351

Re: Як жили наші предки?

Щось обкладинка тієї книжки І. Ігнатенко натякає, що авторка зводить шлюбно-сімейні стосунки до сексуальних. Звичайно, треба почитати, що вона пише, а потім гудити або хвалити. Але не раз вже стикався з таким, що, порівнюючи подібні стосунки тоді і зараз, навіть не задумуються, що родина тоді була геть інша. Перше, що сільська переважно. Друге, що чоловік і жінка та інші члени родини вели господарство разом і чи не цілодобово бачили одне одного.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

352

Re: Як жили наші предки?

У пошуках смислів сороміцького

Юрій Олійник

Рецензія на публікацію збірника "Криптадії Федора Вовка: винайдення сороміцького. Етнографія сексуальності на межі ХІХ—ХХ століть".

+ открыть текст

Свого часу, публікуючи в часописі "Старожитності" призабуту статтю знаного українського дослідника Віктора Петрова про фольклор правопорушників, я переймався питанням, добре це чи зле, що в українській мові немає свого сленгу, подібного до французького "арго", англійського "кокні" чи тих-таки російських "мату" і "фені".

Я схилявся до другого варіанта (однозначно — зле), вважаючи, що мова жива лише тоді, коли повнокровно функціонує у всіх своїх формах — від діалектних до національних по горизонталі й від низинних, обсценних і суржикових до вишуканих, літературних, елітарних по вертикалі (див.: Олійник, Ю.М. Щоб не опинитися в Шумері () Старожитності. — 1994. — Ч.—2 (60—61). Вислуховуючи аж надто емоційні відгуки "борців за чистоту мови" на ту публікацію, я думав про те, що: 1) борці (за визначенням цього терміна) мають боротися, а дослідники (так само) — досліджувати; 2) обсценна (ненормативна) лексика тісно пов'язана з емоційним фактором мови і поведінки людини, а беземоційність, як відомо, свідчить про те, що людина (і мова) або мертва, або хвора; 3) за відсутності свого сленгу з тих чи тих причин будь-яка мовна спільнота завжди запозичує обсценну лексику з інших мов, і це є нормальним і адекватним процесом мовотворення.

Однак тоді я навіть уявити не міг, якою неозорою є царина життя будь-якого народу, що "уособлена" в його ненормативній лексиці й фольклорі, і яким глибочезним і прадавнім є насправді коріння обсценного, сороміцького в житті, зокрема українців.

Християнська традиція і роки незалежності привчили нас ставитися до повсякденного народного життя українців, надто українців кінця ХІХ — початку ХХ століття, сказати б, по-музейному. Себто вітати шаровари й вишиванки і мовчати про те, що ті шаровари й вишиванки прикривали; вітати плуги й коси і мовчати про те, з якою натугою і матюками наші пращури зазвичай ті плуги перли і з яким сороміцьким кляттям тими косами махали; вітати традиції вечорниць і мовчати про те, що ж саме на тих вечорницях відбувалося; вітати пісні про кохання і мовчати, наприклад, про таку: "І ти дівка, і я дівка, ( Чого в тебе більша дірка? ( Мене хлопці сподобали, ( Більшу дірку продовбали". Ба більше, нам і досі втовкмачують, що того, про що слід мовчати, взагалі ніколи не було, а якщо й було, то завжди в одежі чужого, привнесеного, не притаманного українству як такому.

До чого може призвести таке "музейне" ставлення до українського? Однозначно: ідеалом є перетворення України на філію Музею мадам Тюссо, де все претендує на оригінали, але насправді є копіями, де все є ніби живим, але насправді мертве, де розлито пахощі вишуканих парфумів, але насправді тхне трутизною. Таке ставлення призводить до того, що, знаючи, як нам здається, про народне життя все або майже все, ми насправді нічого про нього не знаємо.

Схоже, що останнє якраз і є тією іскрою істини, що нею керувалися укладачі й видавці, готуючи до друку унікальне видання — "Криптадії Федора Вовка: винайдення сороміцького. Етнографія сексуальності на межі ХІХ—ХХ століть" (Упоряд., підгот. текстів, комент. та покажч., археогр. і бібліогр. опрац. Марії Маєрчик і Олени Боряк; вступ. стаття Марії Маєрчик. — Київ: Критика, 2018. — 464 с., іл., комент., бібл., покажч.).

Федір Кіндратович Вовк (1847—1918) — учений зі світовим ім'ям, знаний український археолог, етнограф і антрополог, автор численних наукових праць ("Студії з української етнографії та антропології", "Український народ у минулому й сучасному", "Шлюбний ритуал та обряди на Україні" та ін.), які видавалися в Росії, Болгарії, Чехії, Франції і, спростовуючи імперську (російську) ідею про Україну як окраїну Великої Росії, сприяли широкій популяризації україніки у світі. Упродовж тривалого періоду вчений особисто збирав зразки українського фольклору, в тому числі й т. зв. сороміцького, в Україні та на прилеглих територіях (у Воронезькій, Курській губерніях, на Кубані), а також серед українців Добруджі (Румунія) і в Галичині (що входила тоді до складу Австро-Угорщини). У часи вимушеної еміграції (з 1879 р.) він отримував фольклорні матеріали від численних кореспондентів, зокрема Б.Грінченка, В.Гнатюка, В.Степаненка та ін., і публікував їх у "Криптадіях" щорічнику, що видавався в Парижі (з 1883 по 1911 р.) багатьма мовами і спеціалізувався на, як тепер кажуть, "неформатних" етнографічних матеріалах різних народів.

Відтак постає слушне запитання: навіщо зразки такого "неформатного" фольклору збирали і публікували? Почасти я вже відповів на це запитання — однобічне бачення українського рано чи пізно таки приведе нас до мадам Тюссо. Однак слід зважити й на інше. Федір Вовк був палким прихильником дифузіонізму (зокрема теорії культурних кіл) — одного з найпопулярніших у той час напрямів культурної антропології, — що визначений у працях німецьких дослідників Ф.Ратцеля, Л.Фробеніуса, Ф.Гребнера та ін. У рамках цієї теорії культуру кожного народу розглядали як живий (у біологічному сенсі) організм, що має душу, а всі атрибути культури (включно з людьми і подіями) — як прояви цієї душі. Відтак однаково вартували всі риси культури, коли пристойне і непристойне розглядалися як феномени взаємозумовлені і такі, що мали однаковий пізнавальний статус.

До збірника, виданого "Критикою", увійшли добірки українського та російського сороміцького фольклору і словничок єврейської лайки, що були надруковані у п'ятому і восьмому випусках "Криптадій", а також матеріали від кореспондентів, яких Ф.Вовк не встиг опублікувати. Крім того, завдяки копіткій праці укладачів, етнографічні матеріали, що містяться в збірнику, супроводжені концептуальною вступною статтею, широким науковим коментарем, археографічними довідками, бібліографією, предметно-тематичним покажчиком, покажчиками географічних назв та імен.

https://dt.ua/SOCIUM/u-poshukah-smisliv … 2421_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: Ярематойсамий1

Поделиться

353

Re: Як жили наші предки?

kbg_dnepr пишет:

У пошуках смислів сороміцького

Юрій Олійник

Рецензія на публікацію збірника "Криптадії Федора Вовка: винайдення сороміцького. Етнографія сексуальності на межі ХІХ—ХХ століть".

+ открыть текст

Свого часу, публікуючи в часописі "Старожитності" призабуту статтю знаного українського дослідника Віктора Петрова про фольклор правопорушників, я переймався питанням, добре це чи зле, що в українській мові немає свого сленгу, подібного до французького "арго", англійського "кокні" чи тих-таки російських "мату" і "фені".

Я схилявся до другого варіанта (однозначно — зле), вважаючи, що мова жива лише тоді, коли повнокровно функціонує у всіх своїх формах — від діалектних до національних по горизонталі й від низинних, обсценних і суржикових до вишуканих, літературних, елітарних по вертикалі (див.: Олійник, Ю.М. Щоб не опинитися в Шумері () Старожитності. — 1994. — Ч.—2 (60—61). Вислуховуючи аж надто емоційні відгуки "борців за чистоту мови" на ту публікацію, я думав про те, що: 1) борці (за визначенням цього терміна) мають боротися, а дослідники (так само) — досліджувати; 2) обсценна (ненормативна) лексика тісно пов'язана з емоційним фактором мови і поведінки людини, а беземоційність, як відомо, свідчить про те, що людина (і мова) або мертва, або хвора; 3) за відсутності свого сленгу з тих чи тих причин будь-яка мовна спільнота завжди запозичує обсценну лексику з інших мов, і це є нормальним і адекватним процесом мовотворення.

Однак тоді я навіть уявити не міг, якою неозорою є царина життя будь-якого народу, що "уособлена" в його ненормативній лексиці й фольклорі, і яким глибочезним і прадавнім є насправді коріння обсценного, сороміцького в житті, зокрема українців.

