Тема: Українські етнонімічні прізвища
Ми на різних сторінках багато говоримо на цю тему, ділимося, сперечаємось. Давайте сюди перенесемо обговорення таких прізвищ, як Лях, Москаль, Волошин, Сербин, Литвин, Гуржій, Черкес, Грузин, Вірменич, Молдаван, Басараб, Угрин, Хорват, Чех, Поляк, Жмудин, Німченко, Нагай, Колмик, Влох, Французенко, Швед, Турчин, Татарин, Арнаут, Болгарин, Циган, Жидок, Грек, Чемерис, Мордовець, Кашуба, Шваб, Сас та споріднені й похідні від них. Які ще? Чи всі вони дійсно за походженням етноніми, чи дійсно у їх носіїв предки були преставниками тих народів та етногруп? Ось що знайшов у нашого класика:
"Через батьків, а найбільше через матір, їх усіх трьох братів називали "поляками". А які-то з них були поляки, коли вони й до церкви заходили, і всі свята святкували православні, й по-українськи говорили, й ноші іншої не знали, як українську. Ех! Скільки разів давались узнаки їм ті "поляки". Було яке весілля в селі в кого, збиралося парубоцтво відсвяткувати його, роблено приготування до всього, збиралися музики, то все потайки відбувалася нарада, котрого б то сим разом з "трьох Жмутів" набити, щоб не пхалися між них і не закручували дівчатам голови. "Нехай межи поляків ідуть і там собі польських багачок шукають, а не між нашими",- казали. З року на рік повторювалося те саме... І хоч би як чесно і спокійно поводилися, хоч як би їх убрання, українські сорочки були білі й гарно бережком на комірі, по рукавах та по полях широкими білими цирками пооздоблювані - вони все вважалися тут мов паріями й викликували несмак і невдоволення серед молодого, нежонатого громадянства." (Ольга Кобилянська. "Вовчиха").