Тема: Олексій Лаврентійович Лапко
Олексій Лаврентійович Лапко
ⓒ При копіюванні матеріалів посилання на сайт обов'язкове
Ґречна подяка Сидорук Лілії Яківні, завдяки якій були перескановані та оприлюднені матеріали О.Л. Лапка.
Тема створена з метою вшанування пам’яті Олексія Лаврентійовича Лапка – людини, яка все своє життя присвятила дослідженню історії рідного краю.
Для тих, кого цікавить історія Великої Михайлівки, будуть викладатись публікації, основані на нововідкритих історичних джерелах та знайдених матеріалах з особистих архівів, розповіді про мешканців. Ціль таких розвідок – зберігати тяглість досліджень, започаткованих педагогом.
Багата Покровщина різними скарбами, й найціннішим з них є люди. Працьовиті й талановиті, вони уславлювали й розвивали наш рідний край протягом десятиліть. Одною зі знаних постатей Покровщини був за життя і залишається педагог, краєзнавець, колекціонер, історик Олексій Лаврентійович Лапко.
До написання розповіді про Олексія Лаврентійовича мене спонукало бажання встановити справедливість. Останнім часом довелося чути від деяких людей, що Олексію Лаврентійовичу незаслужено надали «ореол знаного краєзнавця», а зібрані їм матеріали це - «в якійсь мірі легенди». Тому й прийшло рішення розповісти про людину, пам'ять про яку варто берегти.
Життя та діяльність Олексія Лаврентійовича відбились у зворушливих присвятах до краєзнавчих видань, у спогадах людей, які його добре знали й шанували. Розповіді його учнів, фотодокументи, залишки особистого архіву – усе це допомогло скласти образ блискучого краєзнавця.
Народився Олексій Лаврентійович у трудолюбній працьовитій сім'ї. За архівними документами по батьківській лінії був він нащадком давнього козацького роду, що йде від козака Лапка, переселеного у Велико-Михайлівку, ймовірно, із Роменського повіту. [ http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … #p142357].
У ті часи на волосні посади обирали людей надійних і добропорядних. А представники роду Лапків були в пошані в односельців. У документах Великої Михайлівки періоду земства не раз зустрічається це прізвище. Це й сільський староста Григорій Лапко, і Лапко – «заседатель по части полицейской».
По материнській же лінії Олексій Лаврентійович з Орестопільського роду Бурлаїв – знаного багатьма талановитими співцями, музикантами та художниками. Серед них і двоюрідні брати Іван Іванович Бурлай і Савелій Якович Бурлай, які були учасниками Великомихайлівської театральної трупи, і Олексій Петрович Бурлай – Член Спілки художників ТАРСР, і багато інших. Недарма ж колись поміщик Євецький намагався заселити своє село артистично та художньо обдарованими людьми!
Родина Лапків відзначалася здоровими патріархальними звичаями, притаманними традиційній українській сім'ї. Це привітність, доброзичливість, повага і шанобливе ставлення до старших в родині, а ще любов до чистоти, охайність, потяг до краси.
Іноземці, які мандрували Україною ще у 18 ст., неодноразово відзначали охайність українців в побуті, прагнення прикрасити своє житло. Німецький вчений Ґотліб Ґмелін, відвідавши Україну в 1770-х рр. писав: [українці – прим. авт.] «люблять і пильнують чистоти, для того і в найпростіших хатах у них значно краще, ніж у найбагатших дворян-росіян».
Мені довелося кілька разів відвідувати родину Лапків. Мати Олексія Лаврентійовича завжди гостинно зустрічала нас. Впадали в око домашній затишок, чистота й лад у хаті. Вразили мене тоді дивовижні величезні морські раковини та гілочки білих коралів, що лежали на серветках. Це був подарунок Олексію Лаврентійовичу від учня, який служив на морському флоті. Ще запам’ятався чудовий квітник, виплеканий родиною. Багряніли чорнобривці, красувалися різнобарвні жоржини. Не залишав Олексій Лаврентійович опікуватися квітами й після смерті батьків.
Взаємна повага в родині, шанобливе ставлення до батьків – така атмосфера панувала в сім’ї Лапко. Звернення до батьків з пошаною – традиційне до недавнього часу в українських родинах, де від покоління до покоління зверталися до батька й матері на «Ви» – така культура спілкування було звичайною й у Лапків.
Микола, Оля, Олексій Лапко - 1930 р. ( З сімейного архіву Бурлай)
Звичним було і збереження родинних цінностей. Усе життя зберігав Олексій Лаврентійович листи з фронту від свого брата Миколи. Пожовтіли трикутники не можна читати без хвилювання. Незважаючи на важкі фронтові обставини, Микола вболівав за рідних. Давав брату, сестрі поради та настанови про необхідність продовжувати навчання після школи, турбувався долею батька. Наче рятувальна ниточка, зв'язували вони солдата з родиною, зберігали надію на швидку зустріч і перемогу.
Призвали Миколу Лапка в перші дні липня 1941 року. Його фронтовий шлях розтягнувся на довгі чотири роки й обірвався 27 березня 1945-го. Жінка-листоноша принесла в родину листа від друга Миколи, який написав, що їхнього сина та брата поранено й відправлено у шпиталь, а згодом їм повідомили, що Лапко Микола Лаврентійович помер від важких ран, переслали нагороди і документи. Через багато років сестра Оля змогла відвідати могилу брата в Чехословаччині.
Лапко Лаврентій Олексійович, Феодосія Пантеліївна Лапко (в дівоцтві Бурлай) з сином Олексієм, дочкою Ольгою. (Світлина з сімейного архіву. Передана у Великомихайлівський краєзнавчий музей)