БІДНОВ Василь Олексійович (псевд. В. Поперешній, В. Степовий, В. Широчанський, криптонім К., 02. 01. 1874, м-ко Широке Херсонського пов. і губ. – 01. 04. 1935, Варшава) – історик, педагог, архівознавець, публіцист, редактор, політичний та громадський діяч.
Член церковно-історичного і археологічного товариства при Київській духовній академії, Полтавського церковного історико-філологічного комітету, катеринославських – ученої архівної комісії, товариства “Просвіта”; почесний член музею ім. О. М. Поля, член НТШ, УНТ у Києві, голова Українського педагогічного товариства та Українського православного Кирило-Мефодіївського братства в Кам’янці-Подільському (1919–1920), належав до Товариства українських поступовців, УПСФ, член Української Центральної Ради (1917–1918), депутат Ради Республіки (1921), засновник і ректор першого в еміграції Українського народного університету в Ланьцуті (1921), фундатор українського історико-філологічного товариства у Празі (1923) і його перший науковий секретар (1923–1929), фундатор і член управи Музею визвольної боротьби України.
Народився в селянській сім’ї. Початкову освіту отримав в однорічній Широчанській школі та Херсонському духовному училищі (1885–1889). 1889–1896 рр. продовжив навчання в Одеській духовній семінарії, з 1896 р. – Київській духовній академії, де вступив до наукового гуртка “Семінарська громада”. Під керівництвом О. Я. Кониського залучився до співпраці в бібліографічному відділі “Записок НТШ” у Львові, в яких опублікував одну з перших своїх рецензій на працю
Г. Я. Кипріяновича “Исторический очерк православия католичества и уний в Белоруссии и Литве с древнейшего до настоящего времени” (1900. – Т. 33). З 1902 р., після закінчення зі ступенем кандидата богослов’я КДА призначається викладачем історії Астраханської духовної семінарії. 1903 р. переводиться помічником інспектора та викладачем історії, філософії, гомілетики та інших курсів Катеринославської духовної семінарії. Захоплення минувщиною привело його до щойно створеної ученої архівної комісії.
1909 р. Рада КДА, на підставі поданої дисертації на тему “Православна церква в Польші і Литві”, (за “Volumina legum”) присвоїла В. Б. ступінь магістра богослов’я.
В. Б. – дійсний член Київського археологічного інституту (1917). Пропагував серед науковців першочерговість евристичної праці, докладного дослідження регіональних документів, пам’яток, видрукуваних у губернських та єпархіальних “Відомостях”, виданнях архівних комісій, церковно-археологічних комітетів тощо. Про місце, яке він посідав в ієрархії Катеринославської УАК, свідчить не лише кількість опублікованих в її “Летописях” праць – 32, а й ті завдання, які надавалися йому окремими постановами наукового об’єднання. 1906 р. В. Б. обирався управителем (секретарем) комісії із обов’язками не лише ведення протоколів засідань комісії, укладання звітів про її діяльність, а й підготування до друку (разом з А. С. Синявським), тобто редагування матеріалів випусків “Летописи”. Обов’язки секретаря В. Б. виконував на громадських засадах, при значному педагогічному навантаженні в духовній семінарії та науково-дослідній праці. За три роки секретарювання, крім основного доручення, постановами комісії В. Б. доручалося, зокрема, розгляд рукопису М. В. Симонова “Записки лікаря” з метою збору матеріалів із історії військових поселень Новоросійського краю; підготував до друку в ІV випуску “Летописи” власні розвідки: “Матеріали для історії церковного устрою на Запоріжжі”, “Переселення архієрейської кафедри із Новомиргорода в Катеринослав” (сторінка з минулого Катеринославської єпархії), в V випуску – “Пам’яті архієпископа Гаврііла Розанова”. В цей час комісія значно збагатила свою колекцію рукописів, стародруків та музейних експонатів, провела насичені засідання, на яких зачитувалися і обговорювалися наукові доповіді, реферати, повідомлення. Аналіз “Збірника постанов Катеринославської губернської ученої архівної комісії за 1-е десятиліття її існування”, зроблений А. С. Синявським у 10-й кн. “Летописи”, засвідчує другий після лідера (38) рейтинг посилань в них на В. Б. – 25. В. Б. відіграв значну роль і в підготовці та проведенні ХІІІ археологічного з’їзду, який відбувся в Катеринославі 1905 р. Саме його, поруч із А. С. Синявським та В. І. Пічетою, було обрано делегатом форуму, доручено підготувати від імені комісії вітання конгресу, виступити з доповідями та включено до комісії з підготовки спеціального випуску “Летописи”, присвяченого цій події.
В. Б. за дорученням комісії ґрунтовно дослідив архіви Катеринославської духовної консисторії та Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря – одного з найстаріших козацьких монастирів України; про результати роботи двома виступами доповів з’їзду. Доповіді були схвально оцінені делегатами. На їх підставі з’їзд прийняв ухвалу, де високо оцінено значення дослідження архівів духовних консисторій для вітчизняної історії, та звернувся до Синоду з клопотанням про полегшення умов доступу до них дослідникам, а також порушив питання про необхідність реформування архівної справи в Російській імперії. В. Б. брав участь у роботі ХV археологічного з’їзду, що відбувся 1911 р. у Новгороді.
Особливу увагу В. Б. приділяв виявленню, описанню, збереженню, дослідженню та використанню архівних документів. Завдяки йому розшукано і залучено до наукового обігу значну кількість цінних писемних джерел з історії та культури України ХVІІІ–ХІХ ст., в першу чергу – з історії церкви та запорізького козацтва. Він брав участь в організації оглядів й складанні описів церковної старовини в повітових містах Катеринославщини, допомагав різним закладам у збиранні документів і пам’яток, сприяв формуванню архівних фондів Катеринославського музею ім. О. М. Поля. Завдяки інтенсивній пошуковій роботі було опубліковано значну кількість писемних джерел, які дійшли до нашого часу. Це, насамперед, підбірки: “Документы, относящиеся к истории Екатеринославской духовной семинарии”, “Материалы для истории колонизации бывших запорожских владений”, “Сведения об архиве Екатеринославской духовной консистории. Документы ХVІІІ в.”. Окрім того, вчений розшукав та опублікував велику кількість архівних документів щодо історії церкви краю. Зокрема, “Определение” архиепископа Платона (Любарського) касательно порядка замещения приходских должностей”, “О построении в с. Анновка деревенской церкви графом А. Безбородко”, “Краткое историческое известие о Славенской епархии, ныне именуемой Екатериненскою, ее архиереях и семинарии. Примечания автора “Известия”. Значну увагу В. Б. приділив публікації ордерів та розпоряджень Г. О. Потьомкіна: “Распоряжение князя Г. А. Потемкина-Таврического относительно раздачи земель” і “Предложения князя Г. А. Потемкина-Таврического Екатеринославской казенной палате (1788 г.)”, здійснив публікацію комплексу документів Січового архіву, знайдених у Катеринославському губернському правлінні. Велика увага приділялась виявленню і публікації джерел, таких як “Автобиография протоиерея Карпа Павловского”, “Путевые заметки ректора Екатеринославской духовной семинарии, архимандрита Иакова Вечеркова, впоследствии епископа Саратовского, архиепископа Нижегородского”, “Из переписки Дюка де-Ришелье с архиепископом Иовом (Потемкиным)” та ін. В. Б. підготував до друку також листи О. Мартіана Григоровича-Молодшого, щоденник Родзянка, відомості про Калнишевського, останнього кошового Війська Запорізького. Відомо, що він підготував також до друку велику збірку (15 др. арк.) рідкісних документів з історії Запоріжжя 1765–1775 рр., втрачену у вирі революційних подій. Документи, виявлені ним, публікувалися і поза межами Катеринослава. 1905 р. в “Киевской старине” видрукувана низка пам’яток ХVІІІ ст., підбірка матеріалів з історії Задунайської Січі 1778–1780 рр. була надіслана 1914 р. і до редакції “України”.
Діяльність В. Б. на ниві архівознавства та джерелознавства заклала основи археографічного опрацювання документів, зберегла для нащадків цінні джерела з історії української церкви, запорізького козацтва, Катеринославщини, заселення півдня України колоністами та ін.
Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – 750 с.
Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников, Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко
mtDNA - J1c5