1

Тема: Вечная память погибшим защитникам Украины

Книга Памяти погибших за Украину memorybook.org.ua/, vk.com/atomemorybook

Список погибших в антитеррористической операции peacekeeping-centre.in.ua/Museum … y/Main.htm

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk

Поделиться

527

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

31.05.18 15:10

Боєць 24-ї ОМБр Юрій Довганик помер у госпіталі Дніпра від ран, завданих на Донбасі, - Львівська ОДА

У госпіталі Дніпра помер поранений у зоні проведення операції Об'єднаних сил воїн 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Про це повідомила прес-служба Львівської ОДА, інформує Цензор.НЕТ.

Померлий - львів'янин Довганик Юрій Дмитрович, боєць 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Кілька днів тому йому виповнилося 47 років.

Він помер у військовому госпіталі Дніпра від важких поранень, завданих на Донбасі. У прес-службі Львівської ОДА не уточнюють, коли саме його було поранено.

https://ua.censor.net.ua/news/3069044/b … vivska_oda

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л, larisa2

Поделиться

528

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

31.05.18 18:38

Військовослужбовці Юрій Довганик і Костянтин Гранов померли від ран у лікарні ім. Мечникова, - радник голови Дніпропетровської ОДА Губа

В обласній клінічній лікарні імені І. І. Мечникова померли військові Юрій Довганик і Костянтин Гранов, яких було поранено в ході бойових дій під час операції Об'єднаних сил на Донбасі.
Про це на своїй сторінці в Facebook повідомила радник голови Дніпропетровської ОДА Тетяна Губа, передає Цензор.НЕТ.

"Дуже боляче... Сьогодні в обласній лікарні Мечникова зупинилися серця наших Героїв: Юрій Довганик, 47 років. Отримав осколкове поранення під час ворожого обстрілу 22 травня, 24 бригада. Костянтин Гранов, 34 роки. Отримав кульове поранення в голову від ворожого снайпера 27 травня, 92 бригада", - повідомила вона.

"Вічна пам'ять загиблим Героям! Поранення голови були несумісні з життям, лікарі боролися до останньої хвилини. Висловлюємо співчуття сім'ям, побратимам, медичному персоналу", - резюмувала Губа.

https://storage1.censor.net/images/0/7/c/b/07cbe2646615e217331f29089f0d7034/620x412.jpg

https://ua.censor.net.ua/news/3069108/v … ova_radnyk

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л1

Поделиться

529

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

01.06.18 11:50

Військовослужбовець, який врятував під час артобстрілу на Донбасі свою дочку, помер у лікарні в Дніпрі, - головлікар Риженко.

В обласній клінічній лікарні ім. Мечникова в Дніпрі помер український воїн, який ціною власного життя врятував на Донбасі дочку-медсестру.
Про це на своїй сторінці в Фейсбуці повідомив головний лікар госпіталю Сергій Риженко, передає Цензор.НЕТ.

"Він ціною свого життя врятував рідну дочку. Спільне рішення - захищати Батьківщину. Микола, старший сержант, 48 років із Кіровоградської області. Дочка - Ярослава, санінструктор тієї ж частини. Раптовий артобстріл не залишав шансів. Микола своїм тілом накрив доньку. У нього дуже тяжке осколкове поранення голови. У дочки - акубаротравма, струс. Міна вибухнула за три метри від них. Доставлені 25 травня в Мечникова. Ярослава одужує. Батько переніс безліч операцій у Мечникова. Сьогодні вночі всі найкращі реаніматологи на чолі з Ігорем Йовенком чотири рази запускали його серце. Ще один Герой став жертвою, захищаючи майбутнє України і своєї сім'ї", - розповів головлікар.

https://storage1.censor.net/images/0/e/e/9/0ee9baf219e94819a0e0aea75426b009/498x375.jpg

https://ua.censor.net.ua/news/3069198/v … _likarni_v

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: DmitroR-2, litar Л, sv173

Поделиться

530

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

На Донбассе погиб брат Георгия Гонгадзе
9:10 — 5 июня 2018

http://fakty.ua/photos/article/27/6/270682w540zc0.jpg?v=163419
Инф. «ФАКТОВ»

Погибший на Донбассе боец и парамедик Марьян Корчак был троюродным братом журналиста Георгия Гонгадзе. Вдова Гонгадзе Мирослава подтвердила, что боец с позывным «Хитрый» был их семьей.

22-летний Марьян Корчак воевал с 2016 года, служил в первой штурмовой роте ДУК ПС. Будучи командиром позиции, он также выполнял обязанности парамедика. Погиб Корчак 25 мая вследствие обстрела вражеской артиллерии. В момент обстрела боец вместе с группой товарищей обходил блиндажи и проверял наличие раненых.

Похоронили Корчака в родном селе Шкло Львовской области. У него остались родители, брат и сестра.

fakty.ua/270682-na-donbasse-pogib-brat- … a-gongadze

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л1

Поделиться

531

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

12.06.18 23:08

Українського воїна Ігоря Французана поховають 14 червня в Кропивницькому.

Під час бoю з диверсійною групою Дoнецької області загинув молодший сержант 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади Ігoр Леoнтійович Французан, 1976 року народження.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на сайт Кіровоградської ОДА

Поховання відбудеться 14 червня об 11.00 год. на Почесній Алеї Рівнянського кладовища.

https://storage1.censor.net/images/e/6/7/a/e67ac1865ad72c05e789b33b7fc7465c/650x572.jpg

https://ua.censor.net.ua/news/3071170/u … skomu_foto

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л, volotara2

Поделиться

532

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

13.06.18 11:23

Із загиблим 6 червня воїном 56-ї ОМБр Степаном Литковцем попрощаються сьогодні на Сумщині

Стрілець-зенітник зенітного ракетного взводу 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади Степан Литковець загинув 6 червня під час бою з диверсійною групою найманців РФ у Донецькій області.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ.

6 червня, під час бою з диверсійною групою найманців РФ у Донецькій області загинув 21-річний Степан Леонідович Литковець, стрілець-зенітник зенітного ракетного взводу 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади, уродженець села Підопригори Лебединського району Сумської області.

Похорони відбудуться сьогодні, 13 червня, у рідному селі, де проживають його батьки.

"Степан зазнав поранень, несумісних із життям, під час виконання бойового завдання в зоні ООС (Донецька область), у складі батальйону, на позиції бойового підрозділу", - повідомили в Лебединській РДА.

https://ua.censor.net.ua/news/3071213/i … _sumschyni

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л, volotara2

Поделиться

533

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

12.06.18 22:06

Український воїн Микола Вільчинський загинув 12 червня на Донбасі.

12 червня на Донбасі загинув воїн 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Микола Вільчинський.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це повідомляє волинський сайт gorohiv.rayon.in.ua

12 червня, у зоні проведення Операції об'єднаних сил загинув 25-річний Микола Вільчинський, житель міста Берестечко Горохівського району Волинської області, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади.

https://storage1.censor.net/images/7/e/2/8/7e28621cd0c27c23ba98481912eb3ac9/512x384.jpg

https://ua.censor.net.ua/photo_news/307 … nbasi_foto

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л, volotara2

Поделиться

534

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

13.06.18 16:44

Боєць "Правого сектора" Олексій Зіновьєв загинув на Донбасі.

12 червня в зоні проведення операції Об'єднаних сил загинув доброволець з "Правого сектора", 29-річний вінничанин Олексій Зіновьєв.
Про це повідомило видання Вінниця News, інформує Цензор.НЕТ.

"Доброволець із ПС, загинув у ДТП у зоні бойових дій", - сказано в повідомленні.

Інформацію також підтвердив начальник відділу допомоги військовим департаменту Вінницької ОДА Андрій Грачов: "Відомо, що боєць жив у Вінниці, а його батьки у Вінницьких Хуторах. Зараз у міській раді займаються організацією похорону. Щою забрати тіло,  тілом автомобіль".

