1

Тема: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Книга Памяти погибших за Украину memorybook.org.ua/, vk.com/atomemorybook

Список погибших в антитеррористической операции peacekeeping-centre.in.ua/Museum … y/Main.htm





Воїни світла Миколаївщини   www.mk.gov.ua/store/files/announ … 214358.pdf

Share

1,437

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

[video]

Share

1,438 ( 25-07-2022 10:28:56 змінене О.І. )

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

На Хмельниччині попрощалися із загиблими на війні [img]Юрієм Дячуком та Олександром Мельником[/img]

https://top-news.com.ua/wp-content/uploads/2022/07/na-hmelnychchyni-poproshhalysya-iz-zagyblymy-na-vijni-yuriyem-dyachukom-ta-780x450.jpg

Герої загинули, боронячи Україну.

Двох загиблих захисників України з Хмельниччини провели в останню дорогу: на Ізяславщині попрощалися з Олександром Мельником, а в Меджибізькій громаді – з Юрієм Дячуком.

Як повідомляє Ізяславська міська рада, учора, 23 липня, в селі Радошівка прощалися з Героєм Олександром Мельником, який загинув 15 липня під час виконання бойового завдання на Донеччині.

«Герою довелося залишити мирну професію, бо покликав обов’язок чоловіка, громадянина, воїна – боронити рідну землю від навали російських окупантів. Не кожен готовий пройти через пекло. А він був готовий. Він не міг по-іншому. Та на жаль війна забрала його назавжди… Йому тепер навіки 53…», – написали на сторінці громади.

Провести воїна в останню путь прийшли численні односельчани, друзі, які несли квіти й не стримували сліз.

23 липня, прощалися із захисником у Меджибізькій громаді – у селі Ставниця Юрієм Дячуком.

«На жаль, Юрко був ще дуже молодим і ще не встиг пізнати та в повній мірі насолодитися радощами життя, але у свої 25 він вже зумів досягнути величі Героя, Захисника нашої землі – України», – написали на сторінці 19 ракетної бригади «Свята Варвара» побратими.

Share

1,439

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

У бою на Донеччині загинув військовий Вадим Гуцол

https://vsim.ua/img/cache/news_widescreen/news/0028/37/f01dfb0f0c4e4da757c609abef2e21e7b8f5122d.webp?hash=2022-07-25-09-34-58

Герой був родом з Новоушицької тергромади.

Новоушиччина в жалобі. У бою за Батьківщину загинув Гуцол Вадим Володимирович. Герой якраз виконував бойове завдання.

— Він назавжди залишиться у нашій пам’яті мужнім, відважним воїном, який поклав власне життя на вівтар перемоги нашої держави у війні з російським агресором, — пише голова районної ради Кам’янеччини Михайло Сімашкевич.

Вадиму Гуцолу було лише 33. Він народився у селі Щербівці. Закінчив Заміхівську школу І-ІІІ ступенів. Навчався у Новоушицькому технікумі.

Згодом хлопця призвали на строкову службу до Збройних Сил України. Після повернення з армії проживав у селі Струга.

Воювати з руснею пішов 1 березня 2022 року. Загинув Герой під час бою у населеному пункті Івано-Дар‘ївка Донецької області 20 липня.

— Розділяємо пекучий біль рідних і близьких та схиляємо голови в глибокій скорботі. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати дорогої та рідної людини, нашого Героя, який віддав своє життя за волю та незалежність усієї України, — зазначають на сторінці Новоушицької тергромади.

Share

1,440

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Отець Пимен служив в одному з монастирів на Прикарпатті, а на початку літа приєднався до лав Збройних сил, бо мав відповідний досвід. 

https://storage1.censor.net/images/0/b/c/c/0bccd821a0340d8bc64b3425a0143930/780x1212.jpg

"З початком російської агресії, бувши щирим патріотом своєї Батьківщини і правдивим християнином, монах Пимен, не лишаючи чернечих обітниць пішов добровольцем захищати суверенітет та територіальну цілісність України у зоні проведення ООС. Виконував бойові завдання та брав безпосередню участь у боях на передовій", - розповіли у єпархії.

Після звільнення з військової служби монах Пимен став насельником монастиря святителя Нектарія Егінського. У цій обителі прийняв сан ієродиякона, а опісля й ієромонаха. Згодом продовжив служіння в одному з монастирів на Прикарпатті. На початку літа цього року отець знову повернувся до військової служби.

Share

1,441

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

На війні загинув 28-річний льотчик Олександр Кукурба з Прикарпаття

https://zaxid.net/resources/photos/news/202207/1546972.jpg?202207271321&fit=cover&w=755&h=425&q=65

На війні Росії з Україною загинув 28-річний військовий льотчик, Герой України Олександр Кукурба з Івано-Франківської області. Майор Кукурба був начальником розвідки штабу 299-ї бригади тактичної авіації Збройних сил України. Військовий загинув під час бойових дій у вівторок, 26 липня.

Про загибель 28-річного льотчика Олександра Кукурби у середу, 27 липня, повідомила Нижньовербізька сільська рада. Військовий був родом із села Верхній Вербіж, що входить до складу громади.

«З сумом можемо офіційно сповістити, що 26 липня 2022 року, захищаючи небо України, загинув Олександр Васильович Кукурба, 1994 р.н., уродженець с. Верхній Вербіж — український військовослужбовець, майор, начальник розвідки штабу 299-ї бригади тактичної авіації Збройних сил України, Герой України», – йдеться у повідомленні.

У квітні 2022 року Олександр Кукурба отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, 6 липня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі його нагородили орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

У рідному селі загиблого Героя України 27-29 липня оголосили Днями жалоби. Про дату та час прощання з Олександром мешканців села повідомлять пізніше.

Share

1,442 ( 27-07-2022 16:04:46 змінене О.І. )

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

На Одещині попрощалися з комбригом 28 омбр і трьома підполковниками, які загинули в один день
На Одещині попрощалися із командиром 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу полковником Віталієм Гуляєвим та трьома підполковниками Олександром Дайнеком, Валентином Сергієнком та Віталієм Бондарєвим, які загинули разом 23 липня.


[video]

На жалобній події у ВА були присутні перші особи міста та регіону, командувач військ оперативного командування “Південь” генерал-майор Андрій Ковальчук, п’ятий президент України Петро Порошенко, екс-в.о. президента Олександр Турчинов та інші, інформує “Думська”.

Share

1,443

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Командир взводу 46-ї ОДШБр, автор туристичного блогу "Заплічник" Анатолій Мельничук загинув у бою на Херсонщині

25 липня у бою з російськими окупантами на Херсонщині загинув командир взводу 46-ї окремої десантно-штурмової бригади, батько трьох дітей, мандрівник, автор туристичного блогу "Заплічник", боєць Анатолій Мельничук.

Мельничук родом з Коломиї Івано-Франківської області, проживав у Львові, а останні місяці перед вторгненням Росії переїхав до Києва. Після 24 лютого, він одним з перших став до лав ЗСУ, а надалі захищав нашу Батьківщину.

Post's attachments

11.PNG
11.PNG 352.21 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.

Share

1,444 ( 30-07-2022 14:47:38 змінене Ann )

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка
Іван Полонець
Загинув наш випускник, вчитель історії. Герой і Захисник України.
Щирі співчуття рідним.
Вистоїмо. Переможемо. Помстимося.
https://www.facebook.com/cuspu.edu.ua/p … GNnt4hriTl
Ніколи б не подумала, що його може не стати.
Завершив історичний і правовий факультети.

