1 ( 27-03-2014 12:45:09 змінене Алена )

Тема: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

с 2016 года -   Белозёрка (укр. Білозірка, до 2016 г. — Бармашово) — село в Витовском районе Николаевской области,
до 2016 года - с. Бармашове, Жовтневий район, Миколаївська область

1 Колишня назва с.Засілля
2 Історична дата утворення В 1912 році
3 Дата віднесення до категорії року
4 Поштове відділення Бармашівське
Поштовий індекс 57231
5 Річка, озеро (море) Озеро
6 Територія (тис.кв.м) 2150
7 Населення сільське (тис.осіб) 1.757
8 Щільність населення (осіб/кв.км) 817.210

Местный совет:
57230, Николаевская обл., Витовский р-н, с. Белозёрка, ул. Советская, 108; тел. 28-33-34.
Сельский совет тел. 68-47-34

Share

2

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

З історії с. Бармашове Жовтневого району Миколаївської області

М.О.Мельник
Начальник відділу інформації та використання документів держархіву Миколаївської області

2012 року виповнилось 200 років з часу заснування с. Бармашове Жовтневого району. У Державному архіві Миколаївської області зберігаються документи з історії цього населеного пункту.

+ Читати більше

1917 р. у с.Засілля Засільської волості Херсонського повіту Херсонської губернії проживало 2527 чоловіків і 2589 жінок (разом – 5116), нараховувалось 843 господарства, з них приписних – 787, господарств без робітників узагалі – 89, господарств без наявних робітників – 318, господарств з промислами – 28, господарств без худоби – 148, господарств без робочої худоби – 345, господарств без корів – 249, безземельних господарств – 78, господарств без власного реманенту – 308. В господарствах тримали 1971 коня (з них робочих – 1565), 175 голів великої рогатої худоби, 1087 свиней. Землі було: подвірно-спадкової – 22 господарства, 271 дес.; громадської закріпленої – 626 господарств, 7717 ¾ дес.; громадської подушної – 56 господарств, 678 ¾ дес.; купчої – 90 господарств, 1698,5 дес. землі. Садили жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, кукурудзу, картоплю, коноплю, соняшник, кормовий буряк, баштан. (Миколаївський міський статистичний комітет, ф.239, оп. 3, спр. 34, арк. 3)

У документах виконкому Бармашівської волосної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів є наступні відомості:
- згідно з протоколом № 1 Засільської волосної ради селянських депутатів від 23 лютого 1918 р. до президії волосної ради від с. Засілля увійшли Карюхін Тимофій Євстафович, Агняніков Лука Юхимович, Хмара Лука Федорович, Авчинніков Матвій, Сніткін Максим Федорович, Шульгін Влас Іванович і Качалов Калістрат Омелянович (Ф.Р-212, оп. 3, спр. 13, арк. 1);
- на засіданні Засільської волосної ради селянських депутатів 16 березня 1918 р. було вирішено віддати кімнату волосного правління під бібліотеку-читальню; наступного дня слухали питання про утворення 1-ї Засільської робочої артілі, вирішили надати у повне розпорядження артілі 34 коня, 4 корови, свиней, кузню, сільгоспреманент (Ф.Р-212, оп. 3, спр. 13, арк. 5-6, 18-б);
- згідно з протоколом № 7 Засільських волосних зборів Рад від 25 травня 1919 р. був обраний виконком, до складу котрого від с. Засілля увійшли: голова і завідувач військовим відділом Шуткін Арсентій Єремейович, скарбник і завідувач культурно-просвітницького товариства Петров Роман Фролович, завідувач мертвим інвентарем (так у документі) – Мохленко Опанас Іванович (ф.Р-212, оп. 3, спр. 13, арк. 26зв.);
- 26 лютого 1920 р. до складу волвиконкому обрані від с. Засілля Качалов Калістрат (голова), Веселкін Антон (товариш голови) і Блінцов Леонтій (завідувач фінансовим відділом) (ф.Р-212, оп. 3, спр. 13, арк. 55);
- 1920 р. для боротьби з дезертирами с. Засілля було розділене на райони по 10 хат і призначені 86 десятихатників – осіб, відповідальних за дотримання наказу № 2 Української Центральної Комісії з боротьби з дезертирством від 23 серпня 1920 р., що зобов’язував десятихатників обходити 1-2 рази на тиждень свої ділянки з метою виявлення дезертирів (ф.Р-212, оп. 3, спр. 4);
- 1920 р. в с. Засілля діяли 6 приватних млинів (ф.Р-212, оп. 3, спр. 19, арк.4-9);
- 1920 р. у 2-класному народному училищі с. Засілля працювали вчителі Онищенко Тетяна Стефанівна, Храпко Дмитро Павлович, Черненко Петро Капітонович, Черненко Марія Макарівна, Ларкіна Євдокія Василівна, Ларкін Іван Васильович, Прітикіна Наталя Митрофанівна та Цициліна Неоніла Михайлівна (ф.Р-212, оп. 3, спр. 16, арк. 8);
- у квітні 1921 р. головою Засільського волвиконкому був Грищенко Купріян Єпіфанович, секретарем – Міцевич Степан Онуфрієвич (ф.Р-212, оп. 3, спр. 18, арк. 24-25);
- станом на 1 жовтня 1921 р. у Засільській дитячій колонії (притулку) виховувалась 41 дитина віком від 5 до 14 років, ще 4 детей харчувались у їдальні притулку. Вихователями були Петракова Фросина Автономівна, Баранівська Ганна Миколаївна, а також п’ятеро працівників обслуговуючого персоналу (ф.Р-212, оп. 3, спр. 21, арк. 18);
- у січні 1922 р. головою Бармашівського волвиконкому був Рощин Іван, членами волвиконкому – Качалов Міхей, Рулік Степан, головою КНС – Журов Ісідор, секретарем – Рибаченко Трифон, лікар народної лікарні - Ларкіна Марія, фельдшер – Бойко Г. (ім’я не розшифровано), аптекар – Вайнер (ф.Р-212, оп. 3, спр. 23, арк. 225зв.).
Згідно з протоколом № 66 засідання великої президії Миколаївського губвиконкому від 11 липня 1922 р. вирішено перейменувати Засільську волость у Бармашівську, запропонувавши Херсонському повітвиконкому провести цю постанову у життя терміново (Миколаївський окружний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, ф.Р-161, оп. 1. спр. 163, арк. 74зв.).
Постановою ВУЦВК від 21 жовтня 1922 р. “Про адміністративно-тери-торіальний поділ УРСР” Одеська та Миколаївська губернія були об’єднані в одну – Одеську губернію. Бармашівська волость увійшла до складу Херсонського повіту (Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины”, 1922, № 44, ст. 655).
У березні 1923 р. було проведено реформування адміністративно-територіального поділу УРСР. На заміну старої системи «губернія-повіт-волость» введено нову «губернія-округа-район». Бармашівська сільрада увійшла до складу Снігурівського району Херсонської округи (Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины, 1923, № 18-19, ст. 310).
1 січня 1923 р. Бармашівський волвиконком об’єднував сільради сіл Костянтинівка, Кисилівка, Максимівка, Вавилове, Бурханівка, Григоро-Маріївка, Новолександрівка, Єленівка, Миколаївка, Шмідтово-Богородицьке, Павлівка. У штаті волвиконкому було 7 членів,з них 5 селян і 2 робітника, 6 комуністів та 1 позапартійний (ф.Р-212, оп. 3, спр. 20, арк. 41).
1922 р. у складі Бармашівського сільКНС були 70 чоловіків та 29 жінок, загальна кількість родин членів КНС – 421, з них працездатних (віком від 18 років) – 226, господарств – 48, не мали господарств (батраки) – 51, кількість землі в усіх господарствах – 947 десятин. Письменних членів КНС – 312, неписьменних – 208, членів КП(б)У – 3. Колгоспів на той час в селі не було (Бармашівська сільська Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, ф.Р-1231, оп. 1, спр. 8, арк. 64).
1923 р. у с. Бармашове діяли сільгоспартілі: “Обкрестр” (так у документі) – 9 членів, 67 їдоків, з них 26 працездатних, 151 ¾ дес. землі, 26 будівель, 9 плугів, 9 сіялок, 8 віялок, 9 катків, 17 голів робочої худови, 40 – дрібної худоби, члени ради артілі – Фролов Є.Д., Жигалкін Т.Я., Фролов Я.Г.; “Червоний прапор” – 6 членів, 30 їдоків, з них 15 працездатних, 67 ¼ дес. землі, 9 будівель, 1 плуг, сіялка, віялка, 2 голови робочої худоби, члени ради артілі – Смолич Д.І., Ширяєв П.І., Косенко П.Є.; “Червоні селяни” – 7 членів, 47 їдоків, з них 19 працездатних, 104 ¾ дес. землі, 16 будівель, 3 плуги, віялка, 4 катка, 3 голови робочої худоби, члени артілі – Павлов М.С., Шуткін К.І., Мохленко П.Є. (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 94, арк. 1-2).
Артілі “Червоні селяни” (лютого 1923 р. – 7 членів, 47 їдоків) та “Червоний прапор” (6 членів, 30 їдоків) були створені 20 лютого 1923 р. (Миколаївський окружний земельний відділ, ф.Р-102, оп. 1, спр. 59, арк. 1-37; спр. 60, арк. 1)
Відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УРСР від 29 вересня 1926 р. Бармашівська сільрада увійшла до складу Миколаївського району Миколаївської округи (ЗУ УРСР, 1926, № 60, ст. 396).
У жовтні 1924 р. головою сільради був Токарев Іван Іванович, головою сільКНС- Рибаченко Конон Гнатович (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 21, арк. 1зв.).
На загальних зборах членів Бармашівського сільКНС 17 травня 1924 р. було вирішено створити ТСОЗ на 3102 домовласника, які мали 1150 їдоків, і клопотати перед Бармашівським волвиконкомом та Снігурівським райКНС про надання 4 тракторів (Бармашівський сільський комітет незаможних селян, Ф.Р-1266, оп. 1,спр. 1, арк. 12).
Згідно з актом від 13 лютого 1924 р. “локомобіль у 10 сил заводу Австро-Угорського Королівства”, який належав Спілці військово-поранених воїнів споживчого товариства с. Бармашове і був куплений у 1919 р. у громадян села братів Петра та Михайла Воронкових, перейшов у власність Бармашівського єдиного споживацького товариства (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 34, арк. 18).
Бармашівський сільКНС у листопаді 1924 р. мав у своєму складі 252 домовласника, з них чоловіків – 171, жінок – 81, письменних – 224, неписьменних – 28, за національною ознакою – більшість білоруси, один єврей та два українці. Безлошадних – 223, тих, що мали одного коня – 16, 2 коней – 3. Засіяної землі – 262 десятини. Членами сільгоспкооперації незаможників були 103 селянина, членами споживчої кооперації – 73, інші не вступали через відсутність грошей на вступні та членські внески. У школі лікнепу вчилися 25 членів КНС (усі жінки), але відвідуваність була низькою через відсутність взуття та теплого одягу (ф.Р-1266, оп. 1, спр. 1, арк. 25).
Згідно з «Описом церковного майна Свято-Миколаївської церкви с. Бармашове», укладеним 16 грудня 1923 р., церкві належали: кам’яні будівлі храму та церковної сторожки, криті залізом, збудовані в 1873 р. (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 91, арк. 113).
У квітні 1924 р. громада віруючих при Свято-Миколаївській церкві с. Бармашове складалась із 525 дорослих жителей, з них жінок – 317, чоловіків – 208 (Миколаївський окружний адміністративний відділ, Ф.Р-118, оп. 1, спр. 200, арк. 6-7).
Постановою Одеської губернської міжвідомчої комісії з реєстрації статутів приватних товариств та спілок при відділі управління Одеського губвиконкому від 12 травня 1925 р. № 234 було зареєстровано статут Бармашівської православної релігійної громади при Миколаївській церкві. У «Списку духівництва та виборних відповідальних осіб, керуючих справами церкви с. Бармашове Снігурівського району» значаться: Ліньов Костянтин Андрійович, 38 років, священик, Бєлкін Євфімій Макарович, 35 років, псаломник, Шавокін Феодосій Силантійович, 55 років, скарбник, Капелюш Лаврентій Михайлович, 52 років, та Яшніков Григорій Йосипович, 62 років - уповноважені (Ф.Р-118, оп. 1, спр. 200, арк. 16, 160).
1925 р. в селі мешкало 5228 жителей, з них білорусів – 5211, росіян – 8, українців – 9. Членів КНС – 382, з них 280 чоловіків та 102 жінки (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 40, арк. 4-5)
У березні 1925 р. трудові школи с. Бармашове були відносно задовільно забезпечені підручниками, працювала дитяча бібліотека (в ній було мало екземплярів книг), дитячі журнали не передплачували через відсутність коштів. Педагогічної літератури школа не мала і вчителі передплачували таку за свій рахунок. У 1924-1925 навчальному році вчителями шкіл №№ 1-2 с. Бармашове були Копенко Іван Абрамович, Журова Марія Тимофіївна, Єльфімова Марія Євдокимівна, Волошина Катерина Іванівна, Рибкіна Феодосія Трохимівна та Прітикіна Наталія Митрофанівна – працювали акуратно та добросовісно, приймали активну участь у громадських роботах (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 38, арк. 25).
1925 р. в селі мешкало 2763 дорослих жителя, з них чоловіків – 1232, жінок – 1531; дітей до 17 років – 2139 (хлопців – 997, дівчат – 1142). Дітей від 7 до 17 років – 1103 (хлопців – 501, дівчат - 602), з них письменних – 556 (хлопців – 246, дівчат- 310), неписьменних – 547 (хлопців – 255, дівчат – 292). Серед дорослого населення письменних – 2016, неписьменних – 747, членів КНС – 110, членів профспілки – 33, допризовників - 272 (з них письменних – 264, неписьменних – 8). Разом письменними в селі були 2572 жителі (з них чловіків – 1269, жінок – 1303), неписьменними – 1294 (чоловіків – 464, жінок – 830) (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 38, арк. 43)
Згідно з “Актом обстеження жебрацтва с. Бармашове”, укладеним 9 травня 1925 р. головою сільради, у селі залишились без коштів до існування 415 жителей, не мали запаса продовольства – 793, виїхали до інших губерній – 74, злидні загрожували 246 мешканцям (Ф.Р-1231, оп. 2, спр. 34, арк. 51).
На засіданні земсекції при Бармашівській сільраді (протокол № 10 від 4 березня 1925 р. було вирішено просити райвиконком відкрити в селі ветеринарний пункт через збільшення кількості випадків захворювань сибіркою (Ф.Р-1231, оп. 2, спр. 33, арк. 6).
На 4 квітня 1926 р. головою сільради був Штанухін Яків Федосович, заступником голови – Нікора Михайло Григорович, головою комітету взаємодопомоги (КВП) - Журов Олександр Євстафович (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 27).
Згідно доповіді Бармашівської сільради, укладеної 25 травня 1926 р. економічний стан села був незадовільним через недород минулих років. Кількість господарств: заможних – 37, середняцьких – 139, бідняків – 962, лошадних – 446, безлошадних – 692, таких що мали корову – 873, не мали корови – 265. Засіяно 4357 дес. озимини, 265 дес. ярових. Землекористування перебувало в хаотичному стані через не проведений правильно землеустрій, тому було багато невиявленої землі. При сільраді діяли земемельна секція (11 чол.), фінансова секція (12 чол.), культпросвітсекція, адміністративно-господарсько-санітарна та кооперативна секції. Кількість членів сільради – 53, з них 9 жінок; президія сільради складалась із 3 членів, пленум – з 50. Сільрада мала 30 дес. землі, 2 школи мали 12 дес., народна лікарня – 6 дес., КНС – 15 дес., сільгосптовариство – 25 дес. На ремонт шкіл і сільради було відпущено 600 крб., ветпункту – 150 крб. Головою сільради був Штанухін Яків Федосійович (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 51, арк. 14-15, 17-17зв., 20зв.; спр. 75, арк. 4зв.).
На засіданні президії Миколаївського райвиконкому Миколаївської округи від 21 квітня 1927 р. (протокол № 26/8) вирішено доручити райкультгуманітарному відділкові опрацювати питання щодо заснування у с. Бармашове агрошколи. Рішенням президії Миколаївського райвиконкому Миколаївського округи від 24 вересня 1927 р. (протокол № 47/29) вирішено відкрити в селі школу селянської молоді (ф.Р-161, оп. 1, спр. 459, арк. 91, 190).
У листі Миколаївського окрфінвідділу держфондової комісії зазначено, що 2 дзвони вагою 56 пудів 28 фунтів призначені для відлиття пам’ятника Бармашовій згідно з постановою сільського сходу (1927 р.) (ф.Р-161, оп. 1, спр. 323, арк. 316-319).
У лютому 1927 р. Бармашівська народна лікарня Миколаївської округи була розміщена у спеціальній будівлі, поділеній на 2 частини: у більшій знаходились лікарня та амбулаторія, у меншій – інфекційне відділення. Амбулаторія мала кімнату очікування, кабінет лікаря, маніпуляційну та аптеку, лікарня – операційну та 3 палати: чоловічу, жіночу та для родильниць. 1926 року до лікарні звернулись 12437 хворих, прийом у середньому на день – 43-45 хворих. На 1 січня 1927 р. на стаціонарному лікуванні перебувало 294 хворих. Бармашівська лікарня обслуговувала 11 великих населених пункти: Ново-Олександрівку, Григоро-Маріївку, Киселівку, Костянтинівку, Ново-Миколаївку, Павлівку, Оленівку, Остапівку, Максимівку, Вавилове, Шмідтове-Богородицьке, 7 нових переселенських ділянок, хутори Калинівський, Воровський, Ново-Дмитрівку, Ново-Петрівку та Буркаловку, загальною кількістю населення близько 35000 жителей. У самому с. Бармашове проживало близько 6000 мешканців. Лікар оглядав також учнів шкіл (ф.Р-161, оп. 1, спр. 923, арк. 1-2).
1927 р. у селі існували 3 школи лікнепу, одна з них не працювала через недостатню кількість учнів. 1928 р. у с. Бармашове діяли школа селянської молоді (2 групи, 64 учня, з них 56 – діти бідняків, 8 – середняків), 2 трудшколи (у школі № 1 – 7 основних груп, 9 вчителів, 305 учнів; у школі № 2 – 3 основні групи, 3 вчителя, 159 учнів) (Ф.Р-161, оп. 1, спр. 798, арк. 2; спр. 802, арк. 20, 73).
На засіданні активу с. Бармашове 19 серпня 1928 р. було вирішено ввести в школі села викладання білоруської мови як предмету, створити гурток і виписати відповідну літературу (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 31, арк. 49).
У “Списку шкіл ліквідації неписьменності “Г.Н.” («Геть неписьменність») по Миколаївському району на 1927-1928 навчальний рік” значиться Бармашівська школа, яка почала працювати 10 жовтня 1927 р., вчитель – Єльфімова М.Є., 35 учнів. У січні 1928 р. у школі навчались 26 учнів, з них хлопців – 16, дівчат – 10, 12-річних – 17, 13-річних – 9. Закінчили школу 1928 року 22 учні, з них 14 хлопців і 8 дівчат (Виконком Миколаївської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, ф.Р-162, оп. 1, спр. 2338, арк. 1, 24, 58).
Згідно з протоколом № 27 засідання президії Бармашівської сільради від 4 жовтня 1928 р. вирішено організувати кухню-їдальню для годування дітей бідняків. Також розглядалося питання про необхідність відкриття ще однієї школи (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 74, арк. 29-32).
У звіті Бармашівського сільбуду Миколаївського району за 1 квартал 1927 р. є такі відомості: завідувач сільбудом – Рибаченко Трифон Гнатович, кількість членів – 96 (чоловіків – 59, жінок – 37), з них членів КНС – 39, середняків – 14, інших – 43. У раді сільбуду – 7 членів. Діяли гуртки: драматичний (60 чол., очолював Мовчан Яков, у звітному періоді були продемонстровані 7 вистав), кооперативний (17 чол., Слісаренко Іван), профгурток (41 чол., Рощін Ар.), політгурток (30 чол., Логвін і Рибаченко). Діяла хата-читальня, де за звітний період було проведено 11 читок, 12 лекцій, 5 бесід, 3 масових вечори, на яких були присутні щоденно близько 80 чоловік. Працювали стол довідок, бібліотека (книжковий фонд – 784 книги). Сільбуд і КСМ видавали стінгазети (ф.Р-162, оп. 1, спр. 2323, арк. 42).
У квітні-червні 1928 р. в с. Бармашове створені колективні господарства: артіль ім. Андре Марті, ТСОЗи “Жовтень”, “Селянська праця”, “Батрак”, “Червоний пролетарій”, “Червоний степ”, “Червоний травень”. 27 березня 1928 року в Миколаївському райвиконкомі зареєстровані статути машино-тракторних товариств ім. Петровського (20 членів), “Хлібороб” (105 членів), ім. Ворошилова (16 членів). Усі машино-тракторні товариства вступили до округової колгоспсекції для отримання тракторів (Миколаївська окружна спілки сільськогосподарських колективів, ф.Р-418, оп. 1, спр. 124, арк. 1, 6; спр. 85, арк. 2; спр. 153, арк. 4).
У травні 1928 р. в с. Бармашове діяли: школа селянської молоді, трудшкола № 1 – п’ятирічна, трудшкола № 2 – трирічна (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 75, арк. 5).
Згідно з протоколом № 57 засідання президії Миколаївського окрвиконкому від 4 липня 1928 р. вирішено будувати у с. Бармашове механічний маслобійний завод. Згідно з доповідною запискою Миколаївської кооперативної спілки “Молочарспілка”, укладеною 28 травня 1928 р., “діяльність заводу буде розповсюджуватись на 5 сільрад з 8-ма крупнонаселеними пунктами Миколаївської округи та 6 сільрад Херсонської округи з радіусом 22 верстви (всього 11 сільрад з 20-ма великими населеними пунктами). У с. Бармашове в той час вже працювали кооперативне скотарсько-молочарське товариство та 8 приватних молочарень (ф.Р-161, оп. 1, спр. 720, арк. 249; спр. 738, арк. 233).
Згідно зі звітом Бармашівської сільради, за період з 1 жовтня 1927 р. по 15 березня 1929 р. було проведено 122 лекції, 83 бесіди, 98 доповідей, 32 засідання совета сільбуду, 4 збори членів сільбуду, 11 зборів гуртків, 13 вечорів запитань і відповідей, 74 заняття гуртків (ф.Р-162, оп. 1, спр. 935, арк. 2).
Рішенням президії Бармашівської сільради (протокол № 12/4 від 20 травня 1929 р.) було вирішено організувати дитячі ясла. У жовтні того ж року дитячі ясла працювали з 8-30 до 17-00, 30 дітей (усі – діти бідноти) годували тричі на день, у штаті працювали 4 жінки-робітниці, завідувала яслами – Невіровська (ім’я та ім’я по батькові не вказано) (ф.Р-1231, оп. 2, спр. 74, арк. 68, 96зв.).
З 1 по 8 травня 1929 р. Бармашівський сільбуд проводив кампанію проти Великодня:
- обладнані клуб і театр, написані 15 плакатів антирелігійного характеру, всі пасхальні дні було відкрито клуб, де грали у шахи, шашки та доміно, та бібліотека при ньому, яку відвідали за цей час 80 читачів;
- активом сільбуду були прочитані 7 лекцій і проведені 2 бесіди на антирелігійну тематику;
- під Великдень члени військового гуртка та комсомольці ходили по селу з піснями та іграми антирелігійного характеру;
- усі дні проводились фізкультурні ігри, спортивні виступи військового гуртка;
- 2 та 5 травня в дитячих іграх і ранках прийняли участь до 300 дітей (Ф.Р-162, оп. 1, спр. 2340, арк. 5-6).
13 листопада 1929 р. на загальних зборах Бармашівського сільКНС спільно з батрачеством і жіночою організацією вирішено “закрити обидві церкви для культурних установ і прохати сільраду поставити це питання на загальних зборах” (Миколаївський районний комітет незаможних селян, ф.Р-702, оп. 1, спр. 456, арк. 58зв.)
Згідно звіту Бармашівського сільКНС, за період з 1 жовтня 1928 р. по 1 квітня 1929 р. було прийнято 211 нових членів, вибуло – 24, загальна кількість членів – 412, з них чоловіків – 325, жінок – 87, письменних – 400, членів і кандидатів КП(б)У – 12, комсомольців – 8, безпартійних – 392, селян – 17, наймитів – 82, робітників – 26, службовців – 17, кустарів – 34; українців – 8, росіян – 3, євреїв –1, австрійців – 2, білорусів – 398. Господарств – 265, у них їдоків – 915, землі – 2058 десятин (ф.Р-702, оп. 1, спр. 456, арк. 30).
У січні 1929 р. були обстежені колективні господарства с. Бармашове для виявлення потреби у тракторах (на той час по одному трактору мали лише МТВ “Незаможник” і СТВ “Бармашівське”). У результаті обстеження було встановлено, що ТСОЗ “Незаможник” мало 20 господарств, 6 коней, трактор, 275 га землі; ТСОЗ “Шлях до життя” – 21 господарство, 10 коней, 256 га землі; ТСОЗ “Східня зоря” – 22 господарства, 6 коней, 264 га землі; ТСОЗ “Батрак” – 20 господарств, 2 коней, 227 га землі; ТСОЗ “Селянська праця” – 25 господарств, 3 коней, 285 га землі; артіль ім. А.Марті – 26 господарств, 6 коней, 269 га землі; ТСОЗ ім. Чубаря – 27 господарств, 4 коней, 280 га землі; ТСОЗ ім. Петровського – 20 господарств, 10 коней, 277 га землі; ТСОЗ “Червоний пролетаріат” – 53 господарств, 17 коней, 555 га землі; ТСОЗ “Червоний степ” – 15 господарств, 9 коней, 200 га; ТСОЗ “Червоний травень” – 29 господарств, 11 коней, 333 га; ТСОЗ “Жовтень” – 22 господарства, 10 коней, 290 га землі; ТСОЗ “Червоний незаможник” – 19 господарств, 4 коней, 225 га землі (ф.Р-162, оп. 1, спр. 1504, арк. 9, 27-32, 38, 46, 48, 51, 53, 55, 58).
На засіданні тракторної наради при Миколаївському райвиконкомі 4 лютого 1929 р. було вирішено виділити по одному трактору артілі ім. А.Марті, ТСОЗам “Червоний незаможник”, “Шлях до життя”, “Батрак”, “Селянська праця”, ім. Чубаря, ім. Петровського, “Червоний пролетар”, “Червоний травень”, “Жовтень” (ф.Р-162, оп. 1, спр. 1504, арк. 2).
На 28 листопада 1929 р. Бармашівським сільбудом завідував Жуков Семен, скарбником був Веселкін Іван, головою ради – Капранов Михайло, буфетником – Карий Іван. У червні 1930 р. сільбудом завідував Кузьмін В. (ім’я по батькові не розшифровано) (ф.Р-162, оп. 1, спр. 932, арк. 9).
Згідно з протоколом № 3/46 засідання президії Миколаївського райвиконкому від 1 листопада 1930 р. вирішено по Бармашівській сільраді виселити за межі округи 30 куркульських господарств (списку куркулів в документі немає) (ф.Р-161, оп. 1, спр. 827, арк. 7).
У протоколі № 7/50 засідання президії Миколаївського райвиконкому від 3 квітня 1930 р. є рішення про виділення коштів на утримання у с. Бармашове міліціонера (Ф.Р-161, оп. 1, спр. 827, арк. 16).
22 вересня 1937 р. була утворена Миколаївська область, до котрої у складі Баштанського району увійшла Бармашівська сільрада (Собрание законов и распоряжений Правительства СССР, 1937, № 63, отдел 1).
У протоколі № 14 виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 11 травня 1938 р. є рішення закрити церкву у с. Бармашове, за це підписалися 1413 із 1800 виборців села (Виконком Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих, ф.Р-992, оп. 1, спр. 20, арк. 22).
1938 року п’ятірка віруючих написала листа на ім’я І.В.Сталіна з проханням не закривати церкву. Особливий сектор ВКП(б) їх заяву повернув Миколаївському облвиконкомові для розгляду. Оргкомітет Верховної Ради УРСР рішенням № 1234 від 31 липня 1938 р. підтвердив постанову Баштанського райвиконкому про закриття Свято-Миколаївської церкви та передачу приміщення для культурних потреб (ф.Р-992, оп. 1, спр. 20, арк. 87-91).
Село Бармашове Баштанського району було окуповане нацистами 13 серпня 1941 р., звільнено 11 березня 1944 р. (Архівний відділ управління МВС УРСР по Миколаївській області, Ф.Р-1002, оп. 3, спр. 87, арк. 23).
Під час тимчасової нацистської окупації області 1941-1944 рр. у с. Бармашове Атрощенко Іван Костянтинович, 1901 року народження (голова колгоспу), Шульгін Іван Мартьянович, 1892 року народження, та Жигалкін Павло Тихонович, 1887 року народження, проводили агітацію серед населення не підкорятися німецьким порядкам, розповсюджували листівки. Атрощенко І.К. був розстріляний у 1944 р. нацистами за антифашистську діяльність (ф.П-10, оп. 1, спр. 8, арк. 8-80).
У період окупації було примусово вивезено до Німеччини 272 жителя, розстріляно 15 мешканців села, загальні збитки, нанесені окупантами населеному пункту, оцінювались у 1944 р. у 15 млн. крб. При звільненні села 10 березня 1944 р. загін Кириченка прорвав лінію нацистської оборони в с. Бармашове, незважаючи на те, що німці були у найближчих населених пунктах Явкине, Снігурівка, ст. Грейгове. Мешканці села зустрічали бійців Червоної Армії дуже добре, їх годували, допомагали носити боєприпаси до с. Маріївка, надавали допомогу пораненим воїнам, два тижні утримували шпиталь (ф.Р-1002, оп. 3, спр. 17, арк. 23).
Згідно з рішенням № 715 виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 11 серпня 1960 р. Бармашівська сільрада увійшла до складу Жовтневого району (Ф.р-992, оп. 12, спр. 2664, арк. 254).
У Державному архіві Миколаївсьої області зберігаються також фонди Бармашівської сільської ради за 1920-1928, 1944-2003 рр. (ф.Р-1231), 2004-2006 рр. (6155), радгоспу «Бармашівський» за 1960-1990 рр. (ф.Р-5275) та колгоспів с. Бармашове Баштанського району: ім. Леніна (1952-1958 рр., ф.Р-5597), «14 років Жовтня» (1944-1951 рр., ф.Р-5600), ім. Сталіна (1945-1952 рр., ф.Р-5601), «Червоний ударник» (1945-1951 рр., ф.Р-5599), «Шлях Сталіна» (1954-1957 рр., ф.Р-5598).

Більш докладно ознайомитися з документами з історії с. Бармашове Жовтневого району Миколаївської області можна у читальних залах держархіву області (вул. Московська, 1; вул. Васляєва, 43), які працюють з понеділка по четвер з 8.00 до 17.00 год. (обідня перерва з 12.00 до 12.45).

Источник: mk.archives.gov.ua/mzis...vtray.html

Thanks: gennadii54081

Share

3

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

отличный сайт о селе Бармашово с огромным количеством фотографий жителей села barmashovo.jimdo.com/


блог Ивана Бармашова barmashov.blogspot.com/2009/07/blog-post.html

Thanks: gennadii54081

Share

4

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

Издательство Ирины Гудым (г.Николаев) издана книга Евгении Мохленко "История села Бармашово"

nikportal.net/news/firms/20602.html

* * *
Книга про історію села основана на спогадах очевидців, учасників змальованих подій, архівних матеріалах, зібраних автором протягом майже всього життя.

Видання ілюстроване фотографіями із архівів автора і В.Андрієвського.

Мова видання – українська, обсяг – 368 с.

Видавництво: Ірини Гудим (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, тел. (0512) 35-23-36).

Thanks: gennadii54081

Share

5 ( 27-03-2014 12:43:09 змінене Алена )

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

repressed.org.ua/books/Zona_26.pdf стр.227-235

статья Юрия Зайцева "Дiвчата з Бармашового"

* * * * *
Юрій Зайцев
ДІВЧАТА З БАРМАШОВОГО

У Києві є «Музей радянської окупації», який знаходиться при Київському товаристві «Меморіал». Саме там я ознайомився з експозиці - єю, яку не можна дивитися без хвилювання. Четверо молодих дівчат з українського села стали на захист честі і гідності своїх односельчан, які на початку 30-х років, на початку Голодомору, фактично змирилися з тим, як з ними поводиться місцева влада. Це чи не останній випадок на Миколаївщині (тоді – Одеська область), коли люди хоч якось чинили спротив. Голодомор припинив його, а вже репресії 1937 р. проходили
під оплески юрби, яка сподівалася, що їх то не зачепить. Історія показала, що то не так.

Стенд Одеської області. Разом з українкою з Австралії слухаємо пояснення автора стенда голови «Меморіалу» Романа Круцика. На мапі Одещини вогники селянських повстань проти більшовицької навали. Є ті вогники і на Миколаївщині. Але погляд притягує саме це фото – учнівська газета, яку у липні 1932 року випустили четверо дівчат, білорусок за походженням, але щирих патріоток України.
Тож звідки взялися білоруски у спекотному степу Півдня України?

Їхнє село Бармашове (колишнє Засілля) засноване переселенцями з Білорусії у 1812 році і з того часу важка праця і потяг до волі зробив з тих людей достойних громадян не тільки свого села, а і своєї нової батьківщини. А вже нащадки переселенців перейнялися духом козацької вольності, яка витала по всьому Півдню. Тож недарма під час Баштанської Республіки селянський загін з Бармашового відправився на допомогу баштанцям.

Але гірші часи були попереду. Заможне село не змогло уникнути більшовицької навали. Звідкісь із сторони з’явилися люди, які взялися все робити по книжках Маркса і по вказівках Леніна, який довгі роки виглядав революцію із Швейцарії, поки не знайшлися гроші «перетворити війну імперіалістичну у війну громадянську». І перетворили.
Учень Леніна Сталін надумав у Кремлі лозунг «знищимо кулачество як клас». І знищили. У Бармашовому, де заможних селян було чимало, почалися репресії.
З протоколу засідання президії Миколаївського райвиконкому про розкуркулювання і виселення за межі Миколаївського округу заможних селян.

1 лютого 1930 р.
Слухали: Перегляд списків куркульських господарств Миколаївського району, яких необхідно виселити за межі Миколаївського округу.
Постановили: За межі округу виселити:
по Богоявленській сільраді – 12 куркульських господарств;
по Бармашовській сільраді – 30 куркульських господарств;
по Тернівській сільраді – 18 куркульських господарств…
Разом: 239 куркульських господарств.
Голова
Секретар

Звернемо увагу, що по Бармашівській сільраді виселяють найбільше господарств, навіть в порівнянні з такими великими поселеннями, як Богоявленськ і Тернівка. Час виселення, тобто вигнання з хат у невідомість – лютий. А там старі і діти і попереду ешелони на Північ.
А ось список деяких розкуркулених селян Бармашівської сільської ради Миколаївського району за підписом голови сільради
1930 р.
1. Жуков Михайло Ісидорович – 6 чл. сім ї
2. Жуков Петро Ісидорович – 7
3. Матвєєв Омелян Іванович – 6
4. Ісаков Федір Степанович – 5
5. Ісаков Степан Федорович – 1
6. Ісаков Ілля Васильович – 6
7. Ісаков Яков Васильович – 7
8. Звонов Федір Макарович – 6
9. Лаврентьєв Кирило Потапович – 7
10. Хілков Дмитро Віссаріонович – 9
11. Степанов Іван Демидович – 7
12. Степанов Іван Тимофійович – 7
13. Булкін Яків Федорович – 6
14. Ухін Іван Кирилович – 7
15. Цуканов Іван Дмитрович – 3
16. Ісаков Микита Степанович – 8
17. Ухін Федір Семенович – 1
18. Ухін Кирило Петрович – 3
19. Седнєв Йосип Степанович – 10
20. Степанов Мартин Васильович – 16.

То був 1930 рік. Дівчата ходили у школу, вступали до комсомолу, а у цей час на їхніх очах старих і малих виганяли з хат на лютий мороз, бо вони «не той клас». Голів сімей у цей час засуджували на заслання у Північний край.

Ось деякі з них:
АНТОШКІН АНТОН ГЕРАСИМОВИЧ, 1879, с. Бармашове, білорус. Одноосібник. Заарештований 26.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

БАРКОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ, 1906, с. Бармашове, українець. Одноосібник. Заарештований 28.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

БЕРНІКОВ СЕМЕН ІВАНОВИЧ, 1879, с. Бармашове, українець. Одноосібник. Заарештований 23.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

В А С И Л Ь Є В ФОМА САФОНОВИЧ, 1879, росіянин. Одноосібник. Заарештований 28.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

ЖУРОВ ОЛЕКСАНДР ОСТАПОВИЧ, 1882, українець. Одноосібник. Заарештований 26.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

ЗОСІМОВ ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ, 1902, українець. Хлібороб. Заарештований 26.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

Цей список не повний...

Загалом по Миколаївській області у 1930 році засуджено 670 чоловік, з них 17 розстріляно. Отак йшла колективізація. А молодь підростала.
Підійшов 1932 рік. Вже навесні було ясно, що настають голодні часи.

МОХЛЕНКО КАТЕРИНА СІЛАНТІЇВНА, 1914, с. Бармашове Баштанського району, по соц. стану середнячка колгоспниця, громадянка УРСР, білоруска, закінчила семирічку, незаміжня, чл. ВЛКСМ з лютого 1931 р.
На початку квітня я зустрілася із своєю подругою ВАЧКОВОЮ НАДІЄЮ, ученицею семилітки. Вона запропонувала мені написати контрреволюційну прокламацію, щоб подивитися, як будуть реагувати на це місцеві комуністи, які, на наш розсуд, займаються пияцтвом і довели народ до бідності. Я погодилася на пропозицію Вачкової і ми пішли до неї на квартиру, де удвох склали чернетку прокламації під назвою
«Газета № 1», а потім Вачкова переписала її начисто. Газету ми удвох вивісили коло сільради, але потім хтось її перевісив на стовб…
Ще з одного документу, з звинувачувального висновку: В газеті № 1 було таке – «…Отак, товариші, Ви самі бачите, яка користь з колгоспів, а тому Ви повинні не по одному, а всім селянам об’єднатися в одне ціле і сказати себелюбної місцевої владі-п’яничкам – «Дайош Миколку, бо з колгоспів немає толку!».
Всі колгоспники за одноосібне господарство для того, щоб спасти наш старий інвентар і тяглову силу…»

Сьогодні ці молоді, але вже мудрі дівчата дивують нас своїм пророцтвом. Вони, як і багато людей бачили наближення скрутних часів. Але люди на щось сподівалися, а молодь закликала до спротиву. Дорослі мали більшу інформацію про силу влади. Вони вже те відчули на собі, оту більшовицьку навалу за останні 15 років. І та навала продовжувала тримати людей у страху, застосовуючи репресивний апарат.
Документи говорять за ті часи саме про Бармашове:

ОТРОЩЕНКО САВЕЛІЙ АРТЕМОВИЧ, 1882, с.Бармашове, білорус. Хлібороб. Заарештований 28.12.1932 р. Засуджений до 3 років ВТТ.

ПЕЛІКОВ ІВАН ХОМИЧ, 1900, с. Бармашове, українець. Колгоспник. Заарештований 29.12.1932 р. Засуджений до 3 років ВТТ.

ПЕЛІКОВ ПАВЛО ХОМИЧ, 1895, с. Бармашове, українець. Хлібороб. Заарештований 29.12.1932 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

ХОЛОДУЛЬКІН ПАВЛО УСТИНОВИЧ, 1874, с. Бармашове, білорус. Колгоспник. Заарештований 29.12.1932 р. Засуджений до заслання в Казахстан строком на 3 роки.

ШАВОКІН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ, 1883, с. Бармашове, росіянин. Заарештований 28.12.1932 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки…

Вже був голод, а репресії не зменшувалися. .

Наймолодшою з дівчат була ВАЧКОВА НАДІЯ. Протокол її допиту найкоротший, а от її відверту зневагу до бандитської влади не приховати нічим. То вам не Павлик Морозов!

Протокол допиту звинуваченої. 20.07.1932 р.
ВАЧКОВА НАДІЯ ВАВИЛІВНА, 1915, с. Бармашове, соц. стан – біднячка-колгоспниця, громадянка УРСР, учениця 7гр. семирічки, білоруска, проживає з матір’ю Я пронизана антирадянським духом, тому що виростала у злиднях і оточуюче середовище вплинуло на мене у сторону озлоблення проти радянської влади. Хто особисто – сказати не можу, їх було багато.
Півтора місяця тому я подала заяву у комсомол, але мені відмовили. Я поставила собі за мету помститися комсомолу і особисто члену партії Бордаченку, який був проти. Як буду мститися, я ще не вирішила. Контрреволюційну листівку під назвою «Газета № 1» я не писала і більше ніяких показань давати не буду.

Надії Вачковій було тоді 16 років. Дівчина, яка виростала в злиднях того колгоспного життя, хотіла бути разом з всіма подругами, більшість з яких вступили до комсомолу. Крім спілкування, комсомол прикривав від непотрібного ока радянської влади. Але її вільний дух і відвертість стали на заваді її вступу до комсомолу.
Основною звинуватницею цієї справи визнано МАКАСЄЄВУ ЄВГЕНІЮ, яка була найстаршою серед дівчат. Взагалі кожному зробили по одному допиту – та вже й цього було, як на ті часи, достатньо, бо дівчата нічого не приховували і були речові докази провини.

Протокол допиту звинуваченої 19.07.1932 р.
МОКАСЄЄВА ЄВГЕНІЯ ІСАЇВНА, 1910, с. Бармашове, соц. стан – дочка кулака, розкулаченого, білоруска, закінчила семирічку, незаміжня, живе з батьком, позбавлена виборчих прав.
«З 1928 по 1930 роки я була членом ЛКСМУ. Виключена як дочка кулака, розкулаченого. Контрреволюційну «Газету № 2» і листівки, які були розповсюджені в селі Бармашове, писала я разом з Мохленко Катериною і Наумовою Тетяною – обидві члени ЛКСМУ».

Катерина Мохленко на допиті показує:
«У перших числах липня я, Наумова Тетяна і Макасєєва Євгенія кілька днів гуляли у селі і на протязі 2-3 днів Макасєєва говорила нам про те, що комуністи у колгоспі витворяють що хочуть, що люди голодують і т.і. Вона запропонувала випустити прокламації проти комуністів. Ми погодилися і пішли до мене на квартиру, де утрьох склали газету, а чернетки газети Макасєєва принесла із собою. Ми втрьох відредагували ці чернетки і кожен написав начисто по одній статті. Крім того, у той же вечір ми написали ще дві прокламації. Газету повісила Наумова, а листівки – Макасєєва.
На другий день ми зібралися знову в мене вдома, де Наумова і Макасєєва написали кілька листівок, які ми втрьох розклеїли по селу…»
Газета № 2 має великий заклик на всю ширину газети: «ПЛАМЯ ВНУТРИ РАЗГОРАЕТСЯ. ЭТО ПЛАМЯ БУДЕМ ТУШИТЬ КРОВЬЮ ПЬЯНЫХ КОММУНИСТОВ!»
У цих закликах відчувається відгук буревійних революційних часів і визвольних змагань 1917-1922 років Баштанської і Висуньської республік. Але часи вже не ті, немає тих борців – всі полягли, або на Соловках чи у Сибіру. Тож молодь вимушена сама піднімати голос.
А як би розвивалися події, якби люди знали, що їх чекає у Голодомор 1933 року? От у 1937 році вже остаточно не було кому чинити спротив – люди йшли на розстріл як вівці. Чи євреї, коли їх сотнями і тисячами розстрілювали німці. Ось до чого довели людей! Адже у нашій історії не було таких репресивних акцій без людського спротиву. Бо спротив – то є природнє. І коли піднялася ОУН-УПА, люди масово підтримали цей здвиг, бо пам’ятали про 1933 і 1937 роки Тож з цієї позиції акція молоді є пророцтвом того спротиву, який підняв у лавах антифашистської підпільної організації ОУН у селі Піски Баштанського району, де була вже молодь 1925 року народження.
І було там вже не 4 дівчат, а значно більше і не з одного села. І проти них – гестапо.

Ліва колонка газети має назву: «К массе!»
«Давайте не допустим, чтобы нашими слезами и нашей кровью они напивались. Давайте сделаем так, чтобы мы пользовались своим трудом и никто не пил нашу кровь. Так давайте сделаем так, чтобы они над своими головами услышали звук свинцовых пуль и чтобы полилась кровь, как лилась из нас и наших отцов. Но сделать это нам нужно в короткий срок. Товарищи, если сам председатель артели «Красный Ударник» т.Веселкин говорил: «Если в крайнем случае погубим 3 тысячи бедняков, то «советский полет» не пострадает».
Так вот, товарищи, вы и сами видите, как на вас смотрят, разве не видите и не слышите, что они говорят. Бедняки у них вся загвоздка. Скиньте с своих глаз чадру, откройте себе глаза. Они доводят до того, что вы пухнете от голода. Вы только вспомните то время, когда был НИКОЛАЙ. Вы ели сало с салом и пивом запивали, а сейчас вы голодные, холодные и голые. Вы и ваши товарищи, неужели вы не чувствуете боли, что над вами издеваются – это хуже панщины, а вы терпите. Приставайте к нам, укрепимся сильней, только делайте это дружно и стойко за свои дела!»

Друга колонка газети має назву: «К колхозникам!»
«Товарищи колхозники! Я не хочу вас агитировать, как это говорят наши коммунисты. Я хочу вам указать, что есть на факте и вы сами видите, но не вполне открытыми глазами. Товарищи, неужели вас ничтожные пьяницы так смогли сагитировать, что вы не видите, что с вами делают, что вашу жизнь подлые пьяные коммунисты допивают, а вы! Вы чего же, как будто окутанные невольной жизнью. И молчите, не хотите открыть глаза. Если бы вы, колхозники, открыли свои глаза и посмотрели по сторонам, то вы увидели бы, что партийцы высасывают последнюю колхозную кровь, которой еще немного у вас осталось. Вы же можете её спасти только не принимая во внимание то, что они говорят. Ведь вы сами, колхозники, видели, что т. ВЕСЕЛКИН продал всех рабочих за пиво. Муку, которая была выдана на общее питание – пропили.
Неужели вы униженные и не можете избавиться от таких пьяниц?
Товарищи колхозники! Партийцы столкнулись с таким вопросом, что выхода больше нет, вы же представляете, что выезд на степь тоже объясняется тем, что нечем обеспечить колхозников. Товарищи, а бавовна уже совсем пропала и в добавок соседи в артели «Красный Ударник» не вышли в степь, потому что у них голод.
Товарищи! Мы вас привлекаем к себе, так что станем не выходить в степь и планы партии лопнут!»

У слідчий справі є зізнання, що дівчата готові були почати і збройну боротьбу із кривдниками людей. Макасєєва начебто хотіла для того вкрасти пістолет у сусідки своєї сестри, яка мешкала у Миколаєві.
Як зазначено у справі, трьох дівчат засудили до виправних таборів на три роки кожну. Наймолодшу, Надію Вачкову звільнили. В кого яка доля – невідомо, бо історики про це мовчать. А ось доля багатьох селян у часи Голодомору склалася трагічно, як і попереджали дівчата.
У голодному 1933 році репресії продовжувалися. Ось приклади:

ГОЛОПУЗІКОВ ВАСИЛЬ ФЕДОТОВИЧ, 1899, с. Бармашове, білорус. Хлібороб-одноосібник. Заарештований 19.01.1933 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

ЖИГАЛИК МАКСИМ АВДІЙОВИЧ, 1887, с. Бармашове, білорус. Одноосібник. Заарештований 20.01.1933 р. Засуджений до 3 років ВТТ.

ЖУРОВ ВАСИЛЬ КУПРІЯНОВИЧ, 1886, с. Бармашове, українець. Колгоспник. Заарештований 20.01.1933 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

КИРТЕЧЕНКО ГРИГОРІЙ НЕЧИПОРОВИЧ, 1887, с. Бармашове, білорус. Хлібороб. Заарештований 20.03.1933 р. Засуджений до 4 років ВТТ.

КОРНІЄНКО АРТЕМ СИДОРОВИЧ, 1888, с. Бармашове, українець. Колгоспник. Заарештований 19.01.1933 р. Засуджений до 3 років ВТТ…

Це не повний список репресованих у 1933 році…

То чи не праві були дівчата, коли ще на початку Голодомору попереджали односельчан, до чого їх приведуть комуністи?
А попереду був ще 1937 рік. Тож ті щасливчики, які вижили у Голодомор, попадали до ГУЛАГу, з якого вже вибратися довелося не кожному.

АТРОЩЕНКО ФЕДОТ МИХАЙЛОВИЧ, 1902, с. Бармашове, українець. Стрілочник на станції Засілля. Заарештований 22.09.1937 р. Засуджений до 8 років ВТТ.

БЕРНІКОВ МАРТИН ІВАНОВИЧ, 1876, с. Бармашове, білорус. Садівник. Заарештований 27.07.1937 р. Засуджений на 10 років ВТТ.

КАПЕЛЮШ ПЕТРО ЯКИМОВИЧ, 1896, с. Бармашове, українець. Рахівник. Заарештований 21.09.1937 р. Засуджений до 10 років ВТТ.

РИБАК НАЗАР ТИМОФІЙОВИЧ, 1884, с. Бармашове, українець. Коваль. Заарештований 11.10.1937 р. Засуджений до розстрілу. Страчений 09.10.1937 р.

ЩЕРБАЧЕНКО САВЕЛІЙ ПЕТРОВИЧ, 1890, с. Бармашове, українець. Заарештований у листопаді 1934 р. Засуджений до розстрілу. Страчений 13.11.1937 р.

СТЕПАНОВ ЮХИМ ЗАХАРОВИЧ, 1898, с. Бармашове, росіянин. Хлібороб. Заарештований 02.12.1937 р. Засуджений до розстрілу.

Невдовзі почалася війна. Багато бармашовців загинули, захищаючи Батьківщину. Серед них і брати тих сміливих дівчат, які були репресовані більшовицькою владою

МАКАСЄЄВ ІВАН МАРКОВИЧ, 1918

МАКАСЄЄВ ПЕТРО МАРКОВИЧ, 1910

МОХЛЕНКО ГРИГОРИЙ АРХИПОВИЧ

ВОЧКОВ ІВАН ІВАНОВИЧ, 1925

А тих, хто пережив страшні часи німецької окупації, репресовували як посібників ворога. Потім вони були реабілітовані.

САПЛЬОВ ІВАН ОГІЙОВИЧ, 1893, с. Бармашове, білорус. Заарештований 10.04.1944 р. Покінчив життя самогубством під час слідства.

ЛЯЛЮК ПИЛИП ГРИГОРОВИЧ, 1890, с. Бармашове, українець. Заарештований 24.04.1944 р. Засуджений до 10 років ВТТ.

РИБАЧЕНКО ВАСИЛЬ ГНАТОВИЧ, 1901, с. Бармашове, українець. Заарештований 21.04.1945 р. Засуджений до 8 років ВТТ.

Мабуть у с. Бармашове пам’ятають про всіх знаних і незнаних жертв більшовицького режиму? Мабуть, місцеві історики їх всіх назвали і їм поставлений пам’ятник у центрі села, а у місцевому музеї є велика експозиція на цю тему?

Як би там не було, а у Києві пам’ятають про подвиг чотирьох дівчат, і у музеї, в який їдуть люди з усього світу, є стенд, де на фотографії світиться чесне і сміливе обличчя Євгенії Макасєєвої з села Бармашове Баштанського (Жовтневого) району Миколаївської області.
Вічна їм пам’ять!

Джерела:
1.ДАМО. – Ф. Р-5859. – Оп. 2 – Спр. 6398
2.Реабілітовані історією. Миколаївська обл. Кн..1 – 5.
3. Народна війна. Виставка Київського товариства «Меморіал»

Share

6

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

Мохленко Є. Бармашове : люди і долі. Ч. 2. / Євгенія Мохленко. — Миколаїв : Видавництво Ірини Гудим  www.slideshare.net/unbib/2-54513138

Thanks: lykkelyuba1

Share

7

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

aroud пише:

Если вдруг кому надо, кое-что из МК с. Заселье (Бармашово) о рождении за 1913 год:

14(15). 02. 1913 Михаил. Отец: Илья Симеонов Белкин (Былкин), мать: Ефросиния Тимофеевна. Православные крестьяне.
9 (11).05. 1913 Николай. Отец: Герман Симеонов Карюхин, мать: Евдокия Николаева. Православные крестьяне.
23(24). 05. 1913 Михаил. Отец: Косма Маврикиев Жигалкин, мать: Фёкла Фёдорова. Православные крестьяне.

Thanks: gennadii54081

Share

8

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

aroud пише:

Добрый день!
Пожалуйста, помогите разобраться.

Мой прадед воспитывался в сиротском приюте села Бармашово вместе со своими сёстрами после того ,как его родителей убили. Сёстры были старшие, их было 3. В детдоме там, им дали фамилию Рощин (а), а отчество - Иванович (-овна), официальной датой рождения его записано 11. 11. 1913 год. Я проверяла по метрической книге, - в этот день никто вообще не родился там. Более того, на сайте Память народа есть Рощин Григорий Иванович 1912 г.р. из Бармашово этого же. Ещё я встречала информацию, что в 1922 году главой Бармашовского сельсовета был назначен Рощин Иван. Может ли быть такое, что всем приютским просто давали фамилии и отчества Рощины Ивановичи?
В МК Бармашово за 1913 год по всем записям о рождениях я не встретила ни одного Рощина или Рощиной! Однако в Херсонском архиве есть ревизские сказки с. Заселье (ныне Бармашово), где в числе казённых крестьян числятся Рощины тоже.
Я пыталась дозвониться до Сергея Розсохи - главы Бармашово, но мне отвечают, что неправильный номер, хотя я брала его с официального сайта. Не могу найти нигде его электронный адрес.

Подскажите, пожалуйста, если у Вас, форумчане, есть какая-то информация по с. Заселье - Бармашово или ссылки на эту информацию.

Заранее благодарна.
С уважением,
Арина

Share

9

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

Храмковы http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 41#p169241

Share

10

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

Пожалуйста помогите найти сведения о моем прадеде Владимире Геблере, вероятно  родом из Украины, который был сослан в Якутию в Среднеколымск примерно в 1890-е годы, за какое преступление не знаю. Его местные почему то звали юнкер Владимир. Может он был юнкером. Других сведений о нем не сохранилось. От него была рождена дочь Мария, от сожительницы якутки Анны Бережновой. Он просил у губернатора разрешения на ней жениться, но ему не разрешили. Анну выдали замуж за другого. Мою бабушку Марию дали на воспитание чужим людям. Я ее внучка. Моя бабушка Мария была сирота, неграмотная, поэтому не могла навести справки об отце. Я о нем знаю только по преданиям.

Share

11

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

в селе Заселье проживала моя родня Рожмановы видимо выходцы из Беларуси Климовецкого уезда,Могилёвской губернии где есть сёла Ермаково,Заселье,Снигирёвка,чуть далее Явкино но уже на тер.которые себе забрала Московия в 16 ст.

Сёла с такими названиями кроме Ермаково находятся также в Николаевской области поблизости  друг от друга,основанные выходцами из Беларуси в нач. 19 века.

Share

12

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

№ 15

Повідомлення секретного агента «Інквізитор» уповноваженому секретно-оперативної частини Миколаївського окрвідділу
ДПУ про розповсюдження контрреволюційних чуток

25.09.1931 р.

Сводка агента «Инквизитор»

Выполняя данное мне задание установить время приезда в Бармашево Васильева Никиты, я отправился к его матери Васильевой Харитине, 50 лет, беднячка, вдова.
Васильева рассказала мне контрреволюционный слух, что в соседнем селе Александровке лет пять тому назад появилась женщина, которая оказалась дочерью царя Николая II – Ольгой. Эта Ольга в одном из жителей с.Александровки узнала солдата, служившего при дворе. Когда произошла их встреча, то они расцеловались, и узнала друг друга. Ольга организовала религиозный кружек, служили молебны и рассказывали людям о том, что Николай жив и скоро вернется прежняя власть, а до того народ должен терпеливо ждать и не даваться коммунистам в руки.

Принял уполномоченный 3-го отделения СОЧ Коряковский
Архів відділу інформаційних технологій УМВС України в Миколаївській обл. (далі Архів
ВІТ УМВС України в Миколаївській області) – Ф.1. – Спр.188. – Арк.22.

/ Реабілітовані історією. Миколаївська область. Книга 4. – Київ–Миколаїв: Світогляд, 2008. – 654 с.

Thanks: kuks701

Share

13

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

РЕШЕТНЬОВА Ганна Гнатівна,
1900 року народження, с. Бармашове
Баштанського району Миколаївської області, білоруска, із селян, освіта початкова. Проживала у с. Бармашове Баштанського району. Прибиральниця у церкві.
Заарештована 27.07.1937 року. Постановою Трійки при УНКВС Миколаївської
області від 08.12.1937 р. засуджена до 10
років ув’язнення у ВТТ. Покарання відбувала в Онегтабі НКВС СРСР. Подальша доля невідома. Реабілітована у 1989 р

Возможно его родственница.Повезло им, уехали.
Михаи́л Фёдорович Решетнёв (10 ноября 1924 года, село БармашовоНиколаевская областьУССРСССР — 26 января 1996 годаЖелезногорскКрасноярский крайРоссия) — советский и российский учёный, инженер-конструктор, один из основоположников советской (российской) космонавтики. Доктор технических наукпрофессорАкадемик АН СССР/РАН.
М. Ф. Решетнёву принадлежит более двухсот научных трудов и изобретений. Под его руководством или с его непосредственным участием было разработано около тридцати типов космических комплексов и систем. Количество выведенных с 1959 по 1996 годы на орбиту спутников, созданных возглавляемым им предприятием, — более одной тысячи единиц. Внёс существенный вклад в развитие российских систем спутниковой связи и спутниковой навигации. Оказал значительное влияние на создание сибирской научной школы, объединив вокруг себя талантливых учёных, инженеров, разработчиков ракетно-космической техники.
Депутат Верховного совета РСФСР. С декабря 1976 по декабрь 1984 года член-корреспондент Академии наук СССР, с 1984 года действительный член АН СССР.

Thanks: kuks70, Алена2

Share

14

Re: Белозёрка (Бармашове), село, Витовский р-н, Николаевская область, 1912

Школа с. Бармашово (с. Белозерка) Николаевская обл.
16 апр. 2022 г.

[]

Share