Тема: Рибчинський / Рыбчинский
Нещодавно виповнилося 70 років відомому носію Юрію Рибчинському. Вітаємо!
Вікі:
Ю́рій Євге́нович Рибчи́нський (* 22 травня 1945, Київ) — український поет, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України (1995), народний артист України (2000), один із основоположників сучасної української естрадної пісні.
Народився 22 травня 1945 року в Києві, в старовинному районі міста — Поділ.
У 1967 році закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка.
З 1998 по 2000 рік — Радник Президента України з питань культури.
Син Юрія Рибчинського — Євген — поет, продюсер, автор пісень.
Тато мій — корінний киянин Євген Іванович Рибчинський до війни закінчив сільгоспакадемію і займався селекцією тварин. Час «наїхав» на нього і на таких, як він, батько ледь встиг дременути з професії. Отримавши завдання вивести м'ясну породу радянських корів, почав з колегами схрещувати корову з бізонами та зубрами. Це — як в алхімії: генної інженерії тоді не було. І у них виросли троє дивовижних телят. А потім почалася боротьба з генетикою. Приїхали «шкіряні» хлопці з НКВС і сказали: «Ви робите це, щоб знищити генофонд радянських телиць». І на очах у вчених розстріляли тварин, як ворогів народу. А вченим сказали, що скоро й за них візьмуться. І батькові довелося отримати другу вищу освіту — математика. Коли ж повернувся з війни на милицях без ноги, то за три роки, маючи вже дві освіти, закінчив фінансово-економічний інститут і працював у Кабінеті Міністрів економістом. Мама Раїса була військовим лікарем — полковником медичної служби, вона пройшла і Халкін-Гол, і фінську війну, і Велику Вітчизняну. У 1941 році врятувала мого батька, а 1944-го випадково з ним зустрілася знову. У 42 роки народила мене в Києві, це був її перший шлюб, і я був першої пізньою дитиною. Отже, я дитя травня 1945 року — дитя Перемоги.
Батько й мати були типовими представниками свого покоління, якому випали найстрашніші роки в ХХ сторіччі. Мати народилася в 1903 році, батько — в 1911, був на 8 років молодший за маму, вони обоє пережили страшну жовтневу революцію, колективізацію, громадянську війну, репресії, Вітчизняну війну. Не знаю, чи витримало б наше покоління чи наші діти те, що випало на долю наших батьків. Не дай, Боже, про це навіть думати. Перед нашими батьками ми маємо не тільки скидати капелюха, але ставати на коліна і цілувати їм руки й ноги: вони справжні герої, які здобули Перемогу й ствердили життя...
www.vox.com.ua/data/2007/02/09/y … tnyi.phtml
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)