Християнська традиція і роки незалежності привчили нас ставитися до повсякденного народного життя українців, надто українців кінця ХІХ — початку ХХ століття, сказати б, по-музейному. Себто вітати шаровари й вишиванки і мовчати про те, що ті шаровари й вишиванки прикривали; вітати плуги й коси і мовчати про те, з якою натугою і матюками наші пращури зазвичай ті плуги перли і з яким сороміцьким кляттям тими косами махали; вітати традиції вечорниць і мовчати про те, що ж саме на тих вечорницях відбувалося; вітати пісні про кохання і мовчати, наприклад, про таку: "І ти дівка, і я дівка, ( Чого в тебе більша дірка? ( Мене хлопці сподобали, ( Більшу дірку продовбали". Ба більше, нам і досі втовкмачують, що того, про що слід мовчати, взагалі ніколи не було, а якщо й було, то завжди в одежі чужого, привнесеного, не притаманного українству як такому.

До чого може призвести таке "музейне" ставлення до українського? Однозначно: ідеалом є перетворення України на філію Музею мадам Тюссо, де все претендує на оригінали, але насправді є копіями, де все є ніби живим, але насправді мертве, де розлито пахощі вишуканих парфумів, але насправді тхне трутизною. Таке ставлення призводить до того, що, знаючи, як нам здається, про народне життя все або майже все, ми насправді нічого про нього не знаємо.

Схоже, що останнє якраз і є тією іскрою істини, що нею керувалися укладачі й видавці, готуючи до друку унікальне видання — "Криптадії Федора Вовка: винайдення сороміцького. Етнографія сексуальності на межі ХІХ—ХХ століть" (Упоряд., підгот. текстів, комент. та покажч., археогр. і бібліогр. опрац. Марії Маєрчик і Олени Боряк; вступ. стаття Марії Маєрчик. — Київ: Критика, 2018. — 464 с., іл., комент., бібл., покажч.).

Федір Кіндратович Вовк (1847—1918) — учений зі світовим ім'ям, знаний український археолог, етнограф і антрополог, автор численних наукових праць ("Студії з української етнографії та антропології", "Український народ у минулому й сучасному", "Шлюбний ритуал та обряди на Україні" та ін.), які видавалися в Росії, Болгарії, Чехії, Франції і, спростовуючи імперську (російську) ідею про Україну як окраїну Великої Росії, сприяли широкій популяризації україніки у світі. Упродовж тривалого періоду вчений особисто збирав зразки українського фольклору, в тому числі й т. зв. сороміцького, в Україні та на прилеглих територіях (у Воронезькій, Курській губерніях, на Кубані), а також серед українців Добруджі (Румунія) і в Галичині (що входила тоді до складу Австро-Угорщини). У часи вимушеної еміграції (з 1879 р.) він отримував фольклорні матеріали від численних кореспондентів, зокрема Б.Грінченка, В.Гнатюка, В.Степаненка та ін., і публікував їх у "Криптадіях" щорічнику, що видавався в Парижі (з 1883 по 1911 р.) багатьма мовами і спеціалізувався на, як тепер кажуть, "неформатних" етнографічних матеріалах різних народів.

Відтак постає слушне запитання: навіщо зразки такого "неформатного" фольклору збирали і публікували? Почасти я вже відповів на це запитання — однобічне бачення українського рано чи пізно таки приведе нас до мадам Тюссо. Однак слід зважити й на інше. Федір Вовк був палким прихильником дифузіонізму (зокрема теорії культурних кіл) — одного з найпопулярніших у той час напрямів культурної антропології, — що визначений у працях німецьких дослідників Ф.Ратцеля, Л.Фробеніуса, Ф.Гребнера та ін. У рамках цієї теорії культуру кожного народу розглядали як живий (у біологічному сенсі) організм, що має душу, а всі атрибути культури (включно з людьми і подіями) — як прояви цієї душі. Відтак однаково вартували всі риси культури, коли пристойне і непристойне розглядалися як феномени взаємозумовлені і такі, що мали однаковий пізнавальний статус.

До збірника, виданого "Критикою", увійшли добірки українського та російського сороміцького фольклору і словничок єврейської лайки, що були надруковані у п'ятому і восьмому випусках "Криптадій", а також матеріали від кореспондентів, яких Ф.Вовк не встиг опублікувати. Крім того, завдяки копіткій праці укладачів, етнографічні матеріали, що містяться в збірнику, супроводжені концептуальною вступною статтею, широким науковим коментарем, археографічними довідками, бібліографією, предметно-тематичним покажчиком, покажчиками географічних назв та імен.

https://dt.ua/SOCIUM/u-poshukah-smisliv … 2421_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: gennadii5408, LG 7752

Поделиться

354

Re: Як жили наші предки?

