1

Тема: Голокост

И ПОЛИЦАИ МОГЛИ БЫТЬ ГЕРОЯМИ
Май 24, 2014  Редакция "Исрагео"  Диаспора, Еврейский мир, Холокост  2

Прилукский «Бабий яр» стал могилой не только для практически всех евреев города, но и для отказавшихся убивать земляков молодых полицаев
Владимир ЭНТИН, Хадера

http://isrageo.com/wp_site/wp-content/uploads/2012/07/006d8bcc65ed8681f37793a122858f17339ad6fc.jpg
Фото: Автор у памятника жертвам Прилукского "Бабьего яра"


СВИДЕТЕЛЬСТВО ОЧЕВИДЦА

Родился я 6 января 1925 года. Моя семья: отец Борис Энтин, мать Сура, брат Абраша и я, названный при рождении Иосифом. До 1933 года мы жили благополучно, т.е. было, что покушать — это был самый важный критерий жизни в те голодные времена в Украине. Не успели мы прийти в себя в относительно сытые годы, как началась война. Детство мое пролетело, промчалось в желании утолить голод.

Спустя два месяца после начала войны город Прилуки был оккупирован немцами. Мы пытались эвакуироваться на лошадях: железнодорожный транспорт уже не работал. Брат был мобилизован в Красную Армию. Мы, отец, мать и я отъехали, от Прилук всего на 40 км и попали в так называемое Локвицкое окружение. По размытым дорогам под проливными дождями ехали военные телеги вперемешку с эвакуированными, толпы солдат, машины, застревавшие в грязи, подталкиваемые солдатами, преодолевая ухабы, в панике метались с одного конца в другой, образуя на дорогах заторы. В эти моменты налетели немецкие самолеты, и бомбили, создавая месиво из человеческих тел, живых и мертвых, и растерзанных лошадей. Все это снова и снова повторялось. Люди перестали радоваться наступлению утра, предчувствуя новые налеты. Командование армиями исчезло, и солдаты побросали оружие. Наступило жуткое затишье.

Село Шевченко, где нас застали нацисты, было последним прибежищем нашей эвакуации. Местные жители сразу, как только вошли немцы, разграбили наши телеги, и наше имущество составляло только то, во что мы были одеты. Немцы забрали всех мужчин из нескольких еврейских семей, которые ехали с нами, в том числе моего отца. Мы с мамой вернулись в свой город Прилуки. Евреи города, лишенные права на жизнь и подлежащие уничтожению, были переселены на одну улицу, ставшую еврейским гетто. Тяжелейший труд: евреи, понукаемые и подгоняемые битьем немцев и полицаев, жестоко эксплуатировались с целью унижения и истребления.

Восемь месяцев я пробыл в неслыханном рабстве без питания и без тепла в зимнее время.

ПРИЛУКСКИЙ БАБИЙ ЯР

Еврейское гетто в Прилуках просуществовало с сентября 1941-го по 20 мая 1942 года.

Не случайно местом сбора евреев для так называемого "переселения в Палестину" был назначен Плискунивский мост. Точнее — небольшой мостик, перекинутый через речушку Плискунивка. Буквально в нескольких сотнях метров от моста нацисты обнаружили небольшой, но глубокий овраг (яр), окаймленный со всех сторон возвышенностями. Крутизна склонов такова, что не каждый спортсмен взберется по ним. В верхней части яра склоны расступались, образуя широкий пологий вход, по которому можно хоть машиной въезжать. В нижней части меж крутых склонов узкий вход, где был заранее выкопан котлован. От места сбора евреев шла дорога к яру… Перед входом в яр с нижней стороны расположена небольшая зеленая лужайка, расположенная за холмом, так что ее не видно ни с моста, ни из яра, где уже была приготовлена братская могила для еще живых, но обреченных.

Немцы собрали полицаев со всех прилегающих районов. В ночь на 20 мая 1942 г. в гетто не спал никто, кроме маленьких детей, тревожно вздрагивающих в своем последнем сновидении. Рано утром от четвертой школы — центра еврейского гетто, с прилегающих улочек и переулков ринулись люди в сторону улицы Ленина, главной и самой протяженной улицы города, которая вела прямо к Плискунивскому мосту. Старики, женщины и дети шли семьями с малышами на руках, таща скарб в узлах. Опасаясь сопротивления и бунтов, немцы истребили всех взрослых и здоровых мужчин. На улице стало многолюдно от идущих по мостовой шаркающих, изможденных и обессиленных людей.

За восемь месяцев пребывания в гетто люди превратились в призраков, неведомо откуда они черпали силы для своего последнего пути. Были слышны лишь плач голодных детей и мольбы стариков.

Шли по проезжей части улицы, а по обеим сторонам тротуаров траурную процессию идущих на смерть наблюдали местные жители.

Некоторые из обреченных верили в грядущее переселение на родину предков или убедили себя в этом, и шли покорно. Большинство знали, на что идут и что ждет их в конце пути, но двигались обречено, не способные на сопротивление ни физически, ни морально. Приютившие нас старики шли рядом, поддерживая друг друга. Старик был крупный мужчина, некогда физически сильный, а сейчас он еле-еле передвигал больные ноги в шитых валенках и резиновых чунях. Его жена рядом с ним казалась очень маленькой: ее голова едва достигала уровня его груди. За ними шел Лазарь и держал девочку на руках. А жена несла грудного младенца. Их старшая тринадцатилетняя дочь шла между родителями, держа обоих за руки. За ними шла моя мама. Тонкое одеяло, которое она носила вместо платка, опустилось вниз и еле держалось на краях ее опущенных плеч, обнажив ее убеленную ранней сединой голову. Она шла и молилась. Лицо ее было сосредоточено. В своем страстном обращении к Всевышнему она шептала:

"Господи, я у тебя для себя ничего не прошу, пусть будет все, так как тебе угодно, только об одном умоляю, спаси моего сыночка. Выведи его из этого ада, дай жизнь моему сыночку Йосеньке. Ты всемогущ, я тебя в своей последней просьбе умоляю, сделай, так как я прошу! Во имя его жизни, я тебе отдаю свою жизнь. Только спаси и защити его".

Под накидкой одеяла с распущенными седыми волосами, в своей материнской любви вымаливающая жизнь своему сыну и ничего не просящая для себя, она воистину была святой. Переживающая за сына, она позабыла о своей накидке и шла, уже ничего не боясь.

За зловещим Плискунивским мостом немцы вместе с полицаями перекрыли улицу, передние ряды остановились, а задние, подходя, образовали беспорядочную толпу.

Вот тут началось самое страшное. Полицаи отделили группу людей и погнали их за поворот на зеленую лужайку. Тут, скрытые за поворотом возвышенности, на беззащитных евреев неожиданно накинулись казаки с дубинками. Они беспощадно избивали всех подряд, приказав всем раздеваться догола. Обнаженных людей гнали в яр, к заранее выкопанному котловану. Немцы из зондеркоманды начали свою привычную для них "работу". А вот полицаи вздрогнули. Но, услышав угрозы нацистов, начали тоже стрелять в беззащитных. Яр заполнился беспорядочной стрельбой, душераздирающими криками женщин и детей, стонами раненых и умирающих. Среди расстрельщиков оказались юные полицаи — совсем еще мальчишки. Увидев такой ад, который они себе не представляли, опустили свои ружья и отказались стрелять. Немцы набросились на них с криками: "Шисен, шисен, шнель!" — "Стрелять, стрелять. Быстро!" Но они не стали этого делать. Один из них, смотря прямо в глаза немецкому офицеру, сказал:

"Нет, я не могу и не буду".

Офицер приказал их обезоружить. Им дали лопаты и велели копать себе могилу…

Покончив с первой партией обреченных, полицаи загнали на злополучную площадку следующую группу.

Это массовое истребление продолжалось целый день. Как и обещали нацисты, помощь всем инвалидам была оказана: их грузили в машины, специально оборудованные так, чтобы выхлопные газы от двигателя отводились в кузов. Эти душегубки заезжали с верхней части яра для выгрузки трупов.

Молодых полицаев немцы расстреляли, оказав им честь быть похороненными в отдельной могиле, и не принудив их раздеваться. Они могли бы спаси свою жизнь, перешагнув границу, разделяющую человека и нелюдя, но не смогли и не захотели. Они предпочли умереть людьми, чем продолжить жить с руками в крови невинных. Ценою собственных жизней они остались людьми, сохранив честь и человеческое достоинство.

В пятидесятые годы эту могилу сравняли с землей, якобы потому, что в ней покоятся полицаи. Возможно, кому-то было не по душе, что они отказались убивать евреев, а может, пытались позабыть сам факт уничтожения евреев в городе.

Во времена советской власти, когда устраивались митинги в память о погибших, чья-то невидимая рука всегда втыкала на месте бывшей могилы крестик из тоненьких веточек очищенных от листьев, несмотря на пристальный надзор властей. (Редакция будет благодарна, если кто-то сможет рассказать об этих героических парнях, выяснить их имена и найти фотографии).

20 мая 1942 года нацисты уничтожили все еврейское население города. Насколько я знаю, здесь было расстреляно более пяти тысяч человек. Моя родная мама, вместе со всеми евреями-прилучанами ушла в вечность. Но ее жизнь продлит внучка, моя дочь Соня, которую я назвал ее именем, сын Борис носит имя отца, есть их правнуки, жизнь продолжается.

До 1967 года братская могила была безымянной, двадцать пять лет существовал негласный запрет на установление памятных знаков. Не добившись разрешения от горисполкома, я без разрешения вместе с моим другом по гетто Леонидом Брискиным установил на могиле памятную чугунную плиту. Надпись была сделана угодная властям по тем временам, ни одним словом не было упомянуто, что здесь покоятся евреи. Спустя некоторое время, после того как был установлен мемориал на могилах людей, расстрелянных нацистами рядом с тюрьмой, вспомнили и о братской могиле евреев. Небольшую мраморную плиту, с надписью, идентичной надписи на плите, установленной нами, положили прямо на землю, просто так, без фундамента.

Исторические сведения я получил из рассказов очевидцев тех событий, которые жили в районе Плискунивки на окраине города Прилуки.

Финал моей семьи безрадостен и трагичен. Родителей расстреляли нацисты, брат на войне остался без обеих ног и умер от туберкулеза после войны. Мне пришлось пережить гетто, немецкий лагерь военнопленных, советский лагерь спецпроверки — работать на угольной шахте. Благодарен Богу за супругу — преданнейшего человека, матери наших детей, за сохраненную мне жизнь, за то, что Он привел нас на обетованную землю, где я сейчас проживаю вместе с детьми и внуками. Жена, увы, ушла в мир иной. Я уже в преклонном возрасте, и обращаюсь к нашим внукам и правнукам: прошу помнить и не забывать, то, что нелюдям в человеческом обличье нельзя простить.

http://isrageo.com/wp_site/wp-content/uploads/2012/07/006d8bcd32e6c980bbd589fe9e5c095bf09fb3da-1024x694.jpg
Здесь покоится прах прилукских евреев

http://isrageo.com/wp_site/wp-content/uploads/2012/07/006d8bcb123b8775ba1537098d75080a7621e756.jpg
Мемориальная плита на братской могиле

http://isrageo.com/wp_site/wp-content/uploads/2012/07/006d8bce05146eb8e6eb27932693429f51bf8969-1024x739.jpg
Школа номер 4 была центром Прилукского гетто

Еженедельник "Секрет" (velelens.livejournal.com)
isrageo.com/2014/05/24/ipolizai/

Share

2 ( 30-09-2016 11:52:30 змінене kbg_dnepr )

Re: Голокост

Бабин Яр: минуле й сьогодення. Виклики пам'яті
Анатолій Подольський
24 вересня 2016

Спроби нотаток, або роздуми про тяжку історію напередодні 75-х роковин трагедії

Останні чверть століття, за часів суверенної України, вже склалася певна традиція вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру, яку фактично неможливо було уявити в часи радянського режиму (до 1991 року) в Києві та інших місцях масових вбивств українських євреїв в роки Другої світової війни і нацистської окупації України. 

В ті часи важко чи майже неможливо уявити собі правдиву культуру пам'яті про моторошні злочини гітлерівської Німеччини проти євреїв, українців, ромів, поляків, росіян, представників інших народів та етнічних груп, військовополонених, родичам яких часто-густо заборонялося приходити на місця масових вбивств. Вони побоювалися передавати пам'ять про близьких, замордованих нацистами, своїм дітям. 

+ Читати більше

Така ситуація страху та вимушеного забуття в післявоєнній Україні стала наслідком політики пам'яті радянської влади про Другу світову (Велику Вітчизняну в тодішніх термінах), сформованої ще під час війни Сталіним та його оточенням. Згідно цієї політики всі жертви нацизму (мовою радянської ідеологічної машини — фашизму) маркувались евфемізмом "мирні радянські громадяни" чи "радянський народ". Влада забороняла виокремлювати загиблих за етнічною, національною, релігійною ознакою, передовсім це стосувалося євреїв. Так жертви Бабиного Яру визначалися виключно як радянські громадяни. Таким тоталітарним брехливим політичним концептом у свідомості декількох післявоєнних поколінь спаплюжували пам'ять про жахливу кількість вбитих євреїв на теренах України.

В Україні сучасній правдива пам'ять, зокрема про події в Бабиному Яру, переживає процес доволі складного, часом болісного формування, та часто-густо носить суперечливий характер. Активізується ця пам'ять в українському суспільстві та державі, зазвичай, напередодні сумних дат, комеморативні практики стають активнішими, всілякі державні органи видають розпорядження про заходи по вшануванню… активізуються ЗМІ, політична, культурна, освітня сфери тощо. Після їх відзначення інтерес до подій минулого, увага та повага до культури пам'яті відкладається до наступних роковин. На жаль, це дивним чином нагадує нам підходи тоталітарного комуністичного режиму — бажання залишатися в тенетах забуття. 

Для держави та значною мірою сучасного українського суспільства робота на місцях пам'яті, зацікавленість власною історією, трагічними подіями минулого, не є мейнстрімом. Можливо, в цьому небажанні знати і пам'ятати важке минуле полягає одна з причин трагічних подій української модерної історії, зокрема останніх двох років і військового конфлікту на Сході країни? Я переконаний, мій досвід в царині досліджень та викладання історії Голокосту допомагає усвідомити та відчути, що безпека України сьогодні полягає не тільки в укріпленні обороноздатності збройних сил, газовій незалежності чи вирішенні важливих економічних проблем держави. Також вона полягає в неупередженому підході до усвідомлення уроків минулого, у відповідальності за пам'ять. 

Хто сьогодні знає правду про неймовірно жахливі і трагічні події в Бабиному Яру, про людей вбитих там 75 років тому? Хто пам'ятає про місце та злочин, який там стався, як про частину власної, національної української історії або інакше? Що зараз відбувається на теренах Бабиного Яру? Чи планують нарешті створити Музей історії Бабиного Яру? Про це варто поміркувати. 

Трохи історії. Спираючись на німецькі та радянські документи, Бабин Яр в Києві — одне з наймоторошніших місць масових убивств нацистами євреїв Східно-Центральної Європи в роки Другої світової війни. Саме тут, в Києві стався один з найстрашніших актів Голокосту, коли військові забирали життя у цивільних. 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру каральні підрозділи СС (а саме айнзатцгрупа "Ц", німецький поліційний батальйон "Південь" та їх поплічники) вбили 33771 людину. Це були виключно євреї: жінки, чоловіки, діти, люди похилого віку…

Більше читайте тут: gazeta.dt.ua/HISTORY/babin-yar-m … ati-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: litar Л1

Share

3

Re: Голокост

тульский программист Александр Никитяев смог восстановить текст письма узника Освенцима.

ПИСЬМО МАРСЕЛЯ НАДЖАРИ

Марсель Наджари
Моим любимым друзьям — Димитросу Афан[асиасу] Стефанидису, Илиасу Коэну, Георгиосу Гунарису.

Моей любимой подруге, Смаро Эфраимиду из Афин, и многим другим, о ком я всегда буду помнить и, конечно, моей любимой Родине, «ГРЕЦИИ», чьим хорошим гражданином я всегда был.

2 апреля 1944-го мы выехали из наших Афин после месяца страданий, перенесенных в лагере «Хайдари», где я постоянно […] получал посылки от добрейшей Смаро, чьи усилия по отношению ко мне навсегда останутся в моей памяти — и в эти ужасные дни, через которые сейчас прохожу.

[Я бы хотел пожелать себе не переставать ее искать и надеяться на встречу] с ней […].

+ Читати більше

Дорогой Мицко, и каждый миг сейчас и потом я буду надеяться, что ты достанешь для меня [ее] адрес и что ты всегда будешь заботиться о нашем Илиасе […] и что Манолис [всех вас] не забывал […]

Все, однако, выглядит так, что мы едва ли уже сможем встретиться когда-нибудь снова.

После десятидневного пути, 11 апреля, мы прибыли в Аушвиц. Они отвели нас в лагерь Биркенау. Мы пробыли в нем около месяца в карантине, и оттуда самых здоровых и крепких из нас перевели — куда? Куда же, мой дорогой Мицко? В один крематорий, и я еще опишу немного ниже ту прекрасную работу, исполнения которой захотел от нас Всемогущий.

Это огромное здание с широченной трубой и 15 печами. Под [землей] два огромных вытянутых подвальных помещения. Одно используется для того, чтобы люди раздевались догола, а другое — это камера смерти, куда люди заходят голыми, и когда их число достигает 3000, камеру закрывают, а людей убивают газом.

Через 6–7 минут мученичества все они испускают дух.

Наша работа состояла в том, чтобы, во-первых, встречать их в раздевалке. Большинство не представляло себе причину […], и если они [кричали] или рыдали, то мы говорили им, что это вроде помывки. […] И они шли на смерть, не подозревая об этом. […] До сего дня […] Я говорил, что каждый [должен раздеться и т. д.]. Я говорил, что не понимаю язык, на котором они со мной заговаривали. Но я-то понимал, что эти человеческие создания, мужчины и женщины, уже были обречены […] И я [не] говорил [им] правду.

После того […] все они шли голыми в камеру смерти […] Немцы там протянули трубы под потолком, так что создавалось впечатление, что все приготовлено для помывки. Силою, с плетками в руках они загоняли в камеру людей и наполняли ее так, словно сардины в [консервную] банку, сардины из людей, а потом герметично закрывали дверь. Банки с газом всегда привозились двумя эсэсовцами на машине Красного Креста. То были газаторы, которые вбрасывали газ в камеру сквозь специальные отверстия. Через полчаса открывались двери, и начиналась наша работа. Тела этих безвинных женщин и детей мы оттаскивали к подъемнику, доставлявшему их на тот уровень, где были печи, в которых они сжигались — и безо всякого дополнительного горючего, буквально на собственном жире. От каждого некогда человека остается не более половины окка пепла [и непрогоревшие кости], которые немцы заставляли нас дробить и мельчить, пропуская через грубое сито, после чего их кидали в грузовик и сбрасывали в Вистулу. Тем самым они затирали все следы.

Неописуемы трагедии, которые видели мои глаза, перед которыми прошли около 600 000 евреев из Венгрии, а еще ведь из Франции, Польши и Литцманштадта, а сейчас, совсем недавно прибыло еще 10 000 евреев из Терезенштадта в Чехословакии. Сегодня прибыл транспорт из Терезенштадта, но, слава богу, они не привезли его к нам, а оставили в лагерях. Говорят, что пришел приказ больше не убивать евреев, и похоже на то, что это правда. Теперь перед своим концом они изменили концепцию, но остался ли хоть один еврей в Европе?

Для нас вещи выглядят все равно иначе. Нас уберут с Земли, потому что мы слишком много знаем об их непредставимых методах, преступлениях и акциях мщения. Наша команда называется зондеркоммандо, и вначале она состояла из 1000 человек, из которых 200 были греки, а остальные поляки и венгры. А после героического восстания они захотели убрать 800, сотни снаружи лагеря и сотни внутри. Погибли и мои хорошие друзья — Вико Брудо и Моис Аарон из Салоник.

Теперь, когда пришел этот приказ, они ликвидируют и нас. Мы — это 26 греков, а остальные поляки. По крайней мере, мы, греки, мы уйдем из жизни как истинные греки, ибо каждый грек знает, как надо умирать, являя это вплоть до последних мгновений. И, несмотря на превосходство нелюдей, греческая кровь бежит в наших жилах, и мы доказали это в итальянской войне.

Мои дорогие, когда вы прочтете, какую работу я тут справлял, вы мне скажете: как же так — я, Манолис, или любой другой на моем месте, мог это делать и сжигать трупы своих братьев по вере? Я и сам говорил себе это же поначалу, много раз думал над тем, а не присоединиться ли мне к ним и поставить тем самым точку?

Но всякий раз месть [жажда мести] останавливала меня. Я хотел и я хочу жить и отомстить за смерть моего отца, моей матери и моей дорогой маленькой сестренки Нелли. Я не боюсь смерти, да и как я мог бы ее бояться после всего того, что видели мои глаза

Поэтому, дорогой Илиас, мой любимый младший двоюродный брат, ты должен будешь, коль скоро меня самого уже не будет в живых, ты и мои друзья должны будете знать, в чем состоит ваш долг! [Долг перед] моей младшей кузиной Сарикой Хули (помнишь ли ты ее, одну из тех, кто бывал у меня в доме? Она жива и рассказывала, что Нелика была вместе с Эрикой, твоей сестрой, в последние мгновенья их жизни).

Мое единственное желание — чтобы эти строки попали в твои руки.

Всю собственность моей семьи я завещаю тебе, Мицко, Димитрос Афанасиос Стефанидис, — с настоятельной просьбой взять к себе Илиаса, моего двоюродного брата. Илиас — Коэн, и ты должен так его и воспринимать и, как если бы ты был мною самим, должен всегда заботиться о нем. А если вдруг так случится, что моя кузина Сарика Хули вернется, ты, дорогой Мицко, должен к ней так же относиться, как твоя любимая племянница Смарагда, потому что все здесь переживали то, что человеческое разумение даже не в состоянии себе вообразить.

Вспоминай меня время от времени, как и я вспоминаю всех вас. Судьба не хочет, чтобы я увидел нашу Грецию свободной, какой ее увидел ты 12 октября 1944 года. Если кто-то спросит обо мне, то скажи ему, что меня уже нет, но что я ушел как истинный грек.
Помогай, мой Мицко, всем, кто вернется из лагеря.

О Биркенау.

Я грущу не о том, дорогой Мицко, что я скоро умру, а о том, что мне не удастся отомстить им так, как я этого хочу и как я знаю.
Если случится так, что ты получишь письмо от моих родственников из-за границы, ответь им, как положено, что семья Наджари была изничтожена, убита цивилизованными немцами. Новая Европа!

Помнишь ли ты моего Георгия?

Пианино моей Нелли, мой Миско, забери в семье Сиониду и отдай Илиасу, пусть оно всегда будет с ним, пусть напоминает ему о ней. Он так сильно ее любил и она его.

Почти каждый раз, когда они убивают, я спрашиваю себя, а есть ли Бог? Я всегда верил в НЕГО и по-прежнему думаю, что Бог желает свершения своей воли.

Я умираю удовлетворенный тем, что отныне знаю, что в этот момент наша ГРЕЦИЯ [уже] свободна.

Пусть моими последними словами будут: да здравствует Греция!
Марсель Наджари.

Вот уже почти четыре года, как они убивают евреев. Они убили всех польских, потом всех чешских, французских, венгерских, словацких, голландских, бельгийских, русских и всех из Салоник.

[…] Лишь около 300 дожили до сегодняшнего дня. [А еще] Афины, Арта, Корфу, Кос и Родос.

Всего в общей сложности около 1 400 000.

Многоуважаемое Греческое Посольство, которое получит эту записку! К Вам обращается добропорядочный греческий гражданин Эммануэль, или Марсель, Наджари из Салоник, ранее проживавший: ул. Италиас, № 9 в Салониках.

Пожалуйста, перешлите эту записку по нижеследующему адресу:

Димитрус Афанасиус Стефанидис

ул. Крусову 4, Салоники, Греция.

Это моя последняя воля.

Я обречен на смерть немцами, потому что я — еврейской религии.

С благодарностью, М. Наджари.

https://novayagazeta.ru/articles/2020/0 … o-v-golovu

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Ann1

Share

4

Re: Голокост

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» на партнерських засадах оцифрував понад 1 мільйон 200 тисяч архівних документів: https://babynyar.org/ua/archive

Документи стосуються періоду окупації Києва 1941–1943 років, трагедії Бабиного Яру, переселення євреїв у довоєнний час. Це актові книги РАЦСів, довідкові картотеки, фонди районних управ, дипломатичні документи, листи й фото учасників історичних подій.

Ці матеріали дозволяють отримати максимально повну інформацію про загиблих у Бабиному Яру, їхніх родичів, персоналізувати історії цих людей, а також розкрити раніше не відомі факти.

В онлайн-архіві вже доступні документи з:
* Державного архіву міста Києва;
* Державного архіву Київської області;
* Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України;
* Центрального державного архіву громадських об’єднань України;
* Державного архіву Івано-Франківської області.

Незабаром на сайті також будуть оприлюднені матеріали з Галузевого державного архіву СБУ.

Зокрема серед оцифрованого справи наступних фондів:
* 4-сч Управління уповноваженого Народного комісаріату Закордонних справ СРСР в Україні, м. Харків (ЦДАВО);
* Р-1654 Головне управління юстиції у м. Києві. Відділи реєстрації актів цивільного стану м. Києва (ДАК);
* Р-2423 Ярославська районна управа, м. Київ (ДАКО);
* Р-2426 Дарницька районна управа, м. Київ (ДАКО);
* Р-2358 Софіївська районна управа, м. Київ (ДАКО);
* іменна картотека “Особи, які визнані радянською владою неблагонадійними на території м.Києва та Київської області” (ДАКО).

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

5 ( 12-08-2021 11:26:39 змінене О.І. )

Re: Голокост

Читаєш, і як страшний сон

http://images.vfl.ru/ii/1628759289/6ec50147/35472833.png

Share

6

Re: Голокост

У базі Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» – понад 135 тисяч карток із даними про людей. У картках зазначені прізвище, рік і місце народження, адреса проживання. У частині документів також вказано професію та дані про родичів. А графа «політичне минуле» пояснює, чому саме людина була визнана радянською владою «неблагонадійною».

Картотека "Особи, які визнані радянською владою неблагонадійними на території м.Києва та Київської області": https://babynyar.org/ua/archive/15/card-index/12

+ Читати більше

Ці важливі документи ХХ сторіччя зберігаються в Державному архіві Київської області. Вони були створені у 1951–1964 роках, але наявна в них інформація стосується також довоєнного періоду – 20–30-х років XX століття. Довгий час ці документи не перебували у вільному доступі. У радянський період вони мали гриф «таємно». Зі здобуттям Україною незалежності документи не могли оприлюднюватися за законом про персональні дані, поки не пройшло 75 років із часу їх створення. Тепер вони доступні для усіх охочих.

https://archives.gov.ua/ua/%d0%bf%d0%b0 … %bb%d0%b8/

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Алена1

Share

7

Re: Голокост

У рамках виконання Меморандуму про співпрацю з Державною архівною службою України за місяць Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» було створено більше 118 тисяч цифрових копій архівних документів та додано в онлайн-архів Фонду близько 70 тисяч файлів. Оцифрування документів проводилось у наступних архівах: Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО), Державний архів м.Києва (ДАК), Державний архів Київської області (ДАКО).

Зокрема оцифровано справи наступних фондів:
*фонд 4 Управління уповноваженого Народного комісаріату Закордонних справ СРСР в Україні, м. Харків (ЦДАВО), 
*КМФ-8 «Колекція мікрофотокопій документів німецько-фашистської окупаційної адміністрації і командування вермахту, що діяли на тимчасово окупованих східних територіях» (ЦДАВО),
*фонд 4620 «Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.» (ЦДАВО),
*фонд Р-1654 Головне управління юстиції у м. Києві. Відділи реєстрації актів цивільного стану м. Києва (ДАК),
*фонд Р-5634 «Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (1919–1943 рр.) (ДАКО),
*фонд Р-2539 «Переяславська міська управа» (ДАКО),
*фонд Р-2326 «Васильківська районна управа Київської області» (ДАКО)
https://babynyar.org/ua/archive
.

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

8

Re: Голокост

За останній місяць Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» було створено більше 230 тисяч цифрових копій архівних документів та додано в онлайн-архів Фонду понад 240 тисяч файлів.

Оцифрування документів проводилось у архівах: Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО), Центральний державний історичний архів України м.Києва (ЦДІАК), Державний архів м.Києва (ДАК), Державний архів Київської області (ДАКО), Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО).

Зокрема оцифровано справи наступних фондів:
* фонд 4 Управління уповноваженого Народного комісаріату Закордонних справ СРСР в Україні, м. Харків (ЦДАВО);
* фонд 1158 “Метричні книги єврейських громад Переяславського повіту Полтавської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1159 “Метричні книги єврейських громад Васильківського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1150 “Метричні книги єврейських громад Канівського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1160 “Метричні книги єврейських громад Сквирського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1161 “Метричні книги єврейських громад Липовецького повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1162 “Метричні книги єврейських громад Таращанського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд Р-1654 “Головне управління юстиції у м.Києві. Відділи реєстрації актів цивільного стану м. Києва” (ДАК);
* фонд Р-5634 “Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (1919 – 1943 рр.)” (ДАКО);
* фонд 27 “Станіславська міська управа, м. Станіслав Станіславського повіту Станіславського воєводства” (ДАІФО).

Дані онлайн-архіву https://babynyar.org/ua/archive

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

9

Re: Голокост

У січні 2022 року онлайн архів благодійного фонду «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» поповнився справами наступних фондів:
* Ф. 1654 (Державний архів м. Києва)
* Ф. 5634 (Державний архів Київської області)
* Ф. 4-сч (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України)
* Ф. 1164 (Центральний державний історичний архів України, м. Київ).

Загальна кількість доданих за місяць документів становить 179800.
Усього ж онлайн архів містить 1912704 документи.
https://babynyar.org/ua/archive

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Алена1

Share

10

Re: Голокост

Від 29 червня 2022 року вперше стають доступними онлайн документи про Голокост, що зберігаються в державних архівах України. Це 10 мільйонів сторінок записів про трагедію єврейського народу, скопійовані Меморіальним Музеєм Голокосту США в рамках співробітництва за Договором з Державною архівною службою України впродовж майже 25 років.
Музей планує щомісяця додавати нові записи, доки не будуть доступні всі оцифровані документи з фондів українських архівів, які містять історичні матеріали напередодні, під час і після Голокосту.

https://collections.ushmm.org/search/?f … e_sort+asc

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: litar Л1

Share

11

Re: Голокост

Оцифрування документів проводилось у архівах: Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО), Центральний державний історичний архів України м.Києва (ЦДІАК), Державний архів м.Києва (ДАК), Державний архів Київської області (ДАКО), Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО).

