1

Тема: Мушинський

1784 рік. Інвентар Ключа Білоославського - село Білі Ослави (тепер Надвірнянського району Івано-Франківської області):
Йозеф Мушинський + господиня, 2 сини, 1 дочка.

Левицький г.Рогаля, Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut, Kremer
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37

Share

2

Re: Мушинський

МУШИНСЬКИЙ
Казимир Андрійович, 1884, Херсонська, Запоріжжя. 4т
Спиридон Якович, 1883, Вінницька, с. Петрівське (Кіровське). 2т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Thanks: Balymba, kbg_dnepr2

Share

3

Re: Мушинський

МУШИНСЬКИЙ ВІКЕНТІЙ КАРЛОВИЧ, 1906 р.н.,
с.Мар’янівка, поляк, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, різнороб заводу “Червона зірка”. Заарештований 30.02.1932 особливим відділом ДПУ м.Славута Хмельницької області (спроба нелегального переходу кордону з Польщею). Зінов’євським міськвідділом ДПУ 16.10.1932 справу припинено, з-під варти звільнений. (П - 2455)

Share

4

Re: Мушинський

МУШИНСЬКА Анелія Карлівна, 1910 р. н., с. Олексіївна Кіровоградського району Кіровоградської області, полька, освіта середня. Проживала в м. Івано-Франківськ, медсестра с. Колодіївка Тисменицького району. Заарештована 10.05.1945. Звинувачення: лікувала вояків УПА, давала їм медикаменти. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 07.12.1945 засуджена на 10 років позбавлення волі та 3 роки пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 26.02.1954. (2626 П).

МУШИНСЬКА Марія Василівна, 1921 р. н„ с. Микуличин Яремчанської міськради, українка, малописьменна. Проживала в с. Микуличин, селянка. Заарештована 02.02.1946. Звинувачення: збирала продукти для УПА, кур’єр боївки Шугая. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 16.05.1946 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 24.11.1992. (10188 П).

МУШИНСЬКИЙ Іван Казимировим, 1909 р. н., с. Бовшів Галицького району, поляк, освіта неповна середня. Проживав у с. Дем’янів, бригадир залізничної станції Журів Рогатинського району. Заарештований 26.09.1940. Звинувачення: член польської націоналістичної організації. Станіславським обласним судом 10.03.1941 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах. Реабілітований 28.06.1991. (6646 П).

Реабілітовані історією. Івано-Франківська область, том 2.

Share

5

Re: Мушинський

Добрий день

Допоможіть знайти якусь інформацію повязану з цими людьми: 

Мушинський Станіслав Пилипович 1936р.н., одружився з Машевською Емілією Йосипівною - 1932 р.н.,

Мушинський Станіслав Пилипович в родині було 6 чоловік,брати і сестри, а в Машевської Емілії Йосипивні в родині було 5 сестер. В Мушинського Станіслава Пилиповича і Машевської Емілії Йосипівни народилось 7дітей, в Вінницькій обл., Козятинський р-н., село Рубанка, 27.06.1971р.н. - син Толік, 04.02.1975р.н. - донька Оля, 17.01.1967р.н. - донька Таня, 01.07.1965р.н. -син Славік, 04.09.1963р.н. -донька Галя, 04.09.1962р.н. -донька Валя, 03.08.1961р.н. -донька Катя, і померла вона 04.09.1992р. Вінницька обл., Козятинський р-н., с.Рубанка:Машевська Емілія Йосипівна -- померла 30.05.1986р. Мушинський Станіслав Пилипович -- помер 12.08.1992р..

Можливо хтось щось знає.якусь інформацію.хто їхні батьки,ким були,що робили.і т.д.дякую за будь-яку інформацію.