Розшукуються в Олександрійському повіті, Херсон. губ.:
МЗН Самойленко Григорія 1885 р. н., батьки його: Самойленко Філіпп Макарович і Матрона Кодратова із с. Яново, Глинська вол.;
вінчання Афанасьєва Євдокима Івановича з Софією Гордіївною в 1880-1885 роках, МЗН їх доньки Олександри в 1909-11 рр.;
вінчання Афанасьєва Микити Івановича з Афанасією Дорофєєвою/Арєфьєвою, МЗН їх дітей: Михайло в 1885-1887 рр. і Наталі?

Share

1,445

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

У боях за Україну загинули захисники з Кіровоградської області – Сергій Чайковський, Ілля Боровков, Іван Полонець, Микола Геніх.
https://suspilne.media/266163-u-boah-za … jRjKK_bsQY

Розшукуються в Олександрійському повіті, Херсон. губ.:
МЗН Самойленко Григорія 1885 р. н., батьки його: Самойленко Філіпп Макарович і Матрона Кодратова із с. Яново, Глинська вол.;
вінчання Афанасьєва Євдокима Івановича з Софією Гордіївною в 1880-1885 роках, МЗН їх доньки Олександри в 1909-11 рр.;
вінчання Афанасьєва Микити Івановича з Афанасією Дорофєєвою/Арєфьєвою, МЗН їх дітей: Михайло в 1885-1887 рр. і Наталі?

Share

1,446

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Марина Безнощенко
29 липня о 20:07 

Загинув на війні власник відомої багатьом вишивальницям марки станків Арабеска - Анатолій Стефутін
Земля Пухом і Світла Пам'ять   Захиснику України

https://scontent.flwo5-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/296644333_1198983680892495_7026109661638031592_n.jpg?stp=dst-jpg_p552x414&_nc_cat=109&ccb=1-7&_nc_sid=5cd70e&_nc_eui2=AeHggD4IiLgdlXnTDtupVh1jhO2At65lShmE7YC3rmVKGTIdXVgGVozab2fp8Rl-5QyRyYslYqq28CwvV7euva1y&_nc_ohc=DAEEQFypKsQAX8CHni2&_nc_ht=scontent.flwo5-1.fna&oh=00_AT85SNxGjcF7iBn2STFhyqhq2ZOUBucawM7u5kInkdTyJw&oe=62EB8007

https://www.facebook.com/photo/?fbid=11 … 7342943837

Share

1,447

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

"Ці діти знають, що наш синьо-жовтий прапор – мирний, але коли його зросити кров’ю, стає червоно-чорним." Іванка Крип'якевич-Димид про сина-Героя та містику і чудеса, які діються на фронті

відео   https://www.facebook.com/watch/?extid=N … 2947286273

Share

1,448

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

У мирному житті працював електриком на «Укрзалізниці»: яким був Герой України, танкіст Олександр Лук’янович з Волині  https://www.volynpost.com/news/207943-u … h-z-volyni
Сьогодні, 11:30

https://www.volynpost.com/img/modules/news/a/36/1c6612f630d60b18e7eae4423992936a/top-photo.jpg

У мирному житті  працював електриком на «Укрзалізниці»: яким був Герой України, танкіст Олександр Лук’янович з Волині
На другий день повномасштабного вторгнення росіян, 25 лютого, на Київщині загинув танкіст, волинянин Олександр Лук’янович.

Українська правда разом із платформою пам’яті Меморіал героїв вшановують загиблого воїна.

У тому бою він та його екіпаж знешкодили до трьох десятків одиниць техніки противника.

Коли ворожі війська відступали, на підмогу прилетіла їхня авіація. Один зі снарядів, скинутих з літака, влучив прямо у танк. Тоді Олександр і загинув. За мужність і відвагу військовослужбовець посмертно удостоєний звання Героя України.

Олександру Лук’яновичу було 33 роки. Він родом з Волині. Чоловік купив житло і зробив там ремонт, щоб жити разом з дружиною та двома дітьми. У мирному житті він працював електриком на «Укрзалізниці».
Однак у 2021 році чоловік вирішив захищати Україну. Рідні відмовляли його, але він жартував: «Броня мене захистить, та й взагалі – я фартовий». Так він приєднався до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого і став танкістом.
Боєць востаннє був вдома на новорічні свята. А 24 лютого рідні взагалі не знали, де він. Олександр іноді телефонував дружині і казав: «Усе буде добре».

У Героя залишилися батьки, дружина, донька та син.

Share

1,449

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Встиг повоювати три дні та загинув у день народження: Історія оборонця Чернігова Івана Коваля.

Танкіст-навідник Іван Коваль загинув у лютому під час оборони Чернігова від російських окупантів.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на портал Чернігова.

Володимир Коваль ростив сина Івана сам. У 18-річному віці син підписав контракт на службу в Збройних Силах і став танкістом-навідником. Служив у Гончарівському, восени 2021 року підписав другий контракт.

https://storage1.censor.net/images/5/0/8/6/508674955f943fdaa9fd239a8aded912/700x566.jpg
Володимир Коваль

"А повоювати він встиг тільки три дні. В його танк, екіпаж якого стояв на обороні Чернігова на Масанах, 27 лютого влучила ворожа ракета. Весь екіпаж загинув. Тіло командира, схоже на шматок м’яса, казали очевидці, вибуховою хвилею викинуло через люк. А від мого Вані й від механіка Капліна самі головешки залишились. І в труну не було що покласти - мені привезли два мішки попелу через два місяці після того, як син загинув. ... Сім подяк і дві відзнаки мав – Козацький хрест першого ступеня і медаль "За особливу службу" третього ступеня. А загинув мій Івашка у свій день народження. Двадцять п’ять років йому отак виповнилося… Сам я тепер, як билина у полі. Тільки щоночі синок у сни мої приходить. Я кричу, кричу, а допомогти своєму дитяті вже нічим не можу", - розповідає батько.

https://storage1.censor.net/images/c/4/d/8/c4d8d4f02bd8584a6f66e011f8e7258d/700x452.jpg
Згорілий танк у лютому 2022-го, де перебував екіпаж Івана Коваля

Чернігівська журналістка Наталія Мачюліс розповіла що на Масанах тоді стояли декілька танків. Той танк, в якому загинув Іван Коваль базувався якраз під автоцентром. Вона розповіла, що 27-го лютого, коли росіяни влучили у танк, де були 25-річний навідник Іван Коваль, 24-річний старший лейтенант командир танку Максим Білоконь (Сумщина, м.Ромни) та 33-річний молодший сержант механік водій танкового екіпажу Дмитро Каплін (Полтавщина, с.Ковалівка) екіпаж загинув, а уламок від снаряду попав у квартиру на 8-му поверсі, яка через це повністю вигоріла. Власники квартири в цей момент у ній не перебували.

https://storage1.censor.net/images/9/2/4/e/924eda20f92db7a8c9a54d83ec22cfd6/700x508.jpg
Іван Коваль

У своєму останньому бою Іван Коваль разом зі своїм екіпажем знищив ворожу диверсійно-розвідувальну групу та два танки противника. Очевидці казали, що, відчуваючи нерівність сил і перевагу ворога, хлопці встигли відвести свою машину з району багатоповерхівок - щоб не ставити під удар мирних жителів.

https://storage1b.censor.net/images/7/1/5/9/71596fa7d00d5a908eaef8fa4e38fba5/original.jpg
Екіпаж загиблих танкістів, зліва направо: Максим Білоконь, Іван Коваль, Дмитро Каплін Джерело: https://censor.net/ua/p3357481

Share

1,450

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

На Чернігівщині провели в останню путь п’ятьох воїнів-захисників  https://newch.tv/na-chernihivshchyni-pr … JOXoa-NOUE
29.07.20220

Сьогодні на Чернігівщині провели в останню путь п’ятьох земляків – Вадима Макуху, Ігора Гуз, Андрія Близнюка, Романа Хніпеля та Валентина Левченко. Всі вони ціною власного життя захищали Батьківщину від загарбника. Про це повідомили у Чернігівському обласному ТЦК та СП.

https://newch.tv/wp-content/uploads/2022/07/voin2.jpg

Вадим Макуха народився 31 липня 1976 року у місті Прилуки. З перших днів повномасштабного ворожого вторгнення наш земляк займався волонтерством, а згодом, не вагаючись, подався добровольцем до лав Збройних Сил України, потрапивши добровольцем до складу 54-ї окремої механізованої бригади на посаду водія, а пізніше – кулеметника.

Нажаль, під час виконання бойового завдання на Сході Вадим Макуха отримав поранення, яке виявилось несумісним з життям, тож 27-го липня серце нашого Героя-земляка зупинилось назавжди. Вдома на нього чекали дружина та дві донечки…

Ігор Гуз народився 28 червня 1987 в смт Куликівка.

Після ворожого наступу 24-го лютого Ігор одним із перших прийшов до місцевого територіального центру комплектування, аби зі зброєю в руках захищати свій рідний край. Трохи згодом він приєднався до складу 58-ї окремої мотопіхотної бригади, разом з якою обороняв Бахмут, де 20 липня загинув від уламкового поранення під час ворожого ракетного обстрілу. Вдома у нього залишились маленький синочок, дружина і батьки.

Андрій Близнюк народився 10 жовтня 1979 р у Ніжині. Чотири останні роки Андрій з дружиною та сином Нікітою проживали в Ірпіні. Після 24-го лютого родину він вивіз на Західну Україну, а сам вирішив долучитися до оборонців Батьківщини. 22 липня під час виконання бойового завдання Близнюк Андрій потрапив під ворожий ракетний обстріл в місті Апостолово на Дніпропетровщин – отримані травми виявилися несумісними з життям. Крім дружини, сина і сестри в Андрія залишились мама та 82-річна бабуся.

Роман Хніпель народився 20 серпня 1993 року у Ніжині. Роман пішов служити до армії в Нацгвардію м. Запоріжжя, де і залишився за контрактом. Був направлений під Маріуполь, а після 24-го лютого потрапив на Азовсталь у складі 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону.

Нажаль, під час боїв на Азовсталі в середині квітня Хніпель Роман загинув. Вдома на нього чекали батьки і молодший брат.

Валентин Левченко народився 10 листопада 2003 року в селі Козилівка на Корюківщині.

З початком повномасштабного ворожого вторгнення парубок добровільно прийшов до місцевого територіального центру комплектування. Так він потрапив до складу військової частини А4081.

19 липня під час виконання бойового завдання поблизу насленого пункту Дементіївка на Харківщині Левченко Валентин потрапив під ворожий обстріл. Нажаль, врятувати Захисника не вдалося. Вдома у нього залишились батьки та старша сестра Анастасія.

Сьогодні наші земляки нарешті повернулися на Малу Батьківщину – тут рідні та близькі, друзі та побратими востаннє попрощалися з Вадимом, Ігорем, Андрієм, Романом та Валентином, вшанувавши їх світлу пам’ять та поховавши на рідній землі.

https://newch.tv/wp-content/uploads/2022/07/voin1-1.jpg

Share

1,451

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Був веселим і добрим: на війні загинув 26-річний мешканець Верховинщини Андрій Семенюк  https://gk-press.if.ua/buv-veselym-i-do … liFcYTXzsI
Опубліковано: 25.07.2022 Автор: Наталя Деркевич
Верховинська територіальна громада втратила ще одного захисника.

https://gk-press.if.ua/wp-content/uploads/2022/07/MyCollages-17-800x600.jpg

У жорстокій війні з російськими загарбниками своє життя віддав Семенюк Андрій Васильович, уродженець с. Замагора, пише «Галицький кореспондент» з посиланням на Верховинську селищну раду.

Загинув військовослужбовець внаслідок мінометного обстрілу противника вночі, 25 липня, на Донеччині.

Народився Андрій Семенюк 4 серпня 1995 року. З приходом російської навали 7 березня 2022 року вступив до лав Верховинського батальйону ТрО.

Як додає радіо «Гуцульська столиця», новину про початок повномасштабної війни в країні Андрій сприйняв болісно.

«Веселий, добрий хлопець ніяк не міг прийняти, що на рідну землю прийде ворог, тому 7 березня 2022 року пішов до військкомату і був призваний до батальйону Верховинської ТрО. Йому було лише 26… Попереду багато планів, мрій і сподівань, і жодної темної думки…», – йдеться в повідомленні.

Share

1,452

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

24.07.2022
О. ГОНЧАРЕНКО:

Загинув командир 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу полковник Віталій Гуляєв.

https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/1044x587/8/17/b418a462-a494e2cd0f7fcdfcc2d619ae73923178.webp?v=7541_1

Він воював на передовій ще із 2014, а командиром одеської 28-ї бригади став у вересні 2021. До останнього відважно захищав південний напрямок від ворога.

Це була смілива людина, справжній фанат своєї справи, військовий, якого поважали. Я знав його особисто, мав честь називати його товаришем. Ми часто бачилися, коли передавали нашій рідній 28-ій бригаді автомобілі, техніку для виконання бойових задач, одні з перших Старлінків в Україні. Він завжди зберігав оптимізм та спокій. Дуже важка втрата для всіх нас.

В Одесі та на Одещині неодмінно мають зʼявитися вулиці імені полковника Гуляєва. Візьму це питання на особистий контроль. Тому що справжні герої не вмирають!
t.me/oleksiihoncharenko/22776

Share

1,453

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Залізничник Андрій Білай з Кривого Рогу загинув під час боїв на Донеччині  https://kr.reporter.ua/articles/zalizni … onechchini
27.07.2022

https://kr.reporter.ua/home/articles/item_23868/image/1.jpg

Андрій Білай працював ревізором вагового господарства виробничого штату комерційного відділу Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» з 2021 року. У перші дні війни залізничника мобілізували до лав ЗСУ. 8 травня старший солдат Андрій Білай загинув під час бойових дій від осколкових поранень у с. Павлівка Мар’їнського району Донецької області.
Про це повідомляє «Укрзалізниця».

Підрозділ, в якому служив Андрій Білай, входив до складу 53-ї окремої механізованої бригади ім. князя Володимира Мономаха і боронив від ворога східні рубежі України.

Життя захисника обірвалося в 47 років. Тяжко переносять втрату рідної людини дружина Ірина, доросла донька Лілія, мама героя Віра Тимофіївна. Добрим словом згадують Андрія колеги. Усі залізничники щиро співчувають родині загиблого та обіцяють бути гідними цієї жертви.

«Не забудемо! Ще один залізничник поклав своє життя за свободу й незалежність України.

В царині ремонту й обслуговування вагового обладнання він був одним з найкращих фахівців у Криворізькому регіоні. Мав чималий досвід, адже до цього Андрій Володимирович майже 20 років трудився слюсарем дільниці вагового господарства.

Вічна пам’ять герою!», - пишуть залізничники.

