Тема: Житецький / Житецкий
ЖИТЕЦЬКИЙ Михайло. - Значковий товариш у Ніжинському полку.
В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.
mtDNA - J1c5
Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
Сторінки 1
Щоб відправити відповідь , ви повинні $ s або $ s
ЖИТЕЦЬКИЙ Михайло. - Значковий товариш у Ніжинському полку.
В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.
ЖИТЕЦЬКИИ Павло Семенович,
1892, м. Одеса, укр, осв. сер. Проживав у Мелітополі. Завідуючий технічною частиною поштово-телеграфної контори. Заарештований 29.05.31 р. Звинувачення: учасник к-р організації. "Трійкою" при колегії ДПУ УСРР 2.12.31 р. засуджений до 5 р. висилки на спецпоселення в Північний край. Реабілітований у 1990 р. 3т
ЖИТЕЦЬКИЙ Гнат Павлович (15. 02. 1866, Кам’янець-Подільський – 8. 04. 1929, с. Буча Київської обл., похований на Байковому цвинтарі в Києві) – архівіст, історик, літературознавець, книгознавець.
З сім’ї визначного українського філолога і фольклориста П. Житецького. Закінчив історико-філологічний факультет Університету Св. Володимира у Києві (1889). У 1890–1924 рр. вчителював у середніх навчальних закладах Петербурга і Києва; у 1898–1903 рр. – редактор відділу російської і української історії видавництва “Просвещение”, у 1919 р. – часопису “Книжний вісник”.
Один з фундаторів Національної бібліотеки Української держави у 1918 р. (з 1920 р. – Всенародна бібліотека України, нині – НБУВ), в якій у 1922–1929 рр. завідував відділом рукописів.
Дійсний член НТШ, член петербурзького осередку українського товариства “Громада”, історичної секції та Археографічної комісії ВУАН.
Г. Ж. – автор праць про громадські течії та історію української культури XVII–XIX ст., з історії Київської громади 1860-х років, низки статей про життя й творчість Т. Шевченка, І. Франка, М. Максимовича, М. Костомарова, О. Русова, М. Марковського, М. Драгоманова,
І. Вишенського, М. Смотрицького та ін. Вивчав творчість О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, підготував ряд археографічних публікацій, зокрема, в галузі епістолярії – листування М. Лєскова, О. Лазаревського, М. Костомарова та ін.
Г. Ж. – один із авторів концепції створення Національної бібліотеки України та відділу рукописів в її складі як національного рукописного сховища. У зазначеному відділі, на переконання Г. Ж., мала сконцентровуватися різноманітна за походженням, змістом, хронологією та характером рукописна продукція українського народу в найширшому її розумінні: рукописні книги та найцінніші архіви творчого характеру – особові архіви видатних вчених, діячів мистецтва та культури, окремі книжки з автографами та рукописними помітками. Г. Ж. особисто причетний до збирання найціннішого українознавчого рукописного фонду Національної (Всенародної) бібліотеки України у 1918–1928 рр., основу якого склали особові архівні фонди В. Науменка (до його складу увійшли документи діячів Старої громади, УНТ, редакцій журналів “Киевская старина”, “Україна”, видавничі портфелі часописів “Червоний шлях”, “Дніпрові хвилі”, “Дзвін”, газет “Рада”, “Народна воля”, архів М. Максимовича, цінні рукописи Ол. Котляревського, О. Русова, М. Шугурова, В. Гнилосирова, Д. Марковича та інших українських письменників і діячів), В. Головні із родинною збіркою Гоголів-Яновських, Лопухіних-Демидових, Сулим-Войцеховичів, Плятерів, Г. Галагана і Колегії Павла Галагана, родинний архів баронів Шодуарів, архіви професорів КДА Ф. Титова та С. Голубєва, М. Петрова, П. Житецького, Г. Афанасьєва, а також
О. Кістяківського, О. Лазаревського, В. Модзалевського, П. Дорошенка, І. Лучицького, О. Русова, Є. Сташевського, О. Попельницького, Д. Марковича та ін. Від 1921 р. Г. Ж. складав свої перші реєстри рукописного матеріалу, особисто описував рукописні книги та збірки документів, створював перші алфавітний та хронологічний каталоги, розробляв інструкції з описання рукописних книг, документів та автографів на книжках, закладав підвалини теоретичного обгрунтування розподілу рукописного матеріалу між архівами, бібліотеками та музеями.
У 1926–1928 рр. у зв’язку зі створенням Центрархіву Г. Ж. брав активну учать у роботі Комісії з розподілу рукописного та архівного матеріалу між архівами, музеями і бібліотеками й обгрунтував недоцільність об’єднання усіх документів, що відклалися в різних сховищах та відомствах, у межах одного лише Центрархіву. Обгрунтовуючи необхідність існування рукописних відділів у складі великих бібліотек, Г. Ж. підкреслював спорідненість рукописних та друкованих фондів бібліотек, наголошуючи, що збирання рукописного матеріалу бібліотеками здійснюється з метою активного залучення його до наукового обігу, на відміну від музеїв, що збирають видатні пам’ятки для виконання лише меморіальної функції. Г. Ж. пропонував розподіляти рукописний матеріал таким чином: до архівів передавати переважно документи офіційно-юридичного, актового, ділового, довідково-діловодного характеру, котрі є продукцією державних установ і відклалися у справочинстві; в рукописних відділах великих бібліотек повинні зберігатися документи літературно-наукового, творчого характеру в широкому розумінні слова – рукописні пам’ятки, збірники рукописів, документів, мемуари, життєписи, автографи письменників, листування тощо. Музеї, на думку Г. Ж., насамперед, мають збирати й охороняти речову продукцію людської творчості, причому, лише книжки (крім спеціальних музеїв книги, друкарства) та рукописи, оскільки вони мають відношення до речового матеріалу, а в меморіальних художніх спеціальних музеях (наприклад, революції, гравюр ХVІІІ ст., первісного письменства) чи музеях окремих видатних людей – якщо це визначено завданням та метою фундації цих музеїв. Водночас, мислячи з державних позицій, Г. Ж. виступав прихильником зведеного державного обліку документів з метою їх державної охорони. Думки Г. Ж., висловлені під час роботи в Комісії з розподілу архівного й рукописного матеріалу, відіграли вирішальне значення і, за підтримкою інших членів Комісії, заклали фундамент сучасного стану профілю комплектування архівів, музеїв та бібліотек України.
Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – 750 с.
Житецких много.Я ищу информацию о дедушке и прадедушке.Дед Житецкий Феофан Митрофанович. Судя по справке-прошении о трудоустройстве на строительство Амурской ЖД он находился в Полтавской губернии, Золотоношском уезде ,местечко или село Жовнино. справку прилагаю.Поиски в Институте инженеров техников им.Николая 2 в СПБ в котором он учился пока не дают результатов. Отец Феофана Митрофановича Житцекого -как понятно Митрофан.Предполагаю ,что были братья Эразм и Эраст и Кокордий ,имена похожи на те что давали священники своим детям.
Дед Житецкий (феофан)встретил в Харбине(Маньчжурия) свою любовь-мою бабушку. Она формально была замужем за полковником-врачом Бондаревым Николаем Иосифовичем(Харьковский мединститут).Бондарев увез 17летнюю девчонку сразу после выпуска Смольного в Маньчжурию на ликвидацию эпидемии легочной чумы.1906г. Что то пошло тне так и они расстались.От этого брака родилась в 1910 дочка. в 1911 Житецкий и Бондарева встретились.Житецкий был вдовцом. Бабушка была свободна.пПозже когда в 1912г родился мой отец его просто (Житецкого)вписапли в метрике вместо Бондарева. в 1921 получили документ от Советской власти там уже все родители были прописаны нормально. Бабушка Нина Иосифовна Беридзе в девичестве была потомственной дворянкой ,дочкой грузинского небогатого князя. вот памятная доска о жителях-в этом доме бабушка жила с житецким дго 1972 года-потом дом расселили и из Музея -квартиры сделали дом-музей.
Житецких много
- в современной Украине скорее очень мало https://ridni.org/karta/%D0%B6%D0%B8%D1 … %B8%D0%B9:
ЖИТЕЦЬКИЙ
(трансл. Zhytets'kyy, рос. Житецкий) - транслитерация "потолочная" (в смысле официально английская, что, всего вероятнее, не имеет к реальному написанию фамилии латиницей никакого отношения). Я бы искала польское написание.
Налічує 25 носіїв - Харків (6) Київ (4) Торецьк (3)
А вот среди потерь в ПМВ немало https://gwar.mil.ru/heroes/?last_name=% … amp;page=1
Среди репрессированных 5 чел. lists.memo.ru/index7.htm:
Житецкая Екатерина Адольфовна
Родилась в 1910 г., Винницкая обл., Проскуровский р-н, с. Отовцы; полька; рабочая на мельзаводе №5. Проживала: Дзержинский р-н, д. Сейма.
В 1933 г. была осуждена Винницкой Коллегией ОГПУ к 5 г. ссылки Арестована 4 июня 1938 г.
Приговорена: тройка 10 октября 1938 г., обв.: 58-10.
Приговор: к 10 г. ИТЛ
Источник: Книга памяти Нижегородской обл.
Житецкий Александр Александрович
Родился в 1897 г., Полтавская губ., с. Соломино; украинец; образование начальное; б/п; школа, учитель. Проживал: Томская обл., Туганский р-н, Сухоречье д.
Арестован 19 сентября 1937 г.
Приговорен: 19 сентября 1937 г., обв.: "Союз спасения России".
Приговор: расстрел Расстрелян 10 ноября 1937 г. Реабилитирован в августе 1965 г.
Источник: Книга памяти Томской обл.
Житецкий Владимир Александрович
Родился в 1905 г., Полтавская губ., д. Останье; артель "Новый путь", бухгалтер. Проживал: г. Ленинск-Кузнецкий, 10 участок, бар. 657.
Арестован 7 декабря 1937 г.
Приговорен: тройка при УНКВД по НСО 9 декабря 1937 г., обв.: по ст. 58-2-9-11 УК РСФСР.
Приговор: ВМН.
Источник: Книга памяти Кемеровской обл.
Житецкий Владимир Георгиевич
Родился в 1896 г., г. С.-Петербург; русский; грамотный; б/п; извозчик завода имени 3-го КДО, дворянин. Проживал: Новгородская обл., Маловишерский р-н, г. Малая Вишера.
Арестован 7 декабря 1941 г.
Приговорен: 13 декабря 1941 г.
Приговор: Дело прекращено, освобожден
Источник: Книга памяти Новгородской обл.
Житецкий Леонид Семенович
Родился в 1894 г., г. Одесса;
Приговорен: 24 апреля 1938 г.
Приговор: ВМН
Источник: Сведения Одесского академического центра (Украина)
Житецкие есть и в Википедии, вот известный носитель из Полтавы histpol.pl.ua/ru/lichnosti/pedag … ya?id=1882
Житецький, Павло Гнатович (4.01.1837 (23.12.1836) — 18(5).03.1911), філолог, педагог, громадський діяч.
Микола Лисенко назвав його "гросмейстером від філології". А Сергій Єфремов так писав про Житецького: "Видатний український вчений. Разом з тим був і живим, чутливим громадянином своєї батьківщини, який болів її болями, хто на собі відчув до певної міри її гірку долю... Його особистість, погляди і діяльність заслуговують якнайширшої популярності". Перший історик української літературної мови, Павло Гнатович написав близько 30 праць, якісно новаторських і таких, що визначали дальший шлях розвитку української лінгвістики. Серед них, зокрема: "Енеїда" Котляревського в зв’язку з оглядом української літератури XVIII ст.", "Нарис літературної історії української мови в XVII ст.", "Про українські народні думи" та ін.
и не один:
Епископ Алексий (в миру Алексей Григорьевич Житецкий; ок. 1869, Полтавская губерния — 30 октября 1924, Боровск, Калужская губерния) — епископ Русской православной церкви, епископ Боровский, викарий Калужской епархии.
Возможное польское написание: Maciej Żytecki
этих всех я знаю. У меня 2 линии основных-Беридзе и Житецкий.Беридзе Я раскопал до практически основания-те до момента когда восточная Грузия уже вошла в состав,и Западную тоже освобождали от турков, как раз в Гурии и жили беридзе, азануры (мелкие князья при таваде-крупном князе царе).Высочайщший указ о принании дворянского достоинства (потомственного) тоже в архивах СПБ нашел. а вот Ж итецкиих много,но полтавских не могу связать с моими Митрофаном и Феофаном, там имена совсем уж диковинные Эразм Эраст Конкордий.В списке погибших есть Житецкий с отчеством Митрофанович-он Полтавский-скорее всего имеет отношениеюНо Я прсылал запрос в Полтавский облархив-дали список-увы,нет Митрофановичей ..никаких близких.Есть в Челябинске Житецкий Сергей,он уверяет что родственники-как раз Эразм и друнгие-мол братья Феофана. но связи не нашел-я люблю чтоб бумага подстверждала. а Про Известнейших филологов я давно знаю..они в Питере жили-у меня там и Житецкий мой жил еще не женатый, домовые книги это показали, ..бабки мои смолянкит жили там.А родовое гнездо-станица Новопокровская краснодарского края -дом жив до сих пор полковника Берижзе, там я нашел и могилы-прадеда Иосифа и прабабушки Анны Ивановны Фатеевой и Бориса Иоифовича погибшего в бою воздушном(георгий 4ст), Владимира найти не могу-погиб в Сухуми 1916,был в числе первых морских летчиков..командиром отряда гидросамолетов Сухумскоого отряда.Борис-окончил Павловское артучиоище-в летчики преучился.Владимир-Морской корпус,привелигерованное закрытое учебное щаведение.Потом последовательно стал ком радиотелеграфистов на корабле и потом как брат летчиком тльько морским.По линииБеридзе мне как бы более иоли менее понятно вплоть до подробного личного дела Бориса(47страниц-кадет), Праде тоже описал боевой путь в послужном списке в характеристике-автобиографии которую требовали для поступающего в Морской корпус.Там две турецких и Западная грузия -с 16лет в русской армии,медаль за храбростьв 16лет! Потом служба и до полковника.Был в грузинской сотне конвоя ЕИВ..вообщем много интресного..даже пенсия чуть более 500р в Армавир он вышел в отставку.Потом вот окащался в Новопокровской. Метрики тоже есть..
ВКерчи неделю назад умер Вадим Житецкий,военный моряк-предположительно родственник, его сын Павел обещал поискать документы. есть в Казахстане Житецкий, ну и по разным местам их много в Одноглазниках ..
...Предполагаю ,что были братья Эразм и Эраст и Кокордий ...
У Вашого діда не було брата Якова?
Житецкий Яков Митрофанович, Полтавская губерния, Кременчугский уезд, Мозолевская волость, с. Шушваловка:
https://gwar.mil.ru/heroes/chelovek_gospital23980016
https://gwar.mil.ru/heroes/chelovek_donesenie16069117
Сергей спасибо большое. Первая ссылка и вторая близко к истине.Все соападает .Я тльтко что получил 28листов личного дела Феофана Митрофановича Житецкого( 1883-1948)-моего деда. и из него следует что кроме него были еще три брата и две сестры. Имен не названо братьев полностью-только одно,Эразм Митрофанович (учителем работал) и .Но слишком много совпадений ,вот теперь Яков Митрофанович вписался точно.Сестры Наталья Митрофановна и Александра Митрофановна.
Кое что понятно и о родителях. Отец этой семьи Житецкий Митрофан Григорьевич ( ????-1915) мать Базилевич Елена Петровна ( ????- 1901 или 1902 по разному в одном и томже деле от 1939г упоминается).Шушваловка точно объединяет всех. Мать с 1888 г в параличе. еслии встречались фамиоии еще или по базилевич-буду очень благодарен. Служил Житецкий Митрофан Григорьевич чиновником тиулярным советником ( от Акакаия Гоголя до фандорина) -был беден вероятно, и последние лет 20 (т.е с 1895) занимался сельским хозяйством.Низкий вам поклон, вы помогли мне добавить штрихи к моей родословной.Найти что то по Шушваловке не могу..
Сергей у меня по Бондареву вопрос к вкам.Первый муж бабушки грузинки был Бондаревым-полклвник мед службы был на Русско японской, в 1906 женился на Моей бабушке смолянке и увез ее ва Маньчжурию.Потом пути их разошдись раскапываю где и как они встретились с ЖИтецким.Бондарев был потом в Севастопольском госпитале морском врачом инфнкционистом.И в Крыму был в санитарном поезде -там м умер от холеры.Дмитрий Ульянов выдал справку-и эта подписьь спасала бабукшку потомственную дворянку и дочку грузинского азнаура( князя из свиты царя-тавада). фото тпопробую вставить.Учился Бондарев в Харьковском мединституте.
Сторінки 1
Щоб відправити відповідь , ви повинні $ s або $ s
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >