|
Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
Книга Памяти погибших за Украину memorybook.org.ua/, vk.com/atomemorybook
Список погибших в антитеррористической операции peacekeeping-centre.in.ua/Museum … y/Main.htm
Воїни світла Миколаївщини www.mk.gov.ua/store/files/announ … 214358.pdf
Олександр Явтушенко з Гадяцької громади загинув 1 листопада під Ягідним. Прощання з воїном відбулося у Сарах.
Про це 8 листопада пише місцеве видання «Гадяч.City».
Воїна мобілізували у березні 2022 року. Він служив стрільцем-санітаром. Захисник загинув 1 листопада під Ягідним під час виконання бойового завдання. Це сталося на вже деокупованій Харківщині, яку українські війська звільнили у середині вересня. Попри це окупанти продовжують обстрілювати регіон з артилерії та іншого озброєння.
"Я буду вічно тримати тебе за руку, мій Герою!" - зворушливе фото волонтерки Карпенко біля тіла коханого, вбитого у Бахмуті. ФОТО
Фото Цензор.НЕТ Війна в Україні
Соцмережі сколихнув допис волонтерки Алли Карпенко і оприлюднене нею фото із моргу. На світлині дівчина тримає за руку коханого -захисника України, який загинув на Бахмутському напрямку.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на фейсбук-сторінку Алли Карпенко.
"Я не вірю у вічну пам‘ять. Я не вірю, що герої не вмирають. Я не вірю в те, що якщо тебе дуже чекають - ти повернешся із того світу. Рано чи пізно про тебе забудуть всі. І я бачила, як вмирають Герої - вони купами, одне на одному, лежали в морзі Дніпра. А якби всі, кого чекали, - повертались, то це було б занадто легко у цьому клятому світі. Як же я тебе чекала. Воістину, не вмирає лише любов. Притуплюється, звичайно, але її так легко не позбутися. Правда ж? Я буду вічно тебе тримати за руку, мій Герою. І навіть якщо ти вже не з нами. Я ж обіцяла", - пише вона.
Євген Базилевський був десантником у 79 ОДШБ, загинув під Бахмутом. Поховали Женю 21 грудня у Києві. Джерело: https://censor.net/ua/p3389166
На фронті загинув кінорежисер Олег Бобало-Яремчук. Про це повідомила його дружина, акторка Анна Яремчук.
"Хотіла написати "це несправедливо", але хіба є справедливість у нашому житті?
По справедливості, він мав би знімати кіно. Він мав би бути затребуваний в цій галузі. Натомість у нас дома стояв автомат і купа військових "ніштячків", що передавала мама з Америки, для хлопців", – пише дружина Олега у своєму дописі.
Олег Бобало-Яремчук був командиром першої мінометної батареї та воюював у 23-му батальйоні.
Дата похорону ще не відома.
Світла памʼять герою.
Захищаючи Україну на фронті війни з Росією загинув херсонський медійник Антон Коломієць.
Про це повідомляє видання “Мост” із посиланням на Facebook ректора Херсонського державного університету Олександра Співаковського.
Антон Коломієць є випускником факультету культури і мистецтв Херсонського державного університету. Перед приєднанням до Збройних Силн працював ведучим і режисером на телеканалі “Скіфія”, пізніше – на Суспільному. Багато років був ведучим прогнозу погоди. Також був режисером програми “Починайте ранок з нами”.
Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким героя.
Під час виконання бойового завдання на території Росії загинули четверо українських воїнів: Юрій Горовець, Максим Михайлов, Тарас Карпюк та Богдан Лягов.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на "Новинарня".
Про "ліквідовану на кордоні з Брянською областю українську диверсійну групу" в понеділок, 26 грудня, повідомили російські пропагандисти.
Юрій Горовець народився 14 червня 1988 року.
"Пішов воювати за Україну одразу після початку російської агресії у 2014 році. Пройшов Іловайськ, боронив Маріуполь. Успішний диверсант. Це був його далеко не перший розвідувальний вихід. Як стверджують росіяни, він був керівником диверсійної групи", - зазначає видання.
У лютому 2021 року активісти пікетували офіс телеканалу "НАШ", звинувачуючи його та його власника в роботі на РФ і вимагаючи закрити канал.Слідство стверджувало, що під час тих подій Горовець намагався відібрати мікрофон у репортера каналу "Наш" Олексія Пальчунова й нібито кілька разів ударив його по обличчю. У разі визнання винним йому загрожувало 5 років за ґратами.
Речник Генштабу Андрій Ковальов розповів: "В українському націоналістичному русі – це був легендарний чоловік. Націоналіст, принциповий практикуючий православний християнин, богослов. Щоб зрозуміти рівень його віри в Бога – одна лиш ілюстрація. В середовищі практикуючих християн і патріотів, він заслужив псевдонім – "Святоша. Це свідчить про багато що".
"Максим Непийпиво був справжнім другом. Дуже колоритний, завжди у шароварах, вишиванці і з козацькою люлькою. Про те, скільки ти вбив, ворогів складатимуть легенди, як і про те скільки дівочих сердець ти розбив. Максим їздив на Кубань ще до Майдану, організовувати протести у РФ", - згадує лідер ГО "Національний спротив" Олексій Свинаренко.
Він одним з перших пішов на війну у 2014 році. Під Іловайськом у близькому контакті з ворогом його поранило. Тарас довго лікувався. Після початку повномасштабної війни пішов на фронт.
Згадує Богдана побратим, який служив в іншій військовій частині: "З початку війни дев’ятнадцятирічний хлопець почав воювати. Відразу зголосився в диверсійну групу. Можете уявити кількість удалих операцій з лютого… Спілкувалися з ним час від часу. Хлопець надзвичайно сміливий. Завжди викликався добровольцем. І хоча через юний вік нарікав, що часто не беруть на самі складні задачі, але Аполлон був щасливий. Його вважали геніально здібним, бо показував одні з найкращих результатів з фізичної і тактичної підготовки. Всі побратими вважали, що війна – це його поклик". Джерело: https://censor.net/ua/n3389555
Maryna Mirzaeva
Вчора загинув Володимир Рибка. До останнього сподівалася, що це не правда. Адже тільки два дописи від знайомих були про його загибель.
Знала Володимира з культурних подій, з політичних акцій у Києві. Він був привітним, правдивим, щирим, відкритим, свідомим, активним. Багато хороших якостей мав. Більшість наших активістів знали Рибку.
Якась суцільна порожнеча від учора. Наповнює егоїстичне відчуття - невже ми більше ніколи не зустрінемося?
Так багато друзів назавжди залишаться у спогадах. У переписках. Вони такі живі у нашій пам’яті.
Серце відмовляється вірити. Коло звужується. А ми маємо мститися.
Вічна пам’ять Герою.
Важко без вас.
У боях за Україну загинув режисер монтажу Віктор Онисько
Віктор Онисько як режисер монтажу працював над українськими стрічками "Сторожова застава", "Черкаси", "Захар Беркут", "Віддана".
Про смерть захисника України повідомила його дружина, культурна менеджерка та кураторка кінопрограм, Ольга Бірзул та пресслужба Держкіно
"Два рази на нулі – Херсонщина і Донбас. Без жодної можливості на побачення. Ти дуже втомився, але беріг своїх побратимів. Ти переживав за кожну втрату. Ти казав, що на війні немає більшої тортури, ніж повідомляти родинам про загиблих. Тепер і я відчула це на собі. Моє серце розривалося, коли твій воїн ридав у слухавку і присягався мені, що не знав кращої людини й командира", – написала Бірзул. Джерело: https://censor.net/ua/n3390823
На війні загинув активний громадський діяч, член Спілки української молоді та майданівець Олег Юрченко.
Про це повідомив екскерівник Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, інформує Цензор.НЕТ.
"Загинув Олег Юрченко. Один з тих, кого з певністю можна причислити до найкращих українців. Він був (як важко писати в минулому часі) розумним, сильним, відважним", – написав він.
Олег Юрченко – батько п'яти дітей, член Спілки української молоді, був активний в громадському житті, майданівець, який після перемоги Майдану пішов на державну службу будувати Україну, а потім на військову захищати її.
"Без таких як Олег важко буде піднімати країну після перемоги у війні. Але ми зробимо це, зокрема в пам’ять таких як він, яким завдячуємо наближенню цієї перемоги", – наголосив В’ятрович. Джерело: https://censor.net/ua/n3391017
https://www.facebook.com/groups/6730321 … 459091003/
На Донеччині загинули два військових із Полтавщини
12 січня під час стрілецького бою загинув 23-річний Євген «Лис» Кулик. Чоловік служив у ДШВ та Французькому іноземному легіоні. Після повномасштабного вторгнення воював у складі підрозділу «Центурія». Родом військовий із Зінькова.