Мука из полбы дикой и дикого ячменя, смешанная с измельченными корнями водяных растений и водой. Таков древнейший из известных на сегодняшний день рецептов хлеба. Узнать его помогли раскопки в Черной пустыне (Иордания), в ходе которых были найдены каменные очаги круглой формы.  В них обнаружились обугленные хлебные крошки, исследование которых позволило узнать не только рецепт выпечки, но и их возраст. Он составляет 14 000 лет.

https://focus.ua/technologies/402005/

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: Ярематойсамий, gennadii5408, kuks70, luvi, Julia_R1, LG 7756

Поделиться

355

Re: Як жили наші предки?

Правила поведынки школяра 1817 р.

Іван Франко писав про о. Івана Могильницького як про найвизначнішого представника духовенства, "котрий намагався розвіяти тут (у Галичині) у погляді на національну справу єгипетську темряву за допомогою світла науки". Як інспектор шкіл, о. Іван Могильницький понад 200 р. тому звернув увагу на те, що окрім підручників, які він писав для створених за два роки ним та митрополитом М. Левицьким близько 300 українських шкіл, у яких сам навчав грамоти школярів, вчителів, для підготовки яких очолив дяко-педагогічний інститут, потрібні були правила поведінки школярів як у школі, так і поза її стінами. Тому у 1817 році він написав 4 розділи, які налічували понад 60 правил для українських школярів. Ці норми стали основними критеріями поведінки вихованого учня того часу.

starosambirshchyna3000.blogspot. … 8/200.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: gennadii5408, Balakyn, Ярематойсамий, sv17, v_golub, luvi, LG 7757

Поделиться

356

Re: Як жили наші предки?

За час від революції в московській імперії (1917 р.) до
сьогодні було написано і видано багато „мемуарів", „спогадів" та іншої літератури, присвячених питанню — як та революція породила надію українського народу на те, що та революція принесе й йому волю від московського ярма.
Майже вся та література починається мовою про великий ентузіязм в цілій Україні, про захоплення ідеею звільнення України, про те, що кожна вістка про якийсь почин організувати провід для ніби то уже вільної України,
ще більше розгойдувала той ентузіязм. Так! Це було в Києві!
Було і в губерніяльних містах, але в меншій мірі, бо там не можна було розібрати, чи то святкують москалі свою революцію, бо їх було в тих містах більшість, чи може й українська меншість, за одним заходом, пробує охрестити свою
надію на ліпше майбутнє. Та ще менше цього було в повітових містах, бо в них міська інтелігенція чекала наказу в
губернії про те, як вона має поводитись.
А в селі? . . Он старий Матвій латає свої чоботи, скоро греба буде йти в поле. Малих онуків за плугом не пошлеш,
треба самому перевертати ріллю. Обох старших синів погнали на війну, а молодший повіявся десь на шахти. . . Усіх
здібних до роботи (та може й до революції) погнали в москалі, „на війну забрали". В селі не було кому ні „захоплюватись"
ні святкувати революцію.
Про такий стан речей в Україні ані „мемуаристи", ані спогадувачі не писали. Але вони поклалися на те село „як на
кам'яну гору", бо „воно говорить українською мовою значить воно свідоме!"
Тому то автор рішив показати читачеві Україну, якою вона була не лише в часі революції і в початку визвольної
боротьби, а значно раніше, коли ще отой український селянин ріс, щоб пізніше стати борцем за визволення його
батьківщини, показати, як він проходив через вимушену од нього службу в „царському" війську, та про інші надії, які
перед ним розіслала революція і з якими він повернув додому.

Хроніка
Олександер Семмо
chtyvo.org.ua/authors/Semmo_Oleksander/Khronika/
diasporiana.org.ua/wp-content/up … 0/file.pdf

Спасибо сказали: kuks70, v_golub, LG 7753

Поделиться

357

Re: Як жили наші предки?

Старовинні Різдвяні листівки https://novosti-n.org/ukraine/read/218303.html

Нажаль, не вказані дати випуску та місце. Західна Україна?

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться

358

Re: Як жили наші предки?

kbg_dnepr пишет:

Старовинні Різдвяні листівки https://novosti-n.org/ukraine/read/218303.html

Нажаль, не вказані дати випуску та місце. Західна Україна?

Треба дивитися зворотню сторону. Такі часто присилали канадійські та американські родичі в 1950-1980 роки.

Турецький (придомок Попович), Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Ісайчук, Абрамюк, Менів (Менюк), Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut

І-Р37/ Н
Спасибо сказали: kbg_dnepr, litar Л2

Поделиться