1 (07-10-2019 13:39:27 отредактировано kbg_dnepr)

Тема: Рішельє / Ришелье / duc de Richelieu

Арма́н Емманюе́ль Софі́я Септімані́я де Віньєро́ дю Плессі́, ге́рцог д'Егільо́н, ге́рцог де Фронса́к, герцог де Рішельє́ (фр. Armand Emmanuel Sophie Septemanie de Vignerot du Plessis, duc d'Aiguillon, duc de Fronsac, duc de Richelieu, русифіковане ім'я — Еммануї́л Йо́сипович Рішельє́ (рос. Эммануил Иосифович Ришелье)[1]; нар. 14 (25) вересня 1766, Бордо[2], округ Бордо, Аквітанія, Франція — пом. 17 травня 1822, Париж, Франція) — французький та російський державний діяч, військовик, рояліст. Працював міністром закордонних справ і Прем'єр-міністром Франції, а також першим градоначальником Одеси.

Рішельє був прийнятий в королівські драгуни та отримав посаду при дворі Людовика XVI. А з початком Великої французької революції, емігрував до Російської імперії, де спочатку брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1792 років та отримав поранення під час штурму Ізмаїла, а згодом здобув посаду градоначальника Одеси, де працював з 1803 року по 1815 рік, зробивши зі звичайного провінційного містечка, справжній європейський мегаполіс за тодішніми мірками.

Кавалер низки орденів Франції та Російської імперії. Зокрема, кавалер, офіцер та командор ордену Почесного легіону, а також кавалер Імператорського Військового ордену Святого Великомученика та Побідоносця Георгія IV-го ступеня та Імператорського ордену Святого Рівноапостольного князя Володимира II-го ступеня.

народився 25 вересня 1766 року у французькому місті Бордо, столиці однойменного округу[fr], що у Аквітанії в сім'ї Аделаїди де Отфор та Луї Антуана дю Плессі[en]. Він походив з давнього аристократичного роду. Його батько був племінником відомого кардинала Армана Жана дю Плессі, дюка де Рішельє. Освіту хлопчик здобув початкову освіту вдома під керівництвом абата де Лабдана, а згодом — у Колегії дю Плесі, заснованій ще самим кардиналом де Рішельє. Коли юнаку виповнилося п'ять років у нього померла мати і його вихованням зайнявся дід Армана — Луї Франсуа, що був членом Французької академії, а також був другом Вольтера. Окрім того, вихованням юнака також займалися його тітки — де Нестлер і де Растіга.

1784 року Арман став молодшим офіцером драгунського полку. Згодом герцогу довелося поїхати з Франції. Він опинився у Відні, де познайомився з Луї Олександром Андро де Ланжерон та Шарлем Жозеф де Лінєм. Саме під час цієї зустрічі молоді люди вирішили узяти участь у російсько-турецькій війні 1787—1792 років, через, що поїхали до Бендерів, де потрапили у розташування князя Григорія Потьомкіна.[3]

У ході російської компанії під час війни де Рішельє брав участь у штурмі Ізмаїла 1790 року, де був поранений. За це після битви, яку виграла російська армія, Арман Еммануель був нагороджений золотою шпагою, а також Імператорським Військовим орденом Святого Великомученика та Побідоносця Георгія IV-го ступеня.[3]

Після подій Великої французької революції герцог був вимушений покинути батьківщину й переїхав до Російської імперії. У той же час, переїхавши у нову державу він почав стрімку кар'єру при імператриці Катерини II. Так майже відразу після переїзду до нової держави він отримав аудієнцію в імператриці, яка тривала понад годину. Після того, зокрема, де Рішельє почав військову службу у Гатчині. Там же, під час служби француз познайомився з онуком імператриці — Олександром.[4]

Наступні роки Арман неодноразово ще приїжджав до Франції, а потім повертався до Росії. За цей час син Катерини, імператор Павло I, помер і Рішелє приїхав до імперії з нагоди сходження на престол свого друга, Олександра I. Той же, у свою чергу, допоміг Арману повернути своє майно, під час листування з Наполеоном I Бонапартом.[4] Після переговорів, у лютому 1802 року сторони дійшли згоди і герцог повернувся у Париж. Однак, Бонапарт зажадав від Армана присягнути Французькій Республіці, на що де Рішельє відповів відмовою і повернувся у Російську імперію.[5]

Після переїзду Рішельє, 9 березня 1803 року, був підвищений у ранзі до генерал-лейтенанта та був нагороджений Імператорським орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира II-го ступеня.

