Тема: Гуляйполе, місто, Запорізька обл. / Гуляйполе Запорожской обл.
Вікі:
Гуляйпо́ле — місто (з 1938), центр Гуляйпільского району Запорізької області України. Орган місцевого самоврядування - Гуляйпільська міськрада. Станом на 1 січня 2016 року населення міста становить 13 994 осіб.
Місто Гуляйполе розташоване в долині річки Гайчур (назва водойми етимологізується з тюркських мов — гай «вільний» + чул «степ»), вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Марфопіль, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Зелене.
Село Гуляйполе було засновано в 1770-х як форпост для захисту від Кримського ханства.
У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов'язало Новомосковський земський суд заснувати і облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляй-Поле. Назву дали переселенці з міста Гуляйпіль (сучасний Новомиргород — районний центр Кіровоградської області), селян якого князь Потьомкін продав у казну для заселення у Новоросію. Вони й дали назву новому населеному пункту «Гуляйполе» в пам'ять про рідне місто, яке вже було Потьомкіним перейменовано в Златопіль. Поселення носило військовий характер, заселення проводилось сотнями. Сотні поступово перетворювалися в адміністративні одиниці. Так заселялись Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.
У 1797 році побудовано дерев'яну православну церкву «Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього», а Гуляйполе стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
Жителі краю активно займалися землеробством та тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році у Гуляйполі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торговельних підприємств із загальним оборотом 1 млн рублів. Поряд із ними існувала велика кількість торговельних лавок. Торгівля сприяла припливу населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 чол. то у 1859 — 2521 чол.
Із середини XIX на початок XX століття село Гуляйполе перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживає 16 тис. 150 осіб.
У Гуляйполі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та один пивоварений завод. Два парові млини були у Гуляйполі і один у Темирівці. Крім них навколо була велика кількість селянських «вітряків». Крім цього у Гуляполі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)