1

Тема: 2-й Український козачий полк/2-й Український уланський полк

Другий Український
козачий полк сформовано в червні 1812 року в м. Біла Церква з жителів
Васильківського, Київського, Таращанського та Богуславського повітів Київської
губернії.
Шеф полку (з 24 лютого 1813 р. по 1 вересня 1814
р.) – полковник (з 15 вересня 1813 р. генерал-майор) князь М.Г. Щербатов.
Командир полку (з 10 червня 1812 р. по 24 лютого 1813 р.) – полковник князь
М.Г. Щербатов, а з 27 березня 1814 року – майор Храповицький 1-й.


3 жовтня 1812 року полк прибув з Тульчина у Брест-Литовський і увійшов до
складу корпусу генерал-лейтенанта барона Ф.В. Остен-Сакена 3-ої Західної армії
генерала від кавалерії О. П. Тормасова . На 6 жовтня в полку за списком
нараховувалося 3 штаб-офіцери, 20 обер-офіцерів, 88 унтер-офіцерів, 17
сурмачів, 1158 козаків. Після прибуття в діючу армію полк утримував аванпостний
ланцюг на межі з герцогством Варшавським. 20 жовтня 2-й Український козачий
полк у складі леткого загону під командуванням полковника графа І.О. де Вітте,
переправився через р. Західний Буг і рушив в рейд у напрямку Варшави. В ході
рейду загін знищував магазини, дрібні гарнізони, розгоняв рекрутські команди і
брав участь у боях з польсько-саксонськими військами: 5 листопада – під м.
Лосицею, 10 листопада – при м. Мендзержец, 20 листопада – при м. Бяла.


1 грудня за наказом генерала Ф.В. Остен-Сакена загін переправився через
Західний Буг і повернувся у Брест-Литовский. У грудні полк брав участь в
операціях корпусу генерала барона Ф.В. Остен-Сакена проти австро-саксонских
військ генералів К.Ф. Шварценберга і Ш. Рейньє; у боях: 2 грудня – при м.
Влодаві; 14 грудня – при м. Білостоку; 30 грудня при Венгрове.


В січні 1813 року 2-й Український козачий полк у складі корпусу генерала
Ф.В. Остен-Сакена брав участь у бойових діях на території герцогства
Варшавського. 29 січня був включений до складу корпусу генерала від інфантерії
М.О. Милорадовича (1-а Західна армія). У складі корпусу генерала М. О.
Милорадовича полк з 27 лютого по початок квітня брав участь у блокаді фортеці
Глогау, неодноразово відбиваючи вилазки ворожого гарнізону, потім бився 20
квітня – при р. Люцені; 8-9 травня – при р. Бауцені; 14 травня – при м. Гайнау,
де полк під командою полковника князя М.Г. Щербатова розгромив Італійський
драгунський полк Наполеона і узяв в полон 5 офіцерів і близько 100 рядових; 19
травня – при м. Яуер.


З червня 2-й Український козачий полк був переведений в резерв під командою
Цесаревича, великого князя Костянтина Павловича. У кінці липня полк включений в
Українську козачу дивізію під командою генерала графа де Вітте, у складі якої
підрозділ приєднався до військ генерала від інфантерії графа А.Ф.Ланжерона
(Сілезька армія). У осінню кампанію полк брав участь у боях: 7 серпня біля
Зібен-Ейхена, де полк під командою полковника князя М.Г. Щербатова атакував
колону, що прикривала обоз корпусу маршала Е.Ж. Макдональда, захопивши 267
полонених і весь обоз, у тому числі і власний екіпаж маршала; 11 серпня – при
м. Гольдбергу; 14 серпня – при р. Кацбахі; 15 серпня – при Пильграмсдорфі; 17
серпня – при Левенберзі, де полк урубався у ворожу піхоту, узяв в полон 508
чол., захопив дві гармати, потім перешкоджав ворогові переправитися через р.
Бобер і атакував дивізію генерала Ж. Пюто, відрізавши частину піхоти, захопивши
дві гармати, та узявши в полон 500 рядовіх і 36 офіцерів.


15 вересня 2-й Український козачий полк включено до складу 6-го піхотного
корпусу генерал-лейтенанта князя О.Г.Щербатова, що розташовувався між Герлицем
і Дрезденом, для прикриття Сілезії. 23 вересня полк бився при Фішбаху; 26
вересня – при м. Нейштадті, а потім, у складі кавалерійського корпусу
генерал-адъютанта барона Ф.К. Корфа, переслідував ворога до р. Рейн.


22 грудня полк у складі загону генерал-лейтенанта І.Д. Панчулідзева 1-го
переправився через Рейн і 24 грудня атакував ворога при Гехстгеймі, біля
фортеці Майц. З 24 по 29 грудня полк взяв участь у блокаді фортеці Майнц. Потім
у складі загону генерал-лейтенанта М.М.Бороздина 2-го рушив на з’єднання з
головними силами Сілезької армії.


З 6 по 25 січня 1814 року 2-й Український козачий полк у складі загону
генерала М.М. Бороздина 2-го брав участь у блокаді фортеці Мец, а 9 лютого
приєднався до головних сил корпусу генерала графа А.Ф. Ланжерона. У складі
кавалерійського корпусу генерал-адьютанта Ф.К. Корфа брав участь у боях: 25
лютого при р. Лаоні, а 18 березня при узятті Парижу.


Після закінчення військових дій полк, перебуваючі в Українській козачій
дивізії генерал-майора графа де Вітте, був включений у 4-й кавалерійський
корпус генерал-адьютанта барона Ф.К. Корфа 4-го Окремого корпусу генерала від
інфантерії графа А.Ф. Ланжерона. У цей період в полку числилися: 2
штаб-офіцери, 15 обер-офіцерів, 28 унтер-офіцерів, 12 сурмачів, 381 козак;
всього – 438 чоловік.


30 серпня 1814 року 2-й Українському козачому полку даровані 25 срібних
труб з написом: “2-го Українського Козачого полку 30 серпня 1814 року”. З 26
жовтня 1816 року полк було впереформовано у 6 діючих і 1 запасного ескадронів
та найменовано 2-м Українським уланським полком.



1812.org.ua/2013/01/2-j-ukrajins … chyj-polk/


 

Кікаленко, Коротенко, Вівчар, Рябцев, Карапиш, Коротич
Пойда, Грузін, Дорохтей, Василега/Василевський, Шевченко, Глоба

Share

2 ( 21-03-2019 17:30:17 змінене tikva )

Re: 2-й Український козачий полк/2-й Український уланський полк

Село Надлак розташоване на лівому березі річки Великої Висі при впаданні в неї річки Кільчення, за 35 км на північний схід від районного центру і за 45 км від залізничної станції Звенигородка Черкаської області. Площа населеного пункту села Надлак становить 264 га, населення налічує 1712 мешканців. Сільській раді підпорядкований також населений пункт
Тимофіївка, площа якого становить 147 га, населення — 302 людей. Історія виникнення і розвитку села досить цікава. На початку XVIII ст. місцевість, де розташоване сучасне село, почали заселяти козаки Миргородського полку, які заснували свої хутори. З 1734 року ці поселення входили до складу Бугогвардіївської паланки. У той час по річці Великій Висі проходив російсько-польський кордон. З метою укріплення кордону російський уряд узяв на службу сербів, хорватів, болгар, які злилися з молдованами і українцями і весною 1752 року
створив на вузькій смузі землі вздовж польського кордону від річки Синюха понад річкою Вись і аж до самого Дніпра територіальну державу з центром у м. Новомиргород. Ця держава називалася Нова Сербія, її керівником було призначено колишнього полковника австрійської служби серба І.С. Хорвата. Нова Сербія поділялася на полки: пандурський, полк м. Новомиргород, гусарський полк і полк Хорвата. Вони поділялися на роти, кожний полк мав 20 рот. Кожна рота мала свого командира і була розквартирована вздовж польського кордону. Так із військових поселенців виникло наше село, де знаходилася четверта рота.

          Поселення дістало назву Надлак (від сербських слів «над» і «лага», що в перекладі означає «наддолина»). Після ліквідації Нової Сербії село ввійшло до складу Чорного гусарського полку. Жителі села займалися хліборобством.Тяжко жилося першим поселенцям. Вони повинні були в степу збудувати житла, обзавестися господарством, обробляти свої наділи землі і виконувати військову службу. Населення брало активну участь у боротьбі гайдамаків. Гусар четвертої роти Чорного гусарського полку Семен Сарацин у 1768 році
з великим загоном, сформованим тут, у селі Надлак, громив польських феодалів і дійшов до Білої Церкви. З 1784 року Надлак входив до складу Новомиргородсько-го повіту, а пізніше
до Слисаветградського повіту Херсонської губернії. В1787 році в селі налічувалося 127 дворів, 330 мешканців чоловічої статі. Жителі його перебували на становищі казенних селян.

Під час заснування військових поселень на півдні України Надлак включено до складу 2-го Українського уланського полку, штаб якого містився в Новоархангельську. В 1821 році в селі розквартирувався 2-й ескадрон уланів разом із штабом, і 1857 року сюди перевели управлінця 2-ої волості VI округу Новоросійського військового поселення. Жителі села, перетворені на військових поселенців, зобов'язані були влітку два, а взимку три дні на тиждень займатися військовою справою. Через десять років були запроваджені громадські лани, на яких поселенці
працювали три дні на тиждень. Життя їх було суворе: за командою піднімалися, виходили на польові роботи і поверталися додому. За невиконання цього поселенців штрафували, садовили під арешт, били різками.

        В 1844 році в селі проживало 1336 людей. Після ліквідації військовий поселень жителів села перевели на становище державних селян. Згідно з царськими указами 1866-1867 рр. за ними закріпили наділи в середньому 6 десятин на душу. 


https://sites.google.com/site/narcbs/s- … ntDialog=1

Кікаленко, Коротенко, Вівчар, Рябцев, Карапиш, Коротич
Пойда, Грузін, Дорохтей, Василега/Василевський, Шевченко, Глоба

Share

3

Re: 2-й Український козачий полк/2-й Український уланський полк

"Вершники на Інгулі" Шевченко С.І. https://textbook.com.ua/literatura/1549 … s-1?page=2

Кікаленко, Коротенко, Вівчар, Рябцев, Карапиш, Коротич
Пойда, Грузін, Дорохтей, Василега/Василевський, Шевченко, Глоба
Thanks: LG 7751

Share