Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
Фото: comedywildlifephoto.com
30 лет котяре!
Хозяйке 50, а взяла его котенком когда ей было 20!))))
www.dailymail.co.uk/news/article … thday.html
Хозяйка Мишель Херитедж живет с питомцем в Эксетере, Девон, Англия. «Он прекрасный кот, но стал немного сварливым к старости», — говорит Мишель. Сейчас женщине 50 лет, но котенка она взяла, когда ей было 20. Возможно, он так долго прожил, потому что регулярно ходит на медицинские осмотры. У Щебня есть проблемы с кровяным давлением, но в остальном еще вполне бодрый и сильный кот.
30 лет котяре!
Неужели такое возможно?!
«А Мурка выйдет?»
...на карнизе четвертого(!) этажа полногабаритного пятиэтажного дома находился черный кот, заглядывавший в окно квартиры. За окном можно было разглядеть белую кошку, которая явно проявляла интерес к заоконному визитеру.
mig.com.ua/zaporozhskie/item/411 … -verkholaz
1 из способов как избежать драки
без тебя разберемся
28-летний запорожский экономист Сергей Высочанский – владелец одной из самых больших в Украине коллекций экзотических пауков-птицеедов. Когда-то он приобрел первого необычного питомца, чтобы побороть собственный страх перед восьмилапыми.
«Я с детства боялся пауков, – рассказывает Сергей. – Но, когда увидел в зоомагазине это большое мохнатое чудовище, решился купить его. Я всегда иду навстречу своему страху. Ведь когда ты кормишь, убираешь у такого "зверя" несколько раз в неделю, начинаешь все по-другому воспринимать».
https://www.061.ua/news/2146177
27.09.18
Кіт Мамай мирно спить у протезі ветерана АТО Дмитра Краслянського. ФОТО ДНЯ
Кіт на прізвисько Мамай забрався в протез до ветерана антитерористичної операції Дмитра Краслянського і заснув.
Про це боєць написав у себе в Facebook, виклавши відповідне фото, повідомляє Цензор.НЕТ.
"Поки був у ванній, кіт віджав протез", - зазначив Краслянський у коментарі.
Дмитро Краслянський служив у складі 72-ї білоцерківської бригади, в зоні АТО був кулеметником. Він пройшов Маріуполь і Савур-Могилу. У липні 2014 року потрапив під мінометний обстріл і був важко поранений. Дмитро пережив дві коми, десятки операцій і дивом залишився живий. У зв'язку з пораненням йому ампутували ногу.
https://ua.censor.net.ua/photo_news/308 … _foto_dnya
30.09.18 10:35 Дякую, братане. Ти був справжнім
М.Мірошниченко
Рівно 3 роки тому це мале кошеня, винищивши усіх мишей у нашому пофігаченому міною бунгало, вирішило ще й ходити за мною на блокпости у Красногорівці під Донецьком. Ніс службу, як і всі пацани, - не жалівся.
Максим Мірошниченко, ветеран 93-ї бригады (20-й батальон) розповів зворушливу історію про свого чотирилапого друга - кота Корбана.
Я півроку чекав, поки мені якось одного дня радісно подзвонять батьки і скажуть, що Kit Korban повернувся. Проте цього не сталося. Я точно знаю, що його вже немає, бо де б і як довго він не гуляв, всеодно повертався туди, де його люблять і де його нагодують. Він остерігався незнайомців так старанно, як і змивав сліди від їжі на своїй мордяці, тому його не могли вкрасти. Я не знаю що вкоротило йому віку - якесь авто, чи отрута у руках людини або у впольованій ним миші. Але я точно знаю, що це не справа котячих лап. Цей хлопець був не по зубах своїм сородичам.
Рівно 3 роки тому це мале кошеня, винищивши усіх мишей у нашому пофігаченому міною бунгало, вирішило ще й ходити за мною на блокпости у Красногорівці під Донецьком. Ніс службу, як і всі пацани, - не жалівся. З ним було веселіше. З ним можна було не боятися за запаси їжі, - кіт нищив мишей, як ДШК косить у відкритому степу взвод ворога. І ріс він на своїй дичині, як навіжений. Через пискотіння його жертв, перші тижні було тяжко спати, але уже за півмісяця у наше бунгало заглядали хіба що якісь вбогі самогубці. Хоча до появи кота ці істоти вночі сміливо бігали по мені.
Бачив я і його страхи. У Пісках, наприклад, він вперше побачив щурів, що були менші від нього у якихось три рази і які цілими кодліщами бігали по своїм тунелям у нас по окопам та крали і псували нашу їжу. Навіть коли її, здавалося б, грамотно прив'язували до стелі. Спочатку тікав від них, а потім, мабуть, зрозумів, що пацанам треба допомагати і почав їх нищити. Йдеш на пост вночі і кіт виходить на своє полювання. Потім уже вдень пацани показують щурячі згризені, недогризані і врешті-решт просто задушені тіла і тебе пробирає така гордість за оцю ситу і сонну пику і відчуваєш, що ти виховав справжнього бійця.
Ніколи не забуду, як однієї ночі зі сторони ДАПу палало поле і з-за нього ворог обстрілював нас. Я стояв і вражено милувався тим заревом на 3/4 свого екрану, що впиралося у тяжке, зимове небо, а на висоті витягнутої руки оскаженілі рої ворожих куль шматували безпорадні дерева. Хлопці на посту спокійно вели спостереження, а мій кіт, незважаючи на оцю війнушку, тупо вглядувався в темінь окопу. Він готувався до стрибка і від цього його міг би відволікти хіба що вибух міни поряд.
Іншої ночі ми з напарником спали і нас збудив якийсь короткий, оскаженілий, сповнений усім звірячим писк щура. Через 10 хвилин, хлопці що прийшли нас будити, офігіли, коли у світлі ліхтаря показали як кіт гризе свою здобич. Я й досі гадки не маю, як кіт може за пару секунд ліквідувати таку небезпечну тварину, не отримавши у відповідь хоч якогось пошкодження.
А одного разу я ледь не пристрелив його власними руками. Сидів собі вночі на посту і періодично вдивлявся у поле. Мряка - у тепловізор видно погано. Ну є якісь плями...проте ні розмір, ні відстань до неї так швидко не зрозумієш. І взираєшся у ті плями. Напружуєшся. Стрьомно. Втім, напарникові, який слідкує за твоїми потугами ще стрьомніше. Ти ж не можеш йому щось адекватне сказати...І тут уже ніби зрозуміло, що то просто якийсь стовбур соняха хитається у кількох десятках метрів. А ж тут із землі прямо перед тобою виринає якесь тіло, перестрибує тебе і замість ножа якогось бородатого дитя Кавказу (ну а кого ж ще тут можна чекати?!) ти відчуваєш на своєму плечі м'яку котячу лапу. До речі, кіт так кілька разів висаджував уже інших хлопців...Були напружені виховні бесіди...
А оці мрячні ночі, коли він приходить, втомлено лягає тобі на груди і ти бачиш як усі його лапи від кількаденного багна перетворилися у тяжкуваті для нього шматки засохлої землі. З таким "обвісом" навіть пальці в котокулак не замкнеш і довго не побігаєш і щура не зафігачиш. Залазиш туди своїми нігтями і потроху розпорошуєш йому землю у кігтях. Йому неприємно, місцями болче, а він терпить...
Я ще у Красногорівці знав, що не кину такого чувака. Терпів його кількагодинні і навіть кількаденні завивання у довгих дорогах. Красногорівка-друга лінія-Піски-Черкаське...скільки б не переїзджали, я хвилювався аби у день від'їзду він був поряд. День від'їзду у армії - це ж завжди очікувана несподіванка. Вам кажуть що їдемо у день N...потім - у день N+1...у N+2. А їдете ви, може, через тиждень. Зранку кажуть і в обід ви після матюкливого вантаження у перевантажені грузовики, трясетеся у розбитій дорозі, яке везе вас можливо якийсь Лас-Вегас, де є нормальний магазин. І це добре, що кіт, наприклад, у чей час не вирішує свої справи десь у кількох кілометрах.
Дуже тяжко було слідкувати за ним, коли уже лежав у шпиталі. Добрі люди допомогли і тримали у себе, лікували у ветклніці. А потім дзвонили і з жалем казали, що кіт не звик до квартир, виє, хоче на вулицю і може піти і не повернутися. А ти у шпиталі лежиш...
Я дуже радий, що ти, братан, усе це витерпів і знайшов свою нову домівку у моїх батьків. Сподіваюся ти зацінив, що ти жив як мрія майже кожного ветерана якихось епічної війнухи, - завжди обирав між рибою та мнясом, борщем та молоком. І хай і не обійшлося без котячого ПТРС. У тиловому селі виявилося море котів (у Пісках аж до Донецька їх може було із 2 десятки), усі самки та території поділені і всім начхати на якісь твої заслуги перед Батьківщиною. Спочатку вигрібав стусанів добряче - днями не виходив на вулицю і лишній раз не маячив у вікні. Світ знову виявився суворішим за якісь там очікування і бажання відпочити у тилу.
Втім, ти від'ївся і за пару місяців сам ганяв усіх кривдників та волоцюг. Приходив подертий, втомлений. Проте не скаржився. Засунув писок у миску - нажерся, відлежався і знову на вулицю.
Братан, дякую тобі за яскраві сторінки життя. Не знаю, який там котячий рай буде кращий, ніж рибно-м'ясне життя у моїх батьків, де з тебе ледь не пилинки здували...Але якщо ти в пеклі, то точно знаю, що там ти даєш вогню і коточорти просто змушені з тобою дружити.
Дякую, братане. Ти був справжнім. Три постріли в небо.
Макс Мірошниченко
От вам, будь ласка. Люди на зоологів вчаться роками, а тут приходить суддя і пффффффффф.
Правда кльово?
Ви маму до судді віддасте лікуватися? Українські судді он які розторопні, всьо вміють!
В Украине лося исключили из Красной книги
https://ecology.unian.net/salvationspec … 6WummReOt8
Авада Кедавра. Відеоблогерка навчила пса підігравати заклинанням із Гаррі Поттера
Дресирування в школі чарівників Гоґвортс пройшло дуже успішно.
Відеоблогерка Анна Брісбін навчила свого пса на прізвисько Римус підкорятися заклинанням з Гаррі Поттера.
Якщо йому крикнути Авада Кедавра пес впаде, якщо сказати Експеліармус, то він випустить паличку з рота, а по команді Люмос він увімкне в кімнаті світло. Усі здібності закріплюються за допомогою магічної сили смаколиків.
https://nv.ua/ukr/lifestyle/avada-kedav … 01034.html
"за допомогою магічної сили смаколиків" ще й не такому навчити можна
В Житомирской области в городе Бердичев произошел довольно забавный случай. Как выяснили журналисты «Фразы», домашняя овчарка, выйдя ночью погулять, принесла своим хозяевам 7 тысяч долларов.
По информации местного издания Бердичев BIZ, произошло все еще десять дней назад, однако огласку этот случай получил лишь сейчас. Хозяева немецкой овчарки частенько отпускали своего питомца на ночь с привязи, собака гуляла не только во дворе, но и на улице, и даже у соседей.
4 января утром одна из соседок пришла и вместо частых скандалов из-за похождений собаки в их дворе, спросила, не находили ли хозяева газетный сверток. Как оказалось, муж соседки днем ранее пьяным возвращался домой и вез 7 тысяч долларов, которые одолжил для покупки машины.
Сразу возникло две версии: либо же сверток выпал в салоне такси, либо же где-то у ворот дома.
Каково же было удивление хозяйки овчарки, когда она, придя кормить своего любимца, обнаружила слегка погрызенный сверток, из которого торчали деньги. Валюту соседям она вернула, а овчарка в знак благодарности получила целый мешок элитного корма.
fraza.ua/news/275204-na-zhitomir … -7-tysjach
Полжизни за 10 секунд...
Это стоит увидеть.
Все владельцы кошек знают: эти животные растут так быстро, что за этим порой очень сложно уследить, передает 120.su.
Казалось бы, только недавно у вас по дому бегал симпатичный малыш - и вот вы уже хозяин роскошного взрослого зверя. Иногда очень хочется вернуться назад во времени, чтобы полюбоваться на того котёнка, которым был ваш любимец.
Фотостудия «Warren Photographic» (Великобритания) давно уже завоевала сердца любителей природы своими потрясающими снимками как диких, так и домашних животных.
На сей раз их моделью стала кошка породы мейн-кун по кличке Фрейя. Взросление животного фотографировалось, а после этот удивительный процесс слили в единый видеоролик.
Всего за несколько секунд можно видеть, как у Фрейи открываются глаза, вырастает густой плюшевый мех, а сама она становится настоящей красоткой.
https://novosti-n.org/ukraine/read/220133.html
https://www.facebook.com/Awwwpets/video … 5777/?t=19
У ХАРКІВСЬКІЙ СЛУЖБІ ТАКСІ ПРАЦЮЄ РУДИЙ КОТИК РАЗОМ ІЗ ГОСПОДАРЕМ
Кіт-таксист Чай два роки разом зі своїм господарем возить пасажирів. Витримує 12-годинні зміни. І так любить свою роботу, що застрибує у машину сам, не чекаючи на водія.
https://tsn.ua/video/video-novini/u-har … darem.html
litar Л,
О, в прятки играют не только дети, но даже попугаи! Вот они, архетипы!
Разговаривать со своим питомцем – не странно, а полезно для здоровья
https://www.segodnya.ua/ukraine/razgova … 67514.html
Ученые нашли в ДНК человека "гены собаководства" https://www.facebook.com/groups/archaer … 923747820/
Лучший комментарий: “Собаки приручили человека и провели искусственный отбор новой породы людей. Линия выбракованных экземпляров предпочитает кошек”.
https://www.facebook.com/groups/molgen/ … p_activity
Медведь спас ворону из пруда https://www.facenews.ua/video/2019/315998/
З українського притулку - до Швейцарії. Дивовижне життя собак https://www.bbc.com/ukrainian/features- … 5Bisapi%5D
Обидевшийся кот сбежал из дома и стал звездой в английской деревне
https://inshe.tv/kurezy/2019-06-24/447599/
30.07.19 09:06
Навіть перебування на ланцюгу у російських прикордонників не озлобило її, - Полозов розповів про звільнену собаку українських моряків. ВIДЕО
Захисники українських військовополонених моряків звільнили з російського полону в окупованому Криму собаку Джессі, яка перебувала на захопленому ФСБ РФ українському буксирі "Яни Капу".
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Крим.Реалії.
Під час захоплення ФСБ Росії українських кораблів і моряків біля берегів Криму в листопаді 2018 року на буксирі "Яни Капу" був один невідомий член екіпажу - собака Джессі. На момент арешту тварині було 3 місяці. Пізніше її забрали російські прикордонники в Керчі.
Вісім місяців собака пробула в місті, чотири з яких адвокати українських моряків намагалися знайти способи її визволити. Зараз Джессі за межами півострова - в Херсонській області - чекає своїх господарів. Її прихистила родина іншого українського моряка Сергія Чуліби.
Спасенный из лесного пожара медвежонок не отпускает своего спасителя
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >