Re: Стрільбицькі \ Strzelbicki \ Strilbycki \ Стрельбицкие
Несподівано відшукалась бокова гілка роду.
Про користь від дослідження бокових гілок Роду.
Мова про потомків брата мого чотири рази прадіда Івана Стрільбицького - Миколу Стрільбицького.
Микола Стрільбицький народився в селі Військо під Перемишлем.
В архіві Перемишля збереглась метрика про його народження, яку вдалося відшукати ще десять років тому.
Згідно шематизмів, що видані Дмитром Блажейовським (Historical sematism of the Archeparhy of L`viv 1832-1944. Kyiv 2004. Ст. 417) підтверджується, що Mykola Stril`byc`kyj народився 1774 року, висвятився 1803 року, та помер 29.03.1845 року в Ozirna, Zboriv (1832 - 1845).
Парафію Святої Трійці успадкував його зять - Степан Качала. (Про депутата Галицького сейму о. С.Качалу нижче)
Микола Стрільбицький мав сина Гната та двох доньок: Анну та Юлію.
Наш спільний предок Ян Стрільбицький мешкав під Перемишлем в селі Військо, де він був парохом цього села.
Все це підтверджує в "Своєму родоводі" правнук о. Миколи Стрільбицького - Кирило Студинський.
Голова НТШ у Львові 1923-1932 років Кирило Студинський залишив багато власних публікацій в науковій літературі. Про нього такожє великий пласт досліджень, але в жодному з видань не наводили в повному обсязі розписаний його власною рукою Родовід, де третина присвячена спорідненню Качал та Левицьких і в наступному поколіні відповідно: Студинських, Слюзарів та Лозинських з родом Стрільбицьких.
Він описує перекази своєї матері (онуки Миколи Стрільбицького) про наполеонівського ротмістра, та цитує деякі публікації української та польської преси з середини сорокових років минулого століття.
Загалом характеризує ситуацію з складанням родоводів представниками української інтелігенції на той період.
П.М.Також загально відомо, що донька К.Студинського була одружена з О.Тисовським.
В архіві (ЦДІАУ у Львові) збереглась ця його розвідка, яка була написана в другій половині сорокових років минулого століття.
Дякуючи Ігою Смутку цей матеріал зараз є в моєму користуванню.
отець Степан Качала - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1 … 0%BB%D0%B0
Сьогодні відвідав будівлю в Києві, яку звів онук брата мого чотири раза прадіда - Володимир Качала - kbvnanu.kiev.ua/kontakty/14-budy … enykh.html
Цій історичній садибі зараз знаходиться "Будинок вчених" Київський Будинок Вчених НАН України.
Саме там задовго до винайдення "лямпочки ілліча" було вперше в Києві запроваджено електричне освітлення лампами накалювання (Едісона).
Володимир підтримував українців в Києві.
Цікава довідка на сайті "Будинку вчених" - kbvnanu.kiev.ua/kontakty/14-budy … enykh.html
Поза лікувальним сезоном орендатор використовував приміщення закладу на свій розсуд. Частину їх займав цілорічний готель, де мешкав і сам Володимир Степанович із родиною. Тут він охоче приймав земляків з Галичини, серед яких були і його родичі. Так, у 1880-і роки, навчаючись на медичному факультеті Київського університету, в помешканні інженера Качали жив його племінник Сергій Киричинський; сюди приїздив і старший брат Сергія – Омелян Киричинський. У спогадах останнього про Володимира Качалу сказано таке: «Почував себе Українцем, жив в стислій приязні з [Олександром] Кониським і залюбки жертвував на українські справи чималі суми, потайки від тітки, що була Росіянкою і не раз передо мною нарікала, що дядькове українство коштує їм дорого. Як Галичанин, він давав притулок приїжджим до Києва Галичанам і допомагав їм влаштовуватися». Саме в готелі Качали у квітні-травні 1886 року зупинився Іван Якович Франко, коли приїздив до Києва брати шлюб з киянкою Ольгою Хоружинською, а Сергій Киричинський був у весільному обряді одним з «бояр» від нареченого. Зауважимо, що перебування славетного письменника потім далося інженерові взнаки, бо царська влада сприймала Франка як «небезпечного соціаліста». Тож сам Качала потрапив до списків «неблагонадійних» і навіть не мав змоги оформити перехід з австрійського підданства до російського.
Втім, це не заважало Володимиру Степановичу незмінно підтримувати українську культурну справу в Києві. Одним з її символом стала так звана «зала Качали» в закладі мінеральних вод. Коли вона була вільною від лікувальних функцій, орендатор надавав її, зокрема, під заняття українського хору, очолюваного композитором Миколою Віталійовичем Лисенком. Про «залу Качали» тепло згадувала племінниця Лисенка – письменниця та українська громадська діячка Валерія О’Коннор-Віленська. У 1887 році в гостях у Володимира Качали перебував його небіж Кирило Студинський (майбутній літературознавець, дійсний член Всеукраїнської Академії наук); тут він познайомився з Миколою Лисенком і разом з ним їздив до Канева на могилу Тараса Шевченка.
Світлина колишнього закладу "Мінеральні води" в Києві, який належав Володимиру Качалі.
(споруда на Володимирському узвозі не збереглась).
Тут про перебування Івана Франка у Києві - elib.nplu.org/view.html?&id=7836
Про Кирила Студинського - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1 … 0%B8%D1%87
Про Володимира Качалу - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 … 0%B8%D1%87
Про потомків сестри К.Студинського - Слюзарів - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0 … 0%B8%D1%87
Про Владислова Лозинського - онука Юлії Левицької, яка була сестрою пароха Максима Левицького жонатого на донці о. М.Стрільбицького - Юлії.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0 … 0%B8%D0%B9
Про Олександра Тисовського - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0 … 0%B4%D1%80
Сили, шчо в твоjij движель глубинi,
Краплоу, шчоб боiу смiлijше стоjати,
даj i мiнi!