Вічна пам'ять загиблим захисникам України ( Сторінка 55 з 56 )

У Бахмуті загинув відомий український історик, археолог, викладач, екскурсовод і патріот Юрій Коваленко.   

про загибель захисника повідомили на сторінці Друзі Сеймського ландшафтного парку в соцмережі.

Юрій Коваленко родом з Глухова, Сумської області. Воювати на Донбас пішов ще в 2014 році. У той час, як лікарі вирішували на медкомісії, чи можна йому служити, він вже був в Іловайську.

До повномасштабної війни працював завідувачем науково-дослідного Національного заповідника"Глухів". А навесні 2022 року він став на захист від окупантів Чернігівської області.

"Загинув великий патріот і подвижник, історик, археолог, краєзнавець Юрій Коваленко. Кандидат наук, захистив дисертацію, перебуваючи в ЗСУ, прекрасний викладач і екскурсовод, фанат музейної справи. Пошуковик, учасник місії "Чорний тюльпан". Його зусиллями вдалося знайти та ідентифікувати тіла багатьох загиблих в Іловайську.... Захищав Чернігівську область..., потім воював на найгарячіших точках", - написала письменниця і волонтерка Тамара Горіха-Зерня. Джерело: https://censor.net/ua/n3405930

у боях за Україну з російськими окупантами загинув 25-річний військовослужбовець Олександр Ляхнович з Вінницької області. Він вступив до лав української армії на початку повномасштабного вторгнення держави- агресора Росії.

Воїна не стало 9 березня.

“У бою за Україну, виявивши стійкість і мужність, відданий військовій присязі на вірність українському народу, загинув наш земляк, старший солдат, герой Ляхнович Олександр Володимирович, 1997 р.н., житель міста Бар”, – йдеться у повідомленні.

У міськраді зазначили, що загиблий військовий був відважним, сміливим, нескореним та відданим сином свого народу, він протистояв ворогові на полі бою до останнього. Ляхнович не дожив до перемоги української держави над російським агресором, але наблизив її ціною свого життя.

Полонська територіальна громада Шепетівського району знову зустрічатиме на колінах свого Героя — Герасимчука Василя Володимировича, мешканця села Котюржинці. Він загинув від отриманих поранень.

«11 березня 2023 року під час захисту нашої Батьківщини поблизу села Макіївка Сватівського району Луганської області, загинув уродженець села Блидні мешканець села Котюржинці», — повідомили у старостинському окрузі.

Сержант Василь Герасимчук був призваний 2-м відділом Шепетівського РТ ЦК та СП до ЗСУ 20 січня 2023 року. Страшна війна швидко забрала життя у захисника, у трьох дітей найкращого батька у дружини коханого чоловіка у матері найдорожчого сина,у рідних близьку дорогу людину, у села односельчанина у країни громадянина.

«Герої вмирають. Героям боляче. Герої страждають за наше сьогодні і за наше завтра. Це і є справжня ціна кожного міліметра нашої вільної землі. Ми завжди будемо про це пам’ятати. Вічна пам’ять полеглому Герою! Щирі співчуття рідним та близьким… Про чин поховання Герасимчука Василя Володимировича буде повідомлено додатково. Жорстока війна продовжує свій лік… Приносячи велике горе та невимовний біль», — написав з приводу загибелі земляка міський голова Полонного Франц Скримський.

Про загибель при виконанні військового обов’язку 19 березня цього року у с. Дмитрівка Ізюмського району Харківської області Зінчука Олександра Васильовича повідомили у Новоушицькій громаді.

Олександр Зінчук народився 15.09.1974 року у селі Губарів. Навчався у Вахновецькій школі та Балинському ПТУ.

«Розділяємо пекучий біль рідних і близьких Героя. Схиляємо голови в глибокій скорботі. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати дорогої та рідної людини, нашого Героя, який віддав своє життя за волю та незалежність усієї України» – йдеться у дописі громади.

У важких боях під Бахмутом загинув військовослужбовець Збройних сил України Юрій Маєвський, який до серпня 2022 року проходив службу в лавах Добровольчого формування «Авангард», інформують у добробаті.

Під Бахмутом загинув Віталій Кузнєцов з Хмельницького району

49-річний воїн захищав Україну з перших днів широкомасштабного вторгнення.

На Донеччині поблизу Бахмута загинув житель села Скаржинці, що входить до Розсошанської громади, Віталій Кузнєцов. Про страшну втрату повідомила сайту «Є» староста села Леся Гуменюк.

