Тема: Сурсько-Михайлівка Солонянського р. Дніпропетр. обл/ Сурско-Михайловка
Вікі:
Су́рсько-Миха́йлівка (в минулому — Михайлівка) — село в Україні, Солонянського району Дніпропетровської області. Населення — 2 552 мешканців.
Центр Сурсько-Михайлівської сільської ради. Сільраді підпорядковані села Богданівка та Новотарасівка.
Село Сурсько-Михайлівка знаходиться на лівому березі річки Суха Сура, яка через 1,5 км впадає в річку Мокра Сура, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Миколаївка (Дніпровський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село проходить автомобільна дорога Р80. Поруч проходить залізниця, платформа 242 км.
Положене на правому березі річки Суха Сура, за 18 км від районного центру Солоного, за 6 км від залізничної станції Привільне на лінії Апостолове — Нижньодніпровськ-Вузол.
Виникло село з козацького зимівника курінного отамана Якова Омеляновича Качалки. В 1776 році він отримав в присурських степах 3340 десятин землі, чин російського прем'єр-майора і дворянство, перейшовши на російську службу після ліквідації Запорізької Січі. Помираючи, заповів своє майно хрещенику козаку Микиті Коржу. Як дослідили наші учні-краєзнавці, Микита Леонтійович Корж (1731-1835) – особа історична. Він автор унікального твору «Устное повествование бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Михайловки Никиты Леонтьевича Коржа», який використовують практично всі дослідники Запорізької Січі. В історію України М.Л. Корж увійшов як свідок однієї з найскорботніших подій для нашої Батьківщини - ліквідації Запорізької Січі царськими військами, заснування міста Катеринослава, закладки Преображенського собору, подорожі імператриці Катерини II на Україну до Криму. Згадаймо одну з найбільш драматичних сторінок української історії. Запоріжжя залишалося одним з головних вогнищ антифеодального руху, тому російський царизм усіма засобами намагався обмежити його самоврядування, а зрештою й повністю знищити козацьку вольницю. Доля козацької вольниці остаточно була вирішена 23 квітня 1775 р. на так званій раді при височайшому дворі. Січ повністю оточили з усіх боків. Запорожці, побачивши, що вони оточені з усіх боків і не мають змоги ні втекти, ні оборонятися, аби не «проливати християнську кров», добровільно склали зброю.
Спогади старого запоріжця - це не тільки історичний матеріал про Запорізьку Січ. Коли Корж заснував село Михайлівку і постійно став там жити, він був очевидцем та учасником багатьох знаменних подій: заснування Катеринослава (Дніпропетровська), відвідування російської імператриці Катерини ІІ і австрійського імператора Йосифа ІІ по Дніпру земель Новоросії та Крим.
За даними на 1859 рік у казенному селі Михайлівка Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1134 особи (568 чоловічої статі та 566 — жіночої), налічувалось 228 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у селі Сурської волості мешкало 2008 осіб, налічувалось 323 дворових господарства, існували православна церква, школа та 6 лавки, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3352 осіб (1728 чоловічої статі та 1624 — жіночої), з яких 3320 — православної віри[3].
У грудні 1905 року жителі села на чолі з В. І. Чукутом брали участь у збройному виступі селян в селі Солоному.
1908 року село було центром новоутвореної Сурсько-Михайлівської волості, населення зросло до 3972 осіб (2092 чоловіки та 1880 — жінок), налічувалось 682 дворових господарства[4] .
Навесні 1920 року в селі знаходився штаб дивізії Першої Кінної армії. 1 червня 1920 в Сурсько-Михайлівку приїздив голова ВЦВК Михайло Калінін разом з секретарем губкому КП(б)У Емануїла Квірінга.
У березні 1922 року тут була створена комуна ім. В. І. Леніна.
У Сурсько-Михайлівці знаходилася центральна садиба колгоспу «Комуніст», за яким було закріплено 8949 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 7510 га орних земель. Господарство спеціалізувалося на виробництві свинини і молока. З допоміжних підприємств був комбікормовий завод, млин, цех з виготовлення соняшникової олії. Колгосп кілька разів був учасником ВДНГ СРСР, нагороджений дипломами Виставки.
1970 населення становило 3265 осіб, 1415 дворів.
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)