Лещинський Іван Степанович, чернече ім’я Іона (поч. XVIII ст., м. н. невід. — р., м. см. невід.) — викладач, екзаменатор ставлеників, архімандрит. Навчання, ймовірно, розпочав у КМА, а закін. у Моск. слов.- грек.-лат. академії (1729/30). Немає достовірних відомостей щодо початків його пед. діяльності. За К. Харламповичем, він ще студентом був репетитором юнаків, направлених від архієп. Сарського і Подонського Леоніда, а 1730 став викладачем Моск. слов.-грек.-лат. академії. М. Петров вважав, що після закін. в Москві повного курсу навчання Л. 1730—32 працював інспектором нововідкритої Крутицької архієрейської школи, 1732 викладав у Моск. слов.-грек.-лат. академії граматику, а 1739 — піїтику. 1732/33 Л. прийняв у Москві (за К. Харламповичем) чернечий постриг, однак справи архіву КПЛ свідчать, що Л. перебував у складі печорської братії (ймовірно, постриг відбувся в Києві або Москві — на ім’я КПЛ, як бувало у деяких випадках). 5.06.1739 архієп. Леонід, якому доручили відкрити місц. семінарію, звернувся до Синоду з проханням забезпечити її викладачами, направивши до нього Л. і трьох студентів. Хоча Синод не взяв на себе постачання кадрами Крутицької семінарії, зобов’язавши самого архієп. Леоніда вирішувати це питання, все ж Л. 1739—41 значився екзаменатором Крутицької єпархії. У лип. 1741 його поставлено ігуменом Миколо-Угреського м-ря Моск. єпархії, а 1744 висвячено на архім. Моск. Анд-ронівського м-ря.
Упродовж служіння в Моск. єпархії Л. підтримував тісні зв’язки з КПЛ, надавав їй вел. пожертви. Так, 1754 він разом з груз, кн. Анною Бакаровою та ін. особами подарував КПЛ срібнопозолочені шати на ікони Успенського собору, а 1760 надіслав 100 червінців. Вірогідно, бл. 1760 переїхав на спочинок до КПЛ.
Лещинський Федір, чернече ім’я Філофей, у схимі Теодор (1650, м. н. невід.— 31.05.1727, М. Тюмень, тепер РФ) — просвітник, місіонер, митрополит Тобольський і Сибірський. Н. у шляхет. сім’ї. Освіту здобув у КМА. Одружився і кілька років служив параф. священиком. Овдовівши, прийняв чернечий постриг у КІІЛ, був її економом. 1701 Л. призначено намісником Свен-ського Успенського м-ря Орлов, єпархії, що був підпорядкований КПЛ. За рекомендацією Д. Туптала і С. Яворського 4.01.1702 висвячено на митрополита Тобольського та Сибірського. 1703 при архієр. домі у Тобольську відкрив грек.-лат. школу. Для придбання книг 1702 відрядив до Києва боярського сина, ченця Єремію Іванова, котрий привіз 206 різних підручників, букварів, граматик, а також часословів і псалтирів. Заснував у Тобольську театр на зразок театру в рідній КМА. Сиб. літописець писав про Л.: «...славные и богатые комедій делал... владыка был охотник до театральных представленій, и когда должно на комедію зрителям собираться, тогда он, владыка, в соборные колокола на сбор благов'Ьст производил».
Л. як добрий місіонер навернув до православ’я багатьох корінних жителів Сибіру. 1711 після прийняття схими відмовився очолювати єпархію. Жив у Тюмен. Троїцькому м-рі, який свого часу розбудував і оздобив. 1712, коли митрополитом Тобольським і Сибірським став І. Максимович, теж вихованець КМА, Л. здійснив з ним ще кілька місіонерських подорожей по єпархії.
Тужив за Україною. Весь час намагався повернутися в рідні краї. 1716 приїздив до КПЛ на богомілля, але змушений був виїхати до Сибіру. За наказом царя Петра І з лип. 1715 до лют. 1721 (після смерті 1. Максимовича) знову очолював Тобол, єпархію. У груд. 1727 звернувся до Т. Прокоповича з проханням допомогти йому, «хворому і убогому», повернутися на батьківщину. Скаржився, що нездужає їздити хрестити іновірців, а за труди с{юї праведні не заробив й «хл'Ьба ошонка». Його лист — чудовий зразок епістолярного жанру, в якому християнські сентенції і, так би мовити, «високий стиль» поєднувалися з фольклорними елементами: «Лѣта минають, смерть за плечима, а гди грішник явиться, когда праведнний єдва спасеться». Мав невелику б-ку - 64 книги лат., польс. та церк.-слов. мовами; біблії, псалтирі, мінеї, Октоїх, Акафіст, Требник, лат. граматика Альвара, «Лексикон славеноросскіи...» П. Беринди, твори І. Гізеля , Й. Галятовського, С. Яворського, переклад книги Самуїла Пуффендорфа "Введение в историю европейскую» та in. Деяки з
них — біблії лат. і польс. мовами і мовами заповів КПЛ, проповіді ПОЛЬС. МОВОЮ Черніг. єпископській каф-рі, підручники архієрейській школі. Частину своїх книжок роздав ще за життя, ін. мали бути роздані під час похорону на спомин його душі, згідно з його заповітом. Деякі книги зберіглися в фондах музеїв Тюмені й Тобольська. - Заповіт та опис книг зберігаються у Російському історичному архіві (Санкт-Петербурі ). Помер Л. у Тюмені Троїцькому м-рі, похований біля Свято-Троїцької церкви. Мощі його нетлінні.
Києво-Могилянська Академія в іменах XVII-XVIII ст.
Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников, Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко
mtDNA - J1c5