1 (01-08-2020 16:43:40 отредактировано Xtravaganza)

Тема: Ходорів / Ходоростав / Chodorow Львівська обл. /Galicja

Ходорів, Ходоростав, Ходорів-став, Chodorow

Місто Ходорів розташоване у південно-західній частині природного району Опілля, в пониззі р. Лугу - лівої притоки Дністра, на перехресті залізниць: Львів - Івано-Франківськ і Стрий -Тернопіль.
Назва міста
За найвірогіднішою версією, назва міста походить від чоловічого імені Ходор (народний варіант імені Федір, Хведір). До цих імен наближене й ім'я Теодор, яке бере початок від грецьких слів Теос (Бог) і дорон (дарунок). Отже, буквально Божий дар. Історик, дослідник літописів Антоній Петрушевич підтверджує думку про початкове походження назви міста від імені Теодор. Він пише: «Руське ім'я Ходор, Хведір, Хведько, Федько зіпсоване руською вимовою імені Теодор»

Однак, городище ранньослов’янської доби на місці Ходорова було набагато раніше, ніж на ці терени принесене було ім’я Федір. Очевидно, це було поселення білих хорватів, бо ж Ходорів лежить поблизу їх можливої столиці – тепер селище Стільське. Декотрі історики стверджують, що за давньою легендою, поширеною в роді Ходорівських, Ходор разом з трьома братами-княжичами Данилом, Васьком і Ванком Корчаками прибули на Русь з Угорщини. Від нього нібито і пішов рід Ходорівських. 

За іншою версією назву міста складається з трьох частин: Ход-о-рів. Перша частина трансформувалася від слова хід або ходити. Тому назву можна трактувати ще й так: ходити ровом, ходити по рову. Цю версію розповіли старожили міста. 

В історичних джерелах збереглась датована 5 листопада грамота Дмитра Волчковича – „пана і законного дідича з Ходорова, повіту в Руській Землі”, якою він засвідчив акт дарування с. Ганачева (тепер с. Ганачівка Перемишлянського р-ну Львівської області.) львівському монастиреві францисканців (римо-католицьке монаше згромадження). У грамоті, написаній латинською мовою, Ходорів згадується як адміністративний центр – „districtus”, що в перекладі означає повіт. 

Однак археологічні розкопки засвідчують, що територія поблизу міста заселена значно раніше. Тут виявлено поселення кам`яного віку, яке існувало 8-7 тис. років тому. Поселення бронзового віку (5-4 тис. років тому) відоме біля с. Залісок (6 км. на захід). Знайдено також поселення і поховання либіцької культури, що відноситься до перших століть н.е. 
У багатьох документах, що з’явилися після грамоти 1394 р., місто назване Ходорівстав. Це пов’язане з тим, що з початку воно розташовувалося на острові, утвореному ставом і одним з рукавів ріки Лугу. Саме наявність ставу та ріки зумовили зручне розташування поселення. До речі на одній з старовинних печаток зображено рибалку з „павуком” (сітка для лову риби). Ця печатка покладена в основу теперішнього герба Ходорова. 

У складі Королівства Польського та Речі Посполитої 

Вперше згадується у 1394 р. під назвою Ходорів-став, Ходоростав. Як і більшість старовинних поселень, Ходорів розташувався в місці, пристосованому до оборони: в межиріччі Дністра та його притоки Лугу. Як підказує стара назва Ходорова, поблизу міста й справді розташовані кілька великих ставків, зокрема, Ходорівський та Отиневицький стави.
На початку 17 ст. власником міста був граф Федір (Теодор) Тишкевич на Логойську — підстолій Берестейського воєводства, зять князя Януша Кузьмича Заславського. 

У складі імперії Габсбургів

За Австрії містечко в Бобрецькому повіті, з 1890-х pp. — залізничний вузол. 29 листопада 1897 року почався рух відтинком залізниці Ходорів — Підвисоке.  3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 20 000 осіб. 

Після початку Першої світової 1914 р. Ходорів стає ареною жорстоких боїв між австрійськими і російськими військами. 27 лютого 1919 р. Ходорів став свідком неабиякої події: до міста прибув Головний отаман, член Директорії Симон Петлюра. Високого гостя на станції, прикрашеній синьо-жовтими прапорами зустрічав президент Петрушевич, генералітет УГА. Під час травневого польського наступу 1919 р. Ходорів став плацдармом воєнних дій. Через рік західноукраїнські землі захопили нові агресори. Вранці 19 серпня 1920 р. бригада червоної армії під командування П. Потапенка рушила на Ходорів. Містечко взяли без опору, але через два дні 21 серпня 1920 р. червоні частини, внаслідок несприятливого становища на фронті, змушені були відійти. Після Першої світової війни Ходорів знову опинився під Польщею.

30 червня 1941 р. Національні збори у Львові під проводом ОУН проголосили Акт відновлення Української держави. У цей же день у Ходорів увійшли німецькі війська. Національне життя в Ходорові проіснувало два місяці. У вересні розпочалося жорстоке переслідування українських патріотів. Німецька окупація дорого обійшлася Ходорівчанам. 128 осіб відправили на каторжні роботи до Німеччини. Особливо знущалися над єврейським населенням, близько 300 осіб розстріляли у лісі біля цукрового заводу. Якщо перед початком війни у Ходорові налічувалося 8 тис. жителів, то в 1943-43 рр. залишилося 3280 осіб.



Втрачені пам'ятки

У XV столітті на острові було збудовано замок з укріпленнями, відділений від міста ровом зі звідним мостом. Звідси до центру, що мав вигляд квадратної площі з ратушею посередині, проходила вулиця. На ній власник міста Юрша Ходорівський збудував 1460 р. костел, який зберігся до наших часів. У 1777-1778 рр. його реконструювали.ФОТО Старе місто оточували вали з баштами. Вхід був через брами: одна в східній частині виходила на греблю. Друга була на заході, над рукавом Лугу. Він пролягав неподалік від церкви (тепер там болото зі сквериком біля храму). Слідів замку нині не збереглося . Але про нього нагадує вул. Замкова. У 30-х роках ХХ століття на тому місці де-не-де валялися уламки мурів, але під час повені у роки Другої світової війни, коли виникла загроза затоплення будинків водою зі ставу, землю з гори з залишками мурів було перевезено вагонетками і висипано греблю (документи свідчать, що греблю будували також у 1770-1771 рр.) Тепер на місці замку житловий мікрорайон. 

У Ходорові була дерев'яна синагога, найгарніша серед усіх дерев'яних божниць на Галичині. За даними краєзнавця, уродженця міста І. Чумака, одна з найвідоміших єврейських святинь в Україні була побудована у 1642-1652 рр. Ходорівська синагога мала просту аркоподібну стелю, мальовничості синагозі надавали відкриті галереї та високі дахи із заломами, вкриті ґонтом, а особливо розкішним був інтер'єр – у 1650-1652 рр. маляр Ісраель бен Мордехай Лісніцкі оздобив синагогу чудовими поліхромічними розписами. У 1714 р. розпис храму був відновлений Ісааком бен Йегудою Лейбою. Розписи встигли дослідити і захоплено описати мистецтвознавці на початку ХХ ст. Синагога була зруйнована під час Першої світової війни (тоді російські війська цілеспрямовано нищили, спалювали єврейські квартали містечок). Жодна дерев'яна синагога на Галичині не збереглася. Але по чорно-білим фотографіям була зроблена кольорова віртуальна реконструкція розписів синагоги, яку можна побачити в Музеї Діаспори в Ізраїлі.

Цікаві факти

До середини XVIIІ ст. відносяться перші відомості про освіту. У 1743р. у містечку діяла початкова єврейська школа, а також бесемедрич (духовна єврейська школа). 25 листопада 1857 р. засновано початкову тривіальну, тобто громадську школу. До цього часу при церкві Косми і Дам’яна була парафіяльна школа. 1873 р. тривіальна школа з однорічної реорганізована в дворічну. В 1884 р. в Ходорові діяла чотирирічна школа, а у 1886 р. Школу реорганізували у п’ятирічну. У 1904 р. тривіальна школа поділилася на п’ятирічну школу для хлопців і дівчат, такий поділ зберігся до 1914 р. У 1925 р. семирічна (повшехна) школа для дівчат і хлопців перейшла до нової будівлі (тепер СШ №1). Викладання велося польською мовою. Лише 1928 р. вдалося організувати приватну початкову 4-класову школу з українською мовою навчання. На восьмий рік у школі було вже 7- класове навчання. 

У 1785-88 рр. у Ходорові проведено опис земельних угідь та селянських повинностей, відомий під назвою „Йосифінська метрика”. Отож тоді налічувалося 214 житлових будинків, у тому числі 109 єврейських. Крім цього тут було 10 гуралень (винниць), двірська ратуша, костел, синагога, єврейська школа, кахельна лазня.

Блюсович, Добош/Добуш, Плютач, Калинец, Русин, Готра, Машкаринец, Васильев, Нишин, Климкович, Вилинский, Домарацкий, Дубанёвский, Пясецкий, Семигиновский, Николин, Кук, Комаринский, Горленко Марков.
Спасибо сказали: Balakyn1

Поделиться

2 (01-08-2020 17:48:10 отредактировано Xtravaganza)

Re: Ходорів / Ходоростав / Chodorow Львівська обл. /Galicja

Відомі особи


Ольга Возниця — відома майстриня вишивки,
Сильвестр Калинець — український поет, прозаїк, драматург, перекладач і журналіст, відомий громадський діяч серед української діаспори в Бразилії, перший перекладач безсмертного Шевченківського «Заповіту» португальською мовою,
Микола Верещинський (1793—1882) — священик, народознавець, меценат, відіграв важливу роль у відродженні та становлення і народного спрямування українського суспільно-культурного руху в Галичині.
Освальд-Мар'ян Бальцер (1858—1933)— польський історик права, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, поет і літератор, учений, організатор науки, ректор Львівського університету, архівіст і видавець.
Іван Кедрин-Рудницький — видатний український журналіст, публіцист, активний учасник визвольних змагань, громадський діяч серед української діаспори.
Дмитро Дубаневич (1900—1933) — Один з перших членів української військової організації, учасник нападу на повітову касу Долини 1925 р.
Григорій (Закаляк) (1908—1984) — архієпископ Ужгородський і Мукачівський, зберіг для відродження Української Греко-католицької Церкви жезл Блаженнішого митрополита Андрея Шептицького.
Іван Грицьків (1982) — депутат Львівської Обласної Ради VI скликання. Автор та розробник першої всеукраїнської християнсько-психологічної медично-оздоровчої програми «Таємниця Щастя».
Ігор Калинець (1939) — український поет, яскравий представник хвилі поетів-шістдесятників, лауреат премії ім. Івана Франка у США, ім. Василя Стуса, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка.
Ярослав Климкович (1925—1948) — вояк дивізії «Галичина», Музикант, композитор, поет.
Романа Кобальчинська (1946—2013) — відомий етнограф, провідний спеціаліст Музею архітектури і побуту України в Києві, автор наукових досліджень, книг, публікації у пресі, виступів по радіо і телебаченні.
Теодор Кудлик (1909—1990) — активний громадський діяч на Ходорівщині 30-4—х років, а також багато років — в українській громаді Великої Британії; довголітній голова Центрального патріархального комітету Української Помісної, Католицької Церкви у Великій Британії; голова Союзу українців Британії, член теренового проводу ОУН., письменник, поет, журналіст, публіцист.
Лопушанський Володимир (1903—1987) — український письменник, творчість якого була вимушено забута, звинувачений в антирадянщині та співробітництві з фашистами, засуджений радянською владою 1953 р.
Блаженна Тарсикія Ольга Мацьків (1919—1944) — прожила мученицьке життя і стала Святою, проголошена Папою Іваном Павлом II Блаженною мученицею. Мощі сестри Тарсикії знаходяться в храмі св. Косми і Дам'яна у Ходорові,
Володимир Сохан (1923) — багатолітній Головний секретар Українського Народного Союзу в США, один з засновників Світового конгресу вільних українців, заступник голови Української Американської координаційної ради, член дирекції Координаційного комітету допомоги Україні, журналіст.
Войцех Урбанський (1820—1887) — польський педагог, вчений-фізик, професор та багатолітній керівник бібліотеки Львівського університету.[16]
Володимир Пресняков (старший) (1946) — російський композитор, саксофоніст, аранжувальник, заслужений артист Росії.
Митрополит Онуфрій (Олег Володимирович Легкий) (1970) — архієрей Української православної церкви (Московського патріархату), митрополит Харківський і Богодухівський
Роман Яців (1956) — професор, проректор з наукової роботи ЛНАМ, член Спілки художників «Клуб українських мистців», заслужений працівник культури України, лауреат Львівської обласної премії в галузі культурології, музейництва та мистецтвознавства ім. Святослава Гординського (2008).
Шудрава Марія Михайлівна — лицар Бронзового хреста заслуги УПА
Гамкало Зенон Григорович — український вчений ґрунтознавець

(інформацію взято з ВІКІПЄДІЇ)

Блюсович, Добош/Добуш, Плютач, Калинец, Русин, Готра, Машкаринец, Васильев, Нишин, Климкович, Вилинский, Домарацкий, Дубанёвский, Пясецкий, Семигиновский, Николин, Кук, Комаринский, Горленко Марков.

Поделиться

3

Re: Ходорів / Ходоростав / Chodorow Львівська обл. /Galicja

Xtravaganza, бажано давати посилання на джерела інформації, яку ви наводите (якщо це не ваші власні дослідження).

Цікавить інформація:
Махиньки с. Тростинка і с. Шевченківка Васильківського р-ну Київської обл.;
Гарник, Бадьорко, Лисий, Яненко Бершадського р-ну Вінницької обл.;
Шапран, Піскаленко, Григоренко с. Тростинка Васильківського р-ну Київської обл.
Спасибо сказали: Xtravaganza1

Поделиться

4

Re: Ходорів / Ходоростав / Chodorow Львівська обл. /Galicja

Balakyn пишет:

Xtravaganza, бажано давати посилання на джерела інформації, яку ви наводите (якщо це не ваші власні дослідження).

Упс, простите. Это из википедии. Думала, просто можно вставить. 

Блюсович, Добош/Добуш, Плютач, Калинец, Русин, Готра, Машкаринец, Васильев, Нишин, Климкович, Вилинский, Домарацкий, Дубанёвский, Пясецкий, Семигиновский, Николин, Кук, Комаринский, Горленко Марков.
Спасибо сказали: Balakyn1

Поделиться

5

Re: Ходорів / Ходоростав / Chodorow Львівська обл. /Galicja

Xtravaganza, можна просто вставити. А внизу просто написати: "Вікіпедія" і дати посилання. Можливо, хтось зацікавиться - то щоб знали, звідки узята інформація (а то за кожною особою будуть вас допитуватися).

Цікавить інформація:
Махиньки с. Тростинка і с. Шевченківка Васильківського р-ну Київської обл.;
Гарник, Бадьорко, Лисий, Яненко Бершадського р-ну Вінницької обл.;
Шапран, Піскаленко, Григоренко с. Тростинка Васильківського р-ну Київської обл.
Спасибо сказали: Xtravaganza1

Поделиться