1

Тема: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Андрій. Значковий товариш Полтавського полку (1763).

ГАВРИЛЕНКО Гаврило. 1748 р. н. Військовий товариш лубенського полку (1782). Дружина: козачка Євдокія Титаренко.
ГАВРИЛЕНКО Гнат. - Військовий товариш Київського полку (1782). Шляхтич.

ГАВРИЛЕНКО Григорій. Корсунськнй сотник (1649).

ГАВРИЛЕНКО Лука. - 1734 р. н. Значковий (1769-1781) та військовий (з 1781) товариш Переяславського полку. Дружина: донька священика Степана Васильєва.

ГАВРИЛЕНКО Лука. - Значковий товариш Миргородського полку (1711).

ГАВРИЛЕНКО Марко. 1760 р. н. Сотенний отаман (1781) та військовий товариш (1782) Миргородського полку.

ГАВРИЛЕНКО Матвій. Домонтовський сотник (1729; 1732, н.).

ГАВРИЛЕНКО Михайло. 1740 р. н. Сотенний хорунжий Білоцерківської сотні (з 1754). Значковий (з 1769) та військовий (з 1782) товарній Миргородського полку.

ГАВРИЛЕНКО Степан. Березанський городовий отаман (1676).

ГАВРИЛЕНКО Тишко. Красноколядинський сотник (1653 1654).

ГАВРИЛЕНКО Федір. Значковий товариш Білоцерківської сотні Миргородського полку (1741).

ГАВРИЛЕНКО Яків. Кременчуцький сотник (1747- 1750).


В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

2

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО МАРІЯ МИКОЛАЇВНА, 1876 р.н.,
м.Херсон, українка, освіта середня, проживала у с.Злинка, вчителька. Заарештована 28.05.1944 Маловисківським РВ НКВС (антирадянська агітація і пропаганда в роки німецької окупації). Засуджена 6.09.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітована 9.08.1989 Кіровоградським облсудом. (П - 13367)

Thanks: Алена1

Share

3

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Дмитро Михайлович, 1909 року народження, с. Алкалавка Миколаївської області, українець, із селян, освічений, проживав у с. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївського округу. Учень агропрофшколи. Заарештований 14.08.1928 р. Рішенням Верховного суду УСРР від 18.02.1929 року звільнений з-під ув’язнення. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1991 р.

ГАВРИЛЕНКО Марія Софронівна, 1884 року народження, с. Новопавлівка Баштанського району Миколаївської області, українка, із селян, малоосвічена, проживала у с. Новопавлівка Баштанського району Миколаївської області. Колгоспниця. Заарештована 09.10.1945 року. Військовим трибуналом військ НКВС Миколавської області 30.11.1945 р. засуджена до 25 років ув’язнення у ВТТ з конфіскацією майна. Подальша доля невідома. Реабілітована у 1992 р

Share

4 ( 16-06-2020 17:16:49 змінене litar Л )

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО
Василь Володимирович, 1901, с. Новоселівка (Щасливе), м. Запоріжжя. 2т
Євдоким Родіонович, 1891, с. Юрківка, Софіївська колонія № 35 НКВС. 2т
Іван Іванович, 1882, с. Степне, х. Гранітний (немає). 2т
Калістрат Іванович,1898, с. Чубарівка. 2т
Митрофан Володимирович, 1905, с. Новооленівка, м. Запоріжжя. 2,4т
Олександр Васильович, 1927, м. Запоріжжя. 6т
Павло Семенович,* 1891, с. Басань. 2т
Семен Васильович, 1905, с. Юр'ївка, с. Тарасівка. 2т
Семен Пантелеймонович, 1882, с. Юр'ївка, с. Калинівка. 2т
Степан Андрійович, 1895, м. Пологи. 1,5т
www.reabit.org.ua/books/zp/

Post's attachments

Гавриленко.jpg
Гавриленко.jpg 178.02 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share

5

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО МАРІЯ АВРАМІВНА, 1884 р.н.,
с.Панчеве, українка, освіта початкова, член колгоспу ім. Сталіна. Заарештована 14.03.1938 Новомиргородським РВ НКВС (контрреволюційна агітація). Засуджена 20.04.1938 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 6.06.1938. Реабілітована 18.05.1957 Кіровоградським облсудом. (П - 3597)

ГАВРИЛЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ, 1880 р.н.,
с.Панчеве, українець, освіта початкова, член колгоспу ім.Сталіна. У 1930 році розкуркулений і висланий на північ, втік у 1935-ому, повернувся у село, де за втечу знову засуджений до 3 років неволі. Втретє заарештований 28.07.1937 Новомиргородським РВ НКВС (“вів антирадянську агітацію проти підписки на державну позику, співчував ворогам народу: репресованим троцькістам, Тухачевському, Якіру та іншим; говорив, що скоро знову буде голод, оскільки весь хліб вивозять на елеватор”). Засуджений 11.08.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 23.08.1937. Реабілітований 31.03.1989 Кіровоградскою облпрокуратурою. (П - 9044)

Share

6

Re: Гавриленко

Гавриленко Михайло Омелянович
травень, 18, 1889 – січень, 14, 1971
У багатьох кримінальних справах по звинуваченню полтавської інтелігенції є як доказ копія протоколу допиту М.І.Гавриленка. Скільки всього існує таких копій, сказати важко. У деяких справах зустрічаються вже «копії з копії». Очевидно, для творців цієї фальшивки він був дуже важливим. Звертає на себе увагу вже перше запитання першого допиту заареш- тованого: «Що вам відомо про існування в Полтаві контрреволюційної групи, створеної під виглядом астрономічного гуртка?».
По суті це не запитання. Це – теза. Тут уже все сказано. Доводити, який гурток, не треба. Він антирадянський – і все. Звідки звалилася така оцінка – не так важливо. Залишилося лише назвати, хто до нього входить.
Що ж записано у відповіді від імені Гавриленка? «У 1920 році в Полтаві при краєзнав- чому музеї виникла контрреволюційна група під виглядом астрономічного гуртка. Поляков Олександр довів у Наросвіті доцільність створення в Полтаві астрономічної обсерваторії. Отримавши дозвіл, залучив собі на допомогу А.Постоєва і А.Романського. Навколо цього ядра утворилася група приблизно в 15 чоловік <...> ».
Далі йде список членів гуртка та їх політичні характеристики. Оперуповноважений, який писав усе це, великим напруженням думки себе не утруднював. Список зроблений за при- нципом «на перший-другий розрахуйся». Де кожний «перший» – прихильник встановлення буржуазно-демократичного ладу, а кожний «другий» – прихильник абсолютної монархії. Так, якщо Андрій Романський записаний прихильником буржуазно-демократичного ладу, то син колишнього редактора газети «Полтавский вестник» [1] Дмитро Іваненко – прихильником монархії, викладач ІНО Олександр Побєдоносцев – буржуазним демократом. Гавриленко потрапив до монархістів, а син відомого попа Гапона Євген – до прихильників буржуазно- демократичного ладу.
Складача протоколу не хвилювало питання про те, як в одній контрреволюційній ор- ганізації співіснували люди з такими діаметрально протилежними політичними цілямиЩоправда, через чотири місяці слідства цю надто явну суперечливість усунули. Названих у протоколі осіб розсортували по контрреволюційних групах різного напрямку. При цьому, не вникнувши в попередню писанину, Євгена Гапона перетворили з «буржуазного демократа» на «монархіста-чорносотенця».
У цьому горезвісному протоколі після записів про астрономічний гурток іде запитання, на перший погляд, невинне: «Крім вашої групи, в Полтаві існували наукові і літературні об’єднання?». Відповідь: «У Полтаві, починаючи з 1922–23 років, існували такі наукові і лі- тературні об’єднання: «Наукове Товариство при ВУАН», до складу якого входили Володи- мир Щепотьєв, Григорій Коваленко, Григорій Майфет, Наталія Мірза-Авакянц, Олександр Бузинний <...> ». Названо 12 осіб.
Далі, наче без усякого смислового зв’язку з попереднім, запитання: «У вас є зв’язки серед мисливців і лісників? Назвіть їх». І йде список мисливців, список лісників...
Не протокол, а мережа для вилову людей. Допитуючим потрібні були люди, які якимось чином зв’язані між собою, і якомога більше. Пізніше під довільним пером вони стануть чле- нами «української контрреволюційної націоналістичної групи» чи «контрреволюційною гру- пою російських монархістів», одні потраплять просто в «повстанську організацію», інші...
Півроку розкручувалась справа Гавриленка під наглядом прокурора прикордонної і внутрішньої охорони УРСР Харківської області. 9 червня 1936 р. він народив найцікавішу керівну вказівку: «Гавриленка необхідно звинуватити в тому, що протягом з 1921 по 1926 роки він був активним членом к-р організації, яка ставила собі за мету шляхом повстання повален- ня Радянської влади, тобто ст. 54-11 <...> Вилучити зі справи старий обвинувачувальний висновок, пред’явити вказане обвинувачення і допитати по суті Гавриленка. Скласти висно- вок про направлення справи в Особливу Нараду. Справу оформити протягом максимум двох діб через закінчення строку слідства по справі» [2].
Темпи. Темпи в усьому, включаючи кримінальне переслідування. Що ж підганяло караль- ну машину? Що змушувало кидати в її топку все нові й нові жертви? Відповідь дають прото- коли допитів. Як би вони не фальсифікувалися, але тією чи іншою мірою відображають якісь реальні фрагменти дійсності. Із слів заарештованих чи словами фальсифікаторів.
Ось що записано в копії протоколу допиту О.Н.Чуйкової (репресована): «На зборищах у Романського ми вели відверто контрреволюційні бесіди. Сидорук розповідав різні контррево- люційні плітки про становище на Україні, про «голод» і т. п. Ми обвинувачували керівництво партії і Радуряд у тому, що неправильною політикою в справі колективізації довели країну до згубного становища, населення голодує <...> Сидорук заявив, що на Україні повстанські настрої серед селян настільки сильні, що вони неминуче призведуть до масових стихійних повстань».
Із копії протоколу допиту викладача російської мови Д.С.Ельмановича (репресований): «Ми вважали, що населення країни перебуває у згубному становищі, і що в цьому винне керівництво ВКП(б), зокрема Сталін <...> Влада тримається на терорі населення і провока- ції <...> керівництво <...> знає про вороже ставлення населення до нього і тому ховається в Кремлі, ніде не показується народові».
Як бачимо, ці розмови не були контрреволюційними. Люди обговорювали становище ре- чей, що реально склалося, висловлювали свою оцінку того, що відбувалося. А цього робити не дозволялося. Репресіям підлягала кожна самостійно мисляча людина. Це було обдурювання й обезголовлювання народу. Візьмемо, наприклад, декілька осіб, названих у протоколі допи- ту Гавриленка.
Андрій Романський. Полтавець Анатолій Володимирович Даценко, відомий як дослідник біографії теоретика космонавтики Ю.В.Кондратюка, і який навчався в період існування при Полтавському педагогічному інституті астрономічної обсерваторії, згадує про її керівника Ро- манського, як про прекрасну людину з переконаннями «найбільш, найбільш радянськими»активного популяризатора знань. У 1919 р., після звільнення Полтави від денікінців, Ро- манський за завданням губревкому бере активну участь у роботі по збиранню і поставці на розподільчий пункт книг із квартир і маєтків буржуазії, яка тікала разом з частинами армії Денікіна, а також приміщень, що займалися під шпиталі і військові частини. Потрібні були швидкість та оперативність, щоб врятувати книги від розкрадання і знищення. Романський діяв енергійно. На розподільчому пункті працювала головним чином молодь. Дисципліна, встановлена юним культармійцем (у лютому 1920 р. йому виповнилося 18 років), була суво- рою. Книги вважалися надбанням народу. Не допускалося ні розкрадання, ні втрат. Вдалося зібрати і зберегти найцінніші книжкові багатства.
Розподільчий пункт знаходився на Пушкінській вулиці, неподалік від Березового скве- ру. В першій половині 1920 р. туди приходив В.Г.Короленко, цікавився книгами, серед яких знаходилось чимало бібліографічних рідкостей. Володимир Галактіонович схвалював діяльність молодих співробітників пункту. Книги, зібрані ними, склали пізніше основний фонд Наукової бібліотеки. Восени 1920 р. багато книг передано в бібліотеку історичного фа- культету ІНО. У вересні того ж року А.Н.Романський поступив на цей факультет. Суміщаючи навчання з роботою інструктора шкільних бібліотек, з захопленням вивчав астрономію. З серпня 1922 р. завідував астрономічним кабінетом краєзнавчого музею. Проводив широ- ку популяризаторську роботу. У 1920-х рр. виходять його статті – в журналі «Знание»: «До Південного полюса», «П’єр Симон Лаплас», «Полярний край», «Краса зоряного неба», «Нові зірки», у журналі «Мироведение»: «Астрономічні любительські обсерваторії» (опис історії створення і діяльності обсерваторії Полтавського ІНО). Обдарування Романського були різнобічні. Історик-філолог за освітою, він пише статті з астрономії, а в 1935 р. у методичному збірнику «Математика и физика в средней школе» публікує статтю «Процес кристалізації». 31 березня 1936 р. на підставі постанови Особливої наради А.Н.Романського «за участь у контрреволюційній групі» засуджено до п’яти років позбавлення волі.
Наталія Юстівна Мірза-Авакянц (уродж. Дворянська), 1889 р. н. Батько – повітовий лікар, учень Боткіна, висланий із Петербурга за зв’язок з народниками. У 1920-х рр. Н.Ю.Мірза- Авакянц – заступник директора по науковій роботі Полтавського вчительського інституту. Бере активну участь у створенні Полтавського краєзнавчого музею. Перебуває біля джерел становлення радянської історичної науки. Пише наукові праці: «Селянські повстання на Полтавщині і Харківщині 1902 року», «Українські жінки», «Нарис історії України», «Історія України у зв’язку з історією Західної Європи», «Селянські рухи на Україні 1905–1907 років». Усього нею написано близько 50 праць. Остання – «Історія Запоріжжя» – не закінчена у зв’язку з арештом. За жорстокою єзуїтською методою Наталію Юстівну за 14 днів до арешту приймали в Кремлі в числі кращої професури СРСР. На банкеті в Грановитій палаті були присутні інквізитори: Сталін, Ворошилов, Каганович. Після повернення додому чекала на- города, але не така, на яку сподівалася. Життя Н.Ю.Мірзи-Авакянц обірвалося в 1939 р. у Лук’янівській в’язниці.
Володимир Олександрович Щепотьєв. На початку 1920-х рр. ректор Полтавського ІНО, професор. Автор численних літературознавчих праць, збирач пісенної творчості українського народу, зокрема Полтавщини. Його перу належать: «Головні теми релігійно-пісенної творчості українського народу в християнський період», «Демократичні симпатії І.П.Котляревського», «Пам’яті Лисенка», «Тарас Григорович Шевченко – національний пророк України», «Роз- мова про українських письменників», «Тривога над свіжою могилою Т.Г.Шевченка», «Якуб Колас – народний поет Білорусії», «Панас Мирний», «Анонімні вірші епохи революції 1905 року», «Звичаї, словесна творчість і мова (Населення Полтавщини і його побут)» та інші. 29 листопада 1937 р. В.О.Щепотьєв розстріляний за рішенням Особливої трійки УНКВС. Як показало розслідування справи, проведене в 1958 р., матеріали були сфабриковані. Протоко- ли допитів коректувалися після того; як були підписані обвинуваченимМикола Іванович Гавриленко Особливою нарадою при НКВС СРСР у 1937 р. засудже- ний до п’яти років тюремного ув’язнення „за к-р діяльність». Реабілітований у 1989 р. Під час допитів йому погрожували арештом сім’ї, розстрілом.
Яким він був? Колишні студенти Полтавського педінституту згадують, що цілковито був зайнятий наукою і тому здавався дивакуватим. Місяцями пропадав на природі. Його кварти- ра була вщерть набита рідкісними книгами – все про птахів, звірів. М.І.Гавриленко був вче- ним-орнітологом із світовим іменем. У цій галузі йому належить близько 70 наукових праць. Дуже багату колекцію власноручно виготовлених чучел птахів, а також тисячі зібраних яєць різноманітних видів пернатих купив Харківський університет. Колишній головний архітек- тор Полтави Л.Вайнгорт пригадував, яким безмірно захопленим він бачив Миколу Івано- вича, коли той по війні спостерігав у руїнах Успенського собору небаченого на Полтавщині птаха, який існував лише в кам’янистій пустелі. Багато зробив Гавриленко і для краєзнавчого музею. Не забував і літературу. Люди, які цікавилися творчістю І.П.Котляревського, завжди могли відшукати у нього потрібні книги. В його бібліотеці зберігалися різноманітні видання «Енеїди».
Як уникнули репресій провідний фізик Педагогічного інституту Олександр Андрійович Побєдоносцев і колишній студент цього інституту Дмитро Іваненко – не відомо. Олексан- дру Андрійовичу ми повинні бути вдячними хоча б лише за те, що він виростив і виховав чудового сина, гордість ракетобудування. Про це нагадує меморіальна дошка, встановлена на фасаді Полтавського електромеханічного коледжу, де у 1920-х рр. навчався Юрій Побє- доносцев.
Дмитро Іваненко став одним із основоположників теорії будови атомних ядер. Заклав основи теорії ядерних сил. Розробив теорій електромагнітного випромінення електронів ве- ликих енергій у прискорювачах. Студенти педінституту дбайливо зберігають його лист, ад- ресований новому поколінню викладачів і студентів, у якому він закликає, напружуючи всі сили, розвивати традиції великих співвітчизників, які заклали фундамент нашої науки.
1. Іваненко Дмитро Олексійович (1859–1943) – редактор «Полтавских губернских ведомостей», «Полтавского вестника», «Полтавского голоса», письменник.
2. Архів УСБ України по Полтавській обл. – Спр. 14862. – Арк. 87.
Василь Граб
Реабілітовані історією Полтавська область Кніга п`ята

Share

7

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО ІВАН МИХАЙЛОВИЧ, 1897 р.н.,
с.Лозуватка Рівненського району, українець, освіта початкова, колгоспник. Заарештований 16.09.1937 Рівненським РВ НКВС (контрреволюційна агітація серед колгоспників). Засуджений 25.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 9.04.1960 Кіровоградським облсудом. (П - 5068)

ГАВРИЛЕНКО КУЗЬМА НЕСТОРОВИЧ, 1901 р.н.,
с.Леонтовичеве, українець, освіта початкова, колгоспник. Заарештований 1.04.1931 Новоукраїнським РВ ДПУ (“будучи розкуркуленим за невиконання плану хлібозаготівлі посаджений у бупр Харкова, звідки втік з фіктивними документами разом з Степаном Коваленком та Свиридом Середнім на Донбас; член контрреволюційної повстанської організації, антирадянська агітація”). Засуджений 2.06.1932 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 20.09.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 11517)

Share

8

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО ГАННА ЄВГЕНІВНА, 1903 р.н.,
м.Кіровоград, українка, освіта неповна середня (6 класів та курси бухгалтерів, 1927-28), старший бухгалтер “Облзаготзерно”. Заарештована 7.10.1944 Кіровоградським УНКДБ (“під час німецької окупації працювала бухгалтером заготзерна, проводила антирадянську агітацію провокаційного характеру: у жовтні 1943 року говорила, що німці відступають лиш до Дніпра, комуністів обзивала кровопивцями, які репресували її братів Григорія і Петра; коли молодь відправляли в Німеччину, вона казала, що їй там буде добре”). Засуджена 30.11.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітована 29.03.1989 Кіровоградським облсудом. (П - 10055)

ГАВРИЛЕНКО ГРИГОРІЙ ЄВГЕНОВИЧ, 1895 р.н.,
м.Кіровоград, українець, освіта початкова, член ВКП(б) у 1928-33 роках (виключений за “розповсюдження анекдотів про тов.Сталіна, який сидить не на своєму місці”), нормувальник заводу “Червона зірка”. Заарештований 28.01.1935 Кіровським МВ НКВС (“гуртував довкруг себе колишніх комуністів контрреволюційних настроїв Василя Куликовського, Василя Логвинова, Гната Мединського, на приватних квартирах обговорювали різні політпитання в троцькістському дусі”). Засуджений 7.09.1935 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 21.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 10558)

ГАВРИЛЕНКО ПЕТРО ЄВГЕНОВИЧ, 1891 р.н.,
м.Кіровоград, українець, освіта незакінчена вища, бухгалтер дитячого будинку. Заарештований у лютому 1938 року Кіровським МВ НКВС (“член контрреволюційної військової організації, що ставила мету вербувати нових і нових членів, шляхом збройного повстання повалити радянську владу”). Засуджений 20.04.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано в червні 1938 року. Реабілітований 15.02.1957 УКДБ Кіровоградської області. (П - 3896)

Share

9

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Андрій Олексійович народився 1889р. у с. Печеніги Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Печеніги Печенізького р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. У 1931 р. частину майна конфісковано. Заарештований 20 грудня 1932 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Печенізьким райвідділком Харківського облвідділу ДПУ 18 лютого 1932 р. за не-підтвердженням обвинувачення.

ГАВРИЛЕНКО Сергій Іванович народився 1914р. у м. Чернігів Чернігівського пов. Чернігівської губ. Українець, із службовців, освіта початкова, позапарт. Проживав у м. Сосниця Сосницького р-ну. Учень театрального технікуму. Заарештований 23 січня 1931 р. у м. Сосниця Городянським райапаратом Сумського опер-сектора ДПУ за розповсюдження прокламацій (ст. 5410 Кк УСРР), 25 січня 1931 р. етапований до м. Суми в розпорядження Сумського оперсектора ДПУ, справу закрито прокурором 23    травня 1931 р. зі звільненням з-під варти.

ГАВРИЛЕНКО Тимофій Іванович народився 1889 р. у с. Красиве Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Красиве Петрівського р-ну Харківської обл. Селянин-одно-осібник. У 1930 р. розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 10 квітня 1932 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 9 травня 1932 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 25 вересня 1989 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 1.

Share

10

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Петро Євгенович народився 1897 р. у с. Красиве Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт., у минулому член ВКП(б). Проживав у с. Красиве Олексіївського р-ну Харківської обл. Сторож колгоспу ім. Постишева. Заарештований 29 жовтня 1935 р. за приховування служби в білій армії під час вступу до партії (ст. 180 ч. 2 КК УСРР), справу закрито прокурором у спецсправах 3 грудня 1935 р. (ст. 5 КПК УСРР).

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Share

11

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Михайло Андрійович,
1892 р.н., с. Оболоння Коропського району Черні-
гівської області, проживав у м. Путивль,
українець, освіта початкова, приватний візник.
Арешт 6.10.1937. Трійкою при управлінні НКВС
по Чернігівській області 31.10.1937 за ст. 54-10
КК УРСР застосована ВМП. Розстріляний
20.11.1937 у м. Чернігів. Реабілітований 6.03.1989
прокуратурою Сумської області. (ДАСО,
ф.Р-7641, оп. 4, спр. 614).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

12

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Иван Степанович 11 -ти лет, с.Отрадное. Погиб 29.04.1945 г. от разрыва снаряда.

/Книга Скорби Украины. Березнеговатский р-н Николаевской области

Share

13

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Василь Гаврилович, 1915 р. н., уродженець с.Таганча, Канівського р-ну Черкаської обл. Українець, б/п, освіта середня, неодружений. До арешту був інженером з озброєння 52 авіаполку 2 авіадивізії ТОФ. Арештований 01.08.1945 р. Засуджений 01.09.1945 р. ВТ ВВС Тихоокеанського флоту до 8 р. з пораженням у правах на 3 р. за ст. 58-10 ч.2 КК РРФСР. 28.09.1956 р. ВТ ТОФ справу припинено.

ГАВРИЛЕНКО Семен Олексійович, 1915 р. н., уродженець. м.Шпола Черкаської обл., мешканець с.Ярошівка Катеринопільського р-ну. Українець, б/п, письменний, холостяк, сортувальник на поштовому відділенні. Арештований 23 квітня 1935 р. Засуджений 29 червня 1935 р. Київським обл. судом ст. 54-10 ч. 1 до 5 р. з пораженням у правах на 3 р. Реабілітований 23 січня 1990 р. Верховним Судом УРСР .

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

Share

14

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Григорій Федорович, 1882 року народження, м. Зінов’євськ (с. Карлівка) Зінов’євського району, росіянин, освіта середня. безпартійний. Рахівник "Комунбудтресту" у м. Макіївці Донецької області. Проживав: м. Макіївка, 17 Лінія. 9 просп., буд. № 21/38. Заарештований 24 жовтня 1932 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 1 червня 1933 року засуджений на 3 роки ВТТ. Вирок умовний. Із-під варти звільнено. Реабілітований у 1990 році.

ГАВРИЛЕНКО Іван Іванович, 1913 року народження, с. Волинка Сосницького району Чернігівської області, українець, освіта виша, безпартійний. Проживав: м. Сталіно (м. Донецьк) Сталінської (Донецької) області, сел. Семенівка, буд. № 10. Не працював. Заарештований 27 травня 1946 року. Військовим трибуналом військ МВС по Сталінській (Донецькій) області засуджений на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1992 році.

ГАВРИЛЕНКО Кузьма Васильович, 1892 року народження, с. Миколаївка Сталінського району Донецької області, українець, малограмотний, безпартійний. Тесля колгоспу "Наша праця". Проживав: х. Вікторівка Старокаранського (Тельманівського) Донецької області. Заарештований 3 грудня 1932 року. Даних про засудження немає. Реабілітований у 1933 році.

ГАВРИЛЕНКО Микита Єфремович, 1898 року народження, с. Аначише Радомишленського району Київської області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: ст. Помощна Сталінської (Донецької) області. Черговий локомотивного депо. Заарештований 23 листопада 1944 року. Військовим трибуналом Південнодонецької залізниці засуджений на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1992 році.

ГАВРИЛЕНКО Надія Степанівна, 1884 року народження, м. Георгіївськ Ставропольського краю, росіянка, даних про освіту немає, безпартійна. Проживала: м. Таганрог Ростовської області. Домогосподарка. Заарештована 7 серпня 1950 року. Сталінським (Донецьким) облсудом засуджена на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітована у 1992 році.

ГАВРИЛЕНКО Олександр Сергійович, 1912 року народження, с. Оленівка Серговського району Луганської області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: м. Макіївка Сталінської (Донецької) області, колонія Нове містечко, буд. № 19. кв. 3. Монтер шахти ім. Орджонікідзе. Заарештований 31 березня 1938 року. Даних про вирок немає. Реабілітований у 1939 році.

ГАВРИЛЕНКО Омелян Максимович, 1903 року народження, с. Луганське Артемівського району Сталінської (Донецької) області. Пастух. Проживав: с. Хацепетівка Орджонікідзевського району Сталінської (Донецької) області. Заарештований 5 червня 1939 року Сталінським (Донецьким) облсудом 31 липня 1939 року засуджений на 4 роки ВТТ з позбавленням прав на 2 роки. Реабілітований у 1992 році.

ГАВРИЛЕНКО Федір Гаврилович, 1892 року народження, с. Бойове Володарського району Сталінської (Донецької) області, українець, освіта 4 класи, безпартійний. Проживав: м. Маріуполь Сталінської (Донецької) області, сел. Новоселівка, вул. Франка, буд. № 82. Молотобоєць металургійного заводу ім. Ілліча. Заарештований 5 квітня 1938 року. Засуджений трійкою УНКВС по Сталінській (Донецькій) області до розстрілу. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.

ГАВРИЛЕНКО Федір Федорович, українець, освіта нижча, безпартійний. Коваль. Проживав: Миколаївська область, Новоукраїнський район, с. Микільське. Заарештований 26 січня 1932 року. Судовою трійкою при колегії ДНУ УРСР засуджений на 3 роки ВТТ. Реабілітований у 1990 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга друга.

Велика Виска -Мокряки і все село; Кухаревський/Кухаревский - звідусіль; Цихаиз/Чехаиз/Чіхаїз - звідусіль; Кейбал - Полтавщина і звідусіль; Гірчак-Горчаков - Луганськ і околиці. Шукаю народження Варвари Григорівни Кодаченко у 1884-1886 роках скоріш за все у Херсонській губерніі, де - невідомо.

Share

15

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Михайло Васильович. 1913 р. н., с. Нижнів Тлумацького району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Нижнів. селянин. Заарештований 29.04.1941. Звинувачення: член ОУН. Подальша доля невідома. 07.12.1964 справу припинено. (3072 П).

Реабілітовані історією. Івано-Франківська область, том 1.

Share

16 ( 10-05-2019 15:01:12 змінене Gordj )

Re: Гавриленко

ГАВРИЛЕНКО Павло Климович, 1881 р.н., уродженець с. Журжинці Лмсянського р-ну, українець,  б/п. Проживав у м. Звенигородка. Працював столярем маслозаводу. Трійкою УНКВС по Київській обл. 28 грудня 1937 р. засуджений до розстрілу. Реабілітований 27 квітня 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.

ГАВРИЛЕНКО Нестор Борисович, 1890 р.н., уродженець с. Каленики Золотоніського р-ну, українець, б/п. Проживав у с. Каленики. Робітник. Трійкою при КОУ УНКВС 15 вересня 1937 р. засуджений до 10 р. ВТТ. Реабілітований 3 лютого 1989 р. Черкаським облсудом.

ГАВРИЛЕНКО Василь Гаврилович, 1915 р.н., уродженець с.Таганча Канівського р-ну, українець, б/п. Військовослужбовець, інженер з озброєння. 1.09.1945 р. ВТ МВС Тихоокеанського флоту засуджений до 8 р. ВТТ. Реабілітований 28 вересня 1958 р. ВТ Тихоокеанського округу.

ГАВРИЛЕНКО Микита Васильович, 1889 р.н., уродженець і мешканець с.Березівка Канівського р-ну, українець, б/п. Працював у колгоспі на різних роботах. 1.10.1938 р. ОН НКВС СРСР засуджений до 5 р. ВТТ. Реабілітований 29 червня 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга третя

Share

17

Re: Гавриленко

м. Багачка Миргородський повіт
Гавриленко Пилип (прибл. 1842 р.н) Дружина: Олександра (прибл. 1846 р.н). Донька: Анастасія. Зять: Галенко Митрофан. Онуки: Семен (прибл. 1886 р.н.), Іларіон (прибл. 1895 р.н.), Дарія (прибл. 1897 р.н.), Олександра (прибл. 1902 р.н.)
https://www.familysearch.org/records/im … eView=true

Share