Чим далі в лісі, тим більше дров...
Ще один пазл склався, підтверджуючи родинну легенду..
Спіткнулася об слово "у січні 1643 р., коли після видання на нього баніції його дружина Федора Величківна зізнала "
Далі до словника... а там пояснення що до того, чому Таргоні у війську Богдана Хмельницького...
Баніція (лат. bannitio) — позбавлення всіх прав, виведення з-під дії норм судочинства, оголошення вигнання з держави (лат. bannire — присудити до вигнання).
Присуджений звався у Речі Посполитій банітою (banita). Баніту, який перебував у межах держави, могли безкарно вбити. Вирок стосувався усіх суспільних станів.
А далі...
Читаймо Вячеслав Липинський «Україна на переломі. 1657—1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті Розділ VI(1920)
«…рушив він (Богдан Хмельницький) на Річипосполиту, підіймаючи всіх невдоволених маґнацьким пануванням, не питаючи про причини того невдоволеня, бо ці причини могли бути й були дуже між собою ріжні. Він хотів відобрати свій Суботів. Низове козацтво хотіло позбутись маґнатів та їхніх орендарів і вільно, без податків і прикрих обмежень, користувватись своїм промислом козацьким на степах, що їх маґнати посіли. Рядом із ними йшла шляхта „баніти“, яких — по рапортам московських гонців і розвідників — шість тисяч до Хмельницького пристало. 69 [1]) Одних із них, так само як і сотника козацького, викинули з маєтків урядовці маґнацькі, вважаючи її за „nullo jure possessores“; — других покривдили старости королівські, шляхецьких маєткових прав їхніх не визнаючи і до служби та повинностей нешляхецьких примушуючи. Инший врешті по суворому присуду Річпосполитої став „банітом“ за те, що збройним наїздом хотів відобрати сконфіскований у церкви православної маєток, який церкві цій його діди й прадіди „на помин за свої душі“ подарували... Там знов підіймалась проти всієї шляхти, проти всякого економічного й державного примусу анархічна „чернь“ українська.»
Шисть тисяч "забанених" то вже забагато... і
Це тягло за собою певне обмеження такого шляхтича в належних йому правах, а то й навіть баніцію (оголошення винного поза законом, засудження його на вигнання). Стародавнє польс. право розрізняло баніцію довічну та тимчасову. Особа, оголошена вічним банітом, на польс. тер. за наказом державного посадовця могла бути схоплена й скарана на смерть. Саме так сталося із С.Зборовським, котрого засудили на довічну баніцію за вбиство магната А.Ваповського. Коли С.Зборовський без королівського дозволу з'явився в Польщі, то канцлер Я.Замойський наказав схопити його й обезголовити. Тимчасова баніція була карою в цивільних справах: за непідкорення судовим вирокам, наїзди на шляхетські добра, борги тощо. Людину, яка була піддана тимчасовій баніції, тримали у в'язниці доти, доки вона не задовольняла вимоги позивача. Особа, оголошена тимчасовим банітом, мала право впродовж 12 тижнів після оголошення їй вироку подати апеляцію до вищого суду або королю і на увесь термін до остаточного закінчення своєї справи запасалася королівським глейтом (gleyt – охоронна грамота) від арешту.
Майже до кінця 18 ст. І. оголошувалася й тим шляхтичам, які займалися справами непритаманними шляхетському станові. Кожен шляхтич був чл. рицарського ордену (польс. орден – zakon) і мав обороняти короля та державу. Тому шляхтич, який починав займатися невійськовою справою, зокрема торгівлею, вважався дезертиром і вибував з рицарського кола. 1775 сейм Речі Посполитої проголосив, що відтепер шляхтич, який займається торгівлею, не втрачає через це своєї честі, а отже, і не може бути визнаний за це "інфамíсем".
Карпенко, Даниленко, Пікуль, Бортник - Чернігівська губ
Таргоній, Шамбір, Кріштопець, Дедух - Рівенський уезд
Селезнев, Свістов, Шерстняков, Сіденко
Ведмідь(Медведєв), Пріходченко, Котенко, Сахненко, Адешелідзе