1

Тема: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Литература и источники по Екатеринославской губернии.

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.

Share

107

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

serg.ch, или ее можно отсканировать в РГБ за деньги. Но для этого нужен кто-то в РФ...

Хотіли розстріляти цей народ? / Не вийшло – хочете його ділити?
Хоч прикладіть усіх своїх щедрот, / Не вийде – ми ж Господні діти...
Кочан (Кочановский, Кочаненко)
Шолудько (Шолудченко, Жолудко)
Thanks: kbg_dnepr, serg.ch2

Share

108

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Как в Екатеринославской губернии назывались территории современного Томаковского р-на Днепропетровской области?

Thanks: Expert1

Share

109

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Томаківка була частиною Катеринославського повіту. А волості там були різні - Томаківська, Анастасівська, Вищетарасівська, Борисівська та ін.

110

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

SVKM de L пише:

serg.ch, или ее можно отсканировать в РГБ за деньги. Но для этого нужен кто-то в РФ...

Хотябы заказать должен резидент РФ. А оплатить можно и из Украины. Мы недавно так заказывали книгу по Верхнему Рогачику

Thanks: serg.ch, SVKM de L2

Share

111

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Шановні форумчане!Підкажіть, як можна отримати потрібну інформацію з книги "Список земельных владений Александровского уезда"? Мене цікавить Воскресенська та Кінсько-Роздорська волості.

Share

112

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Колеги, треба допомога) В Державному архіві Дніпропетровської області є декілька матеріалів:
«Новомосковский уездный землемер Екатеринославской
губернии». Ф.41,1886,1896 гг.


«Павлоградская уездная землеустроительная
комиссия  Екатеринославской губернии»,Ф. 655,
1895, 1905 гг.


«Екатеринославская межевая контора», Ф.648,
1784,1786-1798,1917 гг.



Чи хтось читав ці матеріали, який там зміст, може має копії?


Дякую.


 

Share

113

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Фонд 648. Катеринославська межова контора

114

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Добрий день!

Допоможіть знайти повну версію книги в ел. вигляді :


«Знак отличия Военного ордена Св. Георгия. Списки пожалованным за русско-японскую войну 1904–1905 гг.» Сост. Д. Бутрым, И. Маркин. М.: 2006


Дякую.

Share

115 ( 28-03-2017 10:25:43 змінене serg.ch )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

serg.ch пише:

Колеги, можете завантажити:

https://fex.net/967845508952


"Список населенных мест Новомосковского уезда Екатеринославской губернии / Оценоч.-стат. отд-ние Екатериносл. губ. зем. управы. - Екатеринослав : Екатериносл. губ. зем. управа, 1902. - [2], 29 с.; 24.

Колеги, стосовно теми (питання) про книги:
1. Список населенных мест Новомосковского уезда Екатеринославской губернии / Оценоч.-стат. отд-ние Екатериносл. губ. зем. управы. - Екатеринослав : Екатериносл. губ. зем. управа, 1902
2.Списки сельских обществ и общин Екатерннославской губернии. Вып. 1-8 с прил. Екатеринослав, Губ. земская управа, 1899.

Про ці джерела мені написав Валерій Сероухов. З книги "Список сельских обществ и общин" маю одну сторінку (в додатку). Важливо, що там написані минулі власники сел, хуторів.  А в "Списках населенных мест" є інформація про мешканців, в т.ч прізвища.
Буду вдячний, за інфомацію, де можна їх отримати?!

Thanks: FindMyRoots1

Share

116 ( 30-03-2017 20:35:35 змінене О.І. )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Статистические материалы по волостному и сельскому управлению тридцати четырех губерний, в коих введены земские установления : Свод данных, доставл. по циркуляру М-ва вн. дел от 17 янв. 1880 г. за № 4 / (Сост. в Канцелярии Особой комис. для сост. проектов мест. упр.). - [Санкт-Петербург, 1886].


http://images.vfl.ru/ii/1490873354/424573f8/16664378.png


Есть Екатеринославская губерния  со всеми уездами

dlib.rsl.ru/viewer/01003547539#?page=2

Share

117

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Список населенных мест Бахмутского уезда Екатеринославской губернии Екатериносл. губ. зем. управа , 1902 — 2, 35 с. нэб.рф/catalog/000200_000018_v19 … 66/viewer/

Список населенных мест Верхнеднепровского уезда Екатеринославской губернии Екатериносл. губ. зем. управа , 1902 — 2, 39 с. нэб.рф/catalog/000200_000018_v19 … 68/viewer/

Список населенных мест Екатеринославского уезда Екатеринославской губернии Екатериносл. губ. зем. управа , 1902 — 2, 27 с. нэб.рф/catalog/000200_000018_v19 … 83/viewer/

Список населенных мест Новомосковского уезда Екатеринославской губернии Екатериносл. губ. зем. управа , 1902 — 2, 29 с.  нэб.рф/catalog/000200_000018_v19 … 86/viewer/

Список населенных мест Славяносербского уезда Екатеринославской губернии Екатериносл. губ. зем. управа , 1902 — 2, 27 с. нэб.рф/catalog/000200_000018_v19 … 88/viewer/

З повагою, Сергій Овчаренко

Share

118

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Кочергін І. О. Дворяни-землевласники Верхньодніпровського повіту (друга половина ХІХ ст.)  // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки. - 2016. - Вип. 12. - С. 79-150. ikp.nmu.org.ua/pdf/2016/12.PDF
В   публікації   представлено   список   дворян-землевласників Верхньодніпровського повіту Катеринолсавської губернії другої половини ХІХ ст. Наведено дані про площу та місцезнаходження маєтку, чин, титул, прізвище, ім’я та по-батькові землевласника.

З повагою, Сергій Овчаренко

Share

119

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Романченко В. В. Зародження громадянського суспільства  у середовищі міського соціуму Катеринослава  другої половини XIX – початку ХХ ст.

Share

120

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

DVK_Dmitriy пише:

Екатеринославская ученая архивная комиссия.

Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии /
Изд. под ред. А. Синявского. - Екатеринослав, 1904 - 1915. - 10 т.

shpl.dlibrary.org/ru/nodes/13089 … -1904-1915

Можно скачать здесь:

mirknig.su/knigi/history/79762-l … -7-10.html

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.

Share

121 ( 21-09-2017 23:01:32 змінене DVK_Dmitriy )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Джерела з історії міської забудови Катеринославщини кінця XVIII – початку ХХ ст.

Оксана Бублик

2017 р.