Share

6

Re: Мушинський

Мушинська Марія Іванівна,1886р.н.;Вінницька обл. м. Вінниця;полька,вдова, двої дітей,Особливою нарадою НКВС СРСР; Вирок: 5 р. ВТТ; Дата вироку: 20.05.1938;

Share

7

Re: Мушинський

Мушинська Петрунелія Олександрівна,1909р.н.;Вінницька обл. с. Конюшівка Липовецького р-ну;полька,НаркВС і Прокурором СРСР; Стаття: 54-10 КК УРСР; Вирок: розстріл; Дата вироку: 16.01.1938; Дата виконання вироку: 31.01.1938;

Thanks: kbg_dnepr1

Share

8

Re: Мушинський

Мушинський Бернард Антонович,1890р.н.;Вінницька обл. с. Конюшівка Липовецького р-ну;поляк,Трійкою УНКВС Вінницької обл.; Стаття: 54-10 КК УРСР; Вирок: розстріл; Дата вироку: 29.09.1938; Дата виконання вироку: 02.10.1938;

Thanks: kbg_dnepr1

Share

9

Re: Мушинський

Можливо це повя'зано якось з Мушинськими:

Мошинський В’ячеслав Петрович, 1906 р. н., народився с. Конюшівка Липовецького
р-ну, поляк, із селян, малописьменний, коваль колгоспу, одружений,
одна дитина. Арешт. 20.12.1937 р. Звинувач. за ст. 54-10 КК УРСР. За рішен-
ням Наркома внутрішніх справ і Прокурора СРСР від 16.01.1938 р. розстріляний
01.02.1938 р. Реабіл. 15.03.1989 р. Вінницькою облпрокуратурою.
Мошинська Петрунелія Олександрівна, 1909 р. н., народилась с. Конюшівка
Липовецького р-ну, полька, із міщан, неписьменна, колгоспниця, одружена, одна
дитина. Арешт. 21.12.1937 р. Звинувач. за ст. 54-10 КК УРСР. За рішенням Нарко-
ма внутрішніх справ і Прокурора СРСР від 16.01.1938 р. розстріляна 31.01.1938 р.
Реабіл. 15.03.1989 р. Вінницькою облпрокуратурою.
 
