1

Тема: Залужжя – село Дубровицького району, Рівненської області

Перша письмова згадка про село належить до 1629 року.

В червні 1904 року відбулася сутичка селян з поміщицею за випас, селяни відмовилися виконати рішення суду, який підтвердив приналежність урочища поміщиці.

В околицях Залужжя виявлено давньоруське городище. Ще й досі вода вимиває залишки глиняного посуду. Архіфакти зібрані на цьому місці: черепки глиняного посуду, залізні застібки до одягу, залізні наконечники, серп, намисто. За формою верхньої частини глечиків і малюнках на них, археолог і викладач РДГУ  Прищепа  визначив, що їх виготовлення датується VII– XIст.

В липні 1941 року наше село, так як і вся Рівненська область потрапило під гітлерівську окупацію. Вже в грудні 1941 року в селі була створена підпільна група, яка була складової Дубровицької підпільної організації, яку очолював О. О. Кренько (дані газети «Поліський маяк» №46 від 7 квітня 1975 року ст. «У вогні боротьби»).  

З перших днів окупації частина жителів села пішла до оонівського підпілля, а інша до радянських партизан. Але кожен

з них незважаючи на різницю в ідеологічних поглядах наближав День Перемоги над німецько – фашистськими загарбниками    по -  своєму.

Наприкінці 1943 року, коли розпочалося визволення нашого району від фашистських окупантів в оселі Максима Давидовича Бруяки  розміщувався  штаб  партизанського  з`єднання О. М. Сабурова. Коли розпочався наступ рядянських партизан спільно з 397 стрілецькою дивізією сам Бруяка  Д. М. та 12 односельчан  були  зараховані  в  стрілецький  взвод партизанського з`єднання. 

На старому кладовищі села є могила, яку ніколи не відвідували рідні та близькі. Але в дні скорботи і пам`яті тут прибрано і лежать квіти. Односельчани її називають «Могилою невідого солдата» та ще до недавна жили ті, хто знав і пам`ятав того 22 – річного юнака.

З перших днів війни в навколишніх селах почав діяти загін, керівником якого був чоловік по прозвищу «щупак». Жителі навколишніх сіл називали їх бандерівцями. Тому, що знищували вони тих, хто підтримував радянську владу. За даними архіву Залузької сільської ради (фонд №15 опис т. 1-15) від рук оунівців загинуло 35 осіб, чиї прізвища ввійшли до «Книги Скорботи України» (том 2. 2003 рік).

Після вигнання німецьких військ в село було направлено загін військовослужбовців, жителі села називали їх «яструбки», для боротьби з оунівцями.

Однієї ночі в селі пролунали постріли, а в досвіта в межі жінки знайшли мертвого військовослужбовця. Поховали його на місцевому кладовищі і його товариші на металевій пластині залишили виколотий напис: «Погиб от рук бандитов 21.03.48 гв. ряд. Кузиев Доврон 1926 года рож.».

Починаючи з 1978 року учні місцевої школи розпочали пошуки родичів загиблого. Очевидці говорили, що документи і особисті речі гвардійця були передані в районний відділ міліції, але там за цей період ніяких даних не має. Звернення до військового комісаріату району пролило лише світло на прізвище уповноваженого по селу Залужжя і Бережки працівника міліції – Пузанова. Він був не місцевий житель і виїхав на місце свого постійно проживання.

В 1980 році школяри звернулися до Центрального архіву Міністерства Оборони СРСР в місті Подольськ Московської області. Звідти наш лист був відправлений до Штабу Прикарпатського Військового округу. Начальник архіву в листі попросив школярів надіслати дані про те, в якій військовій частині проходив службу Кузиев Доврон. Чого ми зробити не змогли.

Управління внутрішніх справ Рівненської області на наш запит в 1981 році відповіло, що не мають даних про загибель гвардійця на території села Залужжя. 

Масова мобілізація жителів села до радянської армії розпочалася в 1944 році. Поповнили ряди Червоної Армії 176 односельчан. Вони приймали участь у визволені Білорусії, частини Росії, Польщі, території прибалтійських республік і ін. Загинули на фронтах та пропали безвісти – 114 воїнів-односельчан

Інфо з сайту Залузької бібліотеки

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,

Share

2

Re: Залужжя – село Дубровицького району, Рівненської області

Так сталося, що підчас архівних досліджень трапився щасливий випадок натрапити на списки жителів села Залужжя за 1850, 1858, 1944, 2010 роки. Саме з них і можна почерпнути цікаві статистичні дані.

Наші далекі предки в дохристиянські часи прізвищ, імен та по батькові не мали. З прийняттям християнства вони при хрещенні отримували хрестильні власні імена. Таке найменування ідентифікувало їх та виділяло конкретну людину в тогочасному суспільстві. До того ж наші предки використовували хрестильні імена як базу для створення прізвищ.

Прізвища, від старослов’янського «прозвисько», почали брати собі вже в кінці ХVІІІ ст. під час переписів, які проводили з метою оподаткування. Письмову інформацію про наших далеких родичів можемо почерпнути з матеріалів за ХІХ ст. і, зокрема, із «Ревизских сказок…», що зберігаються в Рівненському обласному державному архіві.

З відомостей за 1850 рік знаємо, що в селі проживали наші предки з понад десятьма прізвищами, а саме: Котяші, Жакуни, Жмури, Бруяки, Годунки, Яцути, Краськи.

А з іменною основою Олексі- знаходимо аж чотири прізвища (Алєксєєвич, Олексієвич, Олексіовц, Олексієвц). Найбільше було родин із прізвищами Котяш, Жакун, Алєксєєвич, Жмура.

За відомостями з 1858 року, у селі проживали родини вже з 22 прізвищами. З’явилися родини Остаповців, Торгунів, Куришків, Твердих, Сайчишиних, Тишковців, Полейків, Андрієвських, Таборовців, Коренів. Найбільше проживало Котяшів (70), Жакунів (58), Алєксієвичів (40).

З відомостей за 1944 рік відомо, що кількість прізвищ досягла вже числа 35. Крім вище згаданих, у селі проживали Гомонці, Деркачі, Покидьки, Павловці, Тихончики, Роговці, Калюши, Родзіни, Малоші, Мосійчуки, Чернюки, Лущики, Шиловці, Костючки, Котіки, Фальки, Лінники. Серед прізвищ з основою Олексі- є тільки одне – Олексієвець. Мабуть, родини з прізвищами Алексєєвич, Олексієвич, Олексіовець прийняли прізвище Олексійовець. Першість серед місцевих родин мали Жакуни (116), Куришки (85), Котяші (79), Олексієвці (67), Годунки (66), Остаповці (64), Жмури (45), Краськи (37), Яцути (36), Бруяки (27). У той час у селі нараховувалося 353 господарства та 1566 жителів.

За інформацією сільської ради 2010 року, у селі проживають родини з 99 прізвищами.

Крім раніше названих, у селі проживають Бобровники, Поліщуки, Навроцькі, Швораки, Шинкарі, Хомичі, Радчуки, Патрикеї, Філінські, Удодіки, Міщури, Ошманіни, Присяжнюки та інші. Лідирують серед прізвищ Залужжя Котяші (494), Жакуни (294), Олексієвці (184), Яцути (65), Бруяки (58), Годунки (54), Остаповці (53), Куришки (51), Жмури (43), Краськи (30). Вигасли родини Андрієвських, Родзінів, Чернюків, Фальків, Лінників.

А що ж означають ці прізвища?

Котяш.Найпоширеніше в селі прізвище, як зазначають науковці, походить від давньослов’янських імен Кот (Кут), Кота. Таке прізвисько мали дальні предки, причому як по чоловічій, так і по жіночій лінії. А вже у формі Котяш у ХІХ ст. воно стало в нас прізвищем. До речі, така його форма дуже рідкісна й відноситься до найдавнішого класу прізвищ на Поліссі та в Україні.

Жакун.Про походження цього прізвища існує декілька припущень. Перше: слово «жак» означає молодший син церковного причту, молодший учень католицької церкви. Це прізвище може вказувати на належність засновника роду до духовного стану. Друге: у давні часи в Україні жаком називали «бурсака», півчого, учня, студента. У такому разі родоначальником Жакунів міг бути освічений чоловік. Третє: дієслово «жакувать» означає грабувати. Отже, Жакуном могли називати не чистого на руку чоловіка. Четверте: слово «жак» ще й означає «риболовне знаряддя, довгий в’язаний кошіль, мішок на обручах». У цьому разі прізвище Жакун вказує на діяльність людини, яка виготовляла такі мішки. Враховуючи сприятливі природні особливості нашого краю щодо рибальства, я схильний вважати правильною саме цю гіпотезу про походження прізвища Жакун.

Олексієвець.Це прізвище вже має християнське коріння. Походження своє воно бере від імені Олексій, що з грецької мови значить «заступник, захисник, той, хто оберігає». У православній церкві це святий Алексій – чоловік Божий, пам’ять якого відзначають 30 березня. Згідно з переданнями, він був із багатої римської родини (V ст.) і ще з юності віддав себе на служіння Богу. Залишив батьків і наречену та присвятив своє життя молитві, постам і став подвижником віри Христової. Після смерті Алексія його мощі почали зцілювати хворих. Ще за часів древнього православ’я люди вірили, що якщо дати дитині ім’я святого й великомученика, то життя його буде світлим, хорошим, без труднощів. Вірили в нерозривний зв’язок між святим і долею людини, яка названа його іменем. Носії цього імені, ймовірно, були дуже віруючими людьми.

Яцута.Можливо, це прізвище походить від дієслова «ячати» – жалібно кричати, кричати, шуміти. Ймовірно, предки Яцут отримали це прізвисько за пристрасність, запальність, сварливість. За другою гіпотезою, прізвища Яцута походить від власного імені Ян, яке є давньослов’янським варіантом хрестильного імені Іоанн, що в перекладі з древньоєврейської означає «милість Божа».

Бруяка.Походить від давньослов’янського дієслова «бруїть». Дієслово має два значення: стрімко, швидко текти або дзюрчати, подавати гудючий звук. Найімовірніше, люди з таким прізвиськом були метушливі або мовчазні, тихі, які «бруїли» собі під ніс. З часом і отримали прізвище Бруяка.

Куришко.Утворилося це прізвище від хрестильного імені Кирило як його зменшувальна форма. Справа в тому, що в старослов’янському алфавіті буква «Іжиця» (назва букви «V»), через яку писали слово Кирило, читається як «і» та «у», і таким чином з’явилися дві форми імені – Кирило, Курило. Від другої якраз і утворилося прізвище Куришко. Однак не виключено, що Куришко відноситься до так званих «курячих» прізвищ із основою старослов’янського слова «кур», тобто «півень». Ще в давнину курка була символом материнської турботи, а також провидіння, передбачення. У християнстві курка з курчатами характеризувала собою Христа з його паствою. Можливо, що Куришком стала людина, яку прозивали куркою за трепетне ставлення до своїх дітей. Утворилося це прізвище, вірогідно, на початку ХІХ ст.

Жмура.Це прізвище одне з найдавніших. У деяких древніх рукописах із таким прізвищем згадуються досить сановні особи, наділені владою й почестями. Перші свідчення про прізвище Жмура знаходимо в реєстрі перепису населення за часів Івана Грозного. При його дворі були спеціальні списки знатних і благозвучних імен. Вони дарувалися наближеним у випадку особливої прихильності царя та як винагорода. Серед них – і прізвище Жмура. За іншою версією, предок був людиною, яка мала звужені, примружені очі або звичку примружувати очі. Можливо, він був непривітною людиною – і отримав таке прізвисько.

Красько.Правдоподібно, воно походить від прикметника «красний», що означає яскравий, красивий. Можливо, це прізвище отримав чоловік, який любив носити одяг червоного кольору. А червоний колір був дуже поширений у давньоруські часи. З ним пов’язаний культ бога Перуна – верховного божества, якого наші предки вважали творцем Усесвіту. Червоний колір був саме його кольором.  Слово «красний», крім значення червоний та рижий, означало ще й безпечний. Отже, прізвисько могло вказувати на характер людини. Вірогідно й те, що предок із таким прізвиськом міг бути фарбувальником одягу.

Торгун.Прізвище походить від слова «торг». Прізвисько є фонетичним варіантом слова «торган», що значить «купець, який торгує дрібним товаром». Однак, можливе й те, що «торгун» означає людину, яка торгує за фахом і вказує на рід занять предка. Стан купців у часи Древньої Русі відігравав велику роль. Походження цього прізвища сягає саме тієї пори.

У селі разом із прізвищами використовуються родові прізвиська – додаткові не офіційні назви сімей, що передаються спадково з покоління в покоління по віковій вертикалі. З’являються й нові, сучасні назви, вдало помічені та влучно названі особливості односельчан. Із найпоширеніших та найдавніших є такі: Боженьки, Бояри, Бочкари, Геци, Геруши, Дятли, Киселі, Клочки, Крутені, Кушніри, Лєйки, Лємачі, Лісіци, Лучніки, Ляшки, Макушки, Миколаї, Модерихи, Осики, Осовські, Палейки, Пиндюрихи, Потапці, Сахвони, Саліхи, Свинярихи, Семенки, Сергії, Сови, Стаськи, Трихони, Тумани, Федори, Цьомихи, Яськи та інші. Їх налічується понад 30. Вони походять від характеристики особи за трудовою діяльністю (Бочкари, Кушніри, Лучніки та інші). Народ давав місцеві прізвиська також за особливостями мовлення особи (Сови – від «дядьку, що ви?»). Поширені прізвиська, утворені від власних імен чоловіків (Миколаї, Сергії, Потапці, Сахвони, Трихони та інші). Називали в селі людей і за характерною їм поведінкою: Дятли, Лісіци, Тумани, Киселі та інші. Найстарішими з неофіційних прізвиськ у селі є Боженьки, Бояри, Геци та інші, які походять від давньослов’янських чоловічих імен.

Із давньослов’янських імен у селі є Богдан, Любомир, Мирослав, Володимир, Ігор, Олег, Юрій, Віра, Дарина, Людмила, Надія, Ольга, Ярина, Яруш та інші. Із прийняттям християнства імена давали відповідно до православних канонів. Найдавніші імена збереглися лише у деяких місцевих прізвищах. Серед них такі: Кот у прізвищі Котяш, Покид – Покидько, Жак – Жакун, Годун – Годунко, Жмур – Жмура, Шило – Шиловець, Кур – Куришко, Рог – Роговець, Гомон – Гомонець та інші.

У 1850 році в селі серед чоловічого населення було 71 ім’я. У десятку найпоширеніших входили такі: Іван, Федір, Григорій, Семен, Прокофій, Трохим, Марко, Фадей, Климентій, Ісаак. Серед жіночих було 37 імен. Найбільш уживаними були такі: Катерина, Мотрона, Євдокія, Уляна, Олена, Ярина, Марфа, Ганна, Марія, Єфросинія.

У 1858 році в Залужжі чоловіків уже називають 80 іменами, найчастіше Іванами, Григоріями, Василями, Федорами, Прокопами, Артемами, Захарами, Микитами, Сидорами, Титами. Серед дівчат і жінок того часу трапляються вже 108 імен. До десяти імен, що найчастіше використовувалися, входили такі: Парасковія, Уляна, Наталія, Мотрона, Катерина, Ярина, Васса, Єфимія, Феодосія, Ганна.

У 1944 році в селі проживали чоловіки з 115 іменами, найчастіше вживаними були такі: Іван (90), Василь (63), Микола (59), Федір (40), Левко (39), Андрій (27), Петро (26), Адам (23), Григорій (21), Олександр (19). Серед жіночої частини села найчастіше натрапляємо на такі імена: Ганна (93), Уляна (52), Парасковія (39), Єва (39), Анастасія (38), Марта (37), Єфросинія (36), Мотрона (31), Євдокія (Говдя) (29).

У 2010 році в селі проживали чоловіки з 78 іменами. 86 чоловік носили ім’я Микола, 80 – Івана, 54 – Василя, 50 – Сергія, 45 – Віталія, 44 – Олександра, 34 – Анатолія, 33 – Віктора, 32 – Михайла, 25 – Володимира, 23 – Андрія. Жіноча половина місцевого населення мала 89 імен. Найчастіше вживаними стали Марія (72), Надія (52), Ганна (51), Оксана (40), Наталія (35), Ніна (31), Юлія (30), Ольга (29), Галина (27), Людмила (26).

Протягом більше як півтора століття лідером серед чоловічих імен у селі є ймення Іван. Це ім’я мали понад 200 залузьких чоловіків. Серед найуживаніших воно є і до сьогодні. За цей період до символічної десятки можна додати такі імена: Микола, Василь, Федір, Леонтій, Олександр, Сергій, Андрій, Григорій, Петро. У селі серед жіночих імен за півторавіковий відрізок часу десятка найпоширеніших є такою: Ганна (150), Уляна (97), Марія (84), Парасковія (68), Надія (67), Єва (65), Оксана (61), Катерина (61), Наталія (58), Марта (55).

Серед чоловічих імен, які побутували в селі й на цей час вигасли, слід віднести такі імена: Архип, Вавил, Вакула, Влас, Гордій, Денис, Єлисей, Ісаак, Євсевій, Корній, Марк, Мина, Карп, Платон, Потап, Каленик, Никон, Фадей, Христофор та інші.

Серед жіночих імен у селі вже немає таких: Васса, Домна, Леоніда, Орина, Пракседа, Харитина, Фекла, Лєвантія, Кулина, Сарафина, Олєкса, Соломоніда та інші.

Тепер у селі батьки при народженні дітей дають їм такі ймення, яких немає в православ’ї, зокрема, дівчаткам – Руслана, Віта, Леся, Альбіна, Сніжана та інші, хлопчикам – Руслан, Славік, Артур та інші.

У місцевій мові чоловічі імена використовувалися в різних формах, іноді в далеких від офіційних, зокрема: від імені Іван утворилися й живуть такі його похідні, як Іванко, Іваніще, Ваня, Йваня, Іванцьо; від Миколи – Миколай, Миколка, Мико, Кольо, Колік, Кольчик; від Василя – Василько, Васьо, Васік, Васічок та інші; від Федора – Федорко, Федьо, Федік, Федічок; від Леонтія – Лєвко, Лєвчик, Левочко, Левон; від Олександра – Олєксандрик, Саньо, Санєчко, Саша, Сашик, Сашуньо, Шура, Шурик; від Сергія – Сергійко, Сергійчик, Серик, Сірожа; від Андрія – Андрійко, Андруша, Яндро; від Григорія – Григур, Григорко, Грицко, Грицо, Грицонько, Гриша, Гришка, Гришик, Гриньо; від Петра – Петрусь, Петрик, Петьо, Петєчко.

Серед жіночих імен протягом віків теж трапилося багато видозмін, серед інших такі: від імені Ганна утворилися Ганка, Ганночка, Ганя, Анна, Аня; від Уляни – Юльяна, Улянка, Уля, Улька, Уляся; від Марії – Маріанна, Мар’яна, Мар’яша, Марійка, Маруся, Маруська, Марусєчка, Маня, Манька, Манєчка; від Парасковії – Пракседа, Параскева, Параска, Пазя, Пазіна, Пазінка, Пазечка; від Єви – Євка, Євочка; від Надії – Надя, Надєчка, Надійка; від Оксани – Аксінья, Ксенія, Оксеня, Оксенька, Окся, Оксєчка, Оксанка, Оксаночка; від Катерини – Катя, Катюша, Катєнька, Катєчка; від Наталії – Наталка, Наталочка.

З іменних варіантів жіночих імен лише в нашому селі натрапляємо на такі: від Євдокії – Говдя, Говдєчка, Овдюшка, Євдося; від Анастасії – Наля, Налечка; від Ялини – Яліна, Яля, Ялєчка.

Протягом багатьох століть місцеві жителі не залишили безіменним жодного куточка рідної землі. Отже, написали живу історію на зелених, голубих та піщаних сторінках нашого Залужжя. Багато з її сторінок загубилося і в той же час багато з’явилося нових. Тож її (топонімію) також треба вивчати, як усяку науку. І знати про неї треба якомога більше. Тоді милішою буде історія рідного краю й дорожчою стане велична сучасність рідної Батьківщини. Торкнімося трішки цього безцінного багатства.

Серед безлічі топонімів цікавими є назви озер: Хотомер, Лєменне, Осотне, Передіща, Радуні, Радовушки, Остічи. Ці та інші ще потребують вивчення. Серед назв лугових урочищ привертають на себе увагу: Збиці, Передіща, Лядіна, Ровлі, Роги, Сошки, Корма та інші. Із назв лісових масивів потребують вивчення Шурки, Жолоби, Дужка, Плави, Деревок, Шубер, Раковка, Борсук та інші. Із назв сільськогосподарських угідь на Болоті цікаво було б знати про Полом, Проход, Хочин, Пасеку, Вижар, Прусак, Кучук, Луку, Кудри, Малашувку та інші.



Інфо з сайту Залузької бібліотеки

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,
Thanks: FindMyRoots1

Share

3

Re: Залужжя – село Дубровицького району, Рівненської області

Хотів поставити сенкс, але не можу. Хтось з бібліотеки на початку статті ніби стверджує, що і життя до Христа не існувало...
Стверджую - слав"яни, звичайно, мали імена і вони були рідні і несли сакральний зміст. Тому часто "паганин" мав ще й ім"я, на яке його "звали".
І тільки з приходом християнства насильно введені чужі імена, чужого народу.
З різдвом божича Коляди вас, бувші слав"яни!

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Thanks: kuks70, kseniya78, SV173

Share

4

Re: Залужжя – село Дубровицького району, Рівненської області

Я не со всем в статье согласна, но менять её ведь тоже не могу)

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,
Thanks: gennadii54081

Share

5

Re: Залужжя – село Дубровицького району, Рівненської області

kseniya78 пише:

Я не со всем в статье согласна, но менять её ведь тоже не могу)

Ксенія, це той сайт, де ви брали інформацію?
https://zalujjalibr.wordpress.com/

Підкажіть, будь ласка, в якому розділі можна побачити такі історичні довідки?

Чуркины (г. Бобров Воронежская обл., Балашовский р-н, Саратовская обл.), Копейкины(Саратовская обл.),   Лубенские, Полуян, Британ (Украина, Днепропетровская область), Болдыревы, Кандаковы (Россия, Ростовская обл), Васильчик,
Таборовець, Корінь (Рівненська обл)

Share

6

Re: Залужжя – село Дубровицького району, Рівненської області

FindMyRoots, вибачте, дуже давно було, не згадаю

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,

Share