Опис:

Мета роботи полягає у визначенні ступеня репрезентативності
актуалізованої джерельної бази, проведенні комплексного джерелознавчого
аналізу та встановленні інформаційного потенціалу джерел з історії забудови
Катеринослава, Олександрівська, Маріуполя, Павлограда, Нікополя кінця ХVIIІ –
початку ХХ ст.
Досягнення мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:
 визначити стан наукової розробки проблеми та дослідити еволюцію
підходів до вивчення міської забудови міст Катеринославщини;
 з’ясувати специфіку формування первісної джерельної бази дослідження та
фондоутворення;
 провести класифікацію джерел;
 проаналізувати інформативні можливості джерел різних типів, видів та
різновидів для дослідження комплексу проблем, пов’язаних з історією
забудови зазначених міст;
 дослідити особливості відображення у джерелах розпланування населених
пунктів та зміну проектувальної ідеї щодо міст Катеринославщини;
 простежити еволюцію забудови міст, будівельні нашарування та їх
трансформації у контурі міста;
 з’ясувати роль запорозької спадщини у просторових рішеннях та забудові
міст;
 дослідити формування соціальної інфраструктури, а також зміну
конструкторських та планувальних характеристик забудови.

Зміст:

АНОТАЦІЯ…………………………………………………………………………….2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………………17
ВСТУП………………………………………………………………………………...18
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………………………….23
1.1 Огляд історіографії………………………………………………………………..23
1.2 Методи дослідження……………………………………………………………...34
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ ТА АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ З
ІСТОРІЇ МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ..............................38
2.1 Циркуляція документів з питання містобудування
Катеринославщини………………………………………………………………….38
2.2 Фондоутворення документів про забудову міст
Катеринославщини………………………………………………………………..…..55
2.3 Типологічна та видова класифікація джерел з історії міської забудови Степової
України………………………………………………………………………………...61
2.4 Археографічні публікації…………………………………………………………65
2.5 Місцеві та фахові періодичні видання з історії архітектури
Катеринославщини……………………………………………………………………69
2.6 Проектувально-картографічні джерела……………………….…………………76
2.7 Художньо-зображувальні джерела ………………………………...……………92
2.8 Архітектурні пам’ятки сучасних міст Дніпра, Павлограда, Запоріжжя,
Маріуполя та Нікополя……………………………………………………...………..96
РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛ З ІСТОРІЇ
МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ……….……...115
3.1 Козацькі поселення у долі міст наприкінці XVIII – першій половині
ХІХ ст.…………………………………………….......................................................115
3.2 Козацькі родини в містах Катеринославщини в другій половині ХІХ – початку
ХХ ст. ………………………………………………………………...................…134
3.3 Містобудівні проекти та організаційно-просторові рішення…….…………139
3.4 Процес освоєння міського простору Катеринославщини з кінця XVIII –
початку ХХ ст. ………………………………………………………………………163
3.5 Соціальна інфраструктура у другій половині ХІХ – початку ХХ ст…………184
3.6 Забудова та її конструкторські й матеріальні характеристики протягом кінця
XVIII – початку ХХ ст. ……………………………………………………………..207
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………222
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………230
СПИСОК ДОДАТКІВ……………………………………………………………...307
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….…..312


chtyvo.org.ua/authors/Bublyk_Oks … u_KhKh_st/

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.

Share

122

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Шукаю книгу "Вся Екатеринославская губерния. 1913 г." Скажіть, де можна скачати це видання?

Share

123

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Справочная книга Екатеринославской епархии за 1913 год нэб.рф/catalog/000199_000009_004196100/viewer/

З повагою, Сергій Овчаренко

Share

124

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Макидонов А.В. Первые метрические книги г. Запорожья (Александровска) (1774-1788) Издательство: Запорожье: Статус  2017
mirknig.su/knigi/history/245978- … -1788.html
Эта книга вводит в научный оборот очень важный для истории города Запорожья письменный источник, хранящийся ныне в Государственном архиве Запорожской области – метрические книги церкви Свято-Покровской форштадта (посада) Александровского.В книге также представлена исповедная ведомость, составленная в 1783 г. при церкви Свято-
Покровской форштадта Александровского, которая уже была опубликована автором в 2014 г. в книге:«Днепровская линия (1770-1797)».

З повагою, Сергій Овчаренко

Share

125

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

https://dlib.rsl.ru/viewer/01004183269#?page=19

Халютин, Петр Васильевич.
Крестьянское хозяйство в России [Текст] : извлечение из описаний хозяйств, удостоенных премий в память трехсотлетия царствования дома Романовых / составил старший специалист по сельско-хозяйственной части П. В. Халютин ; Главное управление землеустройства и земледелия. Департамент земледелия. - Петроград : Типография акц. общ. тип. дела, 1915. - 23 см.
Т. 2, вып. 4: Новороссийския губернии. Бессарабская, Екатеринославская, Таврическая, Херсонская и Область Войска Донского. - 1915. - 80 с. : ил., табл.

Share

126

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

История Новороссии [Текст] (отв. ред. В.Н. Захаров ; Рос. ист. об-во; Ин-т рус. истории Рос. акад. наук. — Москва: Центр гуманитарных инициатив, 2018. — 864 с.

Критический разбор https://zn.ua/HISTORY/vstrecha-s-proshl … 6834_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

127 ( 24-03-2019 16:50:55 змінене kbg_dnepr )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

УДК 94(477.6)"18"
Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2013, вип. XXXV
В. М. Тлєуш
СТВОРЕННЯ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ: ВІД ЗАПОРОЗЬКИХ ВОЛЬНОСТЕЙ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ОДИНИЦІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Стаття присвячена висвітленню історії інтеграції південноукраїнського регіону до складу Російської імперії та його реформуванню протягом другої половини ХVIII ст., результатом чого стало створення уніфікованої до загальноросійської системи управління Катеринославської губернії. Ключові слова: Катеринославська губернія, Південна України, інтеграція, уніфікація, управління, Запорозькі Вольності. Створенню у 1802 році Катеринославської губернії передувала насичена півстолітня історія інкорпорації південноукраїнських земель до складу Російської імперії. За цей час російський уряд спромігся не тільки включити цю територію, а і здійснити ряд заходів із приведення адміністративно-територіального устрою до загальноросійського зразка. Шлях до створення Катеринославської губернії, яка проіснувала більше як століття, продемонстрував процес уніфікації управління та спробу перетворення української території на суто російську адміністративно-територіальну одиницю.

+ Читати більше

Історія адміністративно-територіального устрою Південної України звертала на себе увагу багатьох дослідників. Першим до цього питання звернувся один з найвідоміших дослідників історії Південної України А. Скальковський ще у першій половині ХІХ ст. [1; 2]. Вперше об’єктом дослідження став окремий регіон Російської імперії, що мав свої особливості та відмінності від інших регіонів, за визначенням автора, – Новоросійський край. Вивчаючи багато аспектів історії регіону, дослідник студіював і особливості становлення та розвитку адміністративно-територіального устрою Новоросійського краю. Простежуючи історію Південної України від козацьких часів до 1823 року, А. Скальковський значну увагу приділяв діяльності Катерини ІІ та її фавориту Г. Потьомкіну як визначним діячам Новоросійського краю, які заклали початок позитивних перетворень в регіоні. Не слід забувати, однак, причини позитивної оцінки їхньої діяльності. А. Скальковський, будучи чиновником канцелярії Новоросійського генерал-губернатора М.Воронцова, виконував так би мовити державне замовлення окреслити історію регіону та створити позитивний імідж російської влади на теренах колишніх козацьких земель. Тож для дослідника період правління Катерини ІІ та генерал-губернатора південноукраїнських губерній Г. Потьомкіна вважається найвищим щаблем розвитку регіону, а їх діяльність щодо утворення благодатного краю високо оцінюється. А. Скальковський зазначає, що подальший розвиток Новоросії характеризується багатьма змінами, які, втім, врешті-решт призвели до створення родючого та заселеного краю. Дослідження історії Новоросії А. Скальковського спирається на широку джерельну базу, з якою він мав можливість працювати, будучи чиновником та отримавши особистий дозвіл М. Воронцова на опрацювання місцевих архівів. Утім, як зазначають деякі дослідники, робота А. Скальковського не позбавлена фактологічних помилок [3; 4; 5]. Але, не дивлячись на таку ситуацію, цінність даної роботи не підлягає сумніву.

Засновуючись на тих самих принципах важливості ролі Російської імперії у розбудові південноукраїнського регіону, інший дослідник Е. Загоровський будував свої студії. Висвітлюючи питання про організацію управління регіоном при Г. Потьомкіні та П. Зубові, автор значну увагу приділяв історії формування місцевих управлінських структур на загальноросійський зразок та створенні військових формувань на теренах Південної України [6; 7]. Наступним, хто звернувся до історії Південної України та її устрою, був Я.П. Новицький. Одна з його робіт присвячена створенню міста Олександрівська, історію якого веде від часу будівництва Олександрівської фортеці Нової Дніпровської лінії укріплень [8]. У даному дослідженні Я. Новицький розглянув історію виникнення і розвитку міських органів самоврядування, структури повітових установ. Не дивлячись на те, що дослідження Я. Новицького не охоплює всіх питань адміністративно-територіального устрою Південної України другої половини XVIII ст., цінним виявився підхід автора щодо історії міст, заснованих на основі військових фортець. Один з найяскравіших представників романтичної історіографії Д. Яворницький, досліджуючи історію запорозького козацтва, також звернувся до питань устрою Степової України до і після ліквідації Запорозької Січі [9]. Підносячи значення запорожців у історії регіону, дослідник, утім, позитивно оцінює діяльність одного з правителів на півдні – І. Синельникова. Не менш важливим в рамках адміністративної історії є його дослідження з історії міста Катеринослава, історія якого він пов’язує з козацькою слободою [10]. Від попередніх робіт значно відрізняється дослідження Н. Полонської-Василенко [11]. Вперше дослідниця звернулась до долі запорозького козацтва та його Вольностей після зруйнування Січі та розглядала історичний процес з точки зору інтересів українського народу. Н. Полонська-Василенко у якості основного чинника адміністративних перетворень у регіоні вважала ліквідацію запорозьких традицій та уніфікацію адміністративно-територіального устрою. Історії Південної України за часів Катерини ІІ та процесу підпорядкування регіону Російській імперії своє дослідження присвятив А. Маркевич. Автор відзначив важливу роль російської влади, зокрема й генералгубернатора Г. Потьомкіна, у здійсненні курсу колонізації та освоєння південноукраїнського регіону [12]. Окрім того, А. Маркевич влучно відзначив, що специфіка соціальних та політичних умов Запорозьких Вольностей стала на перешкоді здійсненню російським урядом адміністративного реформування.

У радянський час простежується зниження інтересу до історії Південної України та її адміністративнотериторіального устрою. Лише у другій половині ХХ ст. до цих питань починають звертатись дослідники, що цікаво, не регіональні, а столичні. Цим пояснюється і тематика досліджень та основні тези щодо ролі російської влади у розбудові регіону. Так, В. Кабузан, звертаючись до історико-демографічного стану південноукраїнського регіону, зробив спробу синтетичного представлення ходу формування адміністративно-територіального устрою Південної України останньої чверті XVIII – першої чверті ХІХ ст. [13]. Автор звернув увагу на певний континуітет запорозьких та нових імперських адміністративнотериторіальних одиниць. Визначна дослідниця Е. Дружиніна присвятила свої монографії історії Південної України [14; 15; 16]. Звісно, адміністративна історія регіону займала в її дослідженнях не останнє місце. Примітно, що історія Південної України та його реформування, уніфікація, авторка цілком слушно пов’язувала з зовнішньополітичними планами Російської імперії.
На сучасному етапі розвитку історичних студій, із розвитком регіоналістики, локальної історії, студіювання історії південноукраїнського регіону отримало нове дихання. Визначний дослідник історії південно-східного регіону, який ввів до наукового обігу велику кількість історичних джерел, В. Пірко присвятив своє дослідження процесу заселення та господарського освоєння регіону, не обійшовши, звичайно, питання адміністративно-територіального устрою. Доводячи своє дослідження лише до кінця XVIII ст., автор впевнено стверджував, що найактивніший процес залюднення припав якраз на останню чверть XVIIIст. та заклав особливості етнічного складу населення регіону у ХІХ ст. [17]. Причиною активізації переселенських процесів В. Пірко пов’язував із політикою російського уряду, направленою на зміцнення позицій Росії у Північному Причорномор'ї, яка значно посилила та доповнила стихійну міграцію до півдня України. Автор наголошував на тому, що саме адміністративні реформи, починаючи від ліквідації гетьманської влади до створення губерній та намісництв, мали важливе значення для заселення регіону. Втім, В. Пірко неодноразово звертав увагу на той факт, що більшість нових поселень були засновані на запорозьких землях [18]. Окрім того, автор вважав, що саме українцям належала провідна роль у господарському освоєнні регіону, на противагу тезам про російський південь. Одним з яскравих дослідників історії Південної України є А.В. Бойко [19; 20]. Досліджуючи соціально-економічну історію регіону, автор звертався до питань запорозької спадщини. Віддаючи належне Російській імперії у розбудові південноукраїнського регіону, А.В. Бойко вважав запорозьке козацтво основою майбутнього соціальноекономічного розвитку Південної України. Безпосередньо історії адміністративно-територіального устрою присвячене дисертаційне дослідження І. Савченко, яка детально охарактеризувала хід реформування регіону від часу приєднання земель 1775 р. У дослідженні увага приділялась висвітленню історії формування та діяльності конкретних управлінських структур [21].

