1

Тема: Богуш

Богуш Іван Прохорович. - Бубнівський городовий отаман (1767). Бубнівський сотенний писар (1772 -1782).

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5
Thanks: Алена1

Share

2

Re: Богуш

Богуш Калман Олександрович, 1906 р. народження, с. Горонда Мукачівського р-ну Закарпатської області, угорець, освіта початкова, безпартійний. Проживав в с. Гать Берегівського р-ну Закарпатської області, наймит. Закарпатським обласним судом 28—29 листопада 1952 р. засуджений на 10 р. позбавлення волі. Президією Верховного суду УРСР 16 березня 1955 р. засуджений на 5 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1992 р.

Реабілітовані історією. Закарпатська область, том 1.

Thanks: olyvd1

Share

3

Re: Богуш

Реабілітовані історією. Вінницька область

БОГУШ ДАВИД ЯКОВИЧ, 1891 р. н., с. Хрінівка Іллінецького р- ну, прож. с. Варварівка, укра-
їнець, із службовців, освіта середня спеціальна,учитель, одруж. Арешт. 31.01.1938. Звинувач. за
ст. 54–2, 11 КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінн. обл. розстріляний 28.04.1938. Реа-
біл. 09.10.1957.

БОГУШ ІВАН ДАВИДОВИЧ, 1914 р. н.,
с. Варварівка Іллінецького р- ну, прож. м. Іллінці,українець, із селян, освіта середня, агроном,
одруж. Арешт. 23.09.1944. Звинувач. за ст. 54–1«а» КК УРСР. За вироком ВТ військ НКВС у Вінн.
обл. 02.01.1945 засудж. на 10 р. ВТТ. Реабіл.17.09.1992.

БОГУШ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ, 1902 р. н.,
с. Хрінівка Іллінецького р- ну, українець, без певних занять. Звинувач. за ст. 54–8 КК УСРР. За постановою ОН ДПУ УСРР 01.02.1930 ув’язн. на 3 р. концтаборів. Реабіл. 08.12.1989.

Надаю послуги із дослідження родоводу: prashhur.com/
Звертайтесь, буду радий допомогти.
Thanks: olyvd1

4

Re: Богуш

БОГУШ Степан Іванович, 1891 року народження, м. Могилів Білоруської РСР, білорус, освіта нижча, безпартійний. Проживав: с. Званівка Артемівського району Донецької області. Тесля радгоспу ім. Строганова. Заарештований 20 квітня 1938 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга друга.

Велика Виска -Мокряки і все село; Кухаревський/Кухаревский - звідусіль; Цихаиз/Чехаиз/Чіхаїз - звідусіль; Кейбал - Полтавщина і звідусіль; Гірчак-Горчаков - Луганськ і околиці. Шукаю народження Варвари Григорівни Кодаченко у 1884-1886 роках скоріш за все у Херсонській губерніі, де - невідомо.
Thanks: olyvd1

Share

5

Re: Богуш

БОГУШ Дмитро Олександрович, 07.11.1902 р., с. Леонтіївка Нововоронцовського р-ну Миколаївської обл., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, оглядач вагонів ст. Чортомлик Сталінської залізниці. 13.10.1938 р. звинувачений у к/рев. діяльності, позбавлений волі у ВТТ на 8 р. Реабілітований 10.10.1964 р.

БОГУШ Федір Григорович, 1906 р., с. Радзиків Волинської губ., білорус, селянин, позапартійний, малописьменний, тимчасово безробітний. Звинувачений у шпигунстві на користь Польщі, 17.11.1937 р. розстріляний. Реабілітований 21.07.1989 р.



Реабілітовані історією. Дніпропетровська область

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

6

Re: Богуш

Дело о выдаче смотрителям еврейских училищ 1-го разряда: Полтавского - Богушу и Переяславского - Хвостикову, перемещенным одного на место другого пособий на путевые издержки
ФондФ. 733. Департамент народного просвещения Министерства народного просвещения (1803-1917...РГИА (1859 год; 5 листов; шифр хранения - 386). Опись -     Дела по еврейским казенным училищам за 1856-1862 гг.(номер описи не указан).

Share

7

Re: Богуш

Свідчення очевидців про репресивну політику на селі в 30-ті рр. ХХ ст .

Гордуз Іван Микитович
Богуш Катерина Іванівна
Горіцина Дарія

(смт. Врадіївка)

Восени 1932 року почалася так звана контрактація – викачування залишків хліба. Коли здавати було нічого, організували «буксир» (4–5 чоловік активістів на чолі з уповноваженим), який ходив по дворах і відбирав хліб. Спочатку ніби залишки, а потім все підряд: зерно, бобові та інші продукти. Люди кричали, плакали, лаяли, проклинали...
Я ще була дитиною, коли забрали батька. Мати понесла йому передачу, а коли її не було вдома, до нас прийшли два дядьки. Вони зайшли до хати і почали шукати зерно. Коли знайшли його, то допитувалися де ми його взяли.
Наша хата була край села, а коло хати посіяли колгоспний ячмінь. Того року було багато мишей, вони носили у свої нори чимало зерна. Ми раненько вставали, брали мішок, відро і по мишачих слідах вишукували їхні нори, розривали, забирали зерно і йшли додому.
Так ми назбирали два мішки ячменю. Ті чоловіки забрали зерно в мішки, кинули на віз і поїхали. А над батьком був суд. Був один випадок, коли одна жінка донесла на свого сусіда з відчаю, у нього забрали усе, а їх обох засудили»

Жив у нас один чоловік, Романішин Тимофій Парфенович (сільський суддя), його розкуркулювали чотири рази, та оскільки він був людиною освіченою і знав закони, кожен раз конфіскатори були змушені усе повертати господарям.
Я пам’ятаю, коли ті чоловіки забрали від нас усе зерно, мого батька і ще кількох чоловіків. Всіх їх суддя назвав розкрадачами колгоспної власності і ворогами радянської влади. Вирок був усім один: по 7 років в’язнично-трудового режиму. А це ж були лише мишачі нірки!
Хіба люди могли боронитись? Деякі й підвестися не мали сил, пухли від голоду. А словами хіба сильно зупиниш? Один суддя, який знав закон, міг хоч якось боротись. Згадується, якось сховали ми зерна до скрині, закопали трохи хліба у спеціально вириті ями. Ходили, «шифрувались»... Та одного разу, коли я йшов із школи, як звичайно, роздивився чи ніхто не стоїть, зайшов до хати і раптом, ніби виросли із землі, з’явилися конфіскатори. Вони знайшли усе, і ями порозривали, і хліб забрали...Звісно, ніхто нічого не міг уберегти, все знаходили і відбирали.
Де вже тільки не ховали! Усюди знаходили, собаки: і в землю заривали, і по скринях під одягом – всюди винюхували... Але декотрі умудрялися щось-таки сховати. Були заховали зерно у скриню під одягом. Вони відкрили, викинули одяг, дістали зерно, а на одяг подивилися як на непотріб, копнули ногою і пішли собі.
Спочатку в колгоспі працювали дружно, за працю писали трудодні, а на них майже нічого не давали. Селяни побачили, що їх обдурено... Є навіть прислів’я на цю тему:

«Сидить дід на стерні
Та штани латає,
Стерня його ззаду коле,
А він колгосп лає:
«Проробив дванадцять день –
Записали трудодень!»

До колгоспу було забрано все, що було в господарстві: коняку, корову, плуг, борони... виганяли із села. Це вони так розкуркулювали. На той час у Врадіївці мешкало десь 10% заможних родин, «куркулів». Ними вважалися господарі, які мали 2–3 пари коней, 1–2 корови, телицю, 30–50 курей, десяток свиней, віялку, жатку, трактор, кілька возів, машини для обмолоту зерна та хату під соломою. Але розкуркулювали і середняків, ті, у кого було на подвір’ї пара коней, 2 свині, плужок, косилка, жатка. Восновному родини середняків просто виганяли із власних хат. Серед них були жителі села – Петренко Григорій, Андрій Ковальський, Яків Олійник та ін.
Усе, усе забирали. Очевидці розповідали, що якось до сільради привезли майно когось із розкуркулених господарів. Кожухи, свитки, рядна, подушки, рушники, скатерки, сорочки – усе це скинули на подвір’я. А потім звернулися до людей, яких зібралося чимало: «Беріть». Довго ніхто не підходив до того барахла. Потім якась жінка зважилася, уз кожух і почала його роздивлятися. Хтось із чоловіків тихо мовив: «Марино, хіба це твоє? Бійся Бога. Чуже ніколи не принесе щастя. Покинь». Жінка поклала кожуха і відійшла. Люди почали розходитися...
Люди були позбавлені не тільки хліба, а й палива. Кругом дерева, а ніхто не мав права взяти навіть патика. Людям лишалося тільки одне: красти солому. Скирти охоронялися, але сторож не сидів увесь час на місці, йшов додому грітися. Хто боявся йти поночі, виходили удень на поле і рвали високі стерні. Це також заборонялося. Одного разу мати пішла сама. Вона наскубла соломи, зав’язала мотузком, завдала на плечі і пішла. А сторож, сховавшись недалеко від стежки, підкрався і підпалив на ній солому...
Одного дня селом пішла чутка: корови стоять у колгоспному дворі голодні, недоєні, здихають телята, свині. Жінки кидали усі свої справи і бігли на колгоспний двір, щоб забрати скотину додому. Там уже було багато жінок, чоловіки стояли осторонь. Двір вирував. Ще кілька місяців, тижнів, днів тому ця худоба була власністю селян. Вони здавали її в колгосп і вже не вважали своєю. Але на другий день прийшла міліція.
Жінки вели худобину назад до колгоспу...
До сиріт державі не було ніякого діла. Вони помирали з голоду, бідненькі... Вони пропадали або помирали. Ніхто не міг їх навіть приютити, самим нічого було їсти.
Не всі голодували однаково. Одні дуже швидко з’їли свої запаси, інші зуміли більше сховати продуктів, жили надголодь, але все ж виживали. Дехто поповнював свої запаси з колгоспу. Вони частину корму, який виділявся для худоби, приносили додому. Активісти – голова сільради, секретар, члени правління – не голодували, у них не забирали, навпаки, вони одержували пайки. Не голодував наш сусід Ілля. Він зголосився зняти з церкви хрести, повідривати зі стін листи, бляхи, на яких були намальовані образи святих. Селяни це вважали великим гріхом.

(Опитування проведено13.12.2007 року студенткою 161 групи МДГУ ім. Петра Могили Кушнір Вікторією)

/ Реабілітовані історією. Миколаївська область. Книга 4. – Київ–Миколаїв: Світогляд, 2008. – 654 с.

Share

8

Re: Богуш

БОГУШ Анатолій Ананійович, 1877 р.н., уродженець і мешканець с. Попівка Маньківського р-ну, українець, б/п. Не працював. 26 серпня 1937 р. трійкою УНКВС по Київській обл. засуджений до розстрілу. Реабілітований 20 липня 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга третя

Share