1

Тема: Вірші про війну

КОЛИСКОВА

Ой, позіхуні, моє дитятко,
Нічка надворі - требонька спатки!
Ой, люлі-люлі, спи, соколятко,
Важко нам буде жити без татка.
Татко загинув десь серед бою,
Тяжко нам в світі буде з тобою.
Та не журися, синку рідненький,
Дам тобі раду я, твоя ненька.
В пір'ячко гарно, пташко, вбирайся,
З радістю-щастям тільки і знайся!
Виростуть, сине, крилонька в тебе,
Знайти могилу батькову треба.
Сядеш на вишню чи на калину:
"Маєш, мій тату, гарного сина!"
Ой, люлі-люлі, моя дитино,
Спи, моє серце, й я теж спочину.

ВАСИЛІ

Було у мене рідних двоє
Дядьків, й обидва Василі.
Коли вони пішли до бою,
То стало сумно на селі.

Один такий був танцюристий
Стрункий чорнявий молодик,
Мов джерело, мав душу чисту,
І манівцями не ходив.

Якби усе вам розказати!
Але я слів не доберу.
Його любили батько й мати,
"За нього,- думав я, - помру!"

А другий був Василь русявий,
Як та пшениця, голова,
Лилося з нього наче сяйво,
Як мед з горіхами - слова.

А як заграє на баяні
Русявий дядько мій Василь,
Усі підряд - тверезі, п'яні -
Не мали втриматися сил.

Один поранений на Ворсклі,
А другий, начеб, на Сулі -
Ще й не такі уже й дорослі
Мої обидва Василі.

Писали нам, що все прекрасно,
Що рани мають зарости,
Та материнські сльози рясно
З очей лилися на листи.

Європа глухла ще від грому,
Горіло майже пів-Землі,
Як несподівано додому
Дядьки вернулись, Василі.

Чорнявий став, як лебідь, білий,
Русявий зовсім полисів,
Та серце в мене заболіло,
Аж з болю я додолу сів:

Що на баяні грав - каліка,
Немає праої руки.
Замовкла музика навіки,
Я чув, як каркають круки.

Ажось і другий встав - і, боже!
Мій рідний дядько без ноги!
На мить я втратив розум, може,
Здалося, біс радів:"Г'и-г'и!"

Змахнув з очей сльозу прокляту
І проковтнув усі слова,
Утретє, вп'яте і вдесяте
Дядьків рідненьких цілував.

*   *   *

Тільки німці зайшли в станицю
І порядки свої встановили,
Розшукала мене молодиця
Нетутешня якась насилу.
Та таке мені розказала,
Боже дай, вам того не почути,
Білий світ ув очах зав'язала,
Хоч виходь та кричи:"Рятуйте!"
А оклиг'авши за годину,
Підхопилась на ноги я рівні
Та пішла по сестрицю Марину
Та Марусю Василенківну.
Розказала усе їм чисто:
"Наші хлопці в полоні у німців,
Не дають їм вже з тиждень їсти,
В лагеря нагнавши, як вівці!"

А до вечера - ми в дорозі,
Не йдемо - біжимо усі троє,
Трохи дядько підвіз був на возі
Нас - Марусю й мене з сестрою.

Тільки сонце, а ми на місці,
Що так скоро дійшли, стало дивно,
Як скажені ми бігли з станиці -
Я, Маринка й Василенківна.
Ой, а там, моя рідна ненько!
Там не люди, а наче худоба,
Поглядають бідахи сумненько,
Той одкрито, а той з-під лоба.
З автоматами ходять німці.
Стоїмо та ждемо. Незабаром
Розступились баби й молодиці,
А насходилось нас, як хмара.
Підійшов офіцер очкастий,
Посварившися, як на маленьких,
Всіх своїх нам дозволив забрати,
Бо "Германія - добра ненька!"
"Хай добро тобі боком лізе,-
Потихеньку собі ми сказали, -
Щоб ти їв замісць хліба залізо!"
Й поміж хлопці утрьох попхали.
Подивилися - ой, божа воля!
Що проклята війна наробила-
Скільки голоду, жаху та болю,
Наче вийшли мерці з могили.
Та й знайшли ми своїх, а далі
Подивились - якась молодичка
З доброти й материнського жалю
Каже:"Мій це!" й підряд всіх тиче.
І ми такички заходились,
"Будь-що-будь!"_ очима сказали,
Тихо господу богу молились
І по трійці хлопців забрали.
   
ЛІТО 1942-ГО

Сонце таке скажене,
Літо своє бере,
Як в керогаз фатажену
Хтось не жаліє, ллє.
Збиті на пил дороги -
Наші ідуть на схід.
Ратиці, колеса, ноги,
Море нещасть і бід.
Дехто іде на південь -
В Сочі і Туапсе.
Сонце у куряві блідне,
П'яно кліпа на все.
Стогнуть земля і люди,
Всесвіт, як лист, дрижить.
Як воно далі буде?
Як далі в світі жить?

*   *   *

Ну чим журитися тобі,
Моя сусідонько Маріє?
Ти з трьох синочків-голубів
На двох не втратила надію.
А в мене троє з чотирьох
Лягли навік в краях далеких,
Як цвіт на яблунці посох
Від суховію та від спеки!"
"Ой, Галю, кумонько моя!
Хіба один - то не з-під серця?
З мого гніздечка ластів'я
Не защебече, не озветься.
Якби і більше - ось, диви,
На двох руках аж десять пальців,
Чи ти даси бодай один
Відгризти першому собаці?"

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: Алена1

Share