Коли будуть прощатися з Героєм, поки невідомо.

https://storage1.censor.net/images/8/f/2/e/8f2ec77434dd96566e5e12c76b61ba2f/399x532.jpg

https://ua.censor.net.ua/photo_news/307 … nbasi_foto

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л, volotara2

Поделиться

535

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

14.06.18 09:28

Помер доброволець 8-го батальйону "Аратта" УДА, Народний герой України Володимир Галаган, друг Душман

Народний герой України, доброволець 8-го батальйону "Аратта" Української добровольчої армії Володимир Галаган, друг Душман помер.
Про це на своїй сторінці в Фейсбуці повідомив командир 8-го батальйону Української добровольчої армії Андрій Гергерт (Червень), передає Цензор.НЕТ.

https://storage1.censor.net/images/3/a/4/a/3a4a475634cf78baecffc8ed65d936dc/308x175.jpg

Нагадаємо, раніше Цензор.НЕТ повідомляв, що у народного героя України Володимира Галагана виявили важку хворобу хребта - метастази проросли майже в усі хребці. Воїну, який неодноразово проявив себе в боях під Маріуполем, почали робити хіміотерапію. Сім'я шукала можливість виїзду на лікування за кордон.

Одне з останніх інтерв'ю Володимир Галаган дав Цензор.НЕТ - доброволець 8-го батальйону "Аратта" Української добровольчої армії Володимир Галаган, друг Душман: "Мені довіряли командувати багатьма операціями. І ніколи в мене жодного навіть пораненого не було".

https://storage1.censor.net/images/7/4/2/2/74226f03d03a991c6acb50046f986606/650x871.jpg
Фото: Роман Ніколаєв

https://ua.censor.net.ua/news/3071399/p … ug_dushman


10.06.18 09:30 Доброволець 8-го батальйону "Аратта" Української добровольчої армії Володимир Галаган, друг Душман: "Мені довіряли командувати багатьма операціями. І ніколи в мене жодного навіть пораненого не було"
В.Кіртока

У Народного героя України виявили важку хворобу хребта – метастази проросли майже в усі хребці. Бійцю, який неодноразово проявив себе у боях під Маріуполем, почали робити хіміотерапію. Родина шукає можливості виїзду на лікування за кордон.

В це неможливо повірити. Боєць, який ще три місяці тому воював на передовій, ходив у сіру зону в розвідку та витягав на собі постраждалих побратимів, зараз не може пересуватися самостійно. Коли з’явилися перші звістки про те, що він проходить обстеження у лікарні Дніпра, подумалося: не зважав на себе чотири роки війни, от болячки і повилазили. Але коли його друзі повідомили, що Душмана відправили на до обстеження в київській центр раку, по спині пройшов холодок…

https://storage1.censor.net/images/b/a/4/d/ba4d45d2c6fb1786d1a4a0bf8a3f3e85/650x488.jpg

В палату до Володимира мене провів його син Віктор. На вигляд типовий студент, але він, як і батько, служить у добровольчому підрозділі. Зараз взяв відпустку аби розібратися із ситуацією. За час обстежень і переїздів з лікарні у лікарню Володимир, завжди підтягнутий, зовсім схуд. "Не знаю, чи вийде у нас розмова, - прошепотів мені Володимир. – Я тільки що прийняв обезболююче, засинаю"… Але почавши розповідати, доброволець наче прокинувся, розговорився. Годину тривала наша розмова, і він, здається, навіть не втомився. Тільки декілька разів просив попити, бо в горлі пересихало. А дружина Володимира зробила свій висновок: "Треба, щоб до тебе більше дівчат приходило. Дивись, як очі світитися почали. Такі візити на тебе добре впливають". Отже, Володимир вже проходить лікування у рідній Одесі – дівчата-волонтерши, перевідуйте Героя.

"У ДОНЕЦЬКУ СТО ДЕБІЛІВ ЗІ ЗБРОЄЮ ВЗЯЛИ ВЛАДУ. ТРЕБА БУЛО ВИЙТИ МІСТЯНАМ І СПАЛИТИ ЇХ"

- На майдані в Київі я не був, розчарувався у Майдані 2004 року, - говорить Володимир Галаган, друг Душман. - А потім все почалося в Одесі. Моніторив ситуацію , як міг, почав шукати, як зв’язатися з місцевим "Правим сектором". Через київських правосєків таки знайшов телефони. Прийшов до них, мене зустрів Ваня Вишитий – 18-річний пацан, футбольний ультрас. Я коли його побачив, сказав: "Вибачаюсь, а постарше никого нету?" Він образився: "А я, что, не подхожу?" "Тихо, дитино, тихо! – відповів. - Когось постарше дай. Мій молодший син старше тебе". Так і почали співпрацювати. Ми з хлопцями постійно патрулювали місто, не бігали з палками, бо я не бачив в тому сенсі, але крутилися поруч з тими місцями, де могли виникнуть заварухи.

- Були шанси в Одеси стати містом, яке б підім’яли під себе сепаратисти? Намагалися ж розхитати ситуацію?

- Звичайно! План був простий. Вони думали, що почнуть стріляти, і люди розбіжаться, злякаються. А сталося навпаки. Я в 1990 році дємбельнувся з морської піхоти. І коли я бачу зброю, у мене шторка опускається. Так само не спрацювало з багатьма іншими. Сталося, як сталося. Але я думаю, що це правильно. Ми дійсно не дозволили захопити наше місто.

У Донецьку сто дебілів зі зброєю взяли владу. Треба було вийти містянам і спалити їх. "Мы смотрели, думали, все само рассосется, разойдется", - чув я у від жителів міста, з якими довелося спілкуватися. І що? Розсосалося?

- Ким ви працювали на початок війни, що робили?

- Займався обладнанням котельних, теплопунктів, газом. Все у мене було добре, не жалівся. Але коли все почалося, пішов в військкомат, написав заяву, але тоді вікове обмеження було сорок років, старших не брали. А мені було за сорок. Вдома я відбув вибори. Коли одеські правосєкі дізналися, що я хочу йти на війну, вони мене не хотіли відпускати. Секретарем організації був мій однолітка. Він казав мені: ти підеш і за мною тут залишаться лише діти. Але я психанув. Якраз на базу "Правого сектора" їхав Валєра Бандера. Я пригнув в кузов машини і поїхав з ним. Це було у серпні 2014 року.

Вже там, у 5-ому батальйоні ми з Валєрою Гатило сіли на східці, і він почав мене розпитувати: "Де служив?". - "У Севастополі, у Казачєй бухті"… На передок попасти було відзнакою. Таке право надавалося тим, хто пройшов всі випробування в таборі, показав хороші результати. Молоді їх і показували. А я що – пасу задніх… І ось знову відбирають тих, хто поїде на війну. Якраз тоді знімали фільм "Добровольці Божої чоти". Леоніду Кантеру, до речі, я тоді дав дві флешки на 64. Якби не вони, він не закінчив би той фільм. І ось стоїть група, Богема ходить перед нами і питає: хто піде. Бачу, виходить Сєвер, Данте, ще декілька молодих пацанів. І я думаю, а я що – дебіл якийсь? Так я в цю групу і потрапив. Поїхали ми в Піски. Вони вже майже цілком наші були. Ми починали будувати позицію Небо.

В Донецький аеропорт я не попав. Один раз прої#ав. Комбат Чорний зібрав групу людей. Але поки я за каскою збігав, вони уїхали...

Я знав, що Сєвер загине на цій війні. Я йому це казав. Він дуже відчайдушний хлопець. І дуже хороший. Шкода, що він загинув. Таких би нам тисячу, і тоді ми б перевернули весь світ!

"ВІДСОТКІВ ВІСІМДЕСЯТ НА ВІЙНІ – ЦЕ ФАРТ"

-Восени 2014 року, коли Червень поїхав на вибори, я відправився з ним - у допомогу, - продовжує Душман. - Звідти ми вже повернулися в Маріуполь, збирати там батальйон. Чому я пішов з Червнем? Я Андрюхє повірив. Добре знаю, чого йому це коштувало все це – і війна, і вибори... Він далеко піде. Я йому так і кажу: "Комбате, будьте обережні, щоб вас не вбили. У вас ще багато справ попереду!"

На маріупольському напрямку спочатку не було війни. Але весь час було очікування, що ворог піде в наступ на Маріуполь та Бердянськ, щоб пробити собі коридор до Криму. Цьому треба було завадити. Тому саме туди ми й почали стягувати сили. Андрій підтягнув своїх хлопців, я багато кого привіз з Одеси. З учбового центру "Десна" нам дали роту покійного Гріна. Хороші хлопці прийшли. І ми почали щось витворяти...

-Коли ви заходили в Широкине, воно ж ще не було нашим?

- Так, там не було жодної української позиції. Я командував групою, яка заходила в село з траси, а по пляжу йшла група під командуванням Червня. Ми з чотирьохповерхівок вибивали сєпарів. Крепкі будинки були, цегляні. 152-ий калібр снаряду їх не пробивав, такі стіни були міцні. Хіба що танчик у вікно потрапляв . Ми примусили ворога відійти до крайніх вулиць. Але тоді, це був десь лютий-березень 2015 року, якраз знову оголосили про мінські домовленості, і всіх добровольців вивели з лінії вогню. Ми змушені були покинути Широкіно. Якщо не можна відкрито воювати, тоді ми будемо робити різні пакості… Правильно ж?

https://storage1.censor.net/images/e/d/6/b/ed6b61b73eb42ec1175f44510a003dad/640x637.jpg

18 лютого 2016 року ми повернулися у Широкіно з єдиною метою і думкою: треба займати все село. Коли ми там з’явилися, то сєпари самі відійшли, залишивши без боїв Широкіно. Чому так сталося? Думаю, коли стоїть вісім ДШК і біля них лежать гори БК, то сидіти там досить не затишно. Ми провели розвідку. Виявили багато кинутого боєкомплекту, знайшли багато "Шмелєй". Довго розміновували всі позиції. На жаль, декілька хлопців підірвалися...

Я тоді був командиром роти, трохи згодом став заступником командира батальйону. Завжди казав: бачу людину, яку вже пора відправляти додому, бо це потенційний поранений як мінімум. Скількома операціями командував жодного 300 не було. Грін тільки загинув... Але ми тоді були на рівних правах. Він командир роти - і я командир роти. Коли ми йшли на те завдання, я лишився з групою, щоб зрозуміти, де що знаходиться. Тією операцією командував саме він. Це було неподалік Павлополя. Від наших крайніх було одинадцять кілометрів! Евакуювати Гріна було дуже важко. Він в свідомості був весь час. Їхала машина за ним – також підірвалася. Саме той раз я думав, що нам всім хана. По-перше, дуже далеко. По-друге, був впевнений, що на звук вибуху вийдуть сєпари, будуть добивати… Але вони чомусь не пішли.

-Що є головним при плануванні операції?

-Треба вміти планувати. Відсотків вісімдесят на війні – це фарт. Пам’ятаєте ситуацію, коли наші хлопці взяли відразу вісім полонених росіян? Тоді Паук перший застрибнув в ворожий окоп. На нього наставили ствол. А він безшабашний, та ще й у формі такій, як у них: "Убери ствол, смена пришла". І ті розгубилися. Хоча вони нас чекали. Ми з вечора занесли туди хліб, воду. Вони все це бачили і чекали. А ми перенесли час операції. Пішли не вечором, як планували, а в саме пекло - вдень. І нам повезло. Іноді треба робити так, як підказує внутрішнє відчуття.

Знаєш, - після невеличкої паузи каже Душман, - я був не таким вже віруючим в Бога. Але за час війни зрозумів, що він є.

- Як це сталося?

- Було у мене таке… Спускаюся з дороги, і наді мною починає наша "дашка". А якраз над тою дорогою куля проходить звуковий бар’єр. Та-та-та-та. Така війна навкруги. Я на секунду зупинився, прислухався, зрозумів, звідки цей звук і продовжив свій шлях. Повертаю за поворот – і бачу свіжі розриви на дорозі, де я мав пройти тільки що. Дим ще стоїть, земля не впала... Зупинив же мене хтось…

- А чого раніше не вірили?

- Я не кажу, що не вірив. Так, відносився спокійно. Ми ж юго-восток. Тільки на Паску в церкву ходимо.

Доброволець 8-го батальйону Аратта Української добровольчої армії Володимир Галаган, друг Душман: Мені довіряли командувати багатьма операціями. І ніколи в мене жодного навіть пораненого не було 04

- Українською завжди говорили?

- Це моя рідна мова. Але коли в Одесі почали кричати "Я говорю по-русски", я несподівано зрозумів, що сни мені сняться російською. Сам цьому здивувався. До восьмого класу я ходив в українську школу. Але й по-російськи говорю нормально, хоча рідною мовою завжди вважав українську. І я завжди знав, що я українець. Під час обстеження у Дніпрі, коли мені видали дві пігулки синього і червоного коліру, я запостив їх із словами, що я наче в "Матриці". Але я свою правильну таблєточку з’їв ще в дитинстві. Я завжди був по духу революціонером, с загостреним відчуттям справедливості. Пагано так самому про себе говорити. Хай люди скажуть, але так воно і є. Мене колись не прийняли в комсомол, бо я сказав, що кухарка не може "управлять государством".

"МЕНІ НЕ ПОТРІБНІ ТУФЛІ ІЗ ШКІРИ СТРАУСА. МЕНІ ПОТРІБНА ВСЯ КРАЇНА"

- Ви відчуваєте себе воїном?

- Чи я воїн? Не знаю. У мене останнім часом інші думки – про те, як ми маємо країну змінювати, як це робити. Я ніколи не був вагітним, але, думаю, під час вагітності, коли дитина починає рухатися всередині, ти не знаєш, що з цим новим відчуттям всередині робити. Так і з країною. Щось ворушиться, щось відбувається, і є люди, які знають, що з цим робити. Нас дуже мало, але ми є.

- Скільки у вас дітей?

- Троє. Від першого шлюбу у мене є дочка. Їй 27 років буде 5 липня. У жінки також є донька від першого шлюбу. Вона вже народила нам онука. Син Вітя наш спільний. Доньку дружини я виховав з двох років. Вона знає, що я не її рідний батько, але називає мене татом. Внуку днями показали мою фотку в інвалідному візочку, так він обурився: "Дедушка, ты большой! Вставай с коляски, идем гулять!"

https://storage1.censor.net/images/6/e/8/4/6e84e0ac241205d4863eae8ab564774c/539x960.jpg

- Як син відреагував на те, що ви пішли на війну?

- Він також зразу хотів йти зі мною. Йому зараз 23 роки. По нашій лінії я єдиний продовжувач прізвища Галаган. І тому з сином у нас була домовленість: ти підеш на війну тільки тоді, коли мене вб’ють. Але він не витримав. І я відчував, що він втіче. Тому одного разу я забрав його на вишкіл. Як батько, я його шкодував, не посилав туди, де сам ходив. Але після того, як він пройшов підготовку, він сказав: або ти мене залишаєш у підрозділі друга Тихого у Водяному та їдеш додому, або я з тобою не буду спілкуватися.

- І що?

- Я поїхав додому.

- Як цей місяць минув для вас?

- Якось витримали з дружиною. Син уже був досвіченим, я це знав, тому не питав постійно всіх навкруги, як він там... Звісно, серце було не на місці. Але хтось має то робити.

- А дружина що казала?

- Казала, що мене вб’є. Але, як бачиш, не вбила. Зараз син у відпустці. Допомагає розібратися, що зі мною.

https://storage1.censor.net/images/2/3/a/a/23aa6976519549f838433bff67415f72/650x867.jpg

https://storage1.censor.net/images/1/6/d/a/16dad7e739720c663727180528515244/650x877.jpg

- Чому вас називають Душманом?

- Я завжди був Душманом, тому що схожий на справжнього душмана. Худий, завжди під машинку бороду стриг, обличчя трохи східного вигляду. Велика борода у мене вже на фронті з’явилася. З цими псевдо відбуваються різні смішні речі. Приходять новачки і вибирають собі щось по гучніше. А я слухаю і дивуюся. Так, Зевсом хоче бути. Обов’язково якийсь підарас. Бос – точно скотина. Думає, що якщо був придурком і назветься Зевсом, то від того перестане бути придурком? Нєєє!

https://storage1.censor.net/images/9/0/d/a/90daeac229b6ad66d71d70bc7649c8ac/650x432.jpg

У грудні 2017 року в Івано-Франківську друг Душман отримав нагороду Народний герой України

- Як ви дізналися про хворобу? Зовсім недавно ви були в строю, нормально почувалися...

- Все відбулося дуже швидко. У мене ще з молодих років були проблеми з хребтом. Інколи я жалівся. Але все проходило. А це на виході друг Раша п’ятку зламав. Я важу 65 кілограмів, а він – 120, блін. Я його смикнув. Щось в спині у мене хруснуло. І почало боліти. Болить та й болить. Приїхав в Одесу. Лікарі відправили мене в санаторій на оздоровлення. Робили масажі, голковколювання призначили. Легше не ставало. А зараз лікарі кажуть, що саме ці процедури активізували онкоклітини, дали їм змогу розлетітися по всьому тілу… Тільки коли в Дніпрі зробили знімки хребта, МРТ, побачили, що ще й два хребця зламані. А метастази вразили вже весь хребет…

Я смерті не боюся. Коли йшов на війну, у мене було відчуття, що загину. Але щоб так – не хотілося б…

-Як ви налаштовані?

- Звісно, треба боротися! Я багато ще чого не встиг зробити, - Душман замислюється і потім каже: - Я в своєму житті зробив немало поганого і все те ще не виправив. Мені б на те все ще рік-два. І в Одесі хотілося б навести лад. Хтось ііз тих, хто доривається до кормушки, мріє про туфлі із шкіри страуса. А мені не потрібні туфлі, мені потрібна вся країна.

P.S. Володимиру Галагану, другу Душману, необхідна допомога. 5168 7556 3076 6836 - картка ПриватБанка сина Володимира - Віктора Галагана.

Віолетта Кіртока, "Цензор.НЕТ"

https://censor.net.ua/resonance/3070049 … n_dovryali

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л1

Поделиться

536

Re: Вечная память погибшим защитникам Украины

15.06.18 21:35

Воїн 92-ї ОМБ Сергій Жук загинув 14 червня на Донбасі.

14 червня, близько 21.00, в районі шахти Бутівка Донецької області загинув український воїн Сергій Жук.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на сайт Драбівської РДА.

Сергій Йосипович Жук, 1969 року народження, житель с. Демки Драбівського району Черкаської області, військовослужбовець 1 механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.

За даними прес-центру ООС, близько 21:00 противник двома бронегрупами намагався оточити позицію шахти "Бутівка", що розташована між Авдіївкою та окупованим Спартаком, під час відбиття атаки загинув один наш військовослужбовець.

https://storage1.censor.net/images/d/8/c/0/d8c052dfbf94470f6409c6d8cebb60ea/650x488.jpg

https://ua.censor.net.ua/photo_news/307 … nbasi_foto

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: litar Л1

Поделиться