* фонд 1158 “Метричні книги єврейських громад Переяславського повіту Полтавської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1159 “Метричні книги єврейських громад Васильківського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1150 “Метричні книги єврейських громад Канівського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1160 “Метричні книги єврейських громад Сквирського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1161 “Метричні книги єврейських громад Липовецького повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1162 “Метричні книги єврейських громад Таращанського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);


Тобто, поки інші дослідники чекають, коли хоч що-небудь буде оцифровано, всі сили кинуто на оцифрування архівів єврейських громад?


Який міг бути Голокост у часи існування губерній та повітів?




До інших архівів, які репрезентують 99% населення України, діла немає?


Це глум чи знущання?


Щодня відвідую ваш сайт за порцією хоч якогось позитиву у такий нелегкий час.
І тут таке...

Share

12

Re: Голокост

Nyshporka, добрий день.

У згаданих вами фондах записи сягають 1920-х років, тому там цілком можуть бути записи про тих, хто постраждав у 1930-х і 1940-х.

Робота щодо оцифрування інших архівів також ведеться (дивіться щомісячні дайджести тут: http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=56438).

Щодо позитиву — його в теперішніх умовах і справді недостатньо, але тримаймося!

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

13

Re: Голокост

Доброго дня, Валерію!

Дуже гідна і чемна відповідь.


Дякую за вашу роботу.


А щодо диспропорції та вибірковості оцифрування, нехай кожен дослідник сам робить висновки.
Плекаю думку, що керівництво провідних архівів прочитає та зробить відповідні висновки.

Thanks: Balakyn1

Share

14

Re: Голокост

Nyshporka пише:

Тобто, поки інші дослідники чекають, коли хоч що-небудь буде оцифровано, всі сили кинуто на оцифрування архівів єврейських громад?

Оцифровку каких архивов ждёте Вы?

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.

Share

15 ( 10-07-2022 02:00:33 змінене Nyshporka )

Re: Голокост

DVK_Dmitriy пише:

Тобто, поки інші дослідники чекають, коли хоч що-небудь буде оцифровано, всі сили кинуто на оцифрування архівів єврейських громад?

Оцифровку каких архивов ждёте Вы?

Рум'янцевський перепис.

Share

16

Re: Голокост

Nyshporka,
в 95% випадках з оцифруванням архівів мова йде про те, що приватні користувачі чи сторонні недержавні організації оплатили оцифрування. Як ті ж мормони, які фактично надали своє обладнання та оплатили роботу людей.
В новині, власне, про це прямо написано.


Приміром, значна, якщо не вся частина Рум'янцівського перепису Переяславського полку, яка викладена на сайті ЦДІАК була оцифрована по договору (Підозрюю, що це стосується не тільки його, а всіх справ з номером після 40). Тобто архів отримав певні гроші, оцифрував і виклав.

Ну і специфіка джерел така, що не буде задоволених. Ви хочете Рум'янцевський перепис Гетьманщини, який охоплює лише дві області і ще три половинки, а хтось хоче греко-католицькі метрики Галичини 18 ст., третій вважає, що треба ревізії військових поселень першої половини 19 ст., п'ятий, що це все суєта і треба сканувати гродські суди Волині 16 ст. ітп. ітд.

Thanks: О.І., Balakyn2

Share

17 ( 10-07-2022 16:22:21 змінене Nyshporka )

Re: Голокост

AppS


Джерело та пропорції фінансування невідомі.

Але в будь-якому разі, навіть якщо невідоме джерело фінансування чи частки, кошти платників податків пішли на адміністрування процесу. І цим займається архів, а не підрядники. Це по-перше.



Навіть якщо Рум'янцевський перепис охоплює дві з чимось області (а вони одні з найбільших на теренах України), кількість населення цих двох з чимось областей значно перевищує 1%. Це по-друге.

Share

18

Re: Голокост

Nyshporka,

Ви можете показати копії угод про оцифрування та кошториси чи це лише ваші здогадки? Джерело та пропорції фінансування невідомі.

по мормонам, наприклад, документи старих договорів викладені на форумі. Нових, може десь теж є, ну або можете запросити як публічну інформацію.
http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=6897
10 центів за кадр. Тобто 1000 дол за 10 000 арк. На дату підписання (1996 р) це чималі гроші, квартири в Києві коштували тоді як копії сповідних по Київській губернії за один рік.


Але в будь-якому разі, навіть якщо невідоме джерело фінансування чи частки, кошти платників податків пішли на адміністрування процесу. І цим займається архів, а не підрядники. Це по-перше.

Альтернативою може бути взагалі не оцифровувати. Або робити це по стандартній програмі, де один фонд можна сканувати рік чи більше (якщо грошей на з/п і техніку буде) по порядку нумерації. Нагадаю, що Рум'янцівський перепис має фонд номер 57 і він нічим не кращий за земські і гродські суди Правобережжя, які йдуть перед ним.

Навіть якщо Рум'янцевський перепис охоплює дві з чимось області (а вони одні з найбільших на теренах України), кількість населення цих двох з чимось областей значно перевищує 1%. Це по-друге.

Ні, це не найбільші області. Чернігівська, так і взагалі в топах по депопуляції.
Разом там добре як три мільйони. Це 5-7% населення.   

Тут можна провести прямі паралелі з тестування давніх ДНК (археологічні залишки поховань).
Кілька років тому було протестовано залишки ймовірних князів з Рюриковичів домонгольської доби. Протестовано в рамках міжнародної програми по спадку вікінгів, тобто Україна як бідний родич дала матеріали з кісток, а з нею поділились результатами.
Мабуть, там теж пішли гроші платників податків на адміністрування. Також, очевидно, що більшість нащадків Рюриковичів не живуть в Україні, а відсоток тих, що живуть мізерний відносно населення України. Але варіантів інших по дДНК тестуванню нашої історії просто немає.

Але оцифрування іудаїки ж не відбувається на зовсім пустому фоні. Відновили оцифрування за участю мормонів, які сканують все підряд, архіви самі оцифровують потроху.

Share

19 ( 14-07-2022 10:53:45 змінене Nyshporka )

Re: Голокост

Причому тут мормони? Причому тут ДНК? Так можна будь що аргументувати, додаючи в якості доказу ентропію у Всесвіті або швидкість руху нашої галактики.
Доказом є копія угоди та кошторис, де було б зазначено, що видатки покриваються на 100% іншими урядами або зарубіжними неурядовими організаціями.
Цього немає. Є лише така новина (див. нижче).
Беремо фонд 1158 “Метричні книги єврейських громад Переяславського повіту Полтавської губернії” 
Є документи 1867 року. Це "напередодні голокосту"?
Про який голокост взагалі мое йти мова у 1867 році?
За такою логікою Кримську кампанію, яку росія програла, слід з об'єднати з Першою світовою війною.
А щоб збільшити можливості дослідників, також оцифрувати метричні книги усіх рекрутів, що були вимушені брати участь у цій війні.


***


Від 29 червня 2022 року вперше стають доступними онлайн документи про Голокост, що зберігаються в державних архівах України. Це 10 мільйонів сторінок записів про трагедію єврейського народу, скопійовані Меморіальним Музеєм Голокосту США в рамках співробітництва за Договором з Державною архівною службою України впродовж майже 25 років.
Музей планує щомісяця додавати нові записи, доки не будуть доступні всі оцифровані документи з фондів українських архівів, які містять історичні матеріали напередодні, під час і після Голокосту.


* фонд 1158 “Метричні книги єврейських громад Переяславського повіту Полтавської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1159 “Метричні книги єврейських громад Васильківського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1150 “Метричні книги єврейських громад Канівського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1160 “Метричні книги єврейських громад Сквирського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1161 “Метричні книги єврейських громад Липовецького повіту Київської губернії” (ЦДІАК);
* фонд 1162 “Метричні книги єврейських громад Таращанського повіту Київської губернії” (ЦДІАК);

Share

20

Re: Голокост

Nyshporka, я наводив типові приклади як відбувається співробітництво архівів України з недержавними організаціями. Не думаю, що тут було якось інакше.
Якщо Вам, справді, цікаво, то можете офіційно запросити документи про співробітництво звичайним зверненням громадянина до державної структури (в даному випадку до Архівної Служби чи краще до Міністерства Юстиції, якому вона підпорядкована).

P.S. людина, яка народилась в 1867 році - в 1941-му мала 74 роки. Думаю, що оцифрували б і старші документи, але їх просто не було.

Share

21 ( 14-07-2022 10:48:28 змінене Nyshporka )

Re: Голокост

AppS пише:

Nyshporka, я наводив типові приклади як відбувається співробітництво архівів України з недержавними організаціями. Не думаю, що тут було якось інакше.
Якщо Вам, справді, цікаво, то можете офіційно запросити документи про співробітництво звичайним зверненням громадянина до державної структури (в даному випадку до Архівної Служби чи краще до Міністерства Юстиції, якому вона підпорядкована).

P.S. людина, яка народилась в 1867 році - в 1941-му мала 74 роки. Думаю, що оцифрували б і старші документи, але їх просто не було.

Прес-офіс опублікував новину такою, як вона є. Давайте без здогадок.Мабуть що це і є компенсація за те, що не оцифрували, все, що є, починаючи з часів Речі Посполитої.



Читаємо: "Музей планує щомісяця додавати нові записи, доки не будуть доступні всі оцифровані документи з фондів українських архівів, які містять історичні матеріали напередодні, під час і після голокосту".

Share

22

Re: Голокост

Триває реалізаціє спільного проєкту Державної архівної служби України з Меморіальним центром Голокосту по оцифруванню документів  що стосуються історії єврейського та українського народів кінця XIX – початку ХХ століття.

За січень-лютий у державних архівах прикордонних областей створено понад 170 тисяч сканкопій документів, а саме, серед останніх завантажених копій документи таких фондів:

– Державний архів м. Києва, ф. 1654 (Головне управління юстиції у м. Києві. Відділи реєстрації актів цивільного стану м. Києва (1919-1936 рр.)

– Державний архів Київської області, ф. Р-5634 (Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області (1919-1943 рр.)

– Державний архів Чернігівської області –  Картотека окупації та ф. 8980 (Відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Коропського районного управління юстиції Чернігівської області (1922-1942 рр.)

– Державний архів Сумської області – ф. Р-838 (Кролевецький казенний рабин єврейського товариства. М. Кролевець Кролевецького повіту Чернігівської губернії (1851-1875 рр.)), ф. Р-1047 (Роменський єврейський казенний рабин м. Ромни Роменського повіту Полтавської області) та ф. Р-1202 (Синагога м. Суми Сумського повіту Харківської губернії).

Також онлайн-архів Меморіалу поповнився копіями понад тисячі документів зі Списку-довідника на членів єврейських буржуазно-націоналістичних організацій Закарпаття, а також, більше ніж двома тисячами документів із Довідника-списка офіцерського і рядового складу гестапо, загонів СС, шутполіції, ордунгополіції, української охоронної поліції, жандармерії, польових та місцевих комендатур, каральних поліцейських батальйонів в Україні в період німецько-фашистської окупації завдяки.

Усі матеріали викладені у онлайн-архіві “Бабиного Яру” та доступні за посиланням: https://babynyar.org/ua/archive

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

23

Re: Голокост

За результатами співпраці Державної архівної служби України з Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» триває кампанія по оцифруванню документів, що стосуються історії єврейського та українського народів кінця XIX – початку ХХ століття.

Ще в лютому ми анонсували про створення 170 тисяч сканкопій документів, а в березні ця цифра зросла до 460 тисяч. Серед останніх завантажених копій – документи Державного архіву Чернігівської області — Ф. О-3003 (Чернігівська районна управа, м. Чернігів Чернігівської області (1941-1943 рр.) та Картотека окупаційного періоду.

Усі матеріали викладені у онлайн-архіві “Бабиного Яру” та доступні за посиланням: https://babynyar.org/ua/archive

https://archives.gov.ua/ua/2023/03/23/% … %bb%d0%b8/

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Ann, Алена2

Share

24

Re: Голокост

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» у співпраці із Державною архівною службою України у квітні 2023 року активно працював над оцифруванням документів наступних фондів:

* державного архіву Київської області, Ф. 5634 (Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області (1919-1943 рр.));

* державного архіву Чернігівської області, Ф. Р-8980 (Відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Коропського районного управління юстиції Чернігівської області (1922-1942 рр.) та Картотека окупаційного періоду;

* державний архів Сумської області, Ф. Р-1047 (Роменський єврейський казенний рабин м. Ромни Роменського повіту Полтавської області (1831-1918 рр.);

* державного архіву Миколаївської області, Ф. Р-1002 (Архівний відділ управління виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів, м. Миколаїв (1932-1988 рр.).

Це понад 207 тисяч документів. Загалом до ресурсу онлайн-архіву «Бабин Яр» додано понад 2,8 мільйонів документів, з якими можна ознайомитися за посиланням: https://babynyar.org/ua/archive

https://archives.gov.ua/ua/2023/05/02/% … b%d0%b8-2/

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

25

Re: Голокост

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» у співпраці із Державною архівною службою України протягом травня активно оцифровував документи архівів, що стосуються українського та єврейського населення кінця XIX – початку ХХ століття:

Державного архіву Київської області, ф. Р-5634 (Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області (1919-1943 рр.);

Державного архіву Чернігівської області ф. Р-8980 (Відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Коропського районного управління юстиції Чернігівської області (1922-1942 рр.) та Німецька трофейна картотека;

Державного архіву Сумської області, ф. Р-2191 (Обласна Надзвичайна державна комісія по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників та їх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам та установам Сумської області).

За останній місяць співпраці, Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» у взаємодії з Державним архівом Миколаївської області підготував та створив копії ревізьких казок (містяться у фондах 14, 218, 280, 324);
*ф. Р-1002 (Архівний відділ управління виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів, м. Миколаїв (1932-1988 рр.);
*ф. Р-1647 (Примарія с. Анатолівка Александрфельдського району Очаківського повіту (1941-1944 рр.);
*ф. Р-2699 (Державна ферма претури Доманівського району с. Олександродар (1941-1943 рр.);
*ф. Р-2847 (Колекція будинкових книг (1913-1944 рр.).
*ф. Р-2871 (Колекція листів радянських громадян із нацистської неволі (1941-1945 рр.).

Це понад 172 тисячі документів. Загалом до ресурсу онлайн-архіву «Бабин Яр» додано понад 3 мільйонів унікальних документів, з якими можна ознайомитися за посиланням: https://babynyar.org/ua/archive

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Ann, Алена2

Share

26

Re: Голокост

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» у співпраці із Державною архівною службою України та державними архівами Київської, Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей упродовж червня 2023 року активно оцифровував документи архівів, що стосуються життя українського та єврейського населення.

Лише за останні два тижні червня 2023 року онлайн-архів Меморіального центру поповнився копіями 100 тисяч документів з фондів:

+ Читати більше

Державний архів Київської області, ф. Р-5634 (Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області);

Державний архів Сумської області., ф. Р-2191 (Обласна Надзвичайна державна комісія по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників та їх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам та установам Сумської області);

Державний архів Чернігівської області ф. Р-8980 (Відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Коропського районного управління юстиції Чернігівської області), а також Німецької трофейної картотеки, що містить інформацію про примусово вивезених до Німеччини та військовополонених і може мати відомості про перебування людини у шпиталі або у розшуку.

Державний архів Миколаївської області, ф. P-2699 (Державна ферма претури Доманівського району с. Олександродар); ф. Р-153 (Миколаївський губернський революційний трибунал); ф. Р-1016 (Картотека на осіб, які мешкали на території Миколаєва у період окупації 1941-1944 рр.); ф. Р-1594 (Претура Ландауського району, с. Ландау); ф. Р-2871 (Колекція листів радянських громадян із нацистської неволі); ф. Р-6197 (Колекція документів щодо евакуйованих, репатрійованих осіб та переселенців, м. Миколаїв).

Нагадуємо, що до ресурсу онлайн-архіву «Бабин Яр» додано понад 3 мільйони копій документів, з якими можна ознайомитися за покликанням: surl.li/imxkl

https://archives.gov.ua/ua/2023/06/27/% … %be%d0%bd/

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Алена, Ann2

Share

27

Re: Голокост

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» у співпраці із Державною архівною службою України упродовж серпня 2023 року активно оцифровував документи архівів, що стосуються українського та єврейського населення.

У серпні, окрім оцифрованих документів Державного архіву Київської області та Державного архіву Чернігівської області, було оцифровано та додано до онлайн-архіву «Бабин Яр» справи Державного архіву Миколаївської області з наступних фондів:

Фонд Р-1016 (Адресне бюро м. Миколаїв: Картотека на осіб, які мешкали на території Миколаєва у період окупації (1941–1944 рр.));

Фонд Р-1018 (Південна суднобудівна верф (1941–1944 рр.));

Фонд Р-1594 (Претура Ландауського району, с. Ландау (1941–-1944 рр.));

Фонд Р-2690 (Претура Мостівського району, с. Мостове Мостівського району Березівського повіту (1941–1944 рр.));

Фонд Р-2699 (Державна ферма претури Доманівського району с. Олександродар (1941–1943 рр.));

Фонд Р-2871 (Колекція листів радянських громадян із нацистської неволі (1941–1945 рр.)).

Продовжується робота щодо виявлення та розширення переліку документів з державними архівами Київської, Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей.

До ресурсу онлайн-архіву «Бабин Яр» додано вже більше 3,5 мільйонів унікальних документів, з якими можна ознайомитися за посиланням: https://babynyar.org/ua/archive

https://archives.gov.ua/ua/2023/08/31/% … %b1%d0%b0/

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Ann, Алена2

Share

28

Re: Голокост

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» у співпраці із Державною архівною службою України та державними архівами Київської та Чернігівської областей упродовж вересня й жовтня 2023 року активно оцифровував документи архівів, що стосуються життя українського та єврейського населення.

За вересень та жовтень 2023 року онлайн-архів Меморіального центру поповнився копіями близько 150 тисяч документів з фондів:
* Державного архіву Київської області, ф. Р-5634 (Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області);
* Державного архіву Чернігівської області ф. Р-8980 (Відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Коропського районного управління юстиції Чернігівської області), а також Німецької трофейної картотеки, що містить інформацію про примусово вивезених до Німеччини та військовополонених і може мати відомості про перебування людини у шпиталі або у розшуку.

Нагадуємо, що до ресурсу онлайн-архіву «Бабин Яр» додано понад 3,6 мільйонів копій документів, з якими можна ознайомитися за покликанням: https://babynyar.org/ua/archive

https://archives.gov.ua/ua/2023/11/02/% … b%d0%b8-4/

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Алена1

Share

29

Re: Голокост

У лютому 2024 року до проєкту із оцифрування документів про Голокост долучився Державний архів Житомирської області. Цифрові копії документів доповнять онлайн‑архів Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», на якому для користувачів вже доступні документи 14 державних архівів https://babynyar.org/ua/archive

https://archives.gov.ua/ua/2024/03/07/% … %96%d0%b2/

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.
Thanks: Ann1

Share