Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
D_i_V_a пише:Представителям фамилий, указанных в заглавии темы, обязательно читать сноску http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=3281#p3281 о происхождении украинских фамилий с окончанием -енко. Там объясняется, что скорее всего, по утраченым традициям украинского бытового языка, все эти фамилии являются походными одной и той же фамилии
А я думаю, що це псевдогніздо прізвищ дуже мішано-плутане, тому що апелятивами були слова: 1) лисий; 2) лис (лисовин); 3) ліс; 4) народні форми різних канонічних імен - Лесь, Лісько, Лесик, Лісик тощо. Отже, тут багато коренів і навряд крім пари Лисий / Лисенко можна стверджувати щось однозначне. Але й укр. Лисенко (Льісенко) могло бути записано по-рос. як Лисенко (Лісенко?).
Згодна з Вами...
Але подивіться на дату створення теми. Я тоді щиро вірила у те моє посилання - це для мене було відкриття, що -ЕНКО є "молодшим", та свого власного досвіду у мене в цьому питанні не було.
Сьогодні справа вже трохи змінилася... Я вже не зовсім впевнена у тому що поки жив старійший роду, то всіх інших називали -енко. Бо одного разу знайшла своїх Павленків при хрещені дитини серед воспрєємніков під записом Холоденко. Справа була у тім, що хрещеною була дружина. Вони були молодята - тіки у цьому році побралися, та жили при її батьках по прізвищу Холод. От і стали у тому запису у метричній Холоденками.
І ще є пара знахідок, що показує на те що носієм головного прізвища (без -енко) був не найстарший, а найбагатший з родичів.
Це уривок з моєї статті, щоб не шукали.
...........................................................
3) ПАРУБОЦКИЕ ФОРМЫ ФАМИЛИЙ
Термин "парубоцкая фамилия" - авторский, поскольку автор сих строк убеждён, что фамилии (в нынешнем восприятии) на -енко, -ук, -чук появились сначала как прозвища сыновей (потомков) по фамилиям или прозвищам отцов (матерей,предков) и очень долгое время воспринимавшимися именно как прозвища или формы фамилий для парней (укр. парубок) от 8-10 до 25-30 лет.
Видимо, поначалу такие формы не возникали от имён отцов, матерей или других предков, а только от прозвище-фамилий, названий профессий и т.п. Но иногда стойким прозвищем мужчины становилось редкое имя или редкая форма распространённого имени. Естественно, от таких прозвищ образовывались парубоцкие формы. Во времена Гетьманщины часто составлялись различные реестры и т.п. В эти списки заносились в первую очередь молодые мужчины, парни, и, естественно, их по сложившейся в народе традиции "не осмеливались" называть прозвищами отцов, а лишь "парубочествами" на -енко, реже - на -чук. Подразумевалось, что с годами эта форма отпадёт, и уже самостоятельный во всех отношениях человек будет иметь право записываться настоящим прозвищем. Такое положение сохранялось вплоть до конца 19 века, когда в документах по переселению казаков из старых черноморских станиц (слобод, куренных селений) и с Украины можно найти подобное: "Чаленко(Чалый)" или прибывший с Киевщины как "Фидаченко" вскоре стал "Федак". Реестры Запорожской Сечи разительно отличаются от всех иных на Украине тех лет тем, что в них очень мало парубоцких прозвище-фамилий. Это объясняется тем, что почти все эти прозвища возникли здесь, в Сечи, и здесь мало кого интересовало твоё происхождение. Отдельные казаки с прозвищами на -енко ( и ещё реже на -чук , -ук) являлись скорее всего, сыновьями отцов-казаков, бывших в Сечи одновременно с ними или ранее, т.е., их хорошо знало большинство казаков. Так что, можно утверждать, что по состоянию на 17-начало 19 века парубоцкие прозвища были именно таковыми и не более. К зрелым годам подавляющее число украинцев старалось записываться, а тем более "прозываться" более "серьёзными" прозвище-фамилиями. Правда, уже начиная с конца 16-го века всё чаще среди носителей таких фамилий встречаем людей "состоявшихся", преклонного возраста. Нужно понять ещё такую вещь - в то время не существовало понятия "фамилия" в современном нашем восприятии. Современный антропонимикон только формировался. Если в большинстве славянских языков есть женские формы фамилий (а в украинском, их практически нет, вернее, они непризнанны), если в Литве документируются и женские, и девичьи формы фамилий, то ведь могло так сложиться, что в Украине могли , кроме женских и девичьих, быть узаконены парубоцкие (юношеские) формы. Но по недомыслию так сложилось, что эти формы фамилий на большей части Украины(кроме Закарпатья и Львовской области) по числу носителей вышли на первое место. В силу исторических обстоятельств и среди потомков казаков на Кубани носителей этих парубоцких фамилий на -енко и -(ч)ук не более 30%, но среди бывших иногородних - более двух третей. В конце 18 в. начало появляться много отимённых парубоцких фамилий - Петренко, Юрченко, Пащенко и т.д. Причины массового их появления предположительно следующие:
а)необходимость всеобщей "фамилизации";
б)влияние германоязычных стран, где отымённые фамилии "пошли в ход";
в)отимённые фамилии, по всей видимости, получали молодые люди, скрывавшие уличные прозвища своих семейств, или если эти прозвища не нравились регистраторам, или когда эти регистраторы вообще не сильно беспокоились об этом, а в спешке "шили" фамилии по именам отцов, дедов, матерей и т.п.
г) влияние общероссийской тенденции - не ломать особо голову, а записывать детей по отцам.
По убеждению автора современный украинский отымённый антропонимикон отражает именник 1750-1860 гг. Прозвищные фамилии старее.
Основные особенности парубоцких форм фамилий на Кубани (1850-1970 гг.) таковы:
а)практически от всех фамилий создавались такие формы;
б)в простонародной среде, особенно в черноморско-казачьей (наиболее консервативной) мальчиков и парней, молодых мужчин от 8 до 25-30 лет называли только такими формами фамилий;
в)на Кубани не зафиксировано случаев образования парубоцких прозвищ от имён, профессий и пр. отцов или других предков - только от фамилий;
г) до конца 19 в. взрослые мужчины, особенно казаки, старались ибавиться от парубоцких формантов в своих фамилиях;
д)напротив, на сломе 19 и 20 вв. появилась "мода" прозвищные фамилии переделывать в -енко-вые;
е) при образовании форм на -енко от фамилии мужской (отцовской) отбрасывалось окончание, а в конце основ происходило такое же чередование звуков, как и при образовании женских форм на -иха:-к- в -ч-, -ськ-, -цьк- в -шч-(на письме -щ-), -г- в -ж-, -х- в -ш-;
ж)значительная часть парубоцких форм образовывалась с помщью форманта -чук (или -ук, но поскольку в результате чередования -к- преходит в -ч-, то все формы заканчиваются только на -чук).
Ниже приводятся основные случаи образования парубоцких форм фамилий от разного типа мужских фамилий.
3.1. Поля'нський, Воли'нський - Полянщ'ук, Волинщу'к.
3.2. Зарі'цький, Ша'цький - Заріччу'к, Шаччу'к.
3.3. Сі'рий, Окі'пній - Сі'ре'нко, Окі'пне'нко.
3.4. Бо'йко, Пашко'- Бо'йче'нко, Па'ще'нко.
3.5. Во'лик, Пе'трик - Воличе'нко, Петриче'нко.
3.6. Гулі'й, Во'лій - Гулійчу'к, Волійчу'к; Гуліє'нко, Воліє'нко.
3.7. Карба'ч, Су'кач - Карбаче'нко, Сукаче'нко.
3.8. Штирху'н, Говору'н - Штирхунчу'к, Говорунчу'к.
3.9. Чучма'й, Полежа'й - Чучма'йчук, Полежа'йчук; Чучма'є'нко, Полежа'є'нко.