Артем «Оззі» Осін поліг 12 січня у бою внаслідок артилерійського обстрілу. Військовий був із Полтави. Також служив у підрозділі «Центурія». У захисника залишилися двоє дітей.
Вічна пам'ять героям!
На фронті загинув відомий запорізький активіст та правозахисник Денис Тарасов.
Про це повідомляє радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.
"Друже, колега по “Силі людей”. За мирних часів він боровся в Запоріжжі з олігархічно-клановою сволотою. З перших днів на фронті. Не віреться… Війна забирає кращих. Спочивай з миром, друже", - написав він в своєму Телеграмі.
Денис народився 31 жовтня 1979 року у Запоріжжі. Працював слідчим, юрисконсультом, адвокатом. В 2018 році виступав на захист парку Яланського, в 2020-му - балотувався на посаду мера Запоріжжя.
Герої не вмирають!
https://www.061.ua/news/3527214/na-fron … vozahisnik
На Волині попрощалися з батьком і сином, які загинули в один день
26-річний Олександр і 48-річний Михайло Куцики добровільно пішли боронити Україну від російської навали. Олександр з 2016 по 2021 рік служив за контрактом і воював на околицях Краматорська. Попри те, що він мав інвалідність ІІ групи, чоловік вирішив стати на захист своєї держави.
Батько Олександра Михайло у мирний час був підприємцем. З початку повномасштабної війни вони обидва пішли у лави територіальної оборони. Батько і син загинули в один день – 16 січня 2023 року.
23 січня, на Городоччині у селі Жищинці поховали загиблого на фронті Героя Геннадія Пастущина. Як пише «Городок City», попрощатися з воїном прийшло все село.
Народився та виріс Геннадій Пастущин у Волочиську, та за роки життя у Жищинцях став для земляків своїм, рідним. Тут він знайшов своє кохання, одружився та проживав разом із сім’єю. А ще почав волонтерити.
«У 2014 році Геннадій брав участь в АТО, тому знав про військове життя не з чуток, а з власного досвіду. Тож, коли в селі з’явився волонтерський рух і у нашій школі почали шити «розгрузки», він разом із дружиною Христиною одразу долучилися: прийшли з маленькою однорічною дитиною на руках і швейною машинкою», — розповідає виданню «Городок City» директор Жищинецької школи Микола Асташенко.
15 січня, внаслідок мінометно-танкового обстрілу, завданого військовими формуваннями російської федерації, отримавши смертельні поранення, загинув Стадниченко Сергій Сергійович. Трагедія сталася поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області. Чоловік – 1991 року народження. Був командиром мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону однієї з військових частини ЗСУ.
Захищаючи Україну, 16 січня загинув Дикунець Богдан Феофанович, 1971 року народження. Військовий поліг під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку в місті Оріхів.
«У страшні дні війни Богдан вступив добровольцем у лави ЗСУ та мужньо захищав Україну. Тривалий час разом з побратимами тримав оборону міста Оріхів». – йдеться у повідомленні.
25 січня, у Білогір’ї провели в останню путь Лисака Ігоря Анатолійовича. Захисник загинув 19 січня під час боїв з окупантами поблизу населеного пункту Роздолівка Бахмутського району, що на Донеччині.
«Бої на Бахмутському напрямку вже увійшли в історію, як приклад мужності, самовідданості та патріотизму українських військових. Лік знищених росіян поблизу районного центру Донецької області йде на тисячі, на жаль, не обходиться без втрат і з нашої сторони, - пишуть на сторінці селищної ради. - Загинув наш земляк – Лисак Ігор Анатолійович. Він загинув, до останнього захищаючи українську землю від окупанта. Непоправна втрата для нашої громади».
25 січня, жителі села Малий Правутин, що на Шепетівщині, провели в останню путь свого Героя Михайлюка Антона Сергійовича, який загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Про це йдеться на сторінці Берездівської громади.
«Антон жив звичайним мирним життям, як і мільйони інших українців. Та коли армія ворога переступила кордон України, коли на українські міста почали падати російські бомби, він без вагання став на захист Батьківщини. Розуміння того, що саме від нього залежить майбутнє рідної землі, покликало його до бою, з якого Герою не судилося повернутися», - пишуть про захисника.
Захисника поховали у рідному селі.
24 січня 2023 року аеророзвідник 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Олег Собченко загинув у бою проти російсько-фашистських окупантів у м. Вугледар (Донецька обл.)...
Олег значну частину свого життя присвятив правозахисній діяльності та боротьбі проти проросійських колаборантів. Він вперто добивався покарання винних у вбивстві Героя Небесної Сотні Василя Сергієнка - журналіста, закатованого у 2014 р.
Олег боровся за порятунок річки Рось від забруднення й обміління.
Був у команді Благодійний фонд "Героїка" з самого початку.
Завдяки його праці та майстерності в Україні було встановлено півсотні пам'ятників та меморіалів присвячених воякам Армії УНР та УПА.
Брав участь у захисті української мови та Мовному Майдані у 2012 р. Олег був активним учасником Революції Гідності - отримав чисельні поранення під час сутичок з беркутом на Черкаському Євромайдані.
Доброволець. Протягом 2014-16 рр. добровольцем пішов на фронт та воював у лавах одного з підрозділів полку "А3ов". У лютому 2022 р. добровольцем долучився до лав 72 ОМБр. Брав участь у обороні Києва, боях в районі річки Ірпінь та с. Мощун, боях за Лисичанськ та Бахмут.
Царство Небесне та вічна слава Герою...
У бою з окупантами під Соледаром/Благодатним віддав життя за Україну наш побратим, полтавський свободівець Аркадій Піщанський.
Депутат Київської районної у м. Полтава ради, голова фракції ВО «Свобода».
У лавах «Свободи» був із 2010 року.
Захищав Україну із 2014 року у складі добровольчого батальйону «Січ». Із початком повномасштабного вторгнення приєднався до 116-ї бригади територіальної оборони.
Співчуття родині і близьким.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Звісно це війна. Але Пам'ятайте завжди великого воїна АРГО - ТАРАС КУЗЬМІН. Командир іспанців Карпатської Січі. Українець, одесит. Тривалий час жив в Аргентині. Та повернувся в Україну з початку війни. Постійно на передовій. Здобув вічне життя в бою з орками, на самій передовій району оборони 49 осб.
Вічна слава! Вічна пам'ять!
На фронті загинув ще один пластун – Володимир Васьковський. Служив у штурмовому батальйоні «Азову». На початку 2000-х років був впорядником гуртка Пласт - український скаутинг у місті Хмельницькому і зв’язковим місцевого підготовчого юнацького куреня імені Симона Петлюри. Народився 29 квітня 1983 року в Хмельницькому. Закінчив Кам'янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка. В якості виховника брав участь у Ювілейній міжкрайовій пластовій зустрічі (ЮМПЗ), яка проходила в 2002 році біля Львова (в Свіржі). Вів активну громадську працю й поза Пластом – був певний час головою обласного проводу Молодіжного конгресу українських націоналістів. У 2009 році - регінальний представник Пласту на Хмельниччині. Упродовж 10 останніх років розвивав гру «Джура» в своїй області. Захоплювався рибалкою. Одружений…. Це вже десь 20-й пластун за останній неповний рік, який відійшов на Вічну Ватру. Захищаючи Україну. СКОБ! Слава Україні!
поховали 21-річного вихованця Пласт - український скаутинг із Полтавщини Андрія Кожем‘яка. Загинув минулого тижня під Красногорівкою, витягуючи з ворожої територіі тіло свого бойового побратима. У Пласті був пластуном-учасником. У війську - молодшим сержантом, командиром відділення 88-го окремого батальйону 35 бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Острогоадського. У Збройних силах з 2020 року. Похований у рідному селі Терешки, що під Полтавою. Співчуття рідним і близьким. Зокрема його пластовому виховнику Євген Янкевич. СКОБ! Слава Україні!
від бойового поранення помер історик Валерій Романовський
16 січня після 4 місяців перебування у комі унаслідок важкого бойового поранення, помер чудовий харківський історик та пам'яткознавець Валерій Романовський.
Про це повідомив видавець Олександр Савчук.
"Атовець і захисник Харківщини при повномасштабному вторгненні. Мені вкрай не вистачатиме такої глибокої людини і незамінного фахівця. Валерій зробив для нас фундаментальні примітки для спогадів Павла Жолтовського, а також був одним із коментаторів спогадів Юрія Шевельова. Світла пам'ять Валерію і прокляття росіянам до десятого коліна" - написав Олександр Савчук.
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc