1

Тема: Голод 1947 року

РОЗПОВІДЬ МОЄЇ СУСІДКИ 1940 РОКУ НАРОДЖЕННЯ ПРО ГОЛОДОВКУ 1947 РОКУ (СТАНИЦЯ САРАТОВСЬКА, КУБАНЬ. Імена й прізвища змінені).
А я не люблю зелений борщ. Я його запаху не переносю й дивиться не можу на бур'ян. Своїм як варю, так собі одсиплю у каструльку навару й варю простий борщ, а їм вже з бур'яном. Я на той бур'ян у дєтстві як надивилася, попоїла його, шо мене аж верне од його.Бур'ян, бур'ян, бур'ян - кропива, лобода, щавель, як воно міні набридло! Нихто не докаже міні, яке воно полєзне, та вітаміни - їжте свої вітаміни самі! У кого батько був, так ще як-то перебивались. У нас тьотка, моя мамаша хрьосна, на полігоні на кухні работала, так вона якісь там об'їдки збирала та нам приносила то сухарі, то маслаки, то ще шось. Ой, а лепесики оті як набридли! Весною з гльоду молодого листя нашморгаєм, а тоді мати його потовче, трохи товченої картошки домішає, наляпає, напече - їжте, оце вам вечеря! Мене тьотка до себе забрала, бо в неї дітей не було. А то я вже була од голоду стала пухнуть. Трохи тими з'їдами одгудувала. Вона жила біля конюшні. Там нас банда по вечерах збиралася - всі хлопці і ми, двоє дівчат - я та Нюрка Костенчиха. На гроші грали об стєнку. Я у їх більше всіх вигравала. Вони злі на мене:"Іди відсіля на свій край, нічого у нас дєньги видурювать!" А в тьотки було приховане кізілове варення у німецьких котілках. Я була спіциалістом по нишпурках і назнала його. От, тьотка на роботі, а я заводю Нюрку та прикладаємось до того варення. Не побагату - потрохи. І так потрохи-потрохи і вижрали два казанка. Тьотка перегодом шось шукала в кладовкі та й побачила, шо варення вижрате. "Це, Валько, твоя робота! Іди к греццю додому, раз ти така!" Іду по вулиці, боюся додому йти, бо матері шось казать - брехать - нада. А тут Нюрка вийшла. "Бачиш, Нюрка, їли удвох, а пострадала я сама!" - "Шо таке?" - "Найшла тьотка пусті котілки од варення й вигнала мене. А я тепер боюся додому йти." Придумала вона мене у себе в городі заховать. У їх було викопана яма для кролів, а над нею копиця сіна. Ото мене туда Нюрка пустила, сіном прикрила й носе міні якісь об'їдки, а як кинуть кролям ріпу або морковку, то я краду у кролів і гризу. Ото так день, два, три. Тьотка думає, шо я дома, а дома мати думає, шо в неї. Аж от тьотка назбирала сухаріків та понесла нам. Дала матері, та трохи одділила собі, остальне брату дає. "А Вальці?" - питає тьотка. "А хіба вона не в тебе?" - "Та вона вже три дні, як додому пішла, бо я її нагнала за те, шо вона в мене варення пожерла." Мамка схвачується й біжить мене шукать. Туда-суда - нема! Догадалася в Нюрки спитать. "Нюро, чи ти не знаєш, де Валя? Не бойся, я батькові нічого не скажу!" Та підводе матір мою до сіна, пробирає дірку й каже:"Валька, вилазь, мати по тебе прийшла, бо тебе тут кролі загрібуть або згризуть!" Пішли ми додому. Мамка десь задержалася, а Колька (брат) сидить на перелазі й штовхає мене назад:"Чо ти приперлася? Йди назад, бо в нас і без тебе їсти нічого!" А потом, як узнав про варення, ще й побив мене, бо так би тьотка нам його, може, принесла і йому шось перепало, а то ми з Костенчихою зжерли. Уп'ять дома ті лепесики та "борщ" зелений. Слава богу, літо почалось та яблука уродили. А, хоч ми й бідно жили, а садки в нас хароші були. Наберу тіх яблук, вибіжу на поляну на Широку (вулиця). А Харченки багатше жили, у їх хліб водився. Нюська (майбутня невістка, братова жінка) з хлібом вибігає. Побаче яблука:"Дай яблук!" - "Дай хліба!" Поміняємся. Хліб, канєшно, дорогший за яблука. Тепер вона міні каже:"Валя, аби я знала, шо ми родичами станем, я б тебе більше підкармлювала!"

