1 (14-09-2016 11:55:08 отредактировано kbg_dnepr)

Тема: Тютюнник

Запрошую всіх, хто веде пошук предків на прізвище Тютюнник, принаймні відмітитись тут. Було б цікаво дізнатися, чи серед численних Тютюнників є родичі, чи це все однофамільці, бо навіть якщо колись тютюнників було менше, ніж бондарів, то все одно, мабуть, чимало.

Перш за все хотілося б знайти нащадків та родичув Якима Тютюнника (Аким Тютюнник) з села Благовіщенки  (Благовещенки) сучасного Криничанського району Дніпропетровської обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: gennadii5408, Balakyn3

Поделиться

2

Re: Тютюнник

Один з його синів, Іван Тютюнник, мав декілька нагород в ДСВ:

podvignaroda.ru/?#id=18939647&am … ilManAward

podvignaroda.ru/?#id=20557662&am … ilManAward

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

3 (16-12-2014 09:13:48 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Тютюнник

У ОБДМ є біля тисячі записів obd-memorial.ru/html/search.htm? … y=&r=,

Ще один син Якима Тютюнника:

Тютюнник    Прокофий Акимович, __.__.1921   
Место рождения    Днепропетровская обл., Криничанский р-н, с. Благовещенко   
Дата и место призыва    __.09.1940 Днепродзержинский РВК   
Последнее место службы    п/я 241   
Воинское звание    красноармеец   
Причина выбытия    пропал без вести   
Дата выбытия    __.08.1941   
Название источника информации    ЦАМО   
Номер фонда источника информации    58   
Номер описи источника информации    18004   
Номер дела источника информации    1248

За документом РВК розшукує сестра Олена Усенко

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

4 (16-12-2014 10:32:10 отредактировано о и)

Re: Тютюнник

http://images.vfl.ru/ii/1418718671/659f9815/7231633.png

Спасибо сказали: kbg_dnepr, boda73, Алёна, gennadii54084

Поделиться

5

Re: Тютюнник

http://images.vfl.ru/ii/1418717540/9fc319f7/7231555.png

Спасибо сказали: kbg_dnepr, gennadii5408, Алёна3

Поделиться

6

Re: Тютюнник

http://images.vfl.ru/ii/1418717599/5d7a63a3/7231559.png

Спасибо сказали: kbg_dnepr, gennadii54082

Поделиться

7

Re: Тютюнник

http://images.vfl.ru/ii/1418717653/66ad4785/7231565.png

Спасибо сказали: kbg_dnepr, Алёна, gennadii54083

Поделиться

8

Re: Тютюнник

О, как интересно! Это вполне могут быть предки всех окрестных Тютюнников! Большое спасибо!!

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

9

Re: Тютюнник

Сучасних Тютюнників майже 10 тисяч www.nomer.org/allukraina/lastNam … ber_0.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

10

Re: Тютюнник

І в моє коло інтересів входить дане прізвище.
Створив тему про Тютюнників-письменників http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=37119#p37119
Ласкаво прошу! smile

Спасибо сказали: Алёна, kbg_dnepr, Ярематойсамий, gennadii54084

Поделиться

11

Re: Тютюнник

ТЮТЮННИК
Семен
Васильович,

1902 р.н., народився і проживав у с. Коровинці,
українець, неписьменний, селянин-одноосібник.
Арешт 25.01.1933. Особливою нарадою при
колегії ОДПУ 22.03.1933 за ст. 58-10 КК РСФРР
ув’язнений на 3 роки у ВТТ. Реабілітований
28.07.1989 прокуратурою області. (ДАСО,
ф.Р-7641, оп. 6, спр. 72*).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)
Спасибо сказали: kbg_dnepr, gennadii54082

Поделиться

12

Re: Тютюнник

ТЮТЮННИК Володимир Г ригорович, 1885 р., с. Шолохове Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл., українець, з селян, позапартійний, малописьменний, конюх к-пу «Передовик» Нікопольського р-ну. 12.04.1939 р. звинувачений в к/ рев. агітації, ув'язнений до ВТТ на 5 р. Реабілітований 03.02.1961 р.

ТЮТЮННИК Ганна Дмитрівна, 1924 р., с. Орестопіль Покровського р-ну Дніпропетровської обл., українка, з селян, позапартійна, освіта н/ середня, колгоспниця с/г артілі ім. Орджонікідзе Покровського р-ну. 06.10.1945 р. звинувачена в а/ рад. агітації, ув'язнена до ВТТ на 5 р. Реабілітована 27.01.1992 р.

ТЮТЮННИК Григорій Андрійович, 1896 р., с. Орестопіль Покровського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, бригадир к-пу ім. Орджонікідзе Покровського р-ну. 20.04.1938 р. звинувачений в участі у к/ рев. повстанській організації, 25.05.1938 р. розстріляний. Реабілітований 06.11. 1957 р.

ТЮТЮННИК Дмитро Антонович, 1878 р., с. Заплавка Магдалинівського р-ну Дніпропетровської обл., українець, хлібороб-одноосібник. 20.11.1932    р. звинувачений в а/рад. агітації, засланий до Північного краю на 3 р. Реабілітований 11.06.1998 р.

ТЮТЮННИК Дмитро Павлович, 1902 р., с. Комі-сарівка П'ятихатського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, моторист с/г артілі «Більшовик» П'ятихатського р-ну. 10.06.1933 р. звинувачений в участі у к/рев. організації, ув'язнений до ВТТ на 3 р. умовно, з-під варти звільнений. Реабілітований 09.03.1963 р.

ТЮТЮННИК Іван Олексійович, 1895 р., с. Гуляйполе Щорського р-ну Дніпропетровської обл., українець, робітник, позапартійний, освіта початкова, токар Гуляйпільського зернорадгоспу. 25.04.1938 р. звинувачений в належності до повстанської організації, розстріляний. Реабілітований 31.01.1958 р.

ТЮТЮННИК Іван Петрович, 1899 р., с. Бокове Долинського р-ну Миколаївської обл., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, безробітний. 25.03.1938 р. звинувачений в участі у к/ рев. повстанській організації, 21.04.1938 р. розстріляний. Реабілітований 06.11.1957 р.

ТЮТЮННИК Іван Платонович, 1921 р., с. Солдатське Широківського р-ну Дніпропетровської обл., українець, з селян, позапартійний, освіта н/ середня, червоноармієць 269 стрілецького полку 88 стрілецької дивізії. 22.11.1944 р. звинувачений в а/рад. пропаганді, ув'язнений до ВТТ на 10 р. Реабілітований 01.09.1956 р.

ТЮТЮННИК Олександр Григорович, 1897 р., с. Сергіївка Градизького р-ну Полтавської обл., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, вантажник Криворізького коксохімзаводу. 29.12.1950    р. звинувачений в а/рад. націоналістичній діяльності, ув'язнений до ВТТ на 25 р. Реабілітований 02.03.1992 р.

ТЮТЮННИК Оникій Амосович, 1903 р., с. Грушівка Косіорівського р-ну Дніпропетровської обл., українець, з селян, позапартійний, освіта початкова, робітник каменедробильного з-ду Сталінської залізниці. 10.06.1938 р. звинувачений в к/ рев. агітації, ув'язнений до ВТТ на 8 р. Реабілітований 13.03.1992 р.

ТЮТЮННИК Федір Федорович, 1909 р., с. Білоцерківка Андріївського р-ну Катеринославської губ., українець, служитель культу, позапартійний, освіта вища, директор Дніпропетровської середньої школи № 42. 07.12.1937 р. звинувачений в належності до к/рев. повстанської організації, 15.12.1937 р. розстріляний. Реабілітований 12.06.1957 р.

ТЮТЮННИК Яків Никифорович, 1901 р., с. Кринички Катеринославської губ., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, рахівник Криничанської ощадкаси № 6. 20.04.1938 р. звинувачений в участі у к/рев. організації, розстріляний. Реабілітований 11.07.1956 р.

Реабілітовані історією. Дніпропетровська область

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

13

Re: Тютюнник

ЦГІАК, ф.127, оп.1015, спр.11  Исповедные росписи церквей Лохвицкой протопопии за 1748г.

с.Новая Гребля

военные ...

47 Иоанн Василиев Тютюнник         41

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Спасибо сказали: GRYN, kbg_dnepr, Алёна3

Поделиться

14 (29-02-2016 18:39:45 отредактировано gennadii5408)

Re: Тютюнник

ЦДІАК, ф.127, оп.1015, спр.98  Исповедная роспись церквей Городиской протопопии и уезда за 1789 г.

с. Борисы

крестьяне ...

67 Филипп Григориев Тютюнник          53
     сыны                        Петр                  19
                                     Анисим               15

с. Сомовица

козаки ...

101 Петро Яковлев Тютюнник               75
сыны                          Григорий               35
                                  Афанасий              22

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

15

Re: Тютюнник

Тютюнники: Павло та Михайло Васильовичі

1894 – листопад, 25, 1937
† квітень, 13, 1943
Закохані утворчість Григора Тютюнника неодмінно звертаються дойого «Коріння». «У селі нашому, Шилівці, й досі не можуть без веселої усмішки згадувати Павла Васильо- вича, старшого батькового брата». Це текст. А під ним трагедія. Підтекст усмішки зовсім не викликає.
У 1937 р. Павла Васильовича заарештував Зіньківський райвідділ НКВС. 25 листопада на підставі постанови Особливої трійки УНКВС по Полтавській області його стратили.
Нічим не завинив він перед державою. В 1894 р. народився в Шилівці. Коли доріс, пома- гав батькові орати землю: сім’я мала рівно стільки, аби якось існувати – дев’ять десятин, дог- лядав коня, пару волів, корову. А як повиростали сини Павло, Михайло та Филимон, то все це розпорошилося. І все ж у 1930-ті рр. доморощені соціологи записали батька в куркулі. Те- пер з його синами можна було робити що завгодно, адже вони підлягали ліквідації, як клас.
Винищування народу потребувало якогось ритуалу. Без нього проглядало б нічим не при- крите вбивство. Тому на нього накинули юридичну машкару. Зі справи поставало, що Павло Васильович увійшов до колгоспу з метою його розвалу. Провадив антирадянську агітацію: казав, що не буде підписуватись на зайом, бо сам без штанів ходить. Через двадцять вісім років на могилу Павла Васильовича в колишньому піщаному кар’єрі біля с. Макухівка під Полтавою сяде запізніла пташка справедливості. Обласний суд винесе рішення про припи- нення його справи «за недоведенням здійснення злочину».
Через п’ять днів після розстрілу Павла прийдуть за Михайлом. «Можливо, трагедія осо- биста, батькова тому тільки й сталася, що рядовий колгоспник і пильщик, він не схожий був на мужика або не зовсім схожий. У кожному селі є така людина чи такі люди: напівмужик- напівінтелігент. Їх одразу видно, вони впадають в око. Тоді в тих, хто пильнує «нрави», вини- кає питання: «Чому? а чи немає тут чогось такого?..» («Коріння»).
«Щось таке» знайшли. Грамотний був Михайло Васильович, любив літературу, знав напам’ять «Кобзаря», багато поезій Пушкіна. В гостинній його хаті мужики радо збирались на посиденьки біля купки запашного тютюну. Для недремного ока це вже був громадський клуб. Від нього недалеко й до організації.У цей час Зіньківський райвідділ НКВС очолював молодший лейтенант Куценко. Корті- ло закріпитися на посаді. А потім далі, далі, вгору... Час був слушний для росту – за вказів- кою згори розгортався черговий наступ на ворогів народу. Вони, як наставляло керівництво, є всюди. Начальник Управління Волков казав на нараді, що немає такої установи, підприємс- тва чи села, де б не було ворожої організації, і той, хто не виявляє їх, той просто або сліпий, або ж сам ворог народу.
Волков таку ж саму вказівку отримав від голови НКВС Балицького в Києві, а той, в свою чергу, ще з вищих кіл, які сягали аж Сталіна.
Куценко почав діяти. Наслідуючи наставників і спираючись на кількох негідників, які могли дати будь-які свідчення, і застосовуючи бузувірські методи слідства, він за короткий час «створив» у районі низку фіктивних контрреволюційних організацій. На підставі вига- док лише одного з донощиків був складений список неіснуючого контрреволюційного пов- станського загону з семидесяти п’яти чоловік: усі вони за рішенням судтрійки були розстрі- ляні.
«Високо» пішов молодший лейтенант Куценко: наприкінці 1939 р. його заарештували його ж колеги, а в травні 1941 р. за вироком трибуналу військ НКВС Харківської області розстріляли. Така сама доля спіткала Балицького і Волкова. Та не було це торжеством істини і вищої справедливості. Була то облудна справедливість: керівна верхівка лицемірно демонс- трувала перед народом зміцнення соціалістичної законності, якої не було.
Михайла Васильовича, як і брата, теж звинуватили в антирадянській агітації. Він – згідно з матеріалами справи – начебто обурливо казав: «Який дурень видумав ці колгоспи. Це на- стояще поміщицьке ярмо».
Особлива трійка УНКВС по Полтавській області на підставі ст. 54-10 ч.1 КК УРСР ви- несла рішення про ув’язнення Михайла Васильовича у виправні табори на десять років. Ста- лося це 5 грудня 1937 р., у святковий для Михайла Васильовича день: рівно шість літ тому народився його менший син Григір, майбутній великий письменник.
Утримували Михайла Васильовича в Полтавській тюрмі No 1, в сільгоспколонії в Божко- вому під Полтавою, потім відправили в Сороклаг, в січні 1939-го ще далі – на Біломоро-Бал- тійський комбінат, а перед війною – до Усольлагу, до «Сибіру неісходимого».
Вернутися не судилося. Табори придавили важким тягарем, зробили свої жорстокі від- мітини: бронхіт, пахові грижі, невроз серця, набряк нижніх кінцівок, ентероколіт... 13 квітня 1943 р. П.В. Тютюнника його не стало.*
А десь далеко, степами України пішов одинокий, без батька, Климко. У новелах Григора Тютюнника відбилася всенародноособиста трагедія. У 1980-х рр. знайшлися редактори, які виправили «Три зозулі з поклоном»: замінили зека на радянського солдата. У такому варіан- ті новела потрапила до двотомника 1984 р. Так своїми руками хтось продовжив справу Сталі- на–Балицького–Волкова–Куценка.
Після трагічної загибелі Григора виникла ідея створення в Шилівці музею письменника. Але ні в колгоспі, ні в сільраді, ні деінде коштів для цього не знайшлося. Мабуть, не дуже комусь хотілося, щоб не заросла сюди народна стежка. А в 1991 р. у Полтавському художнь- ому музеї відкрилася виставка ікон, у тому числі і з Шилівки. Виписані давніми богомазами, вони справляли гнітюче враження. Ні, не виконанням, а тим, цю голови святих були відрі- зані. Колись іконними дошками вистелили підлогу в сільраді. Чи в тій Шилівці, де народив-
* Фактичні дані взяті з архівних кримінальних справ 11681-С Тютюнника П.В., 12244-С Тютюнника М.В., що зберігаються в УСБ України по Полтавській області, архівної особистої справи ув’язненого 62726 ТютюнникаМ.В., яка зберігається вархіві Усольського управління лісних виправно-трудових установ «Усольспецлес» МВС Російської Федерації, в Новосибірській області. Названі в статті табори дислокувалися: Сороклаг– ст. Сорокська Кіровської залізниці; Біломоро-Балтійський комбінат– м. Медвежогорськ, Карелія; Усольлаг–м. Усольє Новосибірської обл.ся Григір, чи в іншій, не так важливо. Суттєво те, що і понівечені ікони, і невідкритий музей Тютюнника – явища одного порядку.
В Шилівці розповідають, що коли Григір і Григорій Тютюнники приїздили до рідного села, вони обов’язково проходили улюбленою стежиною. Спочатку від хати Григорія, правим берегом Груні, потім перебирались на лівий. Там, на узвишші, розпалювали багаття і пекли картоплю, милуючись неозорим краєвидом. Це було їхнє свято печеної картоплі. Прогулян- ку завершували у хаті Григора, і гомоніли, гомоніли до ранку.
Саме цією Стежиною братів я і пройшов з друзями, шанувальниками творчості Тютюн- ників. Річка пахла холодною м’ятою, і мріялось, що цей маршрут стане традиційним для всіх, хто не відірвався від свого коріння.
Василь Граб
Реабілітовані історією. Полтавська область. Книга п'ята.

Спасибо сказали: gennadii5408, Алёна2

Поделиться

16

Re: Тютюнник

ТЮТЮННИК МАРІЯ СЕРГІЇВНА, 1924 р.н.,
с.Текуча Уманського району Черкаської області, українка, освіта неповна середня, член ВЛКСМ із 1938 року, проживала у м.Умані, різноробоча Софіївського розсадника. Заарештована 23.08.1944 Грушківським РВ НКДБ (“у листопаді 1943 року завербована в ОУН, поширювала націоналістичну літературу, завербувала в організацію односельчанина Володимира Колесника, із січня 1944-го була зв’язковою Української Повстанської Армії та інформатором оунівської служби безпеки, утримувала явочну квартиру”). Засуджена 21.11.1944 трибуналом військ НКВС Одеської області до 15 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з  позбавленням громадянських прав на 5 років. Верховним судом СРСР 15.05.1954 міру покарання зменшено до 9 років позбавлення волі, 1.07.1954 звільнена з табору. Реабілітована 4.02.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. Сестра Надія засуджена за антирадянську діяльність до 20 років неволі. (П - 13093)

Гербеев, Радько, Калайда, Крачун, Главацкий, Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаев., Кировоград., Одесск. обл.), Овчинников (Курск. обл.), Никольский (Гомель, Киргизия), Решетников, Крутских (Оренбург. обл.), Минаев (Курган. обл.), Лисий, Легкий, Мартиняк, Геба, Дума (Івано-Франківська обл.) T004006
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

17

Re: Тютюнник

ЦДІАК, ф.127, оп.1016, спр.630   Исповедные росписи Киевской епархии Б/Д (части документов)

м. Вороньков Переяславского уезда

247  Прокопий Иоаннович Тютюнник                    46
        сыны                            Иоанн                          18
                                           Михаил                           7

с. Березняки Хорольского уезда

военные ...

    Андрей Тютюнник                                                51
    сыны                               Михаил                           15
                                           Моисей                           10
                                           Петр                                 6
                  Федор                                                      31
                   его сын            Кондрат                           6
    брат Андреев                 Кирилл                            44
                   его сын             Иоанн                             29

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Спасибо сказали: kbg_dnepr, Алёна2

Поделиться

18

Re: Тютюнник

ЦДІАК, ф.127, оп 1015, спр.65  Сповідні розписи церков Зіньківської протопопії за 1774 р.

м. Зиньков

военные ...

108  Феодор Тютюнник  47,  сыны :  Евтихий  24,  Кирил  18,  Дионисий  15

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

19

Re: Тютюнник

ЦДІАК, ф.127, оп 1015, спр.65  Сповідні розписи церков Зіньківської протопопії за 1774 р.

с. Заиченцы

военные ...

325  Василь Тютюнник  50,  сыны :  Евстафий  28,  Иоан  17,  Андрей  15,  Ияков  2

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

20

Re: Тютюнник

ЦДІАК, ф.127, оп.1015, спр.109   Сповідні розписи Київського повіту за 1795 р.

м. Воронков

козаки ...

258  Прокопий Иоаннов Тютюнник  50,  сыны :  Михаил  11,  Иоанн  22

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

21

Re: Тютюнник

ТЮТЮННИК Никифор Васильович,
1888, с. Ворошилівка (Любимівка) Гуляйпільського р-ну, укр. Ветеринарний фельдшер. Заарештований 9.03.38 р. Звинувачення: учасник к-р повстанської організації, "Трійкою" УНКВС по Дніпропетровській обл. 15.04.38 р. засуджений до розстрілу. Вирок виконано 23.07.38 р в Дніпропетровську. Реабілітований у 1960 р.   2т
     ТЮТЮННИК  Олександр  Петрович,
1918, с. Любомирівка, проживав у с. Новоукраїнка Вільнянського р-ну, укр. Голова к-спу ім. Воровського. Заарештований 16.05.45 р. Звинувачення: був агентом німецької жандармерії. Особливою нарадою при НКВС СРСР 21.11.45 р. засуджений до 5 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1992 р.   3т
     ТЮТЮННИК Семен Савелійович,
1895, с. Солодка Балка Токмацького р-ну, проживав у с. Панютине Оріхівського р-ну, українець, малограмотний, селянин-одноосїбник. Заарештований 26.12.31 р. Звинувачення: проводив антирадянську агітацію. Особливою нарадою при колегії ДПУ УСРР 7.05.32 р. засуджений до 3 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1989 р.   3т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

22

Re: Тютюнник

ТЮТЮННИКОВ (ТЮТЮННИК) Микола Олексійович,
1910, м. Гуляйполе, укр, малограм. Червоноармієць 8 окремого місцевого стрілецького батальйону. Заарештований 18.10.41 р. Звинувачення: проводив к-р профашистську агітацію. Військовим трибуналом бази Чорноморського флоту 4.11.41 р. справу призупинено у зв’язку з евакуацією заарештованого в тил. Направлений в діючу армію, в 1942 р. попав у полон, після повернення в 1943 р. знову направлений у діючу армію, був поранений. Подальша доля невідома. Реабілітований у 2000 р.
                      ГДА СБ України,  Запоріжжя, Ф. П.  спр. 3.   6т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

23

Re: Тютюнник

ТЮТЮНИК (Тютюнник) Микола Антонович народився 1896 р. у с. Ігровиці Тернопільського окр. провінції Східна Галичина Австро-Угорської імперії. Українець, із селян, освіта вища, у 1921—1926 рр. член КПЗУ, з 1930 р. кандидат у члени ВКП(б). Проживав у Харкові. Старший референт відділу кадрів тресту Укрлісгосп. Заарештований 2 січня 1933 р. як член к.-р. організації (ст. 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 1 жовтня 1933 р. позбавлений волі у ВТТ на 10 років. Термін покарання відбував у СЛОНі. Розстріляний 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох на 16-му км від м. Медвежегорськ Карельської АРСР за ухвалою особливої трійки при УНКВС по Ленінградській обл. від 9 жовтня 1937 р. як член к.-р. організації «Всеукраїнський центральний блок». Реабілітований 18 жовтня 1989 р.

ТЮТЮННИК Андрій Тарасович народився 1899 р. у с. Григорівка Олександрівського пов. Катеринославської губ. Українець, із селян, освіта незакінчена вища, позапарт. Проживав у Харкові. Санітарний лікар житлоспілки Червонозаводського р-ну. Заарештований 26 грудня 1933 р. як член к.-р. націоналістичної повстанської організації (ст. 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 26 лютого 1934 р. позбавлений волі у ВТТ на 5 років. Реабілітований 17 червня 1961 р.

ТЮТЮННИК Василь Федорович народився 1894 р. на хут. Микольська Полтавського пов. Полтавської губ. Українець, із селян, освіта середня, позапарт. Проживав у с. Панютине Лозівського р-ну Харківського окр. Картузник-кустар. Заарештований 6 лютого 1930 р. за к.-р. діяльність (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Харківським окрвідділом ДПУ 29 квітня 1930 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР) зі звільненням з-під варти.

ТЮТЮННИК Іван Михайлович народився 1887 р. у с. Новоолександрівка Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Новоолександрівка Вовчанського р-ну. Селянин-одноосібник. У 1930 р. розкуркулений. Заарештований 28 квітня 1931 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Вовчанським райвідділком Харківського оперсектора ДПУ 2 липня 1931р. у зв’язку з включенням до списку на висилку.

ТЮТЮННИК Микола Ісакович народився 1899 р. у с. Бригадирівка Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Бригадирівка Балаклійського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник за релігійними переконаннями. Заарештований 15 грудня 1932 р. за антирад. агітацію. (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 29 березня 1933 р. позбавлений волі в концтаборі на 5 років. Реабілітований 17 липня 1989 р.

ТЮТЮННИК Никифор Леонтійович народився 1901 р. у с. Бригадирівка Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Бригадирівка Балаклійського р-ну. Селянин-одноосібник. У 1921 р. господарство націоналізовано. У 1930 р. розкуркулений та позбавлений виборчих прав. Заарештований 24 лютого 1931 р. за к.-р. діяльність (ст. 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 8 червня 1931р. позбавлений волі в концтаборі на 5 років. Реабілітований 7 липня 1989 р.

ТЮТЮННИК Олександр Романович народився 1888 р. у с. Бригадирівка Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Бригадирівка Балаклійського р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник за релігійними переконаннями. Заарештований 15 грудня 1932 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 29 березня 1933 р. позбавлений волі в концтаборі на 10 років. Реабілітований 17 липня 1989 р.

ТЮТЮННИК Петро Маркович народився 1903 р. на хут. Жучиха Костянтиноградського пов. Полтавської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Жучиха Зачепилівського району Полтавського окр. Селянин-одноосібник. У 1927 р. позбавлений виборчих прав. Заарештований 5 лютого 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 13 березня 1930 р. позбавлений волі в концтаборі на 7 років. Реабілітований 29 червня 1989 р.

ТЮТЮННИК Яків Петрович народився 1895 р. у с. Юрченкове Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Юрченкове Вовчанського р-ну Харківської обл. Візник Профвантажу. Заарештований 18 лютого 1933 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Вовчанським дільничним прокурором 12 квітня 1933 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 2.

Гербеев, Радько, Калайда, Крачун, Главацкий, Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаев., Кировоград., Одесск. обл.), Овчинников (Курск. обл.), Никольский (Гомель, Киргизия), Решетников, Крутских (Оренбург. обл.), Минаев (Курган. обл.), Лисий, Легкий, Мартиняк, Геба, Дума (Івано-Франківська обл.) T004006
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

24 (17-08-2016 20:28:52 отредактировано surnameindex)

Re: Тютюнник

surnameindex.info/news/?s=Тютюник

surnameindex.info/news/?s=Тютюнник

С уважением, Surname Index
www.surnameindex.info/news
Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Сайт surnameindex

Поделиться

25

Re: Тютюнник

www.ex.ua/view/14425896

http://images.vfl.ru/ii/1473846557/0144e4c7/14111038.jpg

Юрій Тютюнник: від "двійки" до ҐПУ. Документи і матеріали. 2011 \ Гуманітарні науки, публіцистика, історія

libres, 12:46, 27 апреля 2012, 14:23, 16 мая 2012
Юрій Тютюнник: від "двійки" до ҐПУ. Документи і матеріали

Розділ: Гуманітарні науки, пуліцистика, історія
Рік та місце видання Київ, Дух і літера, 2011

Опис: Основу цієї книги складає листування Тютюнника, відомого українського військового діяча, генерала Армії УНР. Ці оригінальні матеріали публікуються вперше й мають важливе наукове та суспільно-політичне значення, оскільки проливають світло не лише на життя і діяльність одного із найвизначніших українських військових діячів, а й містять чимало інформації про українські визвольні змагання на початку 1920-х років, становище української політичної еміграції в Польщі, Чехословаччині й Румунії, суспільно-політичне життя в УСРР і діяльність радянських органів держбезпеки.

Спасибо сказали: Алёна, gennadii5408, LG 7753

Поделиться

26

Re: Тютюнник

ТЮТЮНИКОВ Лазар Маркович, народився 1895 р. у с. Степанці Канівського пов. Київської губ. Єврей, з кустарів, освіта початкова, позапарт., у 1931 р. кандидат у члени ВКП(б). Проживав у Харкові. Кустар-перукар. Заарештований 16 грудня 1936 р. за шпигунську діяльність на користь Німеччини (ст. 546 ч. 1 КК УСРР) і військовим трибуналом ХВО 16 червня 1937 р. виправданий.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Гербеев, Радько, Калайда, Крачун, Главацкий, Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаев., Кировоград., Одесск. обл.), Овчинников (Курск. обл.), Никольский (Гомель, Киргизия), Решетников, Крутских (Оренбург. обл.), Минаев (Курган. обл.), Лисий, Легкий, Мартиняк, Геба, Дума (Івано-Франківська обл.) T004006
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

27

Re: Тютюнник

ЦДІАК, ф.990, оп.1, спр.1369     Сповідні розписи церков Переяславської протопопії за 1779р.

с. Беспальче

дворовые ...

84  Марко Тютюнник  33,  сын  Иоан  2

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков
Спасибо сказали: LG 775, Алёна2

Поделиться

28

Re: Тютюнник

ТЮТЮНИК Леонід Йосипович, 1908 р.н., уродженець м. Черкаси. Українець, б/п, освіта 7 класів, одружений, військовослужбовець. Арештований 26.03.1942 р. Засуджений 08.04.1942 р. ВТ 9-ї Армії за ст. 54-10 ч.2 КК УРСР до розстрілу. Реабілітований 24.05.1990 р. ВТ Київського ВО.

ТЮТЮННИК Надія Сергіївна, 1922 р. н., уродженка і мешканка с. Текуча Уманського р-ну Черкаської обл. Українка, б/п, освіта 10 класів, неодружена, працювала на практиці в Межиріцькій агрошколі. Арештована 30.04.1944 р. Засуджена 22.08.1944 р. ВТ військ НКВС Українського ВО до 20 р. Ухвалою Верховного суду СРСР від 12.07.1947 р. міра покарання визначена 10 р. позбавлення волі за ст. 54-1 ‘а”. Звільнена 24.09.1953 р. Реабілітована 05.03.1956 р. пленумом Верховного суду СРСР.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

Поделиться

29

Re: Тютюнник

І ЖИТТЯ МЕНІ НЕ РОЗЛЮБИТЬ
Юрій Йосипович Тютюнник уродженець с. Будище, Звенигородського району, Черкаської області, мешканець м. Харкова, пройшов шлях від російського солдата до ганерал-хоруижого Армії УНР. На час арешту викладач школи червоних старшин у Харкові, працівник Всеукраїнського фотокіноупрввління, автор сценарію довженківського фільму “Звенигора”. Заарештований 12 лютого 1929 р. за ордером підписаним начальником З відділу КРО ДПУ Толстовим за №49 згідно ст. 54 КК УСРР.
З грудня 1929 року колегія ОДПУ СРСР винесла вирок - розстрілять з поміткою “приговор не приводить в исполнение до особого распоряжения”. 20 жовтня 1930 року вирок був виконаний. Реабілітований 27 листопада 1997 року.

+ открыть текст

В останні роки з’явилася велика кількість публікацій про цю людину, яка викликана насамперед неординарністю самого героя, а також історичною справедливістю, що вимагає врешті неупереджено розповісти про людей, чиї імена були незаслужено викреслені з сучасної історії України.
Походив Юрій Йосипович Тютюнник з шевченківського роду. За документами, він доводився великому поетові онуком (по сестрі Ярині). Йосип Кіндратович, батько Юрка, разом з братом Савою і сім’ями свого часу переїхали з Моринців до Будища того ж таки Звенигородського повіту. Викопана ними колись біля двору копанка з часом розширилася і стала ставком, який і донині називається Тютюнниковим. Він залишився єдиним пам’ятником великому селянському роду, що колись тут господарював.
Народився Юрко Тютюнник 24 квітня 1891 року. Там же, в Будищі. Слід віддати належне його батькам. Звичайні селяни, вони, розуміючи значення освіти, спромоглися дати її своїм синам. Найстарший, Іван, працював згодом у Київській губернській канцелярії, належав до партії есерів, - мав неабиякий вплив на менших братів.
Існує версія, нібито Юрко закінчив Уманську школу садівництва та землеробства. Але документів, які б підтверджували це, віднайти не вдалося. Натомість достеменно відомо, що він закінчив приватну гімназію Л. Жука в Києві. Після чого повернувся вести батьківське господарство, бо старшого брата Макара забрали до війська. До 1913 року Юрко жив у Будищі, періодично надсилаючи матеріали до “Земської газети” в Києві та готуючись до вступу в університет. Але натомість потрапив до армії, де пройшов шлях від рядового до прапорщика. Брав участь у бойових діях першої світової війни, а після поранення в руку був переведений у розпорядження начальника штабу Одеського військового округу.
Лютнева революція 1917 року застала його у Сімферополі. Тут ад’ютант начальника гарнізону прапорщик Ю. Тютюнник долучається до створення української громади, ради солдатських депутатів, українського військового клубу імені гетьмана П. Дорошенка, а незабаром і Першого Сімферопольського полку імені П. Дорошенка. Там же Ю. Тютюнник остаточно вибирає свій шлях у революційній круговерті - він буде захищати інтереси селян. Стає членом місцевого осередку Селянської спілки, яка делегує його на другий Сімферопольський селянський з’їзд. Обирають його й делегатом першого Таврійського селянського з’їзду. Командуванню така активність Тютюнника явно не подобалась. Воно переводить прапорщика в Катеринослав. Але тут саме його обирають делегатом на Другий всеукраїнський військовий з’їзд, і Юрко Йосипович їде до столиці України. Там він обраний відразу до двох рад - Всеукраїнської військових депутатів та Центральної. У першій очолює воєнно-технічну комісію, а перед початком війни з більшовиками дістає призначення до Політради при Генеральному військовому Секретаріаті. Однак обстановка, що складалася в Україні, бойові дії змусили нашого земляка повернутися у Звенигородку і' очолити кіш вільного козацтва. З тієї самої миті він веде активну боротьбу за встановлення і закріплення влади Української Народної Республіки.
За досить короткий час Ю. Й. Тютюннику довелося пережити чимало драматичних моментів. Він стає одним з організаторів Звенигородсько-Таращанського повстання: За це князь Довгорукий наказав розстріляти активіста, проте Тютюнник зумів підняти повстання серед київських політичних в’язнів і приєднатися спершу до Директорії, а після її орієнтації на Антанту він разом з Григор’євим йде до червоних, які переконали його у своїх добрих намірах щодо України.
Два місяці тривав союз комбригів Григор’єва і Махна, які пішли під керівництво Дибенка. Після чого, вони, по черзі, зважилися підняти повстання.
Юрко Тютюнник був начальником штабу бригади (згодом дивізії*) Григор’єва. Служив добре. За взятгя Одеси більшовицьким командуванням нагороджений орденом Червоного Прапора. Після повстання Тютюнник здійснює багатосоткілометровий марш: спершу в рідні краї, а згодом на з’єздання з армією УНР. Цим безприкладним рейдом від здобув собі гучну славу і загальне визнання, його призначають командуючим Київською групою Армії УНР. Майбутній письменник Б. Антоненко-Давидович згадував про ті події: “На відкритій платформі перед паротягом сидів, звісивши ноги й ледь усміхаючись, командувач київської групи отаман Юрко Тютюнник. Це він лишався з панцирним поїздом у Христинівці, доки сапери не полагодили зруйнованого вночі залізничного містка... Козаки знали хоробрість Юрка Тютюнника, котрий не раз у критичні хвилини бою раптом з’являвся верхи на коні й, не втрачаючи самовладання, легкою усмішкою підіймав бойовий дух вояків”.
Що ж змусило Тютюнника назавжди порвати із Червоною Армією? Він сам дав відповідь на це запитання: “... за ширмою радянської влади ховається стара, цинічна особа чорносотенної Росії, з необмеженою ненавистю до всього українського”. Тютюнник, ні на хвилину не сумнівався, що “потрібно було боротися, щоб боротьбою довести життєздатність Української нації й Української національної ідеї, тому що мертвою є та ідея, на захист якої ніхто не хоче стати”.
Віри в краще майбутнє України йому було не займати. Саме він став ініціатором Першого Зимового походу Армії УНР зимою 1919-1920 років. Після здійснення якого підлеглі Тютюнника, і генерали, і старшини та козаки, склали грамоту, в якій зверталися до Юрка Тютюнника: “Твоє живе, повне великої моральної сили єство, в найбільшій мірі одушевило історичний похід Армії УНР в запілля ворога, коли ім’я отамана Юрка Тютюнника стало синонімом непереможного лицарського духу, коли воно промовлялося ворогами зі страхом і пошаною, а в серцях народу будило надії на визволення, на остаточну перемогу.” За цей похід Ю. Й. Тютюннику присвоїли звання генерал-хорунжого Армії УНР та нагородили орденом Залізного хреста. Деякий час він навіть був виконуючим обов’язки командуючого армії. Але найбільше його визнавали як майстра партизанської вій і їм. Т ому Симон Петлюра і доручив Т ютюннику очолити спочатку Партизансько- повстанський пііаб, а в жовтні 21-го першу в Україні повстанську Армію.
Очолений Т юної шиком Другий Зимовий похід став трагічною і водночас героїчною сторінкою історії, яка більшістю іс гориків зводиться лише до розстрілу котовцями повстанців у Базарі. Хоча останні з борців за УНР зробили безприкладний рейд, дійшовши до Гурощини, що за ЗО кілометрів від Києва. Зараз вдалося віднайти документи, за якими виходить, що Тютюнник після трагедії під Малими Миньками і Базаром до середини грудня 1921 року перебував на території радянської України.
Не один рік полювало ДПУ за Тютюнником, доки не виманили його повернутися з еміграції на Батьківщину. Де тут же й заарештували. Щоправда людину такого авторитету відразу розстріляти не посміли. Його спершу не чіпали, але й постійної роботи не давали. Він то викладав у школі червоних старшин, то працював у книгоспілці, БУФКУ, акціонерному товаристві. Пробував писати, створив кілька сценаріїв. Найвідоміший - “Звенигора”. Олександр Довженко зняв за ним свій чудовий фільм. Коли стрічка вже вийшла до глядача, хтось пустив чутку, ніби Тютюнник відмовився від свого авторства, а насправді, він у той час уже був під арештом і клопотався, аби гонорар за “Звенигору” (у самій назві він увічнив свою батьківщину) видали дружині.
За ґратами Тютюнник поводився з лицарською гідністю і нікого, як не схиляли його до цього, не обмовляв. У Харкові його допитували двічі, після чого переправили в Москву. Там, у Бутирській тюрмі, 3 грудня 1929 року колегія ОДПУ винесла йому смертний вирок із позначкою: “не приводить в исполнение до особых распоряжений”. Приреченим ш смерть за гратами, він ще май:*е рік чекав виконання вироку. 20 жовтня 1930 року чекістська куш обірвала життя людини, яка іі па слідстві була переконана: “Оскільки на Україні більшістю національною е селянство, йому, як класу, належить керуюча роль у державі”.
Минуло півстоліття, аж поки рішенням Генеральної прокуратури України Ю. Й. Тютюнника не було реабілітовано. Колегія управління культури Черкаської облдержадміністрації 7 червня 1993 року затвердила “Перспективний план розвитку мережі меморіальних музеїв на період до 2005 року”, в одному з пунктів якого записано: “створити меморіальну кімнату Ю. Й. Тютюнника в с. Будище Звенигородського району”. Хочеться вірити, що чекати цього залишилося недовго.
Література:
1. ЦДА ВОВУ ф.1077т.4ар.2,ар.И4.
2. ф.4, т.1, ар.569.
3. ф. 1076, т.З, ар. 14, ар.11.
4. ф- Ю76, т.1, ар. 1-а.
5. ф. 1216, т.1, ар.16, ар.97.
6. ф. 1738, т.1, ар.49.
7. ф. 1542, т.1, ар.2.
8. ф.2360, т.1, ар. 12.
9. ДАСБУ ар.73862, р.п.
10. ДАЦО р.р-529, т.1, ар.28.
11. Спогади Юрка Тютюнника (Г. Артич).
12. Звенигородський кіш Великого козацтва (ЛНВ, 1.1922, кн.2).
13. Перший Сімферопольський полк ім. Гетьмана П. Дорошенка (ЛНВ, Л.1922, кн. 1).
14. Жовта раса (Командири Червоної Комисии) (агар. Л.1923).
15. “Руіна” (ЛНВ, 1923, кн.З).
16. Олег Шатало “Генерал Юрко Тютюнник”, Л.2000 р.

Олег Шатайло Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

30

Re: Тютюнник

Поява Ю. Тютюнника на Миколаївщині пов’язана з його діяльністю на посаді начальника штабу в бригаді Григор’єва. На початку грудня 1918 р. Григор’єв повідомив Головного отамана військ УНР С. Петлюру про визнання Директорії УНР і підпорядкування їй своїх загонів. Незабаром григор’ївські загони отримали назву Херсонської дивізії та увійшли до складу Південно-Східної групи військ армії УНР. Вказана група була головною складовою частиною Південного фронту, що почав формуватися як протидія військам Антанти та білогвардійців, які закріпилися на Чорноморському узбережжі України 2. Приблизно в цей час Херсонська дивізія складалася з чотирьох піхотних і одного кінного полків та двох батарей польових гармат 3.

Головною сферою діяльності повстанських загонів Директорії УНР в грудні 1919 р. була ліквідація адміністративних та військових установ денікінщини на території України 4.

Загін Григор’єва був одним із найбільших військових формувань Директорії УНР, але і його не оминула більшовицька агітація. В лютому 1919 р., після взяття більшовицькими військами Києва, ситуація в Україні змінилася. 18 лютого 1919 р. у Харкові відбулася зустріч Григор’єва з В. А нтоновим-Овсієнком, якій повідомив отаману про намір радянського командування перетворити його загони на окрему червоноармійську бригаду. 19 лютого наказом командуючого Групою військ харківського напряму А. С качка була створена 1-ша Задніпровська стрілецька дивізія на чолі з Павлом Дибенком 5. 26 повстанських загонів Григор’єва перейменували на 1-шу Задніпровську бригаду і включили до складу цієї дивізії, а сам отаман став червоним комбригом.

Переформування відбувалися у розпалі бойових дій. Радянські війська з боями просувалися до Чорноморського узбережжя. Від командуючого Українським фронтом В. А нтонова-Овсієнка Григор’єв отримав наказ також наступати у південному напрямі. А це було нелегко, оскільки повстанці тримали фронт одночасно проти кількох супротивників – німців, що перейшли на службу до Антанти, білогвардійців, військ Директорії УНР, а також місцевих німецьких колоністів. В лютому 1919 р. григор’євці захопили Білу Криницю, Березнегувате, Безухове, Снігурівку та інші населені пункти 6.

27 лютого 1919 р. на посаду політкомісара 1-ї Задніпровської бригади було надіслано комуніста Ратіна, а для допомоги – ще 35 комуністів-політпрацівників. У цей час до Григор’єва прибув і член боротьбистської партії Ю. Тютюнник, якій напередодні у Харкові отримав від одного з керівників боротьбистів М. Шинкаря рекомендованого листа до отамана. Тим самим керівництво і більшовиків, і боротьбистів намагалося посилити свій вплив на григор’ївську бригаду 7. Ю. Тютюннику вдалося прибрати до рук практично все керівництво загонами і стати начальником штабу 1-ї Задніпровської бригади 8. На початку березня 1919 р. частини Григор’єва підійшли до Херсона, в якому в той час дислокувались значні сили антантівців – 3 тис. грецьких і близько 2 тис. французьких солдатів.

Навколо міст Півдня України, які охороняли союзницькі десанти, не втихали селянські повстання, а в самих містах активізувалося анархістське та більшовицьке підпілля.
Наказ григор’ївським частинам на штурм Херсона підписав Ю. Тютюнник, взявши тим самим на себе всю відповідальність за наслідки операції. Скоріше за все, Григор’єв не був впевнений до кінця у своїх силах і не хотів ризикувати кар’єрою у разі невдачі, адже штаб бригади не встиг підготуватися і планів штурму міста не існувало.


3. Лисенко А. На чолі повстанських мас: отаман Никифор Григор’єв // З архівів ВУЧК –ГПУ–НКВД –КГБ. – 1999. – № 1/2. – С. 63.
4. Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України (далі – ГДА СЗР України). – Ф. 11012. – Т. 17. – Арк. 17–18.
5. Антонов-Овсієнко В. В боротьбі за Радянську Україну // Літопис революції. – 1931 – № 3. – С. 85.
6. Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ України) – С пр. 476. – Арк. 23.
7. Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. – С. 188.
8. Шатайло О.Л. Генерал Юрко Тютюнник. – С. 22.


читать:    Реабілітовані історією. У двадцяти семи томах. Миколаївська область. Книга 5. – Київ–Миколаїв: Світогляд, 2010. – 653 с.

Поделиться

31

Re: Тютюнник

ТЮТЮННИК Олексій Мартинович, 1900 р.н., уродженець і мешканець с.Прохорівка Канівського р-ну,  українець, б/п. Колгоспник. 4 вересня 1937 р. трійкою УНКВС по Київській обл. засуджений до розстрілу. Реабілітований 18 березня 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.

ТЮТЮННИК Федір Мартинович, 1885 р.н., уродженець  і мешканець с. Прохорівка Канівського р-ну, українець, б/п. Не працював. 28 березня 1938 р. трійкою УНКВС Полтавської обл. засуджений до розстрілу. Реабілітований 10 липня 1956 р. ВТ КВО.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга третя

Поделиться

32

Re: Тютюнник

Див. також "Тютюник" http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=44287

Цікавить інформація:
Махиньки с. Тростинка і с. Шевченківка Васильківського р-ну Київської обл.;
Гарник, Бадьорко, Лисий, Яненко Бершадського р-ну Вінницької обл.;
Шапран, Піскаленко, Григоренко с. Тростинка Васильківського р-ну Київської обл.

Поделиться