1 (15-05-2016 09:59:05 отредактировано litar Л)

Тема: Репрессии в Запорожской обл.

Как это было в документах и воспоминаниях.


Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Поделиться

72

Re: Репрессии в Запорожской обл.

ФІЛІППОВА Єфросинія Климентіївна,
1903, м. Новосибірськ, росіянка, освіта середня. Проживала в м. Запоріжжі, домогосподарка. Заарештована 6.10.37 р. Звинувачення: шпигунство на користь іноземної держави. НКВС СРСР і Прокурором СРСР 14 січня 1938 року засуджена до розстрілу. Вирок виконано 26 січня 1938 р. Реабілітована у 1989 р. Місце поховання невідоме.

    Проводячи юридичний аналіз архівно-кримінальної справи № 21551/51395 по звинуваченню ФІЛІПОВОЇ Є.К. [КП 2 т] за ч. 2 ст. 54¹º КК УРСР, слід зазначити, що редакція згаданої статті на той час була такою: «Пропаганда или агитация, содержащие призыв к свержению, подрыву или ослаблению соввласти или к совершению отдельных к-р преступлений (ст.ст. 54-2 – 54-9), а равно распространение или изготовление, или хранение литературы того же содержания, влекут за собою – лишение свободы на срок не ниже шести месяцев.
   

+ открыть текст

Те же действия при массовых волнениях или с использованием религиозных или национальных предрассудков масс, или в военной обстановке, или в местностях, объявленных на военном положении, влекут за собою –
     меры социальной защиты, указанные в ст. 54².
     Підкреслимо, що справу порушили 04.10.1937 р. ще і за ст. 54-6 КК УРСР, тобто за шпіонаж, але не вказана частина ст. 54-6, яка мала 3 частини.
     В постанові про порушення кримінальної справи і прийнятті її до свого провадження оперуповноважений пише: «Розглянув матеріали про злочинну діяльність, яка виразилася в антирадянському настрої, проведенні антирадянської агітації і в підозрі в шпигунській діяльності на користь однієї з іноземних держав».
     Одразу постають питання: де матеріали, що зібрані до порушення кримінальної справи, які б свідчили про злочинну діяльність ФІЛІПОВОЇ. В справі вони відсутні, а повинні біти, крім матеріалів оперативного характеру, скоріше всього їх в природі не існувало. Далі оперуповноважений посилається на антирадянський настрій. Але за думку, незадоволення, настрій не передбачається кримінальна відповідальність. Стосовно антирадянської агітації ФІЛІПОВОЇ, вони (дії) мали бути направлені на підрив і ослаблення радвлади, або такі, які виразилися в наклепі, що ганьблять державний устрій, або  в розповсюдженні письмового чи в іншій формі творів такого ж змісту. Щодо шпигунства, то це також припущення сержанта держбезпеки, який і порушив справу. Він не вказує державу, на користь якої «працює» Філіпова. Цю постанову, перевіривши «законність і обґрунтованість» прийнятого рішення, затвердив полковник, начальник міськвідділу НКВС у м. Запоріжжі.
     Далі сержант держбезпеки виносить постанову про обрання міри запобіжного заходу, а саме арешт, її затверджує знову ж таки начальник міськвідділу НКВС, а прокурор м. Запоріжжя санкціонує арешт.
     В справі є довідка, що протокол обшуку у Філіпової знаходиться в кримінальній справі, порушеній відносно її чоловіка, однак результати обшуку невідомі.
      Кримінальна справа відносно Філіппової порушена 4.10.1937 р., в цей же день вона й заарештована прокурором, а в обвинувальному висновку зазначається, що Філіпова заарештована і притягнута до відповідальності як обвинувачена 6.10.1937 р. Більше того – в матеріалах справи постанова про притягнення Філіпової як обвинуваченої датована аж 28.11.1937 р.
     17.11.37 р. Філіпову вперше допитали зразу як обвинувачену, це також грубе порушення кримінально-процесуальних норм.
     Другий допит відбувся 28.11.37 р. – в день пред’явлення обвинувачення, але на цих двох «документах» не зазначено часу, коли проводили слідчі дії. Якщо зразу був проведений допит (як складені матеріали справи), то це також порушення закону.
      Як видно зі справи, слідство проводилось більше трьох місяців, але в матеріалах відсутні відповідні документи про продовження строків розслідування. Деякі слідчі дії проводив молодший лейтенант держбезпеки, а в матеріалах справи немає постанови про створення слідчої групи (бригади).
     Надалі відмітимо, що тільки в другому протоколі допиту за 01.12.37 г. (в той день її допитували двічі), вперше згадується Японія, тобто шпигунство на користь цієї держави.
     В постанові про притягнення Філіпової як обвинуваченої знову не конкретизується, на користь якої держави вона займалась шпигунською діяльністю і в чому це виразилось. Ставиться у вину знову ж таки ст. 54-6; ч. 2 ст. 54¹º КК УСРС, не  вказуючи відповідну частину ст. 54-6 КК.
     Постанову склав молодший лейтенант держбезпеки, а затвердив її начальник відділу НКВС.
     В обвинувальному висновку йде мова лише за ч. 2 ст. 54¹º КК і з’являється нове обвинувальне словосполучення «участь у військово-фашистській змові» . Цей обвинувальний висновок затверджує в. о. облпрокурора.
     В справі є лише довідка, що рішенням комісара НКВС СРСР і прокурора СРСР Філіпова засуджена по першій категорії, тобто до вищої міри соціального захисту – розстрілу, згідно з протоколом № 294 від 14.01.38 р. Вирок виконаний 26.01.38 р.
     Таким чином в справі допущено безліч грубих порушень норм кримінально-процесуального і кримінального права. Крім вищезазначених, були й інші, а саме: незрозуміло, які кваліфікуючі ознаки ч. 2 ст. 54¹º КК є в діях Філіпової, що їй за остаточною кваліфікацією ставиться в вину; в справі відсутні протокол пред’явлення слідчих матеріалів, витяг з протоколу позасудового органу, акт про виконання вироку тощо.
     Ще раз повторюємо, в матеріалах справи взагалі відсутні як прямі, так і не прямі докази вини Філіпової у пред’явлених їй звинуваченнях під час слідства; відсутні результати обшуку, матеріали щодо вжитих оперативно-розшукових заходів для збору доказів по звинуваченню Філіпової і встановлення об’єктивної істини, запити до органів контррозвідки, військової розвідки, НКВС як центральних, так і регіональних на Далекому Сході з метою здобуття доказів; відсутні будь-які інструкції, документи, шифрограми, матеріали на письмові спеціальні прилади, радіошифроприлади, інші атрибути розвідувальної діяльності, які б давали підстави стверджувати, що Філіпова займалась шпигунством і антирадянською агітацією.
     Не проводились очні ставки Філіпової з її чоловіком, а також з Резніченковою, Гірінською, Скобєлкіною, Науменко, Потейко, Богатирьовим, Хомцем.
     Хоча можна припускати, що скоріше всього в той час особи, з якими проводили б очні ставки, обмовили б себе і один одного, як і в багатьох кримінальних справах того часу.
     Після заяви матері Філіпової у 1956 р. до прокурора СРСР були передопитані свідки: Гірінська, яка фактично підтвердила свої показання 1937 р., Хомець – відмовився від своїх свідчень, але ці свідчення не можна визнати навіть й непрямими доказами вини Філіпової, бо треба враховувати той час; люди вимушені були обмовляти один одного, щоб не опинитися самим за гратами. Та й свідчення не конкретні, а передають лише настрій, роздуми, світогляд Філіпової.
     Скоріше свідкам, які «давали показання» , пізніше стало соромно, і, як правило, вони посилались на те, що минуло багато часу і нічого детально не пам’ятають, не так їх розуміли, що вони не читали своїх свідчень, а тільки підписували їх.
     Розглянувши заяву, слідчий УКДБ по Запорізькій обл. 30.12.57 р. склав висновок і запропонував рішення НКВС СРСР й прокурора СРСР залишити в силі, а в скарзі матері Філіпової (Чуканової) відмовити.
     Характерним є те, що заступник облпрокурора на питання про місце знаходження доньки Філіпової порадив Чукановій звернутися до начальника УКДБ, хоча сам він вивчав справу і знав, що Філіпова розстріляна ще у 38 р.
     …окремим питанням по цій архівно-кримінальній справі є те, що Філіпова дає показання, як вона у 1925 р., не маючи відповідних документів, за своїм дошлюбним прізвищем прибула в СРСР з Харбіна. Для цього треба досконало вивчити законодавство того часу, яке регламентувало правила виїзду і в’їзду в СРСР, з’ясувати низку питань, в тому числі і від відповідних державних органів: прикордонних військ, консульства, НКВС тощо. І тільки після цього дати правову оцінку зазначеним діям Філіпової.

"Повернені імена" 3т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

73 (17-11-2015 13:06:17 отредактировано litar Л)

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Из дела Филипповой Е.К.
1957 г.
     Из протокола допроса Гиринской Н.С.
             […]
   

+ открыть текст

Вопрос: Вам предъявляются ваши показания в отношении Филипповой, данные на допросе 23.11.37 г. Вы подтверждаете их?
     Ответ: …Подписаны показания эти действительно мною, но я их подтверждаю частично. Филиппова действительно была антисоветски настроена… Конкретизировать в этой части показания я не могу из-за давности времени [типичная формулировка в ответах "свидетелей"]. Потейко я  в настоящее время не помню и поэтому о связи с ним Филипповой также ничего показать не могу.
     В отношении же того, что Филиппова высказывала мне боязнь, что ее аресту[ют], готовилась  к аресту, продавала свои вещи и распространяла слухи по поводу арестов я на указанном допросе ничего не показывала и мне об этом ничего не известно. Поэтому в этой части показания я не подтверждаю. Примерно два месяца перед арестом Филипповой я в Запорожье отсутствовала, а когда приехала в Запорожье, то Филиппова уже была арестована.
     При каких именно обстоятельствах я подписала указанный протокол, не помню. Очевидно в 1937 г. я не поняла содержания своих показаний и подписала их как с моих слов записанные правильно, так как тогда мне протокол зачитывался…

     Из протокола допроса Хомец В.А. (в сокращении)
             […]
     Вопрос: Не известно ли Вам, за что была арестована в 1937 г. Филиппова Е.К.?
     Ответ: За что Филиппова была арестована мне не известно.
     Вопрос: Что известно Вам о преступной деятельности Филипповой?
     Ответ: Насколько я помню, Филиппова говорила однажды при мне, что находилась в эмиграции в г.
                Харбине. Как она туда попала, а также когда и каким образом возвратилась я не знаю.
     Вопрос: Вам предъявляются Ваши показания… Подтверждаете ли Вы эти показания?
     Ответ: …Все это не соответствует действительности и является неправдой.
     Неправда и то, что я будто бы показал, что Богатырев, Потейко и Филиппов арестованы за к-р деятельность. В действительности я так не показывал и не знал, за что эти лица арестованы. Не было также высказывания Филипповой против госзайма… Помню были случаи, когда она заявляла о том, что раньше ей жилось лучше. Однако к какому периоду относилось это "раньше": к дореволюционному, к периоду эмиграции или же к советскому времени… я не знаю… Других фактов нездоровых высказываний, я не знаю.
     Вопрос: Как же получилось, что Вы дали тогда такие показания об антисоветской деятельности Филипповой, а теперь говорите, что не было?
     Ответ: Я помню, что осенью 1937 г. вызван был в НКВД… и там был допрошен… Допрашивал тов. Гонтаренко, которому я рассказал все, что мне известно… Тогда Гонтаренко, не прочитав мне протокол, дал мне его подписать. Я не читал этого протокола и подписал его. Таких показаний, как это записано в протоколе об антисоветской к-р деятельности Филипповой, я не давал. Из каких побуждений тов. Гонтаренко записал  такую неправду я не знаю.
     …Допросил: Ст. следователь УКГБ по Харьковской обл. майор Кулика.

                                                                                                                                    Секретно
                                               СПРАВКА
      Учетно-архивное отделение УКГБ при СМ УССР по Запорожской обл. на Филиппову Е.К., 1899 г.р., уроженку г. Новосибирск, компрометирующими материалами не располагает.
     Основание: материалы проверки.
     Следователь следотдела УКГБ по Запорожской обл. ст. лейтенант Акимов.
26.12.1957 г. г. Запорожье

Ответ матери Филипповой.
     По Вашему заявлению была произведена дополнительная проверка по делу вашей дочери Филипповой Е.К., в результате отсутствия оснований для принесения протеста на решение, которым она осуждена ваше заявление оставлено без удовлетворения.
     По вопросу места нахождения дочери вам надо обратиться с заявлением на имя начальника УКГБ при СМ УССР по Запорожской обл.
     Зам. Прокурора Запорожской обл. Советник юстиции Г. Штукин.
31.1.1958 г.
№ 1-412/л
...
     Мало того, что в уголовных делах, как правило, преобладали не конкретные факты, а идеологические штампы, но и велись они весьма небрежно.
     В различных Постановлениях (о принятии дела к производству, об избрании меры пресечения и др.) в деле Филипповой указан 1903 г.р. [этот год вошел и в КП]. А в Анкете арестованного, и в дальнейшем 1899 г., национальность то русская, то молдаванка. Место рождения – Ново-Сибирск – Симбирск.
     Фамилии проходящих по делу, тоже записаны по-разному:
Гиринская-Гиршавская-Гирщавская-Гиршевская
Каргин-Саргин
Лозинская-Лодзинская
Скобелкина-Скобиленко
Хамец -Хомец

     Кроме перечисленных выше, еще есть сведения о
Гиринский И.В., Лозинский К.Г., Науменко М.А. и Я.Д., Чукановы, Филиппов А.Г.

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

74

Re: Репрессии в Запорожской обл.

ВИПИСКА З АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ПРО НЕЗАКОННІ МЕТОДИ ВЕДЕННЯ СЛІДСТВА СПІВРОБІТНИКАМИ НКВС.
1937-1938 рр.
    ..."Вопрос: по национальному признаку справки на арест составлялись?
     Ответ: Была установка Успенского (нарком внутрішніх справ УРСР — ред.) о том, чтобы выбить базу у польской и немецкой разведок, поэтому надо арестовывать поляков и немцев независимо от того, достаточно ли на них материалов для ареста.
     На этом основании при составлении справок на арест поляков и немцев доминирующую роль играла их национальность"...
    ...вместо допроса вели предварительную беседу с арестованным, ввод его в курс существа вопроса, т.е. арестованному объявляли, участниками какой а/с организации он является, с кем связан, кем завербован и пр., а затем арестованный, если сразу не подтверждает выдвигаемых обвинений, направляется для содержа-ния в 8-ю камеру или вначале в одну из комнат для стойки (в IV отд. такими были 2 и 5) и через несколько часов арестованный подавал заявление, в котором признавал свое участие в организации и просил о вызове его на допрос для дачи показаний...
     В Запорожском отделе НКВД существовала камера № 8, рассчитанная на шесть человек. Камера не имела окон, зато отапливалась как парильня. В нее набивали по 30-40 человек. Вентиляции в камере не было. Следователи перекрывали и единственное отверстие, к которому заключенные прижимались вдохнуть воздух. От испарений в камере накапливалась вода. В результате у людей опухали ноги, появлялись нарывы. От переутомления люди умирали. Систематически следователи заходили в камеру и выкрикивали: "Кто хочет дать показания, поднимите руки". Почти поголовно все выражали дать "чистосердечные" показания... Сломленные физически и морально люди, понимая, что жить им осталось недолго, заявляли следователю: "пишите, что угодно, я подпишу".
    ...таким методом (одержання зізнань — ред.) являлось содержание арестованных в камере № 8 и № 9 в тюрподе горотдела, не отвечающих по своим качествам элементарным условиям содержания. 8-я камера не имела окон, 9-я тесная и при содержании в них 20-25 человек и больше арестованных в каждой, они эти камеры, превращались в "парилки", а если учесть, что арестованные в них в большинстве стояли, то достаточно было пребывания в такой камере в течение нескольких часов дня получения желаемых показаний...
    …Будучи допрошен 8.05.39 г. ТКАЧЕНКО прежние свои показания категорически стал отрицать, заявив, что он в к.р. организации не состоял, БОЙКО увидал впервые на очной ставке…
    ...О существовании в гор. Запорожье к-р польской шпионской организации я не знала и никакого понятия не имела. Из названых вами лиц, которые проходили по одному делу со мной я никого не знаю, кроме одной фамилии – РУДКОВСКИЙ. Однако, и его я не знаю, кто он такой. О нем я могу сказать только одно, что он как-то после очередного допроса меня, когда я в тяжелом состоянии лежала в коридоре, он, оказавшись около меня сказал, чтобы я во всем признавалась, а то все равно со мной расправятся. Так вот я помню фамилию Рудковский...
     ...после такого заявления арестованного и повторного разговора с ним, в его отсутствии писался протокол (обычно, на машинке), вызывался арестованный, который и подписывал его...
    …Потом под силой угрозы, путем избиения меня заставили подписать протокол допроса, что там было написано, мне не известно. …Ни в каких связях я с ними [арестованными] не состоял и познакомился с ними только в тюремной камере … проходящих по одному делу лиц я не знал и не знаю, кто они такие мне не известно и об их антисоветской деятельности ничего не знаю...
    …Меня били, не давали спать, сажали в спецкамеры и т.д. Когда мне сделали с Петуховым очную ставку, он мне сказал, чтобы я признавался во всем, а то в живых не уйду от сюда. ПЕТУХОВ сам мне сказал, что он меня не знает и оговаривает, но я должен признаваться. Я подписал протокол и «признал» себя виновным. Потом мне было объявлено, что я осужден тройкой на 10 лет ИТЛ…
    …Дней через три после ареста меня визвали на допрос. Помню хорошо следователь МАРКОВ мне зачитал обвинение листов на 10. Из этого обвинения я узнал, что являюсь учасником к-р польской шпионско-диверсионной организации, собираю шпионские сведения их передаю в Польшу… Мне предложили протокол подписать, я от подписи отказался. После этого в комнату пришли трое работников, фамилии их я не знаю. Мне связали руки и ноги, положили на стул и начали избивать резиновым шлангом, требуя от меня, чтобы я признался в к-р преступлении, которое я не совершал. Я настаивал на своем. Потом меня два раза ставили под электрическую лампу с сильным вольтажом. Потом меня поместили в камеру, где нас насчитывалось человек 50 с лишним. Комната была небольшая, метров 8², без доступа кислорода. В этой камере некоторые не выдерживали, умирали. Там специально были установлены батареи, их нагревали и в камере нечем было дышать. Потом нас бросали разгоряченных под холодный душ. На теле образовывались нарывы. В один из дней я каким-то образом, не помню как, был доставлен в тюрьму. Потом оказалось, что я, якобы, протокол допроса подписал и признал себя виновным. После этого, без всякого суда, я был осужден на 10 лет...
   "Реабілітовані історією" 1т. ДАСБ України, фонд кримінальних справ. ДАЗО.  Р – 5747

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy1

Поделиться

75 (31-10-2015 11:46:25 отредактировано litar Л)

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

76

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Начальник управления КГБ Запорожской обл.
        18.09.59 г.
                                                       ЗАКЛЮЧЕНИЕ
    Я ст. инспектор УАО УКГБ по Запорожской обл. Харламов, рассмотрев заявление гр. КРАВЧУК Н.Д.
                                                        НАШЕЛ
     В УКГБ по Запорожской обл. поступило заявление с ходатайством сообщить местонахождение ее мужа, который был арестован в 1938 г.
     Проверкой установлено, что КРАВЧУК М.А. был арестован ГОНКВД и 30.09.38 г. осужден к ВМН, приговор исполнен 31.10.38 г.
     На основании изложенного и руководствуясь указанием КГБ при СМ СССР № 108сс от 24.08.55 г.
                                                     ПОЛАГАЛ БЫ:
     Через ЗАГС Ленинского р-на оформить регистрацию смерти КРАВЧУК М.А., указав, что он, находясь в ИТЛ, умер 24.03.1945 г. от миокарда.
     После регистрации смерти сообщить родственникам, где получить свидетельство о смерти.
                      Ст. инспектор УАО УКГБ при СМ УССР по Запорожской обл. Харламов.
                      СОГЛАСЕН: Начальник УАО УКГБ

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: nfs79, d_sergiy, Алёна, gudimovi44

Поделиться

77

Re: Репрессии в Запорожской обл.


Post's attachments

св.jpg
св.jpg 2.91 Кб, файл не был скачан. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна, о и3

Поделиться

78

Re: Репрессии в Запорожской обл.

З1 июля 1989 г.
     Председателю Запорожской областной Комиссии по содействию в обеспечении прав и интересов репрессированных при исполкоме областного Совета народных депутатов тов. Пересунько Н.И.
    Во исполнение постановления ЦК КПСС и ЦК Компартии Украины "О дополнительных мерах по восстановлению справедливости в отношении жертв репрессий, имевших место в 30-х, 40-х и начале 50-х годов" нашим Управлением проведена большая работа по поиску мест захоронений приговоренных к расстрелу репрессированных советских граждан. С этой целью нами исследовались документальные материалы, хранящиеся в архивах УКГБ по Запорожской и Днепропетровской областях, в КГБ СССР и УССР, в областных, республиканских и союзных государственных архивах, однако никаких сведений, которые бы позволили внести ясность по данному вопросу обнаружить не удалось.
     В результате анализа значительного количества уголовных дел установлено, что часть советских гр-н, незаконно подвергнутых репрессиям в 1937-1938 годы, были расстреляны в Днепропетровске, где до 1939 г находился наш областной центр. Данные о местах их захоронений отсутствуют.
     Некоторые репрессированные умерли в местах лишения свободы или в ссылках. По материалам значительного количества дел можно установить только населенный пункт, где расстрелян или похоронен репрессированный.
     В одном из уголовных дел за 1940 г на нарушителей соцзаконности упоминается, что расстрелы имели место и в г. Запорожье в помещении гаража горотдела УНКВД по ул. Дзержинского, 28. В настоящее время в этом здании находится областное управление кинофикации. Как следует из этого дела, трупы расстрелянных вывозили на машинах для последующего захоронения на кладбище. Название кладбища ни в одном из документов не упоминается. Несмотря на тщательные поиски ни одного из бывших сотрудников Запорожского горотдела НКВД установить не удалось.
     Вместе с тем, нами розыскан бывший работник фельдсвязи, обслуживавший ГО УНКВД в 1936-1938 г, Семенченко С. И., 1911 г. р., который рассказал, что, со слов шоферов горотдела, ему известно, что трупы расстрелянных гр-н вывозили и закапывали в ямах, вырытых между могилами на территории участка бывшего еврейского кладбища в Шевченковском р-не г. Запорожья, в р-не 4-7 пикетов 1102 км железной дороги Москва — Симферополь, где в настоящее время построены гаражи кооператива "Моторостроитель-2".
     Семенченко С. И. также рассказал, что привлеченный в 1940 г к уголовной ответственности за нарушение соцзаконности бывший комендант горотдела УНКВД Доров Г.Я. рассказывал, что в 1938 г он заполнил трупами расстреляных колодец, размещавшийся во дворе горотдела. В настоящее время рядом с этим местом находится детская "горка".
     В Управлении КГБ никаких документов, которые бы подтверждали или опровергали приведенные выше сведения, не имеется. Работа Семенченко в фельдсвязи в довоенный период подтверждается материалами его личного дела. В настоящее время, несмотря на преклоннный возраст, он сохранил хорошую память, чувствует себя нормально и при желаннии члены Комиссии могут провести с ним беседу для уточнения возможно возникших вопросов.
     С целью уточнения обстоятельств захоронения репрессированных гр-н нами продолжается розыск бывших сотрудников ГО НКВД, дополнительно запрошены различные государственные и ведомственные архивы, изучаются и анализируются материалы архивных уголовных дел, осуществляется комплекс других мероприятий по выяснению данного вопроса.
          Начальник Управления Д. С. Федосов
"Реабілітовані історією" 3 том

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: Алёна, о и, d_sergiy, kuks704

Поделиться

79

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Зюзь - Яковенко. Залкинд.

"Комсомолець Запоріжжя" 1990 р.
i.piccy.info/i9/0a14fab8600fdad1 … 6/1937.jpg

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

80

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Долобко Н.

i.piccy.info/i9/797bfe855d4467ab … olobko.jpg

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

81

Re: Репрессии в Запорожской обл.

litar Л пишет:

...ему известно, что трупы расстрелянных гр-н вывозили и закапывали в ямах, вырытых между могилами на территории участка бывшего еврейского кладбища в Шевченковском р-не г. Запорожья, в р-не 4-7 пикетов 1102 км железной дороги Москва — Симферополь, где в настоящее время построены гаражи кооператива "Моторостроитель-2".
     ...что в 1938 г он заполнил трупами расстреляных колодец, размещавшийся во дворе горотдела. В настоящее время рядом с этим местом находится детская "горка".
     
"Реабілітовані історією" 3 том

сколько ж людей уничтожили... найти бы место захоронения расстрелянного прапрадеда...

Поиск предков (Херсонская губ.): Лапа, Лаппа, Кривошея, Бабенко, Стародуб, Твердоступ, Дубровинский; (Екатеринославская губ.): Никитась (Микитась), Вергелес, Ручка (Ручко), Белемеря, Железняк, Магдычавский, Бабич, Милюк, Дядькин, Коваленко, Бойе, Балдинов, Бабаенко, Акольцев.
Поиск предков / родственников по линии супруги: Шлапак, Переймибіда, Порохончук, Колесников, Мутилин, Шатохин
Спасибо сказали: litar Л, Алёна2

Поделиться

82

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Брата моего дедушки расстреляли 8 января 1938 года в г. Днепропетровске. Возможно есть информация о том, где в Днепропетровске хоронили расстрелянных в этот период?

Поделиться

83

Re: Репрессии в Запорожской обл.

kuks70
А где он был расстрелян?

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Поделиться

84

Re: Репрессии в Запорожской обл.

liz пишет:

Брата моего дедушки расстреляли 8 января 1938 года в г. Днепропетровске. Возможно есть информация о том, где в Днепропетровске хоронили расстрелянных в этот период?

Такая информация может быть в КП, в местной прессе.
Еще можно спросить у форумчан из Днепропетровска. Часто памятные знаки устанавливали на месте таких захоронений.

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

85

Re: Репрессии в Запорожской обл.

litar Л пишет:
liz пишет:

Брата моего дедушки расстреляли 8 января 1938 года в г. Днепропетровске. Возможно есть информация о том, где в Днепропетровске хоронили расстрелянных в этот период?

Такая информация может быть в КП, в местной прессе.
Еще можно спросить у форумчан из Днепропетровска. Часто памятные знаки устанавливали на месте таких захоронений.

Я в архиве знакомилась с делом. Там указано, что приговор приведен в исполнение 8 января 1938 г. Это было в Днепропетровске. Место захоронения в таких делах не указывают. Спасибо за подсказку, действительно нужно спросить у форумчан из Днепропетровска о возможных местах захоронения расстрелянных в тот период.

Поделиться

86

Re: Репрессии в Запорожской обл.

liz
Почитайте первые главы КП, возможно, там есть такая информация.

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

87

Re: Репрессии в Запорожской обл.


i.piccy.info/i9/0e12fdc018f2a2de … CN3849.jpg

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

88 (15-05-2016 10:04:13 отредактировано litar Л)

Re: Репрессии в Запорожской обл.

ВИТЯГ З ОБВИНУВАЧЕННЯ АЛЕКСЕЕНКА АНТОНА ФЕОФАНОВИЧА
     ...В 1917 году в период февральской революции Алексеенко выступал среди рабочих завода б[бывшего]. Нейфельда в селе Лесном, б. Бердянского уезда с меньшевистской пропагандой и агитировал за необходимость созыва учредительного собрания.
     Проводя борьбу против распространения большевистского влияния среди рабочих, осуждал большевистский лозунг о вооруженном восстании и призывал рабочих не вступать в ряды Красной гвардии, объясняя это тем, что якобы большевики существовать не будут, так как они потерпят поражение.
     В период оккупации австро-германскими войсками Украины Алексеенко от меньшевистской организации входил в состав волостного земского управления в селе Лесном...
                       
                      ВИТЯГ 3 ПРОТОКОЛУ № 38 ОСОБЛИВОЇ НАРАДИ ПРИ НКВС СРСР
                                                                                        Від 29 жовтня 1939 р.
     ...ПОСТАНОВИЛИ: Алексеенко Антона Феофановича за участие в антисоветской меньшевистской организации сослать в один из р-нов Казахстана сроком на пять лет...

     Робітник заводу "Комунар" Алексеенко Антон Феофанович, перебуваючи на засланні в м. Актюбінську, помер у липні 1940 р. В 1956 р. і в 1963 р. родина Алексеенка А.Ф. зверталася до обласного прокурора Запорізької області з проханням про його реабілітацію, але їм було відмовлено.
     Реабілітований лише в 1989 р. (підпав під дію Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року "Про додаткові заходи по відновленню справедливості стосовно жертв репресій, що мали місце в період 30-40-х і на по¬чатку 50-х років").

               

ВІРШІ, надіслані Алексеенком із заслання дружині і дітям
     Хочу тебя, дорогая жена,
Обнять и пожать твои руки.
Хочу рассказать, что в душе у меня,
Какие я вытерпел муки.
    Я много страданий теперь испытал —
Жару, тесноту, оскорбленья,
Но пуще всего я морально страдал,
Не зная о вас в заключенье.
Наверно и ты дорогая моя
Изведала горя немало
Работа, забота о мне и семья,
На все это сил не хватало.
Я твердо был уверен что это пройдет
И снова я увижу свободу
Забуду постылый неволи гнет
И все это канет как в воду.
Удастся ли мне пред советским судом
Порвать гнусной лжи паутину
Тогда я конечно вернусь в родной дом
Тюремные стены покину.
Но если в суде победит клевета
Свидетелей ложных наветы
Прощай уж тогда о свободе мечта
Все песни мои будут спеты.
Уеду на долгие годы туда,
Где пески и жестокая вьюга
И может случиться, что мы никогда
Уже не увидим друг друга.

     Не унывайте пока я жив будет жить и надежда, что снова меня будут судить и выпустят.
"Спокута" № 10.       ДАЗО. Р – 5747.  Оп. 3.  Спр. 2765.  КП 2т
http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/6/91/18/91018718_61465293_1278961787_54919461_candle.gif

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

89

Re: Репрессии в Запорожской обл.

НКВД УССР
                                     УНКВД по Запорожской области
                                             Сов.Секретно      31/1-1939 г.
                                    Зам. Народного Комиссара Внутренних Дел
                                     УССР  майору государственно безопасности
                                    тов. КОБУЛОВУ        г. Киев

                         СПЕЦСООБЩЕНИЕ
     При ознакомлении с постановкой работы в б. Горотделе НКВД – мной было выявлено, что во дворе в выгребной яме, служившей для собирания нечистот, в момент операции весной 1938 года по распоряжению бывш. нач. Горотдела НКВД ЯНКОВИЧА (арестован) было уложено и засыпано 100-110 трупов.
      В настоящее время строение и двор бывш. Горотдела НКВД передается в ведение завода "Коммунар" в обмен на здание УНКВД. Вынуть трупы сейчас не представляется возможным, ввиду их разложения.
     Так как выгребная яма находится на расстоянии одного метра от 3-х этажного здания – мною принято единственное  решение: на глубине 2,5-3 метра залить выгребную яму крепким раствором цемента, что не даст возможности дальнейшего оседания почвы и рытья в этом месте каких-либо котлованов.
     О  чем  ставлю  Вас в известность
             Начальник управления НКВД по Запорожской области
             капитан государственной безопасности (ГОРБАНЬ)
ГА СБУ  Ф. 16   оп. 31, дело 32, лист 109.

Горотдел НКВД  располагался в Запорожье по улице Дзержинского, 32.   
           На этом месте сейчас установлен памятный знак.

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

90

Re: Репрессии в Запорожской обл.

“Німецька операція”: Як НКВС на запорізьких заводах “фашистських шпигунів” відловлював
     Улітку 1937 р. побачив світ Оперативний наказ НКВС СРСР “Про операцію з репресування німецьких підданих, що підозрюються в шпигунстві проти СРСР“
     ...У 1936 році співробітниками НКВС була реалізована справа “Аншлюс“, в рамках якої на запорізьких заводах була викрита та ліквідована німецька диверсійна резидентура, яку очолював громадянин Німеччини Гагемон Герман. Учасники резидентури також були запідозрені у проведенні терористичної діяльності.
     Загалом, по справі “Аншлюс“ було заарештовано 37 осіб. Слідчими було викрито шість осередків на крупних запорізьких заводах:
     “Комунар“ -
осередок з восьмі осіб, серед яких інженери Решке, Епп, Лепп, технік Левнер й інші;
     “Запоріжсталь“ -
осередок з чотрьох осіб, серед яких був бригадир Бланк й інші;
     Алюмінієвий комбінат -
осередок з чотрьох осіб: інженер Гагеман, бригадир Шуматер й інші;
     Механічний з-д Дніпрогесу -
осередок з п’яти осіб: майстри Ремпель, Фест, Зіменс й інші;
     Коксохімічний завод №27 -
осередок з п’яти осіб, серед яких робітники заводу Унрау, Браун тощо;
     нафтобаза -
дві особи: Курц, Бірнбаум.
zp.depo.ua/ukr/zp/-nimetska-oper … 2016170000

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: о и, d_sergiy, Алёна3

Поделиться

91 (10-12-2016 14:48:42 отредактировано litar Л)

Re: Репрессии в Запорожской обл.

http://i.ytimg.com/vi/MGHe8uwuNmQ/maxresdefault.jpg
v-news.zp.ua/news/1083

Post's attachments

4 р.jpg
4 р.jpg 58.91 Кб, 1 скачиваний с 2016-11-26 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Поделиться

92

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Як чекісти повоєнне Запоріжжя "зачищали"
"Останній" із Чубарів.

+ открыть текст

І Трохим, і Влас були репресовані ще до війни - у 1938-му. Наприкінці сорокових дійшла черга до останнього Чубаря – сина Трохима і племінника Власа – Павла. 20 жовтня 1947 року Міністр держбезпеки УРСР генерал-лейтенант Сергій Савченко доповідав керівнику МДБ СРСР Віктору Абакумову у Москву про перебіг слідства над Павлом Чубарем, заарештованим МДБ УРСР за проведення антирадянської агітації 9 липня того ж року. "Взяли" 27-річного Павла, уродженця села Федорівка Пологівського району, ледь не відразу по закінченню ним Київського лісогосподарського інституту.   

На допитах у Слідчій частині МДБ УРСР "останній із Чубарів", звичайно ж, свідчив про свою антирадянську діяльність. Він зізнався, що її коріння сягало ще у 1938 рік, коли були репресовані його батько та дядько. З того часу у нього й зародилося невдоволення радянською владою. Проте, побоюючись арешту, він ці настрої приховував. Принаймні, до початку німецько-радянської війни.

У липні 1941 року студента Київського лісогосподарського інституту Чубаря разом із вишем евакуювали до Вороніжа. Тут він розпочав систематично проводити серед студентів антирадянську агітацію "пораженческого характера". Зокрема нахвалював німецьку армію, ба більше – "высказывал намерение остаться на оккупированной врагом территории и активно служить немцам".

Чубар свідчив, що після призову до Червоної армії у листопаді 1942 року він жодної антирадянської роботи не проводив. Демобілізувавшись з армії, відновив навчання в інституті і вже тоді активізував антирадянську боротьбу. Серед оточення висловлював "злобные антисоветские измышления о коммунистической партии, ее руководстве и главе Советского государства". Крім того, засуджував колгоспну політику радянського уряду, стверджуючи що саме вона призвела до значних труднощів.

Хтось із студентів, з якими спілкувався Чубар, люб’язно повідомив МДБ, що останній неодноразово розмірковував про відсутність демократії в СРСР, заявляв про те, що лише у країнах "буржуазного Заходу" – Європі та Америці, де парламент і уряд складаються з представників кількох партій, може бути справжня демократія. А разом із цим, поширював плітки про скору війну між США й Англією проти СРСР, у якій останній однозначно програє.

І ще одна цікавинка зі свідчень: Чубар висловив свою підтримку діям нацистів по відношенню до єврейського населення, говорячи що вчинив би так само.

Під час слідства Чубар "не забув" "здати" деяких студентів свого інституту, які поділяли його погляди, зокрема Пономаренка та Колоса. Враховуючи що обидва після закінчення навчання виїхали на роботу до різних місцевостей СРСР, матеріали на них виокремили й розіслали в органи МДБ для оперативного реагування.

А щодо самого Чубаря – наприкінці грудня слідство по його справі було завершено, а сама справа передана до суду.

http://www.depo.ua/static/files/gallery_uploads/images_a/gulag-620_%D0%97%D0%B0%D0%BF.jpg

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Поделиться

93

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Меншовик Євсій Фрейман КП 1т

Про долю ще одного "колишнього" 22 січня 1949 року доповідав заступник Міністра держбезпеки УРСР генерал-майор Михайло Поперека начальнику 5 Управління МДБ СРСР полковнику Олександру Волкову. Так, Управлінням МДБ Запорізької області був заарештований колишній меншовик, який нещодавно повернувся з ув’язнення, – Євсій Фрейман, 1882 р. нар., уродженець Мелітополя, з вищою юридичною освітою. На момент арешту він працював товарознавцем у Мелітопольському Міськпромкомбінаті.

+ открыть текст

За агентурно-слідчими матеріалами, Фрейман у минулому був членом партії "Бунд", а потім, після Лютневої революції 1917-го, являвся одним з активних учасників меншовицької організації у Мелітополі.

У 1938 році, працюючи у Москві заступником начальника відділу постачання Головвугілля Народного комісаріату важкої промисловості, Фрейман був заарештований як учасник антирадянської організації правих, що існувала у вугільній промисловості. У вересні того ж року Військовою Колегією Верховного Суду СРСР був засуджений до 10 років позбавлення волі з ураженням у правах на 5 років.

У 1940 році, під час етапування до місця відбуття покарання, агентура зафіксувала антирадянські висловлювання Фреймана, зокрема, на адресу керівництва СРСР. Під час німецько-радянської війни він розповідав "колегам"-в’язням про неминучу поразку Радянського Союзу, зокрема, й через незграбне командування Верховного Головнокомандуючого (Сталіна). Вихваляв військові таланти репресованих у 1930-х роках командирів Тухачевського, Блюхера тощо.

У травні 1943 року під час бесіди з агентом "Задунайським" (а політичні в’язні з колишніх партійців та діячів любили поговорити), Фрейман стверджував, що "Советский Союз находится накануне новых потрясений", що "налицо революционная ситуация", і знову популярними стають гасла "За хлеб" й "Долой войну", як і у 1917 році. У то й же час, він говорив і про необхідність ліквідації більшовизму, зокрема, революційним шляхом.

За такі от вислови, які ретельно фіксувалися таборовою адміністрацією, колишній меншовик у квітні 1945 року "у додаток" до попередньої отримав ще статтю за антирадянську агітацію, щоправда без додавання терміну.

У лютому 1948 року Фреймана звільнили і він повернувся на малу батьківщину - до Мелітополя, де одразу ж був узятий під нагляд агентури МДБ. Чекісти відразу зафіксували, що він встановив зв’язки з меншовиками Волчегурським й Пеккером, які також вже перебували під наглядом спецслужб.

Відповідно, задля недопущення появи нового "антирадянського угрупування" і відбулися арешти. Хоча, як показує практика роботи з документами радянських спецслужб, для нових арештів "ворогів народу", що вже відбули покарання, причини могли й не шукати…

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

94

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Націоналіст Степан Лисий (4т)

МДБ не шукало особливих причин для арешту колишнього "ворога народу" Степана Лисого, який до того вже "чесно" відбув свій термін.

Лисого заарештували на весні 1951 року в Запоріжжі, коли він повернувся з попереднього ув’язнення. Той термін "ворог народу" отримав за те, що у 1923 році брав участь в організації автокефальної церкви в селі Підлипне Конотопського району Сумської області (тепер адміністративно підпорядковане Конотопській міській раді). Як значилося у документах по тій справі, створення автокефальної церкви мало на меті об’єднати націоналістичні кадри для створення контрреволюційної націоналістичної організації з метою підготовки збройного повстання проти радянської влади за створення незалежної України.

У 1951-му чекісти навіть не стали "шити" Лисому нової окремої справи . У обвинувальному висновку так і було записано: "Управлением МГБ по Запорожской области 26 марта 1951 года за проводимую в прошлом антисоветскую деятельность арестован и привлечен в качестве обвиняемого по настоящему делу С. А. Лысый".

Тож колишній в’язень знову відправився у заслання - до Красноярського краю під нагляд органів МДБ.     
http://www.depo.ua/static/files/gallery_uploads/images_a/83_%D0%B7%D0%B0%D0%BF_%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8.jpg
zp.depo.ua/ukr/zp/polyuvannya-na … 2016120000

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна2

Поделиться

95

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Операція "Відщепенці": Як на Запоріжжі баптистів судили.

Агентурна справа, що була реалізована на початку квітня 1951 року Управлінням МДБ Запорізької області, носила красномовну назву "Відщепенці" і стосувалася нелегальної групи євангельських християн-баптистів. По справі були заарештовані троє жителів Запоріжжя:

Іван ПУТІЛІН,
1915 р. нар., уродженець с. Приозерне Талінського р-ну Воронізької облі, росіянин, із середньою освітою, без визначених занять.

Дмитро ЗАРУБІН,
1920 р. нар., уродженець с. Дніпровка, Кам’янсько-Дніпровського р-ну Запорізької обл., росіянин, з освітою 6 класів, без визначених занять;

Іван ЧЕРНУХА, 1925 р. нар., уродженець с. Новоселівка Оріхівського р-ну Запорізької обл., українець, раніше був засуджений до 10 р. Виправно-трудових таборів за відмову служити в армії; до арешту працював комірником військової частини по вільному найму.

+ открыть текст

В процесі агентурної розробки й слідства чекістами було встановлено, що вказані особи належали до євангельських християн-баптистів і були "пов’язані між собою на ґрунті антирадянських поглядів", а також "проводили активну антирадянську роботу, направлену на дискредитацію існуючого в СРСР державного устрою й зрив заходів радянської влади". За такими складними формулюваннями приховувалася доволі проста "провина" заарештованих – належність до протестантської течії християнства, яка не толерувалася в СРСР, зокрема, і через відмову вірних від служби у війську з релігійних мотивів.

Оперативники МДБ з’ясували, що троє баптистів систематично збиралися у власних квартирах, де обговорювали питання "антирадянської діяльності". Насправді, йшлося, по суті, про місіонерську діяльність: Путілін, Зарубін і Чернуха постійно їздили селами Запорізької області, влаштовували в них несанкціоновані сходи вірян (за лексикою МДБ – "сборища"), на яких закликали не підкорюватися рішенням ВСЕХ-Б (рос. – Всесоюзный совет евангельских христиан-баптистов), не відвідувати офіційно діючі баптистські общини, а організовувати нелегальні моління.

Тут варто зазначити, що всі офіційно визнані в СРСР церкви і релігійні течії керувалися з Кремля. Не виключенням був і ВСЕХ-Б, створений у 1945 році і офіційно визнаний Радою по справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР. Після завершення німецько-радянської війни общин євангельських християн-баптистів в країні нараховувалося близько п’яти тисяч, але у 1945-1948 роках офіційну реєстрацію отримало лише 1696 з них, що переводило решту - дві третини - в стан нелегальних.

Радянський суд у XX сторіччі карав за віру не гірше за римського імператора Діоклетіана на початку нашої ери. Хіба що на поживу левам вірних не віддавав  - фото 2

Загалом, в баптистських общинах зростало невдоволення позицією ВСЕХ-Б, яка, на думку низки служителів культу та активних вірян, нехтувала своїми обов’язками щодо захисту права євангельських християн-баптистів на свободу віросповідань, будучи надто конформістською відносно державної влади.

Заарештовані, за визначенням співробітників МДБ, були винні у тому, що поширювали серед вірян неправдиві вигадки про умови життя у Радянському Союзі, закликали не підкорятися законам СРСР, відмовлятися від служби в армії (і, відповідно, захисту Союзу зі зброєю у руках), а також не брати участь у суспільно-політичному житті країни. Таким чином, деякі з основ вчення були "підкориговані" під Карний Кодекс.

Не пройшло повз увагу слідчих і те, що Пушилін систематично надсилав протестантам листи релігійного, читай – антирадянського змісту. Під час арешту й обшуків у Путиліна й Зарубіна оперативники вилучили релігійну літературу, листи "релігійно-пропагандистського й антирадянського змісту", а також адреси вірян, з якими ті підтримували зв'язок.

Справу заарештованих християн-баптистів вів Запорізький облсуд. І цей "самий гуманний суд у світі" "впаяв" кожному по 25 років виправно-трудових таборів.

http://www.depo.ua/static/files/gallery_uploads/images_a/%D0%B1%D0%B0%D0%BF%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8_%D0%A9%D1%83%D1%80_01.jpg

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: d_sergiy, Алёна, Т.В.3

Поделиться

96

Re: Репрессии в Запорожской обл.

АвтоЗАЗ "Вести"

i.piccy.info/i9/210aa7967e510807 … yy_ZAZ.jpg

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

97

Re: Репрессии в Запорожской обл.

http://mediarnbo.org/wp-content/uploads/2016/05/Den-pamyati-zhertv-politichnih-represiy1.jpg

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: о и, Алёна2

Поделиться

98

Re: Репрессии в Запорожской обл.

АКТ

                                                             г. Запорожье, сентября 1 дня 1937 года.
     Мы, нажеподписавшиеся: Помощник Начальника Горотдела НКВД Старший Лейтенант Гос. безопасности Янкович, Начальник Отделения Связи Горотдела НКВД Рихтер и Запорожский Госпрокурор Хаит составили настоящий акт в том, что сего числа в 0 ч. 30 мин. приведен в исполнение приговор - высшая мера наказания - расстрел над осужденным СИВАШ Максимом Павловичем, 1895 г.р., - решением Тройки УНКВД по Днепропетровской обл. от 23/VIII-37 г. (протокол № 17)
     Тело предано земле.
http://khor.gov.ua/wp-content/uploads/2016/11/4319.jpg

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: о и, Т.В., kuks70, Алёна4

Поделиться

99

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Одним из мощных источников информации об истории национально-освободительного движения на Запорожье во время немецко-советской войны является фонд Р. 5747 (Описание 3) Государственного архива Запорожской области.

Фонд состоит из уголовных дел на уроженцев и жителей региона, которые были репрессированы органами ВУЧК-НКВД-КГБ, дела которых рассматривались внесудебными органами ("тройками ", особыми совещаниями и т. п), но со временем реабилитированы.

Все эти дела были переданы в фонд из Архива УСБУ в Запорожской области. Условно их можно распределить на несколько тематических групп: репрессии 20-30-х годов, борьба против участников национально-освободительного движения, дела на выселение членов семей "изменников Родины" и послевоенные репрессии, где преобладают коллаборанты и фольксдойче, то есть представители немецкого меньшинства на Запорожье.
     Во второй группе - уголовные дела участников национально-освободительной борьбы, а именно - членов ОУН, которую возглавлял Степан Бандера. Ее ячейки были созданы в Запорожской области в течение осени-зимы 1941 года. Здесь есть дела, касающиеся жителей города Запорожье, а также Мелитопольского, Михайловского и Ореховского р-нов. Фигуранты этих дел - рядовые члены ОУН, а также обычные сторонники националистического движения, которые не состояли в рядах организации и не могли знать всех аспектов деятельности подполья.
https://img.depo.ua/745xX/Jul2017/275067.jpg
     Более того, протоколы допросов свидетельствуют, что сами следователи часто сначала не представляли, с чем имеют дело. Так, в первоначальных записях показаний арестованных, встречаем такие "названия" ОУН: Союз Освобождения Украины (Михайловка) и Национал-Социалистическая партия Украины (Орехов). Возникла эта путаница возможно из-за того, что первые допросы проводили в р-ных центрах области, а тамошние энкаведисты до того не слышали про украинское подполье. Аутентичные определения обычно появлялись в делах, когда те попадали в Запорожье, вероятно следователей областного управления обучали истории украинского подполья, поэтому они уже не путались в названиях.
     Среди других наиболее информативным является дело оуновца Сергея Гармаша, который во время немецкой оккупации жил в с. Семеновка Мелитопольского р-на.
https://img.depo.ua/745xX/Jul2017/275068.jpg
https://zp.depo.ua/rus/zp/arhivi-kdb-de … 0729614078

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: Алёна, kuks70, о и3

Поделиться

100

Re: Репрессии в Запорожской обл.

В Запорожье возле  Памятного знака жертвам политических репрессий 30-50-х годов XX века на улице Александровской почтили жертв массовых политических репрессий 1937-1938 годов. В этом году исполняется восемьдесят лет со дня начала Большого террора.
     В митинге-реквиеме приняли участие представители областного общества политических узников и репрессированных, областной и городской власти, силовых структур, военнослужащие НГУ, студенты и школьники.
     Память жертв политических репрессий почтили межконфессиональной панихидой, минутой молчания и возложением цветов.
https://timenews.in.ua/wp-content/uploads/2017/11/IMG_8782_0.jpg
https://timenews.in.ua/363770/fotorepor … -repressij

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: kuks70, TAM2

Поделиться

101

Re: Репрессии в Запорожской обл.

1930-е годы вошли в историю нашего народа, прежде всего, как пик коммунистических репрессий. В это время, как позже писал один из руководителей УССР и СССР Никита Хрущев, «Украиной как будто бы Мамай прошелся». Запорожский край не стал исключением. Выискивание вредителей и врагов происходило еще во время строительства Днепрогэса, где, в частности, была «вскрыты» «польская резидентура» и «фашистская организации молодежи». Отметим, что иногда репрессии на Днепрострое были вызваны реальными фактами антисоветчины. Так 17.07.32 года Запорожский городской отдел ГПУ вынес заключительное постановление в деле работника Днепростроя М. Головка. Последний обвинялся в том, что будучи раскулаченным, устроился на работу на Днепровском строительстве и среди работников проводил антисоветскую агитацию «использовывая для своей агитации наши трудности». Основной смысл высказывания М. Головко сводился к проблемам крестьянства при проведении политики советской власти, что было «оценено» Днепропетровским областным судом в 1,5 года лишения свободы. И такие случаи не были единичными.
     