Після переїзду француз поселився у місті Одеса, яке російські війська захопили у ході російсько-турецької війни 1787–1792 років. Герцог поселився у будинку на розі сучасних вулиць Рішельєвської та Ланжеронівської. Окрім Армана у будинку мешкало ще 14 людей: три секретарі, іноземні консули, купці, військові та його вчитель, абат де Лабдан.[5] 8 жовтня 1802 року було видано указ, за яким Новоросійську губернію було поділено на три: Катеринославську, Миколаївську та Таврійську. Одеса опинилася у Миколаївській губернії, але через особливе значення міста йому було відведено власне градоначальництво. 9 березня 1803 року[2] імператор призначив Армана Емманюеля градоначальником міста.[1] Перед приходом герцога на посаду губернатора місто дуже страждало на нестачу води та дерева для опалювання, а доходи Одеси були значно менші за видатки міської влади.[5]

Герцог зумів знайти спільну мову з місцевим населенням, що представляли різні народи: арнаути, болгари, греки, євреї, італійці, козаки, росіяни, французи тощо. Зокрема, ногайці, що жили на цих землях ще у XIV столітті дуже шанували французького чиновника, він вирішив проблему їх розселення й окрім того, у кожному поселені збудував мечеть та будинок для мулли та його сім'ї. Згодом у краї з'явилися перші виноробні підприємства. Завдяки капіталам, що постійно надходили до міста, воно збагатилося багатьма новими гарними будинками, що їх план особисто затверджував градоначальник. У перші роки управління герцога з'явився перший театр, перша міська лікарня, собор, католицька церква та почалося будівництво карантину. Також цей період позначився початком продажу пшениці у великих розмірах до Європи. Так у 1804 році одеські купці заробили трохи більше 3,3 мільйонів російських рублів, що у 4,5 рази більше ніж два роки тому. Велику увагу градоначальник приділяв озелененню міста. Зокрема, під час його управління брат адмірала Хосе де Рібаса, Фелікс, подарував Одесі свій сад.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

2

Re: Рішельє / Ришелье / duc de Richelieu

еще лет двадцать пять тому назад, имя легендарного одесского Дюка, точнее говоря, Армана Эммануэля герцога де Ришелье, в одесской литературе находилось едва ли не под запретом. Массивную, но не слишком надежную историко-литературную «дамбу» прорвало где-то в начале девяностых. Тогда увидели свет сразу несколько исторических романов, в некоторых из которых знакомые мне исследователи и литераторы довольно полно и четко обрисовали образ иностранца - аристократа, так много сделавшего для благоденствия Южной Пальмиры.

   Именно в силу данных обстоятельств нет смысла долго задерживаться на основных вехах биографии герцога – они известны в мельчайших деталях – элементов увлекательного поиска и, тем более, детектива здесь нет. Напомню только, что служба в России началась после краха французской монархии. Тогда его и еще двоих друзей – де Линя и графа Ланжерона – принял сам всесильный Потемкин. Человек, которого русские называли «светлейший», довольно долго беседовал с молодыми людьми, одобрил их стремления и определил в отряд Рибаса. Затем – штурм Измаила. Арман Эмманюэль храбро сражался, ходил на приступ в штурмовых колоннах. Был ранен и удостоен Георгиевского креста 4-й степени, золотой шпаги…

   После перерыва в службе, вызванного смертью отца, Ришелье возвращается на в Россию, императрица Екатерина его ценила. При императоре Павле последовали почетная отставка, переговоры с Бонопартом о возвращении на родину, безуспешные впрочем. Аристократии Наполеон не доверял.

   Вскоре пришли иные времена. Молодой император Александр призвал герцога под свои знамена. Так начался одесский период жизни Армана Эмманюэля, отмеченный, пожалуй, самыми значительными свершениями в его жизни.

veseliymakler.odessa.ua/librarie … pisma.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться