вицвілу табличку «Новомосковский военлесхоз. Васильевский лесоучасток». За ці три роки, що ми не бували тут, будинок ще більше занепав. Вибиті вікна. Хтось лазив вже у сарай під будинком. Скрізь сліди занедбання. Нам розповідали, що тут нібито жив садівник графа Григорія Ностіца. Зроблений будинок з силікатної цегли рубежу ХІХ—ХХ століть. Коли обійти його, видно сліди веранди з видом на мальовничу Самару. Нині, щоправда, всі види заросли «ліанами» і високими деревами, які з глибоченького яру пнуться вгору, до сонця. Але колись вид, напевне, був чарівний. Будинок солідний і міг належати навіть і не садівникові, а, скажімо, керуючому маєтком. Граф же в селі постійно не мешкав, лише влітку, та й то не щороку.

Сам пан Ностіц служив російським військовим агентом (типу аташе, тільки з більшими повноваженнями, наданими йому особисто імператором Миколою ІІ) у Берліні, а потім Парижі. Останнього з роду Григорія Івановича Ностіца зараховують до блискучих розвідників Російської імперії, хоч одруження з красунею-американкою нашкодило йому і викликало масу інтриг проти нього, надто під час Першої світової. Проте свою дружину він обожнював. А американка Магдалена Ностіц лишила дивовижні спомини про те, як закоханий чоловік (він видав у Петербурзі 1907 року збірку поезій, їй присвячених) віз її після вінчання у Марієнбаді до родового маєтку у Василівці. Це було так романтично. Їх зустрічали ряди козаків у мальовничих червоних шароварах, довгих сорочках і міхових шапках, які їхали по обидва боки карети, з палаючими смолоскипами, піднятими високо над голови, аби освітлювати дорогу. Вони видавалися новоспеченій графині прибульцями з іншого століття. Магдалина займалася тут благодійністю, збудувала лікарню, а забобонні селяни боялися відвідувати її...

Можна лише помріяти, аби в занедбаному будинку, останньому свідкові панських часів, відкрився музей. Ні, в бюрократичній країні Україні впадуть підпори, завалиться, але з балансу не сповзе, а як і сповзе, то в приватні руки, яким байдужісінько до минувшини Василівки...

Через шкільний сад знову вертаємо до машини і рушаємо далі. Минаємо мехтік, де колись була церква з графськими похованнями побіля неї. На виїзді нас проводжає перша за всю подорож табличка з назвою села. Ні Андріївка, ні Всесвятське, ні Попасне такої «розкоші» чомусь не мають (інформація для туристів).

Аж ось і Попасне. Спинилися перекусити біля покинутої хати, де гуляє вітер після смерті старої господині. У дворі якась жінка-сусідка збирала траву для кролів. Розговорилися. Я одразу сказав їй, що, за характерною вимовою, вона з Чернігівщини. Погодилася — з Бахмацького району, побіля Батурина, де не раз доводилося бувати. Років тридцять живе в Попасному, а батьки й досі на чернігівській землі. Поховала тут чоловіка (помер у 57 років від горілки), але вирватися до батьків на не таку вже далеку Чернігівщину для неї нереально: на кого покинути живність, кролів? Ні, сільчани не подорожують. Для них це недозволенна розкіш!

Тим часом розшукуємо вулицю Зелену, де живе чоловік, з яким нам тільки належить познайомитися. Садівник з великим досвідом Анатолій Вікторович Тесленко разом з дружиною займаються плодовими та декоративними саджанцями. Нас чекає мила несподіванка від самого початку. При вході на їхнє обійстя зустрічає газон стриженої трави і алея самшитів! Не вельми типово для наших степових сіл. Знайомимося з господарем, дружиною, його 86-річною тіткою Вірою Іванівною і шкодуємо, що приїхали надвечір, бо все тут незвичайно: і двір, і сад, й інтер’єр великого будинку... На нас дихнула історія інтелігентної сільської родини, де ще дідусь Іван Сергійович Виставний був фельдшером і служив, судячи з фото, в якомусь гвардійському полку. Навчався на фельдшера разом з Миколою Щорсом (1895—1919). Я заглянув до довідника. 1914 року Щорс закінчив Київську військово-фельдшерську школу, за два роки по тому Віленське військове училище, яке тоді знаходилося в Полтаві, і став підпоручиком царської армії, учасником Першої світової. А вже згодом — командиром Богунського полку. Ось з цим Щорсом і вчився на фельдшера дідусь Анатолія Вікторовича.

Ми пройшлися двором, що нагадав Нікітський ботанічний сад у мініатюрі. Подружжя біологів Тесленків — Анатолій Вікторович і його дружина Лідія Федорівна, як виявилося, справді не один рік працювало в Нікітському ботсаду — до 1988 року і набутий досвід — назавжди з ними. Красивий міні-парк викликає захоплення, господар частує черешнею, розповідає як розсаджувати самшит, я фотографую його біля куща червоних троянд, ми сидимо в кінці городу і гомонимо про багату минувшину краю. А потім повертаємося до будинку крізь стрункі ряди викоханих за наукою кущів картоплі, поміж якою росте кріп, а вздовж насаджена капуста. І водночас — маса цікавої садівницької інформації, яку просто не встигаєш перетравлювати.

Просторий будинок будувався чоловіком Віри Іванівни — Тимофієм Никифоровичем Кротовим, котрий працював у Попасному головним лікарем місцевої лікарні, помер двадцять літ тому у віці 68 років, брав участь у війні, збереглися листи Т. Кротова з Освєнціма, куди він у числі перших радянських медиків ступив після визволення від фашистів концтабору.

Ми зацікавлено поринаємо у родинні світлини. Ось перший катеринославський фотограф Василь Леонтійович Міткін увічнив двоюрідного діда Анатолія Вікторовича — Сергія Сергійовича Виставного, головного бухгалтера Сталінської, нині Придніпровської, залізниці. Помер він по війні в Дніпропетровську, а старовинні меблі з його квартири по тому перебралися до родичів у Попасне і прикрасили господу.

При столі нам розповідають про Родзянків, які колись володіли Попасним. Від старої церкви і сліду не лишилося. Лише на старих фотографіях бачимо, яка красуня-церква була збудована 1835 року в ім’я архистратига Михаїла дружиною генерал-майора Катериною Володимирівною Родзянко.

— Наш Родзянко був за спогадами гарний господар, — розповідає Віра Іванівна. І хоч народилася вона 1924 року і панів вже не застала, але спогади батьків живі в пам’яті. — Колись це було красиве село, не так як зараз. За порядком суворо стежили колись, за пана, і згодом, у тридцятих роках. Родзянко сам садив сад і наділяв саджанцями селян. Управляючий за його наказом роздав із садібні дерева, звісно, для того, щоб селяни мали свої фрукти і не було потреби лазити у панський сад й чинити революції. А ще пан дивився, якщо це добрий, дбайливий господар, то наділяв його корівкою. Як померла в пана дочка Зоя, то в пам’ять про неї він виписав з Німеччини лікаря і той працював у місцевій лікарні, лікував місцевих селян. Генерал Родзянко був похований у склепі при церкві в Попасному.

— У Родзянка тут був один із перших промислових садів, — включається в розмову Анатолій Тесленко. — Ще наш дід Іван Сергійович Виставний їздив у Нікітський сад за саджанцями. Тож тут були традиційно гарні сади. Розсадник-садібня існував ще при Родзянках і традиції ці зберігалися при соціалізмі.

Цікава атмосфера цього дому, суміш родинних споминів впереміш з історією Попасного, гостинність людей, з якими ми щойно познайомилися (треба добрим словом згадати дніпропетровського доктора Анатолія Руденка, який порадив нам познайомитися з Анатолієм Тесленком) зворушують.

Залишаємо Попасне з приємним настроєм. Це була гарна крапка в нашій зовсім нетривалій подорожі присамарською землею.
Микола ЧАБАН, спеціально для «Дня», Новомосковський район

www.day.kiev.ua/uk/article/marsh … prisamarya

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

12

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

http://images.vfl.ru/ii/1419594557/8f4de169/7306432.png

Г.Г.Мицик, В.О.Процан. Це моя земля -  неповторна i єдина...
file.sampo.ru/jqvdd6/
З люб'язного дозволу авторів викладаємо книгу про Покровщину. Збираючи матерiал, автори на велосипедах об'їздили увесь район.

Share

13 ( 28-12-2014 12:13:11 змінене О.І. )

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

У книзi Г.Г.Мицик, В.О.Процан  згадується  могила (скифський курган)в селищi Покровському на територiї мiсцевого кладовища з назвою Виглядна. Як пише автор: "в давнину на нiй знаходився козацький пост". Пропонуємо фото цього кургану.

http://images.vfl.ru/ii/1419761375/a56329bb/7318758.jpg


Погляд з верхньої точки кургану.
http://images.vfl.ru/ii/1419761424/a2a35cd8/7318760.jpg


Розташування кладовищ бiля курганiв не рiдкiсть. Так на самому курганi розташоване кладовище  i в селi Водяне Покровського р-ну.

Share

14

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Межівщина: історія та сьогодення. Історія окремих населених пунктів Межівського району (з сайту МЕЖІВСЬКА БІБЛІОТЕКА
https://docs.google.com/file/d/0B9X7zVB … edit?pli=1

З повагою, Сергій Овчаренко
Thanks: kbg_dnepr1

Share

15 ( 12-02-2015 20:41:52 змінене kbg_dnepr )

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Генерал-губернаторства ...

ЕКАТЕРИНОСЛАВСКАЯ

Екатеринославское наместничество было образовано 30 марта 1783 г. из губерний Азовской и Новороссийской (П.С.З. 15.696). Центр наместничества до 1789 г. находился в г. Кременчуге, затем перенесен в Екатеринослав. При преобразовании наместничеств в губернии 12 декабря 1796 г. оно было преобразовано в Новороссийскую губернию (П.С.З. 17.634 и 18.117), которая 8 октября 1802 г. была разделена на губернии: Николаевскую, Таврическую и Екатеринославскую (П.С.З. 20.449). Административно-территориальные изменения завершились к концу XIX века. В это время в губернии насчитывалось 8 уездов, 218 волостей, 10 городов, 15 местечек и 4937 остальных
поселений.

Генерал-губернаторы
Потемкин кн. Таврический Григорий Александрович, ген.-фельдм. 1783-5 окт. 1791
Зубов гр. Платон Александрович, ген.-аншеф 1793-1796
Бердяев Николай, ген.-лейт. 1796-29 нояб. 1797
Каховский Василий Васильевич, ген. от инф. 29 нояб. 1797-1801

Правители наместничества
Синельников Иван Максимович, ген.-м. 1784-1788
Каховский Василий Васильевич, ген.-пор. 1789-1794
Хорват Иосиф Иванович, ген.-пор. 1794-15 дек. 1796

