1

Тема: Цей день в історії...

Кожен прожитий день життя стає історією, частиною нашої історії.
Сумної та трагічної, радісної та щасливої, різної...

Цей день-сьогодні в історії...

Share

2

Re: Цей день в історії...

Сегодня уже 6 лет...
Вечная память невинно убиенным...


18.02.20 Годовщина Майдана: 18 февраля 2014 года в центре Киева погибли 40 человек
Ровно 6 лет назад, днем 18 февраля 2014 года в Киеве при разгоне демонстрации в Мариинском парке и на улице Институтской погибли 12 граждан - участников демонстрации.
Четверо майдановцев были застрелены - огнестрельные ранения. Еще четверо были забиты насмерть. Одного сбила машина, двое задохнулись в давке, еще один погиб от ножевых ранений при невыясненных обстоятельствах, рассказал на своей странице в Фейсбуке главред Цензор.НЕТ Юрий Бутусов.
"При этом не погиб ни один сотрудник правоохранительных органов", - отметил журналист.

"И только вечером, когда после дневного разгона власти пошли зачищать Майдан с оружием и началась операция "Бумеранг", в ответ на нападение раздались выстрелы на поражение, и милиция стала нести безвозвратные потери", - добавил он.

"Светлая память погибшим Героям. Революция победила благодаря вашей воле, мужеству и самопожертвованию. Всего 18 февраля 2014-го в центре Киева погибли 40 человек (28 майдановцев, 3 гражданских людей, причастность которых к протестам не подтверждена, 9 правоохранителей). Этот урок мы не имеем права забыть", - резюмировал он.

Далее приводим список погибших 18 февраля 2014 года Героев Небесной Сотни:

Шаповал Сергій Борисович
Сердюк Ігор Миколайович
Дідич Сергій Васильович
Плеханов Олександр Вікторович
Нечипорук Юрій Вікторович
Наумов Володимир Григорович
Максимов Дмитро Вячеславович
Кульчицький Володимир Станіславович
Корчак Андрій Богданович
Кіщук Володимир Юрійович
Капінос Олександр Анатолійович
Захаров Володимир Костянтинович
Зайко Яків Якович
Дворянець Антоніна Григорівна
Горошишин Максим Максимович
Веремій В'ячеслав Васильович
Васільцов Віталій Валерійович
Брезденюк Валерій Олександрович
Бондарев Сергій Анатолійович
Топій Володимир Петрович
Прохорчук Віктор Олександрович
Прохорський Василь Петрович
Хурція Зураб (Zurab Khurtsia)

https://censor.net.ua/news/3176312/godo … 0_chelovek


18.02.20 Шествие памяти и панихида по Небесной Сотне прошли в Киеве. ВИДЕО+ФОТОрепортаж
В Киеве чествовали подвиг Героев Небесной Сотни и всех борцов, отдавших свою жизнь за независимость Украины, отстаивая права и свободы человека.
Как сообщает корреспондент Цензор.НЕТ, участники шли от Михайловской площади через улицу Трехсвятительскую, Европейскую площадь, улицу Грушевского, Крепостной переулок и Институтскую до аллеи Героев Небесной Сотни. Там прошло возложение цветов.

Перед шествиев прошла панихида. "В 2013-2014 годах Михайловский собор стал прибежищем митингующих, а в горячие дни Революции Достоинства превратился в полевой госпиталь и в настоящее время является знаковым местом национального сопротивления", - отмечают организаторы мероприятия.

[]
[]

https://storage1.censor.net/images/1/f/4/0/1f40a3a4d3b9199558c4eab0917c1948/650x432.jpg

https://censor.net.ua/video_news/317653 … toreportaj

Share

3

Re: Цей день в історії...

Сегодня, 18 февраля, исполняется пять лет со дня выхода сил АТО из Дебальцево Донецкой области.

Бои в Дебальцево стали одним из ключевых событий в противостоянии на Донбассе. В нем приняли участие тысячи бойцов и сотни единиц техники и артиллерии с обеих сторон. Город Дебальцево был оккупирован российской армией и боевиками в феврале 2015 года, после того, как армия РФ во второй раз, после Иловайска, пошла на прямое вторжение в Украину. Острая фаза противостояния длилась с 25 января до 18 февраля 2015 года.

+ Читати більше

По информации Генштаба ВСУ, штурм города проходил при поддержке кадровых военных России. В боях принимали участие до восьми российских батальонных тактических групп и артиллерийских дивизионов. Информация о том, что силы АТО оказались в окружении, начала поступать в начале февраля. 7 февраля ВСУ покинули село Редкодуб, а 9 февраля боевики и российские войска взяли под контроль село Логвиново, а с ним и дорогу из Дебальцево на Артемовск, через которую осуществлялось обеспечение сил АТО в городе. 12 февраля были достигнуты так называемые вторые Минские договоренности, которые предусматривали полное прекращение огня с 15 февраля 2015 года. После установления условного перемирия боевики перебросили в Дебальцево, которое называли своим внутренним районом, силы с других направлений. Как следствие, еще больше усилились обстрелы опорных пунктов сил АТО. Дополнительных резервов для поддержки сил АТО в Дебальцево почти не было.

При таких условиях Генштаб ВСУ решил 18 февраля вывести все подразделения из района. Из-за морозов планировалось выходить не только автодорогами, но и полевыми дорогами. Отвод войск проходил двумя основными маршрутами небольшими колоннами под прикрытием боевых бронированных машин и артиллерии. Также был организован маршрут, где имитировалось движение колонн.

В боевых условиях полный выход из Дебальцево происходил в несколько этапов и длился несколько суток. После завершения выхода силы АТО заняли новую линию обороны по реке Лужанка. Боевики пытались атаковать новые позиции, однако, без успеха. В целом активные бои там продолжались до 21 февраля.

По данным Генштаба,во время боевых действий в районе Дебальцево в период с 15 января по 18 февраля погибло 110 военнослужащих, 270 было ранено, 7 - взяты в плен и 18 пропали без вести. За все время обороны Дебальцево погибло 136 и был ранен 331 военнослужащий ВСУ. Также сообщали, что около 30% техники было потеряно (уничтожено противником или выведено из строя силами подразделений АТО).
https://www.unian.net/war/10878647-v-uk … lcevo.html


18.02.20  Памятную акцию в честь операции под Дебальцево 2015 года провели в Днепре
В Днепре во вторник вечером на Аллее памяти состоялась акция по чествованию памяти украинских бойцов, погибших в боях за Дебальцево. Мероприятие состоялось по инициативе общественности.
Как передает Цензор.НЕТ, об этом сообщает Радио Свобода.

Участники акции - общественные активисты, волонтеры, священники, родные погибших на Донбассе бойцов - зажгли лампадки и свечи и вместе исполнили гимн Украины.

Погибших в Дебальцево бойцов вспомнили поименно.

"Сейчас идет российско-украинская война. Должны вспомнить наших погибших друзей, сыновей, дочерей поименно, так, как их называли при жизни. Этим самым мы засвидетельствуем, что они не забыты, мы зажжем свет памяти. Это те герои, который стоит помнить ", - сказал Дмитрий Поворотный.

Священники ПЦУ отслужили панихиду.
https://censor.net.ua/news/3176527/pamy … i_v_dnepre

Share

4

Re: Цей день в історії...

20.02.20

Сьогодні в Україні День пам'яті Героїв Небесної Сотні

День відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні".
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на "Укрінформ".

Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими, яких у жалобних промовах назвали "Небесною Сотнею", а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня "Плине кача...", яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Крім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени і грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

105 Героям Небесної Сотні посмертно присвоєно звання Герой України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

https://censor.net.ua/ua/news/3176823/s … noyi_sotni

Share

5

Re: Цей день в історії...

23 лютого - День пам'яті депортації чеченського та інгушського народів.
(інформацію свідомо подно тільки з ресурсів на домені ".ru")

"Бессмертный барак"
Операция "Чечевица". 23 февраля 1944 года

   В Чечне и Ингушетии 23 февраля мужчин не поздравляют. Для вайнахов это День памяти о массовой депортации.
   Поголовному насильственному переселению в сталинском СССР подверглись многие народы: немцы Поволжья, финны, калмыки, карачаевцы, балкарцы, крымские татары, понтийские греки, проживавшие в Крыму болгары и армяне, корейцы и турки-месхетинцы, украинцы и многие другие народы. Переселяли как по национальному признаку, так и по классовому. Массовые депортации имели место в странах Балтии и Западной Украине, на Кавказе, в Ленинграде и Карелии не смотря на войну и блокаду. Всего в 1944 году было выселено на восток около 873 тысяч человек, а к октябрю 1948 года - 2 млн. 247 тыс. человек. Все они являются репрессированными и подлежат реабилитации. Операция под кодовым названием "Чечевица" по выселению вайнахов была одной из самых крупных.
   Она началась 23 февраля 1944 года в 02:00 по местному времени, когда по радио был передан кодовый сигнал "Пантера", и завершилась 9 марта. В ней участвовали около 19 тысяч оперативных работников НКВД, НКГБ и военной контрразведки "СМЕРШ", и 100 тысяч военнослужащих войск НКВД - по одному на каждых четырех выселяемых, включая женщин, детей и стариков. Их заранее разместили на Северном Кавказе под видом фронтовых частей, отведенных на отдых и переформирование. В шесть утра военные начали стучаться в дома и будить хозяев, давая им два часа на сборы. Затем их везли грузовиками к ближайшим железнодорожным станциям и грузили в "теплушки". Уже в первые сутки из населенных пунктов вывезли 333 739 человек, и погрузили в эшелоны 176 тыс. 950 человек. В 11 утра Берия телеграфировал Сталину: "Выселение проходит нормально. Заслуживающих внимания происшествий нет", - а вечером устроил в Грозном застолье.
   Сталин получал информацию о ходе выселения лично от Берии. К концу февраля отправили 478 тыс. 479 человек, в том числе 91 тыс. 250 ингушей и 387 тыс. 229 чеченцев. Всего, как следует из доклада начальника конвойных войск НКВД генерала Бочкова Берии, в 180 эшелонах по 65 вагонов в каждом было отправлено 493 269 человек (в среднем по 2740 человек на эшелон). В пути родились 56 младенцев и умерли 1272 человека, главным образом от простуды или обострения хронических болезней. К 20 марта на место прибыли 491 748 депортированных. Разрешалось брать до 500 кг груза на семью, но фактически большую часть вещей пришлось оставить, поскольку в каждом вагоне должны были поместиться 45 человек со всем имуществом (немцев Поволжья размещали по 40 человек в "теплушке", и вещи везли отдельно). "Спецпереселенцы" должны были сдать скот и зерно и получить взамен аналогичное количество от властей на новых местах жительства, но в большинстве случаев это правило не выполнялось.
   Последними шли поезда с чеченской и ингушской номенклатурой и верхушкой духовенства. Остаться в родных местах не позволили никому. Единственное послабление для элиты состояло в том, что ее везли в нормальных пассажирских вагонах и позволили взять больше вещей. В июле 1944 года Берия представил Сталину окончательную информацию: "Во исполнение постановления Государственного Комитета Обороны НКВД в феврале-марте 1944 г. было переселено на постоянное жительство в Казахскую и Киргизскую ССР 602 193 человека жителей Северного Кавказа, из них чеченцев и ингушей - 496 460 человек, карачаевцев - 68 327, балкарцев - 37 406 чел." В Казахстане поселили около 411 тысяч вайнахов (85 тысяч семей), в Киргизии - 85,5 тысяч (20 тысяч семей). Чечено-Ингушская АССР была упразднена, а ее территория разделена между соседними регионами - Ставропольским краем, Дагестаном и Северной Осетией.

   [далі про підготовку до операції та повернення]
https://bessmertnybarak.ru/article/oper … echevitsa/
(у публікації наводяться архівні документи)

Радио Свобода
Операция "Чечевица"
-"Товарищу СТАЛИНУ. Сегодня 23 февраля на рассвете начали операцию по выселению чеченцев и ингушей. Выселение проходит нормально..."
https://www.svoboda.org/a/24204195.html

І російська пропаганда "Военное обозрение".
Миф о несправедливости выселения чеченцев и ингушей в 1944 году

   23 февраля 1944 года началась операция «Чечевица»: депортация чеченцев и ингушей «за пособничество фашистским оккупантам» с территории Чечено-Ингушской АССР (ЧИАССР) в Среднюю Азию и Казахстан. ЧИАССР была упразднена, из её состава в Дагестанскую АССР передали 4 района, в Северо-Осетинскую АССР — один район, на остальной территории создали Грозненскую область.
   Операция (Операция "Чечевица") была проведена под руководством наркома внутренних дел СССР Лаврентия Берии. Выселение чечено-ингушского населения было проведено без особых проблем. В ходе операции было убито 780 человек, арестовано 2016 «антисоветского элемента», изъято более 20 тыс. единиц огнестрельного оружия. В Среднюю Азию было отправлено 180 эшелонов с общим количеством переселяемых 493 269 человек. Операция была проведена очень эффективно и показала высокое мастерство управленческого аппарата Советского Союза.

https://topwar.ru/40198-mif-o-nespraved … -godu.html

Post's attachments

87388273.jpg
87388273.jpg 76.86 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

6

Re: Цей день в історії...

Народный праздник

Маков цвет  и День бухгалтера в Украине, Всемирный день вкусной еды и день рождения актрисы Ады Роговцевой - об этих и других событиях 16 июля рассказываем в материале Korrespondent.net.
Сегодня, 16 июля, много интересных праздников - День рисования на асфальте, День личного повара. Также в этот день 111 лет назад была основана автокомпания Audi, а 581 год назад в Англии запретили поцелуи. Что еще занимательного случилось 16 июля?
https://korrespondent.net/world/4252653 … -tradytsyy

Share

7

Re: Цей день в історії...

Сьогодні - День пам’яті Героїв Крут
https://www.ukrinform.ua/rubric-society … -krut.html

У п'ятницю, 29 січня, Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.
Про це повідомляє Укрінформ.

https://static.ukrinform.com/photos/2018_01/thumb_files/630_360_1517135019-4331.jpeg

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

На сьогодні вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 чоловік.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

Thanks: kuks70, litar Л2

Share

8

Re: Цей день в історії...

Этот день в истории: 30 мая 1431 года в Руане сожжена Жанна д’Арк

30 мая 1431 года в Руане была сожжена на костре как еретичка легендарная французская героиня Столетней войны Жанна д’Арк. Которая позже была реабилитирована и причислена к лику святых.
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0 … 1%80%D0%BA

Thanks: Ann1

Share

9

Re: Цей день в історії...

18 травня 1944 року радянська влада почала депортацію кримських татар у віддалені райони СРСР. У кінці 80-х вони масово повертались у тоді ще радянський Крим, де стикнулися зі спротивом місцевої влади та населення, нацькованого пропагандою. Право купити житло, влаштуватися на роботу чи отримати пай землі доводилося виборювати під час численних акцій протесту.

У 2014 році, після окупації півострова Росією, багатьом довелося вдруге втратити дім. Цьогоріч частина з них тікала втретє, вже від війни.

Публікуємо архівний документальний фільм про історію кримських татар після депортації із циклу «Наші 30»:


[]

Thanks: litar Л1

Share