Share

1,454

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Юрій Бірюков
28 липня о 22:47 

В голове сумбур, каша и ошметки каких-то фраз, а обрывки нервов нужно связать в кучку и написать пост.
Обожаю тебя...
Вот обожаю твой талант и ум, изобретательность и ворчание, трудолюбие... трудоголие? и лень.
Обожаю твою настойчивость заставить меня послушать твои песни, которые я не воспринимаю, но слушаю и признаю талант.
Обожаю твою нудность, с помощью которой ты заставлял меня хоботить твоей бригаде всякое. Правильно, ведь твой позывной "Лентяй" - тебе нужно было шевелить меня. Ты умел.
Обожаю твои проекты, которые теперь будут служить памятью тебе. "Локи"... ты так хотел довести этот проект до ума, но не успел.
Обожаю тебя...
Только не вздумайте писать эту гнусь "Герои не умирают", крайне прошу. Хотя... Да, Герои не умирают. Они, блин, гибнут. И ты сегодня погиб.
Гліб Бабіч, легкой дороги тебе, брат.

https://scontent.flwo5-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/296345675_3256045764664218_7993466371707836921_n.jpg?stp=dst-jpg_p526x296&_nc_cat=100&ccb=1-7&_nc_sid=730e14&_nc_eui2=AeGVD5aDLe2BUFn0zoSMjTSLSvCkmob9b_FK8KSahv1v8dHjhwY6AeRnxSeAUKE08kWqcR3jRic4vM0hMUyNzL39&_nc_ohc=ZusoRmAzv-AAX8OB_WW&_nc_ht=scontent.flwo5-1.fna&oh=00_AT_TeSXsxvle53gYpQKKv2e3tr18N9xCMJkH84oy_livgg&oe=62EBF329
https://www.facebook.com/photo/?fbid=32 … 0575651755


Ivan Lenyo разом з Глібом Бабічем.
29 липня о 00:28 

Дорогий мій, Друже.
Дорогий мій впертий і добрий, Друже.
Ти прийшов в це життя як світлий Янгол.
Біля тебе було завжди тепло і драйвово.
Ти завжди мріяв і робив.
Ти знав чого хочеш, і був переконливим в своїй правоті.
Ти був унікальним поєднанням справжнього воїна і справжнього поета.
Ми написали з тобою «Подай зброю», «Сила і зброя», «Досить сумних пісень», «Свобода наче любов», «Мольфар», «Ті, що тримають небо над Різдвом».
У нас залишилася одна пісня, яку ми мали видавати буквально на днях - «Не покинь».
Ніколи б не подумав, що саме вона стане прощальною в нашому з тобою житті.
Я тебе любив.
І люблю.
І буду любити.
Бо ти мій внутрішній голос.
Ти був чесним і справжнім.
І дуже добрим.
Дуже.
І безкорисним.
Глібич, дорогий, дай сигарету, будь ласка, сьогодні я закурю…
І вип‘ю….
Я в шоці, Глібич…
Ти відірвав сьогодні шматок мого серця…
І ця рана ніколи не загоїться…
«Чорний кінь з білими крилами десь із неба б‘є…»
Сука -війна.
Плачу, Глібич, плачу….
https://www.facebook.com/ivan.lenyo/pos … mxjaGbawNl


KOZAK SYSTEM - Не покинь. Пам'яті Гліба Бабіча.
29.07.2022

[]
kozaksystem

Іван Леньо:
"Дорогий мій, Друже. Дорогий мій впертий і добрий, Друже. Ти прийшов в це життя як світлий Янгол. Біля тебе було завжди тепло і драйвово. Ти завжди мріяв і робив. Ти знав чого хочеш, і був переконливим в своїй правоті. Ти був унікальним поєднанням справжнього воїна і справжнього поета. Ми написали з тобою «Подай зброю», «Сила і зброя», «Досить сумних пісень», «Свобода наче любов», «Мольфар», «Ті, що тримають небо над Різдвом». У нас залишилася одна пісня, яку ми мали видавати буквально на днях - «Не покинь». Ніколи б не подумав, що саме вона стане прощальною в нашому з тобою житті. Я тебе любив. І люблю. І буду любити. Бо ти мій внутрішній голос. Ти був чесним і справжнім. І дуже добрим. Дуже. І безкорисним. Глібич, дорогий, дай сигарету, будь ласка, сьогодні я закурю… Ти відірвав сьогодні шматок мого серця… Сука -війна."

Share

1,455

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

UFRL - Ukrainian Federation of Rugby League
22 липня о 22:19 

У боях біля Бахмута загинув екс-гравець юніорської збірної команди України з регбіліг Максим Швець
Загинув молодий військовослужбовець Швець Максим Віталійович з села Довжок Ямпільської громади на Вінниччині. Ворожий обстріл артилерією поблизу селища Новолуганське, що біля Бахмуту Донецької області,14 липня забрав молоде життя. Максиму було 23 роки...
Вічна і світла пам'ять Герою!

https://scontent.fmsq3-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/295259262_1677667039278661_72569575053163327_n.jpg?_nc_cat=102&ccb=1-7&_nc_sid=8bfeb9&_nc_eui2=AeEF3His5uYGqTM5qNnMTtTA49T1gQNiuPPj1PWBA2K480yu7rcbpdGCk-teh679ef-k8Svp7jMu2InX9r_PcbQi&_nc_ohc=cpBHmeixAVsAX_-IhzQ&tn=ENGSpnH6G7m7X-JK&_nc_ht=scontent.fmsq3-1.fna&oh=00_AT_m3qPyi7BntGZuQPdpB31y6W2epWdUdglA0mTl7b_0RQ&oe=62EB927A
https://www.facebook.com/UFRL.RugbyLeag … 042611994/

***Регбіліг або регбі-13 — різновид регбі, контактна командна гра з овальним м’ячем, який гравці кожної команди, передаючи один одному руками та ногами, намагаються приземлити в заліковому полі або забити в Н-подібні ворота.

Share

1,456

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Воїн 58-ї ОМПБр Володимир Гунько загинув у бою на Донеччині. 

https://storage1.censor.net/images/3/e/8/0/3e80f0a927cd8259e2ba66bf16a84f39/780x520.jpg

Володимир Гунько, який у лавах ЗСУ боронив Іловайськ у 2014 році та Широкіно у 2015-му, загинув 31 липня під Бахмутом.

Про це повідомила у фейсбуці керівниця SMM-напряму лінії магазинів EVA Марина Соколова, передає Цензор.НЕТ.

"Вова загинув.

31 липня в Бахмуті.

Найкращий Вова. Як ніхто добрий і справедливий. Він допомагав всім і завжди.

Майже 2 місяці шукав підрозділ, їздив до хлопців чи не щотижня, шукав зниклих побратимів. Організовував похорон Жоржу. Джерело: https://censor.net/ua/p3358294

1,5 місяця  добивався переводу в 58 бригаду.

Добився.

23 липня приїхав в Бахмут. 31 загинув.

Вижив в Іловайську 2014, Широкіному 2015.

Прощання відбудеться у Києві. Про точний час і місце повідомимо згодом.

Похоронений він буде у Вінницькій області.

Politinfo
5 серпня о 13:46 

Я заходжу у маршрутку Маріуполь - Мелітополь і бачу усміхненого, красивого, статного хлопця у військовій формі із рюкзаком. Він та я майже всі пасажири, я машу Мантасу і показую, що скоро повернусь, він повертається в іде далі знімати Маріуполіс. Маршрутка рушить, я дивлюсь у вікно і важко сприймаю реальність.
Вже майже тиждень я пробула у Сартані, біля Широкіно, чула постійно вибухи і обстріли, всмоктувала в себе історії війні від місцевих, про війну, жертви, розбиті будинки та смерті.
Хлопець у формі посміхається мені, і ми починаємо говорити. Його звати Вова, він іде з Широкіно до своєї дівчини у Киів, на коротку відпуску. Він розказує мені, що був в Іловайському котлі, в полоні, що тепер у Широкіно. Я розказую про те, що ми знімаєм фільм.
Через графічні пейзажі донецької області наша маршрутка несе нас ближче до цивілізації. Я дивлюсь на Вову і просто розчиняюсь у його світлій, добрій, чуйній людині. Він так розказує про полон, спокійно, врівноважено, навіть із посмішкою, що мені здається, що це все не так страшно.. але ні, це дуже страшно.
До війни 2014 року Вова працював у good wine. Після початку військових дій компанія зібрала йому на амуніцію та продовжила платити зарплату. Він, після війни, хоче повернутись до своєї роботи та мандрувати із дівчиною.
У галасі війни приємно чути чиїсь мрії.
Ми приізжажмо на жд вокзал Мелітополя. Ідемо їсти в якусь ресторацію, Вова там не вперше і знає що замовляти. Я пью смачний компот і жаліюсь, що не знаю, як повертатись у Киів, як сісти у припарковану біля церкви автівку і поїхати по мирному місту.
До потягу Вова тягне і мій і його рюкзак, хоча у нього якісь проблеми зі спиною ще після полону. Він вже поміняв свій квиток, щоб ми були в одному купе, купив нам їсти в дорогу. Він навіть не бере з мене гроші за кефір, сир та якусь булочку. А я іду мовчки поряд, питаю звідки в ньому стільки людяності та любові до життя та людей.
Вова не відповідає, бо він не хвалиться, не користується, не вихваляється собою, він просто так живе, по совісті, з таким добрим ставленням до людей та вірою в людей, що всім нам ще треба повчитись.
У купе Вова одразу знаходить співрозмовників, його посмішка сяє навкруги, а я від втоми провалюсь у сон, знаючи, що поряд такий надійний Вова і я можу бути спокійною.
На вокзалі в Києві ми бачимось востаннє, але продовжуємо дружити віртуально, я повертаючись в Маріуполь пишу йому, що хочу познайомити його з Мантасом, Вова обіцяє приїхати в Маріуполь з Широкіно.
Це весна 2015 року.
Потім ми тримаємо зв’язок, я за нього переживаю, коли загострення на Донбасі, пишу йому, чи все Ок, чи щось треба, бо Вова став для мене символом українського воїна, красивого, світлого, з вірою у сердці та гарними вчинками.
Вова радів, коли вийшов Маріуполіс, адже він був про частину його життя теж.
Потім Вова повернувся до цивільного життя, він мандрував, знову працював у Goodwine, я раділа, що він є, коментувала його допису у фейсбуку, ми вітали один одного з днями народження і я, завжди знала, що є життя після війни, нормальне життя, із радостями та новими пригодами.
Але із новою фазою війни, широкомасштабним вторгненням росіян, Вова теж опинився на фронті. Я лише два тижні тому, побачивши його усміхнене обличчя на якійсь світлині у фейсбуку, пів години розповідала своєму чоловіку про зустріч із Вовою.
А вчора я дізналась, що Volodymyr Gunko загинув під Бахмутом 30 липня. Його вбили кляті росіяни.
Такі як Вова мають народжувати дітей, бігати з синами по футбольному полю, носити дочку у платті на руках. Такі як Вова несуть добро у цей світ, віру у людей, людяність. Такі як Вова не мають помирати на цій клятій війні. Бо він дійсно Людина із великою літерою.
Моє обличчя вкрите сльозами. Я на знаю нащо Бог нам посилає таке випробування, що у нас така страшна війна, що гинуть найкращі.
Вова, я тобі обіцяю, за через твою смерть я буду ще запекліше боротись, донейтети, робити культурні події на підтримку України, збирати гроші.
І ще я зроблю показ Маріуполіса у твою пам’ять, і у пам’ять Мантаса і Маріуполя. Адже я до сих пір, як фотокартку зберігаю спогад, де ти, Вова такий мужній, сидиш біля вікна у піксельній формі, за вікном стоїть усміхнений Мантас, а за ним Маріуполь, місто на Азовському морі.
Тепер ні Вови, ні Мантаса ні Маріуполя. Лише є лють і віра у нашу перемогу.
Вова, друже, спочивай з миром. Ми обовязково переможемо.
Слава Україні!

Пише Анна Полінчук у ФБ

Share

1,457

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

У війні з РФ загинули бійці з шести громад Кіровоградської області
https://suspilne.media/267020-u-vijni-z … owelVnSiJ8
2 серпня Суспільному стало відомо про загибель військових з Олександрійської, Олександрівської, Благовіщенської, Великосеверинівської, Первозванівської та Новоукраїнської громад Кіровоградської області. Інфомацію опублікували на офіційних сторінках громад та голів громад у соціальних мережах.

У війні з РФ загинули двоє військових з Благовіщенської громади Голованівського району, написали на сторінці міської ради. 26 липня попрощались із 42-річним Богданом Довгополим із села Кам’яна Криниця Благовіщенської громади. Боєць загинув на Херсонщині.

2 серпня прощатимуться з 28-річним Євгеном Жовтим з села Сабатинівка Благовіщенської громади. Євген був учасником Антитерористичної операції у 2016-2018 роках, у 2020 році підписав новий контракт зі Збройними силами України. У загиблого залишились дружина, батьки і сестра.

Міський голова Олександрії написав про загибель земляків Олексія Галаша і Олега Сабадаша. Олексій Галаш, 1996 року народження, загинув 29 липня під час виконання бойового завдання. Прощання з бійцем відбулось 2 серпня. Поховають загиблого на військовому кладовищі. 40-річний Олег Сабадаш загинув 30 липня на території Харківської області внаслідок поранень. Про час і місце поховання бійця повідомлять додатково.

28 липня загинув Василь Похил, 1981 року народження, з Олександрівки. Інформацію про це опублікували на сторінці селищної ради.

Про загибель двох бійців з села Бірки Олександрівської громади Сергія Кучеренка, 1997 року народження і Євгенія Шепотинника, 1996 року народження, написала на сторінці громади місцева жителька Анастасія Бурківська. Тіло Сергія Кучеренка зустріли в громаді 26 липня, 27 липня з ним попрощалися. Євгеній Шепотинник загинув 30 липня.

2 серпня попрощалися із загиблим у війні Ігорем Ярмошевичем, 1974 року народження, із села Оситняжка Великосеверинівської громади Кропивницького району – написали на сторінці громади.


Після лікування хвороби, пов’язаної з проходженням військової служби, помер сержант Збройних сил України Валерій Козубенко, 1974 року народження, з Новоукраїнської громади – написав голова громади Олександр Корінний. Пропрощалися з бійцем 2 серпня.

Інформацію про загибель 46-річного Олега Кобилянського з села Бережинка, 46-річного Олександра Платонова з села Клинці та 44-річного Сергія Лисюка з села Степове Первозванівської громади Кропивницького району опублікували на сторінці громади. З Олегом Кобилянським попрощалися 23 липня. Учасники Антитерористичної операції Олександр Платонов і Сергій Лисюк загинули 28 липня у місті Селидове та селищі Піски Донецької області, відповідно.

Розшукуються в Олександрійському повіті, Херсон. губ.:
МЗН Самойленко Григорія 1885 р. н., батьки його: Самойленко Філіпп Макарович і Матрона Кодратова із с. Яново, Глинська вол.;
вінчання Афанасьєва Євдокима Івановича з Софією Гордіївною в 1880-1885 роках, МЗН їх доньки Олександри в 1909-11 рр.;
вінчання Афанасьєва Микити Івановича з Афанасією Дорофєєвою/Арєфьєвою, МЗН їх дітей: Михайло в 1885-1887 рр. і Наталі?

Share

1,458

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

"Ніколи не ховався, кулі ворожі зневажав": у боях на Донбасі загинув командир підрозділу "Карпатська Січ"

https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/928x522/0/87/202ba1d8-c8a6768e4b84a7e45c810634ee9bd870.webp?v=7061_1

боях проти російських окупантів на Донеччині загинув командир підрозділу "Карпатської Січі" Андрій Жованик.

Про це повідомив його знайомий, президент історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль. За його словами, Жованик загинув 2 серпня під час боїв під Соледаром.

"Андрій – легенда націоналістичного руху. З 1989 р. він був членом Спілки націоналістичної української молоді, найрадикальнішої української організації. Потім став членом Всеукраїнського політичного об’єднання "Державна самостійність України" (ДСУ) та Історичного клубу "Холодний Яр". Творив у Києві та ВО "Свобода" (тоді СНПУ) був настільки пам’ятаю першим головою її Київської міської організації", — написав Коваль.

Він також додав, що Жованик воював проти загарбників з 2014 року та брав участь у боях на Савур-Могилі у складі "Правого сектору".

"Андрій Жованик ніколи не боявся смерті, казав, що він і так уже он стільки прожив. "Більшість мої товаришів вже загинули або померли, навіть незручно якось жити далі". Тож він ніколи не ховався, кулі ворожі зневажав, завжди був перший в атаці", — додав Коваль.

Share

1,459

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Із загиблими українськими захисниками Андрієм Жоваником та Юрієм Коваленком попрощалися на Майдані Незалежності.

Військовослужбовці ДУК "Правий Сектор" Андрій Жованик (Татарин) та Юрій Коваленко (Сокар) загинули в бою з російськими окупантами.
"Не треба казати, що їх забрала війна, їх не забирала війна. Їх вбила русня. У цієї русні є адреса, є родина. Кожен з нас зобов'язаний мстити і мстити до скону за кожного загиблого нашого побратима", - наголосила учасниця процесії. 

https://storage1.censor.net/images/0/2/2/5/02258148cec9e17d8b3295df7a81c01c/780x519.jpg

https://storage1.censor.net/images/d/9/6/1/d96156620064dd393ecfd7228c94f4fa/780x519.jpg

Share

1,460

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

З воїном 58-ї ОМПБр Володимиром Гоньком, який загинув в бою з російськими окупантами під Бахмутом, попрощалися в Києві. 

https://storage1.censor.net/images/b/4/7/b/b47bb4884e9da43ec400ee38386312d4/780x519.jpg

Володимир Гунько у лавах ЗСУ боронив Іловайськ у 2014 році та Широкіно у 2015-му.

Він загинув 31 липня 2022 під Бахмутом. Джерело: https://censor.net/ua/p3358845

https://scontent-ams2-1.xx.fbcdn.net/v/t39.30808-6/297341931_1158346555035766_7586245879914835193_n.jpg?_nc_cat=104&ccb=1-7&_nc_sid=8bfeb9&_nc_eui2=AeF6MvB8Aed3fWpXJkjCvSlRb4luQV0QFG9viW5BXRAUb_yJv28queRCn8DaB7X26iN6cwi-nGQxEWJKq5sTm41Y&_nc_ohc=un-ldzgWbS8AX_1JVEd&_nc_ht=scontent-ams2-1.xx&oh=00_AT_Pq4ykZqa2rIWkxfcj_0oWXp_P8O1ujWkfOqUW71Aa3A&oe=62F256A1

Кримський бандерівець
3 серпня о 15:21 

Боронячи #воююча країну 31 липня у Бахмуті загинув Володимир Гунько (23.04.1989-31.07.2022).
26 лютого прийшов у військкомат, щойно вивіз дівчину до безпечного місця. Майже 2 місяці шукав підрозділ, їздив до хлопців чи не щотижня, шукав зниклих побратимів. Організовував похорон Жоржу і 1,5 місяці від добивався переводу в 58 бригаду. Добився...
23 липня приїхав в Бахмут. До цього пройшов найзапекліші бої. Вижив в Іловайську 2014, побувавши сто дні у полоні, Широкіному 2015.
Завжди випромінював якесь внутрішнє тепло. Любив природу, тварин, птахів, котів, собак, обожнював дітей. Допомагав дитячому будинку "Сонечко" (Маріуполь, ж.м. "Восточный"), родинам загиблих побратимів...
Рвався на передок. Міг зняти і віддати незнайомцю останню сорочку і вже будучи на службі щотижня возив на передок волонтерку. Засуджував аватарів і невмотивованих мобілізованих...
Долучився до розбудови Храму Святителя Петра Могили ПЦУ у Маріуполі, єдиного у світі, розписаного петриківкою...
І це далеко не все щодо його Чину...

Прощання з Володимиром 5 серпня, о 14.00 в Михайлівському соборі, в Києві. Приходьте попрощатися з Героєм, далі його повезуть на рідну Вінничину, де поховають.
Останній шлях пролягатиме через с. Оляниця, с. Четвертинівка, смт Тростянець, с. Буди. 5 серпня увечері його привезуть у рідну Ободівку.
Похорон 6 серпня о 10:00 в с.Ободівка, Гайсинського району, Вінницька область.
Прохання нести лише живі квіти.

Карта для допомоги родині: 5457082222021243
(Оксана Боркун, дівчина Вови)

Світла пам’ять Герою
На світлині поруч зі знайденим кошеням, так і підписав «Знайда».
https://www.facebook.com/crbande/photos … 558369099/

Share

1,461

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Кам’янець-Подільська міська рада
4 серпня о 18:28 

ГРОМАДО, МАЄМО ЩЕ ОДНУ БОЛЮЧУ ВТРАТУ
"Стало відомо, що захищаючи рідну землю від рашистів, у Соледарі на Донеччині загинув кам’янчанин старший сержант Георгій Антохов-Хлібороб. Йому було всього 26… Війна забирає молодих і найкращих.
Жодні слова не втамують біль, ми у жалобі разом з родиною.
Вічна пам’ять нашому захиснику. А ворог буде покараний!".
міський голова Михайло Посітко.

https://scontent.fiev15-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/297552454_1788496258182701_5874493853964906128_n.jpg?stp=dst-jpg_p526x296&_nc_cat=105&ccb=1-7&_nc_sid=730e14&_nc_eui2=AeEJ_TtnJ86R1_fuey2iM7YU_EK3KMij40_8QrcoyKPjTxve-aycMCCLfBJzpHDOvsEE05kSKgHL-505rIOix7MW&_nc_ohc=JnIQR8DIa6oAX-qvW5D&_nc_ht=scontent.fiev15-1.fna&oh=00_AT9FIHdVzd1X4-s6OWIMQ88J8ZVfYs3sAdzl71C0AnRzPA&oe=62F2CC53
https://www.facebook.com/kpmrada/photos … 261516034/

Share

1,462

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

На війні загинув колишній міський голова Тлумача Роман Круховський

Ігор Фріс
2 серпня о 21:50 

Є люди з якими я готовий змінювати світ.
Чотири дні назад ми вітали його з днюхою.
Мій друг Роман Круховський один з них.
Я і далі не можу написати був.
Вибачте, що не можу.
Вибач мене Ромаха, що не зберіг тебе….
Земля тобі пухом.
Небо тобі Раєм…

https://scontent.fiev15-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/297393562_2561480627320481_4905403594424386330_n.jpg?_nc_cat=101&ccb=1-7&_nc_sid=8bfeb9&_nc_eui2=AeG4xGKbKuguNikiD7ZZbEpxWWZenzdBR_RZZl6fN0FH9IQivAaxkKCAXlJ27FyWIlaPF0frR_LbemLNtamNQpGH&_nc_ohc=v-wBoE00qMwAX8h_F-p&_nc_ht=scontent.fiev15-1.fna&oh=00_AT8Cy7UsuJAIWwPeT6R0PzxPdZyQkhcLNir4Y8RrMVaoXw&oe=62F2D862
https://www.facebook.com/photo?fbid=256 … 1903987020

Share

1,463

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

У госпіталі помер 24-річний воїн із Кіровоградщини  https://gre4ka.info/suspilstvo/70480-u- … lQbcCTiNZU
04 серпня 2022

Сьогодні, 4 серпня, стало відомо про загибель військовослужбовця із Кіровоградщині. Віталій Савко після тяжкого поранення боровся за життя в госпіталі, проте 2 серпня його серце таки зупинилося.

https://gre4ka.info/images/files3/Tamila/297387800_429204022564434_6529111523688857693_n.jpg

Як повідомили на сторінці Надлацької громади, 25 липня на спостережному пункті поблизу н.п.Покровське Донецької обл.під час виконання військового наказу,внаслідок обстрілу отримав важкі поранення та був доставлений у військово-медичний центр східного регіону м.Дніпра, де 2 серпня помер.

Віталій Савко, 1998 р.н був першим стрілцем в/ч А7374.

Дату поховання  буде повідомлено пізніше.

Share

1,464

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

КПІ ім. Ігоря Сікорського
20 год 

Памʼяті випускника КПІ Андрія Єременка
2003 року Андрій з відзнакою закінчив факультет електроніки КПІ, де й залишився працювати науковим співробітником.
Мобілізований у березні 2014 року до лав Збройних Сил України на посаду начальника обслуги зенітної ракетної батареї 1129-го зенітно-ракетного полку.
Уранці 21 серпня 2014-го зазнав смертельного поранення під час артилерійського обстрілу терористами позицій зенітно-ракетної батареї.
Сьогодні о 12:00 у 12-му корпусі відбудеться відкриття меморіальної дошки Андрію Єременку.
КПІ вшановує загиблого воїна.
Вічна памʼять!

https://scontent.fiev15-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/297597125_487529706706738_5730406366069702307_n.jpg?stp=dst-jpg_s600x600&_nc_cat=110&ccb=1-7&_nc_sid=730e14&_nc_eui2=AeEsgPgyqybBeudqJyWD_TVR3eKQVLsd-bzd4pBUux35vMVS4PWyvKaE2BYu-fwmQVm3ox7HfT1-5R4ts9ruJote&_nc_ohc=phnXCz32am4AX8O_xXG&_nc_ht=scontent.fiev15-1.fna&oh=00_AT8PSjPgCq_oHMaPXgGY2VpFvUoS83RiCc8Erbjw1rAsmw&oe=62F2DAFF

https://www.facebook.com/photo/?fbid=48 … 1095649266

Share

1,465

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

https://scontent.fiev15-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/296232071_1273842583383811_5584313056871352713_n.jpg?stp=dst-jpg_s640x640&_nc_cat=104&ccb=1-7&_nc_sid=5cd70e&_nc_eui2=AeEkeThr1YCF4kjkfzqaos5gojJgLQqxjsCiMmAtCrGOwDBBJnHKkdHLkuruxbVD3JXfYqXdskEof7vk-vM48ktD&_nc_ohc=dlXO3myuyGMAX8x2TuQ&_nc_ht=scontent.fiev15-1.fna&oh=00_AT_4NsAYT8zfOBFVoPvd8walY2I69vSquAE9Q1f8qKAhrw&oe=62F28FCC

Share

1,466

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Сухопутні війська ЗС України
13 год 

В бою загинув командир бойової військової частини, яка боронить Україну на сході полковник Дегтярьов Олег Валерійович.

За час військової служби кадровий офіцер пройшов всі звання від лейтенанта до полковника.

Смерть зустріла героя під час надання допомоги своїм підлеглим на найнебезпечнішій ділянці удару противника.

Особовий склад, який знаходився під командуванням полковника Дегтярьова завжди відзначав його велике, щире серце й уособлював його постать, насамперед, із людяністю.

До кожного військовослужбовця Валерійович, так його поміж собою називали офіцери, мав свій індивідуальний підхід. За будь-яких обставин вислухає. Порадить. Допоможе.

Його слухали. Йшли за порадою.
Коли на територію частини заіжджав Валерійович, одразу жвавішало. Всі знали - приїхав Батько, командир, наставник і великий друг усього великого військового колективу.

Олег Валерійович завжди буде прикладом для майбутніх поколінь захисників України. Його життєвий шлях безцінний внесок в незалежність нашої Батьківщини.

Своє життя він присвятив підготовці та навчанню професійних військових, які обов’язково помстяться за його смерть!

Висловлюємо свої щирі співчуття рідним та близьким загиблого…

Вічна пам’ять герою!

https://scontent.fiev15-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/297618275_397870739111590_8703873764370529833_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=1-7&_nc_sid=8bfeb9&_nc_eui2=AeGaQK1KiyPHrSzKGkOSBdMaRqr_KxdkduZGqv8rF2R25oT3j2M7tsp9lBYmQUl_9KEf5-P2aKiFY-H-IlBr5Vok&_nc_ohc=CNnYCHeGsmkAX84PiXc&_nc_ht=scontent.fiev15-1.fna&oh=00_AT_77g5bk3cK-OnMMMcZepQVr3RLmLQ-pFT-uml_Ruq-EA&oe=62F28CEC
https://www.facebook.com/photo/?fbid=39 … 9009230431

Share

1,467

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Ладижинська міська територіальна громада
2 серпня о 16:17 

Плаче небо, плачуть люди, гіркими сльозами вмивається мати…
Душа рветься на частини. Біль неймовірний і невгамовний.
Громада Ладижина 2 серпня провела в останню путь юного Героя, двадцятирічного солдата Ігоря Гончарука.
Він вибрав для себе шлях військового, підписавши контракт зі Збройними Силами України.
У той час, коли його ровесники ховаються за батьківські спини та купують довідки, Ігор зробив свідомий вибір - захищати країну, родину та кожного з нас. 
На війну пішов із перших днів. Героїчно боронив від ворога Чернігів. Воював під Харковом. Саме там і загинув смертю хоробрих.
Провести в останню путь воїна-Героя Ігоря Гончарука зібралася велика ладижинська родина. Тіло загиблого військового люди зустрічали на колінах і плакали.
Церемонія поховання відбулася на центральній площі міста. На вшанування світлої пам’яті Ігоря Гончарука виконуючий обов’язки міського голови Олександр Коломієць оголосив хвилину мовчання.
Слова подяки та доземний уклін за сина - справжнього патріота, відважного військового - линули на адресу невтішної, згорьованої матері Анни Дмитрівни від Олександра Коломійця.
Жителі громади - від малого до великого - поділяють величезне горе родини і схиляють голови в глибокій скорботі
Герої не вмирають!
Ми пам’ятатимемо ім’я кожного загиблого захисника!
Кожного, хто взув берці, взяв зброю і пішов воювати за волю, за рідну землю, за нашу українську долю!
Кожного, хто хотів працювати, кохати, виховувати дітей, садити дерева та зводити будинки на вільній землі з Україною в серці і поклав за це прагнення життя на полі бою!
Слава воїну Ігорю Гончаруку!
Горіти в пеклі тим, хто прийшов на українську землю зі зброєю!

https://scontent.fiev15-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/297138352_153654457265930_1215961181512933180_n.jpg?_nc_cat=106&ccb=1-7&_nc_sid=8bfeb9&_nc_eui2=AeGN8R7EB1s3QyxrE5_GixyaRPObrUifAv1E85utSJ8C_TlbU_IxDurn9aAxnUAgcAfUJjAT2IJTULpkCSMjHKf0&_nc_ohc=Z0WcCO-MCdoAX-YGWbA&_nc_ht=scontent.fiev15-1.fna&oh=00_AT8CN4fcVDwHw-e75ppysutsAYLTsQ0Nic21Kk_5f4tRaw&oe=62F29013

https://www.facebook.com/ladyzhyn.city. … 3827265993

Share

1,468

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Пасічнянська територіальна громада
2 серпня о 21:29 

Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом знову торкнувся нашу Пасічнянську громаду.
Героїчно загинув житель села Пасічна молодший лейтенант, командир танкового взводу Михайлюк Володимир Миколайович (1993 року народження).
Володимир був одним з перших, хто долучився до боротьби проти окупанта та загинув відстоюючи цінності, в які вірив, які боронив, які хотів передати наступним поколінням. У нашого захисника залишилося без батька двоє маленьких дітей!
Володимир прагнули зробити цей світ кращим та віддав за це своє життя, захищаючи наш спокій та Україну до кінця.
Щирі співчуття рідним, близьким та друзям нашого захисника. В цю гірку мить поділяємо горе Вашої сім’ї та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!

https://scontent.fiev15-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/297490646_432665452227474_5687568355714869119_n.jpg?stp=dst-jpg_s720x720&_nc_cat=107&ccb=1-7&_nc_sid=730e14&_nc_eui2=AeG0WK8QnfdloqC-vCXkq-Zz6XBNavuhpdLpcE1q-6Gl0gkQJw9UEzxhxigWCZN5de9AShHtveZ6Bo4Lo-MVxOtZ&_nc_ohc=76QkwDU-TM4AX_vjzM0&_nc_ht=scontent.fiev15-1.fna&oh=00_AT_zjkxhMrSY2-9_TsAsMLqC_EvczaJw806A9uDTS6O4kA&oe=62F30F53

https://www.facebook.com/photo/?fbid=43 … 8012592886

Share

1,469

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОПРОЩАЛИСЬ ІЗ МОЛОДШИМ СЕРЖАНТОМ ЄВГЕНОМ ФІЛАТОВИМ  https://ptv.ua/v2/news/u-poltavskii-obl … r5Sdfv7Ljk
02 серпня 2022 
Яніна Климань

У Кременчуці провели в останню путь 41-річного військового Євгена Філатова.

https://ptv.ua/mediafiles/gallery/photo1659341606_hwWoalZ.webp

2 серпня у Кременчуці у Міському палаці культури попрощалися із Євгеном Філатовим. Про це повідомили у пресслужбі Кременчуцької міської ради.

До війська чоловіка призвали на початку квітня. Мав звання молодшого сержанта, був старшим розвідником 1 відділення розвідувального взводу військової частини А4020.

Панахиду за загиблим відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали бійця на Алеї Героїв Свіштовського кладовища.

Військовому був 41 рік. У нього залишилися дружина та батьки.

Нагадаємо, 28 липня в бою на Харківщині поблизу кордону з росією загинув Євген Філатов.

Share

1,470

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

На Донбасі в бою загинув екіпаж вертольота Мі-8: що про них відомо  https://news.obozrevatel.com/ukr/societ … vidomo.htm
Марина Петік
Суспільство
5.08.2022 19:00

https://i.obozrevatel.com/news/2022/8/4/filestoragetemp-2022-08-04t104532-830.jpg?size=1944x924

На Донеччині біля села Пречистівка 13 липня під час виконання бойового завдання загинув український екіпаж вертольота Мі-8. Усі троє льотчиків служили у 16-й окремій бригаді армійської авіації "Броди".

Його називали "ходяча енциклопедія"

1 серпня у Бродах Львівської області попрощалися з трьома військовими льотчиками: командиром екіпажу майором Євгеном Копотуном, льотчиком-оператором старшим лейтенантом Назарієм Крілем та бортовим техніком капітаном Богданом Лозовим.

27-річний Євген Копотун родом із Криму. А навчався у Харківському національному університеті Повітряних сил України. Закінчив вищий навчальний заклад із відзнакою.

https://i.obozrevatel.com/gallery/2022/8/4/evgenij-klopotun.jpg

"Скільки пам'ятаю Женю, він постійно читав, навчався. Ми його навіть називали "ходяча енциклопедія". День у нього починався о 4-й ранку. Навчання, потім спорт, потім знову навчання, і так постійно. Іноді здавалося, що весь свій час він витрачає на навчання. Літав він дуже добре та грамотно. Женя був дуже справедливий. Ніхто з нас не може повірити, що його вже немає", – розповів його однокурсник.

На сторінці в одній із соцмереж Євгеній постив фотографії з марафонів, в яких він брав участь. Біг був його серйозним захопленням.

У Євгена залишилися дружина та маленька донька.

Двоє льотчиків родом із Бродів

Бортовий механік Богдан Лозовий родом із міста Броди, що на Львівщині. Він також навчався у Харківському національному університеті Повітряних сил України.

https://i.obozrevatel.com/gallery/2022/8/4/vitalij-lozovoj-s-roditelyami.png

Батьки дуже пишалися тим, що Богдан навчається на льотчика. На сторінці в Instagram батька Богдана багато фото із сином, одне з них на тлі університету ЗС України.

Родом із Бродів і льотчик-оператор Назарій Кріль. Там він закінчив школу №2 та вступив до того ж Харківського національного університету Повітряних сил України.

https://i.obozrevatel.com/gallery/2022/8/4/nazar-kril1.jpg

Раніше ми писали про загибель екіпажу ще одного вертольота Мі-8. Льотчики загинули 31 березня, намагаючись врятувати поранених захисників Маріуполя.

Тіла членів екіпажу – 34-річного пілота майора Юрія Тимуся, 24-річного льотчика-штурмана лейтенанта Дениса Бадика та 26-річного бортмеханіка старшого лейтенанта Івана Ваховського досі не передано родичам для поховання.

Share

1,471

Re: Вічна пам'ять загиблим захисникам України

Андрій Залівський
4 серпня о 17:08 

Червоноград у скорботі...
Ми ніколи не забудемо, якою ціною Україна виборює зараз свою незалежність... У боях проти російського окупанта загинув червоноградець, Євгеній Созанський, 1990 року народження
Висловлюю найщиріші співчуття рідним і близьки Героя...
Світла пам’ять і вічна слава Герою...

https://tvoemisto.tv/media/gallery/full/4/4/4442.jpg
https://www.facebook.com/Andrii.Zalivsk … qEcQ7Vzrbl

Share