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Спасибо сказали: Алёна, litar Л, Т.В., Матвієнко, Оленка5

Поделиться

2

Re: Голод 1947 року

Уродженець Коростенщини прибл. 1940 р.нар. почув, що я вжив слово "кандьор". Каже:"У 47-му мати ночви обшкрібала, бо по боках налипало та засихало, оте розминала та варила його з бур'яном - кропивою, лободою, трохи  підсолить, а воно розпливалося, така щербичка получалася, так ми ото кандьор називали. Яке-не-яке, а сьорбали, бо луччого не було. Потім ще листя молоде з чорниць збирали та туди добавляли."

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Спасибо сказали: Алёна, borisovichi, litar Л3

Поделиться

3

Re: Голод 1947 року

Голод 1946-1947 років на Миколаївщині

Автор: Ірина Крикалова, головний спеціаліст  відділу інформації та використання документів державного архіву Миколаївської області

читать: mk.archives.gov.ua/component/con … -1947.html

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=suIDmZgUApM https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: Ярематойсамий, litar Л2

Поделиться

4

Re: Голод 1947 року

ГОЛОДНІ 1940-І НА ХЕРСОНЩИНІ

Галина Проценко
головний спеціаліст відділу інформації та використання
документів державного архіву Херсонської області

Трагічні події голодних 1946-1947 років залишаються маловідомою сторінкою в історії Херсонщини.

Матеріали фондів державного архіву області свідчать, що засуха і неврожай 1946 p., слабкість повоєнних господарств, а головне -цинічна загарбницька політика керівництва СРСР по відношенню до сільгоспвиробника стали причиною тяжкого продовольчого стану нашого регіону.

Валовий збір зернових у порівнянні до 1945 р. зменшився майже на 15, соняшника — на 36, кукурудзи — на 45, картоплі — на 60 відсотків. У більшості колгоспів області врожай становив від 1,6 до 3 центнерів зернових з гектара. Високі податки на колективні господарства важким ярмом лягали на плечі господарств. Перш за все, колгоспи розраховувалися врожаєм за державну зернову позику, отриману під сівбу, та виконували завдання державного замовлення.

Страшні ознаки продовольчої кризи населення Херсонщини відчуло з початком осені. Керівництвом області терміново приймаються жорсткі заходи по економії продовольчих запасів та додаткового забезпечення населення продуктами. Змінюється якість хліба: 40 відсотків у ньому становлять домішки вівса, ячменю, кукурудзи. Обмежується денна норма хліба на працюючого — 200 грамів і 100 грамів — для непрацездатних членів сім’ї. На 1 жовтня 1946 року взято на постачання весь контингент дитячих будинків, будинків для престарілих. Виходячи із запасів продуктів, по області розгортається мережа пунктів харчування для малозабезпечених дітей та школярів. Так, у січні 1947 р. було організовано 506 пунктів харчування, 90 ясел та 22 харчові станції. Допомога надавалася майже 41 тисячі дітей. Для багатьох із них вона була єдиним засобом виживання.

На жаль, багаточисельні постанови обласних, міських та районних виконкомів, райкомів партії з питань постачання продуктами вплинути на ситуацію не могли. Область не мала власних запасів хліба, поставки були мізерними, до того ж постійно відчувалися їх перебої.

З настанням морозів різко збільшилася кількість виснажених людей. З’являються хворі на аліментарну дистрофію — хворобу голоду. Так, у січні 1946 р. у м. Херсоні на заводі ім.Комінтерна захворіли на дистрофію 15 чоловік, на лікуванні від цієї хвороби у лікарні Водників перебували 26 працівників водного транспорту, з них 10 — працівники заводу ім.Комінтерна, 7 — морського порту, 9 — річкового порту.

З листа керівників Бериславського механічного заводу від 18.02.1947:

Бериславський механічний завод у 1946 році річну програму виконав на 146%, завдання на 1947 рік втричі більше від завдання попереднього року. У цей тяжкий продовольчий період завод з грудня 1946 року знято з продовольства. Після клопотання перед Міністерством землеробства УРСР відновлений на гарантійне постачання. За станом на лютий на 156 працюючих отримано тільки 100 продовольчих карток. Картки спецхарчування за грудень, січень, лютий не отоварено. Навіть хлібом по картках завод регулярно не забезпечується. Затримка в середньому сягає 5 днів… Обіцяли щоденну видачу комерційного хліба у кількості 10 кг, але до цього часу немає ні грама… (1)

Взимку Херсонщину вразила масова дистрофія…

Мешканці міст, завдяки карткам, легше переживали продовольчу кризу. Жахливим було становище жителів сільських районів Херсонщини. Через вкрай низьку врожайність колгоспники отримали мізерний розрахунок зернобобовими. За статистикою, із 897 колгоспів, які діяли в 1946 р., у 64 господарствах на 1 трудодень колгоспники отримали по 100 грамів зерна, у 317 — від 101 до 300 грамів, у 327 — від 300 до 500 грамів. Зовсім без зерна на трудодні залишилися трудівники 15 господарств області…

За даними районних відділів охорони здоров’я, що йшли з грифом «таємно», за січень і першу декаду лютого 1947 р. в Голопристанському районі було виявлено 3579 чоловік хворих на дистрофію, у Білозерському — 567, Скадовському — 544, Херсонському сільському — 513. Тільки в цих районах нараховувалося 5203 дистрофіки, з яких померло 83 людини. За повідомленням начальників Бериславського та Херсонського райвідділів міліції у колгоспі «12 років Жовтня» Одрадокам’янської сільської ради Бериславського району лише за період з 10 по 20 лютого 1947 р. від голоду померло 4 чоловіки, розпухли від недоїдання та були направлені до лікарні 25 чоловік у віці від З до 65 років. За вказаний період по Антонівській сільській раді Херсонського району від голоду померло 3 чоловіки.

З доповідної записки начальника обласного відділу охорони здоров’я Рябова від 12.02.1946:

Інформую, що… різко збільшилася кількість хворих на аліментарну дистрофію як у міських, так і сільських лікарнях. Стосовно сільських районних лікарень: до цього часу у плановому порядку продуктами харчування вони не постачаються… Прошу вжити термінових заходів щодо надання додаткової продовольчої позики районам, інакше процеси дегенерації і атрофії у хворих на дистрофію стануть незворотніми.(2)

У лютому 1947 р. прийнято постанову керівних органів області про прийняття на постачання хлібом додаткового контингенту сільської місцевості, яка дозволила забезпечити хлібом 26 тисяч робочих, службовців та членів їх сімей. Було налагоджено систему розподілу допомоги колгоспникам у вигляді продовольчої позики під майбутній врожай, але обсяги її були мінімальні.

З доповідної записки секретаря Калан чацького райкому КП/б/У Кудінова від 11.03.1947:

Не зважаючи на колгоспні і шкільні пункти харчування, надану продовольчу позику колгоспникам і трактористам, район знаходиться у надзвичайно скрутному матеріально-економічному стані. На 10 березня 1947 року по району нараховується 907 чоловік безбілковорозпухлих, із яких 851 -колгоспники, 56 — робітники і службовці. Окрім цього, гостро потребують продуктів харчування 2111 чоловік, із яких 1911 -колгоспники.

…Мають місце факти, коли батьки покидають своїх дітей. Так, робітниця Каланчацького маслозаводу Пшенична кинула п ‘ятьох дітей у віці від 1 до 13 років і виїхала з району. Колгоспниця колгоспу «Партизан» с.Каланчак також залишила чотирьох дітей і зникла в невідомому напрямі… Всі покинуті діти підібрані з гострою формою дистрофії та госпіталізовані. В райлікарні також знаходяться на лікуванні гострої дистрофії 58 дітей. Окрім цього, у районі зареєстровано 14 випадків смертей від авітамінозу…(3)

З доповідної записки начальника управління Міністерства внутрішніх справ по Херсонській області Храпка від 10.02.1947:

… Останніми тижнями значно збільшився приток безрідних, виснажених дітей у дитприймальник УМВС. Є випадки, коли дітей приводять до приймальника їх батьки або родичі, та залишають з надією, що діти будуть підібрані.

Дітприймальник УМВС м.Херсона, розрахований на прийом та обробку 50 дітей на добу, фактично перетворився у стаціонарний дитячий будинок з навантаженням від 100 до 160 дітей, що перевищує його можливості у 2-3 рази…(4)

Особливо вразливими були мешканці сільської місцевості, переселені на Херсонщину у повоєнний період з інших регіонів Радянського Союзу. Люди ще не мали свого господарства, інколи — навіть власної садиби.

З листа голови Цюрупинської районної ради народних депутатів Бабенка від 12.03.1947:

За станом на 11 березня 1947 року в районі виявлено хворих на дистрофію 1518 чоловік, виснажених коней, які не приймають участі в роботі, — 660 одиниць. Лікарні району перевантажені через велику кількість дистрофіків. Отримані асигнування і продукти харчування на березень місяць за станом на 10.03.47 використані повністю.

Збільшення дистрофії відсте-жується в сім’ях загиблих воїнів, переселенців, які переселялись в період війни і в даний час ніде не працюють, через недієздатність і багатодітність. Таких у районі нараховується 35-40 відсотків від загальної кількості хворих…(5)

Із записки заступника начальника управління Міністерства Державної безпеки по Херсонській області Марченка від 09.07.1947:

30 травня 1947 року із Комі АРСР до села Старошведського Бериславського району прибули 17 сімей шведів у кількості 62 чоловіки, які працювали до Вітчизняної війни у колгоспі «Шведкомпартія».

Голова колгоспу «Шведкомпартія» Орлов, з відома партійних та радянських органів, відмовив прибувшим шведам у прийомі на роботу до колгоспу, мотивуючи свої дії відсутністю продуктів харчування у господарстві.

Прибувші шведи влаштувалися на роботи у 3-х підсобних господарствах на території Зміївської сільської ради. Через повну відсутність будь-яких запасів продуктів харчування, а отримуваний ними пайок за місцем роботи недостатній, на 1 липня 1947 року серед них зареєстровано 34 хворих на дистрофію, з яких протягом червня померло 9 чоловік.(6)

У неймовірно складних умовах проходила весняна сівба 1947 року. Та внаслідок несприятливих кліматичних умов підсумки сільськогосподарського року знову були незадовільними. Видача зернових на трудодні становила в середньому по області по 40,8 кг на 1 колгоспника, а в південних господарствах регіону — по 7-8 кг. Дистрофія забирала людські життя. Різко збільшилися захворювання на малярію, кір; дітей вражали шлунково-кишкові та захворювання шкіри. У Генічеському районі було зареєстровано спалах сипного тифу. Лікарні були переповнені. Продовжувалися перебої з продовольством. З 1 червня 1947 р. 55,7 тисяч малозабезпечених дітей області отримували одноразове гаряче харчування на розгорнутих пунктах харчування, з них 26 тисяч — школярі, 15,8 -дошкільники, 8,8 — ясельного віку.

31 звіту державної санітарної інспекції Херсонської області за 1947 рік:

…Протягом 1947 року через обласний Будинок малюка пройшло 646 дітей. Діти поступали слабкі, у переважній більшості — з важкою формою дистрофії. Нерідко малюки вмирали через кілька годин після поступання до закладу, в основному — підкинуті діти. Протягом року померло 164 дитини, що складає 25,5%,(7)

З доповідної записки голови облвиконкому Ф.Пасеичеика та секретаря обкому КП/б/У О.Федорова про підсумки 1946-1947 сільськогосподарського року на Херсонщині до Секретаря Центрального Комітету КП(б)У Л.Кагановича, Голови Ради Міністрів УРСР М.Хрущова від 19.11.1947:

…Вже з жовтня 1947 року 198 колгоспів області потребують продовольчої допомоги, при цьому Ті потребують ЗО тисяч чоловік дорослого населения, 28 тисяч — шкільного і дошкільного, б тисяч — ясельного віку. В Ново-Маячківському, Цюрупинському, Каланчацькому, Білозерському, Херсонському (сільському), Іванівському і Каховському районах зареєстровано випадки дистрофії.

За мінімальними розрахунками, виходячи з норми б кг на людину до 1 квітня 1948 року та по 9 кг у період сільгоспробіт, необхідно продовольчої допомоги колгоспам з жовтня 1947 року до липня 1948 року 15399 тонн…(8)

Конфіскаційний характер хлібозаготівель врожаю довів населення краю до зубожіння. Ціною голодного існування трудівників поповнювались «державні засіки».

У той трагічний період 1946-1947 років, коли привид голодної смерті стояв біля кожного херсонця, продовжувалося напружене трудове життя мешканців області. Виконувались і перевиконувались плани сталінської п’ятирічки, відбудовувалося народне господарство. На підприємствах області широко розгорталось соціалістичне змагання та стаханівський рух.

Безумовно, що за перемогами Херсонщини стояла величезна організаторська робота, яку проводив партійний і радянський актив. Блискучі професіонали О.Федоров та Ф.Пасенченко, які на той час очолювали область, добре володіли ситуацією на місцях та прикладали максимум зусиль для надання допомоги населенню. Та чи могли вони розраховувати на повноцінну підтримку з боку центральних органів влади? Чи могли вони змінити державну політику Комуністичної партії та Уряду СРСР, яка перекладала всю тяжкість повоєнних криз на плечі простих громадян? Ні, бо сталінській машині потрібні були тільки перемоги, навіть якщо ціна їм — людські життя.

…Голодні муки Херсонщини продовжувалися до весни 1948 року.

ДЖЕРЕЛА
Державний архів Херсонської області, ф. Р — 1979, on. 1, спр. 53, арк. 85.
Там само, ф. П — 46, оп. 1, спр. 795, арк. 3.
Там само, спр.786, арк. 18.
Там само, спр.792, арк. 40-41.
Там само, ф. Р — 1979, оп. 2, спр. 61, арк. 193.
Там само, ф. П — 46, on. 1, спр. 792, арк. 85.
Там само, ф. Р — 2294, on. 1, сир. 89, арк. 66.
Там само, ф. П — 46, он. 1, спр. 786, арк. 170.

mycity.kherson.ua/journal/konsta … dni40.html

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=suIDmZgUApM https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: gennadii5408, kuks70, litar Л, Ярематойсамий4

Поделиться