Український письменник Василь Вацек (Земляк) (1923–1977) став відомим всьо-
му світу завдяки своїм романам «Лебедина зграя» та «Зелені Млини». Тепер доведе-
но, що змальований там «Вавилон» — це його рідна Конюшівка Липовецького райо-
ну на Вінниччині, де письменник народився і провів свої дитячі роки. Але чому ж
Вацеки спішно покинули село у 1932 р.?
Одного разу Василь Сидорович назвав при-
чиною цього переслідування материної сестри, що могли перекинутись і на їхню
сім’ю  . Звичайно, у ті тоталітарні часи було не до з’ясування подробиць. Лише тепер,
у незалежній Україні, автор цих рядків вперше оприлюднив дані про дворянське
походження матері письменника Катерини. І ось нещодавно вдалося випадково
натрапити на заведену в НКВД справу її сестри, що допомагає розкрити одну із
родинних таємниць видатного майстра слова.
21 грудня 1937 р. у хатині на околиці Конюшівки все було перевернуто догори
дном. Заглядали в мишачу дірку, адже обшук «вшанував» своєю присутністю сам ви-
конувач обов’язків обласного прокурора Туляєв. Він помітно гнівався: коли 18 грудня
приймалась постанова про арешт, сержант держбезпеки Сафонов, начальник Ли-
повецького райвідділу НКВД лейтенант Злобін і оперуповноважений держбезпеки
капітан Толчинський вважали, що викриють кубло скажених «ворогів народу». І ось
маєш: ні листів, ні зброї, ні книг (навіть не заборонених) не виявлено.
Особіст витягнув з папки і переглянув напівграмотну, але убивчу, як йому зда-
валось, довідку з колгоспу: «Мошинський Чеслав Петрович походить з куркулів,
якого батьки в революцію розкуркулені, мали землі до революції 14 га… Сам Чеслав,
залишившись після розкуркулення при матері, господарював при 5 га землі. Розкур-
куленню не подвергався. Вступив до колгоспу у 1932 році. З 1934 працює ковалем
і слюсарем… Робота по ремонту була недоброякісною. В 1936 році погано було від-
ремонтовано… реманент, що привело до перебоїв у роботах… Сам Чеслав у колгоспі
працює не по совісті, а із страху, прикрившись як куркуль. В цьому році жінка його
працювала на роботах погано, розкладала ланку по обробітку цукрових буряків
Нариси про репресованих
19
і инших сільськогосподарських кампаній». Тут же лежала довідка із сільської ради,
де також підтверджувалося «куркульське походження» звинувачуваного і те, що
«в колгоспі до роботи відносився погано».
Особіст ще раз оглянув хатину і, щоб із чимось явитися до начальства, вилучив
військовий білет (паспортів у арештованих не було, як і у всіх колгоспників). Він
безжально відірвав від матері маленького заплаканого хлопчика і відразу про ньо-
го забув. Наляканим людям оголосили рішення районного прокурора Дембіцького
«вибрати мірою попередження способу ухилення від суду і слідства… утримання
під вартою у Вінницькій тюрмі» 6
.
Коли їх відправляли туди, подружжя, мабуть, вчувало ту ж мелодію, що й брати
Соколюки в Земляковій «Лебединій зграї»: «…Лук’яньо став дослухатися мелодії,
та скоро збагнув, що то була пісня без слів, була то туга по Абіссінських горбах.
Прощайте, Абіссінські горби! Без нього ви знов станете опаленим та рудим приста-
ниськом вихорів. Більше не чути вам запального сміху Мальви Кожушної…» 7
Ким же були чергові жертви кривавого терору?
Вячеслав Петрович Мошинський (надалі це прізвище переробили на «Мушин-
ський») народився 30 березня 1906 р. у сім’ї багатого конюшівського селянина, що
мав 12 десятин землі, троє коней, дві корови, косарку і чотири будівлі у власності.
У 1922-му всіх Мошинських, нащадків Йосипа і Петра, жорстоко розкуркулили.
Самого Чеслава, як звали в селі Вячеслава Петровича, з його 2,5 га землі, конем
і коровою не зачепили. Як писалося в одному з доносів, він, «бачачи, що проходить
ліквідація куркулів... сам приступив до самоліквідації майна, після чого у 1931 році
вступив у колгосп... В 1936-му Мушинський В. обманним шляхом проліз у колгосп-
ну кузню».
В. Мошинський жив тихо, політикою не цікавився, у партіях не перебував і вза-
галі був малописьменним. Мешкав при 70-річній матері Павлині з 28-річною дру-
жиною і 7-річним сином. Крім «куркульського походження» слідчі звернули увагу
на те, що 22-річний брат підозрюваного Бернард уже сидів у Вінницькій в’язниці.
Ціла контрреволюційна організація! А тут ще й дружина, як і її чоловік, польської
національності… Явні шпигуни білопанської Польщі!
Спочатку Петрунелла Олександрівна Мошинська, здавалось, не привертала
увагу слідчих. Петра, або по-сільському Петрунька, була неграмотною і підтвер-
джувала протоколи допитів чорнильним відбитком пальця. На всі запитання про
контрреволюційну діяльність родичів відповідала обеззброююче: «Я була тоді ще
маленькою» (П. Мошинська народилася у 1909 р.).
І ось тут на нас чекає найбільше відкриття: вона походила з родини Ґарлінських,
або Ґорлінських, тобто була сестрою матері Василя Земляка. Слідчі зловісного 37-го
року швидко встановили, що дружина В. Мошинського — «дворянка».
Батько її, Олександр Ґарлінський, володів до революції 70 га землі (із них 54
рільничої), 20 кіньми, 6 коровами і набором сільськогосподарських машин, включа-
ючи молотарку з механічним двигуном. У 1922 р. все це перейшло до конюшівської
громади, а пізніше — до колгоспу. Сам Олександр загинув раніше, під час грома-
дянської війни. А п’ятеро його дітей розбрелися по світу 10.
Двоє синів-офіцерів не змирилися з новою владою. Причаївшись, вони продовжували
боротьбу, забирали коней у місцевих жителів. На початку 20-х їх звинуватили у вбивстві началь-
ника міліції Діодоренка. Брати відхрещувались від цього, вказуючи на кримінальні
елементи, але червоні розстріляли обох десь за Сопином. Як це нагадує промисли
братів Соколюків у Денікінському рові в Земляковій дилогії!Третій з Ґарлінських, Франко, встиг відійти до Польщі. У НКВД були дані, що
в 1935 р. він писав листи В. Мошинському, хоча Чеслав цього так і не визнав.
«А сестри, сестри, горе вам…» Вони залишилися в рідному селі заручницями.
Молодшу, Петрунеллу Мошинську, арештували в 1937-му, і вона вперто мовчала
про старшу — Катерину. Лише Вячеслава Петровича змусили зізнатися: «Одна із
сестер моєї дружини вийшла заміж за одного чеха, який працює десь головою, зда-
ється, колгоспу». Це саме про сім’ю Вацеків, що за кілька років до цього сховалася
у чеській Миколаївці на Козятинщині. Так провидіння врятувало старшого сина
чеха і польки для української літератури, відвівши небезпеку... А ось доля родини
молодшої сестри склалася трагічно...
Спочатку Чеслав Мошинський категорично все заперечував: цього не було, не
займався, заперечую. Та коли йому показали доноси односельців, він вже на друго-
му допиті дещо «підправився»: «Винним себе визнаю у шкідницькому ремонті ко-
сарки, але в проведенні контрреволюційної агітації винним себе не визнаю».
Думаю, що риси своїх родичів Василь Земляк втілив у романі «Лебедина зграя»
в трагічному образі дядька Андріяна і його дружини Мальви Кожушної, які жили
в другій половині батьківської хати Валахів (романне ім’я Вацеків): «Дядько носив
свою Мальвочку на руках. Не давав узятися ні за студену воду, але ж хотів багатіти
й частенько пускався на побічні промислування — був майстер на всі руки…»Так і Чеслав любив свою Петруньку і до кінця захищав її перед слідчими. «Зі-
знавшись» про свою причетність до «антиколгоспної волинки 1930-го року», зазна-
чив: «Моя дружина участі в цьому не брала».
Петрунелла, не підозрюючи про доноси, спершу заявляла: «Контрреволюційною
агітацією проти цукрового буряка не займалась». Пояснивши невихід на поле хво-
робою, додавала: «Від робіт я відмовлялася, але похабними словами на адресу вож-
дів партії і уряду нічого і нікому не говорила». Та вже на другому допиті 25 грудня
1937 р. мова була іншою: «Винною я себе визнаю у тому, що я дійсно відмовилася
від підпису на позику і від сплати грошей за позику… Винною я себе визнаю у тому,
що я у присутності ланкової висловлювалася в контрреволюційному дусі, коли вона
до мене заходила, щоб я ішла на збирання хліба».
Що привело до такої зміни у зізнаннях обвинувачених?
Весною 1937-го голова сільради Андрій Римар зайшов до Мошинських виби-
вати з них позику. Старше покоління і досі з жахом згадує ті кампанії, коли треба
було віддавати останнє. Не дивно, що Петра спересердя заявила голові: «До яких
пір радянська влада буде грабувати людей, скоро уже не тільки забере з нас остан-
ню сорочку, але прийдеться віддати і свою шкіру, все їй давай і давай. Я більше не
підписуюся на позику, можете до мене не приходити». Її підтримав Чеслав: «Адже
говорять, що добровільна підписка, а тут тобі починають нав’язувати її насильно,
і правильно вам заявила моя дружина, що скоро уже радянська влада почне шкіру
з людей здирати своїми позиками».
Нариси про репресованих
21
А потім настали жнива. Голові колгоспу Мартину Орлівському, незадоволеному
ремонтом косарки, Чеслав врізав в очі правду-матку: «Коли радянська влада навчить-
