Тема: Азовська губернія / Азовская губерния
Вікі:
Азо́вська губе́рнія — адміністративно територіальна одиниця в Російської імперії у XVIII столітті. Адміністративний центри: Азов (1708–1711), Воронеж
Азовська губернія 1708–1725
Губернія вперше утворена згідно з указом Петра І «Об учреждении губерний и росписании к ним городов» від 18 грудня 1708 року в числі перших восьми губерній Росії. До її складу входила велика територія Центрально-Чорноземної зони, області Війська Донського і частково Слобідська Україна.
Губернія охоплювала території сучасних Луганської, Донецької, більшу частину Харківської областей України, Ростовської, Воронезької, Тамбовської областей Російської Федерації.
В 1711 році у зв'язку з передачею за Прутським мирним договором Азова Османській імперії центром Азовської губернії став Вороніж.
1719 року губернію поділено на провінції:
Бахмутську
Воронізьку
Єлецьку
Тамбовську
Шацьку.
Також до її складу входили міста Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Печеніги (нині селище міського типу), Тор (нині Слов'янськ), Валуйки, Острогозьк, Коротояк, Бахмут та інші.
В 1725 році Азовську губернію перейменовано на Воронізьку.
Азовська губернія 1775–1783
1775 року Воронізькій губернії повернуто колишню назву Азовська губернія з переміщенням центру у фортецю Української лінії Білевськ.
Після російсько-турецької війни 1768–1774 років в 1775 році знову було утворено Азовську губернію (вдруге) з поділом на Азовську і Бахмутську провінції. Також до губернії було долучено Слов'яносербія.
До складу губернії увійшли фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м.Ростов-на-Дону, РФ), Таганріг, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Єнікале, Кінбурн (з прилеглими землями між Дніпром і Південним Бугом — спадщина Прогноївської паланки Запорозької Січі), землі Області Війська Донського. Того ж року до Азовської губернії включено місто Тор з повітом і містечка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії). Генерал-губернатором губернії був призначений Григорій Потьомкін.
У 1776 році до губернії приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії. Тоді ж усю Азовську губернію поділено на Бахмутську й Катерининську провінції. З Азовської, Новоросійської, Астраханської й Саратовської губернії утворено Новоросійське генерал-губернаторство на чолі з Григорієм Потьомкіним.
Від 1778 року губернія поділялася на повіти:
Катеринославський (на території колишньої Самарської паланки)
Олександрівський (частково територія колишньої Кальміуської паланки і Нової Дніпровської лінії)
Павлівський (частково територія колишньої Кальміуської паланки)
Марієнпольський
Таганрізький
Бахмутський
Торський
Наталківський (відповідно до колишньої Катерининської провінції без Донецького полку)
Царичанський (на території колишніх Орельської та Протовчанської паланок і Донецького пікінерного полку)
У 1778 — 1783 роках кілька повітів Азовської губернії перейменовано: Павлівський — на Павлоградський, Марієнпольський — на Маріупольський, Наталківський — на Катеринославську провінцію, згодом — на Костянтинівську і, зрештою — на Костянтиноградський повіт.
У 1779 році губернія перетворена у намісництво.
Указом імператриці Катерини ІІ від 30 березня 1783 року Азовську губернію ліквідовано, а її територія (разом з Новоросійською губернією) ввійшла до складу Катеринославського намісництва.
У 1783 року Азовська губернія разом з Новоросійською губернією увійшла до Катеринославського намісництва.
У 1796 році намісництво перетворене назад у Воронізьку губернію.
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)