Тема: Казки та казкарі
Мене буквально приголомшило недавно прочитане. У 1972 році у московському в-ві "Наука" вийшов "Карпатский сборник". Серед інших там є стаття відомого фольклориста, дослідника казок Закарпаття П.В. Лінтура "Собирание и некоторые проблемы изучения фольклора Советского Закарпатья". Автор розповідає, що він проїхав дорогами свого попередника Володимира Гнатюка зі Львова, який записував казки на початку 20 століття, перед ДСВ. Ось його (Лінтура) слова:"Мы посетили те населённые пункты, где полстолетия тому назад останавливался В. Гнатюк, и познакомились с детьми и внуками его сказочников. Так, в с. Стройно мы встретились с сыном Михайла Фотула, который хорошо помнил выдающегося украинского фольклориста и рассказал нам интересный эпизод о том, как Гнатюк повёз его отца в Мукачево на ярмарку и, показывая рукой на стадо откормленных быков, воскликнул:"Михайле! Вибирайте собі за ваші казки пару волів, котрі найкращі!"
Виходить, у часи Австро-Угорщини науковець гнобленого народу мав такі гроші у кишені, за які він міг за сотню казок купити пару гарних волів казкареві. А також виходить, що етнографічна наука й фольклористика у СРСР і в сучасних Україні й Росії - то суцільне смердюче багно! Підкреслюю - і в Росії також.