1

Тема: Вільне, село Новомосковського р. Дніпропетровської обл.

Вільне - село в Україні, Новомосковському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 1994 особи. Орган місцевого самоврядування — Вільненська сільська рада.

Село Вільне знаходиться на правому березі річки Самара, при впадінні у неї річки Вільнянка. Вище за течією річки Самара на відстані 4,5 км розташоване село Івано-Михайлівка, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Хащеве, на протилежному березі — смт Гвардійське. Через село проходить автомобільна дорога М18 (E105). Поруч проходить залізниця, платформа Вільне за 2 км.

На території села Вільне розкопано курганне поховання скіфського знатного воїна (.. IV ст до н е.) зі зброєю і прикрасами із золота.

Біля села існувало давне поселення Вільний Брід, що сягає часів бродників.

Тут біля Вільного Броду і урочища Сорок байраків, 1689 року під час Кримського походу за наказом князя Василя Голіцина, на наступний рік після побудови Богородицької фортеці у Самарі, побудована Новосергіївська фортеця по проекту Вільяма фон Залена, іноземного інженер-полковника на службі Московського уряду. У фортеці був гарнізон у 500 осіб. Її залишки збереглися і донині. На початку квітня 1690 року сюди прийшла чума, що тривала все літо, від якої вимерло все населення фортеці. 1711 року хан Девлет Гірей з ордою осадив Новосергіївську і Богородицьку фортеці. Новосергіївці здалися і видали хану російський гарнізон. За Прутською угодою 1711 і Константинопольскою угодою 1712 років Петро І зобов'язався зрівняти з землею фортеці регіону. У 1730-их роках київський генерал-губернатор граф фон Вейсбах поновив фортеці, що послугували базою для війни з Кримом у 1735-39 роках. У середині 1790-ті років з фортеці був виведений гарнізон.

Село Вільне виникло в 1776 році.

1886 року тут мешкало 1466 осіб, було 283 дворів, волосне правління, 1 православна церква, 2 магазини, 2 ярмарки, базар на свята, винна фабрика, паровий млин. Слобода Вільне була центром Вільнянської волості.

Приблизна чисельність населення на 1989 рік — 3100 осіб. У 1990-их роках населення села зменшилося за зменшенням чисельності військової частини у лівобережному Гвардійському.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

2

Re: Вільне, село Новомосковського р. Дніпропетровської обл.

В.Н. Заруба "Дворяне Екатеринославской губернии", с. 499:

ХИЛКОВА (ур. Родзянко) Евдокия Петровна - кн., дв. Новом, у. Род. в 1839 г. Единственная дочь П. П. Родзянко и Марии Васильевны Муратовой. Помещица. За ней по ревизии 1858 г. с. Вольное с 2 деревнями, где 453 креп.. 95 дв-х, 244 двора, а также д. Новопетровка. где 254 рев. душ и 177 дворов. Продала 11. 12. 1858 г. ейскому купцу 1-й гильдии Андрею Прокофьевичу Пчелкину 1.200 дес. лесной земли в Новом, у. (уч. Дигатова Ставка), которую получили по наследству от отца. П. П. Родзянко. За ней оставалось 1.604 дес. леса (уч. Загребельного Ставка). В 1862 г. подписала с крестьянамн с. Вольного уставные и выкупные со-глашения. За неплатеж акцизного сбора ее водочный подвал был арестован. Жена штабс-капитана. кн. Александра Ивановича Хилкова (20. 11. 1833-24.05. 1907). Скончалась 3 октября 1909 г. Похоронена рядом с мужем в им. Синева с. Дубровка Бежецкого у. Тверской губ.

См. также Родзянко http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 10#p209210

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

3 (11-01-2020 18:37:32 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Вільне, село Новомосковського р. Дніпропетровської обл.

Мороз В. С. (Дніпропетровськ)
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСЕЛЕННЯ ПРИСАМАР’Я (НОВОСЕРГІЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ - СЕЛО ВІЛЬНЕ НОВОМОСКОВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

В освоєнні Присамар’я сплелися різні підходи та протиріччя в проведенні політики заселення Степової України з боку Гетьманщини, Росії та Запоріжжя. Витоки її беруть початок із XVII ст., коли сусідні Гетьманщина та Росія проникають і закріплюються в стратегічно важливій для Запоріжжя Самарській паланці шляхом самовільного захоплення земель та будівництва на них фортець з гетьмансько-російськими гарнізонами.
Влітку 1689 р. воєвода І.Ф.Волинський відшукав на Самарі в урочищі Сорок Байраків вище Вільного броду місце для спорудження укріплення. Береги Самари і невеличкої р.Вільнянки вкривали густі ліси. Крутий високий берег переходив у рівнину, яка домінувала над місцевістю, якнайкраще відповідала вимогам. Будівництво велося під керівництвом військового інженера Вільяма фон Залена. На протязі 28 днів - з 20 червня по 18 липня 1625 солдат, рейтарів і гарнізон Новобогородицької фортеці вивели прямокутне земляне укріплення з баштами на рогах.
Стіни піднялися на 16 м., Рів сягав 10 м. ширини і 6 м. глибини. Периметр споруди мав 745 р. з Самарською та Московською дерев’яними баштами. Всередині укріплення розміщувались приказна хата, воєводський двір, льохи для зберігання військових припасів, хлібні комори, місце для церкви, 50 казарм для 500 чол. гарнізону. До укріплення примикав окоп для проживання міщан, оточений ровом периметром 1200 м. і двома дерев’яними баштами. Підступи до укріплення прикривали рогатки. На валах і баштах стояли гармати. (Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских Козаков. - Владимир, 1903 - т.2- 190-197). В.В. Голіцин назвав поселення Ново-Сергіївськ.
Побудова фортеці та міста викликали сильне незадоволення запорожців. Укріплення проіснувало недовго. В 1690 р. всіх скосила моровиця. (Величко С.В. Літопис. - К., 1991-t .2-C .380). Коли було відновлене це стратегічне поселення - невідомо. В 1692- 1694 і 1696 рр. під час походів Петрика з татарами під самарськуі та орельські міста воно не згадується. (Літопис Самовидця, - К., 1971- С. 152-157; Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1992. -С . 163-172).
Відносини Запоріжжя з Гетьманщиною та Росією все більше ускладнювалися. Особливої гостроти вонинабули після 1700 р. внаслідок передачі Петром І земель між ріками Оріллю та Самарою Полтавському полку. (Эварницкий Д.И. История запорожских Козаков. - СПБ., 1897-С.200), будівництва навпроти Микитиного Рогу фортеці Кам’яний Затон і селітрових заводів на Самарі.

Информация с ВГД (hgv)

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться