1

Тема: Пенська сотня

Один з перших сотників Степан Лісничий.

До сотенного статусу у Сумському полку - це слобода Пена.

Але то тот правдивий козак, що при боці Гетьмана воює та горлує!

Share

2

Re: Пенська сотня

Пінська сотня


Пінська сотня – слобода Піна (сучасне село Пена Бєловського
району Курської області Російської Федерації, колишні землі сотні – на
території Курської та Білгородської областей Російської Федерації).


 


Сотники пінські:


Лісний Степан (поч. 90-х рр. XVII ст. – 1-а чв.
XVIII ст.);


Нікіфоров Григорій Никифорович (?-1732-?) *;


Чугаєв Максим (?-1755-?), прапорщик;


Стішевський (Сташевський) Тимофій Никифорович
(22.03.1759 – 1766), колишній молодший полковий писар (?-1755 – 03.1759).

Share

3

Re: Пенська сотня

Незнання сучасниками давніх термінів призводять до
спрощеного й вульгаризованого тлумачення топоніміки. Подібне явище характерне
не лише для України, а й для історичних територій Сумського та Острогозького
слобідських козацьких полків, що нині перебувають у складі Російської
Федерації. Це, наприклад, стосується колишнього сотенного містечка Піна 13
та однойменної річки – лівої притоки Псла. Піна, як гідронім, безумовно, має
литовське (балтське) походження (від лит. 
pina, латв. pine – плетена смуга, сплетений, але не зв’язаний
вінок, гірлянда, стрічка). «Релікт» доби литовської колонізації, подібна назва
відповідає суті справи і могла бути надана литовцями відомій нині річці Піні
через її звивисте русло та сплетіння чисельних невеличких приток, котрі вона
приймає, плинучи низовинною болотистою місцевістю. Натомість, сучасні російські
краєзнавці Курської та Білгородської областей дослівно розуміють цю назву і
пояснюють його походження від піни-шумовиння, що утворюється на поверхні річки
Піни внаслідок проходження крейдяних порід.

Share

4

Re: Пенська сотня

Згідно «Ведомости о провинциях и комиссарствах
Слободско-Украинской губернии и состоящих в них местечках, селах, деревнях и
находящихся в оных жителях мужскаго и женскаго пола, с подразделением их на
сословия 1773 г.»
, у військовій слободі Піні Суджанського комісарства, розташованій на
південному березі р. Піни мешкали:


відставних військових
– 17 осіб (7 чоловічої і 10 жіночої статі);


статських – 6 осіб (1
та 5);


колишньої казенної
старшини – 7 осіб (4 та 3);


духовних осіб – 11 (5
і 6);


іноземців – 3 особи (1
та 2);


військових обивателів
– 2647 (1318 та 1329);


підданих черкас – 82
(45 та 37);


всього – 2773 особи
(1381 чоловічої та 1392 жіночої статі).

Share

5

Re: Пенська сотня

Пены- моя родина.У меня есть список первых 65 приезжих черкас, которым в 1653 году были выделены земли по левому берегу реки Пена  и еще 235 черкасам, которые находились в Карпове. Фамилии первых известны, а известны ли кому-нибудь фамилии тех 235 человек, которые поселились в Пенах позже? Кто может подсказать, где их искать?

Share

6 ( 29-01-2020 11:03:18 змінене Oleg Kornienko )

Re: Пенська сотня

Збільшення місцевого люду спостерігалося за
рахунок, як міграції населення з Великої України, так і внаслідок внутрішнього
розселення мешканців міст Підмосковської украйни. Так, у царській грамоті,
надісланій карповському воєводі Андрію Федоровичу Щепотєву в 1660 р.,
наказувалося облаштувати групу українських переселенців біля татарського броду
через р. Піна на Бакаєвому шляху та дозволялося «им торговать с нынешнего
168 году беспошлинно 3 года» [м

атериалы по
истории Воронежской и соседних губерний. Вып. XII. Акты XVII и XVIII
столетий. – Воронеж: Типо-Литография Губерскаго Правления, 1888. – 165 с.
– С. 1136-1137].

Share

7 ( 29-01-2020 15:58:38 змінене Oleg Kornienko )

Re: Пенська сотня

Лісні, сотники й старшини.
Засновником старшинсько-дворянського роду був Степан Лісний, який служив у Сумському полку сотником Пінянської
сотні. Ймовірно, що його перебування на сотницькому уряді можна віднести до
поч. 90-х рр. XVII ст. – 1-ї чверті XVIII ст. Степан Лісний
згадується в купчих грамотах 1768-1769 рр., де йдеться про те, що сотничиха Ф.Ф. Стишевська
придбала у нього нерухоме майно в слободі Піні
. В урядовому указі про відставку його сина Мартина Степановича, «даном военной походной ген.-майора
Поскачина канцелярией про отставку подпрапорным» зазначено й про службу батька
сотником Пінянської сотні Сумського полку. Скоріше за все. М.С. Лісний вийшов
у абшит в 1740-1750-х рр. Представник ІІІ-го покоління Лісних – Іван Мартинович теж служив підпрапорним
і вийшов в абшит наприкінці існування Сумського козацького полку. Ілля Іванович Лісний народився близько
1762 р. Військову службу в імперській армії завершив у званні сержанта.
Після відставки мешкав у м. Ізюмі, служив повітовим землеміром. володів
нерухомим майном. Від дружини Марфи мав доньку Марію Іллівну (1791 р.н.)
. Прізвище Лісний і
сьогодні є досить поширеним у сл. Піні.

Share

8 ( 29-01-2020 16:02:12 змінене Oleg Kornienko )

Re: Пенська сотня

Никифорови. Засновник роду Семен Євдокимович походив із миропільських мешканців: «по розборной 7183 г. от отворения Света книге по городу Мирополью в числе городовой службы написан Семен Евдокимов сын Никифоров, окладу ему 150 четьи да денег 6 рублей».
Не виключено, що він був городничим. Його син, Никифор Семенович, народився близько 1662 р. і згідно Переписної книги Сумського козацького полку 1717 р. був записаний «в городе Судже во дворе действительный обозный сотник». Представник третього покоління роду, Григорій Никифорович, народився близько 1697 р. й за даними перепису гвардії майора Хрущова
1732 р. служив у Сумському полку сотником Пінянської сотні, володів сотницьким двором (маєтком) у сл. Піні. Згідно поколінного розпису, доданого свідоцтва Суджанського повітового суду (1792 р.) Петро Григорович Никифоров народився близько 1716 р. і служив суджанським комісаром. Представник V-го покоління Никифорових, Федір Петрович, народився близько
1732 р., мав дружину Параскєву (близько 1742 р.н.) та володів у Миропільському й Суджанському повітах 34 душами підданих селян. Його син, Іван Федорович, народився близько 1767 р., службу в імперській армії завершив відставним ад’ютантом. У шлюбі з дружиною Анастасією в 1777 р. народилася донька Марія.

Share

9 ( 29-01-2020 16:04:37 змінене Oleg Kornienko )

Re: Пенська сотня

Чугаї
(Чугаєви)
. Згадка про Чугаїв зустрічається чи не вперше в Реєстрі Війська Запорозького 1649 року серед  козаків Веприцької сотні Полтавського полку. Перша відома згадка про пінянського сотника Чугая (Чугаєва) міститься у згадуваній вище справі № 28 за 1753 р. з фонду «Сумська полкова канцелярія» ЦДІАУК. В ній мова йдеться про запис сотником сл. Піни Чугаєвим Максимом у козаки й козацькі підпомічники «підданих» поміщиці Ганни Кигич 268. Іменні
укази російської імператриці Єлизавети Петрівни від 21 травня і 3 липня
1742 р. категорично забороняли покріпачувати вихідців з України, тож не
дивно, що пінянський сотник просто повернув до козацького стану односумів, які потрапили у певну залежність від місцевих поміщиків волоського походження Апостолів-Кигичів, з якими пінці вели тривалу боротьбу. Ще раз М. Чугаєв згадується у відомостях Сумської полкової канцелярії 1755 р. щодо
кількості козацьких сотень, старшин козаків і приписаних населених пунктів,
поданих до російської Військової колегії, опублікованих Д.І. Багалієм. В графі
про склад Пінянської сотні сере 18 старшин і козаків згадується «сотник –
прапорщик Максим Чугаев»
 269.
Непритаманний для більшості козаків армійський чин поруч із старшинською
посадою сотника, на нашу думку може свідчити про те, що пінянський сотник
раніше служив у регулярній роті на обер-офіцерській посаді, де й отримав
армійське звання. Регулярні роти при слобідських полках, що комплектувалася
добірними козаками та старшинами, була запроваджена у 1731 р. Оскільки ці
роти під час Кримських походів 1735 й 1736 рр., несли службу нарівні з
польовими полками й заслуговували схвалення, то в 1736 р. «высоким
генералитетом» було вирішено сформувати в кожному слобідському полку ще по
одній такій роті, кількістю в сто осіб, відрахованих з штатного числа полку.
Командували особовим складом три обер-офіцери
(капітан, поручик і прапорщик) та чотири унтер-офіцери
 270.


Важко сказати, чи були це
прямі нащадки пінянського сотника, але кілька представників роду Чугаєвих на
поч. ХХ ст. служили священиками на території колишнього Сумського
козацького полку. Так,
Чугаєв Олексій
Романович у 1903 р. був протоієреєм церкви Різдва Богородиці
м. Білопілля, благочинним 2-го благочинного округу Сумського повіту.
Чугаєв Павло Романович – у 1903 р. священик Успенського храму
с. Хотіні 2-го Сумського округу. Чугаєв Сергій Олексійович у 1903 р.
служив дияконом Іоано-Воїновської церкви с. Андріївки 2-го Сумського
округу, помер у 1913 р. настоятелем Іоано-Богословського храму
с. Курилівка Куп’янського району Харківської області.


Григорій Олексійович Чугаєв (1882-1920), який народився і мешкав у м. Суми Харківської
губернії, походив із потомственних почесних громадян. Здобувши вищу юридичну
освіту, служив мировим суддею у Сумському судово-мировому окрузі. Під час
російської інтервенції в Україну 1919 р. змушений був рятуватися втечею до
Криму. Після захоплення останнього більшовиками, був розстріляний 9 грудня
1920 р. у м. Керч у числі інших «полонених»

Share

10 ( 29-01-2020 16:06:36 змінене Oleg Kornienko )

Re: Пенська сотня

Стишевські. Цей рід репрезентований у Піні останнім сотником
Т.Н. Стишевським і його численними нащадками, котрі стали пінянськими
поміщиками.

Share

11 ( 12-05-2023 18:58:32 змінене bzl )

Re: Пенська сотня

Список переселенців зі слободи Піни (козацькі властивих та підпомішників) у 1759 р.

Роман Денисов сын Лисенков 15, у него брат Фома 12 лет. 

Пришли Сумского полку с маетности капитанши Завалишиной  слободы Пены.

Яков Никифоров сын Заходякин 46, у него сын Влас 15 лет. Пришли Сумского полку с местечка Пены с подданства вдовы капитанши Завалишиной
перейшли до села Студенка поміщиків Переверзевих

РГВИА 14-1-1699



Share