«Віталій народився 17 вересня 1973 року в росії, на Камчатці, – розповіла Леся Леонідівна. – Потім родина переїхала на батьківщину матері, в село Скаржинці колишнього Ярмолинецького району. Тут він закінчив школу. Мав «золоті» руки – ремонтував техніку, обладнання. До війська мобілізували в перші дні повномасштабного вторгнення російських загарбників на нашу землю. Служив у 10-ій гірсько-штурмовій бригаді».

Староста зазначила, що про дату та час поховання повідомить додатково.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким з приводу непоправної втрати.

Вчора, 18 березня, жителі Крупецької громади Шепетівського району провели в останній шлях Станіслава Марчука. Після проходження реабілітації від важкої контузії воїн захворів на коронавірус. На жаль, ускладнення цієї хвороби забрало його життя. Того ж дня у з полеглим захисником прощалися й у Деражнянській громаді. Там місцеві жителі проводжали в останній шлях Василя Сапіташа.

За інформацією Крупецької сільської ради, Станіслав Марчук народився 07 вересня 1970 року. Був мешканцем села Крупець. Герой боронив Україну з 2015 року. Продовжував захищати рідну землю від російських окупантів і після початку повномасштабного вторгнення.

Під час виконання бойового завдання Станіслав Васильович отримав важку контузію. Проходив реабілітацію у тернопільському шпиталі. На жаль, опісля він захворів на COVID-19. Через ускладнення хвороби впав у кому й не приходячи до свідомості Станіслав Марчук у хмельницькому військовому госпіталі. Серце Героя зупинилося 15 березня.

Під час виконання бойового завдання 24 березня загинув Дмитро Чечик, уродженець села Ходаки Шумської громади.

Про це повідомила Шумська територіальна громада.

— Трагічна та болісна звістка…Український військовий, наш земляк, що воював за мир та свободу нашої країни, пішов від нас, — йдеться у повідомленні. — З болем та сумом повідомляємо, що під час виконання бойового завдання 24 березня 2023 року загинув Чечик Дмитро Ігорович, 1994 року народження, уродженець села Ходаки Шумської громади.

Микола Костін. Молодий. Молодший сержант.
Ми служили разом до осені. З першого дня в одному підрозділі. Потім його перевели в інший батальйон разом з кількома хлопцями із нашого взводу.
Коля був рукатий, як то кажуть. Любив заморочитися, майструючи щось, зброя в нього завжди блищала як нова. З нею в нього, як було видно, особливі стосунки.
Якось уже після того, як окупанти втекли з Київщини, сидів я і ламав голову над своїм автоматом. Була дуже незручна проблема. Коля просто проходив мимо, заглянув, мовчки всівся біля мене і половину ночі промучився з проблемою, яку я був тоді просто безпорадний вирішити. Словом, Коля любив і вмів заморочится. Здається, руки в нього ніколи не були порожні. Всі ножі в нас були нагострені. Ніхто не просив. Він сам збирав і гострив. Наче дрібниця, але доволі промовиста. Завжди цікаво спостерігати за людьми, які вміють щось робити руками.
Коля загинув під Бахмутом. Тепер Молодий - це не просто псевдо. Тепер Коля навічно Молодий.

У суботу, 1 квітня, у Сатанові попрощалися з Миколою Шкорбатюком. Воїном, який майже рік стояв на захисті своєї Батьківщини. Він загинув 28 березня у Краматорську. 9 травня йому мав би виповнитися 41 рік. Без батька залишилося три доньки. Найстаршій 19, наймолодшій — лише 9.

Ранок 1 квітня. На вулицях Сатанова панує тиша. Хтось направляється до домівки полеглого воїна, а хтось чекає на центральних вулицях селища, щоб, ставши на коліна, у тихій молитві віддати земляку шану.
На подвір’ї Миколи Шкорбатюка стоять згорьовані рідні, друзі та побратими. Хтось мовчки пригадує загиблого, а хтось — нервово палить сигарети на дорозі, намагаючись закарбувати у пам’яті найкращі моменти з життя відважного воїна. Серед таких і рідний брат українського Героя Віталій Шкорбатюк, який також захищає Україну від загарбників. Він охоче погоджується на розмову з журналістами Городок  і розповідає про свій останній дзвінок до брата.

— Це було у неділю 26 березня. Я був неподалік і планував приїхати до нього в гості. Але не встиг. Через два дні до мене зателефонували і повідомили про те, що мій брат вже доєднався до небесного війська. В останній розмові із ним ми обговорювали ситуацію в країні, згадували дітей і дуже сміялися, коли Микола розповідав кумедні історії про свою середущу доньку Софійку, — на мить всміхнувшись, пригадує військовий.

Похоронна процесія рушає до греко-католицького храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці, що у Сатанові. Попереду чоловіки несуть хрест, хоругви, державний стяг та фотографії полеглого Героя, з якої він серйозним поглядом дивиться у далечінь. Жінки несуть оберемки живих квітів та вінки. За ними ідуть священники різних конфесій і їде автомобіль з домовиною військового. Рідні не стримують сліз. Суму додає похоронна музика.

В храмі священники цитують слова з Євангелії кажучи, що немає більшої любові, коли хто душу свою кладе за друзів своїх. Так зробив Микола Шкорбатюк.

За словами його рідних, він був мобілізований до лав Збройних сил України у березні минулого року. Після навчання відправився на передову і до останнього подиху боронив свою Батьківщину.

— Це була дуже добра людина, безвідмовна. Любив Україну і свою сім’ю. Востаннє я його бачив тижня півтора тому. Зустрілися буквально на декілька хвилин. Довго розмовляти не мали як. Я навіть не думав, що це може бути наша остання зустріч, — із сумом говорить друг Миколи Шкорбатюка Руслан Каліта.

Похоронили військового на Алеї Слави у Сатанові. Його тіло опускали у землю під звук військового салюту і крики рідних. Дружина, не витримавши болю, ледь не знепритомніла над могилою чоловіка, а мати — міцно трималася за руку сина Віталія і намагалася не плакати.

Гірку звістку повідомила сьогодні, 31 березня, Улашанівська територіальна громада, що в Шепетівському районі. Громада втратила ще одного Захисника — Сергія Олександровича Бондіна, 24.01.1977 р.н., уродженця села Перемишель.

Як зазначили у повідомлені, Сергій рахувався у списках безвісти зниклих, була надія на те, що Захисник живий, але, на жаль, не судилося. 15 березня ворог безжально забрав життя люблячого сина, батька та брата під Бахмутом на Донеччині.

«Орієнтовно в понеділок, 3 квітня, тіло 46-річного Героя доставлять на малу батьківщину. Прохання до жителів громади гідно зустріти свого земляка», — йдеться у повідомлені.

Про місце і час зустрічі траурного кортежу буде повідомлено додатково.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким Сергія, розділяємо з вами цей нестерпний біль від непоправної втрати. Вічна пам’ять і слава Герою!

Воїнів втратили громади у Хмельницькому районі та на Шепетівщині.

Трагічні звістки продовжують надходити на Хмельниччину. Як повідомили у Судилківській сільській раді Шепетівського району, 6 квітня внаслідок отриманих поранень обірвалося життя жителя села Судилків – Болюха Богдана Петровича 1996 року народження. Він був сержантом, командиром гармати самохідного артилерійського взводу.

«Після закінчення школи Богдан здобув професію автослюсара. Однак мирну професію змінив на військове ремесло: з 2016 по 2019 рік брав участь у бойових діях на сході України. Після участі в АТО багато працював, щоб допомогти батькам. Коли у лютому 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення рф на територію України, не задумуючись став на захист країни: уже 11 березня на передових позиціях брав участь у російсько-українській війні, визволяючи міста і села від окупанта», - йдеться у повідомленні.

У Богдана залишилися батько, мама, сестра і наречена, якій освідчився у січні.

Прощання із загиблим захисником відбудеться сьогодні, 13 квітня, у Судилкові.

Також стало відомо про загибель на війні захисника з Хмельницького району. За інформацією голови Наркевицької громади Любові Гули, скорботна звістка знову сколихнула нашу громаду.

«У боях за Бахмут, під час ворожого артелерійського обстрілу та стрілецького бою з противником, загинув солдат гранатометник, житель села Бубнівка - Микулець Іван Степанович», - зазначила очільниця громади.

Чоловік був 1980 року народження.

Про дату та місце прощання з Героєм наразі не повідомляється.

Знову маємо страшну звістку з фронту– загинув ще один наш захисник – 47 річний військовий із с. Завадинці, старший сержант, стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Дячук Юрій Миколайович, інформують в Ізяславській громаді.

«05 квітня 2023 року, виконуючи обов’язок військової служби на Луганщині, пішов у вічність новітній Герой… Безжальна війна забрала не лише його життя, а й мрії, і майбутнє…  Це непоправна втрата для родини, Ізяславської громади, Збройних Сил України, Держави…» – йдеться у повідомленні громади.

Під час виконання бойового завдання героїчно загинув молодший сержант ЗСУ Володимир Мукан, який до повномасштабного вторгнення працював піарником. 

Таку правильну людину за поглядами треба ще пошукати. Він був націоналістом у хорошому розумінні. Любив українське й Україну. Виховував своїх синів, як козаків, – свободолюбивими та націєзорієнтованими. Успішний PR-менеджер, власник агенції комунікацій, співорганізатор "Old Сar Land", аспірант, випускник і співробітник Навчально-наукового інституту філології, автор ідеї "Філологічний календар". Таким був Володимир Сергійович МУКАН, 35-річний молодший сержант ЗСУ, зразковий чоловік і батько двох синів – Андрійка та Ярослава", - ідеться в повідомленні.

Володимир добровільно пішов захищати Україну від російського агресора в перші дні повномасштабного вторгнення.

"Світла й вічна пам'ять тобі, Володю! Ти в наших серцях...", - написали колеги.

Нетішинська громада втратила на війні ще одного свого земляка — Ярослава Савченка. Трагічну звістку повідомили у пресслужбі міської ради.

За словами її представників, Ярослав Савченко був солдат мінометного взводу. Він загинув 28 квітня під час бойових дій у районі села Васюківка Донецької області. Герою назавжди залишиться 22 роки.

«Про день і час зустрічі воїна громаду буде повідомлено додатково. Щирі співчуття родині. Вічна пам’ять Герою», — зазначили у Нетішинській міській раді.

Війна забрала життя ще одного військового з Хмельниччини – Бондара Романа Олександровича.

Роман був військовослужбовцем батальйону охорони. Чесний, сміливий та відданий службі – таким його знали друзі та колеги, інформує Starkon.City.

“Щодня ворог завдає нам нового болю, вбиваючи найкращих синів українського народу, справжніх патріотів, які ціною власного життя виборюють нашу незалежність, свободу та суверенітет, наближають перемогу та мир. Всією шкільною громадою висловлюємо найщиріші співчуття родині… Уклін батькам…” – йдеться у дописі Старокостянтинівської ЗОШ №1, випускником якої був полеглий воїн.

На війні загинули воїни з Кам'янця-Подільського і Дунаївців
У громадах проведуть в останню путь Андрія Орлова та Віталія Танасюка.

На Хмельниччині знову прощатимуться з загиблими Героями. Своїх захисників втратила Кам’янеччина. Завтра, 13 травня, у Кам'янці-Подільському поховають полеглого на війні Андрія Орлова, який загинув внаслідок ворожого артобстрілу в аеропорту «Херсон».

Як повідомляє міський голова Михайло Посітко, захисник був водієм-сапером відділення підводного та гуманітарного розмінування головного управління ДСНС України в Херсонській області.

«Самовіддано ніс службу, захищаючи кордони держави. Вдома його чекала дружина та син, друзі та близькі… Церемонія прощання відбудеться завтра, 13 травня, о 12-00 в Будинку офіцерів», - пише очільник громади.

Поховають Андрія Орлова на Алеї Слави міського кладовища.

Також трагічна звістка надійшла у Дунаєвецьку громаду. За інформацією очільниці громади Веліни Заяць, у жорстоких боях за Україну, мир та свободу 10 травня загинув їхній земляк. На фронті поліг дунаївчанин, солдат Танасюк Віталій Васильович.

Про місце та дату прощання з Героєм наразі не повідомляється.

Хмельничани попрощалися з Русланом Ткачуком, який загинув під Бахмутом

Герою навіки залишиться 38 років.

Вчора, 11 травня, Хмельницький попрощався з Героєм російсько-української війни 38-річним Русланом Ткачуком.

За інформацією телеканалу «Місто», Руслан Олександрович працював водієм. На початку цього року він став на захист України. Герой загинув 4 травня під Бахмутом Донецької області. У Руслана Ткачука залишились мати, дружина, донька та молодший брат.

«Ми жили на одній вулиці, — розповідає родич полеглого воїна Юрій Стасюк. — Він був трішки молодший і я його няньчив. Він був хорошим, правильним хлопцем. Цього року я їхав з ним з роботи й він сказав: може ми востаннє бачимося».