3.10. Василе'нко, Дороше'нко - Василенчу'к, Дорошенчу'к.
3.11. Лагу'та, Романю'та - Лагу'те'нко, Романю'тенко.
3.12. Че'рнов, Ста'ров - Черновщу'к, Ста'ровщук.
3.13. Ще'рба'ль, Но'са'ль - Щербальчу'к, Носальчу'к; Щерба'ле'нко, Носа'ле'нко.
3.14. Ча'йка, Ва'га - Ча'йче'нко, Важе'нко.
3.15. Швед, Корж - Шведе'нко, Корж'енко.
3.16. Полі'шко, Коркі'шко - Поліщу'к, Коркіщу'к; Полі'щенко, Коркі'щенко.
3.17. Красню'к, Павлю'к - Краснюче'нко, Павлюче'нко.
3.18. Бу'лах, Ки'нах - Булащу'к, Кинащу'к; Булаше'нко, Кинаше'нко.
3.19. Тара'н, Миса'н - Таранчу'к, Мисанчу'к; Таране'нко, Миса'не'нко.
3.20. Очка'сь, Івани'с - Очкасе'нко, Івнани'сенко.
3.21. Поліщу'к, Пинчу'к - парубоцкие формы от фамилий на -чук не производились, использовались мужские, поскольку они сами по себе являются парубоцкими по происхождению, при том в самой крайней стадии - дальше идти уже было некуда.
Следует отметить, что формант -чук моложе -енко во всех отношениях: его стали активно использовать для образования парубоцких фамилий на Кубани позже - где-то в середине 19 в., но он постепенно вытеснял своего предшественника; формами фамилий, образованных с ним обычно называли более молодых людей, чем с -енко, с 5-7 до 20-23 лет. Так что, это, скорее, детско-парубоцкий формант. Эти два факта, очевидно, повлияли на то, что на востоке Украины фамилии с -чук, -ук не получили широкого распространения. Но при этом отметим, что он был хорошо известен и употребим, а фамилии, образованные при помощи его на востоке Украины и на Кубани не так уж и редки, чего не скажешь об -енко-вых фамилиях на западе, где они единичны или занесены.
Существенным отличием парубоцких форм фамилий и мужских главных фамилий на -енко является ударение во множественном числе. Если речь идёт о носителях фамилий, семействах, то ударение падает на окончание: Василенки', Василенкі'в...Если же речь о сыновьях, детях, парнях человека по фамилии Корж, то ударение всегда сохраняется на суффиксе: Корже'нки, Корже'нків... Поэтому, когда кто-то ранее говорил:"Прихо'дили Шульженки'", означало, что приходили люди по фамилии Шульженко (скорее всего, муж с женой), а когда говорили:"Я ба'чив Шульже'нків", значило, что видели парней, сыновей человека по фамилии Шульга. Если бы увидели сыновей людей по фамилии Шульженко, то сказали бы:" Ба'чили Шульженчукі'в(Шульженкі'вських / Шульже'нкових / Шульше'нчишиних хло'пців)".
Ще один уривок з іншої статті.
.................................................
1)-ЕНКО(-ЄНКО).О происхождении этого форманта (суффикс -енк- + окончание мужского рода -о) существует несколько версий, но наиболее правдоподобной является
"славянская", т.е. та, по которой он возник из суффикса уменьшительности -ен(ь)к- и сродни распространённому типу славянских антропонимов на -ко.
В документах встречается с 16 века, а в 17-м уже получил широкое распространение. Практически от любого прозвища отца, матери или другого предка можно получить форму на -енко. На Кубани такие прозвища или, вернее, формы фамилий, называли "парубо'цькі" - от "па'рубок"- парень, юноша. Такой формой именовали мальчика, молодого человека до его истинного совершеннолетия, до той поры, когда он "крепко станет на ноги". Точно также дочерей называли девичьими ("діво'цькими) фамилиями, образованными с помощью форманта -івна, до замужества, но часто и при замужестве, выясняя какого она рода или желая подчеркнуть, что важнее её происхождение, а не фамилия по мужу ("Чия вона? - Королі'вна!"(т.е. дочь Короля). При этом девичьи формы образовывались очень просто - путём прибавления к основе имени или прозвища отца форманта -івна, а "парубоцкие" влекли за собой замену -к-, -ськ-,-цьк-, -ць, -шк- в конце основ на -ч-, -щ-(-шч-):Петро - Петренко, Лебідь - Лебеденко, Юрко - Юрченко, Касько - Кащенко, Масько, Машко, Мацько - Мащенко, Семенко, Семенець - Семенченко, Грицько - Гриценко и Грищенко, Гришко - Грищенко, но Стець - Стеценко, Луць - Луценко и т.д. В силу исторических обстоятельств и особенностей заключительного этапа образования украинских фамилий (первая половина 19-го века) на Кубани существует отличие в антропонимиконе потомков казаков и неказаков (т.н. "иногородних"), имеющих украинские фамилии. У первых фамилии на -енко носят не более 35%, а у вторых - не менее 65%.
Це уривок з моєї статті, щоб не шукали.
...........................................................
...
Дуже дякую, уважно прочитала.
Як видно з тексту, є розбіжності між сходом та заходом. Але виникає питання - що ми будемо називати сходом, а що заходом?
Є також ЧОТИРИ століття - ХУІ, ХУІІ, ХУІІІ та ХІХ. Чи є вже студії по цьому питанню по століттях, чи це не вельми кого цікавить?
І що Ви можете сказати по моєму зауваженню стосовно заможності?
Звичайно, поділ на "схід" та "захід" дуже умовний, але ось що цікаво: "схід" знав те, що мав або народив "захід", але не навпаки. Маю на увазі "(ч)укові" та "енкові" прізвища.Така ситуація виникла завдяки міграційним потокам. У мене, на жаль, нема доступу до документів періоду основного "прізвищетворення", самому цікаво познайомитися з такими дослідженнями.
........
D_i_V_a
І ще є пара знахідок, що показує на те що носієм головного прізвища (без -енко) був не найстарший, а найбагатший з родичів
А оце дуже цікаво, я з таким не зустрічався, але це добре підкреслює мою лінію, що "енкові" форми прізвищ довго сприймалися як несерйозні, непрестижні, "недопрізвища".
Прізвища на -енко в Білорусії http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=4139
А мені цікаво, чи є якісь дослідження на предмет того, чому деякі прізвища на -енко набагато поширеніші за свої початкові форми, а деякі прізвища навпаки на -енко майже не зустрічаються.
Наприклад:
Шевченко - 145462 (але Шевців набагато менше)
Мельник - 143796 (але Мельниченків набагато менше)
Коваленко - 122780 (але Ковалів менше)
Бондаренко - 122355 (але Бондарів набагато менше)
Кравченко - 104132 (але Кравців набагато менше)
Мороз - 60867 (але Морозенків набагато менше)
і т.д.
Чи є якісь закономірності щодо цього і чому так склалося історично?
А мені цікаво, чи є якісь дослідження на предмет того, чому деякі прізвища на -енко набагато поширеніші за свої початкові форми, а деякі прізвища навпаки на -енко майже не зустрічаються...
Мабуть ще ні...
А мені цікаво, чи є якісь дослідження на предмет того, чому деякі прізвища на -енко набагато поширеніші за свої початкові форми, а деякі прізвища навпаки на -енко майже не зустрічаються.
Наприклад:
Шевченко - 145462 (але Шевців набагато менше)
Мельник - 143796 (але Мельниченків набагато менше)
Коваленко - 122780 (але Ковалів менше)
Бондаренко - 122355 (але Бондарів набагато менше)
Кравченко - 104132 (але Кравців набагато менше)
Мороз - 60867 (але Морозенків набагато менше)
і т.д.Чи є якісь закономірності щодо цього і чому так склалося історично?
Треба ще врахувати варіанти Шевчук, Мельничук, Ковальчук, Кравчук. З Бондарями складніше. На Заході присутня пара Боднар - Боднарук (Боднарюк).
А мені цікаво, чи є якісь дослідження на предмет того, чому деякі прізвища на -енко набагато поширеніші за свої початкові форми, а деякі прізвища навпаки на -енко майже не зустрічаються.
Я думав про це. Однозначно майже всі прізвища від імен тільки на -енко, а таких (від яких вони походять), як Григор, Гриць, Гринь, а тим більше Павло, Василь - дуже мало. Але й тут є винятки - Гринько більше за Гринченко/Грінченко. Найперша причина переваги деяких "безенкових" прізвищ над "енковими" - Бойко, Таран, Мороз, Нечай, Шрамко, Мельник, Очкась, Перхун, Супрун, Шило, Ступак, Горобець, Голуб, Вовк, Буряк - те, що вони були характерні для тих верств населення, які найраніше велися безперервно по документах. Насамперед, це козаки, шляхта та духовенство. Звичайно, козаків серед цих всіх до 90%. На прикладі Кубані видно, як у божий день, що серед козаків, особливо тих, що переселилися сюди у перші 40 років, дуже мало носіїв прізвищ на -енко та -ук. Майже всі прізвиськові, такі, як вище перелічено. Друга хвиля переселення з України дала більше -енкових прізвищ, бо там було чимало селян-некозаків (переважно державних), але їх було не більше 25%. Після 1861 року носіїв енкових прізвищ серед переселенців з України, яких записували у козаки було ще більше, але не більше 40%. Таким чином, зараз у нащадків козаків, які є носіями українських прізвищ, носіїв енкових десь 30%. У кінці 19 - на початку 20 ст. переселялося багато українських селян, яких не було записане у стан козацький, і які поповнили стан т.зв. іногородніх. Серед них носіїв енкових прізвищ сягає 70%! Коли хтось має справу з реєстрами Гетьманщини і бачить там перевагу енкових прізвищ, хай не забуває, що в ті реєстри в першу чергу заносилися парубки й молоді козаки, і то часто-густо парубоцькі форми прізвищ. Потім те -енко часто відкидалося. Звичайно, є ще ряд причин, але оця, як на мене, головна.
А які у панства будуть думки щодо гнізд "Мельник, Мельниченко, Мельничук, Мельничайко..." і "Мірошник, Мірошниченко, Мірошничук...? Чому в першому переважає Мельник, а в другому - Мірошниченко?
Треба ще врахувати варіанти Шевчук, Мельничук, Ковальчук, Кравчук. З Бондарями складніше. На Заході присутня пара Боднар - Боднарук (Боднарюк).
Мабуть, не так враховувати, як звертати увагу на регіональні особливості й нюанси, принаймні. не забувати про них. У зв'язку з цим виникає потреба районування України по характеру антропоніміконів. Три регіони: Східно-Подніпровський (Київська, Черкаська, Кіровоградська, Одеська обл. і на схід; Західно-Прикарпатський (на захід від тих областей); Закарпатський. Перший та третій регіони без поділу; а другий треба ще ділити на райони: а) Східноподільський; б) Волинський; в) Буковинський; г) Східногалицький; г') Львівський. А що з Житомирщиною робити? (Всю до Волині чи ні?)
Дапамажыце, калі ласка, панове, з прозвішчам Лепушенко. Як разумею, яно, мусіць, утварылася ад мянушкі -- мабыць, Лепух або Лепух, ці Лепуха. Апошнюю -- Лепуха, лічу малаверагоднай, бо слова са слоўніка У.Даля, т.б. нейкае рускае дыялектычнае і ўкраінская мянушка ад яго наўрад ці магла ўтварыцца. На вашу думку, якая з мянушак болей верагодная? І, апроч гэтых мянушак, што яшчэ можна думаць, можа, была нейкая спрошчанная форма імя ад якой Лепушенко і ўтварылася, ці яшчэ што?
З.Ы. Прозвішча Лепух існуе.
Дапамажыце, калі ласка, панове, з прозвішчам Лепушенко. Як разумею, яно, мусіць, утварылася ад мянушкі -- мабыць, Лепух або Лепух, ці Лепуха. Апошнюю -- Лепуха, лічу малаверагоднай, бо слова са слоўніка У.Даля, т.б. нейкае рускае дыялектычнае і ўкраінская мянушка ад яго наўрад ці магла ўтварыцца. На вашу думку, якая з мянушак болей верагодная? І, апроч гэтых мянушак, што яшчэ можна думаць, можа, была нейкая спрошчанная форма імя ад якой Лепушенко і ўтварылася, ці яшчэ што?
З.Ы. Прозвішча Лепух існуе.
Може це теж саме що і Лепешенко,а воно від Лепеш
dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/42531
лепу́ха́
"чесотка, проказа", лепова́тый "покрытый паршой, струпьями". Вероятно, родственно лепе́нь, ле́пест. Ср. греч. λέπρα "проказа"; см. Бернекер 1, 701 и сл.Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973.
dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/4 … 0%BD%D1%8C
лепе́нь
м., род. п. -пня́ "кусочек, лоскут, обрезок", словен. lépen, род. п. lepéna "лист", lереník – растение "белокопытник". Другая ступень чередования: в.-луж., н.-луж. ɫорjеnо "лист", сюда же ле́пест, лепу́ха.
Родственно лит. lãраs "лист", lapijà ж. "листва", лтш. lара "лист", греч. λέπω "обдираю", λέπος (ср. р.) "кора, кожура", λοπός (м.) – то же, λοπίς "чешуйка", λοπάς "плоская посуда", λέπρα "проказа", лат. lepidus "милый; изысканный", алб. lарё "брюшина убойного скота" (Иокль, Stud. 46); см. Бернекер 1, 701; Траутман, ВSW 149; М.–Э. 2, 421; Шпехт 143. Ср. ла́поть.Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973.
dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/4 … 1%85%D0%B0
лепеха
лепёшка, диал. ле́пех, мн. лепехи́ "высушенный кусок скотского навоза", болг. лепешка "кизяк – навоз, перемешанный с соломой для топки".
Обычно сближают с лепи́ть (Мi. ЕW 178; Младенов 273; Преобр. I, 448; Горяев, ЭС 185). Но допустимо также и сближение с лепе́нь "лоскут", ле́пест (Бернекер 1, 701), а также с лит. lераĩšis "лепешка из картофеля и ячменной муки", lapatur̃šis "вид лепешки" (Буга, РФВ 71, 57).Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973.
dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/4 … 1%81%D1%82
ле́пест
лепесто́к, лепести́ть "разрывать на кусочки, обрывать лепестки", диал. (с метатезой) ле́спет, леспето́к. новгор. (Даль).
Ле́пест – расширение основы на -еs; ср. греч. λέπος ср. р. "кора, кожура", далее сюда же лит. lереtà "лапа", лтш. l̨ера "ушная мочка; морда; ножища; глыба, ком", лтш. l̨ераtа "лоскут", l̨ēраtа "оторванный кусок кожи с висящим на нем мясом", l̨êpsna "лоскут", д.-в.-н. laffa "ладонь"; см. Буга, РФВ 66, 243; М.–Э. 2, 537, 540; Бернекер 1, 701. См. также лепе́нь, лопа́та, ло́пасть.Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973.
Тема створюється для обговорення неписаних правил української мови стосовно прізвищ що закінчуються на -енко. Чи може це були писані правила? Прохання викладати тут думки з цього питання
У якую тэму мне звяртацца са сваім пытаннем?
maksim_l, можете сюди, або створити власну тему тут:
http://forum.genoua.name/viewforum.php?id=3
можно питати ще тут, якщо впевнені що прізвище українське:
http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=540
Знайшов цікавий приклад "виникнення" прізвища на -енко : зазвичай такі прізвища не характерні в моїх краях, але все ж... До 1840-х років по моєму селу зустрічається виключно прізвище Мельник. А от в 1847 з'являється прізвище Мельничук - чи носії цього прізвища були новими людьми в селі, чи відбулося "розщеплення" прізвища Мельник, поки-що сказати важко. Але в 1886 один із Мельників-Мельничуків раптово стає МЕльниченком. Цікаво чим керувався чиновник створивши це прізвище? (Всі прізвища виключно із документів, що фіксують землевласників і землекористувачів, метричні книги того періоду відсутні). Що сталося дальше з Мельниченком поки-що вияснити не зміг (в 20 столітті таке прізвище відсутнє). Чи це була разова помилка писаря і в подальшому він став звичайним Мельничуком, але це перший факт виявлення мною прізвища на -енко.
nfs79, також таке зустрічав.
Тема створюється для обговорення неписаних правил української мови стосовно прізвищ що закінчуються на -енко. Чи може це були писані правила? Прохання викладати тут думки з цього питання
Я взагалі з дуже великим сумнівом відношуся до такого поділу.
Надто багато справ опрацьовано, надто багато дум передумано.
Казати, звичайно, я можу тільки про Слобідську Україну, та тут мішалося все; заселення слободи в середені XVIIIст. - 300 дворів з 200 нп. щось таки та говорить. Це був "Амереканський котел".
Й тому проецюю мою ситуацію на все Лівобережжя.
А проекція одна.
Всі -енко залежать від священника приходу. Бо міняється Священник - зникають і -єнки, а з'являються Коваль (Коваленко), Коржъ - Корженко; Залупкинъ - Никитенко; тощо.
Просліджуючі десятки (скоріше сотні) прізвищь, бачу велику нестабільність їх і протистояння сповідок з ревізками.
Можу сказати одне: на слобожанщіні, щонайменше, не можна будувати правил творення -енко, бо вони в значно більшій мірі залежать від Священника, аніж від носія.
Й друге - testit unus testit nullus, - запис цивільних (РС) й церковних (СР та МК) повинні простежуватися хочаб на 50років.
В 1860-х роках почалося проникнення в документи справжніх (прийнятих в роду) прізвищь. До того болото.
Я згідний з тим,що тільки примірно в середині 19 сторіччя стали вже справжні прізвища сьогоднішні,а до цього повний кавардак.Багато дійсно чого залежало від священика.Наприкладл вивчаючи сповідки,метрики за 18 сторіччя скажу що одрне й те саме прізвище записувалось дещо по різному в залежності від священиків.Так я й виділяю священиків проросійських,може вони прийшли з Московії або освіту там отримали церковну,але прізвищ бага то писали на російський манір,священики мабуть зі шляхетних родин,в яких проскакувало багато навіть польських букв і прізвища писалися на енко.А були ще священики мабуть не такі письменні,які писали навіть з помилками та й почерк був нерозбірливий.Так вивчаючи метрики Груні,Комишів за 1723-1744 рр одні й ті ж прізвища написані по різному і навіть різними буквами й почерками в залежності від попа.Тому про прізвища можна думаю судити лише десь 50 відсотково.Так Лещенко тобіш від Лещ,або Леско,або Лях,або Лешко.А ще могли записати в церкві Лещенко,Лешенко,Лесченко,Лешщенко.Так же і з Лисенко.Адже лисим називався ще й шолудивий.Коротше друзі на цю тему можна балакати не одну годину....
У цьому плані писарів, священників можна розбити на три категорії: а) які добре знали місцеву спеціфіку, місцеві прізвища і більше записували прізвиськові прізвища (Лях, Ступак, Король, Бутко), а прізвищ на -енко частіше уникали; б) які посередньо розуміли цю спеціфіку, у цих багато прізвищ на -енко; в) далекі від українства - у цих чимало на -енко, несподівано багато на -ов, -ев, -ин, а чисто прізвиськових мало.
Не все фамилии на -енко - украинские. Много таких фамилий и у белорусов, причем некоторые из них образовались уже в конце 19 века из фамилий на - ёнок. Был Максимёнок - стал Максименко. Был Василёнок - стал Василенко.
Не все фамилии на -енко - украинские. Много таких фамилий и у белорусов, причем некоторые из них образовались уже в конце 19 века из фамилий на - ёнок. Был Максимёнок - стал Максименко. Был Василёнок - стал Василенко.
Я раніше теж так думав, але потім з'ясувалося, що такі прізвища у білорусів поширені тільки в тих районах, які входили до Гетьманщини - на Гомельщині й на крайньому півдні Могильовщини. Не обов'язково, щоб вони всі були утворені з первісних прізвиськ на -йонок(ьонок), а, напевно, були й утворені за подніпровським українським шаблоном від різних прізвиськ та імен батьків: Король-Короленко, Петро-Петренко, Лукаш-Лукашенко тощо. Наскільки знаю, в тих регіонах саме населення не знало традиції утворення таких "парубоцьких" патронімів, а в Україні та на Кубані то була стійка традиція до останніх часів. В білоруських районах Гетьманщини то була справа рук писарів. Отже, вони, прізвища на -енко (білор. - енка, - энка) є відносно білоруськими.
Во-первых, белорусские фамилии на -енко встречаются например возле Речицы, а эти земли в Малороссию не входили. Причем некоторые фамилии зафиксированы в 18-м веке, еще при Речи Посполитой.
Во-вторых, я и не писал, что все эти фамилии произошли от фамилий на -ёнок, я писал, что некоторые (многие). И произошло это уже довольно поздно - в конце 19 века, когда никакой Гетманщины не было и в помине.
Я пишу только то, что могу наблюдать в документах (инвентари, ревизские сказки и т.д. за 18-19 век).
У Гетьманщини, як і в Малоросії кордонів не було, а тільки межі. Речиця хоч і не входила, а була ж поряд. Не знаю, входили чи ні Житковичі, а там таких прізвищ дуже мало, а на схід їх стає більше. Ясно, що в кінці 19 ст. ніякої Гетьманщини не було, але цілий шар (слой) таких прізвищ був і тенденція підганяти істинно білоруські прізвища під -енкові довго трималася. І на Україні в 19 ст. гетьманщини не було, а прізвищ на -енко було дуже багато утворено, особливо для визволених кріпаків.
Были у Малороссии границы с РП. И погранзаставы, которые тогда назывались форпостами.
Жаль на форуме нельзя разместить фото непосредственно с компа, а то я набросал бы документов.
На этом форуме, кстати, есть и план границы с РП и форпостами (погранзаставами):
http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=916&p=2
Взагалі, до 19 ст. навряд чи доречно прозділяти антропонімікон на білоруський та український. А хіба то кордони були? Зараз в Росії такі кордони на межах всіх країв та областей стоять. Справжні кордони були в СРСР, Китая та Албанії. А зараз хлопці поїхали з Костомукші (Карелія) на велосипедах по ягоди та в Фінляндію заблукали. Добре, що один карел був та мову рідну знав.
К слову, Речица упомянута в Черниговской переписной книге 1666 года. Позже, в конце 18 века, короткое время была с Речицким уездом в Черниговском наместничестве.
Кусочек из люстрации Речицы 1773.
Недавно один товарищ оскорбился, когда посоветовала ему почитать наши темы об украинских фамилиях. Дескать, его фамилии "с деда прадеда белорусские". Мне кажется, надо смотреть не на национальность носителя, а на регион проживания. Вот пример моих - Мглинский уезд, украинские козаки - Федосцовы. Относительно недалеко в Рогачевском уезде однофамильцы, натуральные белорусы.
Один регион...
Мглинский уезд - белорусский этнический регион. Украинское там со свечкой нужно искать. А то что вы считаете белорусскую фамилию Федосцев украинской - ваше личное дело. Раз считаете - значит для вас она украинская. Мы считаем иначе - тоже имеем право.
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >