Вітаю Вас вельмишановний LV_mar!
Дякую Вам за такий об'ємний огляд мого скромного статейного доробку, присвяченому Кальміуській паланці. У зв'язку з цим змушений внести ясність на окремі Ваші зауваги. Чому на окремі, природньо запитаєте Ви? Справа в тому, що Ви надто розлого, я б сказав "лірично" розбираєте мою публікацію, що в окремих моментах (мабуть самі того не помічаючи), починаєте продукувати цілі роздуми на рахунок тих чи інших порушуваних проблем. Прошу наперед вибачення, що не зробив цього раніше. Але на разі час для мене на вагу золота, оскільки маю наразі багато роботи. Тому відповіді мої будуть куди більш лаконічні, ніж Ваші дописи. Але ближче до справи.
Перші ваші зауваження стосуються залюднення Приазовського регіону українською людністю наприкінці XVII - початку XVIII ст. і існування тут в цей період Кальміуської паланки. Оскільки мої наукові інтереси стосуються виключно історії Нової Січі і Гетьманщини середини XVIII ст., то зауважу, що з джерелами по даному періоду і по даній проблематиці я безпосередньо не працював, а відтак повністю поклався на доробок вітчизняних (не любимих Вами дослідників Ю. Мицика, В. Пірка), а також російського історика П. Авакова (не по Кальміуській паланці). До слова останній в своїх студіях таки стверджує про активне заселення регіону в зазначений період (дивіться його роботи: Запорожские казаки на службе в Азове в 1696 - 1711 гг. // Заповідна Хортиця. - Запоріжжя, 2011. - С. 24 - 27; Участие украинского казачества в российской колонизации Примиусья 1698 - 1711 гг // Украинцы юга России, проблемы истории, культуры, социально-экономического развития. - Ростов-на-Дону, 2013. - С. 69 - 75).
Період заснування Кальміуської паланки в часи Нової Січі. В цьому сенсі, Ви однозначно стверджуєте, що про існування цієї адміністративно-територіальної одиниці Коша варто говорити лише з першої половини 40-х рр. XVIII ст., а конкретно з 1743 року. Тут ми натикаємося на проблему джерельної бази, а точніше її надзвичайно малої кількості на 30-ті - початок 40-х рр. Дуже мало документів якраз запорозького походження, які б пролили світло на істинну картину не лише по поставленій проблемі, а й вцілому по історії Війська Запорозького Низового по початаках його існування під російською протекцією. Зважаючи на колонізаційні прагнення запорожців, можу гіпотетично припустити, що поява Кальміусу і Кальміуської паланки могло відбутися якраз наприкінці 30-х років XVIII ст., якраз по закінченню російсько-турецької війни. Знову ж таки, повторюся, що це лише припущення і остаточно воно може бути підтверджене лише документально.
Звинувачення в неправильному датуванні "стабільності кордонів", взяте мною з посиланням на В. Грибовського, де, як Ви стверджуєте, історик мав на увазі "кримський" період запорожців. Відкриваємо статтю Владислава "Запорозькі промисли у Східному Приазов'ї в 40-х - 60-х роках XVIII століття" на сторінці 56, останній абзац і читаємо: "Білградський мирний договір, котрий позначив закінчення російсько-турецької війни 1735 - 1739 рр. і закріпив належність Війська Запорозького до Росії, створив правові умови для поглиблення процесу стабілізації кордонів у північно-причорноморському регіоні". Так, про який "кримський" період може йти мова?!
Про Василя Кишенського, який, на Вашу думку, "заварив" протистояння запорожців та донців. Як на мене, не маючи достатньої кількості джерел по 30-м рокам XVIII ст. (про що я вже вище згадував), винуватити Кишенського в запорозько-донському протистоянні ну, як мінімум, не коректно. Як на мене коріння конфлікту обох козацьких спільнот є куди глибші, чим початок 40-х рр. XVIII ст. На мою думку, Кишенський не першопричина, а наслідок цього конфлікту. Мені з трудом віриться, що до Кишенського запорожці і донці не били один одного, не грабували чи не вбивали...
Щодо татарської небезпеки. Ви надто легковажите фактом можливості татарського нападу. Те що і запорожці та татари нападали, грабували і вбивали один одного, про що свідчать чисельні Слідчі комісії по взаємним претензіям, ще не означало, що південні сусіди не могли вдатися до нападу не лише на окремих запорожців, а й на паланку. Подібнй прецедент мав місце в листопаді 1744 року, коли татари напали на Гард - паланковий центр Бугогардівської паланки (Архів Коша... Т. 1. - С. 403). Загалом, безепековому фактору кошова адміністрація приділяла велику увагу, про що свідчать численні розвідницькі місії до Криму, та інформування паланкових полковників про ситуацію на прикордонні.
Тепер про А. Скальковського, де Ви закидаєте ігнорування його даних про населення Кальміусу. Знаєте, при всій повазі до доробку Апполона Олександровича, як навчив мене досвід під роботи над збірником, присвяченому Коліїівщині, дані цього дослідника необхідно звіряти з джерелами. Навіть попри те, що він тримав у себе січовий архів.
Так скільки все ж таки зимівників? Не 68, не 61... А скільки ж?! Судячи з Вашого розлогого допису, Ви самі не в силах назвати бодай приблизне число.
Кальміус, чи Кальміуська слобода "вот в чем вопрос". Тут, чесно кажучи, я підтримую Ваше твердження на рахунок назви саме Кальмуса, а не Кальміуської слободи, як це представлено в історіографії, оскільки в завжди зустрічав в джерелах назву саме Кальміус, а не Кальміуська слобода. Остання назва мною вжита, з одного боку під впливом історіографічної традиції, а з іншого, з того приводу, що через початок минулорічного локдауну я так і не опрацював запланований масив джерел. У зв'язку з цим я природньо остерігався однозначно стверджувати про паланковий центр як Кальміус.
Про антиміс: "подарував - видав". У даному випадку "подарував" мною вживається як синонім "видав". Теж саме стосується слів "зводити" - "будувати".
Тепер про образи і святе миро. Ви абсолютно праві - це абсолютно різні речі. Покажіть мені в тексті, де я напряму утотожнюю миро та образи?! Так де ж все ж таки взялися образи? Відкриваємо рапорт кальміуського полковника Андрія Порохні в Кіш про заготівлю необхідного матеріалу для будівництва церкви і читаємо: "На упоминаемий же от вашей панской велможности антимис, для привозу честно к служению божественной литургии и намских образов в Калмиус от мене писар калмуский же Данило Малиновский да козаки куреней Ведмедовского Давид Чорний, Федор Кислий, да Деревянковского Михайло Чорний же нарочно посилаются" (Архів Коша... Т.1 - С. 124).
Про неправильно трактоване мною твердження В. Полторака стосовно перевезення церкви. Я пишу: "Як зауважив В. Полторак, козаки, які займалися перевезенням і облаштуванням церкви на новій території зіштовхнулися з цілим рядом труднощів". В. Полторак пише: "Казаки ж, які підкорилися наказу старшини, доповідали згодом про великі проблеми з перевезенням церкви Св. Миколая, з облаштуванням на новому місці, з отриманням харчів для худоби". Хіба тут не йде мова про проблеми козаків, які перевозили церкву?
Часто Ви мені дорікаєте, що я використовую інформацію не від В. Пірка, а від доробку Феодосія Макарівського, який використав (пробачте за каламбур) покійний Василь Олексійович. Це повна маячня. Це приблизно так сам, як би я Вам почав дорікати, що Ви не використовуєте "Джерела" Д. Яворницького, а справи з сентаського архіву, де працював вчений. Щодо Прозоровського, якого, за Вашими твердженнями, я використав в недостатній мірі, то зауважу, що це доволі таки ненадійне джерело.
Про село Пул. Ви знаєте, я навіть і коли знайду інформацію, яка хоча б віддалено претендує на сенсацію і яка не відображена в інших джерелах, я її подаю з великою обережністю. Це стосується і села Пул, де Ви мене звинувачуєте в тому, що я намагався зробити з цього відкриття. Тому, будь-ласка, покажіть мені в тексті абзацу, де акцентую увагу на "сенсаційності" щодо поселення Пул.
Ну, а це потішило чи не найбільше: "Ну и как, уважаемый Ivan, удалось Вам "перекреслити" привічную для мариупольцев версию истории города? Можем ли мы, горожане, теперь выкинуть на свалку истории деяния таких персон как Чертков, Горленский, митрополит Игнатий?". По-перше, покажіть в тексті моєї публікації, де я ставлю за мету "викреслити" з історії міста цих осіб! По-друге, для якихось змін в історичному уявленні, одна стаття прирівнюється краплі в морі. Для цього потрібні монографічні дослідження та збірники документів. Я думав, що Ви це знаєте.
І на останок хотів ще раз Вам подякувати за такий розлогий огляд і побажати всього найкращого, а головне поважати працю істориків. А от Ваше зневажливе ставлення до доробків В. Мільчева, В. Грибовського, В. Пірка, О. Олійника, якому Ви обіцяєте "по рукам надавать" (не рекомендую Вам цього робити, пан Олександр в минулому десантник, то ж можете самі залишитися без рук) не додає Вам честі. Критиків є багато, а от реально хто робить, цих набагато менше.
Всього Вам найкращого!
З повагою!