ся випускати запасні частини для косарок доброї якості, тоді я їх і буду ремонтувати
добре». Петра ж зовсім відмовилася вийти в поле: «До яких пір ви будете знущатись
наді мною, я на роботу по збиранню хліба не піду, на мене заробить мій чоловік».
Копаючи цукрові буряки, вона заявила ланковій Леонорі Волоскевич: «Радян-
ська влада знущається з народу, все гонять на роботу в колгосп, досить уже пити
нашу кров, пили скільки хотіли більшовики. Радянська влада залишила мене си-
ротою, забрала в мене все і побила братів… Ось якби прийшов хоча б і сам Сталін,
який видумав знущання для народу. Ну їх до біса, самі буряки і тих, хто їх видумав,
хай ідуть і обробляють там, хто їх видумав».
Донесли і висловлювання подружжя про краще життя в Польщі порівняно з
СРСР, що відразу приписали листуванню з «білим офіцером» Франком Ґарлін-
ським. Не сподобався місцевій владі і відкритий виклик голові сільради Андрію Ри-
мару, якому Чеслав відрубав: «Ти думаєш, як ти став великим чиновником, то тебе
потрібно боятися? Ні, я нікого не боюся. Прийде ще і на вас час, тоді і вам найдем
місце, а поки ваша влада—то знущайтеся з нас!»Напевно, після цього і полетів
сигнал у НКВД.
В інформації райпрокурору Дембіцькому єжовські кати визнавали: «Речдоків у
справі нема». Та попри це 26 грудня, якраз у дні католицького Різдва, у Липовці
витворили «обвинувальний висновок», за яким лише на підставі «класового похо-
дження» і необережних висловів постановили: «Слідчу справу № 30300 із звинува-
чення Мушинського Вячеслава Петровича і Мушинської Петрунелли Олександрів-
ни у злочинах, передбачених ст. 54-10 КК УРСР, направити на розгляд судтрійки
НКВС УРСР по Вінницькій області
, віднісши їх до 1-ї категорії».
Слід зазначити, що не всі свідки «старалися», як-от секретар сільської ради
Панько Чуприна (чи не він виведений Василем Земляком в образі хитрого голо-
ви Вавилонської сільради Петра Кабанника, який пробував зжитися із ненависною
йому радянською владою?).
Незважаючи на юридичну неспроможність звинувачення, прокурор поставив під
ним коротку резолюцію: «Згоден». 16 січня 1938 р. невинних засудили до розстрілу.
З хвилюванням читаємо останні аркуші в справі: «Рішення Народного Комісаріату
Внутрішніх Справ СРСР від 16 січня 1938-го р. (протокол № 798) про розстріл Му-
шинської Петрунелли Олександрівни виконаний 31 січня 1938-го року о 24-й годині.
Начальник 8-го відділу управління ВДУ НКВС, сержант держбезпеки Перепеляк».
Аналогічна констатація про розстріл її чоловіка Чеслава подана наступним днем —
1 лютого. 25 березня його військовий білет — єдиний речовий «доказ» — переслали
у військово-обліковий сектор Турбівського райвиконкому для зняття з обліку.
Кати невипадково розстрілювали свої жертви пізньої ночі. Тепер відомо, що це
робилося посеред Вінниці. Щоб ніхто не чув пострілів і криків, вмикали автомо-
більні мотори.
Отож під деревами вінницького парку, серед тисяч невпізнаних жертв лежать,
мабуть, і родичі відомого українського письменника Василя Земляка. Його могила
шанується нащадками. Місце ж загибелі подружжя Мошинських і досі топчуть
ногами…А що ж сталося з двоюрідним братом письменника, семирічним сином Чеслава
та Петрунелли, повним тезкою Василя Вацека? Обох їх рідні сестри записали як
Вацлавів, і лише потім імена українізувались. Про забуту енкаведистами дитину
згадали через піввіку. Співробітник УКГБ по Вінницькій області майор юстиції
В. Андрущенко та старший помічник прокурора Вінницької області В. Подруцький
підготували 14 березня 1989 р. висновок про реабілітацію обох Мушинських.
23 лютого вони надіслали запит у Бричанську сільську раду Липовецького райо-
ну про сина реабілітованих Василя Мушинського, 1930 р. народження. Лаконічна
відповідь надійшла через тиждень: «Батьків Мушинського Василя Вячеславовича
в 1937-му році забрало НКВД, а самого Василя хтось приютив і забрав. Куди —
невідомо. Голова виконкому: А. Верхось».
То де ж тепер брат і тезка лауреата Шевченківської премії Василя Земляка? Хто
ті добрі люди, які з ризиком для життя не дали загинути сину «ворогів народу»?
Можливо, це була рідня з Брицького чи інших сіл Липовеччини. А може, це по-
турбувалася старша сестра Ґарлінська в Миколаївці на Козятинщині, над якою теж
висів дамоклів меч «чужого» походження.
Тодішньому семирічному Вацлаву-Васильку тепер має бути за сімдесят. Де він?
Під яким прізвищем живе? Невідомо

Share

10

Re: Мушинський

Мушинские (в Польше Muszynski, в Словакии - Musinsky) известный дворянский род, который внесен в свод российских дворянских родов, учреждённом указом императора Павла I (в части XVI, на странице 93).

Фамилия Мушинский, скорее всего, восходит к названию небольшого городка, расположенного в Польше, - Мушина (Muszyna). Сам топоним образован от слова латинского происхождения mucsi, что переводится на русский язык как мох.

Согласно другой, менее вероятной гипотезе, фамилия ведет свое начало от прозвища Мушиня, в основе которого лежит нарицательное мушка или муха. Подобное прозвище могло принадлежать человеку ловкому, быстрому, легкому на подъем. Соответственно, за основу дворянских фамилий бралось название тех мест, которыми владели привилегированные классы. Поскольку топонимические фамилии содержали указание не только на принадлежность к конкретной семье, но и на отношение к определенному географическому объекту, то изначально они представляли собой прилагательные с различными формантами: фамилии на ский /-цкий и анинов /-янинов принадлежат в основном знати и дворянству- фамилии на итов /-ичев, -инов, -цев, - яков /-аков, - ников, -ин, -их /-ых - представителям всех остальных сословий.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

11

Re: Мушинський

Мушина (польск. Muszynaукр. Мушина) — город в Польше, входит в Малопольское воеводствоНовосонченский повят.
Город входит в состав городско-сельской гмины Мушина и исполняет функцию её административного центра. Занимает площадь 23,96 км²

Thanks: kbg_dnepr1

Share

12

Re: Мушинський

Первое упоминание о деревни находящей в этом месте, на торговой пути к Венгрии, с 1209 года. В 1356 годупольский король Казимир III издал рескрипт об основании города на территории этой деревни. После первого раздела с 1772 года город в Габсбургской империи (в Королевстве Галиции и Лодомерии).

Thanks: Balymba, kbg_dnepr2

Share

13

Re: Мушинський

Ще є у Словаччині українське прізв. Мушинка- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D … 0%B8%D1%87.
...........
Можливо, Мушина - волоська назва, Мошина, від "мош" - дід. Дідове, дідівщина.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

14

Re: Мушинський

19901. Мушинська Марія Іванівна, 1886 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.8777
19902. Мушинська Петрунеля Олександрівна, 1909 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.16562
19903. Мушинський Бернард Антонович, 1890 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.17452
19904. Мушинський В’ячеслав Петрович, 1906 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.16562
19905. Мушинський Іван Микитович, 1897 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.13933
19906. Мушинський Йосип Гнатович, 1895 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.9517
19907. Мушинський Мартин Миколайович, 1882 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.8834

Thanks: Алена1

Share

15

Re: Мушинський

svoboda-news.com/arxiv/pdf/1963/ … 63-165.pdf

Share

16

Re: Мушинський

прізвище Мушинський раніше було Мошинський; і він є в Список дворян Киевской губернии:

Викентий и Андрей с сыновьями-Юрием и Иваном;Фелицианом и Климентием-сыновья Йосифа,внуки Яцка Михайлова и Петр-сын Яцка Михайлова_--16 июня 1841г.№2112;

Илья и Франц- сыновья Петра Яцкова--15 декабря 1843г.№6205;

Фаустин сын Андрея Йосифова--27 июня 1849г.№3473;

Феликс сын Франца Петрова--18 декабря 1873г.№51;

Станислав,Леопольд и Иван сыновья Юрия Андреева--9 июня 1901г.№2418;

Болеслав сын Феликса Францева--26 апреля 1902г.№1515;

Мошинские:Станислав,Эдуард-Иван,Маврыкий-Адольф сыновья Ивана Йосифова--16 июня 1841г.;

Александр сын Маврыкия-Адольфа Иванова--??

Thanks: litar Л1

Share

17

Re: Мушинський

Андрон написав: Мушинские (в Польше — Muszyński, в Словакии - Mušinský)— известный дворянский род, который внесен в свод российских дворянских родов, учреждённом указом императора Павла I

І що, всі Мушинські, у т.ч. всі польські й словацькі, належать до старовинного шляхетського роду, дворянство якого  підтверджено у Росії на поч. 19 ст.? І кого внесли в звід - Мушинських чи Мошинських?