Губернаторы
Селецкий Иван Иванович, д.с.с. 28 мар. 1797-1801
Миклашевский Михаил Павлович, т.с. 13 июня 1801-1803
Берг фон Петр Иванович, д.с.с. 1803-1809
Гладкий Кирилл Семенович, д.с.с. 1809-1817
Калагеоргий Иван Христофорович, д.с.с. 1817-1820
Шемиот Викентий Леонтьевич, с.с. 1820-1823
Цалабан Трофим Матвеевич, д.с.с. 1823-1824
Свечин Алексей Иванович, с.с. 1824-1 янв. 1828
Донец-Захаржевский Дмитрий Андреевич, с.с. 1 янв. 1828-10 авг. 1831
Франк бар. Отто Романович, д.с.с. 12 авг. 1831-4 июня 1832
Лонгинов Никанор Михайлович, д.с.с. 4 июня 1832-24 апр. 1836
Пеутлинг Андрей Александрович, д.с.с. 11 дек. 1837-25 янв. 1847
Фарб Андрей Яковлевич, д.с.с. (т.с.) 25 янв. 1847-14 нояб. 1857
Сивере гр. Александр Карлович, в зв. кам.-юнкера, с.с. (д.с.с.) 15 нояб. 1857-2 мар. 1862
Извольский Петр Александрович, д.с.с. 16 мар. 1862-11 сент. 1863
Кригер Григорий Александрович, Св. Е.В. контр-адм. 16 сент. 1863-15 февр.18б5
Дунин-Барковский Василий Дмитриевич, д.с.с,, в зв. камергера, и.д. 19 февр. 1865-16 окт. 1870
Дурново Иван Николаевич, д.с.с. 16 окт. 1870-23 февр. 1882
Розенберг фон Евгений Васильевич, д.с.с. 8 апр. 1882-7 окт. 1883
Долгоруков кн. Василий Михайлович, камергер, д.с.с. 7 окт. 1883-19 июля 1884
Батюшков Дмитрий Николаевич, т.с. 19 июля 1884-19 апр. 1890
Шлиппе Владимир Карлович, в зв. камергера, д.с.с. 19 апр. 1890-23 дек. 1893
Мартынов Дмитрий Николаевич, д.с.с. 23 дек. 1893-3 мар. 1897
Баторский Александр Александрович, ген.-м. 15 мар. 1897-30 дек. 1897
Святополк-Мирский кн. Петр Дмитриевич, ген.-м. 30 дек. 1897-13 апр. 1900
Келлер гр. Федор Эдуардович, ген.-лейт. 13 апр.1900
Губернские предводители дворянства
Лилаш Константин Николаевич, бригадир 1784-1787
Капнист Николай Васильевич, к.с. 1787-1793
Комбурлей Михаил Иванович, полк. 1793-1796
Струков Ананий Герасимович, к.с. 1797-1805
Штерич Петр Иванович, с.с. 1806-1808
Семперович Василий Алексеевич, н.с. 1808-1812
Алексеев Дмитрий Ларионович, к.с. (д.с.с.) 1812-1829
Герсеванов Борис Егорович, к.с. 1829-1838
Франк бар. Федор Ермолаевич, с.с. 12 февр. 1838-1851
Шабельский Катон Павлович, полк., д.с.с. 11 апр. 1851-19 мар. 1857
Нечаев Глеб Васильевич, н.с., и.д. 19 мар. 1857-13 нояб. 1859
Миклашевский Илья Михайлович, д.с.с. 13 нояб. 1859-21 дек. 1862
Шабельский Катон Павлович, в зв. камергера, д.с.с. 21 дек. 1862-30 окт. 1864
Милорадович Николай Дмитриевич, шт.-кап., и.д. 30 окт. 1864-15 окт. 1865
Струков Петр Ананьевич, отст. ген.-м. 22 окт. 1865-22 сент. 1874
Алексеев Георгий Петрович, в зв. камергера, к.с. (гофмейстер) 19 окт. 1874-22 мая 1886
Струков Ананий Петрович, в должн. гофмейстера, д.с.с. 13 нояб. 1886-14 февр. 1902
Миклашевский Михаил Ильич, в зв. камергера, д.с.с. 21 февр. 1902

Вице-губернаторы
Воинов Андрей Никитович, бригадир 1784-1788
Тибекин Иван Васильевич, с.с. 1788-1794
Казинский Дмитрий Степанович, кам.-юнкер 1794-1797
Неверовский Павел Иванович, к.с. 21 дек. 1797-25сент. 1800
Гермес Богдан Андреевич, д.с.с. 15 окт. 1800-1801
Неверовский Павел Иванович, с.с. (д.с.с.) 1801-1810
Чайковский Матвей Степанович, с.с. 1810-1812
Ельчанинов Михаил Тимофеевич, к.с. 1812-1817
Шемиот Викентий Леонтьевич, с.с. 1817-апр. 1820
Языков Платон Евграфович, к.с. 1820-6 апр. 1823
Улезский Степан Васильевич, к.с. 1823-1825
Вирст Александр Федорович, полк. 1825-11 янв. 1830
Вальтер фон Кронек Адам Лаврентьевич, с.с. 11 янв. 1830-18 апр. 1830
Иванов Андрей Матвеевич, к.с. (с.с.) 18 апр. 1830-1 февр. 1838
Сафонов Дмитрий Васильевич, к.с. (с.с.) 1 февр. 1838-12 февр. 1848
Вульф Николай Петрович, к.с. 12 февр. 1848-24 февр.1853
Брауншвейг Рудольф Иванович, к.с. (с.с.) 24 февр. 1853-7 апр. 1856
Большее Михаил Михайлович, с.с. 7 апр. 1856-27 окт. 1860
Баранович Николай Иванович, н.с., и.д. (утвержден с произв. в к.с. с 15 декабря 1861), (с.с.) 25 нояб. 1860-4 дек. 1864
Легцов Александр Никитович, к.с. (д.с.с.), и.д. утвержден 10 декабря 1865) 4 дек. 1864-24 апр. 1871
Луцкий Владимир Константинович, с.с. (д.с.с.) 14 мая 1871-20 дек. 1880
Зубов Алексей Алексеевич, д.с.с. 20 дек. 1880-21 авг. 1881
Рокасовский бар. Владимир Платонович, фл.-адъют., подполк. (полк.) 3 сент. 1881-14янв. 1888
Дунин-Барковский Иосиф Яковлевич, н.с. 21 янв. 1888-26 июня 1890
Татищев Алексей Никитович, в зв. камергера, д.с.с. 26 июня 1890-6 февр. 1892
Мамчич Евгений Александрович, с.с. 27 февр. 1892-19 мая 1893
Юркевич Константин Николаевич, к.с. 19 мая 1893-12 июля 1897
Старицкий Александр Иванович, с.с. 12 июля 1897-24 нояб. 1897
Князев Владимир Валерианович, в зв. камергера, д.с.с. 29 нояб. 1897

www.pseudology.org/colonels/GenGub.htm

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Алена1

Share

16

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Дублирую пост - просьба к модераторам не удалять!

Наша обладминистрация на своей странице выложила историю - правда, год основания лично мне внушает некоторые сомнения...

История

1942 - учреждена областная управа (орган местного самоуправления при окупационной администрации)
1942 - из территорий Днепропетровской обл. образована административная единица Каменское-штадт с центром в г. Каменское, 20 округов в управлении
1941 - 1941-1943 образован генеральный округ Днепропетровск (комиссариат) в составе Рейхскомиссариата Украина
1942 - 25.08.1941-25.10.1943 - окупация Германией
1932 - 27.02.1932 - образована Днепропетровская область
1930 - 2.09.1930-27.02.1932 - образован Днепропетровский район
1926 - 20.07.1926-2.09.1930 - Екатеринославский округ переименован в Днепропетровский
1925 - 1.08.1925 - Екатеринославская губерния упразднена
1923 - 7.03.1923-20.07.1926 - образован Екатеринославский округ
1919 - 30.12.1919 Екатеринослав заняли войска Красной Армии
1919 - 8.12.1919-30.12.1919 захват войсками генерала А. Я. Слащова
1919 - 9.11.1919-8.12.1919 захват войсками атамана Махно
1919 - 28.10.1919-6.11.1919 захват войсками атамана Махно
1919 - 30.06.1919 захват войсками А. И. Деникина
1919 - 29.06.1919-30.06.1919 захват войсками генерала Май-Маевского
1919 - 15.05.1919-29.06.1919 захват войсками Красной Армии
1919 - 12.05.1919-15.05.1919 захват войсками атамана Григорьева
1919 - 26.01.1919 Екатеринослав заняли части Красной армии под командованием П. Е. Дыбенко
1919 - ?.01.1919 Екатеринослав заняли войска УНР атамана Самокиша
1918 - 28.12.1918 город Екатеринослав заняли войска Махно и большевиков
1918 - 29.04.1918-14.12.1918 в составе Украинской Державы
1918 - 2.04.1918-29.04.1918 в составе Украинской Народной Республики
1918 - 2.04.1918 - захват войсками Германии
1918 - 30.01.1918-2.04.1918 в составе Донецко-Криворожской Советской республики (РСФСР)
1917 - 28.12.1917-30.01.1918 в составе Украинской (Советской) Народной Республики
1917 - 7.11.1917-28.12.1917 в составе Украинской Народной Республики
1802 - 8.10.1802-1.08.1925 Екатеринославская губерния
1796 - 12.12.1796-8.10.1802 Новороссийская губерния
1789 - 1789-12.12.1796 Екатеринославское намесничество
1789 - центр наместничества перенесён из г. Кременчуг в г. Екатеринослав
1784 - 22.01.1784 образовано Екатеринославское наместничество с центром в г. Кременчуг
1766 основан г. Екатеринослав Новороссийской губернии

politwiki.org/992/ru/%D0%94%D0%B … 0%B8%D1%8F

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

17

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Микільське-на-Дніпрі (у минулому — Миколаївка) — село в Солонянському районі, на правому березі Дніпра. Орган місцевого самоврядування — Микільська сільська рада.

Біля села — місце загибелі київського князя Святослава Ігоревича (945—972 роки), що є історичною пам’яткою національного значення. Село Микільське-на-Дніпрі засноване полковником Іваном Синельниковим у 1774 році біля найбільшого порога на Дніпрі, який називався Ненаситець і про який згадується в багатьох історичних описах (зараз він затоплений водами Дніпровського водосховища). Село названо на честь сина засновника Миколи.

1787 року Синельников у своєму маєтку приймав російську імператрицю Катерину II. Тут бували художники І. Рєпін, І Сєров. Колишній центр Микільської волості. Станом на 1886 рік у селі мешкало 522 особи, налічувалось 95 дворів, православна церква, 2 лавки. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 909 осіб (436 чоловічої статі та 473 — жіночої), з яких 910 — православної віри. За переписом 1989 року тут мешкало приблизно 760 осіб.

Читати далі gorod.dp.ua/news/101243

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

18

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Відомий історик та дослідник українського козацтва В.М. Заруба видав науково-популярну книжку про фортецю Кодак:
Заруба В. М. Фортеця над Кодацьким порогом. – Д.: Ліра, 2013. – 59 с.: іл.

Книга чудово ілюстрована сучасними фото, історичними картами та портретами згадуваних діячів.

https://www.facebook.com/pages/%D0%9A%D … 44?fref=nf

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

19

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

На території Криничанського району створено новий ландшафтний заказник «Степовий каньйон» загальною площею 933 га. Для збереження рослин та птахів, які занесені до Червоної книги України, на заповідній території заборонено вести будівництво, полювати та вирубувати ліс. Про це повідомили в департаменті екології та природничих ресурсів Дніпропетровської ОДА.

Ландшафтний заказник місцевого значення « Степовий каньйон » розташований у південно-західній частині Криничанського району, в басейні річки Базавлук.

dp.ridna.ua/2015/06/13/na-dnipro … -zakaznyk/

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

20 ( 18-07-2015 11:20:20 змінене О.І. )

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Как убивали помещика Синегуба.

Возникла тема о махновщине.
Хутор Синегубово (х.Волчья) был расположен недалеко от с. Большая Михайловка Покровского р-на. В настоящее время этого н.п. уже не существует.
Запись бывшей жительницы хутора сделана в 2011 г.

[]

Share

21 ( 18-07-2015 12:49:18 змінене О.І. )

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

В издательстве Днепропетровска  лежит книга Покровского краеведа в которой собраны воспоминания местных жителей о махновщине. К сожалению, из-за недостатка средств выход книги откладывается.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

22 ( 18-07-2015 14:40:47 змінене О.І. )

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

К истории рода Синегуб.
http://images.vfl.ru/ii/1437223083/38e0af61/9318257.bmp

Thanks: kbg_dnepr1

Share

23

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

К истории рода Синегуб.

http://images.vfl.ru/ii/1437308283/860fde37/9326518.png

Share

24 ( 24-12-2015 18:10:09 змінене kbg_dnepr )

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Публікації архівних матеріалів (план):

Події революції і Громадянської війни на Катеринославщині. 1917 – 1921 рр.: збірник документів

Голод  1920 – 1923 рр. на Катеринославщині

www.archives.gov.ua/Archives/Pla … 4-2018.pdf

Де б знайти спонсорів???

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

25

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

kbg_dnepr пише:

Публікації архівних матеріалів (план):

Події революції і Громадянської війни на Катеринославщині. 1917 – 1921 рр.: збірник документів

Голод  1920 – 1923 рр. на Катеринославщині

www.archives.gov.ua/Archives/Pla … 4-2018.pdf

Де б знайти спонсорів???


Не открывается

Share

26

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Виправила

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

27

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

http://images.vfl.ru/ii/1451835210/3dd2ba31/10942885.jpg

Спогади місцевих жителів про махновщину. Село  Велика Михайлiвка (Дібрівка) Покровського р-ну.
Дніпропетровськ. Пороги. 2015р.

Share

28

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Здравствуйте!!! подскажите, пожалуйста, при р. Солоная нас. пункт  в 1787 г. Полгородняя  -  www.etomesto.ru/map-atlas_1787_h … =48.217789
и     Подгороднее  - www.etomesto.ru/map-atlas_1816/? … =48.145652     это один  и тот же н.п. ? Сейчас это Донецкая обл. или Днепропетровская?  Прошу не путать с Подгородним возле г.Днепр.   с ув. ко всем.

Ищите и обрящете. (Мф 7, 7.)

Share

29

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Да. В ИГиС УССР на с. 423:

Новопавловка - село, центр сельского Совета. ... На месте совр. Новопавловки в 80-х гг. ХУ11 в. существовали зимовники запорожских казаков. После ликв. Запорожской Сечи здесь была осн. воинская слобода Павловка (впосл. Новоп.). ...
Уроженцем с. Подгородного (в 1957 г. присоединено к Новопавловке) явл. укр. сов. ученый, ... К.К. Дубина (1906-1967). В с. НП родился укр. сов. поэт В.А. Мысик.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

30

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

Підгородне, с., Катеринославська губ., Павлоградський пов., Новопавлівська вол.
(приєднано до с. Новопавлівки, Дніпропетровська обл., Межівський р-н)

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.

Share

31

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

А есть МК или др. книги? с ув.

Ищите и обрящете. (Мф 7, 7.)

Share

32

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

В Днепропетровском архиве

1. Катеринославська губернія
2. Катеринославська єпархія
3. Свято-Георгіївська церква, с. Підгородне Павлоградського пов. Ново-
Павлівської вол.
4. –
5. Народження: 1879–1880: ф. 193, оп. 1, спр. 317; 1885–1886: ф. 193, оп. 4, спр. 328;
1887–1888: ф. 193, оп. 4, спр. 329; 1889: ф. 193, оп. 4, спр. 328; 1894: ф. 193, оп. 4, спр. 330;
1895: ф. 193, оп. 4, спр. 331; 1900: ф. 193, оп. 4, спр. 332; 1905: ф. 193, оп. 4, спр. 574;
1906–1907: ф. 193, оп. 4, спр. 578; 1910: ф.193, оп. 4, спр. 581; 1912–1916: ф. 193, оп. 4,
спр. 596; 1917: ф. 193, оп. 4, спр. 597; 1918–1919: ф. 193, оп. 4, спр. 602; 1921: ф. 193,
оп. 4, спр. 613
6. Шлюб: 1885–1886: ф. 193, оп. 4, спр. 328; 1887–1888: ф. 193, оп. 4, спр. 329;
1894: ф. 193, оп. 4, спр. 330; 1895: ф. 193, оп. 4, спр. 331; 1900: ф. 193, оп. 4, спр. 332; 1905:
ф. 193, оп. 4, спр. 574; 1910: ф. 193, оп. 4, спр. 581; 1912–1916: ф. 193, оп. 4, спр. 596; 1917:
ф. 193, оп. 4, спр. 597; 1918–1919: ф. 193, оп. 4, спр. 602; 1921: ф. 193, оп. 4, спр. 613
7. –
8. Смерть: 1885–1886: ф. 193, оп. 4, спр. 328; 1887–1888: ф. 193, оп. 4, спр. 329;
1894: ф. 193, оп. 4, спр. 330; 1895: ф. 193, оп. 4, спр. 331; 1900: ф. 193, оп. 4, спр. 332; 1905:
ф. 193, оп. 4, спр. 574; 1910: ф. 193, оп. 4, спр. 581; 1912–1916: ф. 193, оп. 4, спр. 596; 1917:
ф. 193, оп. 4, спр. 597; 1918–1919: ф. 193, оп. 4, спр. 602; 1921: ф. 193, оп. 4, спр. 613

https://familysearch.org/search/catalog … %20Library

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.

Share

33

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

ru.bookzz.org/book/2069741/4e7eb4

Історія міст і сіл Української РСР. В 26 томах. Том 4. Дніпропетровська область
Пащенко А.Я., Варгатюк П.Л., Васильєв І.В.

Год: 1969 Язык: uk Страниц: 983

Thanks: Arxivist1

Share

34

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

о и пише:

Розташування кладовищ бiля курганiв не рiдкiсть. Так на самому курганi розташоване кладовище  i в селi Водяне Покровського р-ну.

Таке й на Кубані.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

35

Re: Дніпропетровська область / Днепропетровская область

ЮНЕСКО може внести козацькі пісні до переліку нематеріальної спадщини – Нищук

Міністр культури України Євген Нищук заявляє, що в листопаді ЮНЕСКО має намір розглянути внесення козацьких пісень до переліку нематеріальної спадщини.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/22/Pdf_icon.png Облікова карточка на елемент нематеріальної культурної спадщини «Козацькі пісні Дніпропетровщини».

Елемент «Козацькі пісні Дніпропетровщини» був поширений по території всієї Дніпропетровської області, про що свідчать фольклорні експедиції, проведені на початку 2000-х років фахівцями НДЛ українського фольклору, народного говору та літератури Нижньої Наддніпрянщини Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара та членами Всеукраїнської асоціації молодих дослідників фольклору. На той момент значні здобутки у збереженні народної пісні, у тім числі козацької пісні, були у Васильківському р-ні (с. Дебальцеве), Криворізькому р-ні (с. Інгулець), Магдалинівському р-ні (села Гупалівка, Личкове та Могилів); Новомосковському р-ні (села Голубівка, Піщанка, Івано-Михайлівка); Павлоградському р-ні (села Кочережки, Богуслав, Межиріч, В’язівок); Покровському р-ні (села Олексіївка, Катеринівка, Велика Михайлівка, Гаврилівка, Романки), Солонянському р-ну (село Калинівка, хутір Гроза, селище Солоне), Томаківському р-ні (с. Добра Надія), Царичанському р-ні (села Турове, Могилів, Цибульківка); Широківському р-ні (с. Новокурське), Юр’ївському р-ні (чоловічій ансамбль села Новов’язівок). Проте поважний вік носіїв елементу та майже відсутність процесу міжпоколінної передачі роблять його дуже вразливим та не гарантують його збереження у виявлених місцях побутування.

Фирфир
Thanks: kbg_dnepr1

Share