Двоюрідний дядько та його жінка народилися на одному хуторі в один день - 8 березня 1928 р. Підозрюю, документи підроблені, бо у дядькового батька був друг у сільраді. Мама і сестра народилися 24 і 25 серпня. У двоюрідного брата й зятя день нар. - 7 червня, одного року. Також у цей день народився рідний племінник (не син зятя). Коли мені було 30 років, було два двонадесятих свята в один день, одне - Великдень. Але найбільше запам'яталося, як десь наприкінці 1980-х у свій день народження я вертався з Краснодара, у поганому настрої, нікого не хотів бачити. Вийшов з трамвая, щоб іти на автовокзал, але ще було рано. Сів на лавочку на трамвайній зупинці і зітхаю. Виходить з трамвая така сама самотність, сідає трохи далі на лавочку і теж починає зітхати. Я побачив, що не в одного мене проблеми і перестав зітхати. Ще довго сиділи, а він зітхає й зітхає. Я вирішив спробувати розговорити його:"Ну, и что ж случилось, что больше моего вздыхаешь?" - "А, видеть никого не хочу, особенно своих! Домой не спешу, пусть спать укладутся... Не жизнь, а одни подлянки... да еще в такой день!" - "В какой, если не секрет?" - "День рождения" - "Поздравляю желаю, чтоб ты меньше вздыхал!" - "Спасибо, брат! Постараюсь!" - "А заодно и мне можешь того же пожелать и поздравить!" Він трохи задумався - "Не понял, у тебя что, тоже сегодня день рождения?" - "Ага" - "Да ты что! Разве такое бывает?" - простягає руку й називає ім'я. Тепер рота роззявляю я. Простягаю праву, а лівою достаю якийсь документ і показую, як мене зовуть, бо не повірить. - "Да ты что! Такого не бывает!" (ми тезки й ровесники)... Оскільки то було в епоху дотелефонну, ми ще раз побажали одне одному щастя, він мене трохи провів до вокзалу й пішов назад додому... Хочте вірте, хочте не вірте! Ага, вгадайте, як називалася та вулиця (якого письменника)?
Прізвища українські та народів чорноморського регіону