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: Balymba, litar Л2

Share

18

Re: Мушинський

Мошинських внесли в звід.але потім українізували на Мушинських

Share

19

Re: Мушинський

Але якщо виводити прізвище від Мушина, то воно б мало спочатку звучати Мушинський (Мушинскі), а Мошинский - це зросійщений варіант польського й українського, а не Мушинський - українізований. І з того, що Ви видали на початку, витікає, що всі носії цих прізвищ в Україні, Росії, Польщі й Словаччині - де в основному вони зараз мешкають - є нащадками дворянського роду. Це точно? Є впевненість, що вони одного кореня? І якщо в Росії їх було внесено у дворянський звід, як Мошинських, то за логікою вони б мали уважно стежити за написанням свого прізвища, але воно в ті часи, коли всі прізвища активно російщилися, і не тільки дворянські, а й посполитого люду, раптом "українізується"? Це (за логікою) могло відбутися за двох обставин - воно стало записуватися так, як його вимовляли й писали раніше, а носії його не знали або не дбали про російське дворянство. Мушинський може походити від звичайного прізвища Муха. Подібних прикладів "ошляхетнення" прізвищ у ті часи - безліч. І робила це не тільки шляхта. А шляхта, особливо її низи, й поготів.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
До речі, площа міста Мушинка 23, 96 кв. км - інтернет-ляп (такого й по інших статтях багато). Люди не можуть гектари в кв. км переводити. 239,6 га - це 2, 396 кв. км.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

20

Re: Мушинський

Рід Мушинських, які згадані на початку теми, були українцями:
Із книги В.Грабавецького про опришків: Довбушеві побратими мали по селах таких своїх однодумців
як Павло та Степан Дроніви з Ямної та дрібні шляхтичі Мушинський і
Лентоцький з Ослав, що постачали загін харчами та зброєю.
Мушинські значилися в Метричних книгах греко-католицької Церкви, а не костелу.

Левицький г.Рогаля, Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut, Kremer
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37

Share

21

Re: Мушинський

Але по розповідям родичів Мушинський Станіслав Пилипович 1936 р.н. їх батьки були польського походження проживали на той час Київська губернія Бердичівський повіт Козятинська волість село Рубанка.

Share

22

Re: Мушинський

Андрон, Перше, що їх, напевно, кілька різних ліній, представники яких ніколи родичами й не були. Друге, що до середини 19 ст. в тому регіоні йшло широке польщення, особливо панів і підпанків. І щодо походження прізвища вони можуть бути різні - й від назви м. Мушина, й колишнє прізв. Мушина, Мушинка, Мушинко, Муха, Мушенко й т.п., й колишнє Мошинський і т.д.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: Андрон1

Share

23

Re: Мушинський

подав запити в архів села,надійде відповідь відразу напишу.всім дякую за інформацію.

Share

24

Re: Мушинський

Добрий вечір.підскажіть будь-ласка,подавав запит в сільську раду.прийшла віповідь що в них на зберіганні є записи за 1947 рік.вказано що  всі украінці.чи можливо найти раніше записи до1947р.і де іх шукати? Дякую

Share

25

Re: Мушинський

МУШИНСЬКИЙ Віталій Петрович,
1907, с. Переділи Рівненського р-ну. Укр., селянин. Заарешт. 1.05.40 р. Обвинувач. за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР. Засудж. Рівненським облсудом 5.09.40 р. до ВМП – розстрілу. Ухвалою СК ВС УРСР від 30.09.40 р. ВМП замінено на 10 р. ВТТ і 5 р. позбавлення прав. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 9.12.91 р.   (СБУ, 5873).
     МУШИНСЬКИЙ Станіслав Шимонович,
1901, Петроковський п-т (Польща). Поляк, осв. 7 кл., стрілочник на залізниці. Прож. с. Нова Рафалівка Володимирецького р-ну. Заарешт. 15.03.40 р. Обвинувач. за ст. 54-10, 54-13 КК УРСР. Засудж. ОН при НКВС СРСР 7.04.41 р. на 5 р. ВТТ. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 31.10.91 р.
   (ДАРО, 4217).

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share