+ открыть текст

Кроме прочих, в Запорожье был «вскрыт» филиал «Союза освобождения Украины», процесс над которым происходил в Харькове в марте-апреле 1930 г. По материалам советских органов госбезопасности, запорожский «Союз» охватывал своей деятельностью весь округ и пытался свергнуть советскую власть «путем создания ячеек». Во время расследования был арестован 21 человек, среди них – секретарь комсомольской ячейки окружного исполнительного комитета. К местным ячейкам «Союза», которые были «вскрыты» в Андреевском, Михайловском и Новогупаловском сельских советах, принадлежали, как правило, молодежь и учителя, которые до этого были активистами общества «Просвита». В Успеновской и Андреевской организациях, по мнению чекистов, насчитывалось 20 человек, половина из которых была осуждена к расстрелу, а остальные получили от 8 до 10 лет лишения свободы. В частности, по делу «Союза освобождения Украины – Союза украинской молодежи» к ответственности в 1930 года привлекалась украинский филолог Евгения Чемерис. В вину ей вменялось знакомство во время обучения в Киеве с фигурантами «центрального» процесса по «молодежной» линии.
     Отголоском процессов «Промпартии» и «Союзного бюро» было «раскрытие» в 1931 году на Великотокмакском з-де дела «Весна». В состав этой организации входили инженерно-технические работники з-да, которые якобы ставили целью срыв выполнения пятилетнего плана. Аналогичные «организации» были разоблачены органами госбезопасности в Орехове, Большой Знаменке, Алексеевке.
     10 апреля 1931 года Днепропетровским оперативным сектором ГПУ было подготовлено обвинительное заключение по делу деятельности на территории Днепропетровского, Запорожского, Кировоградского и Мелитопольского округов «Трудовой крестьянской партии». По мнению следователей, организация имела целью срыв строительства крупных советских хозяйств, машино-тракторных станций, организации колхозов и других мероприятий советской власти. В документе указано 95 человек, которых обвиняли в «контрреволюционной организации в животноводстве и сельском хозяйстве».
http://timenews.in.ua/wp-content/uploads/2015/08/11823967_905677582831044_732603742_n.jpg
     Наиболее разветвленную «организацию» в конце 1920 — начале 1930-х годов имел «Областной повстанческий комитет», деятельность которого охватывала Запорожский, Днепропетровский, Криворожский, Тульчинский и Винницкий округа Украины с центром в Запорожье. Руководящая часть «комитета» состояла из представителей интеллигенции и студенческой молодежи. К уголовной ответственности было привлечено 25 человек, 9 из которых расстреляли, остальных – сослали на Соловки.
     Стоит отметить, что несмотря на мифичность большинства разоблаченных организаций, советское руководство имело все основания для опасения нарастания антисоветских настроений. В частности, в 1930 году в Запорожье наблюдалась чрезвычайно сложная стачечная ситуация, когда значительная часть рабочих подвергалась существенному уменьшению заработной платы, что вызвало массовое недовольство. В начале 1930-х гг. активное оживление забастовочного движения наблюдалось и на железнодорожных магистралях Юга Украины. В частности, сотрудники ГПУ фиксировали случаи крупных забастовок на станции Бердянск.
     Участились случаи крестьянского недовольства и органы госбезопасности выискивали врагов на селе. В записке ГПУ УССР об организационно-хозяйственном состоянии колхозов по материалам агентурного изучения их деятельности за 1931 год сообщалось, что в к-зе «Проминь культуры» Мелитопольського р-на есть группировка кулаков численностью до 10 человек, к которой примыкают антисоветски настроенные гр-не. В период хлебозаготовок группировка пыталась организовать «бабий бунт». Со стороны участников группировки была замечена агитация антиколхозного характера. В целом же, в донесении отмечалось, что факты «вредительства» были выявлены в 19 колхозах из 200.
     Об усилении борьбы с «кулаческо-петлюровскими и контрреволюционными элементами» 22 ноября 1931 года докладывал глава ГПУ УССР Станислав Реденс генеральному секретарю ЦК КП(б)У Станиславу Косиору. Такая работа проводилась согласно постановлению политбюро ЦК КП(б)У «О ликвидации контрреволюционных гнезд и разгроме кулацких групп» от 18 ноября 1932 года. Основная цель мероприятий заключалась в выявлении «контрреволюционных центров, организующих саботаж и срыв хлебозаготовок и других хозяйственно-политических мероприятий». На проведение операции был мобилизован весь чекистский аппарат, с целью вскрытия контрреволюционного руководства и кулаческо-петлюровского повстанчества.
     Среди приведенных Реденсом отдельных агентурных разработок, подлежащих ликвидации во время операции, фигурируют материалы по современной Запорожской области. В частности, по характеристике «Украинская контрреволюция» в Васильевском р-не было обнаружено повстанческую группу, которая состояла из бывших петлюровцев и махновцев во главе со старшиной Армии УНР Бутом. Чекисты оперировали данными, что группа имеет огнестрельное оружие. Ликвидации подлежали 7 человек из указанной группы, в том числе 2 кулака и 5 середняков с антисоветским прошлым. В пгт. Акимовка установлена к-р группа, которая имела целью поднять антисоветское восстание. В состав группы входили 1 кулак, 3 бывших махновца и 1 служащий. Планировалось ликвидировать всю группу.
     Отдельное место в докладных ГПУ занимала «крестьянская контрреволюция», которая заключалась в саботаже хлебозаготовительной кампании, кражах и разбазаривании колхозного и государственного имущества. На территории современной Запорожской обл. такие к-р группы были обнаружены в к-зах им. Чубаря, им. К. Маркса, артелях «Красная Заря», «Ударник» и «Широкие поля» Чубаровского (Пологовского) р-на. Такая же ситуация была в артелях им. К. Маркса и им. Буденного Михайловского р-на и многих других н.п. и р-ных центрах от Запорожья до Мелитополя и Бердянска. Отбросив идеологические наслоения, присущие отчетности советских органов государственной безопасности, здесь видим целенаправленную политику по ликвидации любых проявлений антисоветской настроенности. Советская власть боролась с украинским селом, видя в нем угрозу тотальной советизации, помня его роль в событиях Украинской революции и повстанческо-партизанском движении.
     Отдельно стоит остановиться на запорожских отголосках сфабрикованной сотрудниками советских спецслужб дела «УВО» (Украинской военной организации). Аресты за принадлежность к «УВО» начались в конце 1932 года и продолжались в течение двух-трех лет. На апрель 1933 года работники ГПУ УССР «вскрыли» 255 «ячеек УВО», бросив за решетку 592 человек. В директиве председателя ГПУ УССР Всеволода Балицкого «О связи «УВО» с Польшей и Германией» говорилось: «Ликвидируемая ГПУ УССР«Украинская военная организация»(УВО), по директивам Заграничного центра, подготовляла к весне 1933 г. широкое вооруженное восстание на Украине для свержения соввласти и создания «Соборной Украинской Народной Республики».
     В Запорожье 25.12.34 года был арестован житель 6-го поселка Днепрострой, уроженец с. Горожанки Малой Рудковского уезда Львовской округи (на то время – территория Польши) Василий Возный, который работал в электроотделе з-да «Запорожсталь». В анкете арестованного следователь в разделе «национальность» аккуратно записал «Галичанин».
     Первый протокол допроса в полной мере раскрывает жизненные перипетии Возного до ареста: проживал в Западной Украине, придерживался левых взглядов, был советофилом. Работал в газете «Воля народа», которая в конце 1920-х годов была переименована в «Сельроб». Здесь же работал его брат, вместе с которым они были арестованы в сентябре 1932 львовской дефензивой (контрразведка Польши — ред.) за антипольскую деятельность. После освобождения братья Возные выехали в УССР. Во время харьковской разработки дела «УВО» одним из его фигурантов стал Иван Возный, такая же судьба в Запорожье постигла его брата. Арестованный Василий Возный не признавал своей принадлежности к украинским националистам, поэтому следователи НКВД приобщили к делу копии протоколов допроса других «активных членов УВО» из Киева и Харькова.
     Возный долго не признавал себя виновным и отрицал показания других арестованных уроженцев Западной Украины. Однако, под давлением следствия, через некоторое время признался, что относится к «Украинской организации националистов» (не ОУН, а именно УОН), в которую вступил в 1925 году во Львове (Настоящая ОУН была создана в 1929 году). В дальнейшем во время допросов он дал показания о существовании террористической группы и подготовке терактов против руководства УССР и СССР, связи с зарубежным руководством и его указания по интеграции в советские административные и партийные органы, членов организации, которые проживали в УССР и Запорожье, в частности. Следователи НКВД после этого рапортовали руководству «УГБ НКВД УССР в 1934 г. была вскрыта украинская контрреволюционная организация «ОУН»(Объединение украинских националистов), проводившая активную террористическую работу с целью свержения советской власти».
     Возный 2.08.35 был приговорен к расстрелу, приговор приведен в исполнение в тот же день. По нашему мнению, следует привести ответ Василия Возного на вопросы следователя по поводу террористической деятельности, который полностью раскрывает сущность «доказательной базы», которой оперировали чекисты: «Сам лично я не знаю, был ли Сказинский руководителем террористической группы в Харькове, или нет, но раз на него есть такие показания и к тому же он интеллигент, то вполне возможно, что он руководил террором против вождей Партии и Советской власти».
     В то же время, несмотря на то, что в значительной массе подпольные организации 1930-х годов были придуманы в кабинетах следователей ГПУ-НКВД, подпольная борьба против советского режима имела место быть. Но это уже другая, не менее интересная история.
https://timenews.in.ua/194714/istoriche … hskom-krae

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: о и, kuks70, Алёна3

Поделиться

102

Re: Репрессии в Запорожской обл.

http://2.bp.blogspot.com/-a4HkBNIracA/VlhPA4bAE1I/AAAAAAAABeI/VDnU00ZT3z4/s1600/oLyV_mGbyWM.jpg

Post's attachments

ГОЛОД..jpg
ГОЛОД..jpg 129.15 Кб, файл не был скачан. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: Алёна, о и, kuks703

Поделиться

103

Re: Репрессии в Запорожской обл.

https://imgclf.112.ua/original/2016/05/15/230616.JPG?timestamp=1463286720

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: о и, kuks70, Алёна3

Поделиться

104

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Під час німецької окупації чимало громадян СРСР - етнічних німців і навіть тих, хто мав мішене походження - оформлювалися як фольксдойче. Одразу після звільнення територій радянськими військами на цих людей почалося полювання.
     Реєстрація в якості фольксдойче надавала привілеї, також дозволяла при виїзді до Німеччини отримати Райхсдойче, тобто німецьке громадянство. Представники німецької нацменшини, а також люди, які мали певну "частку" німецької крові, намагалися зареєструватися як фольксдойче. Щойно на окуповані території поверталася радянська влада, на цих людей починалося справжнє полювання. Не оминули ці процеси і Запорізьку область. Уже на початку 1944 року, відповідно до отриманої згори директиви №11, відділ по боротьбі з бандитизмом (ББ) запорізького управління НКВС почав роботу у цьому напрямку. Лише упродовж лютого 1944 року "чекісти" виявили та заарештували 11 людей, відповідно було оформлено 11 слідчих справ. Про найбільш характерні з них співробітники ББ доповідали своїм зверхникам в республіканському Наркоматі. Ці доповіді збереглися в архівах КДБ.
     

+ открыть текст

Отже, серед виявлених фольксдойче був Василь Емріх, уродженець Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл., що мешкав у м. Запоріжжі. У жовтні 1941 року він сам прийшов до міської управи й зареєструвався як фольксдойче. Отримав німецький паспорт, працював перекладачем кондукторського резерву станції "Південна" у Запоріжжі. Станом на кінець лютого 1944 року слідча справа №758 на Емріха була завершена й направлена на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. Утім, проста констатація факту реєстрації Емріха фольксдойче когось "нагорі" не задовольнила. На доповідній запорізьких чекістів напроти інформації про арешт Емріха олівцем було написано: "А де пособницька діяльність? Не встановлена?".
     Водій із Запоріжжя Олександр Тааг, за даними слідства, у вересні 1941 року вступив до німецької армії й три місяці був перекладачем. З квітня 1942 року по червень 1943 року працював начальником охорони фірми "Германа-Герінга" (Запорізький судоремонтний завод). Тут проявив себе як добросовісний робітник, зокрема доповідав адміністрації про тих, хто запізнювався на роботу. Останні через це штрафувалися або навіть відправлялися до концтаборів. Тааг сам етапував десятьох робітників до концтабору. Слідча справа №767 на Таага із звинуваченням у зраді Батьківщини також була направлена на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР.
     Уродженець та житель с. Верхня Хортиця (тепер – частина Запоріжжя) Валентин Луц оформив належність до фольксдойче у 1941 році на початку окупації. У червні 1943-го добровільно поступив до школи поліцейських при СС м. Запоріжжя. Провчившись там понад місяць, був відправлений до Нікополя на посаду поліцейського, де й працював до 15.10.43 р. Слідча справа за №766 на Луца із звинуваченням у зраді Батьківщини також була направлена на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР.
     Ще один заарештований, Євген Бреннер, виявився досить колоритною фігурою. Уродженець Мінська, єврей, капітан дальнього плавання, у липні 1942 року за станом здоров'я звільнився з Чорноморського торгівельного флоту і разом із дружиною переїхав до Краснодарського краю, де працював у к-спі електромонтером. Німців чекати не хотів і 1 серпня того ж року спробував евакуюватися разом з частинами Червоної армії, причому без дружини. Однак з якихось причин це йому не вдалося. Тож зрештою Бреннер вирішив якось пристосуватися до нових умов та залишився в окупації. У серпні 1942 року у П'ятигорську прийшов до німецького коменданта з легендою, що він етнічний німець Арнольд Бреннер, колишній житель Таганрогу, служив у робітничому батальйоні Червоної армії на Північному Кавказі, звідти дезертирував і хоче повернутися додому у Таганрог. Комендант надав документи для повернення. До Таганрогу Бреннер прибув у вересні 1942 року й проживав там до січня 1943-го без визначених занять. У січні викликав до себе дружину і вже разом із нею евакуювався із німцями до Верхньої Хортиці. Тут як фольксдойче проживав до квітня 1943 року, ніде не працював. У квітні переїхав до Запоріжжя і влаштувався продавцем до спеціального німецького магазину, який обслуговував фольксдойче. Слідчу справу №757 на Бреннера за ознаками зради Батьківщині передали прокурору для дачі висновку та направлення на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР.

     Для того, аби директиву по фольксдойчам оперативно виконували не лише в обласному центрі, а й на периферії, на початку березня оперативні співробітники Відділу ББ були направлені у густо населені німцями-колоністами райони області. Оперуповноважений Черкасов виїхав до Пологівського районцу, оперуповноважений Альошин – до Гуляйпільського, Яковлєв – до Оріхівського, Гірко – до Запорізького, Шмиров – до Приморського, слідчий Єдінак – до Мелітопольського. Відряджені чекісти мали надати практичну допомогу з виявлення фольксдойче та в оформленні слідчих справ міським та районним відділам НКВС.
https://zp.depo.ua/ukr/zp/arhivi-kdb-ya … 0615790998

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: о и, d_sergiy, Алёна3

Поделиться

105

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Архіви КДБ: Як на Запоріжжі полювали на колаборантів.

    Кампанія з пошуку колаборантів та німецьких вислужників, яка розпочалася ще до остаточного звільнення області, в 1943-му.
     Після повернення на територію Запорізької області восени 1943 року радвлади, її органи держбезпеки проводили тотальну зачистку від усіх небажаних елементів. Одними з перших у довгому списку тих, хто потрапив "на олівець" спецслужб, звичайно ж, були особи, які співпрацювали з нацистською адміністрацією та контррозвідувальними органами. У звіті відділу по боротьбі з бандитизмом, який було підготовлена за результатами діяльності у січні 1944 року, зазначалося, що загалом на території області було заарештовано 104 особи – "антирадянського елементу", серед яких 20 раніше працювали в окупаційній поліції.
     Загалом же, за січень 1944 року на облік було взято 136 жителів запорізького краю, серед них 73 поліцейських, 12 старост, троє були визначені "чекістами " як "зрадники" та один - членом ОУН. Ще 42 мешканці області мали характеристику - "інший (загальний) антирадянський елемент".
     Оперативний склад відділу по боротьбі з бандитизмом і батальйон військ НКВС ретельно прочісував населені пункти, відбувалися облави, перевірки осіб на базарах області. Завдяки цьому у січні 1944 року було затримано 227 дезертирів з Червоної армії. З них 10 було відправлено під суд, 11 - до контррозвідки СМЕРШ, а 206 - передано начальникам гарнізонів. Окрім того, було затримано 84 жителі регіону, які ухилялися від мобілізації. Вони були передані до міських та районних військкоматів. Паралельно з цим вилучалася зброя, якої після бойових дій в області було чимало. Лише за січень було вилучено майже тисячу гранат, чотири кулемети, понад 350 гвинтівок, понад 88 тисяч патронів, десяток пістолетів, 15 автоматів, близько 700 мін. Значна частина зброї, насамперед, гвинтівки та автомати, була вилучена саме у населення.
http://depo.ua/static/media/2018-05-11/files/%D0%92%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0.jpg
   

+ открыть текст

У грудні 1943 року у с. Охримівка Якимівського р-ну місцевими співробітниками НКВС "за наводкою " агента "Матвєєва", був затриманий житель села, раніше розкуркулений, Федір Гасан. Слідчі звітували, що Гасан під час окупації села був призначений старостою і сумлінно виконував усі отримувані від німців накази. Крім того, йому інкримінували складення списку радянських та партійних активістів з 80-ти осіб, 53 з яких пізніше були заарештовані німцями. Також, за даними радянської спецслужби, Гасан був причетний до вивезення молодих селян до Німеччини та реквізиції селянської худоби на потреби німців. Справою Гасана займався Якимівський райвідділ НКВС. Для посилення роботи та забезпечення ретельного розслідування від обласного управління по боротьбі з бандитизмом в Якимівку був відряджений слідчий Козаченко.
     1 січня 1944 року, на підставі даних агента "Лукіна ", обласним відділом по боротьбі з бандитизмом був заарештований колишній поручик імператорської армії Карпо Фоменко, який працював у рибтресті. Співробітники НКВС отримали данні, що під час німецької окупації Фоменко особливо активно допомагав німецьким каральним органам. Наприклад, за своєю особистою ініціативою їздив по селах довкола обласного центру й видавав німецьким каральним органам радянських активістів та євреїв. Станом на січень 1994 року слідство ретельно працювало над виявленням зв'язків Фоменка з гестапо.
     У січні ж в обласному центрі за підозрою у співпрацю з гестапо був затриманий Антон Лєщинський. Під час окупації останній працював на заготівлях у Харчторгу, де, як йдеться у звіті, відкрито провадив пронацистську агітацію. За даними слідства, Лєщинський підтримував тісні зв'язки із співробітниками політвідділу СД у Запоріжжі та, за даними деяких свідків, належав до націонал-соціалістичної партії.

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: kuks70, Алёна, Balakyn3

Поделиться

106

Re: Репрессии в Запорожской обл.

Крізь сталінське сито: Як на Запоріжжі репатріантів "фільтрували"

     Понад 19 тисяч запоріжців, які за різних обставин під час Другої світової війни опинилися у Німеччині та союзних до неї країнах, пройшли по поверненні спеціальну перевірку – фільтрацію.
     На кожного репатріанта, який проходив перевірку, надсилалися запити та через 1-й Спецвідділ УНКВС, Відділ "А" і 2-й Відділ УНКВС відбувалася перевірка за обліками і списками розшукуваної нацистської агентури (або й агентів західних союзників). Результати перевірки вкладалися до фільтраційних справ.
     Станом на 1 березня 1946 року на територію Запорізької області прибули та було взяті на облік 47 132 репатрійованих громадянина СРСР, з них перевірку пройшли 19 103 людини.
     Розбивка заарештованих за категоріями була наступною:
https://img.depo.ua/original/Oct2017/310983.jpg
     Фільтраційна справа мала більш-менш усталений вигляд. Вона містила анкету опитуваного й, за потреби, протоколи допитів, автобіографію. До справи обов'язково долучалися усі документи, які були у репатріанта. А це могли бути документи, видані окупаційними органами влади на території України та на території безпосередньо Німеччини, куди вивозилися, або виїжджали опитувані під час окупації.
     Такі документи, наприклад, містить фільтраційна справа Петра Секушенка, жителя вулиці Гарнізонної міста Запоріжжя, працівника з-ду Баранова (тепер – Мотор Січ). Тут є анкета опитуваного, де перелічені усі віхи життя запоріжця та міститься інформацію про його родину, документи Секушенка, видані у Німеччині, а також резолюція перевіряючого.
https://img.depo.ua/original/Oct2017/310985.jpg
https://img.depo.ua/original/Oct2017/310988.jpg
https://img.depo.ua/original/Oct2017/310989.jpg
https://zp.depo.ua/ukr/zp/arhivi-kdb-ya … 0127716385

+ открыть текст

ФІЛЬТРАЦІЙНІ СПРАВИ.
546… 13253…ШАПОВАЛОВА М.С….1946…2001…6
ШВЕЦ Н.П.
ЯРОШЕНКО М.П.
ДРАГУН С.Ф.
ДУРОВА Г.И.
ДУПЛИЙ И?М.
БОРОВИК В.И.
ЧОРНАЯ М.
ЯНКОВА  Н.М.
ЖДАНОВА М.Г.
ШЛАГЛИЙ Н.Т.
СТАРЧЕНКО О.Х.
САРДАК М.И.
СИДНЕНКО М.Г.
ПОМОЗАН Л.Ф.
ПОДКОВА Н.
НИКУЛИНА З.Д.
НУЖНАЯ Л.И.
ТЕРЕЩЕНКО Н.М.
ТАРАСЕНКО О.Я.
УТЮЖ С.Я.
РОЕНКО И.Д.
РЯПАДОВА Н.О.
ЛЫСЕНКО К.О.
КОТОВА К.О.
КОРЕНЬ С.М.
КРУГОЛЬ Т.Х.
КОНОНЕНКО К.С.
ГРИНЬ М.С.
КОСТЮЧЕНКО П.Д.
ТЮПА М.Г.
ВАСИЛЕНКО В.П.
БЕДА (БИДА) А.Д.
РЫБЧЕНКО Г.З.
МАКАРЕНКО О.И.

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Спасибо сказали: kuks70, Julia_R12

Поделиться