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

128

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

УДК 94(477)"1775-1853"
М. М. Єременко
СИСТЕМА МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ДУХОВЕНСТВА (1775-1853 рр.)
Стаття присвячена вивченню джерел утримання духовних осіб, що «окормляли» військових на півдні України в період між ліквідацією Вольностей Війська Запорозького і початком Кримської війни. Простежуються зміни порядку утримання, виявляється специфіка матеріального забезпечення духовенства різних військових формувань краю.
Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2013, вип. XXXV
Фрагмент див. http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 82#p204482

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

129 ( 25-03-2019 11:44:29 змінене kbg_dnepr )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

В. М. Тлєуш
СТВОРЕННЯ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ: ВІД ЗАПОРОЗЬКИХ ВОЛЬНОСТЕЙ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ОДИНИЦІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Закінчення

+ Читати більше

Тож, протягом двох століть до питання адміністративної історії Південної України зверталось багато дослідників. З огляду на історіографічну ситуацію та власні вподобання дослідники вважали історію Південної України, з одного боку, історією приєднання регіону до складу Російської імперії, що супроводжувалось проведенням успішних заходів із заселення, господарського освоєння тощо, або, з іншого боку, історією знищення козацтва та захоплення українських земель. Відзначимо, що переважна більшість дослідників зверталась до проблеми формування та розвитку структур управління на теренах Південної України, залишаючи осторонь, за деяким виключенням, козацький фактор у процесі реформування регіону. Окрім того, здебільшого дослідники кінцевим етапом формування адміністративнотериторіальної одиниці, створеної на зразок внутрішньо російським, вважають Катеринославське намісництво, утворене 1783 р. за положеннями “Учреждений для управления губерний”, забуваючи, що наступні утворення також мали відмінності в управлінні.
Включення українських земель, в тому числі і Південної України, до складу Російської імперії по праву багатьма дослідниками вважається цілеспрямованим, цілком прогнозованим заходом, про що свідчать періодичні утиски гетьманської влади та намагання обмежити автономію Запорозьких Вольностей протягом XVIII ст. Бажання включити південноукраїнські території підкріпились і зовнішньополітичними планами другої половини XVIII ст. по завоювання виходу до Азовського та Чорного морів. Задля цього Російській імперії було необхідно просунутися та закріпитися на півдні. Тому причиною усіх заходів, які були здійснені імперською владою у другій половині XVIII ст. на території Південної України, можемо вважати вирішення нею як зовнішньо, так і внутрішньополітичних проблем.
Наближаючись до турецьких кордонів, для організації ефективної оборони Російська імперія зводила системи прикордонних укріплень (спочатку Українська лінія укріплень, потім Нова Дніпровська лінія) та намагалась створити військові формування, які б виконували прикордонну службу [22, с.15]. Так, з’явились військово-землеробські поселення Нова Сербія (1751 р.) та Слов’яносербія (1753 р.), сформовані з сербських переселенців [23, c.45]. У 1764 р., у рік ліквідації гетьманської влади, територія сербських поселень увійшла до складу новоствореної Новоросійської губернії. Навіть сама назва губернії яскраво свідчила про плани Російської імперії щодо півдня України. Пізніше назва “Новоросія” стане ідеологічною основою імперської позиції щодо цього регіону [24, c.3]. Кордони Новоросійської губернії вже впритул наблизились до Запорозьких Вольностей. Утворюючи губернію, формуючи органи управління в ній, російський уряд намагався створити адміністративно-територіальну одиницю, подібну до центральноросійських. Та реалії воєнного часу та особливостей регіону змусили владу зупинитись на симбіозі військового та цивільного управління. Н.Полонська-Василенко влучно вказала на напіввійськове управління Новоросійської губернії [25, c.134]. Губернію очолював головний командир або військовий губернатор, який вирішував як військові, так і цивільні справи.
Дивлячись на форму управління, наступні адміністративні одиниці після Новоросійської губернії вже більше нагадували внутрішні російські губернії. У лютому 1775 р. після підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору за результатами російсько-турецької війни 1768–1774 рр. були утворені дві губернії – Азовська та Новоросійська [26, c.55–56]. Ці губернії включили до свого складу не тільки територію першої Новоросійської губернії, а й землі, що відішли до Російської імперії за умовами Кючук-Кайнарджийського миру, що значно розширило державні кордони у південному напрямку [14, c.282]. Досягненням став і вихід до Азовського моря та здобуття фортець Керч, Єнікале, Кінбурн.

У результаті просунення на південь та проведення вищезазначених заходів територія запорозьких козаків опинилась у колі адміністративно-територіальних та військових одиниць, підконтрольних імперському центру. У цих умовах Російська імперія наважилась на ліквідацію оплоту запорозьких козаків – Запорозьку Січ. 4 червня 1775 р. за наказом Катерини ІІ війська П. Текелія знищили Січ. Більше 3 тис. козаків було роззброєно, кошову старшину заарештовано, укріплення зруйновано, майно конфісковано [27, c.121]. Остаточно доля козацтва була вирішена та проголошена у Маніфесті від 4 серпня 1775 року [26, c.190–193].
Після таких подій територія Запорозьких Вольностей була штучно розділена та увійшла до складу Азовської та Новоросійської губерній. Одразу після знищення Запорозької Січі імперія намагається узяти під контроль колишніх козаків. Для цього було вжито ряд заходів. По-перше, для нагляду за запорозьким населенням була введена посада головного командира запорозьких земель Новоросійської губернії, яку зайняв підполковник П. Норов [28, c. 35]. Окрім того, на чолі повітів, які були сформовані з колишніх запорозьких паланок, ставили земських комісарів. Наприклад, у Азовській губернії комісарами стали представники російського офіцерства: Суханов, який очолив одночасно два повіти, Салков, Канчєєлов, Крамін та Корчагін [29, c. 97]. Вищезазначеним земським комісарам було видано інструкції з чіткими завданнями щодо контролю та поводження із козацьким населенням [30, c.4]. Примітно, що пізніше усі керівні посади нових установ займали виключно російські чиновники, переважно військові. Нижчі ж посади займали українці – колишнє козацтво, переселенці з українських центральних та північних губерній. Подруге, над козаками сподівались встановити контроль, а одночасно і прихилити їх на свій бік, шляхом надання можливості отримати російські військові звання та служити в імперській армії [31; 32]. У Маніфесті імператриця наказувала “всем же старшинам, кои служили порядочно и имеют одобрение от Наших военных начальников, объявить Нашу Императорскую милость, и что они соразмерно службе и званию их получат степень” [26, c.193]. Окрім того, одним із засобів встановлення контролю за небезпечним населенням південноукраїнського регіону вважалося залучення запорожців на державну службу через військові поселення існуючих пікінерських полків [33]. Надаючи звання російської армії, запорожці позбувалися козацьких звань. Необхідно зазначити, що козацька старшина, отримавши російські військові ранги, отримувала і підстави для формальної нобілітації, поступово перетворюючись на російське дворянство [34, c.110]. Так, Н. Суревою було встановлено 57 прізвищ старшин, які в останню чверть XVIII ст. перетворилися на поміщиків та дістали російські військові ранги [35, c.215]. Тож, для включення колишніх Запорозьких Вольностей до адміністративного та правового поля Російської імперії вимагало співпраці з місцевими елітами, що в принципі імперська влада використовувала по всім приєднаним окраїнним територіям. По-третє, після знищення Запорозької Січі відбувається примусове переселення козаків з зимівників, де козацтво традиційно займалось господарством, до державних поселень [19, c.23]. У результаті, після переселення козак мав право обрати собі стан, оскільки такого стану, як козацтво, офіційно вже не існувало. Тож багато запорожців перетворилися на міщан, селян та інші верстви населення [36, c.88]. По-четверте, влада усіма шляхами намагається зробити так, щоб усі забули про козаків та їх колишню славу. Перш за все, ще Маніфестом забороняється використання слова “козак”. У подальшому, у документах місцевої влади Азовської та Новоросійської губерній чиновництво використовує виключно словосполучення “колишні козаки” [37, арк.251]. Також вилучення з пам’яті спогадів про запорозьке козацтво здійснювалося завдяки успішно реалізованим територіальним змінам. Одразу після знищення Січі колишні запорозькі паланки були перетворені на повіти, але при цьому слід зазначити, що спочатку назви паланок використовувались для надання назв повітів. Так, у грудні 1775 р. Самарська, Протовчанська, Личковська, Барвінкостінківська та Кальміуська паланки стали Самарським, Протовчанським, Личковським, Барвінкостінківським та Кальміуським повітами [28, c. 37]. Та протягом 8 років існування Азовської та Новоросійської губерній поступово змінюються не тільки назви, а і кордони повітів. Таким чином, до 1783 р. повністю була перекроєна карта запорозьких адміністративно-територіальних одиниць. Саме такими вищезазначеними заходами вирішувалась проблема запорозької спадщини, яка стояла на заваді скорішої уніфікації регіону в адміністративному, соціальному, економічному плані. Проте, саме адміністративні, економічні традиції запорозького козацтва стали основою подальшого розвитку регіону та сформували нову ідентичність [38, с.73].

Вирішуючи проблеми із запорозькою спадщиною, російська влада намагалась якнайскоріше привести регіон у відповідність до центрально-російських. Проте, як і у випадку з першою Новоросійською губернією, одразу це вирішити не вдалося. Перше, що відрізняло Азовську та Новоросійську губернії від центральноросійських імперій – це наявність генерал-губернаторської влади, яка, за висловом В.С. Шандри, була характерна для етнічних земель, набутих Російською імперією [39, с.156; 40, с.428]. Генерал-губернатор, посаду якого зайняв один з фаворитів Катерини ІІ Г. Потьомкін, наділявся надзвичайними повноваженнями та мав забезпечити адаптацію відмінного від російських регіону до адміністративно-правового, соціальнополітичного та господарсько-економічного ладу Російської імперії. Усе життя підпорядковувалось Г. Потьомкіну та контролювалось ним.
Та все ж, бажання мати уніфікований південноукраїнський регіон, який мав стати плацдармом для подальшого просування на південь, стало результатом впровадження губернської реформи, положення якої закріплювались “Учреждениями о губерниях Всероссийской империи” 1775 р. Дія “Учреждений” розповсюджувалась на територію внутрішніх російських імперії і почала вводитись там ще з 1776 р. [41, c.15]. Те ж саме Катерина ІІ хотіла зробити і на півдні України – у Азовській та Новоросійській губерніях. Для цього місцевим чиновництвом розроблювались проекти із перетворення губерній на намісництва згідно з положеннями “Учреждений” [42]. Та, чи то непідготовленість регіону до губернської реформи, чи то вплив Г. Потьомкіна, впровадження “Учреждений” відклалися аж до 1783 р., коли було утворене Катеринославське намісництво. Проте, спроби введення в дію реформи свідчило про серйозні наміри щодо уніфікації регіону. Саме на час існування Азовської та Новоросійської губерній припав період підготовки до впровадження “Учреждений”. Поступово формувалися місцеві органи влади за загальноросійським зразком (губернська, провінційні, повітові канцелярії) та їх чиновницький склад, проводилася активна колонізація задля збільшення населення регіону тощо. Усі заходи, здійснені протягом 1775–1783 рр., були направлені на подальше реформування.
У результаті, як вже було зазначено вище, 1783 р. положення губернської реформи знайшли відображення в управлінні Катеринославського намісництва, створеного 30 березня 1783 р. [43, c.889]. Нове намісництво увібрало землі попередніх Азовської та Новоросійської губерній. Такий крок був зроблений для того, щоб нове намісництво відповідало вимогам “Учреждения”, а саме кількості населення, яке мало дорівнювати 300–400 тисячам у намісництві та 20–30 тисячам у повітах [28, с.10]. Окремо кожна з губерній, не дивлячись на активне проведення колонізації та заселення регіоні, звісно не мала такої кількості люду.

Структура місцевих органів влади Катеринославського намісництва за деяким виключенням вже відповідало вимогам “Учреждений для управления губерний”. Цим виключенням була наявність генералгубернатора, який продовжував бути господарем південноукраїнського регіону, якого підпорядковувався новопризначений правитель наміснитва Т.І. Тутолмін. Усі державні установи формувались на зразок положення губернської реформи та нових адміністративно-територіальних одиниць внутрішніх губерній Російської імперії. Вже влітку 1784 р. було проведено перше засідання губернських установ Катеринославського намісництва [28, c.22]. На відміну від петровської організації влади, реформа Катерини ІІ передбачала виокремлення адміністративних, фінансово-економічних та судових установ.

Катеринославське намісництво, поступово отримуючи риси російської адміністративно-територіальної одиниці, проіснувало до 1796 р. Саме на цей рік припадає закінчення ери Катерини ІІ, відомої своїми експансіоністськими та уніфікаторськими захопленнями. На трон зійшов син імператриці Павло І, який перервав традиції реформування на півдні України, що так активно провадились його матір’ю. Відомий як ярий ненависник усього, з чим пов’язано ім’я Катерини ІІ, Павло вдається до перероблення усього, зробленого його попередницею на троні. Усе це, звісно, торкнулося і Південної України. У результаті проведення нової адміністративно-територіальної реформи, Катеринославське намісництво ліквідовувалось, а на його місці знов виникла Новоросійська губернія за указом від 12 грудня 1796 р. [44, c.229–230]. Примітним є те, що назва змінювалась не тільки губернії, а й її центру. Так, Катеринослав, який планувався як столиця Південної України, що мав прославляти ім’я його засновниці та демонструвати успіхи в освоєнні південноукраїнського регіону, перетворився на Новоросійськ [44, c. 852].
Територія Новоросійської губернії відзначалась значною обширністю. Вона включала територію не тільки попереднього Катеринславського намісництва, а і землі Таврійської області. Новоросійська губернія простягнулась від Дністра до Кубані, включаючи Кримський півострів [45, c.123]. За висловом В.В. Іваненка та М.Е. Кавуна Новоросійська губернія часів Павла I не стала ефективним інструментом інкорпорації регіону, оскільки охоплювала дуже велику територію із значними територіальними відмінностями” [46, c.71]. Автори зазначають, що створення такого адміністративної одиниці себе не виправдало, оскільки об’єднанню підлягали два окремі регіони, власне Степову Україну та Причорноморські території, які мали суттєві відмінності в кліматі, промислово-економічній, соціодемографічній та навіть історико-культурній специфіці [46, c.71]. Звісно, управління такою величезною територією ускладнювало роботу місцевих органів влади. Не даремно А. Скальковський вважав роки правління Павла гальмом у розбудові південноукраїнського регіону [2, c. 41].
Проведення наступної реформи було необхідним кроком. Прийшовши до влади Олександр І, улюблений онук Катерини ІІ, повернув усі надбання своєї бабусі. А. Скальковський вважав час правління цього імператора для Новоросійського краю періодом відновлення традицій управління імператриці Катерини ІІ [2, c.42]. Перше, що він зробив на півдні України, провів чергові адміністративно-територіальні перетворення та повернув назви, пов’язані з Катериною. Так, 1802 р. Новоросійська губернія була ліквідована, а на її місці виникли Катеринославська, Миколаївська (пізніше – Херсонська) та Таврійська губернії [27, c.272]. Управління у губерніях знову здійснювалось за положеннями “Учреждений для управления губерний” 1775 р. Із утворенням у 1802 р. Катеринославської губернії, можна сказати, що закінчується етап уніфікації та інтеграції південноукраїнського регіону до складу Російської імперії.

Таким чином, майже протягом усього XVIII ст. Російська імперія, намагаючись здобути вихід до Чорного та Азовського морів, бажала включити південноукраїнські землі до свого складу. Та навіть успіхи у зовнішньополітичних та воєнних акціях, не дали змогу це зробити відразу і остаточно. На заваді стало запорозьке козацтво, боротьба з яким та намагання встановити повний контроль над яким стали причиною поступових, довготривалих та складних процесів інтеграції та уніфікації регіону. Тільки після декількох десятиліть російський уряд, намагаючись стабілізувати управлінську модель, спромігся створити губернію на території колишніх Запорозьких Вольностей, схожу на російську за формою управління. Та, навіть не дивлячись на це, Катеринославська губернія мала відмінності ще майже протягом усього ХІХ ст. Тож створення Катеринославської губернії 1802 р. стало підсумком інтеграції та довготривалого реформування устрою Південної України.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

130 ( 25-03-2019 11:47:53 змінене kbg_dnepr )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

В. М. Тлєуш
СТВОРЕННЯ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ: ВІД ЗАПОРОЗЬКИХ ВОЛЬНОСТЕЙ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ОДИНИЦІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Джерела та література

+ Читати більше

1. Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края (1730 – 1823) / А. Скальковский. – Одесса, 1836. – Ч. 1. – 300 с.
2. Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края (1730–1823) / А. Скальковский. – Одесса, 1836. – Ч. 2 (1796–1823). – 289 с.
3. Бацак Н.І. Греки Північного Приазов’я: культурно-просвітницький розвиток (кінець XVIII – початок XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / Н.І. Бацак. – К., 1999. – 21 с.
4. Бойко А.В. Питання достовірності археографічної спадщини А.О. Скальковського / А.В. Бойко // Збірник наукових праць “Південний архів” (історичні науки). – Херсон, 1999. – Вип. II. – С. 174–183.
5. Лиман І.І. Російська православна церква на півдні України останньої чверті XVIII – середини XIX століття / І.І. Лиман. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2004. – 488 с.
6. Загоровский Е.А. Военная колонизация Новороссии при Потемкине / Е.А. Загоровский. – Одесса: Эконом. тип., 1913. – 34 с.; Загоровский Е.А. Организация управления Новороссией при Потемкине в 1774–1791 годах / Е.А. Загоровский // Записки Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1913. – Том. ХХХІ. – С. 52–82.
7. Загоровский Е.А. Деятельность П.А. Зубова по управлению Степной Украиной / Е.А. Загоровский // Адміністративний устрій Південної України (середина ХVІІІ – перша половина ХІХ століття) / Упорядники А. Бойко, В. Козирєв, В. Мільчев та ін.; передмова І.В. Савченко. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2005. – 528+XLI c. – (Серія “Джерела з історії Південної України”; т. 1). – C. 492–507.
8. Новицкий Я. История города Александровска в связи с историей возникновения крепостей Днепровской линии. 1770– 1806 гг. / Я. Новицкий. – Екатеринослав: Тип. губ. земства, 1905. – 176 с.
9. Яворницкий Д.И. Очерки по истории запорожских казаков и новороссийского края / Д.И. Яворницкий. – СПб, 1889. – 196 с.
10. Яворницький Д.И. История города Катеринослава / Д.И. Яворницкий. – Днепропетровск, 1989. – 197 с.
11. Полонська-Василенко Н.Д. Запоріжжя XVIII ст. та його спадщина: [у 2-х т] / Н.Д. Полонська-Василенко. – Мюнхен, 1965. – Т. 2. – 248 с.
12. Маркевич А.И. Южная Русь при Екатерине II / А.И. Маркевич. – Одесса: Гор.тип., 1893. – 31 с.
13. Кабузан В.М. Заселение Новоросси (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII – первой половине ХІХ века (1719–1858) / В.М. Кабузан. – М.: “Наука”, 1976. – 307 с.
14. Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 года (его подготовка и заключение). / Е.И. Дружинина. – М., 1955. – 368 с.
15. Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775 – 1800 гг. / Е.И. Дружинина. – М., 1959. – 280 с.
16. Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 гг. / Е.И. Дружинина. – М.: “Наука”, 1970. – 383 с.
17. Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 180 с.
18. Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI-XVIII ст. / Український культурологічний центр. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. – 224 с.
19. Бойко А.В. Запорозький зимівник останньої чверті XVIII століття. / А.В. Бойко. – Запоріжжя, 1995. – 53 с.
20. Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті XVIII століття: Аналіз джерел / А.В. Бойко. – К., 2000. – 308 с.
21. Савченко І.В. Адміністративно-територіальний устрій Південної України (1775–1822 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 “Історія України” / І.В. Савченко. – Запоріжжя, 2004. – 21 с.
22. Молдавський Р.Л. Нова Дніпровська лінія укріплень (1770–1791 рр.) / Р.Л. Молдавський. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2007. – 85 с. (Серія “Запорозька спадщина”; вип. 16)
23. Посунько О.М. Історія Нової Сербії та Слов’яносербії / М.О. Посунько. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1998. – 80 с.
24. Турченко Г.Ф. Південноукраїнський регіон у контексті формування модерної української нації (XIX – перша чверть XX ст.): Навчальний посібник. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2008. – 342 с.
25. Полонская-Василенко Н.Д. Из истории Южной Украины в XVIII в. Заселение Новороссийской губернии (1764–1775) / Н.Д. Полонская-Василенко // Исторические записки / Отв. ред. Б.Д. Греков. – М.: Изд-во АН СССР, 1942. – Вып. 13. – С. 130–174.
26. Полное собрание законов Российской империи (Собрание первое) (далі – ПСЗРИ). – СПб., 1830. – Т. 20. – 1034 с.
27. Редько Ф.А. Адміністративно-територіальний устрій південноукраїнських земель в останній чверті XVIII ст. (1775– 1796 рр.) / Ф.А. Редько // Питання історії народів СРСР. – Вип. 4. – Харків, 1967. – С. 118–125.
28. Адміністративний устрій Південної України (середина ХVІІІ – перша половина ХІХ століття) / Упорядники А. Бойко, В. Козирєв, В. Мільчев та ін.; передмова І.В. Савченко. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2005. – 528+XLI c. – (Серія “Джерела з історії Південної України”; т. 1)
29. Олененко А.Г. Особливості адміністративно-територіального устрою Азовської губернії / А.Г. Олененко // Музейний вісник. – № 12. – Запоріжжя, 2012. – С. 95–101.
30. Шиян Р.І. Діяльність земських комісарів на території колишніх Запорозьких Вольностей у перші роки ліквідації Запорозького устрою / Р.І. Шиян // Наукові праці історичного факультету Запорозького державного університету. – Випуск VI. – Запоріжжя, 1999. – С. 3–6.
31. Маленко Л. Південноукраїнське козацтво в політичних планах Російської імперії в останній чверті ХVІІІ–ХІХ століть // Запорозька старовина. – Запоріжжя, 2005. – Вип. 3. – С. 81–98.
32. Маленко Л. Козацький фактор в адміністративній політиці уряду на Півдні України першої половини ХІХ століття // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного універсітету. – Вип.VIII. – Запоріжжя, 1999. – С.147–153.
33. Бойко А.В. Колонізація та запорозька спадщина Південної України останньої чверті XVIII – початку XIX століття / А.В. Бойко // Інтернет: www.ukrterra.com.ua/regions/reg2 … oloniz.htm
34. Сурева Н.В. Від козака до дворянина: основні віхи нобілітації запорозьких старшинських родів / Н.В. Сурева // Національна перлина Запоріжжя: впровадження інноваційно-інвестиційних технологій гармонізації біоекосистеми о. Велика Хортиця. Перший міжнародний конгрес: збірник тез доповідей. – Запоріжжя: ЗДУ, 2004. – С. 110–111.
35. Сурева Н.В. Перетворення запорозької старшини на російське дворянство в останній чверті XVIII ст. / Н.В. Сурева // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. – К., 2001. – Т. 6. – C. 211–219.
36. Савченко І.В. Козацтво Південної України у здійсненні місцевими адміністративними установами адміністративного регулювання соціальної структури населення регіону (остання чверть XVIII століття) // Національна перлина Запоріжжя: впровадження інноваційно-інвестиційних технологій гармонізації біоекосистеми о. Велика Хортиця. Перший міжнародний конгрес: збірник тез доповідей. – Запоріжжя: ЗДУ, 2004. – С. 87–89.
37. Російський державних архів давніх актів. – Ф. 16. – Спр. 588. – Част. 9. – Арк. 251.
38. Бойко А.В. “Переяславська метафора” у суспільному бутті Степової України останньої чверті XVIII – початку XIX ст. / А.В. Бойко // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник / За редакції Володимира Кравченка. – Харків, 2008. – Вип. 9–10: Patria. – С. 68–74.
39. Шандра В.С. Генерал-губернаторства як форма управління українськими губерніями у складі Російської імперії / В.С. Шандра // Регіональна історія. Збірник наукових статей. – Вип. 1. – 2007. – С. 155–166.
40. Кимитака Мацузато. Генерал-губернаторства в Российской империи: от этнического к пространственному подходу / Кимитака Мацузато // Новая имперская история постсоветского пространства (сборник статей). – Казань, 2004. – 652 с. – С. 427–458.
41. Желудков В.Ф. Губернская реформа 1775 года: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук / В.Ф. Желудков. – Л., 1963. – 30 с.
42. Азовське намісництво: нереалізований проект / Упор., передмова Панкєєв О.С., Олененко А.Г. – Запоріжжя, 2011. – 98 с.
43. ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. 21. – 1083 с.
44. ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. 24. – 869 .
45. Панфьорова М.А. Адміністративно-територіальний устрій Південно-Східної України наприкінці XVIII – а першій половині XIX ст. / М.А. Панфьорова // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя: РА “Тандем – У”, 1999. – Вип. VІІ. – С. 119–127.
46. Іваненко В.В. Від буферного до внутрішнього регіону: еволюція ролі Степової України в управлінській політиці Російської імперії XVIII – першої половини XIX ст. / В.В. Іваненко, М.Е. Кавун // Чорноморський літопис. – 2010. – Вип. 10. – С. 68–72.
47. ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. 27. – 1120 с.

Тлеуш В. М. Cоздание Екатеринославской губернии: от Запорожских Вольностей до административной единицы Росийской империи Статья посвящена освещению истории интеграции южноукраинского региона в состав Российской империи и его реформированию на протяжении второй половины ХVIII в., результатом чего стало создание унифицированной согласно общероссийской системе управления Екатеринославской губернии.
Ключевые слова: Екатеринославская губерния, Южная Украина, интеграция, унификация, упавление, Запорожские Вольности.
Tleush V. M. History of the establishment of Katerynoslavs'ka guberniya: from Zaporoz’ki Vol’nosti to the administrative district of the Russian Empire The article is dedicated to the history of the integration of the Southern Ukrainian region to the Russian Empire and its reformation during the second half of the eighteenth century. The establishment of Katerynoslavs'ka guberniya according to the Russian management system became the result of these events.
Keywords: Katerinoslavs’ka gubernіya, Southern Ukraine, integration, unification, management, Zaporoz’ki Vol’nosti.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

131 ( 01-04-2019 12:01:12 змінене notizia )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Дисертація
БОЙКО Петро Анатолійович

“Джерела з історії формування населення Олександрівського повіту останньої чверті ХVІІІ – початку ХІХ століття”

Читати

Джерело:
Сайт Інституту української археографії
та джерелознавства ім. М. С. Грушевського
НАН України

Share

132

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

1887. Первое столетие г. Екатеринослава. 1787-1887., (Материалы для исторического очерка)., 281 стр., 186,90 Мб., PDF.


http://images.vfl.ru/ii/1573384222/fe97d9da/28509337.png

https://ulozto.net/file/E9Jk7MbuLYOE/18 … rinosl-pdf

Share

133 ( 11-11-2019 17:05:00 змінене kbg_dnepr )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Чудова карта Катеринославської губ. Авчинникова hisdoc.ru/maps/23524/. Видана в Катеринославі в 1908 р. В нашому архіві її наче немає, але ж вона повинна десь ще бути? ЦДІАК?

Завдяки підказкам тут http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=38738 та у групі на ФБ можна припустити, що карта опублікована О.Г. Авчинніковим у першому випуску щорічника "Приднепровье" 1908 р.

Намагаюся знайти його в Дніпрі.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

134

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

К 1859 г. губерния делилась на восемь уездов (Александровский, Екатеринославский, Верхнеднепровский, Новомосковский, Павлоградский Ростовский, Славяносербский, Бахмутский), на два округа (Мариупольский Греческий в Александровском уезде и Нахичеванский Армянский в Ростовском уезде), а также Азовское казацкое войско (в Александровском уезде) и Таганрогское градоначальство. 26 декабря 1872 г. Департамент законов Госсовета принял решение сформировать самостоятельный Мариупольский уезд из Мариупольского округа и 2-го и 3-го станов Александровского уезда. Он был открыт в 1874 г. В 1887 г. от губернии отделены Ростовский-на-Дону уезд и упраздненное 19 мая 1887 г. Таганрогское градоначальство (переданы Области Войска Донского). На 1 января 1888 г. в ее составе остались восемь уездов, которые и просуществовали до 1917 г.: Александровский, Бахмутский, Верхнеднепровский, Екатеринославский, Мариупольский, Новомосковский, Павлоградский и Славяносербский.

Заруба В. Н.
Дворяне Екатеринославской губернии – Днипро: «Лира», 2016. – 560 с. с ил.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

135

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Описание населенных мест Екатеринославской губернии

Книга являє собою оглядово-статистичний довідник по всіх населених пунктах Катеринославської губернії станом на 1925 рік, виданий напередодні адміністративно-територіальної реформи СРСР. У першій частині книги надано опис сіл, хуторів і селищ, а в другій - міст і селищ міського типу з короткою характеристикою їх населення, економічного та культурного розвитку. Крім того, довідник містить відомості про національний склад населення і промисловість округів Катеринославської губернії, а в додатку є алфавітний покажчик всіх населених пунктів.
https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=257

http://images.vfl.ru/ii/1578303908/3bf78438/29119535.jpg

Share

136 ( 25-01-2020 20:28:36 змінене kbg_dnepr )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Карта 1729 https://www.facebook.com/photo.php?fbid … mp;theater

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

137

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

РГИА

Фонд 1349, опись 5 — групповые формулярные списки
д.2683 — чиновников Е. Казенной палаты, 1857 г.
д.2684 — чиновников Дворянского Депутатского собрания, 1857 г.
д.2685 — чиновников Е.Палаты Гражданского суда, 1857 г.
д.2849 — чиновников Е. Духовной консистории, 1857 г.
д.3512 — чиновников Е. Губернской Почтовой конторы, 1857 г.
д.3946 — чиновников Е. Духовной консистории,1849 г.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Алена1

Share

138

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Павлоградский уезд дер. Шандоровка
Новомосковский уезд дер. Куриловка(?)

http://images.vfl.ru/ii/1588427119/4d904c03/30390964.jpg

http://images.vfl.ru/ii/1588427307/e378ee0f/30391008.jpg

Share

139 ( 02-05-2020 16:18:58 змінене notizia )

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

о и, в справочной книге Екатеринославской епархии за  1913  год есть
С. КУРИЛОBKA, Елизаветовской волости, Новомосковского уезда

Thanks: О.І., kbg_dnepr2

Share

140

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

В Екатеринославской губ. было две Елизаветовки - одна в Новом. у. (совр. петриковский р. http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … #p226132), а другая - Хорошевская в совр. Павлогр. р.
Их могли путать.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

141

Re: Литература и источники по Екатеринославской губернии

Список нижним чинам Екатеринославского Губернского Жандармского Управления, представляемых к награде медалями с надписью "за усердие"

https://gwar.mil.ru/documents/view/?id= … :page%5C12

Значенко (Полтавская губерния), Петренко (Константиноградский уезд Полтавской губернии), Гашута, Колесник (с.Криничное, Ахтырский уезд, Харьковская губерния), Колесник, Сл(е)исаренко, Ложечник (с. Тростянец, Ахтырский уезд, Харьковская губерния)

Share