1 (18-07-2021 15:45:37 отредактировано Виктор Павлюк)

Тема: Березове, Покровський р-н, Дніпропетровська обл.

З сайту с.Березове Березівської школи:
Історія села Березове

Як розповідають старі люди с. Березове, що жили раніше в селі Великомихайлівка, їхні батьки мали дуже мало землі. До того ж за цю землю необхідно було сплачувати викупні платежі, становий збір на утримання селянського громадського управління. Селянам доводилося нести і такі повинності, як шляхову – по утриманню шляхів, мостів та ін. Недостача землі у селян після скасування кріпосного права, черезсмужжя, відсутність угідь, тягар поміщицьких податків примушувала селян с. Великомихайлівка орендувати в поміщиків поле, пасовище й сіножаті. За це селяни мусили обробляти своїм реманентом поміщицьку ріллю Це була панщина у формі "відробіткив". Умови віддачі поміщицької землі в оренду з кожним роком ставали все тяжчими.

Другою формою цієї ж панщини була "половинщина", коли селяни сплачували поміщикові за орендовану землю половину врожаю. Але поряд з відробітною системою, у поміщицьких господарствах розвивалась система з вільнонайманої праці.

На селі зростала майнова нерівність, а з нею і класове розшарування селян.

Як розповідала Чередник Серафима Архипівна, значна частина селян с. Великомихайлівка, де вони раніше мешкали, мала невеликі клаптики землі. Обробляти її було майже нічим, бо частина господарів не спроможна була купити конячину. Коли гинула коняка, то це було найбільшим горем у сім’ї. Основним же засобом для існування була продаж великої рогатої худоби. Безземельні селяни йшли на заробітки до панів і зокрема до пана Гладкого.

Гладкий Іван Павлович, купець І гільдії, жив постійно в м. Харкові, де мав крамниці і багато будинків. Крім того мав 7000 десятин (понад 7630 га)  землі, що розташовані на землях ТОВ "Маяк" та 2000 десятин (понад 2190 га) землі під Харковом. Цей пан рідко виїжджав у с. Калинівку, де тимчасово зупинявся і тоді об’їжджав свої земельні володіння. Там де пізніше була збудована школа в с. Березове, були розташовані панські сараї. Управляючим панською економією був Богатирьов Михайло Петрович. Ось до нього і йшло багато селян із села Великомихайлівка (Дібровки) та з інших сіл найматись за гроші на весняні, літні і осінні роботи. Крім того, в панській економії працювали і постійні сільські батраки, що доглядали худобу та виконували інші роботи.

Селяни обробляли панським знаряддям землю пана Гладкого, сіяли зерно, косили і збирали врожай. За цю роботу, важку і виснажливу, за працю з раннього ранку до пізнього вечора вони одержували незначну суму грошей. З них вираховували за те, що найманий селянин харчувався в період, який він працював. А як голодували? Ось що розповідає про це Гамій Лукія Тимофіївна: " Я працювала по найму з ранньої весни (від Великодня) і до пізньої осені (до Покрови). Виконувала різну роботу на панському полі з 5 годин ранку до 10 годин вечора. Годували дуже погано. Хліб давали чорний з остюками та похльобку. Справжнього борщу з м’ясом ніколи не давали. За цю роботу я одержала 25 крб. Чоловіки одержували за такий же строк, але за важчу роботу по 40 – 50 крб.

Управляючий панською економією Богатирьов був дуже жорстокий в поводженні з найманими селянами, не виплачував повністю обіцяні гроші."

Як розповідають очевидці (Швидун Семен, Чередник Серафима та ін.), управляючий не тільки лаяв селян брудними словами, а й бив батогом, якщо хто – не будь розгинав спину, щоб хоч трохи відпочити. Не раз селяни відкрито обурювалися проти експлуатації, вимагали збільшення заробітної плати, але пан Гладкий, як і управляючий Богатирьов, жорстоко розправлялись з головними бунтівниками: їх пороли батогами, виганяли геть, не заплативши навіть зароблених грошей.

Жовтнева революція і громадянська війна принесли за собою великі зміни, які торкнулися і нашого краю. Земля пана Гладкого у ці роки майже не оброблялася.

На просторих цілинних степах, які в минулому належали пану Гладкому, над балкою, біля березової діброви, де залишилися сліди поміщицької криниці та сараїв прокладена була рівна борозна, від якої були і наділені садибу хутора Березове восени 1920 року.
На новоутворений хутір виїхало чимало жителів села Великомихайлівка. Виїжджали найбідніші, ті хто не боявся труднощів і хотів спробувати щастя на нових землях. Багато з них ще раніше працювали в панській економії і добре знали ці землі. А вони й справді  були чудовими. Грунт був родючий. Поруч розташовувався гарний глибокий ставок в якому було багато риби. Біля ставка росли верби і берези. По схилах балки і в самій балці росли берестки. Ставок називався Березовим, бо був обсаджений березами. Від назви ставка пішла назва хутора.

Землі Радянська влада давала вихідцям на хутір по 2 десятини на члена сім’ї. Поселення почалося в березні 1921 року. Першими поселенцями були: Чередник Андрій, Горбенко Федір, Ляш Михайло, Гелетій Семен, Петренко Тимофій, Швидун Сергій, Панченко Федір, Білеченко Гордій. Першим переїхав на нове місце Чередник Андрій Максимович. Приблизно 20 – 25 березня 1921 року почали будувати курені, де й поселилися ці перші мешканці села Березове. Цей час і можна вважати часом заснування села Березове.

Перші жителі села Березове жили в земляних курінях. Поступово утворювалось невелике степове село. Спочатку у ньому жило 38 сімей.

За рівнем заможності селянські господарства були дуже різні. Дев’ять з них мали по парі коней чи волів, решта 1 – 2 корови. В 1921 році був неврожай і голод, крім куренів та хлівців ніяких будівель споруджено не було. Сюди прибували жителі сіл Дібрівки і Маломихайлівки. Прибували не тільки бідні селяни, а й заможні, які мали в достатній кількості робочої худоби, інвентар, зерно. До заможних селян належали Неліпа, Бубельний, Майфат, Щербина, Панченко. Саме Панченко Федір в 1922 році збудував найкращий на селі будинок. Він був з червоної паленої цегли, вкритий черепицею. З найстаріших будинків, які були збудовані першими поселенцями у 1922 – 1923 роках був будинок Романець Олени. Побудували його з шлаку, вкрили черепицею. В основному будинки будувалися з невипаленої глиняної цегли – саману і вкривались соломою.

У 1923 році неподалік від Березового виник хутір, який дістав назву Богданівка. Люди там жили заможніше, але поселення було якесь похмуре, зелених насаджень там було мало.

Бідним селянам було важко обробляти землю, бо землі було достатньо, а власного інвентарю для обробітку землі і "тяглової сили" було мало, або й зовсім не було. Доводилось хуторянам не тільки займатися збиранням врожаю з свого власного поля, але й відробляти заможним селянам за оренду інвентарю: Майфату, Щербині, Панченку. У них працювали безкінні селяни. У Панченка Федора батракували Староконь Кость та Паненко Роман.

З перших днів заснування хутора Березове помітно впливав на всі події в хуторі актив хуторян. Активісти організовували боротьбу з труднощами, на загальних зборах встановлювали основи дисципліни і навіть приймали місцеві закони.

Серед активістів найпомітнішими були: Кривокобильський Андрій Павлович,  Глушко Олексій Петрович, Глушко Уляна Петрівна, Кривокобильська Уляна, Охват Уляна, Гамій Олександра, Гамій Василь, Ілющенко Микола, Фисак Андрій, Фисак Феодосій. Це була передова молодь хутора. У 1925 році в Березовому збудували школу на 4 класи.

Неподалік від старої панської економії пана Гладкого невдовзі виник хутір Калинівка. Поряд лежало старе панське село Синявка (Новомиколаївка). У тому ж 1925 році всі ці села було підпорядковано Калинівській сільській раді (до цього входили до Вільшанської (Олексіївської?) сільради). Йшов час, господарства міцнішали. Дехто вже вважався куркулями.

В 1925 році актив хутора зумів організувати колективний обробіток землі, так званий ТСОЗ. Він являв собою найпростішу форму колективного господарства. В це товариство входило 8 – 10 господарств, воно мало назву "Перемога". Головою першого колективного господарства був Кривокобильський Яків Павлович, а потім Шевлюк Олексій Семенович, а з 1929 року знову Яків Павлович Кривокобильський. Бухгалтером працював Ілющенко Антон Кирилович.

Через рік почали створювати колгоспи: один у Березовому, а другий у Богданівці. У 1930 році це вже був один колгосп. Купили  один трактор ("Інтернаціонал") та молотарку, яка приводилась у дію цим трактором. У 1929 році по всій країні почалася ліквідація куркульства. У них забирали землю, майно, будівлі. У Федора Панченка було відібрано хату, землю, майно. В його будинку було організовано контору колгоспу "Перемога" і тимчасово влаштовано клуб. У 1930 році було збудовано новий будинок для контори  і сільської Ради.   

У колгоспі була одна конюшня, один корівник і два амбри. В розпорядженні колгоспу було близько 30 коней, воли, плуги, сіялки, косарки, полілки. Крім цього була молотарка, яка приводилася у дію двигуном, трактор, фургон. Було споруджено також млин.

Селянам видавали по 20 пудів зерна на дорослих і 10 пудів на дітей. З  1933 року селяни за свою працю на колгоспних ланах одержували зерно і гроші за трудодні.

Промислові товари можна було придбати в магазині, який був розташований у хаті Андросенка. У 1930 році розгорнуло свою діяльність Березівське сільпо. Першим головою сільпо був Шевченко Сергій Євтухович, бухгалтером була Глушко Уляна Петрівна.

У 1931 році в Березовому діяло відділення зв’язку. Завідуючим ним призначили А.М. Ляша, перед цим він закінчив місячні курси за фахом. У 1932 році Березівській колгосп передали на обслуговування технікою до Великомихайлівської МТС. Того ж року на території Калинівської сільради було вже 5 колгоспних господарств. В 1929 – 1930 роках секретарем комсомольської організації хутора Березове був Глушко Олексій Петрович. Комсомольці на зароблені гроші шляхом показу самодіяльних концертів обладнали клуб, який до того часу був спеціально збудований.

У 1925 – 1926 роках в хуторі Березово була відкрита початкова школа. З великим зусиллям побудували школу з чотирьох класів, але коли в 1930 році було збудовано новий будинок для контори і сільради, в приміщення бувшої контори перевели школу. Першим вчителем цієї школи була Братілова Марія Іванівна.

У 1929 році було організовано семирічну школу.

Перший піонерський загін виник при школі в 1933 році. Керувала роботою загону вчителька природознавства Дем`янченко Надія Пантелеймонівна. Першими піонерами були: Гребенюк Павло Павлович, Глушко Федір Петрович, Василенко Михайло Прокопович, Кодаш Андрій, Мітла Варвара Павлівна, Дроздова Галина, Денисенко Оксана, Коваленко Марія, Близнюк Федір, Гамій Сергій Михайлович. Більш організовано проводилась піонерська робота в 1935 році. Павло Балагура – старший вожатий заснував першу піонерську дружину. Всього було організовано три піонерські загони в яких налічувалося від 30 до 50 піонерів.

Активними членами цієї піонерської організації були: Польський Олексій Артемович, Куриленко Йосип Опанасович, Швидун Григорій Семенович. У 1936 – 1937 роках піонервожатим був учитель фізкультури    Козачок Олексій Дмитрович.

Шукаю родичів:
Павлюк (Великомихайлівка Дніпр.); Лопатка (Великомихайлівка Дніпр., Успенівка Костанайська обл. Казахстан); Бурлай (Катериніака Дніпр., Єнакіеве); Карпенко (Херсон, Семипалатинськ, Єнакієве); Стефаненко (Верхня Терса Запор.обл.); Кияниця (Новомосковськ Дніпр.); Прохоренко, Вербецький, Сандецький (Хуторо Губиниха Новомск.р-н Дніпр.); Лебедев, Семенов, Косенок (Сураж, Яновичі Вітебська обл. Білорусь)
Спасибо сказали: о и, kuks702

Поделиться

2

Re: Березове, Покровський р-н, Дніпропетровська обл.

Виктор Павлюк пишет:

З сайту с.Березове Березівської школи:

http://images.vfl.ru/ii/1626626750/7dbb77e2/35200176.jpg

http://images.vfl.ru/ii/1626626881/9dd06ea3/35200198.jpg

Спасибо сказали: Ann, Виктор Павлюк, kuks703

Поделиться