Тема: Капніст / Капнист
КАПНІСТ Ананій Васильович. -Бунчуковий товариш Миргородського полку (1782).
КАПНІСТ Василь Петрович. Походив від грека Стомателло Капніссіса (свого прадіда), який мешкав у 1684 р. на о. Занте і служив уенеційській республіці. Батько, Петро Христофорович, перейшов на службу до царя Петра І під час Пруського походу (1711) російської армії до дунайських князівств. В. П. Капніст вигідно одружився (другим шлюбом) з онукою В. К. Дуніна-Борковського Софією Андріївною (донькою бунчукового товариша) і влився до кола козацької старшини Гетьманщини. У 1726 р. призначений полковим сотником Ізюмського полку (1726-1737). Діставши звання бригадира, 4 січня 1737 р. іменним указом Анни Іоанівни, за активної підтримки фельдмаршала Б. Мініха, був призначений полковником Миргородського полку на місце убитого П. Апостола (1737-1751). Брав участь у російсько-турецькій (1735-1739) та Семилітній (1756-1763) війнах. Старшина неодноразово скаржилася, що В. Капніст «по спеси своєй бессовестно презирает указы Генеральной войсковой канцелярии». У 1750 році бригадира В. П. Капніста указом Сенату призначено київським полковником. Але той у полк не з’явився. Неодноразово «за дерзости» його судив військовий трибунал. Після арешту і слідства його перевели 18 січня 1751 року з Миргорода бригадним генералом (командувачем) над п’ятьма слобідськими полками. Під час битви в Прусії під Грос-Егерсдорфом 19 серпня 1757 року командував слобідськими полками і загинув разом з двома старшими синами у бою. Похований в с. Обухівці. Його син Василь Васильович Капніст (1756-1823) став відомим поетом, драматургом та громадським діячем, автором творів «Ябеда», «Ода на рабство», в яких критикував кріпосницькі порядки (хоча сам мав до 1000 кріпаків і до 5 тис. десятин землі). Сват бунчукового товариша Григорія Новицького.
КАПНІСТ Данило Васильович. - Освіту здобув в КМА. Бунчуковий товариш Миргородського полку (1746 1757). Кандидат на уряд миргородського полковника (1751). Загинув у бою 1757 р.
КАПНІСТ Петро Васильович. -Син В. П. Капніста та С. А. Дуніної-Борковської. Службу розпочинав у ВЗ. Був записаний військовим та бунчуковим товаришем до Миргородського полку, коли його очолював батько. Згодом - в Ізюмському полку. З 1758 року - в Охтирському полку сотенним старшиною. Впродовж 1771-1775 р. - у Преображенському лейб-гвардії полку. У 1775 р. виїхав за кордон: мешкав у Голландії, Німеччині, Франції, Англії. Свідок та учасник Французької революції (1789-1793). Прихильник Людовика XVI, його охоронець. В Англії одружився з місцевою дворянкою. Згодом перейнявся республіканським духом: повернувшись з-за кордону завів «республіку» у своєму маєтку в селі Турбайці. Кріпосник (800 душ) та землевласник (кілька тисяч десятин). Помер 22 листопада 1826 року.
В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.
mtDNA - J1c5